Реферат на тему:

Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на навколишнє
середовище

План

Типи промислових виробництв і діяльність людини.

Енергетика: ТЕС, АЕС, альтернативні технології.

Екологічні проблеми та перспективи еколого-економічного розвитку
Буковинського регіону.

Регіональні природоохоронні заходи Буковини.

1.Промислове виробництво базується на переробці різноманітних видів
природних ресурсів з отриманням або засобів виробництва, або корисних
для людини продуктів. Звичайно промисловість підрозділяють на дві
основні галузі — видобувну та переробну. Видобувна промисловість включає
в себе видобування рудних та нерудних корисних копалин, лісову
промисловість та деякі інші види. Переробна працює на сировині, що
гримується від видобувної промисловості та сільського господарства. Вона
підрозділяється на металургійну, машинобудівну, деревообробну,
текстильну, електротехнічну та інші види промисловості.

Будь-яке промислове виробництво включає три етапи:

1. Виявлення та освоєння природних ресурсів.

2. Розгортання виробництва з переробки цих ресурсів та отримання
корисної продукції.

3. Накопичення відходів та їх видалення.

Усі ресурси промислового виробництва є речовинами, що вилучені з
планетарного кругообігу або з їхнього природного депо.

Для будь-якого промислового виробництва характерна тенденція до
концентрації. Вона випливає з нерівномірного розподілу ресурсів, а також
пов’язана з тим, що територіальна сконцентрованість видобувної та
переробної галузей дає економію транспортних засобів. Виникають
територіально-виробничі комплекси — групи технологічно та економічно
зв’язаних виробництв та підприємств. Розташовуються промислові
підприємства в основному в містах. При їхньому розміщенні за межами
міста вони швидко перетворюються в міста або населені пункти міського
типу.

Протиріччя між природним середовищем та промисловим виробництвом почали
формуватися з самого початку виникнення виробництва, оскільки за своєю
суттю воно більш відчужене від природних процесів порівняно з сільським
господарством.

Екологічна оцінка типів промислового виробництва базується на оцінках
виду та розмірів речовин, що вилучаються з природного середовища та
характеру й кількості відходів. Вилучаються з природного середовища, в
першу чергу, гірські породи, що вміщують руди металів, нафта, газ або
інші необхідні для промислового виробництва речовини. Масштаби такого
вилучення досить великі. Так, наприклад, при розробці Курської магнітної
аномалії був виритий кар’єр завглибшки до 500 м і завдовжки до 500 км.
Йдуть аналогічні процеси при промисловому виробництві на території
України, тим більше, що країна багата корисними копалинами — існує
більше 7 тисяч родовищ та добре розвинутий гірничодобувний комплекс.

Але найбільші екологічні проблеми створюють відходи, що в досить великій
мірі властиві промисловому виробництву. Для гірничодобувної
промисловості властивий особливий тип відходів — відвали гірської
породи. Вони займають великі території і призводять до сильного
запилення атмосфери. Металургійна промисловість додає до них гори шлаку
та попелу. За даними Х.Шимогакі (1993), в світі за рахунок спалювання
кам’яного вугілля в рік утворюється 3,91х106 тонн вуглезольних відходів,
які на 60% зберігаються у відкритих відвалах. Відвали гірновидобувних та
металургійних підприємств забруднюють природне середовище не тільки
пилом, але й стоком поверхневих та ґрунтових вод. Такі території завжди
вимагають дорогої рекультивації, але й вона не в змозі повністю
відновити природу таких «місячних ландшафтів».

Залежно від типу промислового виробництва на його проміжних етапах до
навколишнього середовища потрапляє чимало найрізноманітніших відходів.
Це й окисли сірки, азоту та вуглецю, і фреони, фенол, сульфати, і
речовини з поверхнево-активними властивостями. Загально відома висока
відходність хімічної промисловості, що виробляє азотну, сірчану, соляну
кислоти, луги та пластмаси. Сильно забруднює навколишнє середовище
виробництво паперу. Відбілювання супроводжується утворенням приблизно 1
тисячі токсичних речовин, у тому числі таких небезпечних, як діоксин,
фурани і т.п.

2. ТЕС – Білявський Г.О. та інші. Основи екології: Підручник. – К.:
Либідь, 2004. – с. 191-194.

АЕС – Білявський Г.О. та інші. Основи екології: Підручник. – К.: Либідь,
2004. – с. 194-201.

Альтернативні технології. Життя та діяльність людей супроводжуються
утворенням великої кількості органічних відходів (побутове сміття,
каналізаційні стоки, відходи виробництва сільськогосподарської продукції
— солома, лушпиння й т. д., деревообробки — тирса, обрізки, гілки, хвоя
тощо). Звалища навколо великих міст забирають величезні площі,
забруднюють повітря й воду. А тим часом розроблено технології, що дають
змогу добувати з цих відходів енергію (сконструйовано, наприклад,
установки, в яких відходи спалюються, даючи тепло й електроенергію), а
також різні корисні матеріали (скло, метали та ін.).

Є й інша перспективна технологія переробки відходів — за допомогою
метанобактерій. Ці мікроорганізми активно розмножуються в будь-яких
органічних рештках, продукуючи в результаті своєї життєдіяльності цінну
енергетичну сировину — біогаз (суміш метану й чадного газу). Бетонні
місткості або колодязі будь-якого об’єму заповнюють гноєм, сміттям,
листям, тирсою й т. п. Місткість має бути щільно закритою, щоб не було
доступу кисню. Газ, який утворюється в результаті бродіння, відводиться
в приймальний пристрій або безпосередньо в газову плиту. Після процесу
бродіння залишається добриво — знезаражене, без запаху, цінніше за гній.
Сьогодні така технологія широко застосовується в Китаї та Індії, де
функціонують мільйони подібних установок. А в Румунії проведено успішні
досліди з використання біогазу як палива для тракторів.

Останнім часом дедалі ширше розробляються технології добування палива
для двигунів внутрішнього згоряння з органічних речовин, що продукуються
рослинами. Так, у Бразилії з відходів виробництва цукру з цукрової
тростини добувають технічний спирт, що використовується як паливо для
автомобілів (причому вартість цього палива нижча, ніж бензину, а
забруднення повітря в результаті його згоряння — менше). В Австралії
успішно виготовляють так звану «зелену нафту» — продукт переробки
спеціальних мікроскопічних водоростей, які вирощуються в штучних
басейнах.

Для України особливе значення має технологія добування палива з
ріпакової олії. Ріпак, ця невибаглива рослина, дає до 1 т олії з
гектара, причому його можна вирощувати на землях, непридатних ні для
чого іншого, наприклад на полях зрошення, де нейтралізуються
каналізаційні стоки, й навіть на землях 30-кілометрової зони відчуження
навколо Чорнобильської АЕС, бо, як з’ясували вчені, радіонукліди не
нагромаджуються в ріпаковій олії. Її можна або безпосередньо заливати в
баки дизелів (які, щоправда, в цьому разі треба модернізувати), або ж із
неї можна виготовляти спеціальне дизельне паливо — «блакитний ангел»,
котре за всіма характеристиками подібне до солярової оливи, але при
цьому екологічно чистіше й дешевше; нарешті, цю олію можна додавати в
солярову оливу (до 20 %), що не змінює ні енергетичних, ні екологічних
показників двигунів.

До дуже перспективних джерел добування теплової та електричної енергії
належить водень, який має високу теплотворну здатність, може успішно
замінювати природний газ і при цьому є екологічно чистим паливом,
оскільки в результаті його згоряння утворюється лише водяна пара. Отже,
переведення ТЕС та інших споживачів газового палива на водень зменшило б
викиди в атмосферу вуглекислого газу й інших шкідливих сполук. Широке
використання водню як джерела енергії до останнього часу стримувалося
його вищою вартістю порівняно з природним газом, незважаючи на те, що є
численні методи добування водню. Але нещодавно в деяких країнах, зокрема
в США, розроблено технології добування водню з глюкози або
глюкозовмісних речовин, таких як крохмаль і целюлоза (деревина). Після
обробки глюкози або її полімерів спеціальними ферментами, добутими з
бактерій, вона перетворюється на глюкуронову кислоту, і при цьому
виділяється водень. За повідомленнями преси, нині зазначені технології
ще недосконалі (вихід водню поки що становить тільки 12 % від теоретично
можливого), і тривають інтенсивні роботи в цій перспективній галузі. До
речі, глюкуронова кислота — відхід виробництва — є цінною сировиною для
хімічної промисловості.

3. Особливості природнокліматичних умов області та стан техногенного
навантаження на навколишнє природне середовища характеризують основні
екологічні проблеми регіону.

Забруднення транскордонних річок (Прут, Сірет, Дністер) недостатньо
очищеними стічними водами. Основними джерелами забруднення є
підприємства житлово – комунального господарства. Із 49
каналізаційно-очисних споруд області 26 (53,1%) працює неефективно.

Серйозну стурбованість викликає робота каналізаційних очисних споруд в
м.м. Новоселиця, Сокиряни, Глибока, Вижниця, Вашківці, Герца, які на
сьогоднішній день розвалені, а стічні води на пряму без будь-якої
очистки надходять у водні об(єкти.

Потребує активізації робота по реконструкції очисних споруд в м.
Чернівці. Викликає занепокоєння і те, що напірний каналізаційний
колектор від головної каналізаційної насосної станції до очисних споруд
має лише одну нитку, що не дає можливості попередити забруднення
довкілля в разі виникнення аварії на ньому.

В результаті реформування Берегометського лісокомбінату, на балансі
якого знаходилися всі комунальні мережі, водопостачання селища передано
в експлуатацію фірмі “Брок-Блонс”, а всі комунікації каналізації
залишилися безгосподарними. На даний час вони частково пошкоджені,
окремі виведені з режиму роботи, стічні води не проходять належної
очистки, чим забруднюють землю, підземні водоносні горизонти та р.Сірет.

Не краща ситуація склалася і в селищі Красноїльськ Сторожинецького
району, де очисні споруди каналізації експлуатуються місцевим
деревообробним комбінатом. На протязі останніх років дані споруди не
працюють, всі забруднені води без очистки скидаються в р.Сіретель.

Гостро ця проблема стоїть на підприємствах переробної промисловості,
особливо в районах області. Сирзаводи, м’ясокомбінати і цехи, консервні
заводи, не маючи належних очисних споруд каналізації, скидають стічні
води з перевищенням встановлених нормативів забруднюючих речовин в
десятки, а іноді сотні разів, у водні об’єкти.

Поводження з відходами. Серед основних екологічних проблем області
залишається стан поводження з побутовими та токсичними відходами. В
області нараховується 11 полігонів твердих побутових відходів площею 67
га, з яких не відповідають проектним потужностям 8 полігонів площею 32
га. Не скрізь вирішується питання облаштування сільських сміттєзвалищ. В
обласному центрі, крім діючого сміттєзвалища, знаходяться в
законсервованому стані сміттєзвалища по вул. Руській, Путильській, в
урочищі Чорнівка.

Посилення природоохоронного контролю та інші заходи, які проводяться в
справі налагодження розміщення відходів ще не дають відчутних
результатів. Якщо в 2002 році ліквідовано 2482 стихійних сміттєзвалищ,
то у 2003 році – 2115.

Шкідлива дія повеней на інфраструктуру населених пунктів, шляхів,
мостів, на сільськогосподарські угіддя. Різкі кліматичні зміни, що
спостерігаються за останні роки, породжують часті повені, які не тільки
руйнують дороги, мости, будівлі, а й ведуть до порушень рельєфу та
ерозії грунтів. Найбільш ймовірні паводки в травні-липні. В окремі роки
за цей період спостерігається по 3-4 паводки. В низинних ділянках річок
Прут, Дністер вода може підніматись до 5-6 м. Тому будівництво та ремонт
протипаводкових споруд було і залишається важливим напрямком в системі
народногосподарських та природоохоронних заходів. Система
протиповеневого захисту області включає 130 км захисних дамб і
берегозахисних споруд, які охороняють від затоплення і руйнування понад
20 тис. га сільськогосподарських угідь, 80 населених пунктів, десятки
кілометрів доріг і господарських об’єктів. Проте фінансування даних
робіт проводиться вкрай недостатньо. З передбачених з державного бюджету
на 2003 рік 3,7 млн. грн. виділено 1,1 млн. грн. Причому із них на
погашення заборгованості за попередній рік витрачено 83,7 тис.грн.

Враховуючи, що проблему протиповеневого захисту неможливо вирішити
тільки будівництвом інженерних споруд, в області необхідно здійснювати
заходи природного характеру щодо формування режиму і стоку річок. До них
відносяться регулювальні роботи на аварійних ділянках водних об’єктів та
біологічне кріплення, призупинення вирубування лісів, розорювання
земель, забудова заплав річок.

Посиленої уваги вимагають питання експлуатації каскаду Дністровського
водосховища. Сумарний об’єм замулення водосховища за період його
експлуатації з 1982 р. складає 72,9 млн. м3,

Деградація земель та розвиток зсувних процесів. Інтенсивний розвиток
сільського господарства, хвилястий рельєф території призвів до
значної ерозії грунтів: з 92,3 тис. га в 1959 р. до понад 200 тис. га
в останні роки. Це майже половина всіх сільськогосподарських угідь
області. Найбільше еродованих сільськогосподарських угідь у
Герцаївському (70%), Хотинському (68%), Сторожинецькому (59%),
Новоселицькому (55%) районах. В складі еродованих земель 94 тис. га
середньо — і сильно змитих. Понад 3 тис. га земель, непридатних для
сільськогосподарського виробництва, на поверхню яких в результаті
водної ерозії вийшли материнські породи, тому вони підлягають
залісненню. На території області нараховується 1612 зсувонебезпечних
ділянок площею 732,1 км2, з яких 240 площею 260,4 км2(35,6%)
знаходяться в своїй активній формі, 1,8 тис карсто-небезпечних дільниць,
а також біля 100 сельонебезпечних потоків.

Остання катастрофічна активізація сельових процесів, яка
супроводжувалась масовими виносами кам’яного матеріалу в Карпатах, була
зафіксована в 1969-1970рр. Відсутність регіональної активізації селів на
протязі 25-30 років привела до значного накопичення кам’яного матеріалу
в руслах середніх та малих потоків, який може бути втягнутий в сельові
потоки. В весняно-літній період можливе проходження водокам’яних
сельових потоків ерозійно-транспортного типу в басейнах річок Путила,
Сірет та Серетель. Паводки сельового типу в цих місцях відмічались в
1997, 1999, 2002 роках. Найбільш ймовірною є активізація зсувів у період
бурхливого танення снігів у місцях значного впливу на них техногенного
чинника. Прикладом цього є зсув, що діє в районі вул. А.
Барбюса-Одеської в м.Чернівці. Подібне явище можливе в межах правих
схилів ріки Прут (вул. 28 Червня, Нікітіна, Бережанська), струмка
Клокучка (вул. Нахімова, Нагірна), а також схилів струмка Мольниця (вул.
Орловська, частково вул. Сагайдачного) в м. Чернівці.

Велика щільність та значна інтенсивність екзогенних геологічних
процесів на території краю диктує необхідність систематичного контролю
за умовами розвитку процесів. Недостатнє фінансування не дає
можливості виконувати мінімальний комплекс робіт.

?…vvhvvhvvvhvv…va

ph

роботи по залісненню територій лісового фонду, де були проведені
суцільно-санітарні рубки.

Проте дана проблема потребує постійної уваги та оперативного реаування
і, звичайно, відповідних коштів.

Впровадження природоохоронних технологій лісорозробок в Карпатському
регіоні. Карпатські ліси характерні високою продуктивністю. Середній
запас на 1 га стиглих та перестиглих деревостанів становить 450 і
більше м3 проти середнього показника в Україні 237 м3/га. В зв’язку з
цим тут проводяться найбільш інтенсивні рубки, заготовляється в межах 80
відсотків всієї деревини області. При заготівлі лісу завдається значна
шкода природі — забруднення гірських річок і потоків та ерозія грунтів
на гірських схилах. Це пов’язано з тим, що в регіоні заготівля значної
кількості деревини проводиться шляхом суцільних вирубок із
застосуванням гусеничної техніки.

Враховуючи, що ліси Карпат виконують переважно природоохоронні,
водоохоронні та інші важливі функції при заготівлі необхідно суворо
дотримуватись Закону України “Про мораторій на проведення суцільних
рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону”,
яким зобов’язано перейти з 2005 року виключно на природоохоронні
технології лісорозробок, зокрема трелювання деревини колісними
тракторами та повітряними установками. Проте, при сьогоднішніх темпах
підготовки до виконання цього положення, лісозаготівельні підприємства
області не зможуть забезпечити виконання в установлений термін цієї
вимоги.

Збереження біологічного різноманіття та унікальних особливостей області,
формування регіональної екологічної мережі. З наявного видового складу
біологічного різноманіття області загрожує небезпека 124 видам
тваринного та 109 – рослинного світу. Потрібно активізувати роботи по
формуванню регіональної екологічної мережі. Адже структура та
різноманіття видів природних ландшафтів і рослинних угрупувань не повною
мірою відповідають міжнародним стандартам. Надмірна розораність грунтів,
лісорозробки ускладнюють забезпечення територіальної єдності ділянок з
природними ландшафтами. Та й в розрізі районів відсоток заповідності
досить строкатий. Якщо в Сторожинецькому районі показник заповідності
території складає 19,8%, у Заставнівському – 14,5%, а в цілому по
області – 8% (у двічі перевищує загальнодержавний показник), то в
Герцаївському всього 0,3%, в Новоселицькому – 1,3%, в Хотинському –
1,8%, в Сокирянському – 2,2%.

Перспективи еколого-економічного розвитку Буковинського регіону.

Виходячи з екологічної ситуації та особливостей природних умов краю для
Чернівецької області все актуальнішими постають питання переходу до
сталого розвитку. Дедалі стає очевиднішим, що економічний розвиток не
може відбуватись сам по собі поза екологічною сферою. Екологічні та
соціальні проблеми дуже тісно пов’язані та взаємно посилюють одна одну.

Ситуація, яка складається як в нашому регіоні засвідчує про значний
потенціал для прискорення темпів переходу до сталого розвитку.

Перш за все, це наявність високоосвічених спеціалістів, в тому числі
екологів, підготовка яких проводиться в ряді вищих та середніх
навчальних закладах області.

По друге, значна підтримка цього курсу громадськістю. Саме тема
сталого розвитку починає домінувати в діяльності багатьох громадських
екологічних організацій.

І по третє, що дуже важливо, самобутність нашої області, багатство
лісових і водних ресурсів, рекреаційні та курортні можливості тощо,
зацікавленість країн Західної Європи значними незадіяними ресурсами ( в
тому числі і трудовими).

Виходячи із окреслених вище позицій необхідно:

домагатись, щоб розв’язання наявних екологічних та економічних проблем
було єдиним процесом, не допускати, щоб за рахунок погіршення
екологічної ситуації вирішувались питання виробництва та побуту;

повніше використовувати особливості регіону, розвивати екотуризм,
розширювати мережу природно-заповідного фонду, забезпечити заходи по
недопущенню скорочення видового складу рослинного і тваринного світу;

активно впроваджувати природоохоронні заходи, які не потребують значних
капітальних вкладень, таких наприклад як утримання рослинних захисних
смуг вздовж річок і потоків, які довели свою ефективність щодо
нейтралізації забруднюючих речовин;

спрямувати екологічну освіту та виховання і діяльність громадських
екологічних організацій на усвідомлення кожною людиною свого місця і
ролі в природному середовищі, прагнення своїми діями сприяти його
оздоровленню, не допускаючи безвідповідальності та злочинного відношення
до природи;

забезпечувати дієвість природоохоронного контролю, зокрема на основі
дотримання принципу беззворотності покарання за правопорушення,
домагатись повного відшкодування заподіяних природі збитків;

повсюдно впроваджувати економічний механізм забезпечення охорони
навколишнього природного середовища, зміцнювати екологічні фонди,
використовуючи їх тільки на першочергові природоохоронні заходи;

забезпечувати комплексний підхід у вирішені завдань раціонального
використання природних ресурсів та охорони довкілля, об’єднувати
фінансові та матеріально-технічні можливості підприємств, організацій і
установ в розв’язанні актуальних екологічних проблем.

4. У 2003 році в області здійснено комплекс заходів з організації
виконання положень Загальнодержавної програми формування національної
екологічної мережі України на 2000-2015 роки. Розпорядженням
облдержадміністрації внесено зміни до складу раніше утвореної
Координаційної ради, проведено два її засідання, на яких розглянуто
питання “Про основні напрямки реалізації Загальнодержавної програми
формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки в
Чернівецькій області” та “Про утворення робочої групи по обгрунтуванню
рекомендованих територій та об’єктів до заповідання”.

На виконання першочергових заходів формування екологічної мережі області
спеціалістами держуправління екоресурсів спільно з науковцями краю з
метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду
тваринного та рослинного світу, підтримання загального еклогічного
балансу на території області проведено обстеження природних територій та
об’єктів, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та
рекреаційну цінність. Матеріали роботи з даного питання узагальнено і
подано на розгляд сесії обласної ради, рішенням якої від 17.12.03 р. №
179-12/03 затверджено створення двох нових об’єктів ПЗФ площею 8,1 га і
зарезервовано з подальшим заповіданням та включенням до складу РЛП
“Черемошський” ділянок лісового фонду площею 15547,5 га, що розташовані
на висоті 1100 м і вище над рівнем моря в 150-и метровій смузі вздовж
водотоків і які виключені з рубок головного користування у відповідності
до Закону України “Про мораторій на проведення суцільних рубок на
гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону”. З
урахуванням цього площа природно-заповідного фонду області становитиме
81,8 тис. га , що складає 10% території області.

За результатами обстеження в поточному році планується створення
ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Дністровський
каньйон” площею 15 тис. га, а також вісім заказників місцевого значення
площею 200 га.

Програмою формування екологічної мережі передбачається також розширення
території національного природного парку “Вижницький”. У 2003 році
отримано погодження первинних землекористувачів та прийнято рішення рад
базового рівня про надання парку в користування 3483,4 га за рахунок
територій лісофонду Берегометського державного лісомисливського
господарства та Вижницького держспецлісгоспу АПК, в т.ч. 1446,1 га з
вилученням у постійне користування. Подальші роботи з даного питання,
відповідно до процедури, будуть продовжені в 2004 році.

В 2003 році посаджено 18 га захисних лісонасаджень вздовж Дністровського
водосховища, що складає 25 % від запланованого .

Винесено в натуру і підтверджено проектною документацією 712,3 га
прибережних захисних смуг навколо водних об’єктів, в основному ставків.

Особливості рельєфу області, дефіцит сільськогосподарських угідь
призводить до надмірного навантаження на земельні ресурси, а відповідно
до ерозії грунтів. Для поліпшення стану земельних ресурсів в області в
ході земельної реформи розроблено програму захисту земель від ерозії та
інших видів деградації.

Ряд практичних заходів здійснено по впорядкуванню карстових територій.
За пропозицією держуправління екології та природних ресурсів обласною
радою 2003 рік було проголошено Роком екологічного порядку в карстових
регіонах Буковини. Оголошено конкурс на організацію кращої роботи
органів місцевого самоврядування, державних підприємств та недержавних
організацій з даного питання. Затверджено положення, підведено підсумки
з відзначенням переможців.

Також в області проводиться постійна робота по вивченню флори і фауни. У
2001 році видано збірник “Сторінками Червоної книги Буковини” з описом
червонокнижних видів фауни області, в 2002 році випущено атлас-довідник
флори Північної Буковини. У 2003 році розпочато інвентаризацію флори та
фауни гірської та передгірної частини області. Особлива увага при цьому
звертається на рідкісні, зникаючі види, занесені до Червоної книги
України, Європейського Червоного списку, місця їх зростання і
перебування з метою подальшого включення до складу природно-заповідного
фонду. В поточному році планується проведення такої інвентаризації
лісостепової частини області (Прутсько-Дністровське межиріччя).

На реалізацію заходів по створенню екологічної мережі з місцевих
бюджетів у 2003 році виділено 774,9 тис.грн.

Цілеспрямованої практичної роботи по веденню кадастрів рослинного і
тваринного світу не здійснюється із-за відсутності необхідного
методичного та фінансового забезпечення. Дана робота, як і раніше,
ведеться на рівні окремих наукових розробок у ВУЗах області.

З метою розробки професійного плану дій, збалансованого використання
всіх природних ресурсів, повнішого врахування переваг і ризиків, при
створенні екологічної мережі в 2003 році розпочато реалізацію проекту
Всесвітньої спілки охорони природи IUCN (офіс для країн Центральної
Європи) “Підтримка розвитку Національної екологічної мережі України у
рамках формування Всеєвропейської екологічної мережі. Задум та втілення
в пілотній зоні” з обсягом фінансування робіт 185 тис. євро. Мета
проекту – створення екомережі на обласному і місцевому рівнях,
підвищення рівня суспільної свідомості серед населення та розробка
концепції національної екомережі з урахуванням процесу інтергації у
Всеєвропейську екомережу. З цією метою проведено робочі зустрічі з
представниками місцевих органів виконавчої влади. Сформовано склад
команди, затверджено робочий план впровадження проекту.

В області проводиться відповідна роз’яснювальна робота серед населення
щодо мети і завдань розбудови екологічної мережі. Дані питання в 2003 р.
неодноразово розглядалися на нарадах в обласній державній адміністрації,
семінарах з керівниками органів місцевого самоврядування, на засіданнях
вченої ради національного природного парку “Вижницький”, засіданні
громадської екологічної ради, регулярно висвітлюються в теле- і
радіопередачах. На сторінках місцевої преси опубліковано понад 20
статей. Тема “Екологічна мережа Буковини: проблеми створення“ широко
обговорювалась учасниками круглого столу, організованого Чернівецьким
телебаченням 24 листопада 2003 року. Дані питання висвітлені у
випущеному в 2003 році збірнику статей “Екологічні проблеми Буковини”, а
також науково-популярному журналі “Зелена Буковина”, готується видання
довідника-монографії заповідних об’єктів Буковини.

До основних проблем формування екомережі необхідно віднести:
невизначеність природоохоронного законодавства в умовах приватизації
земель; протидія, пряма чи прихована, землекористувачів і деяких
обласних служб; відсутність компенсаційних стимулів для
землекористувачів – донорів природно-заповідного фонду; слабке
матеріально-технічне та відсутність фінансового забезпечення досліджень
у цій сфері та при проведенні робіт; відсутність картографічних
матеріалів (топокарт відповідного масштабу); ігнорування місцевого
наукового потенціалу з боку центральних органів в частині надання
грантів під виконання тематичних проектів по створенню екомережі;
відсутність механізму залучення сторонніх спеціалістів до співпраці з
держуправлінням екоресурсів.

Діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування
спрямовується на виконання природоохоронних заходів, передбачених
обласною комплексною програмою охорони довкілля, раціонального
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки
“Екологія” на 2001-2005 роки. Програмою ставиться за мету, виходячи з
економіко-географічної характеристики області та назрілих екологічних
проблем, об’єднання фінансових та матеріально-технічних можливостей
державних органів влади, місцевого самоврядування, підприємств,
організацій, установ та громадськості на виконання пріоритетних
природоохоронних заходів:

— з охорони земельних ресурсів та використанню надр;

— з охорони і раціонального використання водних ресурсів та
здійснення

— протипаводкових робіт;

— по захисту атмосферного повітря;

— з охорони і раціонального використання лісових ресурсів;

— щодо розвитку природно-заповідної справи та раціонального

— використанню рекреаційних ресурсів області;

— розміщення побутових та виробничих і утилізації токсичних відходів.

На запобігання накопиченню токсичних відходів і обмеження їх шкідливого
впливу на навколишнє середовище та здоров’я людей направлена Програма
поводження з токсичними відходами у Чернівецькій області, яка прийнята
обласною радою в травні 2001 року. Термін виконання Програми –
2001-2005рр. Реалізація першочергових та середньострокових заходів
(2001-2005рр.) забезпечується шляхом:

– утилізації та видалення частини відходів (до 20 відсотків) з існуючих
накопичувачів токсичних відходів І і ІІ класів небезпеки;

– здійснення заходів щодо знешкодження та очищення найбільш небезпечних
місць накопичення токсичних відходів;

– знешкодження небезпечних місць розміщення токсичних відходів, зокрема
невпорядкованих звалищ (в обсягах, що визначатимуться економічними і
технологічними можливостями);

здійснення утилізації та видалення переважної частини непридатних ХЗЗР.

Використана література

Гапонова С.В. Екологія.- К.: Ленвіт, 2000.- 64с.

Троянський Олексій Іванович Екологія людини.- Житомир: Волинь, 2005.-

Дуднікова Ірина Ігорінва Екологія і безпека життєдіяльності.- К.: Вища
школа, 2005.- 247с.

Екологія: основи теорії і практикум.- Львів: Новий Світ-2000, Магнолія
плюс, 2003.- 296с.

Джигирей, Віктор Степанович Екологія та охорона навколишнього природного
середовища: Навчальний посібник.- 3-тє вид., випр. І доп.- К.: Знання,
2004.- 312с.- 17.00

Мусієнко Микола Миколайович, Серебряков Валентин Валентинович, Брайон
Олександр Володимирович Екологія. Охорона природи.- К.: Знання, 2002.-
550с.

Бойчук Юрій Дмитрович, Солошенко Ельвіра Миколаївна, Бугай Олег
Вікторович Екологія і охорона навколишнього середовища.- Суми:
Університетська книга, 2005.-

Кучерявий В.П. (Кучерявий, Володимир Панасович) Екологія: Підручн. для
студ вузів.- Вид. 2-ге.- Львів: Світ, 2001.- 480с.

Мусієнко, Микола Миколайович Екологія: Тлумачний словник/ М.М.Мусієнко,
В.В.Серебряков, О.В.Брайон.- К.: Либідь, 2004.- 376с.- 19.71

Похожие записи