Реферат на тему:

Економічна теорія як підґрунтя економічної політики

1. Сутність і цілі економічної політики

Головне питання політики — це питання про владу. Не є виклю-ченням з
цього правила і економічна політика. Для неї найважливі-шим є питання
про економічну владу та її використання для досяг-нення довгострокових
та поточних цілей в економіці, реалізації пев-них економічних інтересів.

Історія економічної політики така ж давня, як й історія самої економіки,
історія держави. Незалежно від типу економічної сис-теми головним
суб’єктом економічної політики є держава. Тому економічна політика — це
завжди державна економічна політика. Її цілі, механізми та інструменти
найтісніше пов’язані із загальни-ми функціями держави, характером
держави, типом економічної системи, конкретним станом національної
економіки, кон’юнкту-рою світового ринку, міжнародним становищем.

Певний тип державного устрою завжди невід’ємний від певного типу
економічної системи. Вони взаємозалежні та коригують один з одним.
Звідси, економічна політика, яку проводить держава, зазнає впливу як
суто економічних факторів, так і політичних та ідеологіч-них. Проте в
різних економічних системах вплив і значення цих фак-торів неоднакові. В
ринковій економічній системі переважне значен-ня мають економічні
фактори, які впливають на економічну політи-ку, в
командно-адміністративній переважає вплив політичних та іде-ологічних
факторів. Однак незалежно від цього можна дати загальне визначення
економічної політики як взає HYPERLINK
«http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyEJjDbDXPM1kuYuiZs6XoOdasrf*-
RpbifLIn3wfJWp9nm0c4qeua-xrajPCkcwDvAZZoF4T2tZIfuXhTJqD-oc3cwqgobVNU8gSB
xPxatPu2x3eGprlH5BcMh8rBILFBmFIHvVqCPAXbEbXsX0pRMHorrGSwGcs1SUVRqDsbqGvG
k0IH0sJS1mabrUwg2zJG3H0No*cep мопов ‘язаної системи дов-гострокових і
поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплексу
відповідних державних рішень (законів, поста-нов, інших нормативних
актів) та заходів, спрямованих на досягнен-ня цих цілей з використанням
державної влади в сфері економіки.

Кінцеве призначення економічної політики держави — сприяти природному
еволюційному економічному розвитку, запобігати зло-вживанням економічною
владою з боку окремих осіб, груп, під-приємств, а також кризовим явищам,
підтримувати господарський порядок.

Залежно від конкретних обставин цілі економічної політики мо-жуть і
повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її
проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кіль-ка загальних бажаних
цілей економічної політики в ринковій еко-номічній системі.

1. Мета економічного зростання. Це загальна кінцева мета для кожної
національної економіки і національної економічної політи-ки в ринковій
та перехідній до ринку економіці. Вона конкретизу-ється в обсягах
виробництва ВНП, рівні життя населення країни. Заходи економічної
політики, спрямовані на досягнення цієї мети, можуть бути
різноманітними, проте їх поєднує націленість на акти-візацію
найважливіших факторів економічного зростання, серед яких — інвестиції
капіталу, реструктуризація економіки,, ефектив-на зайнятість і зростання
продуктивності праці, достатній плато’ спроможний попит населення тощо.
Використовуються заходи структурної політики загалом.

2. Мета ефективної зайнятості. Як правило, вона поєднується, з першою і
передбачає активну економічну політику держави.

3. Мета зростання економічної ефективності. Своєрідна «над-мета»
ринкової економіки, досягти яку можливо заходами еконо-мічної політики,
що мають достатньо довгострокове і стратегічне значення для національної
економіки і передбачають розвиток на-уково-технічного прогресу, освіти,
науки, використання своєрід-них переваг національного характеру,
національної економіки в системі міжнародного поділу праці.
Використовуються заходи про-мислової політики.

4. Мета стабільного рівня цін. В розвинутій ринковій економіці
досягається переважно заходами грошово-кредитної та бюджетної політики,
що мають антиінфляційну спрямованість. Як правило, в короткостроковий
термін ця мета вступає в протиріччя з метою найбільшого рівня зайнятості
та стимулювання економічного зрос-тання. В перехідних до ринку умовах
пріоритетне місце в напрямі досягнення даної мети має належати загальній
економічній полі-тиці з підтримки національного товаровиробника.

$

&

&

?????у і підтримання конкурентного господарського порядку, принципів
економічної свободи. Досягається заходами ан-тимонопольної політики,
контролю за використанням економічної влади, захисту прав людини та
інституту приватної власності. Всту-пає в певне протиріччя з принципами
активної державної еконо-мічної політики економічного регулювання.

6. Мета соціальної безпеки і стабільності. Досягається засоба-ми
збалансування економічних інтересів роботодавців та найма-них
працівників, політики соціального страхування та забезпечен-ня,
ефективної зайнятості, професійної підготовки та перепідготовки,
сприяння малому бізнесу, а також засобами прогресивного оподаткування
особистих доходів, оподаткуванням нерухомого май-на тощо.

7. Мета рівноваги зовнішньоторговельних-операцій і платіжно-го балансу,
ефективного курсу національної валюти. Досягається заходами
зовнішньоекономічної політики, політики центрального (національного)
банку щодо курсу національної валюти тощо.

Економічна політика має реагувати на кон’юнктурні коливан-ня. В умовах,
коли ринкова економіка розвивається циклічно, ві-дображаючи зміни в
попиті і пропозиції, важливим загальним за-вданням економічної політики
є завчасна (своєчасна) реакція на можливі зміни економічної кон’юнктури,
стану національного і сві-тового ринків. В умовах, коли економіка
зростає, економічна полі-тика повинна запобігати можливому підвищенню
«економічної тем-ператури», тобто проводити заходи, сутність яких
протилежна економічному зростанню. І навпаки, коли з’ясовується близьке
еко-номічне «гальмування», економічна політика «включає» стимулю-ючі
заходи щодо інвестицій та ділової активності в цілому.

Одночасно досягти всі основні цілі економічної політики прак-тично
неможливо. Тому економічна політика завжди постає перед проблемою вибору
пріоритетів. Цей вибір зумовлюється впливом багатьох внутрішніх і
зовнішніх факторів, орієнтацією економічної політики На певні економічні
доктрини та теорії, економічні інтере-си певних ‘соціально-економічних
груп населення. Заздалегідь дуже важко визначити, чи буде» вибір
пріоритетів ефективним з точки зору кінцевих результатів того чи іншого
варіанта економічної полі-тики. На. це запитання відповідає практика.
Проте певне об’єктивне співвідношення між реальною економічною
ситуацією, загальним станом Економіки і пріоритетами економічної
політики завжди існує. Серед фундаментальних загальнонаціональних
критеріїв цього ви-бору можна назвати критерії економічної ефективності
(раціональ-ності) і відповідності пріоритетів національно-державним
економіч-ним інтересам, а також необхідності загальноекономічної
рівноваги.

Загальноекономічна рівновага має різні аспекти. Проте можна сформулювати
два головних.

Перший — рівновага сукупного попиту і пропозиції. Другий — збалансована
реалізація цілей економічного зростан-ня, високого рівня зайнятості,
стабільного рівня цін, рівноваги тор-говельного ‘балансу. Цей аспект Має
умовну назву «магічного чо-тирьохкутника», що означає величезну
складність одночасної реа-лізації цих чотирьох цілей та здійснення
відповідних заходів еко-номічної політики.

Важливим є визначення впливу на економічну політику різних суб’єктів
економічного процесу. Держава є головним суб’єктом економічної політики.
Однак формування курсу економічної по-літики відбувається також під
впливом інших суб’єктів економічно-го процесу:

а) вплив монополій — це найзагрозливіший фактор для еконо-мічної
політики;

б) вплив великого промислового і фінансового капіталу, що може мати як
позитивне, так і негативне значення. Позитивне пов’язане з
інвестиційними можливостями великого капіталу, негативне — з
монополістичними тенденціями;

в) вплив профспілок, який залежить від їх політичної ваги,
орга-нізованості та має неоднакове значення в різних країнах. Політика
заробітної плати формується великою мірою залежно від діалогу «уряд —
роботодавці — профспілки»;

г) вплив політичних партій і об’єднань. Кожна партія має свою економічну
програму (платформу) і пропонує певні цілі економіч-ної політики, на
яких вона зосередить увагу у разі отримання по-літичної влади. Якщо уряд
сформований на однопартійній або ба-гатопартійній основі, його рішення
відбивають погляди правлячої партії або блоку партій, представники яких
були запрошені до уряду.

Похожие записи