Реферат на тему

Про мінеральні ресурси планети

На початку своєї еволюції з усіх мінералів люди масово використовували
лише кремінь. З тих прадавніх часів все змінилося і чимало науковців
займаються вивченням мінеральних ресурсів не лише своєї країни, а й
регіону і навіть світу, а сотні мільйонів осіб їх добувають,
переробляють і виготовляють багато виробів — від цегли до надважливих
кристалічних електронних схем («чипів»).

Особливо складне завдання постає перед тими, хто намагається одночасно
врахувати ресурси, ймовірність розширення видобутку, а головне —
передбачити ціну на продукцію гірничорудних підприємств на світовому
ринку. Останнє є питанням якщо не життя і смерті, то рівня життя жителів
більшості країн. Часто їх благополуччя повністю визначається ціною на
один-єдиний продукт (боксит, мідну руду тощо), який видобувається у цій
країні.

Хоча й можна зверхньо називати такі країни «сировинними придатками
розвинених капіталістичних країн», та не варто звинувачувати їх жителів
у тому, що вони обмінюють на потрібні їм речі єдине своє багатство.
Інколи їм щастить (ми згадували арабські країни Перської затоки) і вони
зі злиднів і відсталості досить швидко досягають добробуту, розвивають
промисловість і перестають залежати від продажу цього єдиного продукту.

Коротко оцінити забезпеченість світу мінеральними ресурсами досить
важко. Чимало їх видів належать до «стратегічних» і дані про них неповні
й суперечливі. Запаси нових родовищ можуть або приховуватися, або
перебільшуватися (експерти вирішують, що саме позитивніше вплине на
прибутки країн від продажу відкритих ресурсів). Не можна покладатися на
публікації у відкритій пресі, бо їх автори мають свої причини
проголошувати початок чергової кризи з тим чи іншим металом або
мінералом. То хвиля публікацій переконує всіх у тому, що свинцю у
родовищах залишилося ледь до найближчого Різдва, то виявляється, що зі
свинцем не так і погано, а от срібла вже немає навіть у тих, хто його
раніше видобував і продавав.

Якщо проаналізувати стан і перспективи сировинного забезпечення людства
глибше, то виявиться, що гострої кризи вичерпання елементів, речовин і
мінералів не існує. Геологи попрацювали так добре, а материки такі
великі, що проголошені запаси мінеральних ресурсів забезпечують світову
промисловість на 20, 30, 40, 50 і більше років. Перспективні ж запаси
(за окремими винятками) ще більші.

Та проблема все-таки є! Вона полягає у тому, що переважну більшість
металів та інших потрібних речовин доводиться і видобувати, і
продукувати з руди з великими витратами енергії. Нині саме «енергетична
ціна» кінцевого продукту визначає долю родовища: якщо витрати енергії на
видобуток і виробництво малі і гарантується вигода після продажу на
світовому ринку, то все оживає на місці відкриття геологів. Підводиться
дорога, ростуть житлові, адміністративні і виробничі споруди, у тіло
Землі заглиблюється шахта чи кар’єр.

Однак це завжди має негативні екологічні наслідки. Мінімізувати їх —
складне завдання, і прикладів вдалого господарювання гірничорудних
підприємств мало. Один з них придумали норвежці, сумістивши шахту для
видобування руди і мінералів біля одного зі своїх міст зі спорудженням
тунелю до недоступного раніше для жителів плато. В одній з великих
утворених штучних печер вони збудували спортивний зал. Залишки
переробленої руди було використано як будівельний матеріал. Довкілля не
було спотворене, а городяни отримали тунель, дороги і споруди.

Не менш перспективним з погляду екологів є повне вилучення з руд всіх
корисних елементів, що містяться в них. Та для цього необхідно не лише
розробити принципово нові технології використання руд (втім, є чимало
вдалих прикладів не тільки за кордоном, айв Україні), а й розширити
енергетичні можливості людства.

Для ілюстрації цього складного співвідношення між ресурсами і можливим
часом їх вичерпання наведемо табл. 14.

Отже, таблиця ще раз свідчить про те, що прогнози часу вичерпання тих чи
інших ресурсів частенько роблять для залякування споживачів продукту і
досягнення підвищення ціни на нього на світовому ринку. Наприклад,
золото, ртуть, олово, срібло, цинк, свинець і навіть мідь мали б уже
вичерпатися, як передбачалося прогнозами фахівців у 1970 р.

Невідновлювані природні ресурси деяких важливих для світового
господарства елементів

Елемент, речовина Оцінка ресурсів у 1970 р., т Вистачить на … років
постійного споживання На … років дійсного (зростання) споживання
Оцінка ресурсів у 1990 р., т

Алюміній 1,2млрд 100 31 15 млрд

Залізо 100 млрд 240 93 600 млрд

Мідь 0,3 млрд 36 21 1 млрд

Хром 7,8 млрд 420 95 20 млрд

Свинець 0,1 млрд 26 21 0,2 млрд

Марганець 0,8 млрд 97 46 3 млрд

Цинк 0,1 млрд 23 18 0,4 млрд

Ртуть

13 12 0,2 млн

Кобальт 2,2 млн ПО 60 9,0 млн

Молібден 4,9 млн 79 34 15,0 млн

Нікель 67 млн 150 53 200 млн

Олово 7 млн 17 15 10 млн

Вольфрам 1,3 млн 40 28 6 млн

Срібло 0,16млн 16 13 0,5 млн

Платинові 12160 130 47 50000

Золото 10010 11 9 ???

Та цього не сталося! Ресурси більшості цих елементів навіть збільшилися.
Навіть золота щороку видобувають з надр понад 2000 т!

Отже, ситуація з основними невідновлюваними мінеральними ресурсами поки
що далека від критичної. Втім, найпередбачливіші споживачі думають про
майбутнє і вживають необхідних запобіжних заходів. Одні просто
накопичують елементи з табл. 14 (і не згадані в ній), бо «родієвий»
запас нічим не гірший від всім відомого «золотого». Інші і накопичують,
і змінюють технології у напрямку максимального скорочення речовин, які
видаються їм дефіцитними у майбутньому (перший кандидат — срібло). Вже
створено кілька фотографічних процесів, які зовсім не потребують срібла.
Дуже швидко розвивається оптоволоконна техніка зв’язку, де місце досить
дефіцитної і дорогої міді з успіхом зайняли волокна зі скла. Погодьтеся,
що для переважної більшості країн світу немає якихось проблем з піском,
який є вихідною сировиною для оптоволоконних кабелів.

Нарешті, дедалі більше країн метали та інші речовини вилучають зі
«списаної» техніки (цивільної та військової) і використовують повторно.
Дехто вже й пристосувався купувати таке «сміття» у сусідів. Ось і в нас
вистачає «титанів винахідництва», які зрізають десятки кілометрів ліній
електромереж для створення алюмінієвого брухту й продажу його за безцінь
багатшим сусіднім країнам.

З огляду на сказане екологічно розумними і раціональними діями є
економія й розвиток нових технологій, які б виключали споживання
дефіцитних ресурсів.

Не відновлювані мінеральні ресурси України

Порівняно з іншими країнами, які мають приблизно такий самий розмір,
Україну можна зарахувати до тих, що мають середню кількість і
різноманітність невідновлюваних мінеральних і сировинних ресурсів. На
жаль, не набирається у нас «повного комплекту» всіх речовин. Багато чого
немає вдосталь як для власного використання, так і для виходу на
сві-товий ринок.

Частина наших багатств належить до «стратегічної сировини» (уран, титан
тощо), тому наведена табл. 15 неповна, отож ми обмежимося даними з
оприлюдненого у 1993 р. звіту про ресурси України і стан довкілля.

За роки кризи видобуток практично всіх корисних копалин значно
зменшився. Наприклад, у 2000 р. він становив: залізної руди — 116,5 млн
т, марганцевої руди — 7,4 млн т, кам’яної солі — 2,4 млн т, графіту —
6400 т та ін.

Останні роки позначені не так успіхами у створенні нових джерел енергії,
як дискусіями фахівців про вибір «напряму головного удару», визначення
найперспективнішої технології, враховуючи вимоги і економіки, і
екології.

Балансові запаси і видобуток основної мінеральної сировини в Україні

Корисна копалина Балансові запаси Видобуток у 1992 р.

Залізна руда, млн т 28127 175,1

Марганцева руда, млн т 2330 13,06

Нікелева руда, млн т 27,9 9,58

Графітова руда, млн т 110,5 0,37

Графіт, млн т 7,03 0,022

Каолін первинний, млн т 303,1 2,2

Каолін вторинний, млн т 71,1 2,3

Бентонітові глини, млн т 61,5 0,3

Пегматит, млн т 6,46 0,011

Лугові каоліни, млн т 47,05 0,129

Сіль кам’яна, млн т 9 129,5 13,87

Магній (у перерахунку на MgO), млн т 103,7 0,149

Калій (у перерахунку на К2О), млн т 293,1 0,204

Крейда для соди, млн т 76,8 1,673

Фосфор (у перерахунку на Р2О5), млн т 6,66

Глина вогнетривка, млн т 535,9 2,66

Вапняки флюсові, млн т 2065,9 3366

Вапняки доломітові, млн т 511,5 5,03

Доломіт, млн т 428,8 2,2

Формувальні матеріали, млн т 906,2 7,036

Глини тугоплавкі, млн т 103,8 1,16

Талько-магнетит, млн т 105,1

Цементна сировина

гіпс, млн т 32,4 0,69

мергель І карбонатна, млн т 2396,9 23,54

глиниста, млн т 561,9 5,31

гідравлічні добавки, млн т 89,9 0,26

Скляна сировина

піски, млн т 212,8 2,46

ліпарити, млн т

20,7

Гшс, млн т 421,2 1,3

Ангідрид, млн т 17,63

Крейда, млн т 489,6 2,105

Облицювальні матеріали, млн м3 316,6 0,325

Каміння будівельне, млн м 9188,5 83,5

Пильні вапняки, млн м 105,1 3,98

Вапняки для цукрової промисловості, млн т 336,3 6,02

Породи для вапнування кислих полів, млн т 72,4

Список використаної літератури

Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология: Учеб, для вузов. — М.: ЮНИТИ,
1998.

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи екологічних знань. —
К.: Либідь, 2000.

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи загальної екології:
Підруч. — К.: Либідь, 1993.

Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. — К.: Вид-во фітосоціолог. центру,
1998.

Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища:
Навч. посіб. — К.: Знання, 2000.

Екологія людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З.
Злотін, В. М. Бровдій та ін. — X.: Ранок, 1998.

Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998.

КолотилоД. М. Екологія і соціологія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999.

Крисаченко В. С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології:
Підручник. — К.: Заповіт, 1998.

Кучерявий В. 77. Екологія. — Львів.: Світ, 2000.

Петров К. М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы: Учеб.
пособие для вузов. — 2-е изд., стер. — СПб.: Химия, 1998.

Чернова Н. М., Былова А. М. Экология.— М.: Просвещение, 1988.

Чистик О. В. Экология: Учеб. пособие. — Минск.: «Новое знание», 2000.

Шилов П. А. Экология: Учеб. для биол. и мед. спец. вузов. — М.: Высш.
шк., 1998.

Экология: Учебник, пособие. — М.: Знание, 1997.

Экология города: Учебник. — К.: Либра, 2000.

Сытник К. М., Брайон А. В., Городецкий А. В. Биосфера. Экология. Охрана
природы / Справ, пособие. — К.: Наук, думка, 1987.

Похожие записи