.

Акціонерне товариство як форма організації підприємництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 5255
Скачать документ

Реферат на тему:

Акціонерне товариство як форма організації підприємництва

Суми 2005

Теоретичне завдання

Тема: Акціонерне товариство як форма організації підприємництва

План

Вступ.

Види акціонерних товариств.

Майно акціонерних товариств.

Правовий режим акцій і дивідендів.

Управління акціонерними товариствами.

Висновки.

Вступ

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті
товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій
рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями
тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які
обумовлюють специфіку його юридичного статусу:

воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом
господарського товариства;

належить до товариств — об’єднань капіталів, у яких майнові елементи
домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить
зробити майновий внесок — оплатити акцію, а персональна участь —
трудова, в управлінні справами товариства — зазвичай є необов’язковою);

статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу,
формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним
особам;

має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є
юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується
своєчасно виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску;

фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств,
набувають статусу акціонерів, права і обов’язки яких визначаються
законом;

особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності
акціонерів: вони відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в
межах належних їм акцій.

Якщо правове становище інших господарських товариств визначається
передусім законами України «Про господарські товариства», «Про
власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», то
діяльність АТ у зв’язку з наявністю у них акцій регулюється ще й
законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в
Україні».

Види акціонерних товариств

Залежно від способу створення та порядку відчуження акцій акціонерні
товариства традиційно поділяють на два основні види — відкриті
акціонерні товариства (ВАТ) та закриті акціонерні товариства (ЗАТ),
кожен з яких має свої особливості. Зокрема, ВАТ і ЗАТ відрізняються:

порядком розміщення акцій (у ВАТ — шляхом підписки і вільної
купівлі-продажу на фондовому ринку, в ЗАТ — розміщенням серед
засновників);

порядком руху учасників (у ВАТ він вільний, у ЗАТ — дещо обмежений,
оскільки акції такого товариства не продаються/купуються на біржі);

видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як
іменні акції, так і акції на пред’явника, а ЗАТ — лише іменні);

порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов’язано з
розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом
підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації
інформації про акції (що публікується), оголошення про підписку,
процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов’язаних з
результатами підписки);

кількістю акцій, що розподіляються між засновниками: при створенні ЗАТ
між засновниками останнього розподіляються усі оголошені до емісії
акції, а засновники ВАТ повинні підписатися і протягом 2 років з моменту
державної реєстрації бути держателями щонайменше 25% акцій товариства;

мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів
(у ВАТ він має бути не меншим за 30%, а в ЗАТ — 50% номінальної вартості
акцій);

переліком обов’язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ
він більш значний, що пов’язане з результатами підписки на акції ВАТ);

обсягом обов’язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ
вони більш значні, що пов’язано з підпискою на акції (обов’язок
повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми, якщо
заснування ВАТ не відбулося).

Майно акціонерних товариств

Акціонерне товариство є суб’єктом права колективної власності. Його
майно юридично відокремлене від майна власників товариства, тобто
акціонерів, і є власністю саме товариства як юридичної особи.

По-перше, товариство визнається власником майна, яке засновники й
учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Воно
називається вкладами засновників та учасників і з економічної точки зору
являє собою фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді
товариства.

По-друге, товариство виступає власником іншого майна, яке на відміну від
статутного фонду називається власним капіталом товариства. Це
виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи від продажу
облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під
державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі,
пожертвувань тощо.

Передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно
до їхнього цільового призначення становлять фонди акціонерного
товариства.

Статутний фонд — одна з майнових гарантій стабільності товариства як
ділового партнера. З цією метою ст. 24 Закону України «Про господарські
товариства» встановлено мінімальний розмір статутного фонду акціонерного
товариства як суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам,
виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент
створення акціонерного товариства. Статутний фонд акціонерного
товариства поділений на визначену установчими документами кількість
акцій рівної номінальної вартості.

Збільшення статутного фонду можливе лише за умови повної оплати
акціонерами усіх раніше випущених акцій і відбувається шляхом
додаткової підписки на акції (випуску й реалізації нових акцій за
рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів,
що здійснюється в тому ж порядку, як і для випуску акцій); збільшення
номінальної вартості вже випущених акцій; обміну облігацій на акції.

Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості
випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини
акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного
фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів.

Для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими
видатками, товариство створює резервний фонд. Розмір цього фонду
встановлює законодавство. Він має бути не менше 25% статутного фонду
товариства. Резервний фонд формується за рахунок чистого прибутку шляхом
щорічного відрахування 5% прибутку до отримання необхідної суми.

Обов’язковим фондом у товаристві є також фонд сплати дивідендів. Цей
майновий фонд теж формується з чистого прибутку товариства.

Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом товариства
(наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страховий фонд).

Правовий режим акцій і дивідендів

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»,
акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує
пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує
членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним,
дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді
дивіденду, а також на участь в розподілі майна при ліквідації
акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та
простими.

Іменні акції розподіляються між засновниками закритих акціонерних
товариств і відкритому продажу на біржі не підлягають, в них вноситься
прізвище тієї особи, яка їх передплачує.

Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке
зобов’язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або
реєстратором (юридичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності,
який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів
власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає вести реєстр
шляхом укладення відповідного договору. Реєстрації підлягає і передача
(трансферт) іменних акцій іншим особам, тобто перехід прав участі.

Акції на пред’явника на відміну від іменних обертаються вільно,
акціонерне товариство фіксує у книзі реєстрації лише загальну кількість
пред’явницьких акцій.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання
дивідендів, а також на пріоритетну участь в розподілі майна акціонерного
товариства у випадку його ліквідації. Вони можуть випускатись із
фіксованим у відсотках до їх номінальної вартості дивідендом, який
виплачується незалежно від річного прибутку товариства.

Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні
акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10%
статутного фонду акціонерного товариства.

Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою за 50 грн.
Номінальна вартість акції, більша за 50 грн, повинна бути кратною
мінімальній вартості акції.

Закон забороняє випускати акції для покриття збитків, пов’язаних з
господарською діяльністю акціонерного товариства.

Дивіденди за акціями виплачуються раз на рік за підсумками календарного
року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за
рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати
встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та
процентів за банківський кредит.

Управління акціонерними товариствами

Акціонерному товариству притаманний корпоративний характер управління,
тому воно є підприємством з найбільш складною управлінською структурою,
ланками якої є:

вищий орган — загальні збори акціонерів,

виконавчий орган — правління,

контрольні органи — спостережна рада (контроль за діяльністю правління й
захист інтересів акціонерів у перерві між загальними зборами акціонерів)
і ревізійна комісія (контроль за фінансово-господарською діяльністю
правління).

Залежно від змісту функції загальних зборів можна поділити на
організаційні та фінансово-господарські. Організаційні функції — це:

засновницькі (визначення організаційної структури товариства; створення,
реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв;
припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії,
затвердження ліквідаційного балансу);

нормотворчі (внесення змін до статуту товариства; затвердження статутів
та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури
та інших внутрішніх документів товариства);

«посадові» (обрання та відкликання членів органів управління товариства;
визначення умов оплати праці посадових осіб товариства; винесення рішень
про їх притягнення до матеріальної відповідальності).

До фінансово-господарських функцій належать визначення найважливіших
господарських питань (основних напрямів діяльності товариства і порядку
покриття його збитків) і затвердження таких господарсько-правових актів,
як плани та звіти про їх виконання; звіти правління про річні
результати діяльності товариства; звіти і висновки ревізійної комісії;
порядок розподілу прибутку; договори (угоди), укладені на суму, що
перевищує зазначену в статуті товариства.

Правління здійснює оперативне управління діяльністю АТ. Це орган,
підзвітний загальним зборам, яки визначають персональний склад
правління, стратегію його діяльності.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або
обирається відповідно до статуту товариства. Голова правління
акціонерного товариства має право без довіреності здійснювати дії від
імені товариства. Статутом може бути надано право представництва без
довіреності і членам правління. Голова правління організує ведення
протоколів засідання правління. Книга протоколів має бути у будь-який
час надана акціонерам.

Спостережна рада акціонерного товариства є органом, який представляє
інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах
компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність
правління. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів,
створення спостережної ради є обов’язковим.

До складу спостережної ради можуть входити представники засновника,
акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники
обслуговуючих банківських установ, Антимонопольного комітету, а також
представники трудових колективів, органів приватизації, якщо товариство
створюється в процесі корпоратизації чи приватизації.

Спостережна рада затверджує голову правління, за його поданням — членів
правління; розглядає й аналізує звіти правління і ревізійної комісії;
аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та
цінової політики і т. ін. Рада не має права втручатися в оперативні дії
товариства.

Ревізійна комісія обирається з числа акціонерів, які не є посадовими
особами товариства. Порядок діяльності ревізійної комісії та її
кількісний склад затверджують загальні збори акціонерів згідно зі
статутом товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління ревізійна комісія
проводить за дорученням загальних зборів, спостережної ради, з її
власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності
більш як 10% голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства мають
бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи та особисті
пояснення службових осіб на її вимогу. Про результати проведених нею
перевірок ревізійна комісія доповідає загальним зборам акціонерного
товариства або спостережній раді.

Висновки

Таким чином, сучасна розвинута економіка будується на ґрунті
різноманітності форм організації виробництва. Ця різноманітність
спрямована на збільшення кількості організаційних форм, що можуть
ефективно використовуватися у різних сферах і галузях виробництва.
Можливості цієї різноманітності зумовлені постійним розвитком поділу
праці, спеціалізації, кооперації, концентрації, централізації,
комбінування, диверсифікації виробництва, які забезпечують різні
комбінації їх сполучення, що в поєднанні з сучасною науково-технічною
революцією створює організаційно-економічні підвалини існування
індивідуального підприємства, дрібних підприємств, кооперативних,
середніх і великих підприємств (фабрика, завод), акціонерних
підприємств, компаній, концернів та інших форм господарських об’єднань
та комбінацій.

Функціонування ринку не можливе без здійснення підприємницької
діяльності, підприємства. Саме підприємства, що здійснюють
підприємницьку діяльність складають основу ринку. Види і організаційні
форми підприємств, правила їх створення, реорганізація, реорганізація й
ліквідація установлені законодавством. При цьому держава створює рівні
правові і економічні умови для діяльності підприємств незалежно від виду
власності і організаційно-правової форми підприємства.

Акціонерне товариство — провідна форма сучасного підприємства в країнах
ринкової економіки. Незважаючи на те, що кількість їх невелика, у
створенні валового внутрішнього продукту їм належить провідна роль.

Тести

50. Які види потреб знайшли відображення у «піраміді А. Маслоу»?

г) усі попередні відповіді правильні.

Абрахам Маслоу побудував ієрархію потреб, згідно якої всі людські
потреби можна поділити на 5 основних категорій: 1) фізіологічні потреби
(що необхідні для виживання); 2) безпеки й захищеності (полягають у
захисті від небезпек, що виникають у навколишньому середовищі); 3)
соціальні (потреби приналежності до чогось); 4) поваги (полягають в
потребі поваги з боку інших та самоповазі); 5) самовираження (потреби в
реалізації своїх потенційних можливостей і рості як особистості). [2]

97. Якщо в країні переважну частину ресурсів привласнює держава, то її
економічна система є:

б) командною.

Характерними рисами командної економічної системи є суспільна (а в
реальності державна) власність практично на всі економічні ресурси,
монополізація й бюрократизація економіки в специфічних формах,
централізоване економічне планування як основа господарського механізму.
[3]

198. Яка причина виникнення диференціальної ренти?

б) наявність різних по родючості та місцю розташування земель.

Неокласична школа розглядає диференціальну ренту як дохід, отриманий у
результаті використання ресурсів з нееластичною пропозицією, завдяки
більш високій продуктивності в ситуації ранжирування ресурсів за
родючістю й розташуванню. Таку саму причину виникнення має в марксистів
диференційна рента І. [4]

Задача

15. Скільки грошей необхідно для обігу протягом року, якщо виготовлено
товарів на суму 370 млрд. грн., сума платежів складає 50 млрд. грн., у
кредит продано товарів на 20 млрд. грн., взаєморозрахунки досягають 40
млрд. грн., а період обороту грошей дорівнює 120 дням? Як зміниться
кількість грошей, необхідних для обігу протягом року, якщо швидкість
обороту зросте до 90 днів?

Розв’язання

Згідно формули Маркса, обсяг грошової маси дорівнює:

M = (( – K – В + П) / О, де ( — сума цін товарів; К — сума цін товарів,
проданих у кредит; В — сума взаєморозрахунків; П — платежі, за якими
настав термін оплати; О — кількість обертів грошової одиниці.

Таким чином, обсяг грошової маси при обороті грошей у 120 днів складає:

М = (370 – 20 – 40 + 50) / 120 = 3 млрд. грн.

Якщо швидкість обороту зросте до 90 днів, то обсяг грошової маси
складатиме:

М = (370 – 20 – 40 + 50) / 90 = 4 млрд. грн.

Відповідь: 1) 3 млрд. грн.; 2) 4 млрд. грн.

Використана література:

Основи економічних знань. / Гальчинський А. С., Єщенко П. С.,
Палкін Ю. І. / Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1998. – 544 с.: іл.

Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – 704 с.

Экономика: Учебник/Под ред. доц. А. С. Булатова. 2-е изд., перераб. и
доп. – М.: Издательство БЕК, 1997 – 816 с.

Воробйов Є. М. Економічна теорія в питаннях та відповідях. — Харків: ТОВ
«Р.И.Ф.», 2002. — 640 с.

PAGE

PAGE 13

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020