Реферат

на тему:

Банки, їх суть та функції, операції. Банківська система України.
Дворівнева банківська система

Банки, їх суть та функції. Кредитні відносини надають обороту грошей
динамізму, прискорюють всі економічні процеси в народному господарстві.
Значне місце в цьому посідають банки. Сучасний банк — це акціонерне
товариство, власний капітал якого є основою для здійснення фінансових
операцій.

Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів
господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів
підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних
ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства,
виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених
законодавством про банки і банківську діяльність. Банки є юридичними
особами.

Перші банки виникли за давніх-давен. Ще у Вавилоні (7-5 ст. до н. е.)
практикували видачу грошових позик для купівлі насіння з погашенням
боргу після продажу врожаю. У стародавніх Римі, Греції, Єгипті приймали
вклади і надавали позики під заставу нерухомості.

Банки виникли в Середньовіччі на основі контор міняйлів та майстерень і
крамниць ювелірів (Флоренція, Амстердам, Венеція). Сучасна банківська
система складається з банків різних видів та інших фінансово-кредитних
інститутів. Головними ланками цієї системи є:

центральний банк;

комерційні банки;

спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (рис. 1).

Рисунок 1. Основні ланки банківської системи

Комерційні банки — це ділові фінансово-кредитні підприємства, які мають
дозвіл на банківську діяльність і здійснюють фінансові операції з метою
одержання прибутку.

Функції комерційних банків:

— акумулювання безстрокових депозитів і оплата чеків, виписаних на ці
банки;

— надання кредитів промисловим підприємствам, фермерам.

Комерційні банки виконують від 100 до 300 видів операцій: ведення
депозитних рахунків, безготівкові перекази грошей, збереження
заощаджень, надання кредитів, операції з цінними паперами та за
довіреністю, валютні операції тощо. В Україні комерційні банки, згідно з
ліцензією НБУ, можуть виконувати до 30 операцій. Комерційні банки можна
поділити на: галузеві, універсальні, спеціалізовані, регіональні та ін.
Комерційні банки можна класифікувати також залежно від характеру їхніх
операцій. Наприклад, у Великобританії виділяють такі види комерційних
банків:

— депозитні та клірингові банки, які панують у депозитно-позикових
операціях у середині країни. Клірингові належать до універсальних і
виконують до 300 операцій. Вони мають певне коло клієнтури, вирізняються
галузевою спеціалізацією;

— торгові банки, які діють у сфері зовнішньої торгівлі та міжнародних
фінансово-кредитних операцій;

— філіали іноземних банків, що належать до вищих банківських груп;

— корнсорціональні банки — кредитні інститути, в яких беруть участь не
менше двох сторін, жодна з яких немає контрольного пакета акцій;

— облікові доми — виконують короткострокові операції на грошовому ринку
(у Англії їх 9).

До спеціалізованих кредитних установ можна віднести страхові компанії,
ощадні установи, інвестиційні банки, фінансові компанії, кредитні і
будівельні кооперативи.

Центральний банк — центр фінансово-кредитної системи національної
економіки, головною функцією якого є контроль та регулювання пропозиції
грошей у країні.

У більшості країн центральні банки є державними. В окремих випадках
центральний банк не належить державі (наприклад, Федеральна резервна
система США, Національний банк Швейцарії) або вона володіє лиши частиною
капіталу (наприклад, у Банку Японії — 55%).

На відміну від комерційних банків, центральні банки:

— звичайно є державними, націоналізованими інститутами;

— не ставлять перед собою традиційну мету комерційних банків — отримання
максимального прибутку;

— керують діяльністю комерційних банків;

— виконують емісійну функцію;

— не конкурують у сфері бізнесу з комерційними банками;

— ведуть банківські рахунки уряду, в останні роки дедалі більш виражають
його інтереси та цілі, хоча й зберігають статус незалежних;

— виконують стосовно інших банків роль «кредитора останньої надії».

Банківська справа — бізнес, подібний до будь-якого. Комерційний банк
надає клієнтам певні послуги і отримує від них оплату, намагається
заробити прибуток для своїх акціонерів. В умовах економіки, що
розвивається, нові вклади фактично перевищують вилучення з банку. Але
ситуація міняється щодня. Сума вилучень може перевищити і вклади. Через
це банкіри тримають певну суму касової готівки в сейфах і «резервні
депозити» — в центральному банку. Це визначається ще й законом. Сума
грошей, на яку дійсні резерви банку перевищують потрібні резерви,
називають надлишковим резервом. Комерційний банк може давати в кредит ту
суму, яка не перевищує надлишковий резерв. Коли економіка процвітає,
банки розширять кредит до максимуму. В період спаду банки знижують свою
пропозицію.

Операції банків. Банківська система України. Банки здійснюють ряд
операцій, а саме:

— залучення і розміщення грошових вкладів і кредитів;

— здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків — кореспондентів
та їхнє касове обслуговування;

— ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

— фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або
розпорядників інвестованих коштів;

— випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів,
акцій, облігацій, векселів, тощо );

— купівля, продаж, зберігання платіжних документів, цінних паперів, а
також операції з ними;

— видавання доручень, гарантій та інших зобов’язань за третіх осіб, що
передбачають їхнє виконання у грошовій формі;

— придбання права вимоги до поставки товарів і надання послуг прийняття
ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

— придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду
(лізинг);

— купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти, що
перебуває на рахунках і вкладах;

— купівля і продаж в Україні та за кордоном дорогоцінних металів;

— залучення та розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та
інші операції з коштовностями відповідно до міжнародної банківської
практики;

— довірчі операції (залучення і розміщення коштів, управління цінними
паперами та ін.) за дорученням клієнта;

— надання консультаційних послуг;

— проведення операцій, пов’язаних з касовим виконанням державного
бюджету за дорученням Національного банку України;

— здійснення інших банківських операцій.

Ефективність використання банком його капіталу характеризується нормою
його прибутку, яка визначається як відношення його прибутку до його
власного капіталу, виражена у відсотках.

Платоспроможність банку — це здатність банку, вірніше здатність власних
коштів банку для захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку.
Розраховують його як співвідношення власних коштів і активів, у тому
числі зважених за ступенем ризику.

Ліквідність — це здатність банку забезпечити своєчасне виконання
грошових зобов’язань. Її визначають за збалансованістю між строками і
сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань
банку.

Показники достатності капіталу та ліквідності є оцінюючими показниками
банку і встановлюються з метою оптимального регулювання активних і
пасивних операцій банку з точки зору підтримки необхідного рівня
ліквідності.

Дворівнева банківська система. В Україні зі створенням Національного
банку України (НБУ) у вересні 1991 року почався процес формування
дворівневої структури банків, системи, представленої з одного боку НБУ,
а з іншого — мережею комерційних банків і банківських інститутів.
Останні, будучи економічно незалежними (не відповідають за зобов’язання
держави), повинні на засадах здорової конкуренції задовольняти потреби
населення та народного господарства у банківських послугах, створити
умови для стабілізації та зростання економіки України. З цією метою
банківська система повинна стимулювати конкуренцію, процес
роздержавлення і приватизації, поступово здійснювати перебудову системи
ціноутворення, не допускати безконтрольного зростання дефіциту
державного бюджету, гіперінфляції.

Список використаної літератури

1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. —
Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.

2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:
НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії: Підручник. — К.: Вища шк., 1995.

4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії:
Підручник. — К.: Атіка, 2001.

5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В
2т. — М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)

6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для
України). — К.: Основи, 1996.

7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1995.

8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл.
освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг.
ред. С. Будаговської. — К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.

9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк.
Основи економічної теорії: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ, 2006.

Центральний банк

Комерційні банки

Фінансово-кредитні інститути

Банківська система

Похожие записи