Реферат з екології

Знезаражування води

Важко повністю звільнити воду від мікроорганізмів. Цього можна досягти
лише за рахунок реагентних, безреагентних і термічних методів
знезаражування води. До реагентних методів відносять хлорування,
озонування й обробку води іонами срібла. До другої групи — обробку води
ультрафіолетовим, гамма-промінням і ультразвуком. До термічних —
кип’ятіння і стерилізацію води.

Відносна дешевизна, нескладне обладнання і надійність дії зробили
хлорування води визнаним методом знезаражування води на водогонах усього
світу. Хлорування води — найбільше відкриття в медицині XX століття.
Воно врятувало життя багатьом мільйонам людей, зупинило розповсюдження
кишкових інфекцій у містах. З цією метою використовують різні
хлоровмісні реагенти.

Газоподібний хлор зберігають у зрідженому стані в сталевих балонах по
25-30 кг. Хлор знаходиться під тиском 6-7 кПа (зтм).

Хлорування газоподібним хлором проводять переважно на потужних
водогінних станціях з використанням різного типу хлораторів.

Широко використовують хлорне вапно. Його можна застосовувати для
знезаражування невеликої кількості води та на невеликих водогонах. Свіже
заводське хлорне вапно містить близько 36 % активного хлору. При
зберіганні воно втрачає хлор. Щоб цей процес відбувався якомога
повільніше, хлорне вапно необхідно зберігати в герметично закритому
посуді чи в поліетиленових мішках у прохолодному, сухому і темному
приміщенні. У такому випадку вміст активного хлору складає приблизно 25
%. Для хлорування води використовують вапно з вмістом хлору не менше 20
%. Якщо вміст хлору менший, то таке хлорне вапно можна застосовувати
тільки для обробки убиралень, помийних ям, місць зберігання сміття та
інших покидьків.

Гіпохлорит кальцію — білий порошок, який містить до 60 % активного
хлору. Він більш стійкий до впливу факторів довкілля, ніж хлорне вапно.

Хлораміни — органічні сполуки (хлорамін Т, дихлорамін Т, хлорамін В),
похідні аміаку (МН3), в якого один атом водню замінений на органічний
радикал, а один чи два — на хлор. Вони містять приблизно .20 % активного
хлору і використовуються для знезаражування індивідуальних запасів води.
Неорганічні хлораміни можуть утворюватися безпосередньо у воді після
введення аміаку чи солей амонію і хлору.

Бактерицидна дія хлору полягає в тому, що у воді при наявності хлору
утворюється досить нестійка хлорнуватиста кислота (НОСІ), яка швидко
розкладається на гіпохлоритний іон (ОСІ)» і водень (Н+). Гіпохлоритний
іон, у свою чергу, розкладається на атомарний кисень і хлор.
Бактерицидна дія визначається в основному концентрацією хлорнуватистої
кислоти і трохи менше — гіпо-хлорит-іоном. Невеликий розрив молекули та
електрична нейтральність дозволяють хлорнуватистій кислоті перейти через
бактеріальну оболонку клітини й окислити ферменти, що регулюють процеси
розмноження клітини.

Організація хлорування води на водопроводах складається з таких етапів:
а) управління апаратурою для рідкого хлору або устаткуванням для
розчинення хлорного вапна; б) дозування хлору;

в) змішування хлору з водою; г) витримування контакту хлору з водою
протягом певного часу.

Для успішного знезаражування води хлором необхідні: а) максимальне
звільнення води від завислих часток, що захищають мікроорганізми від
поверхневої дії хлору; б) введення достатньої кількості хлору; в) повне
і швидке перемішування хлору із всією масою води;

г) для прояву бактерицидної дії препарату повинен бути контакт води з
хлором не менше 30 хвилин.

У процесі знезаражування води хлор взаємодіє не тільки з мікробами, а й
з органічними речовинами І деякими недоокисленими неорганічними солями,
що містяться у воді. Тому під час хлорування води дуже важливо правильно
вибирати дозу хлору, необхідну для надійного знезаражування. Доза хлору
повинна бути такою, щоб після знезаражування у воді залишилося 0,3-0,5
мт/дм3 залишкового хлору. Ця кількість хлору, з одного боку, свідчить
про надійність знезаражування, а з іншого — не погіршує органолептичних
властивостей води і не є шкідливою для здоров’я.

На великих водогіннних станціях використовують газоподібний хлор. Хлор з
балонів проходить через фільтр із скловати, змоченої хлористоводневою
кислотою, де очищається від домішок. Далі через редукторний клапан, де
тиск зменшується від 5-6 до 1,0-1,5 кПа, газомір, зворотний клапан хлор
потрапляє в циліндр-змішувач. Перемішуючись з невеликою кількістю води,
надходить в резервуар для контакту з усією масою води. З цією метою
найчастіше використовують хлоратор системи Ремесніцького і Кульського,
запропонований в інституті хімії води АН України.

Досить ефективним є подвійне хлорування: перший раз хлорують воду дозою
1,5 мг/дм3 перед відстійником, другий дозою 0,3-0,5 мг/дм3 після
фільтрів. Такий процес паралізує захисні властивості колоїдів, полегшує
процес коагуляції і дозволяє зменшити дозу коагулянт а.

мірою залежить від хлоропотреби і хлоропоглинання води. Хлоро-потреба
води. — це кількість активного хлору (в мг), необхідна для
знезаражування 1 дм3 води при умові, що у прохлорованій воді буде
0,3-0,5 мг/дм3 залишкового (активного) хлору. Хлор, що витрачається на
окиснення мікроорганізмів, органічних і неорганічних речовин, що
знаходяться у воді, називаютьхлоропоглинанням. Хлор, що залишився у воді
після її хлорування — залишковим хлором. Наявність залишкового хлору
свідчить про ефективність хлорування.

Похожие записи