Реферат на тему:

Захист навколишнього середовища від антропогенного забруднення і
раціональне природокористування

План.

Класифікація методів захисту навколишнього середовища (НС).

Організаційні методи захисту НС.

Характеристика активних методів

1. Класифікація методів захисту навколишнього середовища.

Під методами захисту навколишнього середовища розуміють комплекс
технологічних, технічних і організаційних методів, що спрямовані на
зниження або повне виключення забруднення біосфери.

Вважаючи, що проблема захисту біосфери вимагає одночасного вирішення
задач медико-біологічного, гігієнічного, екологічного характеру,
комплексного планування містобудівництва і ін., будь-яких універсальних
методів, що вирішують цю проблему, у нинішніх умовах не існує. Метод, що
дасть позитивні результати в одних умовах, може не дати задовільних
результатів в інших умовах. Найбільш ефективним, звичайно, виявляється
поєднання декількох методів, раціонально підібраних до того або іншого
конкретного випадку.

Класифікація методів захисту навколишнього середовища (НС) представлена
на рис. 5.1. Як видно із рисунка всі методи можна поділити на 3 групи:

організаційні;

активні або технологічні;

пасивні або захисні.

2. Організаційні методи захисту навколишнього середовища.

До організаційних методів захисту навколишнього середовища відносять
сукупність правових і економічних аспектів захисту НС і
еколого-інформаційне забезпечення підприємств.

Завдання правової охорони навколишнього середовища передбачають на
основі еколого-правових документів забезпечити такий стан суспільних
відношень, що сприяло б досягненню гармонії екологічних і економічних
інтересів суспільства.

До основних елементів правової охорони навколишнього середовища (НС)
відносяться:

Система закріплених в законодавстві природоохоронних правил.

Державний і суспільний нагляд за умовами їх дотримання.

Юридична відповідальність за порушення вимог законодавства щодо охорони
навколишнього середовища.

В системі різноманітних методів охорони навколишнього середовища важлива
роль належить праву. Воно визначає міру належної поведінки людей по
відношенню до природи, регулює порядок використання її ресурсів,
закріплює права і обов’язки державних органів, підприємств і громадян в
області природокористування, передбачає юридичну відповідальність за
порушення природоохоронного законодавства. З домінуванням закону в
області охорони навколишнього природного середовища пов’язане формування
України як правової держави.

Нині склалася розгалужена система законодавства про охорону НПС України.
Основу цього законодавства складають норми Конституції України, Закон
про охорону навколишнього природного середовища, Закон про охорону
атмосферного повітря, Закон про охорону і використання тваринного світу
та інші Закони, ряд так званих Кодексів, в тому числі Земельний, Водний,
Лісний, Про надра, а також ряд інших нормативних актів природоохоронного
характеру.(постанови Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Наказів
Президента України та ін.).

У відповідності із Законом України «Про охорону навколишнього природного
середовища» завданням природоохоронного нагляду є забезпечення виконання
вимог законодавства по охороні навколишнього природного середовища всіма
державними органами, підприємствами, організаціями незалежно від
відомчої приналежності і форм власності, а також громадянами.

Державний нагляд в області охорони НПС здійснюється в Україні Радами
Народних Депутатів усіх рівнів, відповідними регіональними
адміністраціями, Міністерством екології та раціонального
природокористування України (Мін природи) і його органами на місцях –
Державними управліннями екології і природних ресурсів. у відповідній
адміністративній підпорядкованості.

Природоохоронний нагляд і контроль здійснюють також органи Міністерства
охорони здоров’я України – державного санітарного нагляду (Держсаннагляд
України). Основною метою саннагляду є попередження забруднення
навколишнього середовища шкідливими промисловими викидами і
господарчо-побутовими відходами, контроль за проведенням заходів щодо
попередження захворювань.

Крім того, Законом передбачено прокурорський нагляд за дотриманням умов
природоохоронного законодавства, а також суспільний контроль в області
охорони НПС.

Представники всіх видів державного нагляду мають право:

ставити питання про зупинення роботи окремих цехів і підприємств, що не
відповідають вимогам і нормам по охороні НС;

накладати штрафи на службових осіб, що порушують встановлені правила;

в необхідних випадках давати подання про звільнення від роботи осіб, що
систематично порушують законодавство, правила і норми по охороні НС;

ставити перед органами прокуратури питання про притягнення до
відповідальності осіб, що припустили при веденні робіт грубе порушення
законодавства і правил по охороні НПС, до кримінальної відповідальності.

Окрім державного нагляду існує також внутрішньовідомчий нагляд, що
здійснюється підрозділами по охороні НПС, що існують в міністерствах,
відомствах і інших організаціях, на підлеглих підприємствах і
організаціях.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення – найважливіша
правова гарантія виконання правил по охороні НПС і раціонального
природокористування. Вона спрямована на відновлення порушених суспільних
відношень в даній області, покарання винних і відшкодування завданих
збитків, а також на попередження неправомірних дій в сфері
природокористування.

В області охорони НПС застосовуються чотири види юридичної
відповідальності:

кримінальна;

адміністративна;

цивільно-правова;

дисциплінарна.

Кримінальна відповідальність застосовується тільки судами за найбільш
серйозні порушення правил по охороні НПС, власне за злочини, що
обумовлені в кримінальному Кодексі України, в тому числі за забруднення
водоймищ і атмосферного повітря, незаконний поруб лісу, навмисний підпал
лісних масивів, утаювання або викривлення відомостей про стан
екологічної обстановки та ін.

Адміністративна відповідальність, сутність якої полягає в застосуванні
адміністративно-правових санкцій (стягнень) до громадян і службових осіб
за екологічні правопорушення, що класифікуються за ресурсною ознакою
(пов’язані з порушенням охорони вод, атмосферного повітря, грунтів,
надр, лісів, тваринного світу).

До цивільно-правової відповідальності притягають за порушення
підприємствами і громадянами зобов’язень, які випливають з
цивільно-правових договорів, що стосуються сфери охорони НПС, а також за
заподіяння шкоди в області природокористування.

Дисциплінарна відповідальність застосовується у відношенні до робітників
за порушення ними своїх трудових обов’язків стосовно питань охорони НПС
та раціонального природокористування. За припущені порушення дирекцією
можуть бути накладені дисциплінарні стягнення (зауваження, догана,
сувора догана, переведення на нижче оплачувану роботу або нижчу посаду,
звільнення).

Організація служби захисту навколишнього середовища на підприємствах
здійснюється адміністративно-технічним персоналом підприємства: в межах
всього підприємства – директором і головним інженером, а в цехах, на
ділянках, в лабораторіях – керівниками цих підрозділів (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Організація служби захисту навколишнього середовища на
підприємстві.

У веденні головного інженера (на великих підприємствах –заступника
головного інженера по охороні праці і охороні природи) знаходиться
відділ охорони природи (або інженер за стоками й викидами), а також
санітарна лабораторія. Є і інші структури в залежності від масштабу
підприємства, обсягу забруднення НПС та відомчої підпорядкованості.

Відділ охорони природи проводить наступну роботу:

здійснює контроль за додержуванням керівниками цехів діючого
природоохоронного законодавства, стандартів, наказів міністерства і т.
п., а також правил і норм по охороні природи;

організує розробку планів заходів по захисту НПС на підприємстві

бере участь у роботі комісій по розслідуванню причин аварій, які
призвели до нанесення збитків НПС, по розгляду проектів будівництва,
реконструкції підприємства або окремих виробництв (цехів).;

складає звіти по охороні НПС (по формі статзвітності), в т. ч. звіти по
засвоєнню коштів на заходи по охороні НПС;

розробляє пропозиції зі співробітництва з НДІ і іншими організаціями в
частині розробки і модернізації нової техніки по охороні НПС та інші
види робіт.

Санітарна лабораторія організується на підприємстві для постійного
контролю за додержуванням санітарно-гігієнічних нормативів в цехах, а
також за забрудненням атмосферного повітря, грунту і водоймищ
промисловими викидами.

В своїй роботі відділ охорони природи і сан лабораторія тісно
співпрацюють.

Економічний аспект захисту навколишнього природного середовища і
раціонального природокористування полягає в тому, що будь-які продукти,
що споживаються людиною, кінець кінцем створюються шляхом використання
природних ресурсів. В сучасних умовах в господарський обіг втягнута маса
різноманітних речовин, причому запаси багатьох з них надто обмежені, а
використовуються вони дуже інтенсивно. Отже, щоб забезпечити подальший
розвиток суспільного виробництва необхідно передусім зберегти всі
потрібні для цього ресурси або знайти їм повноцінну заміну. В результаті
прийняття заходів по охороні НПС (створення очисних споруд і т.п.),
примноженню природних багатств економічний розрахунок виявляється
вирішальним, проте не завжди.

Однак основною причиною негативних екологічних наслідків в результаті
впливу на природу господарської діяльності людини є те, що при
вторгненні в природу заради економічних цілей не враховується
протиріччя, яке свідчить про те, що інтереси екології та економіки часто
суперечать одне одному.

Звідси виникає необхідність створення загальної концепції економічної
оцінки використання природних ресурсів, що дозволила б виробити єдину
систему показників для оцінки різноманітних природотвірних заходів, що
не суперечать ані економіці, ані екології.

Завдання це надто складне та багатопланове. Під системою економічної
оцінки природних ресурсів в загальному плані розуміється система
централізовано встановлених нормативів ефективної експлуатації природних
ресурсів.

Обґрунтування економічної ефективності капітальних вкладень в
природокористування нерозривно пов’язане з еколого-економічною оцінкою
антропогенного пливу на навколишнє середовище.

При визначенні економічного результату заходу природоохоронного
характеру враховується, зокрема, відвертання економічної шкоди від
забруднення НПС, а саме – запобігання, завдяки зниженню забруднення НПС,
витрат у матеріальному виробництві, невиробничій сфері і відповідних
витрат населення. Це витрати на:

а) медобслуговання та утримання населення, що занедужало внаслідок
забруднення НПС;

б) компенсацію втрат продукції внаслідок зниження продуктивності праці,
а також невиходів на роботу;

в) додаткові послуги комунально-побутового господарства при забрудненому
середовищі;

г) компенсацію кількісних і якісних втрат продукції внаслідок зниження
продуктивності земельних, лісних та водних ресурсів в забрудненому
середовищі;

д) компенсацію втрат промислової продукції внаслідок впливу забруднення
на основні фонди.

Економічні методи несміливо, але все ж входять в життя у справі охорони
навколишнього природного середовища У відповідності із Законом України
«Про охорону навколишнього природного середовища» економічними методами
по забезпеченню охорони НПС є:

взаємозв’язок всієї управлінської, науково-технічної і господарської
діяльності підприємств та ін. з раціональним використанням природних
ресурсів і ефективністю методів по охороні НПС на основі економічних
важелів ;

визначення джерел фінансування цих методів;

встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і стоку
речовин, що забруднюють навколишнє середовище, та розміщення відходів;

встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання
природних ресурсів, викиди, стоки речовин, що забруднюють НС, розміщення
відходів і інші види шкідливого впливу;

надання підприємствам, організаціям і громадянам податкових, кредитних і
інших пільг при використанні маловідходних, енерго- та
ресурсозберігаючих технологій і нетрадиційних видів енергії, здійснення
інших ефективних заходів по охороні НПС;

відшкодування збитків, які виникли в результаті порушення законодавства
по охороні НПС.

Фінансування заходів по охороні НПС здійснюється за рахунок бюджету
України і місцевих бюджетів, коштів підприємств, фондів охорони НПС,
добровільних внесків і інших коштів.

Існує два види платежів: плата за спеціальне використання природних
ресурсів (ПР) і плата за забруднення НС. Схеми утворення і витрачання
цих платежів наведено на рис. 5.3 і рис. 5.4.

3. Характеристика активних методів.

Активні методи боротьби із забрудненням біосфери є найбільш
прогресивними, тому що дозволяють максимально знизити масу й
концентрацію матеріальних або рівень енергетичних забруднень.

Активні методи безпосередньо впливають на джерело забруднення. Їх
сутність полягає в удосконаленні існуючих та розробці нових
технологічних процесів і обладнання і, окрім цього, збалансуванні їх із
розробкою технології та апаратури, що відвертають викиди чи обмежують їх
до допустимого рівня.

Основними напрямками, по яким розвиваються ці методи, є:

мінімізація відходів виробництва;

заміна токсичних відходів нетоксичними;

заміна неутилізуємих відходів утилізуємими;

створення маловідходних та безвідходних технологій.

Безвідходна технологія є ідеальною моделлю виробництва, що при
раціональному використанні природних ресурсів і енергії дозволяє
повністю скоротити обсяг відходів, одержуваних при виробництві й
використанні кінцевої продукції, що викидаються в навколишнє середовище
У світовій практиці по мірі розвитку науково-технічного прогресу
відбувається поетапне (маловідходні технології) наближення виробництва
до безвідходного, екологічно чистого.

Активні методи є найбільш перспективними при вирішенні проблем охорони
навколишнього середовища в таких найважливіших галузях промисловості, як
паливно-енергетична, металургійна, машинобудівна й ін., автомобільний
транспорт.

Розглянемо застосування активних методів біосфери на ряді прикладів.

Енергетика. Найбільший розвиток у нинішній час отримала теплоенергетика.
Характеризуючись високими темпами розвитку та масштабами виробництва,
вона є одним з основних джерел забруднення навколишнього середовища
тепловими викидами і продуктами горіння різноманітних видів палива –
оксидами сірки, вуглецю азоту, сполуками миш’яку, вуглеводами, пилами й
ін. Зниження викидів досягається вдосконаленням технології спалювання
палива, наприклад, спалювання вугілля у киплячому шарі, рециркуляція
димових газів, що відходять від котлів та ін., модифікацією палива
(безсірчане паливо відділення попелу від вугілля, отримання коксу,
синтетичного рідкого й газоподібного палива з вугілля й ін.),
використання природних видів рідкого та газоподібного палива.

Прискорення розвитку атомної енергетики, а також використання інших
видів енергії (термоядерного синтезу, сонячної, вітрової і т.п.) може
забезпечити абсолютне зниження викидів у біосферу.

Перехід на оборотні системи гідро золовидалення з багаторазовим
використанням води сприяє значному скороченню споживання чистої води, а
отже, і забруднення природних водоймищ.

Активні методи захисту використовуються також на стадіях очистки викидів
від шкідливих домішок із метою отримання утилізуємих та нетоксичних
відходів взамін неутилізуємих і токсичних. Наприклад, при застосуванні
вапняного засобу нейтралізації діоксиду сірки, що міститься в димових
газах, одержують тверді відходи, які можуть використовуватися у
виробництві будівельних матеріалів.

Металургія. При переробці руд залізних і кольорових металів
удосконалення технологічних процесів іде шляхом максимального витягу
корисних компонентів. Наприклад, на свинцево-цинкових комбінатах, що
використовують передову технологію, вдається витягти 17 із 20 корисних
компонентів, утилізувати гази, що відходять від печей випалу цинкових
концентратів для отримання сірчаної кислоти. В результаті впровадження
сорбційно-екстраційної технології при переробці руд, що містять
дорогоцінні метали, в декілька разів зменшується витрата води на одну
тонну руди, що переробляється, і повністю припиняється її скид у
водоймище. Прикладом маловідходної технології є безкоксовий, бездоменний
метод отримання заліза безпосереднім відновленням залізорудних
концентратів воднем, при якому з технологічного ланцюга повністю
усуваються такі стадії, як доменний переділ, виробництво коксу та
агломерату, що дають найбільші забруднення навколишнього середовища.

Машинобудування. Перспективним напрямом розвитку маловідходного
машинобудівного виробництва є вдосконалення процесів обробки матеріалів
без зняття стружки. Прикладами таких процесів є: точне лиття, прокат
спеціальних профілів, холодна штампова, зварювання деталей і т.п.
Застосування фізико-хімічних процесів впливу на метали (теплом, тиском,
фізичними полями і т.п.) дозволяє значно зменшити утворення металевих
відходів.

Зменшенню забруднення біосфери сприяє вдосконалення методів фарбування,
підготовки поверхні до фарби та ін. Так, при обробці поверхні
голкофрезеруванням виключається більш шкідливий процес травлення, а
стружка, яка утворюється у процесі обробки, може бути утилізована. Ще
отримав широке розповсюдження метод фарбування в електростатичному полі,
який дозволяє звести до мінімуму втрати лакофарбного матеріалу, а отже,
й викиди в атмосферу й гідросферу. Цю ж мету передбачає і заміна
лакофарбних матеріалів, що містять органічні розчинники, водорозчинними
матеріалами.

В ливарному виробництві відмова від органічних зв’язуючих, які
використовуються для формовки, шляхом охолоджування ливарної форми
рідким азотом, сприяє значному зниженню утворень шкідливих парів і
газів. Застосування на обрубних та зачисних операціях електроконтактної
та абразивної зачистки дозволяє виключити утворення пилу, який містить
кремній.

В ковально-пресових цехах зменшення окалиноутворень при нагріванні
металу, за винятком наступних операцій (піскоструминної, дробструминної
очистки заготівлі від окалини) досягається заміною полум’яного нагріву
нагрівом у безокисненому захисному середовищі, контактним, індукційним
та ін. методами.

Автотранспорт. Зниження викидів автотранспорту йде шляхом удосконалення
двигунів внутрішнього згорання з метою економії палива,
«облагороджуванням» бензину шляхом застосування процесів переробки
нафтопродуктів при високих температурах і тиску (процес каталітичного
риформінгу), який дозволяє випускати неетильований бензин, що не має
домішок сполучень свинцю. Присадки, які містять сполуки барію в
дизельному паливі, призводять до зниження у викидах сажі на 70 – 90%, а
бензапірену на 60 – 80%. Використання стислого або зрідженого газів як
палива дозволяють в 3 –4 рази скоротити вміст оксиду вуглецю у вихлопних
газах у порівнянні з бензином. Перспективним напрямом є випуск електро-
і «водневих» автомобілів, що може практично повністю вирішити проблему
захисту біосфери від забруднення автомобільним транспортом.

Незважаючи на те, що активні методи дозволяють радикально вирішити
проблему захисту навколишнього середовища, їх реалізація вимагає
проведення трудомістких та дорогокоштуючих заходів: виконання
спеціальних науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт по
удосконаленню технологічних процесів, їх впровадження у виробництво,
вирішення складних завдань не тільки технічного та організаційного
характеру, але й соціально-економічного плану. Тому в нинішній час
найбільше розповсюдження отримали пасивні методи захисту.

Похожие записи