.

Тваринний світ і екологія навколишнього середовища. Основи екології тваринного світу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
986 3920
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Тваринний світ і екологія навколишнього середовища. Основи екології
тваринного світу”

ПЛАН

Вступ

1. Тваринний світ і екологія навколишнього середовища

2. Основи екології тваринного світу

3. Правові заходи охорони тваринного світу

Висновок

Використана література

Вступ

Екологія — це знання людини про те що її оточує. У наш час даний термін
міцно закріпився у суспільній свідомості. Екологія стала одним з
основних показників ставлення полини до життя, навколишнього природного
середовища Екологічна свідомість відображає духовність суспільства, його
«порозуміння» з природою невід ємною частиною якої є людина.

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного
середовища, національним багатством України, джерелом духовного та
естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових
досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і
лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних
цінностей.

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні з участю
підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо
охорони, відтворення і науково обгрунтованого, невиснажливого
використання тваринного світу.

1. Тваринний світ і екологія навколишнього середовища

Господарська діяльність людини змінює умови існування багатьох видів
рослин і тварин. Це спричинює зміну чисельності популяцій та особин у
популяціях, що може зумовити вимирання окремих видів.

Із тварин, що були відомі науці в 1600 p., нині вже зникло 65 видів
ссавців і 140 видів птахів. Ще в минулому столітті в степах України
траплявся дикий кінь сірого кольору — тарпан. Господарське освоєння
степів призвело до швидкого і різкого скорочення числа цих тварин:
останній тарпан був убитий браконьєром у 1879 p., і вид перестав
існувати. Тоді ж у степах України мешкали степові антилопи — сайгаки. На
початок нашого століття на території України вони були повністю
винищені, в степах на схід від Каспійського моря вдалося зберегти кілька
десятків цих тварин, і завдяки вжитим заходам вид було збережено. Проте
багатьом видам рослин і тварин загрожує небезпека знищення. В зв’язку з
цим Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) у 1948
р. створив спеціальну комісію, яка зібрала відомості про зникаючі,
рідкісні, які потребують охорони організми і внесла їх у Міжнародну
Червону книгу. У 1979 р. у Червону книгу МСОП було включено: ссавців —
321 вид і підвид, птахів — 485, земноводних — 41, плазунів — 141.

Включення будьякого таксону в Червону книгу вказує на моральну
відповідальність країни, в якій цей вид живе, за його подальшу долю. В
країнах, в яких прийнято нормативні акти про охорону видів тварин і
рослин, складаються офіційні списки видів, які підлягають охороні, а
збірники короткої наукової документації про них умовно називають
національними Червоними книгами.

Червона книга України затверджена в 1976 р. й опублікована в 1980 р. До
неї занесено: комах — 18 видів, земноводних — 4, плазунів — 6, птахів —
28, ссавців — 29, рослин — 110 видів і підвидів.

Поповнення Червоної книги спричинене не лише погіршенням екологічної
обстановки, а й додатковими відомостями, які отримують останнім часом. У
Червону книгу внесено не тільки представників усіх класів хребетних і
вищих рослин, а й молюсків, ракоподібних, комах, грибів, мохів,
лишайників.

До Червоної книги вносять організми за п’ятьма категоріями: 1) види, що
перебувають під загрозою зникнення, врятування яких неможливе без вжиття
спеціальних заходів; 2) види, чисельність яких ще відносно велика, але
скорочується катастрофічно швидко, що в недалекому майбутньому може
поставити їх під загрозу зникнення; 3) рідкісні види, яким нині ще не
загрожує небезпека зникнення, але трапляються вони в такій невеликій
кількості або на таких обмежених територіях, що можуть зникнути в разі
несприятливих змін умов середовища існування під впливом природних
антропогенних факторів; 4) види, біологію яких вивчено недостатньо,
чисельність і стан їх викликають тривогу, проте нестача відомостей не
дає змоги віднести їх до жодної з попередніх категорій; 5) відновлені
види, стан яких завдяки вжитим заходам охорони не викликає побоювань,
але вони ще не підлягають промисловому використанню, і за їхніми
популяціями потрібний постійний контроль.

До числа відновлених у нашій країні належать зубр, новозеландський
північний олень, ладозька нерпа, білощока казарка, малий лебідь,
кавказький тетерев, рожева чайка, середньо-азійська кобра.

Для охорони як окремих видів рослин і тварин, так і Цілих природних
комплексів створюють заповідники, заказники, природні національні парки.
Найбільшими заповідниками в Україні є: Чорноморський біосферний,
Дунайський біосферний, Ялтинський гірсько-лісовий, Поліський,
Карпатський біосферний, Український степовий, Луганський, Асканія Нова.

У результаті вжитих заходів щодо розумного ведення мисливського
господарства та охорони тварин у нашій країні були відновлені умови
відтворення популяцій багатьох промислових тварин, значно зросла
чисельність лося, бобрів, диких кабанів і багатьох інших видів.

Раціональне використання видів з дикої природи потребує регулювання
чисельності їхніх популяцій. Вирубування лісу можна проводити лише з
врахуванням його відновлення. Те саме стосується виловлювання риби і
мисливського господарства. Це передбачено і законом України “Про
тваринний світ”, прийнятим у 1993 р.

Слід підкреслити, що господарська діяльність людини може сприяти не лише
збереженню чисельності деяких видів, а й зростанню чисельності популяцій
тих тварин, які харчуються рослинами, вирощуваними людиною. Розорювання
цілинних земель призвело до зникнення багатьох видів, які живилися
специфічними для цілини рослинами, але деякі види, що мешкали раніше на
диких землях, перейшли на посіви пшениці. В результаті різко збільшилась
чисельність пшеничного трипса і сірої зернової совки.

Часто великої чисельності сягають популяції рослин і тварин, які зумисне
чи неумисно завезені людиною на нові території, де відсутні їхні
конкуренти і вороги. Широко відома історія з диким європейським
кроликом, завезеним в Австралію, де він інтенсивно розмножився і почав
загрожувати сільськогосподарським посівам. На територію нашої країни в
період другої світової війни проник бур’ян амброзія, який, не маючи
“ворогів”, все більше засмічує поля.

Повчальний приклад впливу діяльності людини на зміну чисельності
природних популяцій наводив Ч. Дарвін. На острові Ямайка перші
колонізаториєвропейці отримували щедрі урожаї. Проте разом із
колонізаторами на острів проникли і пацюки. Не маючи ворогів, гризуни
інтенсивно розмножувались і виникла загроза збереженню урожаю. Для
боротьби з пацюками на острів був завезений хижак — мангуст. Завдяки
надлишку поживи популяція мангустів різко зросла. Чисельність пацюків
різко впала. Тоді хижак перейшов на живлення дикими і домашніми птахами.
Зменшення кількості птахів призвело до інтенсивного розмноження
кровосисних кліщів, чисельність яких стримувалася птахами. Раніше кліщі
паразитували на птахах і пацюках, тепер вони стали нападати переважно на
молодь мангустів, чисельність яких почала зменшуватись. Натомість
чисельність птахів стала зростати, чисельність кліщів зменшуватись… Ці
складні взаємовідносини, що виникають між організмами різних видів у
природі, Ч. Дарвін назвав боротьбою за існування.

2. Основи екології тваринного світу

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного
середовища, національним багатством України, джерелом духовного та
естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових
досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і
лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних
цінностей.

Територія помешкання тварин розділяється на певні ділянки, які мають
своє призначення (кормова, гніздова, шлюбна територія тощо).

Популяція характеризується динамікою популяції.

Популяція – це сукупність особин одного біологічного виду з однаковим
генофондом, яка живе на спільній території (ареалі) протягом багатьох
поколінь.

Розвиток популяційної екології базувався на формуванні нового підходу
аналізу польового та експериментального матеріалу спостереження за
сукупностями організмів. Було виявлено, що ці сталі сукупності особин
одного біологічного виду володіють рядом специфічних властивостей, які
не спостерігають в окремих організмах, тобто мають надорганізменне
походження.

Популяції характеризують параметрами:

1. Чисельність – загальна кількість особин в популяції.

2. Запас біомаси популяції.

3. Щільність – кількість особин на одиницю території (або об’єму
простору).

4. Народжуваність – кількість нових особин за певний проміжок часу
на одну особину.

5. Смертність – кількість померлих особин за певний проміжок часу.

6. Ріст популяції – співвідношення народжуваності та
смертності.Тваринний світ займає важливе місце в кругообізі речовин.
Також він виступає важливою ланкою в загальній ланці живлення, без
наявност тваринного світу були б порушені всі природні біоценози та ін.

Враховуючи роль тваринного світу в біосфері, важливе місце займає
збереження тваринного світу.

Види живих істот можуть охоронятися методом біотехнологій. Тут існує два
основних прийоми:

1. Збереження сперми, ембріонів або ДНК в стані глибокого охолодження. У
рослин може зберігатися насіння. Така технологія глибокого заморожування
сперми, яйцеклітин та ембріонів в рідкому азоті була розроблена ще в
60-ті роки. Ембріони можна потім імплантувати в матку особин близьких
видів та отримати потрібні особини в бажаній кількості. Так, на
Кубанській станції Інституту рослинництва ім. Н.І.Вавілова під землею
при постійній температурі +4,5°С зберігається більше 400 зразків
насіння. У ФРН із 1985 року створюється банк взірців навколишнього
середовища, що зберігаються при температурі рідкого азоту.

2. Трансплантація ембріонів рідкісних тварин, популяції яких стали
такими малими, що в них не вистачає самиць для виношування потомства.

Спеціальною формою охорони природи є переселення рослин, птахів та
ссавців. Використовують два способи: акліматизацію та реакліматизацію.

Акліматизація – це процес переселення рослин та тварин в нові умови
існування.

Реакліматизація – переселення видів на ті території, де вони жили
раніше, але потім були знищені. Прикладом успішної реакліматизації є
відновлення популяцій бобрів на території України. У період із 1973 року
в США, Австралії та Канаді було проведено переселення 93 видів тварин у
нові місця.

3. Правові заходи охорони тваринного світу

Охорона тваринного світу включає систему правових,
організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших
заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне
використання об’єктів тваринного світу.

Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення
стану, розробки і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення
всієї екологічної системи, в якій перебуває і складовою частиною якої є
тваринний світ.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом: встановлення правил
та норм охорони, раціонального використання і відтворення об’єктів
тваринного світу; встановлення заборони та обмежень у використанні
об’єктів тваринного світу; охорони від самовільного використання та
інших порушень діючого порядку використання об’єктів тваринного світу;
охорони середовища перебування, умов розмноження і шляхів
міграції тварин; запобігання загибелі тварин під час здійснення
виробничих процесів; створення заповідників, заказників і
виділення інших природних територій та об’єктів, що підлягають
особливій охороні; встановлення особливого режиму охорони
видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків
видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Республіки
Крим та областей; розведення в неволі рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створення центрів
та “банків” для збереження генетичного матеріалу; встановлення науково
обгрунтованих нормативів і лімітів використання об’єктів тваринного
світу та вимог щодо засобів їх добування; обмеження вилучення
тварин із природного середовища для зоологічних колекцій; подання
допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час
стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;
організації наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів
щодо охорони тваринного світу; виховання громадян у дусі гуманного
ставлення до тварин; пропаганди важливості охорони тваринного
світу засобами масової інформації; здійснення державного
контролю у галузі охорони і використання тваринного світу;
проведення заходів екологічної безпеки; створення системи
державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;
врахування питань охорони тваринного світу під час
встановлення екологічних нормативів; обмеження вивезення за кордон
окремих об’єктів тваринного світу; стимулювання діяльності,
спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення
тваринного світу; проведення інших заходів і встановлення інших
вимог щодо охорони об’єктів тваринного світу.

З метою збереження і відтворення тварин здійснення окремих видів
використання об’єктів тваринного світу, а також вилучення із природного
середовища тварин може бути обмежено або повністю заборонено на
певній території чи на певні строки в порядку, передбаченому цим
Законом та іншими актами законодавства України.

Підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні
будь-якої діяльності, що впливає або може впливати на стан тваринного
світу, зобов’язані забезпечувати охорону середовища
перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин. При
розміщенні, проектуванні та забудові населених пунктів, підприємств,
споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні
нових технологічних процесів, введенні в господарський обіг
цілинних земель, заболочених, прибережних і зайнятих чагарниками
територій, меліорації земель, здійсненні лісових користувань і
лісогосподарських заходів, проведенні геологорозвідувальних робіт,
видобуванні корисних копалин, визначенні місць випасання і прогону
сільськогосподарських тварин, розробці туристських маршрутів та
організації місць відпочинку населення повинні передбачатися і
здійснюватися заходи щодо збереження середовища перебування та
умов розмноження тварин, забезпечення недоторканності ділянок, що
становлять особливу зооекологічну цінність.

При розміщенні, проектуванні і будівництві залізничних, шосейних,
трубопровідних та інших транспортних магістралей, ліній електропередачі
і зв’язку, а також каналів, гребель та інших гідротехнічних споруд
повинні розроблятися і здійснюватися заходи, які забезпечували б
збереження шляхів міграції тварин.

Введення в експлуатацію об’єктів і застосування технологій без
забезпечення їх засобами захисту тварин та середовища їх
перебування забороняється.

Проведення вибухових та інших робіт, які є джерелом
підвищеного шуму, в місцях розмноження тварин обмежується
законодавством.

Випалювання сухої рослинності або її залишків допускається лише в
разі господарської необхідності за погодженням з органами Міністерства
охорони навколишнього природного середовища України.

З метою збереження і поліпшення екологічного стану окремих територій,
що мають особливу цінність як середовище перебування рідкісних і
таких, що перебувають під загрозою зникнення, та цінних видів
тварин, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
може розробляти і запроваджувати більш суворі екологічні нормативи,
ніж ті, що встановлені для всієї території України. Експлуатація
гідротехнічних та інших споруд на водних об’єктах, встановлення
гідрологічного режиму і режиму водоспоживання та інша
діяльність, що впливає чи може впливати на стан середовища перебування
диких тварин, повинна здійснюватися з урахуванням вимог щодо охорони
тваринного світу, інтересів рибного і мисливського господарства.

Під час застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту,
мінеральних добрив та інших препаратів, що використовуються у народному
господарстві, повинні враховуватися вимоги щодо охорони тваринного
світу і середовища перебування тварин.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані вживати
заходів до забезпечення запобігання захворюванню і загибелі
тварин під час зберігання, транспортування та застосування
зазначених препаратів.

Правила застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту,
мінеральних добрив та інших препаратів, а також переліки зазначених
препаратів і речовин, використання яких дозволяється в господарській
діяльності, способи їх застосування погоджуються з Міністерством
охорони здоров’я України та Міністерством охорони навколишнього
природного середовища України.

Під час розробки та встановлення нормативів екологічної безпеки
(гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в об’єктах
навколишньго природного середовища, гранично допустимого вмісту
забруднюючих речовин в кормах, гранично допустимих рівнів акустичного,
електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу), а також
гранично допустимих викидів і скидів у навколишнє природне середовище
забруднюючих хімічних речовин, рівнів шкідливого впливу
фізичних і біологічних факторів повинні враховуватися вимоги щодо
охорони тваринного світу та середовища перебування тварин.
Затвердження нормативів екологічної безпеки та лімітів добування
диких тварин здійснюється Міністерством охорони навколишнього
природного середовища України.

Закон “Про охорону навколишнього природного середовища” регулює
відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу,
об’єкти якого перебувають у стані природної волі, у неволі чи в
напіввільних умовах, на суші, у воді, грунті, повітрі, постійно чи
тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств
її континентального шельфу та морської економічної зони. До об’єктів
тваринного світу належать: хордові, в тому числі хребетні і безхребетні
тварини в усьому їх видовому розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, що
перебувають у стані природної волі: частини диких тварин; продукти
життєдіяльності диких тварин; залишки викопних тварин.

Суб’єктом права загальнодержавної власності на тваринний світ є держава
в особі Верховної Ради України. Окремі об’єкти тваринного світу можуть
бути колективною чи приватною власністю.

Основними видами використання об’єктів тваринного свїту законодавство
вважає: мисливство; рибальство; використання об’єктів тваринного світу у
наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання
корисних властивостей життєдіяльності тварин; використання тварин з
метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування диких тварин з
метою утримання і розведення в неволі чи в напіввільних умовах для
комерційних та інших цілей.

Згідно статті 64, рідкісні і такі, що перебувають (зростають) під
загрозою зникнення у природних умовах на території республіки, види
тварин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги
України.

Положення про Червону книгу України затверджується Верховною Радою
України.

З метою збереження рідкісних видів тварин і рослин, занесених до
Червоної книги України, а також видів, відтворення яких у природних
умовах неможливе, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві
Ради, спеціально уповноважені державні органи управління в галузі
охорони навколишнього природного середовища, використання природних
ресурсів зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення охорони
зазначених видів тварин і рослин, поліпшення середовища їх перебування
(зростання), створення належних умов для їх розмноження або розведення
та розселення.

Висновок

Закон “Про охорону навколишнього природного середовища” регулює
відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу,
об’єкти якого перебувають у стані природної волі, у неволі чи в
напіввільних умовах, на суші, у воді, грунті, повітрі, постійно чи
тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств
її континентального шельфу та морської економічної зони. До об’єктів
тваринного світу належать: хордові, в тому числі хребетні і безхребетні
тварини в усьому їх видовому розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, що
перебувають у стані природної волі: частини диких тварин; продукти
життєдіяльності диких тварин; залишки викопних тварин.

Неможливо уявити собі людство поза природою, земними умовами його
існування. Життя людини тісно вплітається в систему взаємозв’язків явищ
природи, що створюють основу людського буття. Навіть незначні зміни
природних умов: температури, вологості, атмосферного тиску, хімічного
складу повітря, води тощо) впливають на людину.

Сьогодні людство не може відмовитися від використання природних
ресурсів, які є основою матеріального виробництва, але не може й
миритися з деградацією навколишнього природного середовища внаслідок
інтенсивної експлуатації землі, її надр, водних об’єктів, лісів,
тваринного і рослинного світу. Тому важливим напрямом сучасного
соціального регулювання відносин в сфері взаємодії природи І суспільства
є забезпечення раціонального природокористування. Його метою є
задоволення матеріальних потреб суспільства за рахунок наявних і
відновлювальних природних ресурсів, визначення найбільш ефективного,
економічно вигідного їх використання без заподіяння шкоди для життєво
важливих екологічних інтересів людей.

Екологічна функція держави не повинна обмежуватися тільки охороною
навколишнього природного середовища. Вона полягає, або принаймні повинна
полягати не тільки в охороні, а й у відновленні природи, що постраждала
від людського безглуздя. Ця функція має неперевершено значення, оскільки
від неї залежать здоров’я планети і саме існування людства. З цієї
причини вона має здійснюватись в умовах екстремальності, які
передбачають надзвичайну напруженість активності держави екологічного
змісту. Настав час значно посилити владний характер екологічної функції
держави.

Використана література:

Закон України “Про охорону земель”. – К., 2003.

Дедю І. Екологічний словник. – Кишинів, 2000.

Основи екології. Підручник. – К., 2002.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020