Пошукова робота:

Сучасна екологічна ситуація в Івано-Франківській області

ВСТУП

1. Суспільство досягло такого ступеня залучення природних ресурсів і
умов у господарський обіг, їх руйнування і забруднення, який призвів до
виникнення складних екологічних проблем, що стали лімітуючим чинником
соціально-економічного розвитку. Сучасні екологічні проблеми набули не
тільки регіонального, але і загальнодержавного значення, стали одним із
головних чинників національної безпеки України.

2. Внаслідок нераціонального використання природних ресурсів все
помітніші ознаки погіршення екологічної ситуації — забруднення
атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, грунтів; порушення
земель внаслідок ерозії і гірничих розробок, розвиток несприятливих
природних процесів (зсуви, селі, повені, підтоплення), виснаження
природних ресурсів, втрата різноманіття рослинного і тваринного світу.

Ці чинники ускладнюють використання природних компонентів як виробничих
ресурсів, знижують їх рекреаційну цінність, впливають на соціальні і
демографічні процеси, якість середовища та здоров’я населення. У зв’язку
з цим необхідний перехід до якісно нового рівня взаємовідносин людини і
природи, при якому в системі «природа -суспільство — економіка»
визначального значення набуває екологічний фактор. Така зміна поглядів
започаткована на конференції ООН з навколишнього природного середовища,
яка відбулася у 1992 році в Ріо-Де-Жанейро.

3 Івано-Франківщина повинна вирішувати екологічні проблеми, які
накопичились протягом минулих десятиріч. В області понад 500 промислових
підприємств, 370 агроформувань, 25 лісокористувачів, які займаються
видобутком і переробкою нафти і газу, виробництвом електроенергії,
випуском машин, хімічної продукції, меблів, заготівлею і переробкою
деревини, вирощуванням сільськогосподарської продукції. Під великими
електро-, газо-, нафтомагістралями зайнято 4 відсотки території області.

4. Процеси економічного і соціального розвитку, які здійснювались в
Івано-Франківській області на принципах максимального використання
природних ресурсів без адекватного урахування екологічних вимог сприяли
збільшенню антропогенно-техногенного навантаження на природне середовище
і ресурсний потенціал, що призвело до повної деградації компонентів
ландшафтів.

5. Навіть у сучасний період важкого економічного стану не можна
керуватися лише економічними цілями і критеріями, тобто домагатися
збільшення виробництва без урахування інших факторів, зокрема
екологічних. Не можна відділити одне від одного — економічний розвиток
від невиснажливого використання і необхідності розширеного відтворення
природних ресурсів, охорони компонентів довкілля від забруднення,
забезпечення безпечних умов проживання населення. Без взаємного
розв’язання цих проблем будь-який розвиток неможливий. На відновлення
природного середовища затрачається значно більше ресурсів і часу, ніж на
його збереження.

6. Характерними рисами стану навколишнього природного середовища
Івано-Франківської області є забруднення атмосферного повітря,
поверхневих і підземних вод, ґрунтів, а також активізація несприятливих
природних процесів (повені, зсуви, селі, ерозія ґрунтів). Не відповідає
екологічним вимогам стан запровадження енерго- та ресурсозберігаючих
технологій у всіх галузях виробництва.

7. Природне середовище — фактор, від якого повністю залежать
економічний розвиток суспільства і здоров’я населення. На жаль, не всі
поділяють цю точку зору і вважають, що стан довкілля залежить від
економіки, виходячи з міркувань — спочатку треба зміцнити економіку, що
дасть змогу у майбутньому займатися вирішенням екологічних проблем.
Однак, економіка є підсистемою більш глобальної системи — системи
природи (біосфери), яка виконує наступні функції: джерело сировини і
енергії; простір для життя; місце для зберігання відходів; механізм для
переробки води, повітря; одержання продуктів харчування.

8. Економічні системи, які ігнорують ці життєво важливі функції
довкілля, ослаблюються і гинуть внаслідок знищення рослинності,
зменшення запасів харчування, мінеральних, водних, атмосферних та інших
ресурсів, тобто відбувається поступова втрата потенціалу для підтримки
економічної діяльності. Від здоров’я довкілля залежить здоров’я
економіки.

9. Одночасно, стан довкілля відіграє надзвичайно важливу роль і для
здоров’я людини. Поширення серцево-судинних і ракових захворювань,
алергії і хвороб дихальних шляхів пояснюються їх складною залежністю від
якості довкілля, а також від генетичних змін. На думку спеціалістів,
близько 10-15% всіх хвороб і проблем із здоров’ям пов’язані з факторами
навколишнього середовища. Головним екологічним обґрунтуванням
необхідності зменшення шкідливих викидів і скидів у природне середовище
є те, що це сприятливо відобразиться на здоров’ї людей, а не тільки
зменшить негативний вплив на екосистеми.

10. Сьогодні людство платить надзвичайно велику ціну за свої здобутки у
різних галузях науки і техніки. Забруднені грунти, вода, повітря,
загублені ліси, сотні зниклих видів рослин і тварин, ерозія та
виснаження ґрунтів, екологічні катастрофи на зразок Чорнобильської і
Закарпатської нагадують про обмеженість природних ресурсів, зниження
самовідновлюючої і самоочищаючої здатності природних екосистем, а
значить і про зростаючу небезпеку для життя людей.

11. Головні засади державної екологічної політики закріплено
відповідними статтями Конституції України (1996р.), низкою прийнятих
протягом 1991-2000р. законів України й відображено в «Основних напрямах
державної політики України в галузі охорони довкілля, використання
природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», ухваленому
Постановою Верховної Ради України (№ 188/98-ВР від 5 березня 1998р.).
Цей документ визначає пріоритети природоохоронної діяльності та
природокористування, механізми їх здійснення і є основою Національного
плану дій України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

12. Івано-Франківщина володіє унікальними природними ресурсами, які
можуть скласти основу забезпечення збалансованого (сталого) розвитку.
Проте в області продовжує зберігатися екстенсивний тип . розвитку
економіки, що веде до нераціонального використання природних ресурсів,
деградації ландшафтоформуючих компонентів, погіршення якості середовища
життєдіяльності людей.

13. Основні напрямки роботи щодо поліпшення екологічної ситуації в
області і оптимізації природокористування повинні передбачати систему
заходів по збереженню і підвищенню біологічного різноманіття,
лісовідведенню, оптимізації структури угідь на водозборах рік, зменшення
техногенного навантаження (викидів і скидів шкідливих речовин у
довкілля) шляхом дотримання наступних принципів:

1) перехід на збалансоване природокористування, яке передбачає
оптимізацію співвідношення між економічним зростанням для задоволення
потреб суспільства у матеріальних благах і поліпшення якісного стану
природного середовища.

2) екологізація всіх галузей виробничої діяльності, впровадження
ресурсозберігаючих технологій, дотримання екологічних критеріїв
використання природних ресурсів, формування відповідної якості
навколишнього середовища. Це середовище (життєвий простір) включає
асоційовані людиною елементи природи, незайману природу і перетворене
людиною середовище для ведення різних виробництв (промислового,
аграрного, лісового), для проживання людини (урбанізовані території) і
для будівництва доріг, ліній електропередач, газо-, нафтопроводів;

3) забезпечення розширеного відтворення природних ресурсів
(відтворювального споживання) і природно-екологічних чинників
навколишнього середовища (умов життя). Відтворювальне споживання
природних ресурсів передбачає необхідність відновлення природи як: а)
джерела предметів і засобів праці; б) просторового базису; в) середовища
проживання людини;

4) здійснення грунтоводоохоронних заходів на водозборах рік, спрямованих
на раціональне використання і охорону земельних ресурсів, усунення
природно-антропогенних чинників шкідливої дії води; охорону водних
ресурсів від виснаження і забруднення;

5) раціональне розселення людей, створення комфортних умов їх
проживання;

6) створення агроформувань, території яких природно вписані у
місцевість (ландшафти).

2. ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І ЙОГО ОХОРОНА

Епіграф. «Природа не може перечити людині, якщо людина не перечить її
законам». Ці слова сказані О.І.Герценом ще у минулому столітті. Вони
стали особливо актуальними сьогодні, в епоху бурхливого розвитку
науково-технічного прогресу, який дав можливість значно підвищити рівень
промислового і сільськогосподарського виробництва. Але поряд з цим він
спричинив порушення екологічного зв’язку у системі людина -біосфера,
забруднення навколишнього середовища.

13. Людина і навколишнє середовище. Важко знайти проблему більш

широку і важливу. Досить сказати, що за масштабами свого впливу на

природу більше як 5 млрд. наших сучасників прирівнюються до 50 млрд.
людей кам’яного віку. Споживання їжі на одну людину залишилось майже
таким, як і тисячоліття тому. Потреба ж у речах, у їх різноманітності,
навпаки, дуже швидко зростає, примушуючи нас все більше і більше
«експлуатувати» природу, її багатства.

14. Ніщо не відбувається у природі відокремлено. Ґрунт перетворюється в
пил без води. Атмосфера задушить людину без постійного її оновлення з
допомогою рослин, які ростуть на ґрунті. Вода перетвориться в отруйну
рідину без постійної фільтрації її ґрунтами, без кругообігу в атмосфері.
Ґрунт, вода, повітря і рослини — це «три кити», на яких тримається, за
рахунок яких живе і завжди житиме людина. Завдяки їм підтримується
екологічна рівновага на планеті Земля. І якщо хоча б один із них
занапаститься людьми, настане кінець і самому існуванню людини.

15. На різних етапах розвитку суспільства змінювались форми суспільного
устрою, а з ними і конкретні форми освоєння людиною природного
середовища. Тривалий ранній період, коли людина жила за рахунок простого
споживання готових продуктів природи, характеризується як цілком
біогенний. Людина ще була пасивним компонентом екологічного угруповання,
беручи участь в природних циклах нарівні з представниками тваринного
світу. Прагнення вижити було єдиним змістом і мірою досягнень людини.

16. До промисловий період охоплює древню і середньовікову історію
людства. У цей період освоєння природних ресурсів починає набувати
стійкого характеру. Всього якихось 9 тис. років тому жінка епохи неоліту
почала обробляти землю і розводити домашніх тварин. Життя людини набуло
нової якості: умови життя поліпшились, а разом з тим появився час для
роздумів. Почався розвиток інтелекту, суспільства і культури, Однак
зміни, які відбувались в результаті діяльності людини, були надзвичайно
малими, порівняно з величезною кількістю різноманітних природних
ресурсів і їх здатністю до самовідновлення. У той період проблема
охорони природи не турбувала людство так, як сьогодні, не вимагала
термінового розв’язання, хоч забруднення середовища і виснаження
ресурсів планети почалось. Але вплив людини на навколишнє середовище був
незначним і природа могла сама заліковувати нанесені їй рани.

18. Промисловий період починається від епохи Відродження і триває до
сьогоднішніх часів. Антропогенні перетворення природних ресурсів набули
не тільки стійкого, але і глобального характеру. Свій внесок в освоєння
середовища внесли всі основні види діяльності людини:
сільськогосподарська, промислова, архітектурно-будівельна, інженерна, що
призвело до формування відповідних типів антропогенних ландшафтів.

19. Близько 5 тис. років тому людина вперше стала проти природи -тієї
самої природи, яка її породила і годувала понад 5 млн. років. П’ять
тисячоліть технічного прогресу, п’ять тисячоліть нових і нових тріумфів
людини — єдиного «бунтаря» серед багатьох «дітей» природи. Природа
здавала гектар за гектаром, дерево за деревом, вид за видом, річку за
річкою, а людина все наступала, розширювала свої завоювання. Століття за
століттям продовжує людина зводити свою будову, в яку кожен винахідник
втілює свою ідею, кожен муляр кладе свій камінь і часто, куди попало.
Тільки в останні 50-60 років ми почали задумуватися, що ж все-таки
будуємо.

520. Вплив людини на природне середовище порушив динаміку рівноваги в
природі. Забруднення стало відчутним, а в деяких країнах набуло
загрозливого для життя людини характеру. Суспільство, висловлюючись
мовою кібернетики, стало «збурюючим фактором» у природі, істотно
впливаючи на характер, швидкість і напрям природних процесів.

21. Завдяки величезним технічним досягненням сучасна людина відчула себе
господарем природи і, вільно чи підневільно, почала застосовувати у
відношеннях з природою принцип поневолювача: розділяй і володарюй.
Сформувалось споживацьке ставлення до природи. Відчуження людини від
природи проявилось в тому, що природа сприймається людиною не як єдине
ціле, а у вигляді розрізнених конкретних природних ресурсів, які
включаються в процес виробництва і служать джерелом прибутків. Така
спрощена схема.

22. Боротьба за економічну рентабельність виробництва набула
першочергового значення, відтісняючи на другий план екологічні проблеми.
Французький вчений Ф.Сен-Марк так сформулював це положення: «Людина
руйнує природу тому, що на цьому вона заробляє, і часто багато заробляє,
а за збереження природи вона платить, і часто багато платить».
Екологічно рентабельне виробництво, яке не завдає шкоди природі, в
економічному відношенні менш вигідне, тому що природоохоронні заходи
вимагають додаткових затрат. У зв’язку з цим нинішнє виробництво в
цілому залишається дуже недосконалим з екологічних позицій і перебудовує
ландшафти з великими огріхами і негативними наслідками.

23. Не тільки спеціалісти, але і широкі кола громадськості усвідомили

той факт, що споживацьке ставлення до природних ресурсів — вже пройдений
етап і людина повинна усвідомити своє місце і роль у розв’язанні
широкого кола проблем, зв’язаних з оточуючим середовищем. Дуже образно
сказав про цей етап відомий американський математик Н.Вінер: «Ми
настільки радикально змінили природне середовище, що тепер, для того,
щоб існувати в цьому середовищі, повинні змінити самих себе». У
науковому плані сформульована Вінером позиція трактується як проблема
раціонального природокористування.

24. Ступінь впливу людини на оточуюче середовище значною мірою залежить
від культури природокористування. Ми неодноразово були свідками
бездумного, варварського ставлення до природи. У книзі «Созерцание
труда» В.Солоухін з цього приводу пише: «Якщо б які-небудь всесвітні
диверсанти були прислані на Землю, щоб знищити все живе і перетворити її
в мертвий камінь, якщо б вони старанно розробили цю свою операцію, вони
не змогли б діяти більш підступно, ніж діємо ми, люди, вважаючи себе
друзями природи».

25. Таким чином взаємовідносини людини і природи є актом культури, що
виражається перш за все в соціально-культурному результаті освоєння
природних багатств — ресурсів економічного розвитку людства. А це
означає, що в процесі експлуатації природних ресурсів повинні
створюватись нові соціально-культурні і природно-естетичні цінності.
Така єдність процесу перетворення природи за принципом «беру і даю», а
не тільки «беру», є характерною особливістю саме людяних взаємовідносин
з природою, її культурного перетворення, в якому одержання благ
відбувається поряд із створенням нових цінностей у природі.

26. Сучасні агроландшафти — наочне свідчення воістину геологічних

масштабів виробничої діяльності людини. Однак при оцінці

сільськогосподарської діяльності людини мимоволі створюється враження,

що сучасна людина в своїх нових за масштабом взаємовідносинах з

природою виявилась далеко від цілей культурного перетворення природи.

Розвиток ерозійних процесів, зменшення гумусу в ґрунтах і, як наслідок,

зниження їх природної родючості, порушення гідрологічного режиму,

замулення і забруднення рік (особливо малих) і водойм — закономірний

результат порушення єдності цього процесу.

27. Ми не маємо нині права допустити такого ставлення до природи, щоб
одні намагалися взяти у неї якомога більше, інші — її охороняли. Саме
тепер ми можемо і повинні збагнути, чому одвічно вчились люди у
взаємовідносинах з природою. І якщо в процесі освоєння територій будемо
забезпечувати умови для збереження навколишнього середовища, то це буде
найкращим показником того, що в нашій діяльності по використанню
природних багатств відбувається її культурне перетворення, в процесі
якого створюється рукотворна природна краса, що стає з часом пам’ятником
людської культури, яка входить в поняття Батьківщини.

28. Не техніка, а безкультурність винна в тому, що природні ландшафти в
процесі їх господарського освоєння перетворились у такі, які тепер
необхідно виправляти. Однак відновити все навряд чи можливо. Треба з
самого початку знайти такий підхід до землі, який завжди уособлював саме
існування людини на планеті. Безумовно, такий підхід вимагає якісно
нового стилю мислення.

29. Люди, які багато віків жили в природному середовищі, злились з
природою, розуміли те, до чого ми, проживаючи в штучно створеному
середовищі, ще не прийшли: природу неможливо перетворити відповідно до
наших потреб, їх слід привести у відповідність з природою.

30. Пізнавати природу, її закони, згідно з якими вона, а отже, і
ми розвиваємося, щоб випадково в гордині своїй або неосвіченості не
вибрати хибний шлях, — завдання, яке стоїть перед людиною. Живучи у
великих містах, ми втратили багато переваг природного життя, і тепер
розумом повинні доходити до того, до чого людина, що трудиться на землі,
доходить душею.

3. СУЧАСНА ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ

Івано-Франківська область відзначається насиченістю ресурсоємними та
екологічно небезпечними виробництвами, високим відсотком розораності та
еродованості ґрунтів, порушеною структурою лісів, екзогенними
геологічними процесами, рядом інших екологічних проблем.

До територій з найбільш складною екологічною ситуацією належать:
Галицький район, де функціонує велетень енергетики Бурштинська ТЕС,
Калуський — з хімічним гігантом ВАТ «Оріана», Надвірнянський — з
нафтопереробним заводом ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття».

Складною екологічною ситуацією характеризується також Тисменицький
район, де зосереджені промислові вузли обласного центру.

Кризовими зонами можна вважати території радіоактивного забруднення
внаслідок аварії на ЧАЕС у Снятинському та Верховинському районах.

Несприятлива ситуація складається на ділянках рік Бистриця нижче м.
Івано-Франківська, р. Прут — нижче м. Коломиї внаслідок забруднення їх
стічними водами, які скидають ДК «Екотехпром» і Коломийське ВУВКГ, р.
Дністер після скидання стічних вод найбільших промислових підприємств —
ВАТ «Оріана», ВАТ фірма «Барва».

Підземні води, які є основним джерелом водопостачання в сільській
місцевості, не завжди відповідають вимогам, що пред’являються до питної
води в зв’язку з підвищеним вмістом в них біогенних сполук (азоту,
фосфору, нітратів). Це низинні сільськогосподарські райони
-Городенківський, Снятинський, Тлумацький.

Значної шкоди населеним пунктам, сільськогосподарським угіддям,
господарським об’єктам завдають повені, підтоплення, водна ерозія,
розмивання (руйнування) берегів річок. Особливою руйнівною силою
відзначаються паводки у. басейнах гірських рік (Прут, Черемош, Бистриця
Надвірнянська і Солотвинська, Свіча, Лімниця).

Вдвоє перевищує екологічно допустиму межу сільськогосподарська
освоєність територій. На рівнині вона сягає 80 відсотків (Снятинський,
Городенківський, Тлумацький райони). Площа еродованих
сільськогосподарських угідь складає 138,7 тис. га (30% загальної площі),
з них 98,4 тис. га на ріллі.

Гірська і передгірська частина області, особливо територія, що
підпорядкована Яремчанській міській раді, а також Снятинського,

Косівського, Верховинського, Надвірнянського і Коломийського районів
зазнає значних збитків від широкого розвитку екзогенних геологічних
процесів (ЕГП) — зсувів, сельових явищ та бокової ерозії річок. Розвиток
цих процесів обумовлюється геолого-геоморфологічними особливостями
регіону, а саме — наявністю чутливих до формування ЕГП піщано-глинистих
флішових товщ та значної енергії рельєфу, амплітуда розчленування якого
сягає 200 — 500 метрів.

Найнебезпечніші ділянки активізації і розвитку зсувних процесів
спостерігаються у Косівському та Надвірнянському районах в басейнах
річок Безулька та Прутець Чемегівський. Активізація зсувів відмічається
також в межах Снятинського, Коломийського та Верховинського районів.

В області виділяється дві сельонебезпечні зони, які охоплюють
Верховинський, частково Косівський, Надвірнянський, Богородчанський,
Рожнятівський та Долинський райони і приурочені до середньо- та
високогірних хребтів Карпат.

Інтенсивні сельові потоки спостерігаються в басейнах рр. Прутець
Чемегівський, Пробійна, по лівих притоках р. Прут (потоки Жонка,
Явірник, Женець).

На правобережжі р. Дністер, в межах Городенківського, Тлумацького та
частково Тисменицького і Галицького районів, поширені карстові процеси.
Найбільша їх активізація зафіксована поблизу сіл Тишківці, Вікно,
Чортивець, Олієво-Королівка Городенківського району та Озеряни,
Жабокруки, Хотимир і Воронів Тлумацького району, де легкорозчинні
сульфатні породи неогену виходять на денну поверхню. Інтенсивність
активізації карсту оцінюється в 1 — 2 відсотки на рік, що виражається в
утворенні нових та рості вже існуючих карстових форм.

В області також відмічається галогенний карст, активізація якого
пов’язана з техногенними чинниками (кар’єрний та шахтний видобуток
калійної солі в м. Калуш, відкачка розсолів в м. Долина).

Івано-Франківська область є частиною унікальної Карпатської
лісо-гірської екосистеми, яка має важливе рекреаційне значення не тільки
для України, але і для всього Європейського континенту. Це своєрідні
«легені», що регенерують повітря в Карпатському регіоні. Тут формується
3/4 стоків рік Дністра і Пруту, в басейнах яких мешкає більше 10 млн.
чол.

Складна екологічна ситуація в області зумовлена трьома головними
факторами: забрудненнями від транскордонних переносів з Центральної та
Східної Європи, регіональним забрудненням області від власних великих
підприємств, локальним забрудненням.

Транскордонним переносом із Катовіце-Краківського регіону Польщі на
територію нашої області щорічно поставляється ЗО тис. т сульфатної
сірки, 20 — амонійного азоту, 10 — нітратного азоту, а разом з ними
велика

кількість інших хімічних елементів. За даними Міжнародного союзу охорони
природи і природних ресурсів (МСОП),
Західний метеорологічний центр (Осло, Норвегія) свідчить, що з території
Польщі в Україну щорічно переноситься і випадає 691 тис. т діоксиду
сірки, а у зворотному напрямку переноситься 215 тис. т, тобто баланс
взаємних забруднень не на нашу користь.

Ця проблема є міждержавною і повинна вирішуватись на урядовому рівні в
межах Європейського Союзу. Верховна Рада України повинна вийти з
законодавчою ініціативою в Європарламент і запропонувати законодавчу
базу для відшкодування збитків від транскордонних переносів забруднюючих
речовин.

Для області значною проблемою є також плями радіонуклідного забруднення,
які зумовлені Чорнобильською аварією і в зону яких попало біля 80 сіл
Снятинського та деяких інших районів області. І хоч щільність
забруднення невисока (не більше 1 -2 Кюрі/км2, лише в 5 селах знайдені

невеличкі плями до 5 Кюрі/км2) і сільськогосподарська продукція не несе
радіоактивності, тобто є екологічно чистою, на цій території потрібно
проводити відповідні профілактичні заходи, особливо пильно стежити за
станом здоров’я дітей.

Особливе питання — екологія Калуша. Всі пам’ятають мітингові пристрасті
при переході від комуністичної до демократичної влади, різкі виступи в
засобах масової інформації «зелених», окремі акції протесту населення та
ін. Дійсно, ВАТ «Оріана» (у ті часи «Хлорвініл») викидав у повітря та
скидав у водне середовище хоч і невелику кількість, але дуже шкідливих
речовин. Нині ситуація змінилась. Великі кошти вкладені в реконструкцію
очисних споруд та у вдосконалення технологічних процесів. Нові
виробництва «Оріани» розвиваються за рахунок впровадження екологічно
безпечних технологій США, ФРН та інших передових країн і не викликають
тривоги в екологів. Але щоб запевнити в цьому тих, хто і досі виступає з
різкими протестами, щоб дійсно організувати сучасну систему
техногенно-екологічної безпеки населення Калуша, необхідно створити для
території цього міста і Калуського району локальний центр екологічного
моніторингу, як це і передбачено Постановою Кабінету Міністрів України
№785 від 23 вересня 1993р. Витрати по створенню такого центру повинен
взяти на себе концерн «Оріана».

У м. Івано-Франківську виявлено значне шумове та електромагнітне
забруднення, особливо в районі аеропорту; забруднення ґрунтів,
поверхневих і підземних вод важкими металами; завдяки розповсюдженню
епіфітів — індикаторів важких металів на деревах, виявлено зони
забруднення атмосферного повітря у місті; вивчено регіональні
геопатогенні зони розломів з шкідливим для людини випромінюванням. Усі
ці фактори впливають на стан здоров’я людей, особливо дітей. Приведене
обстеження 2 тис. дітей 1-го, 2-го, 3-го і 6-го класів виявило у місті 6
районів, різних по захворюваності. На жаль, через відсутність
фінансування поки що не завершені роботи по обстеженню дітей старшого
шкільного віку, дошкільнят і дорослого населення. Усе це треба
враховувати при корегуванні Генплану міста, при визначенні вартості
житла у зв’язку з приватизацією, а головне — для розробки термінових
заходів щодо покращення екологічної ситуації.

Для подолання екологічної кризи у області необхідно:

i

i

?

?

?орій та його зв’язку з природними аномаліями, геопатогенними зонами і
техногенним забрудненням, вкладу кожного підприємства в екологічний стан
тієї чи іншої території, впливу трансграничних атмосферних переносів
забруднення із Центральної та Західної Європи.

2. На базі екологічної паспортизації підприємств і вивчення
регіонального і локального забруднення з урахуванням впливу
трансграничного переносу створити єдиний для області банк екологічної
інформації, який повинен поєднати бази даних по земельних і лісових
ресурсах, водах, повітрі, захворюваності населення тощо. Зараз бази
даних створюються окремо в Івано-Франківському центрі геодезії, кадастру
та геоінформаційних систем, управлінні лісового господарства,
облсанепідемстанци, Інституті екологічного моніторингу АН ТКУ. Кожна
організація створює ці бази у різних масштабах. з різним математичним
забезпеченням програм.

3. На основі єдиного для області банку екоінформації визначити науково
обґрунтовані екологічні рамки безпечної діяльності підприємств, а також
створити прогнозні моделі перспективних планів економічного і
соціального розвитку області, окремих галузей промисловості і сільського
господарства з оптимальною переорієнтацією їх на рекреаційно-оздоровчу
інфраструктуру регіону. В першу чергу необхідно передбачити реабілітацію
земельних, лісових і водних ресурсів, визначити, яка частка орних земель
повинна бути вилучена з використання. Необхідно передбачити створення у
передгірських та рівнинних районах лісового «каркасу» попередження
розвитку ерозійних процесів, охорони водних ресурсів, покращення
гідрологічного режиму території, забезпечення для нормального
функціонування агроекосистем. Максимально обмежити шкідливі хімічні та
енергетичні виробництва, переглянути генплани міст і районів з
урахуванням сучасних екологічних вимог.

4. Визначити долю забруднень, які надходять на територію області з
транскордонними переносами із сусідніх областей та держав, з метою
відшкодувань збитків відповідно до міжнародних угод і законів України.

5. Створити для області, районів і міст комп’ютерні інформаційно-керуючі
системи екологічного моніторингу як елементи єдиної в Україні мережі
національного екомоніторингу та систем моніторингу Центральної і Східної
Європи згідно відповідних стандартів.

Тільки скоординовані дії владних структур, промислових підприємств,
громадських організацій і науковців під керівництвом єдиного органу по
управлінню екологією та природокористуванням зможуть вивести область із
складного екологічного стану.

Разом з тим, слід зазначити позитивні зміни щодо покращання
екологічної ситуації і стану екологічної безпеки в результаті виконання
І запланованих природоохоронних заходів, на які
тільки у 1999р. використано близько 5 млн. гривень.

Порівняно з 1998р., у 1999р. водоспоживання зменшилось на
11,6млн. м у промисловості і на 3,6 млн. м3 у житлово-комунальному

господарстві. Кількість викидів в атмосферне повітря за цей період від
стаціонарних джерел зменшилось на 41,3 тис. тонн, від автотранспорту на
0,5 тис. тонн.

Розпочато передачу земель водного фонду спеціалізованим
водогосподарським організаціям у постійне користування з метою їх
збереження і раціонального використання.

Завершуються роботи по ліцензуванню родовищ нафти, газу, мінеральних
вод, будівельних матеріалів.

Проводяться роботи по попередженню і ліквідації зсувних процесів на
Богородчанському підземному сховищі газу, а також ліквідації самовпливу
нафти на старому нафтопромислі «Кубаш» у Богородчанському районі.

Покращання екологічної ситуації в області може забезпечити
переорієнтація економіки на формування рекреаційного комплексу, розвитку
індустрії відпочинку і оздоровлення, як провідної галузі виробничої
спеціалізації і пріоритетного використання природно-ресурсного
потенціалу.

Основні напрямки роботи щодо поліпшення екологічної ситуації і
оптимізації природокористування визначені «Програмою охорони довкілля,
раціонального використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки в Івано-Франківській області на 2000-2005 роки».

Вони передбачають:

— заходи по збереженню і підвищенню біологічного різноманіття,
лісовідновлення, оптимізації структури угідь;

— зменшення техногенного навантаження (викидів і скидів шкідливих
речовин у довкілля);

— перехід на збалансоване природокористування, яка передбачає
оптимізацію співвідношення між економічним зростанням і поліпшенням
якісного стану природного середовища;

— екологізацію всіх галузей виробничої діяльності, запровадження і
дотримання екологічних критеріїв використання природних ресурсів, оцінки
якості навколишнього середовища;

— забезпечення розширеного відтворення природних ресурсів

(відтворювального споживання) і природно екологічних чинників
навколишнього середовища (умов життя). Відтворювальне споживання
природних ресурсів передбачає необхідність відновлення природи як:

— джерела предметів і засобів праці (рекультивація ґрунтів,
лісовідновлення);

— просторового базису (відтворення природних ландшафтів);

— середовища проживання людини (очищення атмосфери, води, ґрунтів від
шкідливих речовин).

загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий)
моніторинг навколишнього природного середовища.

Загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища —
це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах,
об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на
основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища
регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища —
це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у
реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного
ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної
екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими
екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на
кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення
безпечних умов для населення.

Фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища — це
спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього
природного середовища, а також за характером, складом, кругообігом та
міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на
рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери у цілому. Фоновий
моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших
територіях, що охороняються, на базових станціях.

Система державного моніторингу навколишнього природного середовища
створюється на трьох рівнях:

— локальному — на території окремих об’єктів (підприємств, ділянках
ландшафтів);

— регіональному — у межах адміністративно-територіальних одиниць, на
територіях економічних і природних регіонів;

— національному — на території України в цілому. Система спостережень,
збору та обробки екологічної інформації реалізується органами
Міністерства екології та природних ресурсів України разом з іншими
міністерствами та відомствами.

Крім національного, регіонального і локального рівнів, екологічний
моніторинг організовується також в межах адміністративних підрозділів
(областей, районів, міст, сіл), окремих підприємств, рекреаційних зон,
або в межах галузей (нафтогазового, агропромислового, лісогосподарського
та

інших комплексів), Комп’ютерні інформаційно-керуючі системи збору

екологічної інформації дозволяють переходити від одного до іншого рівня.
Далі перейдемо до детального викладення методики організації

моніторингу на прикладі Карпатського регіону.

12.1.2. Оцінка екологічної ситуації

Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська,

Чернівецька області) займає площу 56,6 тис.км (9,4% території України),

Тут проживає 6,4 млн.чол. (12% населення України). Загальна протяжність
державних кордонів в межах регіону становить понад 1050 км, з яких 360
км припадає на кордон з Польщею, 98 км — з Словаччиною, 135 км — з
Угорщиною, 350 км — з Румунією, 110 км — з Молдовою.

Біля половини території регіону припадає на гірські райони Українських
Карпат — унікальної природної екосистеми, фактично єдиної в державі, яка
порівняно зберегла свої природні особливості. Українські Карпати є
частиною великої Карпатської дуги, яка ділить і об’єднує Північну і
Південну, Східну і Західну Європу. Ця гірська система відіграла роль
бар’єра на шляху міграції народів і завойовників. Вона зупинила
просування на захід орд Чингізхана і Батия, легіонів Риму у Північну
Європу. Лише угри під проводом Арпада пройшли гірськими перевалами в
Панонську рівнину. Карпати були колискою для багатьох народів
(праслов’ян, даків, білих хорватів), населені субетносами горян, які є
вітками слов’янських, романських і германських народів. В Українських
Карпатах проживають гуцули, лемки, бойки, буковинці — оригінальні і
обдаровані горяни, які внесли великий вклад у духовну і матеріальну
скарбницю українського народу.

Сьогодні природний, економічний, культурний потенціал Карпатського
регіону є невід’ємною частиною України, ефективне використання якого
стане запорукою росту її економічної могутності і соціального прогресу.

Карпатський регіон — це унікальна лісо-гірська екосистема, яка має
важливе рекреаційне значення не тільки для України, але і для всього
Європейського континенту. Тут формується три чверті стоків рік Дністра і
Пруту, в басейнах яких мешкає більше 10 мільйонів чоловік. Складна
екологічна ситуація обумовлена високою концентрацією населення (100
чол/км2), значною кількістю потужних шкідливих для природи і здоров’я
людини промислових підприємств хімічного та енергетичного профілів
(концерн «Оріана», фірма «Барва», Надвірнянський і Дрогобицький
нафтопереробні заводи, Бурштинська ТЕС, Калуська ТЕЦ та ін.),
інтенсивною експлуатацією лісових ресурсів, прокладанням через Карпати
кількох трас нафтогазопроводів і ЛЕП, активною розвідкою і розробкою
нафтових і газових родовищ, створенням підземних сховищ газу, розробкою
численних родовищ нерудних корисних копалин, в тому числі підземний
видобуток солей у Калуші і Стебнику, інтенсивна вибірка
гравійно-галечникових покладів безпосередньо із русел рік, інтенсивна
експлуатація земельних ресурсів та порушення їх ерозійними процесами,
виснаження і забруднення поверхневих, ґрунтових і підземних вод. Усі ці
фактори привели до кризового стану природних ресурсів і погіршення
здоров’я людей, росту дитячої захворюваності.

Екологічна ситуація в регіоні зумовлена трьома головними факторами:
забрудненнями від трансграничних

Східної Європи, регіональним забрудненням від власних великих

І

підприємств, локальним забрудненням.

Для більшої частини Карпатського регіону характерна суттєва антропогенна
трансформованість ландшафтів і забрудненість середовища. Хоч, на відміну
від інших регіонів України (Донбас, Придніпров’я), поширення забруднення
не має всезагального площинного характеру, однак в певних місцях
сформулювалися стабільні вогнища загрозливого стану. Наприклад, в межах
Дрогобицької агломерації (Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець), де
розвинуті гірничохімічна, нафтопереробна, лакофарбова та інші галузі
виробництва ставлять під загрозу розвиток рекреаційного господарства.
Аналогічна ситуація слалась в межах Львівсько-Волинського вугільного
басейну, в зонах впливу Яворівського і Роздольського ВО «Сірка»,
Калуського ВАТ «Оріана».

За показниками забруднення повітря і вод регіон займає загальне 4-те
місце. Відносно висока забрудненість повітря зумовлена наявністю на
території регіону окремих агресивних виробництв, котрі дають основну
частину забруднення. До іншої групи концентрованих викидів шкідливих
речовин в атмосферу належать великі міста регіону, де викиди
автотранспорту становлять 60 — 70% загальної кількості шкідливих
викидів. З огляду на відносно невелику площу міст і їх густу забудову,
що традиційно склалась у старих містах регіону, вплив цього фактору може
бути відчутнішим, ніж в індустріальних, але значно просторніших містах
Сходу та Півдня України.

Тенденція до зниження об’ємів викидів, яка спостерігається в останні
роки, в основному є наслідком різкого спаду обсягів виробництва.

Дефіцит надійних джерел водозабезпечення зумовив відсутність великих
водоємних виробництв у регіоні. Це до певної міри зв’язано з відносно
низьким показником забрудненості води порівняно з середнім показником
України. Так, споживання свіжої води в регіоні складає 1,1 млрд-м3/рік,
що становить лише 3,6% від республіканського споживання. Обсяг оборотної
і послідовно використовуваної води тут дещо вищий, ніж в середньому по
Україні (91% проти 80%).

Однак стан водозабезпечення більшості населених пунктів з кожним роком
погіршується внаслідок переваги екстенсивних підходів до нарощування
обсягів водопостачання при неефективному організаційно -економічному та
відсталому технічному забезпеченні водогосподарської діяльності.

Певну дестабілізацію в екологічну ситуацію регіону і курортних зон
зокрема, вносить вирубування лісів. Внаслідок обезлісення схилів
спостерігається активізація зсувних процесів, збільшення кількості
паводків на гірських ріках, зміна мікроклімату. Зміна мікроклімату є
особливо небажаною для курортів, оскільки це знижує їх корисні
властивості.

Екологічна ситуація в курортних місцевостях Карпатського регіону України
відбиває загальне напружене становище, що склалося на всій території.
Окремої жорстокої політики щодо охорони і відтворення природного
середовища в місцях існуючого і перспективного

рекреаційного освоєння не проводиться.

З метою оптимізації і покращання екологічної ситуації ми запропонували
для Карпатського регіону створити інформаційно-керуючі системи
екологічного моніторингу різних рівнів від регіонального в масштабі 1 :
500 000 і обласного (1 : 200 000) до районного (1 : 50 000) і міського
(1:10 000).

Характерними рисами стану навколишнього природного середовища
Івано-Франківської області є забруднення атмосферного повітря,
поверхневих і підземних вод, ґрунтів, а також активізація несприятливих
природних процесів (повені, зсуви, селі, ерозія ґрунтів).

Аналіз приведених матеріалів показує, що в останні роки в
Івано-Франківській області намітились певні тенденції до покращення
екологічної ситуації та стану екологічної безпеки. Кількість викидів в
атмосферу за рік зменшилась із 612 до 186 тис. тонн, загальне
водоспоживання зменшилось із 304 до 121 млн. куб м та відповідно
зменшилось скидання стічних вод у водойми, що позитивно відобразилось на
екологічному стані річок області — Дністра, Прута, Бистриці та інших.
Як і раніше, до територій з найбільш складною екологічною ситуацією в
області належать Галицький район, де функціонує Бурштинська ТЕС,
Калуський -з потужним хімічним та гірничовидобувним виробництвом ВАТ
«Оріана» та Надвірнянський район з нафтопромислами і нафтопереробним
заводом ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». До кризових зон можна віднести
також території радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС в
Снятинському і Верховинському районах.

Для області найбільш гострими і актуальними проблемами, що потребують
негайного вирішення, є проблеми очищення стоків та викидів в атмосферу.
Недостатня потужність очисних споруд у містах Івано-Франківську,
Коломиї, Тлумачі, Городенці та інших населених пунктах призводить до
скидів значних об’ємів забруднених стоків у водойми. Актуальною і
невирішеною проблемою є розміщення, утилізація і переробка промислових
відходів.

Враховуючи низьку забезпеченість земельними ресурсами (0,43 га на одного
жителя області), надзвичайно актуальною є проблема охорони та
раціонального використання земель.

З метою поліпшення екологічної ситуації в області здійснено
природоохоронні заходи, на які у 1999р. використано близько 5 млн. грн.
Вирішення багатьох екологічних проблем ускладнює важкий
фінансово-економічний стан області, що склався в останнє десятиріччя. З
метою поліпшення екологічної ситуації, зниження рівнів забруднення
довкілля та виснаження природних ресурсів, забезпечення оптимальних умов
проживання населення обласною радою прийнята «Програма охорони довкілля,
раціонального використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки в області на 2000-2005 роки.» ‘

Стосунки людини з природою завжди мали складний і суперечливий характер.
Ці протиріччя особливо гострих форм набули у XX столітті. Суспільство, з
одного боку, має у своєму розпорядженні найновіші досягнення науки,
техніки, найновішу технологію, а з другого — цей же

7.7. Тваринний світ

Завдяки географічному положенню та специфіці природно-історичних умов
область відзначається своєрідною рідкісною фауною. Видова чисельність
фауни порівняно з іншими регіонами України значно багатша. Хребетні
представлені 435 видами, ссавці — 74 видами, птахи — 260 видами.

У складі фауни є види мезофільних західних середньоєвропейських лісів:
олень благородний, козуля європейська, дикий кабан, черепаха болотяна,
вугор лісовий, поширені представники Середземномор’я: плямиста
саламандра, ропуха зелена, а також мешканці лісів Східної Європи та
Сибірської тайги — глухар, косач полонинський. Зустрічаються види
альпійської фауни — бурозубка альпійська, тритон карпатський.

В Івано-Франківській області проживає ряд видів фауни, які перебувають
під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги України., Ці види
фауни потребують систематичної роботи щодо виявлення місць їх
перебування, проведення постійного спостереження за станом популяцій та
наукових досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони та
відтворення. Зокрема в області проживають такі представники
Червонокнижної фауни:

7.8. Природно-заповідні території та об’єкти (природно-заповідний фонд)

7.8.1. Організація та розвиток заповідної справи (історичний нарис)

Ідея охорони природи шляхом заповідання у Західній Україні зародилась на
початку XX сторіччя. У 1900 році польський вчений Л.Ломніцький порушив
питання про необхідність охорони угрупування тиса ягідного в урочищі
Княждвір. У цьому ж році був створений скельно-лісовий резерват
«Бубнище», а у 1908 році заповідного статусу набуло урочище «Підлюте».
По всій території Карпат було вилучено з лісоексплуатації лісові масиви
біля верхньої межі лісу (як охоронні ліси). У 1914 році заповідний
статус отримало урочище Княждвір. У надлісництві Ясень у верхів’ї ріки
Лімниці вже в 1919 році у кварталах 52 і 66 на площі 500 га створено
резерват «Горган». У 1938 році його площа була розширена до 1122 га. Тут
була ділянка лісу з перевагою сосни кедрової на площі 178 га.

В 1910 році австрійським Міністерством сільського господарства і

державного майна було запропоновано Львівській дирекції лісів і

державного майна відібрати в Карпатах первісні ліси для організації

резервату. Такий резерват-заповідник «Чорногора» було створено в 1921

році. Б.Павловський в 1932 році обґрунтовано запропонував створити в

Чивчинських горах мережу резерватів різної величини і значення. І

У XIX столітті популяція сосни кедрової у Карпатах значною мірою була
знищена. Тому наукова громадськість Польщі рішуче виступила на її
захист. У 1920 році Державний Комітет Охорони Природи

у Львові звернувся до Міністерства релігійних віросповідань та публічної

З 7. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 7.1. Атмосферне
повітря

/

На стан атмосферного повітря області впливає робота 306 підприємств,
якими викинуто у 1999р. 139,3 тисяч тонн забруднюючих речовин, що на
41,3 тисяч тонн або на 23% менше, ніж у 1998р. В загальній кількості
викидів 79 % припадає на газоподібні та рідкі і 21 % -на тверді, проти
75 % та 26 % відповідно у 1998 році.

В середньому одним підприємством викинуто в повітря 465,8 тонни
забруднюючих речовин проти 638,2 тонни в 1998 році. )

Основними забруднювачами повітря залишаються: Бурштинська ТЕС, викиди
якої сягають дві третини від загальної кількості по області,

7.2. Водні ресурси

7.2.1. Динаміка водокористування та водовідведення

Основним джерелом водних ресурсів області є поверхневий стік річок
Дністра, Прута, Бистриць та ін., а також підземні води. Об’єм
середньорічного стоку річок, який формується в межах області, складає
4,5 млрд.м3, у маловодні роки — 1,9 млрд.м3. Прогнозні запаси підземних
вод

— 376 млн. м3, прогнозні експлуатаційні — 79,0 млн. м3.

За останні 10 років (1990-1999 рр.) використання води зменшилось у 2,5
рази за рахунок зменшення використання води у промисловості і сільському
господарстві. Використання води в народному господарстві за 1999 рік
складає 121,3 млн. м3, в тому числі 16,5 млн. м3 з підземних водоносних
горизонтів. Найбільшим водоспоживачем є промисловість, на долю якої
припадає 53,54 млн. м3 води або 44% від загального водоспоживання, у
житлово-комунальному господарстві використано 44,52 млн. м3 води, в
інших галузях народного господарства — 23,24 млн. м3 води.

Порівняно з 1998 роком водоспоживання зменшилось на 11,6 млн. м

у промисловості та на 3,6 млн. м3 в житлово-комунальному господарстві.
Відповідно зменшилось скидання стічних вод у водойми (рис. 7.5).

Загальна кількість стічних вод, які скидаються у водні об’єкти області
складає 116,8 млн. м3, з яких недостатньо очищених 68,2 млн. м3 і 4,9
млн. м3

— без очистки.

Із забрудненими стічними водами у водойми області ще скидаються 1,25
тис. тонн органічних забруднень по БСК, 72,16 тис. тонн солей, 4,1 тонн
нафтопродуктів та ін. речовин.

Динаміка використання водних ресурсів та скиду стічних вод приведена в
таблицях 7.4 — 7.9.

Всіма водокористувачами області, які скидають у водойми стічні води,
розроблені заходи по охороні і раціональному використанню водних
ресурсів. Із запланованих заходів по охороні і раціональному
використанню водних ресурсів на основних екологічно-небезпечних
підприємствах області виконано:

— впровадження раціональних норм водоспоживання, засобів обліку і

контролю за споживанням води;

— впровадження водоощадливих технологій, зменшення водоємкості
виробництв у промисловості, аграрному секторі, на комунальні потреби;

— здійснення на водозборах рік заходів (грунтоводоохоронні
інженерно-біологічні комплекси), спрямованих на усунення
природно-антропогенних чинників шкідливої дії води (ерозія, затоплення,
руйнування берегів рік);

— здійснення заходів щодо зменшення негативних наслідків під час
пропуску паводкових вод.

7.3. Земельні ресурси

Земельні ресурси — сукупні ресурси земельної території як просторового
базису господарської діяльності людей, засобу виробництва та її
біологічної продуктивності були і залишаються одним із найважливіших
видів ресурсів області. Земля з її ґрунтовим покривом (продукуючим шаром
поверхні землі, який забезпечує функціонування біосфери) є первинним
фактором виробництва, фундаментом економіки. Частка земельних ресурсів у
складі продуктивних сил області становить 50 — 60 відсотків (в Україні
понад 40 %).

Земельний фонд області (табл.7.17, 7.18) складається із земель, що
мають різноманітне функціональне використання. Загальна площа станом на
1.01.2000 р. 1392,7 тис. га, із них сільськогосподарських угідь 636,8
тис. га (45,7 % території області), у тому числі ріллі — 408,5,
багаторічних насаджень — 16,1, сіножатей і пасовищ — 210,7 тис. га,
лісів і інших лісовкритих площ в області — 634,5 тис. га.

Сільськогосподарська освоєнність земель становить 45,7%, розораність
сільськогосподарських угідь — 64,1%. Висока розораність є наслідком
екстенсивного використання земель, при якому підвищення родючості
ґрунтів підмінялось розширенням посівних площ, для чого в ріллю часто
залучались обмежено придатні землі, придорожні смуги, землі прибережних
захисних смуг малих річок та водойм.

Найбільш разораними є землі у Городенківському (68%), Снятинському
(64%), Рогатинському (54%), Тлумацькому (55%) і Галицькому (52%)
районах.

Втрати земельних ресурсів (табл. 7.19-7.20) пов’язані з відведенням
земель для несільськогосподарських потреб — під житлове, промислове та
інше будівництво. За період 1995 — 1999 рр. площа забудованих земель
зросла на

2,1 тис. га (за 1999 р. на 1,2 тис. га).

В області серед сільськогосподарських угідь обліковано 418,6 тис. га
кислих, 26,2 тис. га заболочених, 10,9 тис. га кам’янистих, 138,7 тис.
га підданих водній ерозії.

До першого класу небезпеки відноситься гексахлорбензол -утворюється при
виробництві чотирихлористого вуглецю і поліхлоретилену на ВАТ «Оріана».

Відпрацьовані люмінесцентні лампи, які теж є відходами першого класу
небезпеки, накопичені в кількості 76322 шт. Найбільше їх на Долинській
бавовнопрядильній фабриці (18135 шт.), ВАТ «Оріана» (28558 шт.).

До другого класу небезпеки відносяться непридатні та заборонені для
використання засоби захисту рослин в кількості 69.3 т.

Третій клас небезпеки, в основному, представлений відходами ВАТ «Оріана»
— шлам електролізерів і хлораторів, відпрацьований електроліт кусковий,
лом вогнетривкий та ін.

Осади від нейтралізації гальванічних шламів 16 підприємств області
зберігаються на підприємствах-виробниках відходів у кількості 1568.7 т,
з них на ВАТ «Коломиясільмаш» 1090 т.

До четвертого класу небезпеки відноситься 98 % відходів. В основному це
золошлакові відходи Бурштинської ТЕС (26.6 млн. т) і Калуської ТЕЦ (2.2
млн. т), відходи калійно-магнієвого виробництва ВАТ «Оріана» (гіпс,
галіти, мул промитий — 14.1 млн. т).

Частина золошлакових відходів (74.7 тис. т) використовується для
виготовлення будматеріалів. Тверді побутові відходи (0.92 млн. т), які
віднесені до 4-го класу небезпеки, накопичуються на полігонах.

7.6. Рослинний світ

Ландшафтні та грунтово-кліматичні умови, геологічна будова та інші
природні фактори Івано-Франківщини зумовили різноманітність та багатство
рослинного світу. В минулому панівним типом рослинності в області були
ліси. Тепер вони займають 45,6% території, причому зосереджені, головним
чином, у гірській частині.

На рівнині та в передгір’ях Карпат (до 500 м н.р.м.) переважають дубові
та дубово-грабові ліси з участю бука, явора, горобини, береста тощо.
Проте лісів тут залишилось мало, оскільки великі площі розорані, або
зайняті післялісовими луками.

Нижній гірській пояс Карпат (500 — 700 м н.р.м.) представлений буковими,
смереково-ялицево-буковими лісами, у трав’яному покриві яких переважають
середньоєвропейські неморальні види. У верхньому гірському лісовому
поясі (700 — 1300 (1600) м н.р.м.) поширені шпилькові ліси, переважно із
смереки і післялісові луки (білоусникові, щучникові, кострицеві). З
трав’янистих рослин в лісах переважають бореальні види (кислиця
звичайна, чорниця, брусниця, зелені мохи), монтанні (підбільник
альпійський, сольданелла угорська, куничник волохатий та інші). В
Горганах зрідка зустрічаються ліси з участю реліктового виду — сосни
кедрової європейської, занесеної до Червоної книги України.

Похожие записи