Реферат на тему:

Використання екотехнологій з метою захисту атмосфери

План

1. Загальна характеристика забруднень атмосфери (самостійно).

2. Природозберігаючі методи очищення промислових викидів від
газоподібних забруднювачів.

3. Заходи захисту повітряного басейну:

• організація санітарно-захисних зон;

• архітектурно-планувальні рішення;

• інженерно-організаційні заходи;

• безвідхідні і маловідходні технології;

• технічні засоби і технології очищення викидів.

4. Класифікація і будова апаратів очистки промислових викидів в
атмосферу.

1. В атмосфері завжди є домішки, які потрапляють туди з природних чи
антропогенних джерел. До природних атмосферних забруднень відносять пил
рослинного, тваринного, вулканічного, космічного, еолового походження,
мікроорганізми, туман, дим (гази) лісових та степових пожарів і т. д.
Рівень забруднення атмосфери є фоновим і мало змінюється на протязі
часу.

Більш стійкі зони з підвищеними концентраціями забруднювачів виникають в
наслідок антропогенної діяльності. Антропогені забруднювачі
характеризуються більшою кількістю видів та масштабами забруднень:
початок ХХ ст. – 19 хімічних елементів; середина ХХ ст. – 50; сьогодні –
практично всі хімічні елементи застосовуються для потреб людини.
З’явилися складні комплексні види забруднювачів атмосфери: аерозолі
важких та рідкоземних металів; синтетичні з’єднання, які не існують в
природі; радіоактивні; канцерогенні; бактеріологічні та інші речовини.
Основними галузевими забруднювачами атмосфери в Україні є важка
промисловість (30%), автотранспорт (40%), теплоенергетика (30%). В США –
транспорт (50%); ТЕС – (20%); промислові підприємства – (15%); установки
для спалювання сміття – (5%) і інші — 10%.

Серед токсичних речовин забруднюючих атмосферу є: оксид вуглецю (СО);
диоксид сірки (SО2); оксид азоту; вуглеводні (летючі, поліциклічні,
ароматичні); органічні розчинники та кислоти. На сьогодні нараховують
більше 500 видів забруднювачів атмосфери і їх кількість все
збільшується. Доля антропогенних домішок від загальної кількості
складає: тверді частки – 27%; СО – 6%; вуглеводні – 3,5%; оксид азоту –
6,5%; диоксид сірки – 13,5%; вуглекислий газ – 3,5%.

Серед технологічних процесів основними джерелами забруднення атмосфери
є: ливарні виробництва (цехи), ковальське, пресове, прокатне, термічне,
гальванічне, зварювальне, фарбувальне хімічні підприємства по випуску
кислот, мінеральних добрив та інші. Наприклад чавунно-ливарне
виробництво потужністю 5-10 т/год на 1 тонну виплавки чавуну виділяє
11-13 кг пилу, 190-200 кг СО, 0,4 кг – SО2, 0,7 кг – СН. Значно більші
викиди у виплавці сталі електродуговими печами, але тут збільшується
вміст оксидів металів у викидах та переважає пил розміром до 2 мкм
(50%). При плавці сталі в індукційних печах порівняно з електродуговими
виділяється значно більше газів, та 5-6 разів більше пилу, але по
розміру менш крупнішого. В ливарних виробництвах під дією теплоти
рідкого металу із формотворних сумішей виділяються такі забруднювачі, як
бензол (до 400 мг/кг суміші за 1 год.), фенол – 390, формальдегід до 35,
аміак 700-800, метанол до 200. Концентрація пилу в повітрі, яке
відводиться з ливарного цеху 2-15 мг/куб м. В ковальських та прокатних
цехах крім пилу виділяється кислотний та масляний аерозолі, СО, SО2 та
інші забруднювачі. Пил утворюється за рахунок дроблення окалини валками
прокатного стану (розмір 10 мкм). Вихід пилу з цеху складає в середньому
200 г на 1т прокату, а коли застосовується вогнева зачистка заготовок,
то він збільшується до 500-2000 г/т.

2. Очищення повітря від газових шкідливих домішок за характером
протікання фізико-хімічних процесів здійснюється за такими 5 основними
хіміко-технологічними групами методів: абсорбцією, адсорбцією,
хемосорбція (хімічне перетворення), термічна нейтралізація,,
каталізація.

1) Абсорбція використовується у тих випадках коли очищенню підлягають
газові потоки, наприклад – пари соляної кислоти, аміак, оксид сірки,
оксид вуглецю. Суть методу полягає у поглинанні абсорбентами (рідинами)
полютантів, шляхом розчинення або зв’язування газів, що пропускають
через них.

2) Адсорбція, як метод очистки будується на властивостях окремих
тонкодисперсних твердих тіл (адсорбентів – активного вугілля, цеолітів,
силікагелів і т. д.) вловлювати в газах за певних умов шкідливі
елементи. Найчастіше очисні технології застосовують у комплексі цілого
ланцюга або комбінації очисних агрегатів. Спочатку здійснюється грубе
очищення в осадових камерах. На другому етапі газ проходить через циклон
(або батарею циклонів), а для високої ефективності очистки
використовуються електричні, тканинні або ситові фільтри (цементна
промисловість, теплоенергетика, каталітичні і термокаталітичні реактори
у металургії та хімічній промисловості).

3) Метод хемосорбції базується на поглинанні газів твердими і рідкими
поглиначами з утворенням слаболетючих або слабозрочинних хімічних
з’єднань, які в результаті побічних перетворень дозволяють отримати
корисний кінцевий продукт (наприклад при вилученні із газів сірководню
отримується сірка за допомогою мишьяколужного розчину) для цього
найчастіше використовують скрубери Вентурі.

4) Термічна нейтралізація. Метод базується на здатності горючих
токсичних компонентів (гази, пари і т. д.) окислятися до менш токсичних
при наявності вільного кисню і високої температури газової суміші. Цей
метод використовується у випадках, коли об’єми і концентрація викидів
великі.

5) Каталітичний метод використовують для перетворення токсичних
компонентів промислових викидів у речовини нешкідливі чи менш шкідливі
для навколишнього середовища шляхом введення в систему додаткових
речовин – каталізаторів. Каталітичний метод базується на взаємодії
речовин, що видаляються з одним з компонентів, який присутній в газі, що
очищує, або з спеціально додатковою в суміш речовиною. Каталізатор,
взаємодіючи з одним з реагуючих сполук, утворює проміжну речовину, яка
розкладається з утворенням продукту регенерованого каталізатора.

Методи очистки газових викидів дуже дорогі. При цьому незначне
підвищення їх ефективності вимагає багаторазового збільшення витрат. Так
вартість електрофільтрів для очищення газів від пилу при підвищенні
ефективності від 90% до 99% і 99,9% зростає у співвідношенні 1:2:4.

Існують різні методи очищення викидів від твердих, рідких і газоподібних
домішок. На основі цих методів розроблена велика кількість пристроїв і
апаратів, при комплексному використанні яких може бути досягнуте
високоефективне очищення пилогазових викидів. З метою економії
виробничих площ ці пристрої й апарати розміщають, як правило, у верхніх
ярусах цехового простору. Витягнуті з пилогазових викидів речовини
звичайно є або готовим продуктом, або коштовним видом вторинної
сировини.

До основних вимог, які ставляться до апаратів пило- і газоочистки,
відноситься висока ефективність і експлуатаційна надійність. Слід
враховувати, чим вища степінь очистки газів і чим менші вловлюючі
частини, тим більші капіталовкладення на створення приладів і їх
експлуатацію.

Для забезпечення оптимального вибору технології і конструкції апарата
очищення викидів проводиться техніко-економічна оцінка.

Техніко-економічна оцінка проводиться шляхом порівняння показників
впроваджуваного об’єкта пилогазоочистки з кращими діючими аналогами.

Оцінка ефективності систем пилогазоочистки проводиться з використанням
наступних показників:

Ступінь чи ефективність очищення газів — це відношення кількості
уловленої забруднюючої речовини до кількості, що надходить в апарат,
визначається по формулі:

? = Мвл/Мвх = Мвх – Мвих/Мвх = СвхQвх — СвихQвих/СвхQвх = 1 —
СвихQвих/СвхQвх

де = Мвл, Мвх, Мвих — відповідно кількість уловленого в апараті, що
входить і виходить з апарата забруднюючої речовини, кг/с; Свх, Свих —
концентрація забруднюючого речовини в одиниці об’єму сухого газу
відповідно на вході і виході з апарата, г/м3; Qвх, Qвих — витрата газу
відповідно на вході і виході з апарата, м3.

При роботі газоочисного апарата без витоків і підсмоктувань повітря,
істотної зміни температури, тиску і вологості газу, що очищається,
ступінь очищення визначається в такий спосіб:

? = 1 – Cвых/Свх

Коефіцієнт проскакування — відношення кількості забруднюючої речовини,
що виходить з викидами з апарата пилогазоочистки, до кількості, що
поступила в нього:

Кпр = МВЫХ/ МВХ = 1 – ?

Ступінь (ефективність) очищення і коефіцієнт проскакування виражаються в
частках одиниці чи в %.

Ефективність уловлювання часток пилу (ступінь очищення) залежить від її
дисперсного складу. У першу чергу уловлюються великі частки пилу.
Ефективність пиловловлюючого устаткування характеризується фракційним чи
парціальним ступенем очищення.

Фракційний ступінь очищення — відношення кількості пилу даної фракції,
уловленої в апараті, до кількості вхідного пилу тієї ж фракції.

Парціальний ступінь очищення — відношення кількості часток даного
розміру, уловлених в апараті, до кількості часток даного розміру на
вході в апарат.

3. Санітарно-захисні зони. Об’єкти, що є джерелами виділення в
навколишнє середовище шкідливих і з неприємним запахом речовин, варто
відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисною зоною (СЗЗ).

Розміри нормативної СЗЗ до границі житлової забудови встановлюють у
залежності від потужності підприємства, особливостей технологічного
процесу виробництва, характеру і кількості виділюваних в атмосферу
шкідливих і з неприємним запахом речовин. Відповідно до санітарної
класифікації промислових підприємств розміри санітарно-захисних зон
встановлюються в межах від 50 до 3000 м у залежності від класу небезпеки
підприємства.

Підприємства з технологічними процесами, що не приводять до виділення в
атмосферу забруднюючих речовин, допускається розміщати в межах житлових
районів.

СЗЗ не можна розглядати як резервну територію і використовувати її для
розширення промислової площадки. На території СЗЗ допускається
розміщення об’єктів більш низького класу шкідливості, чим основне
виробництво, — складів, гаражів, автостоянок і т.д.

Розмір СЗЗ до границі житлової забудови варто встановлювати:

— для підприємств із технологічними процесами, що є джерелами
забруднення атмосферного повітря — безпосередньо від джерела забруднення
(труби, шахти, аераційні ліхтарі будинків, місця навантаження —
розвантаження сировини);

— для підприємств із технологічними процесами, що є джерелами шуму,
вібрації, електромагнітних хвиль, радіочастот — від будинків, споруджень
і площадок, де встановлене це устаткування;

— для електростанцій, котелень — від димарів.

Територія СЗЗ повинна бути упоряджена й озеленена. При проектуванні
благоустрою СЗЗ необхідно зберігати існуючі зелені насадження. З боку
селитебної території слід передбачати смугу деревинно-чагарникових
насаджень шириною не менш 50 м, а при ширині зони до 100 м — не менш 20
м.

Поблизу підприємств із великою кількістю викидів шкідливих речовин
санітарно-захисна зона формується у виді аеродинамічної системи, що
складає з зелених захисних смуг і відкритих просторів між ними. Смуги
доцільно розміщати під кутом 80—90° до основного напрямку вітру. При
цьому зона провітрюється по численних каналах у горизонтальному
напрямку. Завихрення повітря за смугами сприяє утворенню висхідних
потоків і розсіюванню викидів у найбільш високих шарах атмосфери.
Одночасно захисні смуги і газонні покриття затримують пил і аерозолі,
поглинають шкідливі гази.

Розміри СЗЗ уточнюються при розрахунках розсіювання пилогазових викидів
і можуть виявитися більше чи менше нормативних. Якщо розрахунковий
розмір СЗЗ більше нормативного, то приймаються міри для зниження обсягу
пилогазових викидів розмір СЗЗ установлюється відповідно до
розрахункового.

При перебуванні промислового підприємства усередині жилої забудови і
неможливості забезпечити дотримання розмірів СЗЗ відповідно до
нормативів необхідно забезпечити ступінь очищення пилогазових викидів до
рівня ГДК на границі підприємства.

Отримані з розрахунку розміри СЗЗ повинні уточнюватися для різних
напрямків вітру в залежності від результатів розрахунку забруднення
атмосфери і середньорічної рози вітрів району розташування підприємства
по формулі:

l=L0 p/p0

де l — розрахунковий розмір СЗЗ, м; L0 — розрахунковий розмір ділянки
місцевості в даному напрямку, де концентрація речовин (з обліком
фонової) перевищує ПДК с.з., м ; р — середньорічна повторюваність
напрямку вітрів розглянутого румба, %; p0 — повторюваність напрямків
вітрів одного румба при круговій троянді вітрів, %. Наприклад, при
восьмирумбовій троянді вітрів

p0= 100/8 = 12.5%

Архітектурно-планувальні заходи. До архітектурно-планувального
відносяться заходи, зв’язані з вибором площадки для будівництва
промислового підприємства, взаємним розташуванням підприємства і
житлових кварталів, взаємним розташуванням цехів підприємства, пристроєм
зелених зон.

Промисловий об’єкт повинний бути розташований на рівному, піднесеному,
добре провітрюваному місці.

Площадка житлової забудови повинна бути розміщена нижче підприємства
(Н^<Н,), у противному випадку перевага високих труб для розсіювання шкідливих викидів зводиться на немає. Джерела забруднення атмосфери бажано розташовувати за рисою населених пунктів і з підвітряної сторони від житлових масивів по середній троянді вітрів теплого періоду року, щоб викиди неслися убік від житлових кварталів. Відстань між виробничими будинками при видаленні шкідливих речовин через аераційні ліхтарі повинне бути більше восьми висот перед віддаленого будинку, якщо воно широке (/ >8Ь), і десяти, якщо воно вузьке (/ >10п).
У цьому випадку забруднюючі речовини не будуть накопичуватися в
межкорпусній зоні.

Цехи, що виділяють найбільшу кількість забруднюючих речовин, варто
розташовувати на краю виробничої території з боку, протилежної житловому
масиву.

Розташування цехів повинне бути таким, щоб при напрямку вітру убік
житлових кварталів їхні викиди не поєднувалися.

Важливе місце займають методи фітомеліорації з використанням зелених
насаджень, залісення і задерніння територій.

Зелені насадження є ефективними біофільтрами. При проходженні запиленого
повітря через крони дерев і чагарників, а також через трав’янисту
рослинність він очищається від пилу завдяки осадженню аерозольних часток
на поверхні листів і стебел рослин.

Крім того, зелені насадження можуть поглинати і газоподібні домішки.
Наприклад, 10 кг листів дерева (у перерахуванні на суху масу) за період
із травня по вересень поглинають наступне кількість сірчистого газу:
тополя — 180 м, липа — 100 м, береза — 90 р., клен — 20—30 р. Для
лісостепу поглинальна здатність зелених насаджень складає 700—1000
кг/га. У районах, де випадає більша кількість опадів, поглинальна
здатність зелених насаджень зростає.

Якщо концентрація забруднюючих речовин перевищує гранично припустиму,
вона стає шкідливої для життєдіяльності рослин і може привести до їх
загибелі. Найбільше газостійкі дерева — акація, дуб, верба, клен.

Інженерно-організаційні заходи

Основні види інженерно-організаційних заходів полягають у наступному.

Зниження інтенсивності й організація руху автотранспорту. Для цього
ведеться будівництво об’їзних і окружних доріг навколо міст і населених
пунктів, пристрій розв’язок перетинань доріг на різних рівнях,
організація на основних міських магістралях руху по типі «зелена хвиля».

Збільшення висоти димарів. Чим вище труба, тим краще розсіювання
пилогазових викидів в атмосфері. Якщо димар висотою 100 м дозволяє
розсіювати шкідливі речовини в радіусі до 20 км, то труба висотою 250 м
збільшує радіус розсіювання до 75 км. Найвища у світі димар висотою
більш 400 м побудована на мідно-нікелевому комбінаті в Сад бери в
Канаді.

Варто враховувати, що при викидах через високі димарі підвищується
загальне фонове забруднення повітря. Зі збільшенням висоти труби різко
зростає її вартість, тому на практиці не рекомендується будівництво труб
більш 150 м.

Підвищення швидкості руху газів у димарі. Це сприяє збільшенню
початкового підйому викидів, поліпшенню умов їхнього розсіювання. З
іншого боку, при цьому зростає гідравлічний опір димаря і відповідно
питомі енерговитрати на транспортування газів.

Маловідходні і безвідхідні технології

Упровадження безвідхідних і маловідходних технологій є найбільш
перспективним заходом, що дозволяє докорінно знизити рівень забруднення
повітряного басейну.

Найбільш перспективними напрямками в області зниження газоподібних
відходів підприємств є:

• перехід підприємств теплоенергетики з твердого палива на природний
газ, що дозволяє істотно знизити рівень забруднення атмосферного повітря
пилом і сірчистими з’єднаннями;

• відмовлення від застосування етилового бензину і впровадження як
автомобільне паливо природного газу;

• удосконалювання топкового простору і паливних пальників енергетичних
казанів, оптимізація процесу спалювання палива, що дозволить знизити
викиди оксидів азоту в атмосферу;

• зниження енергоємності виробництва і використання вторинних
енергоресурсів у виді гарячої води і гарячих газів.

Технічні засоби і технології очищення викидів

Очищення пилегазових викидів є основним заходом щодо захисту і
відновленню повітряного басейну.

Для очищення газів від твердих і рідких часток застосовують технології
сухого інерційного очищення газів, мокрого очищення газів, фільтрації,
електростатичного осадження.

Для очищення газів від газо- і пароподібних компонентів застосовують
методи абсорбції, адсорбції, термічну і термокаталітичне очищення,
біохімічні реактори.

До основних вимог, пропонованим до апаратів запало- і газоочистки,
відносяться висока ефективність і експлуатаційна надійність. Варто
враховувати, що чим вище необхідний ступінь очищення газів і чим частки,
що дрібніше уловлюються, тим великими виявляються питомі капітальні
витрати на спорудження установок і витрати на їхню експлуатацію.

Використовувати продукт, що уловлюється, покриває тільки незначну
частину витрат. Тому в числі техніко-економічних показників варто
враховувати відвернений збиток від можливого забруднення атмосферного
повітря у випадку відсутності очищення, що створює передумови
встановлення рентабельності й очікуваного прибутку від упровадження
систем і апаратів очищення викидів.

4. Згідно закону “Про охорону атмосферного повітря” кожне підприємство,
заклад або організація діяльність, якої пов’язана із викидами в
атмосферу забруднюючих речовин повинна бути оснащена відповідними
спорудами, обладнанням та устаткуванням (апаратурою) для очистки цих
викидів і засобами контролю за кількістю та складом викинутих в
атмосферу забруднювачів.

Очистка виконується за допомогою спеціального газоочисного устаткування,
яке часто складається з одного або декількох газоочисних апаратів,
допоміжного обладнання та комунікацій. Газоочисним апаратом –
називається елемент газоочисного обладнання, в якому виконується певний
виборчий процес вловлювання твердих, рідких і газоподібних речовин.

За методами очистки, які ми розглядали раніше, газоочисні та
пиловловлюючі установки розділяють на 6 груп:

1) Сухої інерційної очистки газів від пилу.

2) Вологої очистки газів від пилу, рідких та газоподібних речовин.

3) Очистка газів методом фільтрації від пилу (туману).

4) Електрична очистка газів.

5) Хімічна очистка від газоподібних викидів.

6) Термічна та термокаталітична очистка.

1. Апарати сухої інерційної очистки газів від пилу.

В цій групі апаратів відділення домішок від газового потоку здійснюється
механічним шляхом при використанні гравітаційних, інерційних
центробіжних сил (що лежить в основі їх класифікації за типом). Ці
апарати порівняно прості в конструкційному відношенні, але часто їх
ефективність є недостатньою, тому їх варто використовувати в комплексі з
іншими видами очисного обладнання. Вони використовуються в основному для
грубої очистки газів в якості першого ступеня перед апаратурою 3 і 4
груп.

А) Гравітаційні апарати: пилоосадові камери (прості, багатополицеві,
перегородочні з ланцюговими або дротяними завісами) споряджаються
дифузорами, газорозподілюючими решітками, горизонтальними або похилими
полицями, деколи мають дротяні завіси або відхиляючі перегородки.
Ступінь очистки газів не більше 40-50% при розмірі частинок 40-50 мкм.

Б) Інерційні апарати: інерційні пиловловлювачі, пилоосадкувачі з
відбиваючими перегородками і жалюзійні пиловловлювачі (при швидкості
руху газів 1-10 м/с ефективність сягає 65-85%, розмір частинок 25-30
мкм). (див. Схему 2).

В) Центробіжні апарати: циклони, вихрові та центробіжні ротаційні
пиловловлювачі. Використовується сила обертального руху газового потоку
(це апарати 1 і 2 ступеня очистки).

Циклони – найбільш поширені циліндричного та конічного циклів
конструкції: 1) найбільша продуктивність до 8000 куб м/год та
ефективність 83-98%, помірний опір до 750 Па; 2) більший опір, але
більша ефективність 90-99%, тому в окремих випадках вони замінюють більш
складні вологі пиловловлювачі.

Вихрові пиловловлювачі (ВПУ) – це прямоточні апарати центробіжної дії.
Дуже висока ефективність дії (98-99%) від мілкодисперсних частинок
3-5мкм меншим використанням електроенергії та можливістю очистки газів з
температурою до 973К. Але вони є більш складними і вимагають додаткових
пристроїв для подання вторинного повітря. ВПУ поділяють на 2 типи:
сопловий і лопатковий. В першому завихрення створюється завдяки
кільцевому лопатковому завихрювачу, або кільцевому сопловому в другому.
В наслідок взаємодії двох потоків повітря (забрудненого та вторинного)
якщо останнє є також запиленим, то продуктивність установки 40-65%. ВПУ
можуть використовувати блоками і тоді їх потужність збільшується до
315000 куб м/год.

Центробіжні ротаційні пиловловлювачі (ЦРП). Це апарати де пилогазова
суміш приводиться обертальний рух робочим колесом (вентилятором) при
цьому під дією центробіжної сили та сили Коріоліса пил осідає на стінах,
а потім відводиться через патрубок. Вони не є дуже розповсюджені, через
свою малу ефективність 50 – 90% (при дисперсності 5 – 40 мкм),
продуктивності 2000 куб м/год.

2. Апарати вологої очистки газів.

Принцип дії апаратів цієї групи базується на використанні явищ,
виникаючих при подаванні рідини в запилений газовий потік або при
проходженні газів через шар рідини. Їх застосовують не тільки для
очистки газів від пилу і краплин рідини, але також для очистки
газоподібних складових забруднювачів та охолодження газів. В якості
рідини найчастіше використовується звичайна вода. Вологі пиловловлювачі
за ефективністю наближаються до батарейних циклів, тканинних та
електричних фільтрів. Але вони мають ряд вад: утворення відкладів,
туманів, створення спеціальних систем водопостачання, відводу і
переробки.

Найбільш розповсюдженими з них є:

А) Пустотілі газопромивачі. В цих апаратах запиленні гази проходять
через завісу розпиленої речовини, частинки пилу захоплюються краплинами
речовини і випадають разом з ними в осад, а очищені гази виходять з
апарата. В цю групу включають зрошувальні газоходи (ефективність –
50-60%, розмір частинок 20 мкм; промивні камери – час перебування газу
до 3с при швидкості руху 1,5-2,5 м/с; пустотілі форсунчаті скрубери – за
напрямом руху води їх поділяють на протиточні, прямоточні та з
поперечним підводом рідини). Вони є найбільшефективними для вловлювання
частинок розміром 10 мкм.

Б) Насадні газопромивачі – це скрубери в середині яких розміщені
насадки-заповнювачі (галька, кокс, полімерні кульки, скло, гума і т.
д.). Вони поділяються на апарати з нерухомою насадкою та рухомою. А
також сюди відносять барбатажно-пінні апарати де забруднювачі осідають
на рідкій пінні, або плівці під дією сил інерції, гравітації або дифузії
при проходженні пухирців газу через шар рідини товщиною 50-100 мм. При
цьому ефективність 95-96%.

В) Ударно-інерційні – контакт газів з речовиною здійснюється за рахунок
удару газового потоку об поверхню речовини з поступовим пропусканням
газо-речовинної завислої суміші через отвори різної конфігурації.

Г) Центробіжні апарати принцип дії подібний до циклону з використанням
води (циклони з водяною плівкою, швидкісний промивач, центробіжний
скрубер, центробіжний скрубер батарейного типу). Ефективність 99,5%,
частинок розмірами до 30 мкм і 85% до 5 мкм.

Д) Турбулентні пиловловлювачі — скрубер Вентурі. Складається з
турбулентного промивача (трубки Вентурі), інерційного пило- і
бризковловлювача та вологого прямоточного циклону. Продуктивність сягає
250000 куб м/год, ефективність при розмірі частинок 1-2 мкм – 96-98%, а
води використовується 0,4-0,6 кг/куб м (Рис. 3).

3. Фільтраційні апарати. Процес очистки газів від твердих чи рідких
частинок з допомогою пористих засобів називається фільтрацією. Частинки,
що завислі в газовому потоці, осідають на поверхні чи в об’ємі пористих
засобів за рахунок броунівської дифузії, ефекту щеплення, інерційних,
електростатичних і гравітаційних сил. Апарати для очистки газів методом
фільтрації називають фільтрами. Вони є: зернисті, волокнисті, тканинні.
Ефективність до 99,9%, потужність до 150000 куб м/год, частинки 0,05-0,5
мкм.

4. Апарати електричної очистки: електрофільтри та електромагнітні
пиловловлювачі. Перші дуже потужні до 1 млн. куб м/год, ефективність
99-99,9%. Другі більш потужніші та ефективніші. Суть: газ проходить
через заземлені осадові електроди, які розміщені на віддалі від
коронуючих електродів з постійним струмом 50-110 кВ. Аерозолі
(полютанти) отримують електричний заряд та прискорення в сторону
електрода з протилежним знаком. Утворюється так званий “електричний
вітер” під дією якого (сили тяжіння та “аеродинамічні сили”)
притягуються частинки до електрода, промиваються або групуються в
накопичувачі. Потужність 5-60 тис. куб. м/год.

5. Апарати хімічної очистки: абсорбери, адсорбери, хемосорбери.

6. Термічні та термокаталітичні. Найпростішими устаткуваннями для
термічної нейтралізації є горючі печі та горілки, циклічні печі а також
високотемпературні плазмені апарати нейтралізації газів. Розрізняють два
конструктивних варіанта газоочисних каталітичних устаткувань: реактори
каталітичні, в яких проходить контакт газового потоку з твердим
каталізатором; реактори термокаталітичні. Ефективність 90-99%.

Література:

Аксенов И.Я. Транспорт: история, современность, перспективы, проблемы.
Отв. Ред. Хачатуров Т.С.- М.: Наука, 1985.

Бобровников Н.А. защита окружающей среды от пыли на транспорте.- М.:
Транспорт, 1984.

Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. – Симферополь:
Сонат, 1998. – 224с.

Борейко В.Е. История охраны природы Украины. – К., 1997. – 301с.

Владимиров А.М., Ляхин Ю.И. Охрана окружающей среды. – Л., 1991. – 423с.

Всемирная стратегия охраны природы //Природа и ресурсы. – 1982. – №4. –
С.9.

Гавриленко М. Охороняймо природу. – Полтава, 1982.

Гильзин К.А. В мире транспорта.- М.: Транспорт, 1978.

Глуховский И.В. и др. Современные методы обезвреживания, утилизации и
захоронения токсичных отходов промышленности: Учебное пособие. – К.:
ГИПК Минэкобезопасности Украины, 1996. – 100с.

Голубев И.Р., Новиков Ю.В. Окружающая среда и транспорт.- М.:Транспорт,
1987.- 207 с.

Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. – Л., 1991.
– 129с.

Гутаревич Ю.Ф. Охрана окружающей среды от загрязнения выбросами
двигателя.- К.: Урожай, 1989.

Дворкин Л.И., Пашков И.А. Строительные материалы из отходов
промышленности: Учебное пособие. – К.: Высшая школа, 1989. – 208с.

Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. – Кишенев, 1990. –
406с.

Дорст фон Бернд. Устойчивое развитие: Охрана природы и развитие — две
стороны одной медали //Курьер ЮНЕСКО. – 1987. – Ноябрь. С.5-8.

Похожие записи