Реферат на тему:

Ресурси біосфери і потреби людства

Як і чимало інших узагальнюючих термінів, слово «ресурси» прийшло до
нас з французької мови (ressources), де воно «народилося» від
стародавнього дієслова, яке означало «вирішити, виплутатися з проблем,
розв’язати». Як і на своїй батьківщині, слово «ресурси» у нас вживають
для позначення будь-яких матеріальних чи нематеріальних об’єктів або
засобів, які необхідні «комусь і чомусь» для задоволення своїх потреб,
досягнення мети чи вирішення проблеми.

Якщо обмежитися лише проблемами людини, діапазон поняття «ресурси»
лишається все-таки дуже широким — від «ресурсів мови» для поета чи
письменника, «ресурсів організму хворого» для лікаря аж до «ресурсів
нафти у певному родовищі» для геолога. Тема книги змушує нас обмежитися
тією частиною всіх можливих «ресурсів», які у звуженому значенні
необхідні для виживання людності і задоволення його потреб, а в ширшому
— для створення більш-менш стійкої системи з нас та довкілля (якщо
хочете, для заміни біосфери на ноосферу}.

Одразу зазначимо, що номенклатура ресурсів на диво швидкозмінна, вже
список потреб одного тільки виробництва завтра буде не таким, як учора.
Зміни технологій, відкриття та інші причини (серед них певне місце
належить і примхам моди) «раптом» перетворюють нікому не потрібну раніше
сполуку чи елемент у щось надцінне, варте пошуків мало не в центрі
Землі.

Ця обставина значно ускладнює не так завдання авторів, як життя пророків
і прогнозистів. Наприклад, найвідоміші геологи світу на початку XX ст.
дискутували з приводу того, коли будуть вичерпані «останні родовища
залізної руди», — до 1950 р. чи, дасть Бог, пізніше? Як відомо,
винайдення порівняно простих технологій збагачення руд надзвичайно
розширило сировинну базу виробництва заліза. Нині проблема «залізного
голоду» не входить до списку загроз розвитку цивілізації.

Наведемо спрощену класифікацію ресурсів, які поділяються на три великі
групи:

• матеріальні (будівлі, транспорт, інструмент, а також інші засоби
виробництва та задоволення потреб людини, що мають антропогенне
походження);

• трудові (наявне населення, його віковий склад і стан здоров’я,
освітній рівень, інтелектуальна активність і професійна компетентність,
інформаційне забезпечення тощо);

• природні.

Останні ми повинні розглянути детальніше, бо вони безпосередніше, ніж
дві інші групи, стосуються теми книги. До того ж, як на нашу думку,
людність Землі загалом вважає, що у неї майже немає проблем з першими
двома групами ресурсів (як тут не нагадати, що всі скаржаться на пам’ять
і ніхто — на брак розуму!).

Природні ресурси

Природні ресурси — дуже широке поняття. За радянських часів до них
зараховували «всі компоненти довкілля і всі умови існування, які тією чи
іншою мірою потрібні для людини чи безпосередньо використовуються нею
для задоволення всього комплексу власних потреб». Цілковито ігнорувалися
екологічні пріоритети. На догоду «задоволенню забаганок і потреб»
керівної еліти існуючого покоління вважалося допустимим обкрадати усі
наступні покоління й шкодити їх здоров’ю.

«Екологічні» визначення природних ресурсів включають у себе як наведені
рядки, так і доповнення типу «…потреб сьогодення, близького та
віддаленого майбутнього».

Існують кілька варіантів класифікації природних ресурсів. Наведемо
типову класифікацію, згідно з якою до природних ресурсів належать:

• біологічні (біотичні — харчові продукти тваринного чи рослинного
походження та абіотичні — повітря, вода тощо);

• енергетичні і мінеральні (традиційні і нетрадиційні джерела енергії і
види палива, рудні та інші види сировини тощо);

• кліматичні (сприятливі для життя, праці, розмноження температура,
вологість, опади тощо);

• життєвий простір (місце для проживання, праці і відпочинку);

• генетичний фонд (заповідники та засоби збереження видової
різноманітності довкілля як ресурсу для забезпечення рівноваги біосфери
і виведення нових продуктивних сортів рослин і тварин).

Окрім цього поділу використовують три парних поняття для іншої градації
ресурсів:

• вичерпні — невичерпні (1 — 2);

• відтворювані — невідтворювані (3 — 4);

• замінні — незамінні (5 — 6).

Належність того чи іншого природного ресурсу до певної сукупності з
наведених шести груп часто є, з одного боку, темою дискусій фахівців, з
другого — наслідком тих змін, що відбулися у виробництві та свідомості
людей.

Наприклад, на нашу думку, повітря є вичерпним, невідтворюва-ним і
незамінним (1 — 4 — 6). Однак чимало науковців вважають, що його слід
зарахувати до «невичерпних» природних ресурсів (варіант 2 — 4 — 6).

Спробуйте самостійно проаналізувати належність кількох відомих і
важливих видів природних ресурсів до наведених шести груп (території,
води, кухонної солі, вітру, дощу тощо). Переконайтеся, що це доволі-таки
цікаве заняття.

А ми повинні рухатися у своїй розповіді далі, зауважуючи ту сумну
обставину, що за історично дуже короткий час прикро скоротилася
кількість тих ресурсів, які мали шанси вважатися належними до груп 2, 3
і 5.

Проаналізуємо ситуацію з енергоресурсами на Землі та в Україні.

5.6.3. Генеза використання енергетичних ресурсів

Відомо, що найпоширенішими і найулюбленішими казками для малих і
дорослих є ті, де здійснюються основні бажання, а умови життя є легкими
і приємними.

Не дивно, що всі відомі авторам політичні вчення чи релігії аналогічного
спрямування спокушали своїх потенційних адептів або близьким і ймовірним
здійсненням «раю» на всій Землі чи в окремо взятій країні (комунізм,
націонал-соціалізм тощо), або гарантованою перепусткою на довічне
поселення у «райську зону на тому світі» (християнство, мусульманство та
безліч інших великих і малих релігій).

Проте дійсність на поверхні Землі і зараз далека від «райської», а в
минулому вона була ще суворішою. Не було тоді ні професійних художників,
ні філософів, ні поп-співаків/музикантів. Усім доводилося працювати
фізично, рухатися, виконувати важку, а отже, втомлюючу і неприємну
роботу. До того ж тоді (утім, як здебільшого й нині) люди й не
здогадувалися, що відчуття «щастя» не залежить від кількості їжі, одягу,
розваг, від природного оточення та ін. Як недавно довели науковці,
відсоток щасливих і нещасних є константою, яка визначається
психофізичними особливостями самої людини. Вона одна й та сама серед
бідних і багатих, ув’язнених і вільних, білих і чорних. Сподіватися на
те, що в якихось умовах усі стануть щасливими — безглуздо.

Інша справа — слід уникати частих і глибоких суспільних змін, під час
яких відсоток нещасних тимчасово стає аномально високим.

Від людей залежить інше — якість життя, безпека життєдіяльності,
зниження кількості невиліковних захворювань та ін. Саме це й було метою
людей завжди — від доісторичних часів аж до сьогодення.

Якість життя залежить насамперед від використання різноманітних знарядь
праці і якнайбільшої кількості енергії.

У межах теми «енергетичні ресурси» для нас найсуттєвіша та обставина, що
homo sapiens дуже давно спромігся роздобути собі такого «енергетичного
раба», як вогнище. Значно пізніше до нього додалися свійські тварини,
водяні млини і вітряки, врешті — теплові машини.

Немає нічого дивного в тому, що «прогрес цивілізації» (кількість людей і
якість їх життя) — це прогрес у винайденні доступу й освоєнні людиною
щораз нових джерел енергії. І, що цікаво, не було, на наш погляд, ні
серйозного випередження енергетикою потреб суспільства, ні серйозного
відставання, яке очевидно (і надовго) загальмувало б розвиток.

Йдеться про те, що багато разів у пресі звучали передбачення про
«настання нафтової кризи в … році, газової кризи — в … році, бо всі
запаси будуть вичерпані за … і … років». Якби здійснилося бодай 10 %
цих прогнозів, то давно не стало б літаків, а на дорогах домінували б
кінні карети і, звичайно, велосипеди.

Позитивний бік цих прогнозів полягає, мабуть, лише в тому, що вони
полегшують усвідомлення необхідності всілякої економії енергії,
винайдення і запровадження методів її якнайдоцільнішого використання. А
що це суперактуально насамперед для умов України — годі й говорити.

Це так важливо, що, ризикуючи повторитися, трохи поміркуймо.

Середня потужність віслюка приблизно 100-150 Вт, коня (для тривалої
роботи) — 500 Вт. Якщо людина виконуватиме роботу виключно ногами і
впродовж не більше 8 год, то її середня потужність досягне 80 Вт.
Підключення рук знижує ефективність використання енергії їжі у кілька
разів. Це означає, що руками протягом 8 год ми зможемо розвивати
потужність 10—20 Вт. Ці дані допоможуть читачам прикинути, скільки
«ручних рабів» пітніють надаремне, якщо у кімнатах без людей світять дві
лампочки по 100 Вт і люстра 500 Вт, на кухні горить даремно газ,
нагріваючи своїми 1500 Вт і без того спекотне повітря і виділяючи у
приміщення отруйний газ СО, а у ванні з дірявого краника тече струмочком
гаряча вода, для підігрівання якої теж необхідні 500-1000 Вт.

Пошкодуйте «рабів» і «віслючків», вимкніть непотрібне.

Економте енергію й тоді, коли розбагатієте і видатки на газ, гарячу воду
і електроенергію не обтяжуватимуть вас!

А ще краще — поєднати уникнення безглуздого витрачання енергії з
модифікацією виробництва з метою її раціональнішого використання для
задоволення наших потреб. Поміркуйте трохи над невеликою табл. 9,
складеною фахівцями Міжнародного енергетичного агентства у 1988 р.

Погодьтеся, що вона дуже промовиста. До неї увійшли лише ті
соціалістичні країни, які не засекречували основних статистичних даних
про свою промисловість і рівень життя населення. Оскільки структура
української промисловості дуже близька до польської, майже однакове
становище з енергоносіями, то тоді ми теж витрачали на створення одиниці
добробуту вдесятеро більше енергії, аніж французи чи японці.

Таблиця 9

Відносні витрати енергії для отримання одиниці валового національного
продукту

Країна Відносні витрати енергії Країна Відносні витрати енергії

Франція 1,0000 ІНДІЯ 3,3658

Японія 1,1235 Бразилія 4,9768

Італія 1,2965 Угорщина 5,6972

ФРН 1,2967 Польща 10,1217

США 2,3699

Ми глибоко переконані, що коли негайно і беззастережно не відмовимося
від енергорозтринькуючих технологій і виробництв, то ніколи не
наблизимося до середньої західноєвропейської зарплати.
Конкурентоспроможність нашої продукції доведеться забезпечувати як
мізерною середньомісячною платою робітникам (і ще меншою — вчителям,
пенсіонерам, науковцям), так і дальшим руйнуванням і забрудненням
довкілля.

Недовірливі можуть заперечити, що останні рядки табл. 9 видаються їм
надто малоймовірними. Звернімося для арбітражу до рис. 22.

Тут зображено розподіл кількох розвинених країн за енергетичними
витратами (вони відкладаються на вертикальній осі) і валовим
національним продуктом, що припадає на одного жителя. Цей розподіл (з
невеликими варіаціями) ось уже понад десять років входить в усі
міжнародні економічні довідники, не викликаючи суттєвої критики чи
заперечень експертів й економістів. Він придатний і нині (з корекцією на
ту обставину, що удвічі «подешевшав» долар США).

Рис. 22. Зв’язок витрат енергії та валового національного продукту для
різних країн (дані Світового банку)

Цей розподіл експерти й економісти використовують для підтвердження вже
висловленого твердження про приблизну пропорційність між валовим
національним продуктом у розрахунку на одного жителя і рівнем загального
енергоспоживання. Саме «приблизну», бо фізико-географічні умови,
структура промисловості і звички населення роблять економіку Швейцарії,
Японії, Франції дещо (в 1,5-2 рази) «економічнішою» від канадської чи
американської.

Для нас суттєва та обставина, що, м’яко кажучи, «не дуже розвинені
країни» представлені точками біля початку координат. І ми, на жаль, поки
що перебуваємо у малоприємній зоні, яка позначена запитальними знаками:
розтринькуємо енергію на рівні витрат німців, а живемо майже як ефіопи.

Для виправлення ситуації й переміщення України на протилежний бік від
«середньої» лінії мало проголосити (навіть здійснити) принципи ринкової
саморегульованої економіки. Для цього необхідні повна структурна
перебудова й оновлення всієї нашої промисловості. А це і важко, і дуже
довго. Ми повинні усвідомити, що на це може піти все наше продуктивне
життя.

Список використаної літератури

Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология: Учеб, для вузов. — М.: ЮНИТИ,
1998.

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи екологічних знань. —
К.: Либідь, 2000.

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи загальної екології:
Підруч. — К.: Либідь, 1993.

Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. — К.: Вид-во фітосоціолог. центру,
1998.

Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища:
Навч. посіб. — К.: Знання, 2000.

Екологія людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З.
Злотін, В. М. Бровдій та ін. — X.: Ранок, 1998.

Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998.

КолотилоД. М. Екологія і соціологія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999.

Крисаченко В. С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології:
Підручник. — К.: Заповіт, 1998.

Кучерявий В. 77. Екологія. — Львів.: Світ, 2000.

Петров К. М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы: Учеб.
пособие для вузов. — 2-е изд., стер. — СПб.: Химия, 1998.

Чернова Н. М., Былова А. М. Экология.— М.: Просвещение, 1988.

Чистик О. В. Экология: Учеб. пособие. — Минск.: «Новое знание», 2000.

Шилов П. А. Экология: Учеб. для биол. и мед. спец. вузов. — М.: Высш.
шк., 1998.

Экология: Учебник, пособие. — М.: Знание, 1997.

Экология города: Учебник. — К.: Либра, 2000.

Сытник К. М., Брайон А. В., Городецкий А. В. Биосфера. Экология. Охрана
природы / Справ, пособие. — К.: Наук, думка, 1987.

Похожие записи