КУРСОВА РОБОТА

з курсу „Основи економічної теорії”

на тему:

Інвестування як процес створення капіталу

Зміст

Вступ. _________________________________________________________3

Капітал, його сутність та його роль в процесі інвестування._______4

Ринок капіталів.____________________________________________7

Оцінка платежів.___________________________________________11

3.1 Дисконтована сучасна вартість._________________________11

3.2 Сьогоденна дисконтована цінність.______________________14

3.3 Задачі.______________________________________________16

Шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні.____________20

Стан інвестиційної діяльності в Україні.___________________20

Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в економіку України._24

Особливості державного регулювання інвестиційної політики в
Україні.________________________________________________27

Висновок.________________________________________________________32

Використана література.____________________________________________33

Додатки__________________________________________________________35

Вступ

Ефективна національна економіка — гарантія незалежності держави.
Вона вимагає комплексних програм економічних реформ, реальних гарантій
невідхильності переходу від адміністративно-господарських методів
керівництва до ринкової економіки.

Нашій країні доведеться зробити ще незнаний в історії людства
крок – здійснити зворотний перехід від суспільства з плановою економікою
до суспільства з ринковою економікою.

Говорячи про капітал, потрібно відзначити, що в будь-який момент часу
існують одні юридичні і фізичні особи, у яких є деякий надлишок
фінансових коштів, і інші — у яких їх не вистачає. Для нормального
розвитку економіки постійно потрібні мобілізація, розподіл і
перерозподіл фінансових коштів між її сферами і секторами

Отже значна роль в економічних реформах належить ефективній фінансовій
та грошово-кредитній політиці.

У підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення
позикових засобів для здійснення своєї діяльності отримання прибутку.
Тому інвестування є процесом без якого неможливо обійтися при створенні
підприємств, ефективному веденні господарства та будь-якій іншій
економічній діяльності.

Капітал, його сутність та його роль в процесі інвестування.

Капітал (капітальні блага) – це виробничий ресурс тривалого
користування, тобто будь-які створені (на відміну від праці й землі)
блага, що використовуються у виробництві інших благ. Розрізняють:

Фізичний капітал – це виробничий фактор довгострокового використання, що
виступає у вигляді капітальних товарів для виробництва товарів та послуг
(обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів).
Сукупний запас фізичного капіталу виступає у вигляді основних фондів
фірми.

Людський капітал (навики, вміння, спеціальні знання, що необхідні у
виробництві товарів).

Тобто капітал – це всі засоби виробництва, створенні людьми, включаючи
інструменти, промислове обладнання і інфраструктуру, а також знання,
вміння і досвід, набуті людством і індивідом у процесі навчання і
практичної діяльності. Створення будь-якого капіталу пов’язане з певним
компромісом між сьогоденням, коли доводиться терпіти незручності задля
накопичення капіталу в майбутньому. Так, індивід може обмежити свої
витрати задля використання накопичених грошей на навчання, яке дозволить
у майбутньому зайняти йому більш перспективну і краще оплачену посаду.
Таке альтернативне використання капіталу одержало назву погодженого
виробництва. Погоджене виробництво, використовуючи інвестиційний
капітал, трансформує поточні витрати у випуск продукції в майбутньому.

Користування капіталом або послуги капіталу у виробництві товарів та
послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях
капітальних благ, які використовуються протягом якогось проміжку часу.
Запаси капітальних благ фірми на певний момент часу утворюють її
капітальні запаси (фонди). Основні фонди збільшуються у процесі
інвестування або капіталовкладення. В реальній практиці відбувається
залучення позичкового капіталу. Ціною позичкового капіталу виступає
позичковий відсоток.

Позичковий відсоток – це частка створеної вартості, що передається
функціонуючим підприємцем фінансовому як сплату за користуванням
позичковими капіталами.

Норма відсотка (r) – це процентне відношення позичкового відсотка до
позичкового капіталу.

Приклад.

Припустимо, що ми залучаємо позичковий капітал на суму 100000 грошових
одиниць, при умові, що позичковий відсоток становить 20%. Тоді маємо
норму відсотка:

Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку. Низькі
процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців.

Отже, збільшення капітальних запасів (фондів) у виробника відбувається
завдяки інвестиціям.

Інвестиції – процес створення нового капіталу, що вимагає витрат
фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу. Інвестиції
– це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти
підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх
можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо)
та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних
цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери.
патенти, ліцензії тощо).

Інвестиції – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб
мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій
– це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а
відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина –
це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в
споруди, машини то будівлі).

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які
направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на
розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з
придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з
будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба
включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці
витрати представляють собою інвестиції в людський капітал.

Інвестування – використання частини поточного виробництва для
збільшення основних фондів фірми. Розрізняють валове та чисте
інвестування.

Валове інвестування – загальне збільшення запасів капітальних товарів,
сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на
будівництво, придбання засобів праці і приріст товарно – матеріальних
цінностей.

Чисте інвестування – збільшення основних фондів без врахування заміни
фізично зношеного капіталу, сума нових інвестицій, зменшена на суму
амортизаційних відрахувань за деякий період часу.

Джерелом інвестиції є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові
кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з
прибутком. Процент – це чистий доход (прибуток), який отримує власник
капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом
певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через
рік повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.

Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка – ціна одиниці
фінансових ресурсів, що використовується протягом року. Процентна ставка
вимірюється у частках від одиниці або у відсотках.

2.Ринок капіталів.

Ринок капіталу – це ринок, чи група пов’язаних ринків, на яких капітал у
фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або
взагалі невизначений) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій
рівень процентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов’язані між
собою, через те що для вкладників і позичальників існує можливість
переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов
отримання кредитів і доходності операцій. Тому, для спрощення можна
вважати, що існує один ринок.

Розглянемо спрощену модель ринку капіталу, а саме модель ринку
позичкових коштів.

Рис. 1

Тривалий період користування капітальними благами є принциповою
особливістю цього фактора виробництва.

Створення нових капітальних благ потребує інколи кількох років, з цією
метою щорічно здійснюються інвестиції. Вигоди від використання
капітальних благ фірма отримує, як правило, після введення їх в
експлуатацію також протягом кількох років. Однакові за обсягом витрати
різних періодів мають для фірми різну цінність, так само як
відрізняється цінність надходжень різних періодів.

Граничний фізичний продукт, віднесений до вкладеного капіталу, можна
визначити як відношення збільшення майбутнього випуску продукції до його
скорочення в даний момент. На практиці поточні інвестиції поступово
починають давати віддачу з певного моменту часу протягом тривалого часу.

Рівнем доходу на капітал називається виражене у відсотках відношення
граничного фізичного продукту до вкладеного капіталу. Наприклад, якщо
рівень доходу на капітал при деякому його використанні становить 30%, то
додавання однієї гривні до загального вкладу збільшить майбутній доход
на 30 копійок у рік.

У той час як закон спадної доходності знижує обсяг граничного фізичного
продукту, віднесеного до вкладеного капіталу, принцип спадаючої
граничної корисності діє діаметрально протилежно – підвищує граничну
альтернативну вартість придбання капіталу. Дійсно, прагнучи збільшити
обсяг капіталу, необхідно скоротити поточне виробництво продукції, тим
самим підвищити граничну корисність тої частини, що залишилась.
Збільшений таким чином капітал у майбутньому дозволить виробляти більше
продукції, внаслідок чого скоротиться її гранична корисність. Таким
чином гранична альтернативна вартість капіталу (відношення граничної
корисності товарів, не випущених у даний момент, до граничної корисності
товарів, які будуть випущені в майбутньому) зростає зі збільшенням
обсягу вкладеного капіталу.

Однак людина живе сьогодні, тому господарські агенти та індивіди мають
схильність надавати перевагу (за інших рівних умов) теперішнім благам, а
не майбутнім. Це явище одержало назву часової переваги. Однак існують
умови, коли індивіда можуть переконати, що негайне придбання деякого
товару або блага недоцільне, оскільки в майбутньому можна одержати більш
значні блага. Із рис. 2 випливає, що відмова від однієї додаткової
одиниці товару сьогодні еквівалентна одержанню 1,1 в її майбутньому,
оскільки норма часової переваги в даному випадку становить 10% зо
одиницю часу.

Рис. 2

Якщо часову перевагу і граничну продуктивність вкладеного капіталу
виразити у відсоткових змінах, то в стані рівноваги на ринках капіталу,
при якому інвестується оптимальний обсяг грошей, рівень доходу на
вкладений капітал і норма часової переваги збільшиться. Гроші – один із
елементів ресурсного ринку – є засобом платежу і засобом збереження,
тому можна розглядати такий вид угод, які потребують часу, як одержання
позик і займів.

Всі господарські агенти, які беруть гроші в борг або надають гроші для
позики безвідносно до причин, які викликають вказані дії, взаємодіють на
ринках позичкового капіталу.

На рис. 3 показана спрощена ситуація на цих ринках. Крива попиту на
позичковий капітал показує, що чим вища норма відсотка на капітал в
рівноважній точці E, тим рідше господарські агенти будуть вдаватися до
позичкового капіталу як засобу інвестування та споживання, і навпаки.

Рис. 3

Оцінка платежів.

3.1 Дисконтована (сучасна) вартість.

Отже, для прийняття рішень щодо доцільності інвестицій і розподілу їх у
часі виникає потреба попередньо звести витрати і вигоди від здійснення
інвестиційного проекту до одного періоду.

У свою чергу, домогосподарства, які пропонують позичкові кошти для
інвестицій, мають попередньо заощадити ці кошти, тобто зробити вибір між
рівнем своїх видатків (споживання благ) у поточному періоді і в
майбутньому.

Все це потребує розгляду рішень фірм і домогосподарств, які стосуються
розміщення ресурсів, протягом кількох часових періодів — тобто
здійснення міжчасового вибору. Подібні розрахунки мають назву
дисконтування.

Дисконтована сучасна вартість (PV) (Present Value) – це сума, яку
необхідно заплатити в даний момент за капітальні товари, щоб через
певний строк мати бажаний доход.

PV = SP / (1+r) t,

де PV – дисконтована вартість;

SP – ціна пропозиції (прейскурантна ціна капітального товару);

t – період, за який ми хочемо одержати певний доход;

r – норма відсотка.

Ця формула застосовується при аналізі доречності купівлі капітального
товару. Знаючи ціну пропозиції обладнання, норму відсотка, рівень
річного доходу від придбання обладнання та його ліквідну вартість, можна
достатньо точно розрахувати наслідки інвестиційного рішення.

Ціна пропозиції (SP) (Supply Price) – сума витрат на виробництво та
реалізацію капітального товару (прейскурантна ціна).

Ціна попиту (DP) (Demand Price) – найбільша ціна капітального товару,
яку може заплатити підприємець.

DP = PV – ціна попиту дорівнює дисконтова ній вартості.

Фірма купує капітальний товар, якщо ціна попиту на нього (DP) перевищує
його ціну пропозиції (SP):

DP>SP.

Фірма не купує жодної одиниці капітального товару у випадку:

DPSP – це умова збільшення інвестування капіталу, тому що дисконтова на
вартість в точці A буде вищою за ціну капітального товару.

Якщо кількість капітального товару збільшиться до кількості Q2, то тоді:

DP20 млн. грн.

Сьогоднішня дисконтована цінність (СДЦ) означає, що 1 грн., яку ми
отримаємо через “n” років сьогодні коштує 1 грн./(1+С)n

Як фірма може визначити, чи окупиться певна інвестиція в капітал? Треба
обчислити сьогоднішню цінність майбутніх потоків грошей, які фірма
очікує одержати від інвестицій, та порівняти її з інвестиційними
витратами. Це і є критерій чистої сьогоднішньої цінності (ЧСЦ):

Критерій ЧСЦ — робіть інвестиції, якщо сьогоднішня цінність очікуваних у
майбутньому потоків грошей перевищує інвестиційні витрати

ЧСЦ = -В + n1 /(1+C) + n2 /(1+С)2 + … + n10 /(1+С)10 + … + n20 /(1+С)20
, де

В – вартість інвестицій,

n1 , n2, n10, nn — очікуваний прибуток протягом n років

Приклад: ЧСЦ = -10 + 0,96/(1+0,05) + 0,96 /(1+0,05)2 +0,96 /(1+0,05)20+

+1/(1+0,05)20 = -10
+(0,914+0,873+0,83+0,791+0,754+0,718+0,684+0,652+0,621+0,591+0,563+0,558
+0,510++0,486+0,463+0,441+0,420+0,400+0,381+0,363) = -10+12,014 = +2,014
(при ставці 5%).

Фірмі слід інвестувати лише в тому випадку, коли чиста вигода має
додатнє значення, тобто якщо ЧСЦ>0.

Грошовий поток – це грошові надходження, що очікуються в майбутньому
(доход, прибуток, реалізація).

3.3 Задачі.

Задача 1

Вихідні дані

Обчислити сьогоденну дисконтовану цінність гривні, яка буде отримана
через n років.

СДЦn = 1грн./(1+С)n;

Алгоритм розв’язку

СДЦ 1грн. через рік дорівнює 0,990 грн. при 1%, оскільки позика
1/1+0,01$ = 0,990 сьогодні принесе нам 1грн. через 1 рік.

Приклад: 1) 1грн. під 10% на один рік.

СДЦ = 1/1+0,1 = 0,909 грн.

2) 1грн. під 10% на 5 років.

СДЦ = 1/(1+0,1)5 = 0,621 грн.

СДЦ 1 грн. вкладеної під певні відсотки на певний термін наведено в
таблиці 1.

Табл. 1

% ставка 1 рік 2 роки 5 років 10 років 20 років 30 років

0,01 0,990 0,980 0,951 0,905 0,820 0,742

0,05 0,952 0,907 0,784 0,614 0,377 0,231

0,10 0,909 0,826 0,621 0,386 0,149 0,057

0,15 0,870 0,756 0,497 0,247 0,061 0,015

Задача 2

Вихідні дані

Ринкова ставка 10% і не міняється. Поясніть свій вибір:

Ви бажаєте отримати подарунок в 500 грн. сьогодні чи 540 грн. наступного
року?

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 540/1,1 = 491 грн.

– тепер = 500 грн.

Ви бажаєте отримати подарунок в 500 грн. сьогодні чи 600 грн. наступного
року?

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 600/1,1 = 545,45 грн.

– наступного року = 600 грн.

Задача 3

Вихідні дані

Процентна ставка є постійною і становить 8%. Якою є СДЦ 1 грн. через
2 роки, 3 роки, 5 років.

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 1/1,082 = 1/1,17 = 0,855 — через 2 роки

СДЦ = 1/1,083 = 1/1,264 = 0,791 — через 3 роки

СДЦ = 1/1,085 = 1/1,474 = 0,678 — через 5 років

Задача 4

Вихідні дані

Процентна ставка 10%. Якою є СДЦ 1 грн. через 2, 3, 5 років?

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 1/1,21 = 0,826 — через 2 роки

СДЦ = 1/(1+0,1)3 = 1/1,331 = 0,751 — через 3 роки

СДЦ = 1/(1+0,1)5 = 1/1,61 =0,621 — через 5 років

Задача 5

Вихідні дані

Якою є СДЦ застави з 12 щорічними виплатами по 4500 грн. кожна, якщо %
ставка = 9%.

Алгоритм розв’язку

Варіант 1). СДЦ = 4500/1,09 + 4500/1,092 + 4500/1,093 + …….+
4500/1,0912 =

32223,26 грн.

Варіант 2). СДЦ – це різниця між двома вічними облігаціями, одна з них

починається негайно, інша – через 13 років.

Вартість першої 4500/0,09 = 50000 грн.

Вартість другої 4500/0,09/1,0912 = 50000/2,813 = 17776,74 грн.

Отже, вартість застави = 32223,26 грн. (50000 – 17776,76)

Задача 6

Вихідні дані

Підприємець має можливість вкласти капітал за таких умов і на
інвестуванні 100 грн. сьогодні і подальших вкладеннях 150 грн. щороку
він заробить 300 грн. через 2 роки. Чи слід йому здійснювати ці
вкладення капіталів за ставки 5%, 15%, поясніть чому?

Алгоритм розв’язку

= 29,87 грн. (-100 – 142,85 + 272,72) = 29,87 – інвестування доцільне;

2.За 15% ЧСЦ = -100-150/1,15 + 300/1,152 = -3,50 грн. – інвестування
недоцільне (-100-130,43+226,93 = -3,50 грн.

Задача 7

Вихідні дані

Який з цих двох потоків ви б вибрали при ставці 5% і 15%, використовуючи
дані таблиці 1.

Табл. 1

Платіжний платіж Сьогодні Через рік Через 2 роки

А 1000 1500 0

Б 200 1000 1600

Алгоритм розв’язку

1. Обчислимо СДЦ потоків при ставці 5%

а) СДЦА =1000+ 1500/1.05 = 1000+1428.6 =2428.6 грн

б) СДЦБ = 200+ 1000/1.05 + 1600/ 1.052 = 200+ 952.4+1454.5 = 2606.9 грн

Доцільно вибрати платіжний потік „Б” тому, що його СДЦ більше.

2. Обчислимо СДЦ потоків при ставці 15%

а) СДЦА =1000+ 1500/1.15 = 1000+1304.3 =2304.3 грн

б) СДЦБ = 200+ 1000/1.15 + 1600/ 1.152 = 200+ 869.6+1212.1 = 2281.7 грн

Доцільно вибрати платіжний потік „А” тому, що його СДЦ більше.

Відповідь: При ставці 5% доцільно вибрати платіжний потік „Б”, при
ставці 15% доцільно вибрати платіжний потік „А”.

Задача 8

Вихідні дані

Обчислити скільки коштує вічна облігація, яка дає на рік 100 грн.
прибутку (при 5, 10, 20% ставці) ?

Алгоритм розв’язку

СДЦ вічної облігації обчислюється за формулою:

СДЦ = П/С, де – С – процентна ставка;

СДЦ = 100грн./С;

СДЦ5% = 100/0,05 = 2000 грн.;

СДЦ10% = 100/0,1 = 1000 грн.;

СДЦ20% = 100/0,2 = 500 грн.

Задача 9

Вихідні дані

Процентна ставка 10%. Яка вартість облігації, по якій виплачується
80 грн. щорічно на протязі 5 років, а на шостий – основна сума 1000
грн. Виконайте розрахунок для ставки 15%.

Алгоритм розв’язку

СДЦ = 80/1+0,1 + 80/(1+0,1)2 ……… + 80/(1+0,1)5 + 1000/(1+0,1)6 =
(72,75 + 66,11 + 60,15 + 54,79 + 49,69) + 564,65 = 868,14 ( 868 грн.

СДЦ = 80/1+0,15 + …….. + 80/(1+0,15)5 + 1000/(1+0,15)6 = (69,56 +
60,60 + 52,63 + 45,71 + 38,09) + 432,90 = 700,00 ( 700 грн.

4.Шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні.

4.1 Стан інвестиційної діяльності в Україні.

Досвід розвинутих країн засвідчує, що держава фінансує більшу частину
фундаментальних (безприбуткових) наукових досліджень і науково-технічних
розробок. Вона також вкладає значні кошти у фінансування венчурних
(ризикових) підприємств. Особливе місце в системі державного
інвестування посідають об’єкти виробничої інфраструктури (транспорт і
транспортне господарство, лінії електропередач, засоби передавання та
опрацювання інформації тощо). Крім цього значні державні вкладення
роблять у соціальну сферу (будівництво об’єктів охорони здоров’я,
освіти, культури та інше). Після визначення джерел фінансування
вибирають інструменти залучення капіталу і визначають тип фінансування.
На мал.1 (додаток 1) показана класифікаційна схема способів залучення
капіталу до інвестиційного процесу.

У західних країнах, крім традиційних способів залучення капіталу
(акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо),
з’явились нові, так як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне
фінансування, селенг та інше. Вибір найсприятливішого способу забезпечує
інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх
стадіях життєвого циклу інвестицій.

У перехідний період в основі інвестиційної політики держави повинне бути
гнучке поєднання адміністративних та економічних методів регулювання.

Зниження податкового тиску на підприємства може створити умови для
формування у них власних фінансових джерел інвестицій – амортизаційних
фондів і реінвестованої частини прибутку. Крім того, використання
доходів від продажу акцій підприємств дасть змогу припинити спад
виробництва і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак
таких ресурсів недостатньо для того, щоб зробити глибоку структурну
перебудову економіки і забезпечити стабільне економічне зростання. Тому
Україні потрібно залучати іноземні інвестиції, зокрема таких інвесторів,
як ООН, Європейський Союз,

група Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку
(ЕБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін. Кожна з цих організацій
ставить перед потенційними інвесторами певні вимоги до оформлення
передінвестиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.

Приоритетними напрямами інвестиційної активності Всесвітнього банку є
проекти в галузі сільського господарства, енергетики, промисловості,
охорони здоров’я, розвитку міського господарства, водопостачання,
зв’язку.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає позики тільки на
виробничі цілі після ретельного аналізу можливостей їх погашення
боржником та, як звичайно, під державні гарантії.

На особливу увагу заслуговує Європейський банк реконструкції та
розвитку, що є міжнародним інститутом з капіталом 10 млрд. у.о. Членами
Банку є 40 країн. У його роботі беруть участь Європейський інвестиційний
банк, представники яких входять до Ради Директорів.

Надаючи позики комерційним підприємствам, Банк не вимагає урядових
гарантій, однак обов’язковим є повне повернення позичених коштів.
Причому сума платежу містить у собі виплати не пов’язані з ризиком банку
у разі надання позики.

В Україні ЄБРР фінансує проекти реконструкції аеропорту “Бориспіль”,
створення єдиного плодоовочевого ринку в Києві, а також виділяє кошти на
підтримку малих та середніх приватних підприємств.

Пожвавлення процесу залучення іноземних інвестицій доручено
безпосередньо Кабінету Міністрів України, Національному агентству

реконструкції та економічної інтеграції.

Загалом чинники, що формують інвестиційний клімат країни, показано на
мал. 2 (додаток 2)

Ефективність співробітництва з іноземними інвесторами значно залежить
від вдалого вибору його форм. Проте для України важливішим є питання
ефективності використання цих інвестицій. Адже, як засвідчив досвід
останніх років, іноземні інвестиції скеровують, в першу чергу, на
ліквідацію державної заборгованості минулих років, а не для
безпосереднього інвестування в економіку країни.

Більшість вітчизняних підприємств функціонує завдяки довготерміновим
кредитам Державного інвестиційного банку.

Як бачимо, залучення масштабних зовнішніх інвестиційних ресурсів та
формування ефективної СПК в Україні передбачає необхідну істотну
трансформацію економічних, політичних та соціальних чинників
інвестиційного клімату нашої держави в напрямі їх лібералізації. У
такому зв’язку викликають серйозні нарікання з боку як науковців, так і
безпосередніх іноземних інвесторів, непослідовність і, відповідно,
непередбачуваність правових начал іноземного інвестування. За роки
незалежності в Україні 6 разів змінювалися умови інвестиційної
діяльності для нерезидентів.

Закон України “Про іноземні інвестиції” (від 13 березня 1992р.);

Декрет Кабінету Міністрів України № 55-93 “Про режим іноземного
інвестування” (від 20 травня 1993р);

Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в
Україні” (від 17 грудня !993г.);

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (від 31 травня
1995р.);

Постанова Верховної ради України № 184/95 “Про застосування ст.28 Закону
України “Про державний бюджет України на 1994р.”” (від 31 травня
1995р.).

Закон України “Про режим іноземного інвестування” (від 19 березня
1996р.).

Як бачимо, тут слід підкреслити невідпрацьованість та не відлагодженість
правової сфери. Часто новий закон скасовує або зводить на нівець
попередній; законодавчі акти, що продуктуються різними урядовими
структурами, частково дублюються; існує різновекторність дій ключових
гілок влади. Відбуваються перманентна зміна законодавства та внесення
корективів до нього, які призводять до дестабілізації в економіці та
фінансах і зумовлюють збитки підприємств. Загалом має місце
маніпулювання правовим полем, якого не визнає цивілізований ринок.

Украйні для створення оточення, яке б сприяло прямим іноземним
інвестиціям, перш за все бракує зорієнтованої на ринок законодавчої
бази. Ефективна юридична система, що грунтується на фундаментальних
принципах приватної власності та ринкової економіки, надає могутнього
стимулу для капіталовкладень і, навпаки, неефективне правове оточення
відвертає інвесторів. Привабливе правове оточення повинно і відповідати
трьом умовам. По-перше, приватні інвестори, як іноземні, так і
внутрішні, мають бути впевнені, що їх інвестиції надійно захищені добре
розвинутою системою законів. По-друге, інвестори повинні бути
переконані, що закони впроваджуються в життя: найбільш досконале
законодавство не має ніякої цінності, якщо не втілюється в практиці. З
цього витікає, що іноземні інвестори зацікавлені також в реалізації
законодавства – дієздатності судової системи та юридичних процедур. По-
третє, інвестори потребують стабільності та передбаченості системи
юриспруденції. Постійні зміни в законодавстві серйозно підривають довіру
інвесторів.

Залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів
інформацією про чинне законодавство, стосовно іноземних інвестицій.
Тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично нема
єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко
визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб
дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні
стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск
бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами.

4.2 Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в економіку України.

Ключова роль інвестицій в економіці України, їх вирішальне значення не
тільки для забезпечення сталого зростання, але, насамперед для
інноваційного розвитку, створення нових, високотехнологічних виробництв
і цінних галузей багаторазово підкреслювалося у численних дослідженнях
вітчизняних вчених, а також у законодавчих актах і директивних
документах вищих органів влади нашої країни.

Реалізуючи реальності інвестиційної політики в Україні, її серйозні
проблеми і недоліки, визначаючи та обґрунтовуючи її перспективні
напрямки, більшість дослідників акцептували увагу на одній з
найгостріших проблем національної економіки – надзвичайно високому і
постійно зростаючому рівні фізичного спрацювання і морального старіння
основних засобів.

Так, якщо за 1995-2000 рр. спрацювання основних засобів зросло з 37,1 до
42,3% (на 5,2 процентного пункта), то в наступний період (2001-2006) – з
43,7 до 49,3% (на 5,6 процентного пункта) (Додаток 3). Ще гірше
складається ситуація у провідній галузі економіки України –
промисловості: тут за 1995-2000 рр. відповідний показник зріс на 5,4
процентного пункта (з 43,6 до49%), а за 2001-2006 рр. вже на 5,5
процентного пункта (з 48,8 до 58,9%).

При цьому деградація основних засобів, яка дедалі прискорюється,
відбувається на фоні значного зростання інвестицій в основний капітал,
особливо в період після 2001 року, який характеризується як завершальний
етап трансформаційних перетворень в економіці України. Так, за 2001-2006
рр. інвестиції в основний капітал економіки зросли у 2,5 рази, а
промисловості – відповідно, у 2,3 рази. Тим часом у промисловості міра
„покриття” інвестиціями в основний капітал щорічної амортизації
(спрацювання) основних засобів зросла набагато вищими темпами, ніж у
цілому в економіці (Додаток 3).

Слід зауважити, що фактично досягнуті значення розглянутого показника
набагато перевищують прогнозовані, щорічний приріст яких у період до
2011 року мав становити 10-12%. Причому, згідно з розрахунками,
проведеними на цій основі у 2007 році обсяг інвестицій в основний
капітал економіки мав досягти 22370 млн. грн., а у 2011 – 46444 млн.
грн.

Фактично ж прогнозоване значення показника перевищено в 1,6 рази вже у
2006 році. Особливо швидке зростання інвестицій в основний капітал
економіки спостерігається у 2006 і 2007 роках, що певною мірою
зумовлюється початком процесу повернення до країни вітчизняного
капіталу, раніше вивезеного за кордон і „осілого” у численних офшорах.
Істотний вплив на інтенсифікацію інвестиційних процесів в Україні у
2004-2007рр. справили успішні ринкові перетворення в національній
економіці, в результаті яких переважаючими стали недержавні форми
власності (приватна й колективна). У 2006 році до цих форм власності
належали 88,2% суб’єктів господарської діяльності. У них було зайнято
75,1% найманих працівників. У промисловості на ці форми власності у 2006
році припадало 92,5% підприємств, чия частка у загальному обсягу
реалізованої продукції становила 85,3%. Відмінність між цими двома
показниками пояснюється тим, що ряд найбільших підприємств в енергетиці,
добувній, машинобудівній та інших галузях промисловості залишаються поки
що не приватизованими.

Зміцнення недержавного сектора економіки сприяло інтенсифікації в ньому
інвестиційних процесів. Питома вага інвестицій в основний капітал
суб’єктів господарювання, що належить до приватної та колективно форм
власності, в загальному обсязі інвестицій в основний капітал економіки
збільшився з 47,9% у 1999 до 55,8% — у 2000, 64,8% — у 2005 і 74,8% — у
2006 р.

Поряд з дедалі зростаючими темпами спрацювання основних засобів на фоні
значного зростання обсягів інвестицій в основний капітал, негативним
фактом є зниження їх якості, що характеризується відношенням вартості
нововведених основних засобів до вартості інвестицій в основний капітал.
За 2001-2006 рр. значення відповідного коефіцієнта знизилося з 1 до 0,81
в економіці та з 0,92 до 0,84 – в промисловості (Додаток 3). Однак це
зниження не відповідає змінам у відтворювальній структурі інвестицій в
основний капітал. Так, у промисловості питома вага інвестицій,
направлених на нове будівництво зросла з 21,8% у 2001 до 25,8% — у 2004
і 25,5% — у 2005 р. У той самий період питома вага інвестицій у технічне
переоснащення і реконструкцію залишається приблизно на одному рівні, а
частка інвестицій, направлених на підтримання діючих потужностей, навіть
знизилася (Додаток 4).

Відзначені особливості процесу інвестування в основний капітал економіки
України зумовлюють необхідність його поглибленого аналізу. Оскільки у
структурі інвестицій в основний капітал найбільш вагому частину
складають власні кошти підприємств і організацій (хоча цей показник
знизився з 68,6% у 2000 до 57,4% — у 2005 р., головним чином, за рахунок
зростання банківських кредитів та позик), то, важливо з’ясувати зв’язки
між інвестиціями в основний капітал і джерелами їх фінансування з
власних коштів підприємств і організацій, а також вплив показників
фінансово-господарської діяльності підприємств, ринкових перетворень в
економіці країни (зокрема, процесів приватизації та акціонування) і
діяльності фондового ринку.

На додатку 3 показано зв’язок інвестицій в основний капітал за рахунок
власних кошті підприємств і організацій з чистим доходом (виручкою від
реалізації товарів і послуг) та операційними затратами на звичайну
діяльність.

4.3Особливості державного регулювання інвестиційної політики в Україні

Основна увага в державному регулюванні повинна бути приділена виробленню
заходів щодо розширення інвестиційного простору і стимулювання
прискорених виробничих процесів за рахунок функціонування наукомістких
робочих місць. Це безпосередньо вплине на збільшення зайнятості
населення, завдяки чому буде створено нові можливості для зростання
сукупних заощаджень, які за раціональної кредитно-грошової політики
направлятимуться на інвестиції нових проектів. результатом впровадження
цих заходів стане зростання потоків надходжень до національного бюджету
за рахунок більшої кількості рентабельно працюючих підприємств і
підвищення загального добробуту населення.

Найістотнішим джерелом інвестицій для переозброєння підприємств
новітньою технікою є використання їх прибутку. Для збільшення таких
інвестицій потрібно диференційований підхід до оподаткування прибутку.
Так, прибуток направлений на придбання нової техніки і створення
наукомістких робочих місць, має оподатковуватися за нижчою податковою
ставкою. Шкала диференційованого податку повинна враховувати рівні
прогресивності, якості, конкурентоспроможності продукції, та ступінь її
технологічності, автоматизації, продуктивності. впровадження
диференційованої шкали оподаткування в майбутньому стане найвагомішою
підоймою забезпечення інвестування наукомістких робочих. Такі податкові
пільги відіграють стимулюючу роль у розширенні виробництва якісної і
конкурентноспроможної продукції.

Кредитна політика має бути спрямована також на збільшення інвестиційних
вкладень в інноваційний розвиток економіки. Основну роль в
інвестиційному стимулюванні відіграє норма процентів на позичковий
капітал. У міру зростання процентної ставки на капітал обсяг інвестицій
(I) зменшується, оскільки високий банківський процент (r) може
перевищувати прибуток від упроваджених нових засобів виробництва. У
такому разі підприємці не користуються банківськими кредитами,
інвестиційний простір залишається без змін. І навпаки, Раціональна
податково-кредитна політика може через певний період часу привести до
інвестиційного злету. Наслідком цього неодмінно буде збільшуватись
пропозиції товарів – від кривої AB до кривої CD – при незмінному
грошовому попиті, зображено кривою EL (рис.5).

Рис. 5. Вплив інвестиційного пожвавлення на збільшення пропозиції
товарів.

Таким чином, збільшення інвестицій для формування комплексів сучасного
обладнання і використання його на вітчизняних підприємствах дасть змогу
зафіксувати нову рівновагу між пропозицією товарної маси і грошовим
потоком у позначці N2 замість раніше існуючої рівноваги N1. Ринок
товарів збільшиться від кривої AB до кривої CD, ринок грошей залишиться
на тому самому рівні, що свідчить про антиінфляційну тенденцію.
Природно, що відносний грошовий дефіцит з часом позначиться на
підвищенні позичкової ставки. Але в цілому ситуація значно зменшить
розрив між грошовим потоком і пропозицією товарів. Тобто збільшення маси
вироблених товарів несе в собі здорову й реальну основу подолання
інфляції. Крім того, зростає віддача від інвестованих нововведень, що
приводить до встановлення нової відносної рівноваги на вищому рівні між
пропозицією товарів і грошовим потоком макроекономічного ринку.
Поступово зростає тенденція ефективного попиту, що веде до
саморегулювання ринкових відносин.

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні
обумовлений законом України “Про інвестиційну діяльність”.

Державне регулювання інвестиційної діяльності визначають: показники
економічного і соціального розвитку України; національні та регіональні
програми розвитку національного виробництва; державні і місцеві бюджети,
передбачені в них обсяги державного фінансування інвестиційної
діяльності.

Керують державними інвестиціями загальнодержавні та місцеві органи
державної влади. На макрорівні проблеми регулювання інвестиційної
діяльності та розвитку будівельного комплексу вирішують Міністерство
економіки України і Державний комітет у справах будівництва, архітектури
та житлової політики, Державна комісія з цінних паперів та фондового
ринку. У складі Мінекономіки є відділ будівельного комплексу та
промисловості будівельних матеріалів, у названому комітеті функціонує
управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Управління державними інвестиціями планує виконання конкретних дій щодо
інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття
рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є:

прогнози економічного і соціального розвитку України;

схеми розвитку і розміщення продуктивних сил;

цільові науково-технічні і комплексні програми;

техніко-економічні обгрунтування доцільності таких інвестицій.

Прийняття рішення про інвестиції з коштів бюджетних асигнувань потребує
системного підходу до визначення пріоритетів. Сьогодні вибір
пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності в Україні пов’язаний з
першочерговими завданнями стабілізації економіки, довготерміновими
завданнями, спрямованими на її перебудову, та підвищення рівня життя
населення.

Пріоритетність залежить від відповідних цільових комплексних, галузевих
(міжгалузевих) і територіальних програм, за якими Мінекономіки України
визначає найневідкладніші завдання.

Обсяги державних інвестицій коштів державного бюджету за поданням Уряду
затверджує Верховна рада України в Державній програмі економічного і
соціального розвитку.

Загальний обсяг бюджетних асигнувань спрямовують не лише на виконання
цільових комплексних програм, а й на розвиток соціальної інфраструктури
загальнодержавного значення з формуванням переліку цих об’єктів.

Для пріоритетних об’єктів інвестування у соціальній сфері передбачено
дві форми інвестування – з коштів бюджетних асигнувань і з коштів
державного кредиту.

Соціальну сферу у містах і селищах міського типу передбачено розвивати
коштом місцевих бюджетів відповідних Рад. Заходи, для ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, фінансують з відрахувань
підприємств і організацій.

Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві – одна
з головних форм реалізації загальнодержавних інвестицій. Кабінет
Міністрів України розміщує замовлення (контракт), як звичайно, на
конкурсних засадах з урахуванням економічної вигідності.

Державні, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти та програми,
які підлягають обов’язковій державній експертизі. У разі потреби
експертизу окремих інвестиційних проектів і програм можуть проводити
експертні комісії, що створюються Верховною Радою України.

Державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечують не тільки
державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечують не тільки
державне управління і державне фінансування інвестицій, а й такі важелі:

система податків, податкових ставок;

проведення кредитної та амортизаційної політики;

надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій,
бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництва.

визначення умов користування землею, водою та іншими природними
ресурсами;

політика ціноутворення;

проведення експертизи інвестиційних проектів тощо.

Систему регулювання умов інвестиційної діяльності коригують залежно від
економічної політики держави у кожний конкретний період та залежно від
ступеня інвестиційної активності суб’єктів господарювання тощо.

Особливо ефективним засобом акумулювання коштів для інвестицій є випуск
цінних паперів.

Висновок

Отже, капітал (капітальні блага) – це виробничий ресурс тривалого
користування, тобто будь-які створені (на відміну від праці й землі)
блага, що використовуються у виробництві інших благ. Тобто капітал – це
всі засоби виробництва, створенні людьми, включаючи інструменти,
промислове обладнання і інфраструктуру, а також знання, вміння і досвід,
набуті людством і індивідом у процесі навчання і практичної діяльності.
Створення будь-якого капіталу пов’язане з певним компромісом між
сьогоденням, коли доводиться терпіти незручності задля накопичення
капіталу в майбутньому. Так, індивід може обмежити свої витрати задля
використання накопичених грошей на навчання, яке дозволить у майбутньому
зайняти йому більш перспективну і краще оплачену посаду.

Отже, збільшення капітальних запасів (фондів) у виробника відбувається
завдяки інвестиціям.

Інвестиції – процес створення нового капіталу, що вимагає витрат
фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу. Таким
чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на
збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи
модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням
нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом
доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити
витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати
представляють собою інвестиції в людський капітал.

Джерелом інвестиції є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові
кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Основна увага в державному регулюванні повинна бути приділена виробленню
заходів щодо розширення інвестиційного простору і стимулювання
прискорених виробничих процесів

Використана література

Закон України “ Про інвестиційну діяльність” (1991р.)

В. Базидевич, В. Лук’янов, Н. Писаренко, Н.Квіцинська, Мікроекономіка:
опорний конспект лекцій, — К.: Четверта хвиля, — 1997р., — ст. 207-210.

О.О. Карападова, Д.М. Черваньов, Мікроекономіка: навчальний посібник, —
К.: Четверта хвиля, — 1997, 147-149.

Бойчик, П.С. Харів, М.І. Хопчан Економіка підприємства,

Львів, 1998

Теорія мікро-макроекономіки за редакцією Ю.В. Ніколенко, М.М. Діденко,
К., 1999р.

Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність: методичний посібник. – К.: МАУП,
1998. – 68 с.

ЛМ. Борщ, Інвестиції в Україні: стан, проблеми, перспективи, К.: Знання,
— 2002, — ст. 223-233.

Шевчук, Рогожин “ Основи інвестиційної діяльності” К.: Генеза 1997.

Пересада “Інвестиційний процес в Україні” К.: Лібра, 1998.

Економіка підприємств: підручник/ За ред. С.Ф Покропивного. – вид. 2,
перероб. та доп. – К.: КНЕУ. 2000.

Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Міжнародна економіка: Короткий конспект
лекцій. – К.: МАУП, 1999.

Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред. З.
Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів: Інтереко,
1998.

Ястремський О. , Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання,
1998.

Економіка України: політико-економічний журнал, Міністерства економіки
України, Міністерства фінансів України та НАНУ, лютий №2(531), 2006.

Економіка України: політико-економічний журнал, Міністерства економіки
України, Міністерства фінансів України та НАНУ, січень №1(542) 2007, —
ст. 36-37,49.

Л.Червова, М. Назарчук, „Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в
економіку України”/ Економіка України: політико-економічний журнал,
Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та НАНУ,
березень №3(544), 2007, — ст. 32-43.

Додатки

Додаток 1

З А Л У Ч Е Н Н Я К А П І Т А Л У Акціонування Корпоратизація

Самофінансування

Транстинг

Венчурні фірми

Придбання рядового пакета акцій

Боргове фінансування Кредитування

Кредит з факторингом

Форфейтинг

Іпотечний кредит

Кредит державних установ

Іноземний кредит

Розміщення боргових зобов’язань

Фінансування на консорційних засадах Спільні підприємства

Альянси

Франчайзинг

Ліцензування

Інжиніринг

Еккаутинг

Оренда Оперативна оренда

Фінансовий лізинг

Лікбез

Селенг

Пільгове фінансування Урядовий пільговий кредит

Гаратування

Івестиційний податковий кредит

Безвідсотковий кредит

Субсидування Дотування

Гарантії

Субвенції

Спонсорство

Донорство

Способи залечуння капіталу

Додаток 2

І Н В Е С Т И Ц І Й Н И Й К Л І М А Т Рівень розвитку продуктивних сил
та стан інвестиційного ринку Стан та структура виробництва

Рівень розвитку робочої сили

Стан ринку інвестицій та інвестиційних товарів фондового ринку

Політична воля влади та правове поле держави Наявність відповідної
законодавчої та нормативної бази

Досягнення стабільності національної грошової одиниці. Валютне
регулювання

Забеспечення приватизації об’єктів інвестування

Стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників
Інвестіційна діяльність банків. Її рівень

Рівень розвитку та функціонування парабанківскої системи

Інвестиційна політика національного банку. Режим іноземного інвестування

Статус іноземного інвестора Діяльність міжнародних фінансово-кредитних
інститутів

Наявність вільних єкономічних та офшорних зон

Відносини гласності в державі

Інвестиційна активність населення Стан ринку нерухомості

Виконання державної програми приватизації

Чинники, що формують інвестиційний клімат в державі.

Додаток 3

п/п Показники Роки

2000 2001 2002 2003 2004

1 Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах) (млн. грн.) 23629
32573 37178 51011 75514

2 Індекс інвестицій в основний капітал (у % до попереднього року) 114,4
120,8 108,9 131,3 128

3 Інвестиції в основний капітал промисловості (у фактичних цінах) (млн.
грн.) 10732 13651 15112 19726 28191

4 Індекс інвестицій в основний капітал промисловості (у % до
попереднього року) 123,8 113,3 106 124,6 124,9

5 Міра спрацювання основних засобів (%) 43,7 45 47,2 48 49,3

6 Міра спрацювання основних засобів у промисловості (%) 48,8 51,9 54,5
56,4 58,3

7 Інвестиції в основний капітал (у % до амортизації основних засобів)
64,8 83 89,3 119,8 153,4

8 Інвестиції в основний капітал промисловості (у % до амортизації
основних засобів у промисловості) 102,3 121,8 125,2 152,1 194,9

9 Коефіцієнт якості інвестицій в основних капітал 1 1,02 0,94 0,87 0,81

10 Коефіцієнт якості інвестицій в основних капітал в промисловості 0,92
0,79 0,8 0,71 0,84

Показники інвестицій основний капітал і стану основних засобів в
економіці України у 2000-2004 рр.

Додаток 4

п/п Напрями інвестицій Роки

2001 2002 2003 2004 2005

1 Технічне переоснащення і реконструкція діючих підприємств, будівель і
споруд 70,6 74,1 71,5 69,3 70,5

2 Нове будівництво (включаючи розширення діючих підприємств, будівель і
споруд) 21,8 18,6 23,9 25,8 25,5

3 Підтримання діючих потужностей 7,6 6,3 4,6 4,9 4

(% загального обсягу)

Відтворювальна структура інвестицій в основний капітал промисловості у
2001-2005 рр.

PAGE

PAGE 2

E

Dk
Sk

Ke K

r

re

0

1,0

0,5

0

Обсяг капіталу, який інвестується

Граничний фізичний продукт і його альтернативна вартість

1,5

2,0

пропозиція капіталу

попит на капітал

попит на позичковий капітал

пропозиція позичкового капіталу

E

Норма відсотку

0

Обсяг грошей

C

E

I1

I2

N1

N2

A

L

D

B

I

Похожие записи