Реферат на тему:

Діалектична залежність попиту і пропозиції: ринкова рівновага.

Споживчий вибір

На основі своєї мети — задоволення потреб з урахуванням усіх обмежень
можливостей задоволення свого попиту споживач здійснює свій вибір —
вибір споживача, тобто приймає рішення, який товар купити або яку
послугу оплатити. Споживчий вибір формує попит і величину попиту на
товари та послуги. На його основі формуються різноманітні види попиту:
негативний, відсутній, прихований, спадний, нерегулярний, повноцінний,
надмірний, ірраціональний. Негативний попит виникає, коли ринок
відкидає, не приймає окремі товари або послуги. У разі відсутнього
попиту споживачі байдужі до певних товарів або послуг. За прихованого
попиту попит є, але відсутні товари або послуги, які б задовольнили
його. Спадний попит спостерігається, коли знижується попит у результаті
насичення ринку, старіння товарів, зміни моди. Нерегулярний попит — це
нестійкий, хиткий попит, пов’язаний із сезоном, днями, годинами (попит
на лижі влітку і взимку, на місця в ресторані вдень і ввечері тощо).
Повноцінний попит формується, коли величина попиту і його стійкість
задовольняють виробника, фірму, продавця. У разі надмірного попиту
величина попиту вища, ніж його можуть задовольнити виробники,
виробництво товарів або надання послуг менше за величину попиту на них.
Ірраціональний попит — це попит на шкідливі товари і послуги (тютюн,
спиртні напої, наркотики тощо).

Крива попиту

Розкриваючи сутність і механізм дії закону попиту, заснованого на
взаємозалежності ціни (тарифу) і величини попиту, можна виразити цю
залежність графічно, побудувавши гіпотетичну криву величини попиту.

Гіпотетична крива — це графічне зображення зміни одних величин залежно
від зміни інших величин, у цьому разі — зміни величини попиту під
впливом зміни ціни товару (тарифу за послугу). Гіпотетичні криві будують
у декартових координатах (рис. 7), що дає змогу визначити положення
будь-якої точки на площині. Горизонтальна координата називається
абсцисою і позначається літерою Q, вертикальна координата називається
ординатою і позначається літерою Р.

Рис. 7. Крива попиту на бензин

Розглянемо уявну ситуацію. На ринку величина попиту на бензин
коливається від 2 до 10 млрд л залежно від коливання ціни 1 л від 20 до
100 гр. од. Позначимо на осі абсцис величину попиту в мільярдах літрів
бензину, а на осі ординат — ціну 1 л бензину у гр. од. Очевидно, за
найнижчою ціною 1 л бензину (20 гр. од.) його споживачі готові купити
весь бензин, що є на ринку, тобто 10 млрд л. Позначимо точку А на
графіку. За найвищою ціною (100 гр. од.) споживачі зменшать купівлю до
мінімуму (до 2 млрд л). Позначимо точку В. З’єднавши ці дві точки, ми
отримаємо криву величини попиту АВ залежно від ціни товару. Ця
залежність обернена: що нижча ціна товару, то більша величина попиту і
навпаки. Якщо залежність цих величин обернена, то нахил кривої відносно
вертикалі — від’ємний. Цей зворотний причинно-наслідковий зв’язок між
ціною товару і величиною попиту економісти називають законом попиту.

Будь-яка зміна величини попиту під впливом цінових чинників
відбуватиметься вздовж кривої попиту. Наприклад, якщо ціна 1 л бензину
40 гр. од., то величина попиту становитиме 8 млрд л (точка С^), якщо 80
гр. од., то лише 4 млрд л (точка Q). Отже, підвищення ціни вдвічі (з 40
до 80 гр. од.) призвело до скорочення величини попиту з 8 до 4 млрд л,
тобто також вдвічі. На графіку це відстань між точками Cj і С2. Ці числа
виражають якісну зумовленість дії закону попиту: динаміка ціни обернено
пропорційна величині попиту на товар.

Проте зазначалось, що на зміну попиту впливають і нецінові чинники. Під
впливом цих чинників (ефектів) зміна попиту відбуватиметься за межами
кривої. Наприклад, на рис. 7 величина попиту на бензин при ціні 1 л 60
гр. од. становила 6 млрд л. Згодом без зміни ціни попит на бензин
збільшився до 8 млрд л (через аварію на заводі скрапленого газу), у
результаті змінився (або зрушився) попит і утворилась нова крива попиту
— лінія А^В^. Відстань між точками С і Сз на графіку відповідатиме
зрушенню попиту, який становитиме (8 — 6 = 2) 2 млрд л. Отже, якщо рух
точки вздовж кривої попиту в результаті зміни ціни товару (змінна на осі
ординат) економісти називають зміною величини попиту, то рух кривої
попиту, який може бути викликаний тільки дією якоїсь нецінової змінної
(не відображеної на осях координат), називається зміною попиту.

Якщо попит збільшується, крива зсувається праворуч, якщо попит
зменшується, крива зсувається ліворуч. Збільшення попиту і рух кривої
праворуч відбувається в результаті збільшення особистого бюджету
споживання, підвищення цін на товари-замінники, очікування зростання цін
у майбутньому, зміни структури споживання на користь певного товару.
Зменшення попиту і зсування кривої попиту ліворуч відбувається, якщо
чинники впливу на попит, що досі були незмінними, починають змінюватись
у протилежному напрямку, ніж це було у разі зсування праворуч.

Еластичність попиту. Види еластичності

Крива попиту відображає нерозривний зв’язок величини попиту і ціни
товару. Зниження ціни викликає збільшення попиту і навпаки. Ця
залежність у теорії ринку називається еластичністю попиту за ціною.

Еластичність — це міра реагування однієї економічної змінної на зміни,
що відбулися в іншій економічній змінній. Кількісно еластичність
вимірюється показником, який називають коефіцієнтом еластичності Е.

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною Ер дає можливість з’ясувати, на
скільки відсотків змінився обсяг попиту на товари у результаті зміни
ціни одиниці товару на 1 %. Цей показник можна розрахувати за формулою

де Qi — початковий обсяг попиту; Q2 — обсяг попиту після зміни ціни; AQ
— зміна обсягу попиту; /? — початкова ціна; Р2 — нова ціна; АР — приріст
ціни.

Розрізняють п’ять видів еластичності попиту за ціною.

Еластичний попит, за якого зміна ціни на 1 % викликає зміну обсягу
попиту, що перевищує 1 %. Коефіцієнт еластичності у разі еластичного
попиту завжди перевищує одиницю: Ер > 1. Криву еластичного попиту можна
зобразити у вигляді гіпотетичної кривої попиту (рис. 8).

Рис. 8. Еластичний попит

На рис. 8 видно, що ціна змінилася неістотно, а попит відреагував на цю
зміну досить значно. Отже, еластичний попит — це швидка і значна зміна
величини попиту під впливом зміни ціни товару. Еластичний попит завжди
забезпечує зростання обсягів доходу (виручки від реалізації), який
визначається грошовою сумою, що сплатили покупці й отримали продавці, це
добуток ціни за одиницю товару на кількість одиниць проданого товару.

За нееластичного попиту зміна ціни на 1 % зумовлює незначну зміну обсягу
попиту. Нееластичний попит завжди має коефіцієнт еластичності менший
одиниці: Е» < |І |. Зобразимо криву нееластичного попиту на графіку (рис. 9). Рис. 9. Нееластичний попит За нееластичного попиту величина попиту змінюється на менший відсоток, ніж змінюється ціна, а загальна виручка скорочується. Одинична еластичність попиту — ситуація, за якої зміна ціни на 1 % зумовлює таку саму зміну обсягу попиту на 1 %. Коефіцієнт одиничної еластичності попиту завжди дорівнює одиниці Ер = 111, тому що величина попиту і ціна змінюються однаковими темпами. Проілюструємо це на графіку (рис. 10). Зміна ціни у разі попиту з одиничною еластичністю на величину виручки не впливає, тому загальний дохід від реалізації залишається незмінним. Рис. 10. Попит з одиничною еластичністю Абсолютно еластичний попит — це ситуація, за якої величина попиту зростає без зміни ціни, за попередньою ціною, а крива попиту розташована на графіку горизонтально, паралельно осі абсцис (рис. 11). Рис. 11. Абсолютно еластичний попит Цей попит є абстрактною крайністю ринку. На рис. 11 видно, що за цінами, вищими й нижчими ціни в точці А, продажу товару не було. І тільки коли ціна знизилась до значення в точці А, зникли обмеження для збільшення величини попиту, аж до обсягів насичення ринку цим товаром. Виручка за цього виду еластичності попиту зростає разом із збільшенням обсягу продажів. За абсолютно нееластичного попиту крива попиту розташована вертикально, це означає, що величина попиту залишається незмінною незалежно від коливання ціни на товар. Рис. 12. Абсолютно нееластичний попит На рис. 12 видно, що величина попиту залишається незмінною і незалежною від зміни ціни. Цей попит також є абстрактною крайністю ринку, яку важко зустріти в реальній дійсності. Виручка скорочується разом із зменшенням ціни. Про абстрактну крайність абсолютно еластичного й абсолютно нееластичного попиту свідчить також той факт, що ці види еластичності лежать за межами дії закону попиту, який передбачає взаємозв'язок ціни і величини попиту. Тому абсолютно еластичний і абсолютно нееластичний види попиту мають швидше теоретичне, а не практичне застосування. Необхідно також зазначити, що дві категорії — попит і ціна можуть перебувати у прямій або оберненій залежності. У взаємозв'язку "попит — ціна", тобто коли попит є первинним, залежність пряма, а у взаємозв'язку "ціна — попит", тобто коли ціна первинна, а попит вторинний, — залежність обернена. Ми розглянули споживчий попит — найважливішу категорію ринку, одну з його сторін, що формується на основі потреб та інтересів споживачів. Для функціонування ринку, ринкових відносин потрібно задовольняти ці потреби, тобто, щоб ці різноманітні блага і потреби хтось створював, пропонував споживачам на ринку. Отже, другою важливою категорією ринку є пропозиція товарів і послуг. Пропозиція. Величина пропозиції. Крива пропозиції В основі пропозиції лежить виробництво товарів, створення послуг зусиллями виробників. Тому крім споживача важливим суб'єктом ринку є створювач благ і послуг — виробник. Виробниками виступають усі юридичні особи, які мають статус підприємця незалежно від розміру підприємства, його форми власності, характеру організації праці і виробництва, результатів його творчої діяльності. Всі ці юридичні особи від найменшої майстерні з одним робітником до найбільших багатогалузевих національних і транснаціональних корпорацій з сотнями тисяч працюючих утворюють єдиний суб'єкт ринку — виробника. Виробник, створюючи блага і послуги, формує пропозицію товарів на ринку. Пропозиція — це можливість і спроможність виробників (продавців) надавати товари для продажу на ринку. Виробники формують пропозицію товарів насамперед на основі попиту на них. Чому на ринку є всі необхідні товари від океанських пароплавів до канцелярських скріпок? Хто або що управляє випуском цих товарів? Це робить ринок. Виробники пропонують ті товари і послуги, на які є попит на ринку. Виробник як суб'єкт ринкової економіки ніколи не створюватиме товар, який не потрібен ринку і не має попиту, тому що це призведе до безповоротних витрат капіталу, праці і природних ресурсів. Як виробник передбачає попит на товари і величину цього попиту? Через ціну, на основі ціни. Виробляючи блага і послуги, формуючи пропозицію товарів на ринку, виробник орієнтується на ціни товарів. Отже, пропозиція товарів і попит на них найтісніше пов'язані з цінами товарів і тарифами на послуги. Зв'язок між ціною товару та його пропозицією пояснює закон пропозиції. Що вища ціна товару, то вища його пропозиція, бо виробникам вигідніше виробляти і продавати товари за високою ціною. Що нижча ціна товару, то меншою буде і його пропозиція, оскільки виробникам стає менш вигідно виробляти і продавати товар за низькою ціною. Отже, залежність між ціною товару і його пропозицією — пряма. У цій залежності і полягає дія закону пропозиції: по мірі підвищення ціни товару його пропозиція зростає, а по мірі зниження ціни — пропозиція скорочується, якщо існує сталий попит на цей товар. Рис. 13. Крива пропозиції Потрібно розрізняти пропозицію товарів і величину пропозиції. Пропозиція товарів — це фізичний обсяг вироблених товарів і послуг, це природна категорія, яка виражає виробничі можливості виробників. Величина пропозиції — це пропозиція, оплачена платоспроможним попитом, це сукупність благ і послуг, куплених на ринку споживачем. В основі величини пропозиції також лежать ціна товару і купівельна спроможність (бюджет) споживачів. Залежність величини пропозиції від коливання ціни товару можна зобразити графічно у вигляді кривої пропозиції. Для побудови кривої пропозиції використаємо ті самі умови ринку бензину, на основі яких будували криву попиту, вважаючи, що всі інші змінні, крім ціни, не змінюються. Ціна 1 л бензину коливається від 20 до 100 гр. од., ці величини ми відкладаємо на осі ординат. Величина пропозиції бензину коливається від 2 до 10 млрд л залежно від ціни на цей товар. За найнижчою ціною 1 л бензину 20 гр. од. виробники постачають на ринок його мінімальну кількість — 2 млрд л, бо їм невигідно продавати його за низькою ціною. Позначимо це на графіку (рис. 13) точкою D. За найвищою ціною 1 л бензину 100 гр. од. виробники пропонуватимуть максимум бензину — 10 млрд л (точка Е). З'єднавши точки D і Е, отримаємо криву пропозиції бензину DE. Величина пропозиції товару прямо залежить від його ціни. Під впливом цінового чинника, тобто зміни піни на бензин, відбувається зміна величини пропозиції вздовж кривої пропозиції: якщо ціна 1 л бензину 60 гр. од., то величина пропозиції становитиме 6 млрд л (точка С), відповідно якщо 100 гр. од., то досягне 10 млрд л (точка Е). Крива пропозиції демонструє дію закону пропозиції на основі прямої залежності ціни товару від величини його пропозиції і має позитивний нахил. Крива пропозиції показує, за якою найнижчою ціною виробники готові продати свій товар. У цьому прикладі вони ладні це зробити в обмеженій кількості при піні 1 л бензину 20 гр. од. Утворюється різниця 60 - 20 = 40 гр. од., яка становить надлишок виробника. Надлишок виробника — це різниця між тим, що виробники отримують за одиницю товару, і тим мінімумом піни, за якою вони готові продати товар. Цей надлишок є стимулом ринкової діяльності виробників, стимулом формування пропозиції товару. Нецінові чинники впливу на пропозицію Крім цінових чинників на зміну пропозиції впливають і нецінові чинники. Найважливіші з них — зміна технології виробництва, зміна цін на ресурси, зміна цін на інші товари та ефект очікування. Зміна технолога виробництва. Виробники завжди шукають технології, що зменшують витрати виробництва. Зменшення витрат на виробництво певного товару робить вигідним збільшення його виробництва і збуту за існуючою ціною. Пропозиція збільшується без зміни ціни товару. Зміна цін на ресурси. Зростання або зменшення цін на ресурси для виробництва певного товару (наприклад, зміна ціни нафти через події у Перській затоці) приведе до збільшення або зменшення витрат на виробництво товару (наприклад, бензину), викличе зміну величини пропозиції бензину ще до зміни його ціни. Зміна цін на інші товари, тобто зміна цін на взаємозамінні або взаємодоповняльні товари. Так, зміна цін на дизельне паливо або скраплений газ викличе зміну обсягів продажу цих товарів і вплине на динаміку пропозиції бензину. Скорочення пропозиції скрапленого газу зумовить збільшення пропозиції бензину. Ефект очікування. Наприклад, виробники бензину, передбачаючи можливість початку війни у Перській затоці, враховували можливість руйнування нафтових свердловин у Кувейті і скорочення постачань нафти на світовий ринок, отже, зменшили обсяг пропозиції бензину. Рис. 14. Зрушення пропозиції Під впливом розглянутих недійових чинників величина пропозиції товару може зростати і зсуватись праворуч від попередньої величини або скорочуватись і зсуватись ліворуч. У тому або іншому разі під впливом недійових чинників відбувається зрушення пропозиції. На рис. 14 представлено криву пропозиції DE. Припустимо, що під впливом нецінового чинника величина пропозиції бензину зросла з 6 до 8 млрд л при попередній ціні 1 л бензину 60 гр. од. (точка С2). Ми отримаємо нову криву пропозиції, якщо величина пропозиції бензину скоротиться з 6 до 4 млрд л за тією самою ціною 1 л бензину 60 гр. од. (точка Cj), то пропозиція зрушиться ліворуч у бік скорочення (крива ?>?-??).

Завдяки дії основних суб’єктів ринку — споживачів і виробників
формуються найважливіші категорії ринку: попит і пропозиція. Категорії
попиту і пропозиції виражають ринкові відносини між суб’єктами ринку,
між споживачами (покупцями) і виробниками (продавцями). На рис. 7-14
графічно зображено криві попиту і пропозиції як різні і незалежні одне
від одного явища. Але якщо ці категорії виражають відносини суб’єктів
ринку, споживачів і виробників, то попит і пропозиція існують лише у
взаємозв’язку, в єдності. Єдність і взаємозв’язок попиту та пропозиції і
виражають сутність ринку як процесу.

Крива попиту має від’ємний нахил, а крива пропозиції — позитивний, що
зумовлює необхідність перетину цих кривих. Така необхідність
визначається і їх різною залежністю від ціни товару, яка впливає як на
величину попиту, так і на величину пропозиції. Зниження ціни товару
викликає збільшення величини попиту на нього і скорочення його
пропозиції. Підвищення ціни товару викликає скорочення величини попиту і
зростання величини пропозиції.

Отже, взаємозв’язок пропозиції та попиту з ціною характеризується такими
умовами:

• «пропозиція — ціна» — залежність обернена;

• «ціна — пропозиція» — залежність пряма;

• «попит — ціна» — залежність пряма;

• «ціна — попит» — залежність обернена.

Результати впливу динаміки ціни на величину попиту і пропозиції товару
протилежні, що також свідчить про неминучість перетину кривих попиту і
пропозиції. Очевидно, величина цін координує співвідношення попиту і
пропозиції та поведінку суб’єктів ринку — споживачів і виробників. Отже,
ціна виконує функції інформації (інформує виробників і споживачів про
співвідношення попиту і пропозиції на ринку), стимулу (стимулює обсяг
виробництва та величину попиту) і координації (координує попит і
пропозицію, поведінку суб’єктів ринку). Це видно на рис. 15, де
зображено гіпотетичні криві попиту і пропозиції на одному графіку з
використанням даних до рис. 7 і 13.

Припустимо, ціна 1 л бензину на ринку коливається від 20 до 100 гр. од.,
а обсяг продажів — від 2 до 10 млрд л на місяць.

Побудуємо криву попиту і криву пропозиції за наведеними даними.
Очевидно, що за найнижчою ціною 1 л бензину попит буде максимальним і
дорівнюватиме 10 млрд л (точка А). За найвищою ціною 1 л бензину 100 гр.
од. попит на нього буде мінімальним і дорівнюватиме 2 млрд л (точка В).
З’єднавши точки А і В, отримаємо криву попиту на бензин залежно від його
ціни. Тепер побудуємо криву пропозиції бензину. За найнижчою ціною 1 л
бензину 20 гр. од. пропозиція бензину буде мінімальною — 2 млрд л (точка
D), за найвищою ціною 1 л бензину 100 гр. од. величина пропозиції буде
максимальною — 10 млрд л (точка Е). З’єднавши точки D і Е, отримаємо
криву пропозиції бензину залежно від його ціни. Позначимо криві словами
«попит» і «пропозиція».

Рис. 15. Зрівноважена ціна

Потрібно звернути увагу на те, що за всіх рівнів цін зацікавленість
виробників і споживачів не співпадає. Наприклад, при ціні 1 л бензину 40
гр. од. споживачі готові купити 8 млрд л бензину, але виробники
продадуть лише 4 млрд л. Якщо ціна 1 л бензину становитиме 80 гр. од.,
то зацікавленість суб’єктів цілком зміниться: виробники готові продати 8
млрд л, але споживачі згодні купити лише 4 млрд л. І тільки при одній
ціні 1 л бензину — в розглянутому прикладі вона дорівнює 60 гр. од., у
точці перетину кривих попиту і пропозиції зацікавленість споживачів і
виробників співпаде: перші продадуть 6 млрд л бензину, а другі придбають
саме цю кількість бензину. За такою ціною бензину попит і пропозиція
зрівнялись, зацікавленість споживачів і виробників співпала. В цьому
прикладі ціна 1 л бензину 60 гр. од. буде зрівноваженою ціною (точка Q.
Стан ринку при такій ціні називається ринковою рівновагою. Ринкова
рівновага — це ситуація, коли плани й інтереси продавців і споживачів на
ринку цілком співпадають, а величина попиту дорівнює величині
пропозиції. Зрівноважена ціна формується на ринку в результаті вільного
і постійного коливання попиту і пропозиції на певний товар.

Зрівноважена ціна є водночас результатом і засобом взаємозв’язку та
координації попиту і пропозиції. Результатом, оскільки формується в
процесі вільного і постійного коливання співвідношення попиту та
пропозиції, постійного вирівнювання цих величин за кожною ціною. Також
зрівноважена ціна є основним засобом координації попиту та пропозиції,
тим центром, навколо якого коливаються ринкові ціни. Завдяки
зрівноваженій ціні формується загальна вигода ринкової торгівлі.

Ми вже розглянули поняття споживчого надлишку та надлишку виробника і
зазначили, що ці надлишки є стимулами активізації споживача та виробника
як суб’єктів ринку, стимулом формування попиту і пропозиції товарів на
ринку. В розглянутому прикладі, коли відомий розмір зрівноваженої ціни,
суб’єкти ринку продають і купують бензин по ціні 1 л 60 гр. од., при
цьому кожен з них отримує свій надлишок. Виробник готовий був продавати
бензин в обмеженій кількості по 20 гр. од. за 1 л, а фактично продає по
60 гр. од. за 1 л, тобто має надлишок виробника на кожному літрі
проданого бензину в 40 гр. од. (60 — 20 = 40). Споживач був готовий
заплатити у разі гострої потреби по 100 гр. од. за 1 л бензину, а
фактично платить лише 60 гр. од. за 1 л, тобто надлишок споживача
становить 40 гр. од. на кожному літрі (100 — 60 = 40). Надлишок
виробника і споживчий надлишок становлять загальну вигоду торгівлі. Це
економічна основа всіх ринкових угод з купівлі-продажу товарів, взаємної
вигоди покупців і продавців одночасно. Обидва суб’єкти угоди отримують
свою вигоду у вигляді економії своїх реальних витрат порівняно з тими,
на які вони були згодні.

Дефіцит товарів і послуг

Припустимо, що під тиском власників автомобілів державний орган
встановлює офіційну фіксовану ціну 1 л бензину — 40 гр. од. За цих умов
попит на бензин зросте з 6 до 8 млрд л (точка N), тому що буде більше
бажаючих купити його за нижчою ціною (рис. 15). А що відбудеться з
пропозицією бензину? Вона не тільки не зросте із збільшенням попиту, а
навіть скоротиться з 6 до 4 млрд л (точка К). Отже, різниця між
збільшеним попитом і скороченою пропозицією досягне 4 млрд л (8 — 4 =
4). Якщо величина попиту перевищує величину пропозиції товару,
утворюється різниця, яка називається величиною надмірного попиту, або
дефіцитом. Надмірний попит виникає у тому разі, коли при встановленні
певної ціни величина попиту перевищує запропоновану кількість товару.

Якщо за зрівноваженою ціною пропозиція бензину і попит на нього
становили 6 млрд л, то за нових умов дефіцит становить 4 млрд л, тобто
67 % від необхідної потреби. Це означає, що кожні 6-7 колонок на АЗС з
десяти будуть без бензину, кожні 6-7 з десяти власників автомобілів не
зможуть купити бензин за ціною 1 л 60 гр. од., вони змушені заплатити
вищу ціну. З’явиться «чорний ринок» бензину, спекуляція ним, і ціна 1 л
підскочить до 80 гр. од., тому що його продавці в ціну бензину на
«чорному ринку» включать і плату за ризик, пов’язаний з порушенням
закону про фіксовану ціну на цей товар. Виробники і продавці бензину
будуть зацікавлені в розквіті «чорного ринку» і спекуляції, адже це дає
їм можливість продавати бензин за ціною, вищою за зрівноважену, що була
до встановлення офіційної ціни.

Дефіцит породжує омертвілі витрати, тобто витрати покупців, які не
приносять вигоди продавцю (витрати часу та витрати бензину на його
пошук, витрати часу в чергах тощо). Чого ж досягли споживачі в
результаті зниження ціни? Вони «домоглися» дефіциту бензину, виникнення
«чорного ринку», черг і фактичного підвищення цін. Що виграло
суспільство? Нічого. Воно втратило безліч людино-годин, витрачених на
пошук бензину, і значні доходи, що пішли в кишені ділків «чорного
ринку». Причина такого становища полягає в тому, що встановлення
адміністративних цін державою ліквідувало механізм координації попиту і
пропозиції, відключило механізм ринкового регулювання. Отже, ринок
повинен і може формувати ціни як такі, що зрівноважують попит і
пропозицію.

Надлишок пропозиції

Проаналізуємо ситуацію протилежного характеру, коли під впливом вимог
нафтових «магнатів» і їх лобі в органах влади уряд пішов на встановлення
вищих цін на бензин, наприклад, 80 гр. од. Розглянемо, що відбудеться на
ринку бензину, використовуючи рис. 15, який допоможе зрозуміти, що
робитимуть люди, опинившись у такій ринковій ситуації.

Отже, підвищення ціни 1 л бензину до 80 гр. од. приведе до значного
скорочення попиту на нього з 6 до 4 млрд л (точка ?), тому що бажаючих
купити бензин за ціною, яка зросла на третину, стане менше також
приблизно на 1/3. При цьому пропозиція бензину зросте з 6 до 8 млрд л
(точка L). Тобто, утворюється розрив між пропозицією бензину (8 млрд л)
і попитом на нього (4 млрд л), який становить: 8-4 = 4 млрд л. Це буде
надлишкова величина пропозиції або надлишок пропозиції. Надлишок
пропозиції виникає у тому разі, якщо величина пропозици товару за певною
ціною перевищує величину попиту на нього.

Надлишок пропозиції призведе до того, що склади готової продукції будуть
переповненими, магазини затовареними, виробники почнуть скорочувати
виробництво товарів і знижувати ціни на товари, щоб зацікавити
споживачів. Величина пропозиції скорочуватиметься (на графіку рух по
кривій від точки L до точки Q. Через високі ціни на бензин багато
споживачів значно скоротять кількість поїздок на автомобілях, дехто
переобладнає автомобілі для роботи на скрапленому газі або замість машин
з бензиновим двигуном придбає машини з дизельним двигуном. Це приведе до
зменшення попиту на бензин, що змусить виробників зменшити ціни на
нього. Величина попиту збільшуватиметься у напрямку від точки С до точки
N. Отже, бензинові «магнати» від цього підвищення цін не виграли, а
навіть втратили значну кількість споживачів бензину. Споживачі також
втратили, оскільки витратили багато сил і коштів на переобладнання своїх
машин або на дизельне паливо. Суспільство загалом втратило, тому що
порушило роботу регулюючого ринкового механізму.

Проаналізована модель «попит — пропозиція» дала змогу розглянути, як
функціонує ринковий механізм, як підтримується рівновага ринку, як його
суб’єкти пристосовуються до ринкових умов. Однак ринок не може ефективно
функціонувати без конкуренції. Тому слід розглянути сутність і значення
конкуренції в функціонуванні ринкового механізму.

Список використаної літератури

Милль Дж. Основы политической экономии: В 2 т. — М.: Прогресс, 1980.— Т.
2.— 480с.

Мостовая Е. Б. Основы экономической теории: Курс лекций. — М.: Инфра-М;
НГАЭиУ, 1997. — 496 с.

Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид.,
стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 128 с.

Общая экономическая теория / Под ред. А. И. Чубрынина. — СПб.: Питер,
2000. — 288 с.

Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. — М.:
Прогресс, 1995. — 352 с.

Основи економічної теорії / За заг. ред. А. А. Чухна. — К.: Віпол, 1994.
—704с.— Ч. I, П.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / За ред. ?.
?. Климка, В. ?. Нестеренка. — К.: Вища шк.; Знання, 1997. — 743 с.

Петти У. Экономические и статистические работы. — ?., 1940. — 324с.

Андреев Б. Ф. Системный курс экономической теории: микроэкономика,
макроэкономика. — Л.: Лениздат, 1998. — 574 с.

Бартенев С. А. Экономические теории и школы (история и современность). —
М.: БЕК, 1996. — 352 с.

Беляев О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ,
2001. —328с.

Борисов Е. Ф. Экономическая теория. — М.: Юристь, 1999. — 568 с.

Борисов Е. Ф. Экономическая теория: вопросы — ответы. — М.: Инфра-М,
2000. — 196 с.

Бутук А. И. Экономическая теория. — К.: Вікар, 2000. — 301 с.

Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1987.

Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань:
Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1999. — 403 с.

Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання
третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наук, думка, 1994. — 244 с.

Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994.
— 297 с.

Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. —
К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.

Економічний словник. — К., 1973.

Похожие записи