РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

ДОХОДИ В РИНКОВІЙ

ЕКОНОМІЦІ.

Як ми з”ясували в ринковій економіці кожний ресурс, необ-

хідний виробництву, продається.Ціна його купівлі продажу визначається
законами ринку.Розглянемо детальніше цей про-

цес.

Власник кожного ресурсу в ринковій економіці дістає вина-

городу в разі продажу або здачі в оренду ресурсу.Конкретні форми
ринкової винагороди за надані ресурси – це рента, за-

робітна плата, позичковий процент, прибуток.

РЕНТА.Рента – це ціна за використання землі й інших при-

родних ресурсів, кількість яких обмежена.Розглядаючи фор-

мування попиту і пропозиції на землю, ми зробили припушен-

ня, що всі землі сільськогосподарському обороті мають одна-

кову якість.Таке спрощення дало нам можливість акцентувати

увагу на особливостях попиту і пропозиції.Пропозиція землі,

як вам уже відомо, є фіксованою, а її вплив на земельну рен-

ту – пасивним.Попит стає основним фактором, який визначає розмір
земельної ренти.Проте сам попит на землю (та на інші природні ресурси)
залежить від якості землі.

Землі розрізняються за своєю родючістю, розташуванням щодо ринків
збуту продукції, кліматичними умовами місце-

вості.Витрати на одиницю продукції на крашіх, середніх і гі-

рших землях неоднакові.На товарних ринках (ринок зерна, ринок картоплі
тощо) одна й та сама продукція реалізовувати-

меться за однаковою ціною.При цьому виробник – підри –

ємиць, який працював на крашіх землях, одержить більший доход, ніж той,
хто виростив урожай на гіршій землі.Остан-ньому ринкова ціна після
відшкодування більших витрат за-

безпечить менший доход.Якщо підприємці користуються кра-

щими ділянками землі на умовах оренди, то одержавши біль-

ший доход, вони повинні віддати власникові землі ту частину доходу, яку
одержано саме завдяки кращім умовам землеко-

ристування.Ця частина називається диференціальною рен-

тою, тому що її розмір диференціюється залежно від якості землі.

Чому до сільськогосподарського виробництва залучають не

тільки кращі, а й гірші та середні землі? Це викликано зро-

станням населення і попиту на сільськогосподарську продук-

цію.

Диференціальна рента створюється на кращіх і середніх ді-

лянках і не створюється на гірших.Але й найгіршу ділянку не надаватимуть
у користування безоплатно.Той доход, який одержує власник незалежно від
якості землі, що він надає у користування, називається абсолютною
рентою.

Чому існує своєрідна плата за ресурс землі у вигляді абсолютної
ренти?

Це пов”язано з унікальністю цього ресурсу, а саме з тим, що землю можна
створити, збільшивши обсяг площ, вона не може бути замінена іншим ре-

сурсом так, як це відбувається з працею і капіталом.

Слід зазначити, що якість землі – не лише природний дар.Людина може
підвищіти продуктивність землі за рахунок її очищення, дренажу,
іригації, і тоді попит на землю збільшується, що зумовлює збільшення
ренти.

Землю, дійсно, нічим не можна замінити, проте її можна використо –

вувати для різних цілей.Одна й та сама ділянка землі може бути посівною
площею, пасовищем для худоби, будівельним майданчиком, футбольним
полем.Усе це – альтернативне використання землі.Рентні платежі, що їх
вносять користувачі землі (фермери та інші підприємці), є платою за
вилу-

чення землі з альтернативного використання.

Є альтернативна й у власника землі: він може продати землю, здати в
оренду або залишити за собою.Від продажу землі він хотів би мати таку
суму, яка, будучи покладена в банк, приносила б йому дохід не нижчий,
ніж рента.Інакше йому вигідніше надавати землю в оренду й одержувати
ренту.На підставі цього підраховується ціна землі – капіталізована
земель –

на рента.

Ціна землі в ринковій економіці зростає, що, безперечно, очікує і
нашу країну в процесі побудови справжнього ринку.

Заробітна плата – це винагорода, яку одержує власник робочої сили
за свою працю, або ціна, яку платить підприємиць працівникові за викори-

стання його праці.

Давайте поміркуємо: за що конкретно платить підприємиць працівнико-

ві, коли наймає його на роботу? Логічно було б припустити, що він пла –

тить за те, за що й ми платимо, купуючи інші товари, а саме – за
корисний ефект, який дає споживання даного товару.Використання праці в
процесі виробницва – це послуга, яку надає працівник наймачеві.Її ціною
і є заро – бітна плата.

Економісти виходять із теорії граничної продуктивності у поясненні за-

робітної плати.Згідно з цією теорією, в забезпеченні випуску продукції
(Q)

беруть участь три фактори виробництва: праця (l), земля (L), капітал
(K).

На мові матиматики це означає, що величина випуску продукції є функ –

цією від трьох незалежних змінних:

Q = f (l,LK).

За кожним фактором, що бере участь у процесі створення продукту,
стоїть власник, який має одержати винагороду пропорційно своєму вне –

скові.Оскільки йдеться про фактор праці, припустимо, що величини двох
інших факторів зафіксовані на незмінному рівні.Тоді збільшення фактору
праці на одиницю (наприклад, на одному працівника) приведе до відпові –

дного приросту продукції.Саме цей приріст продукції, одержаний за раху-

нок найму ще одного ( додаткового, граничного) працівника, й утворює
граничний продукт праці.Підприємцеві вигідно збільшувати кількість най-

маних робітників до тієї межі, поки вартість граничного продукту
дорівнює заробітній платі.

Гранична продуктивність праці, як зазначалось у попередній темі, є
одним з вирішальних факторів попиту на працю.Ціну пропозиції праці
визнають фактори економічної поведінки працівника на ринку. Працівник
вибирає між втратою свого вільного часу і тими споживчими благами, які
він може придбати, одержавши винагороду за працю.Отже, нижньою ме –

жею ціни праці з боку пропозиції має бути така вартість споживчих благ,
яка, принаймні, дає працівникові змогу відшкодувати витрати своєї робо –

чої сили.

Ставки заробітної плати істотно різняться залежно від професії,
рівня кваліфікації і навіть у межах однієї професії.Таке явище
називається дифе-

ренціацією заробітної плати. В загальних рисах вона може пояснюватися
взаємодією попиту і пропозиції.Пригадаємо: якщо пропозиція певного то –

вару (робочої сили) перевищує попит, то ціна (заробітна плата) рухатиме-

ться вниз.І, навпаки, коли високий попит зустрічається з недостатьньою
пропозицією, то ціна (заробітна плата) зростає.Але чому попит і пропози

ція є різними на різних ринках праці? Фактори диференціації заробітної
плати залежать від умов праці, конкуренції, мобільності робочої сили.

Працівники відрізняються один від одного природніми здібностями,
рівнем освіти, кваліфікацією.Водії таксі не можуть конкурувати з бухгал

терами, а ті – з оперними співаками. Це перешкоджає вирівнюванню заро –

бітної плати, зберігаючи професійні відмінності.Унікальні здібності
люди-

ни оплачуються вище і в межах однієї професії, роблячи талановитого пра-

цівника незамінним: соліст опери оплачується вище, ніж той, хто співає в
хорі.

На рівень заробітної плати впливають умови праці.Щоб утримати лю –

дей на роботі у шкідливих для здоров”я умовах, треба доплачувати їм,
компенсуючи негативний вплив шумових ефектів, забрудненості, вібрації
тощо.

Конкурентному становленню рівноважної заробітної плати перешко –

джають і обмеження мобільності робочої сили.Людина прив”язана до мі –

сця своєї роботи місцем проживання.Іноді не можна змінити роботу через
обмеження з боку профспілок.Обмеження конкуренції на ринку праці по –

в”язані і з соціальними факторами.Так, жінки, як правило, одержують ниж-

чу заробітну плату: багато підприємців, наймаючи працівників, надають
перевагу чоловікам.

Позичковий процент є винагородою, яку дістає власник грошей за те,
що надав їх підприємцям або приватним особам для користування.Грощі самі
по собі не є продуктом, тобто не можуть виробляти товари чи послу –

ги.Але за грощі підприємці купують засоби виробництва, наймають робочу
силу, орендують землю і як наслідок одержують готову продукцію.Оскіль-

ки частину готової продукції одержано завдяки використанню позичених
грошей, підриємець має не лише повернути борг, а й заплатити за
користу-вання грошима.Ціна, яку сплачують за користування грошима,
називають

ставкою або нормою позичкового процента.Вона розраховується як про-

цент від кількості позичених грошей.Наприклад, якщо ви позичили 1000
грошових одиниць, а маєте повернути через рік 1200, то річна ставка
процента становитиме 20.

Ставка процента, як ви вже знаєте з попередної теми, визначається
взаємодією попиту і пропозиції на грошовому ринку.Рівень ставки про –

цента залежить від багатьох факторів.Насамперед слід розрізняти номіна –

льну та реальну ставку процента.Номінальна ставка – це кількісний вираз
процентної ставки за поточним курсом грошової одиниці.Реальна ставка –

це номінальна ставка мінус рівень інфляції.

Припустимо, банк видав позичку під 50%, але рівень інфляції також
становить 50%.У такий ситуації інфляція “ з”їсть” приріст грошей.

Ставки процента диференціюються залежно від кількох факторів.

Кредитор завжди ризикує, що позичальник не зможе заплатити борг.

Чим більшим є такий ризик, тим вищу ставку процента правитиме креди-

тор.Довгострокові позички даються під вищий процент, ніж короткостро-

кові, оскільки кредитори можуть мати фінансові збитки, відмовляючись на
довго від користування своїми грошима.Кредитор надасть перевагу такому
розміщенню грошей, де доход не оподатковується, навіть і за меньший
процент.Якщо банк немає конкурента, він може призначити будь-яку ви –

соку ставку процента.Розвиток конкуренції в банківській справі, усунення
монополізму сприяють гнучкості процентних ставок.

Прибуток- це винагорода, яку одержує підприємець.У наступному роз-

ділі йтиметься про підприємство як унікальне явище ринкової економіки,
про те, як підприємець обчислює свої доходи.В даній темі розглянемо при-

буток як ще одну форму ринкової винагороди.

Власник землі одержує ренту, працівник – заробітну плату, власник
грошового капіталу – процент, а підприємець винагороджується прибут –

ком.Це є плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впро

ваджує інновації, ризикує.Виконуючи свої функції підприємець забезпеяує
перевищення виручки (доходу) від реалізації продукції фірми над витра –

тами на виробництво.

Джерелом підприємницького доходу є досконалість організації вироб-

ництва та квалфікації управління.Завдяки цьому підприємець може навіть

без додаткових інвестицій скоротити витрати на виробництво, підвищити
продуктивність праці.Частка прибутку в ціні продукції збільшеться.Реалі-

зація нових ідей у процесі виробництва сприяє зниженню витрат, поліпше-

нню якості товарів і послуг, появі на ринку нової продукції, збільшенню
обсягів продажу, що забезпечує додатковий доход фірмі. Підприємниць –

кий доход включає в себе плату за ризик, який бере на себе підприємець.
Економічним (або підприємницьким) ризиком називається загроза того, що
підприємець матиме збитки, втратить ресурси чи одержить доходи меньші,
ніж ті, на які він розраховував.Але винагороду підприємець отримує, зви

чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передбачати
наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втратам, реально оцінити
найкращі варіанти проведення виробничо-торговельних операцій.Ризик, на
який сві-

домо йде підприємець, упереджуючи всі негативні наслідки, є розумним.

Це – гідна підстава для винагороди.

Прибутки, які одержують окремі підприємці, відрізняються за величи

ною.Їх диференціація зумовлюється різними факторами.

Чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більші обсяги вироб –

ництва, а отже, більша і виручка від реалізації, а в ній –
прибуток.Величи –

на прибутку залежить від прибутковості, тобто від співвідношення при –

бутку і витрат.Прибутковість залежить від технологічних особливостей і
рівня технічного розвитку виробництва.Скорочення витрат на виробництво
підвищує частку прибутку в ціні продукції.

Прискорення обороту капіталу навіть при незмінній сумі коштів, що
обертаються, збільшує обсяги виробництва та реалізації продукції, а зна

чить, і величину прибутку.

Коливання ринкової ціни спричиняє коливання величини прибутку.

Якщо ціна формується на рівні витрат, фірма взагалі не отримує прибутку.

Ціна на рівні, що перевищує витрати, дає можливість одержувати прибу –

Тки.Своїми зусиллями у сфері реалізації фірма може стимулювати попит на
продукцію і в такий спосіб підвищіти прибуток.

Прибуток, що обчислюється як різниця між виручкою (ціною
реалізації) та витрати фірми (на виробництво і реалізацію продукції), —
це балансо –

ваний або бухгалтерський, прибуток.Одержати його, фірма має зробити
певні виплати та відрахування.Головним чином, це – податок на прибуток,
проценти за кредити, рентні платежі.

Після всіх відрахувань у фірмі залишається чистовий прибуток.Хоча
він є власністю підприємця, його ніколи не використовують тільки на осо

бисті цілі.В ринковій економіці прибуток є головним джерелом фінансова-

ння розвитку фірми.

У конкурентній економіці прибуток виконує три функції: а) розвитку
виробництва, оскільки частина прибутку знову вкладається в розширення та
оновлення виробництва, підготовку та перепідготовку кадрів, премію –

Вання працівників тощо; б) стимулу виробництва, оскільки прибуток спо
–нукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рішень у виробництві та
реалізації продукту; в) орієнтира доцільного розподілу ресурсів, оскіль

Ки прибуток показує, яку галузь слід розвивати, а яку, навпаки, скорочу

Вати як неконкурентоспроможність.

PAGE 1

PAGE 1

Похожие записи