ЗАБРУДНЕННЯ ВОД СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Стан вод Світового океану сьогодні викликає велику тривогу. Його
забруднюють переважно річками, з якими щорічно надходить понад 320 млн т
солей заліза, 6,5 млн т фосфору та ін. Дуже багато забруднень потрапляє
в океани і з атмосфери: 200 тис. т свинцю, 1 млн т вуглеводнів, 5 тис. т
ртуті тощо. Близько третини мінеральних добрив, що вносяться в грунт,
вимивається з нього дощовими водами й виноситься ріками в моря й океани;
лише азоту й фосфору таким шляхом потрапляє в Світовий океан близько 62
млн т на рік. Ці речовини викликають бурхливий розвиток деяких
одноклітинних водоростей, що вже не раз спричиняло так звані «червоні
припливи» (хоча колір води при цьому буває й жовтим, і синьо-зеленим, в
залежності від виду водорості). У «підживленій» нітратами й фосфатами
морській воді ці рослини надзвичайно швидко розмножуються, утворюючи
подекуди на поверхні води гігантські «ковдри» товщиною до 2 м і площею в
багато квадратних кілометрів. Така ковдра діє як прес, що душить у морі
все живе. Гинучи, водорості опускаються на дно, де починають гнити,
поглинаючи увесь кисень з води. Це викликає загибель донних організмів.

До найбільш шкідливих забруднювачів Світового океану належать нафта й
нафтопродукти, їх щорічно потрапляє сюди 5— 10 млн т, головним чином в
результаті втрат при добуванні нафти з морських родовищ, аварій
танкерів, берегового стоку тощо. Так, внаслідок аварії танкера «Екссон
валдіз», що стався в 1990 р. поблизу Аляски, в море потрапило 40 тис. т
нафти. Величезні нафтові плями були рознесені морськими течіями й вітром
далеко від місця аварії, забруднивши значні ділянки узбережжя,
спричинивши загибель тисяч тюленів, морських птахів, риби тощо. А в 1991
р. внаслідок війни між Кувейтом та Іраком (відомої як операція «Буря в
пустелі») нафта з підірваних танкерів і нафтопроводів вкрила 1550 км
поверхні Перської затоки і 450 км берегової смуги, де загинула велика
кількість морських черепах, дюгонів, птахів, крабів та інших тварин.

Нафтова плівка на поверхні моря пригнічує життєдіяльність морського
фітопланктону, що є одним із головних постачальників кисню в земну
атмосферу, порушує тепло- і вологообмін між океаном і атмосферою, губить
мальків риб і інших морських організмів.

Моря й океани забруднюються також твердими відходами — промисловими й
побутовими, їх в Світовому океані накопичилось вже понад 20 млн т.
Більшість із них містять сполуки важких металів та інші шкідливі
речовини, що згубно діють на морську фауну й флору. В Світовий океан
потрапила велика кількість радіоактивних речовин внаслідок випробувань
атомної зброї, роботи атомних реакторів військових підводних човнів і
криголамів, скидання контейнерів з відходами атомних електростанцій
тощо. Загальна кількість радіоактивності, принесеною людиною в Світовий
океан, становить 1,5-109 Кі, в той час як під час чорнобильської аварії
в атмосферу було викинуто 5-107Кі, тобто в ЗО раз менше.

Найбільше забруднення Світового океану відбувається в його мілководній
прибережній зоні. Шельф океану — це райони, де більшість морських
організмів проводить значну частину свого

життя; до того ж саме тут мільйони рибалок заробляють собі на життя, а
ще більша кількість людей відпочиває.

Проблема захисту Світового океану нині стала однією з найактуальніших,
вона стосується всіх країн, навіть тих, що не мають безпосереднього
виходу до океану. З огляду на це ООН розроблено й прийнято кілька
важливих угод, що регулюють судноплавство, рибальство, добування
корисних копалин із морських родовищ тощо. Найбільш відомою з них є
угода, підписана більшістю країн світу в 1982 р., що дістала назву
«Хартія морів».

Забруднення атмосфери

Основними і найбільш дійовими методами боротьби з забрудненнями
атмосфери е економічні. В багатьох розвинених країнах діє продумана
система заохочувальних i заборонних заходів, які допомагають уникнути
забруднень. Фірми, що впроваджують безвідхідні технології, новітні
системи очисних фільтрів тощо, отримують значні податкові пільги, що дає
її переваги над конкурентами. У той же час ті фірми, що забруднюють
атмосферу,

Змушені платити дуже великі податки и штрафи. У багатьох країнах, крім
державних санітарно-епідеміологічних служб, за станом атмосфери
слідкують також численні громадські організації («зелені» товариства). У
Швейцарії, наприклад, власник фабрики може отримати таке повідомлення:
«Ваша фабрика забруднює повітря понад встановлені норми. Якщо Ви не
встановите очисних фільтрів i не ліквідуєте забруднення, наша екологічна
організація розпочне в пресі кампанію проти Baшої продукції, в
результаті чого збитки Baшої фірми перевищать ті витрати, які Вам
потрібні для встановлення системи очищення». Як правило, такі
попередження діють дуже ефективно, оскільки отримати ярлик забруднювача
природного серед свища в цій країні рівноцінно швидкому економічному
краху — ніхто не буде купувати продукції «брудної» фірми.

Велике значення має виховна и просвітницька робота. В тій же Швейцарії
дітям із самого раннього віку пояснюють, що для їxньої країни, де нема
практично таких корисних копалин, чисте повітря, чисті озера і ріки є
основним національним багатством. Всім відомі гірські швейцарські
курорти з їхнім кришталево-чистим повітрям, сліпучо-білими лижними
трасами, небесною блакиттю гірських озер. Кожний швейцарець із молоком
матері сприймає любов до своєї прекрасної країни, !і для нього
блюзнірством є сама навіть думка про те, що можна зазіхати на цю красу и
чистоту.

Існують також організаційні, технологічні й інші засоби боротьби з
забрудненнями атмосфери.

1. Зменшення кількості ТЕС за рахунок будівництва більш потужних,
забезпечених новітніми системами очищення и утилізації (корисного
використання) газових і пилових викидів. Як відомо, одна потужна ТЕС
забруднює повітря менше, ніж сотня котелень тiєї ж сумарної потужності.
Гази, що виходять із топок ТЕС, перш ніж потрапити в атмосферу,
очищаються в спеціальних установках. Деякі країни навіть мають з цього
економічну вигоду. Наприклад, Франція забезпечує свої потреби в сірчаній
кислоті за рахунок SC-2, що вловлюється з відхідних газів и TEC (власних
родовищ сірки, з якої в наших країнах виготовляється сірчана кислота, у
Франції нема).

2. Очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС від піриту
(сірчаного колчедану, FeS2). Це стає дедалі необхіднішим у зв’язку з
надходженням в топки ТЕС вугілля чимраз нижчої якості зі значним вмістом
піриту. Ефективне очищення вугілля зменшує вміст сірчаних окислів у
димах ТЕС на 98—99 %.

3. Замша вугілля та мазуту для ТЕС екологічно чистішим паливом — газом.
ТЕС, що працюють на природному газі, крім СО2 і окислів азоту (останні
теж можна вловити з диму), не викидають в повітря шкідливих газів.

4. Регулювання двигунів внутрішнього згоряння в автомобілях, установка
на них спеціальних каталізаторів, що нейтралізують чадний газ до СО2,
заміна шкідливого етильованого бензину (який забруднює повітря свинцем)
на екологічно менш шкідливий.

5. Озеленення міст і селищ.

6. Правильне планування житлових і промислових районів у межах міста. Їх
треба розташовувати якомога далі один від одного, а між ними обов’язково
створювати зони зелених насаджень, а автомобільні траси з напруженим
рухом (особливо вантажівок) планувати за межами житлових районів.

7. Використання звукопоглинаючих матеріалів при будівництві житлових і
промислових будинків.

8. Проведення ЛЕП за межами сіл і міст.

Похожие записи