Реферат на тему:
Предмет та наукові основи організації природних заповідних територій та
об’єктів
ПЛАН
1. Мета, основні завдання та структура курсу ПЗТ.
2. Об’єкт, предмет, методи досліджень
3. Значимість та роль ПЗТ в Природних регіонах:
3.1. Ботанічна значимість ПЗТ та критерії її оцінювання;
3.2. Екологічна роль ПЗТ в природних регіонах;
3.3. Естетична та ресурсознавча роль ПЗТ.
Метою даного курсу є засвоєння основних методологічних засад наукових
основ організації мережі ПЗТ; ознайомлення з документально-правовими
нормами природозаповідання, природними та природно-культурними об’єктами
України, своєї області з перспективою формування екологічної мережі.
Для реалізації поставленої мети в процесі навчання передбачається
виконання ряду завдань:
1). ознайомлення з історичними передумовами становлення природоохоронної
діяльності на основі аналізу історичних етапів природозаповідання;
2). засвоєння наукових основ організації мережі природо-заповідних
об’єктів різного призначення;
3). ознайомлення з найбільш цінними природними та природо-культурними
об’єктами України, своєї області в процесі вивчення основних форм
природних заповідних територій;
4). оволодіння методикою проведення наукових досліджень і спостережень в
заповідниках, інших заповідних об’єктах.
У відповідності до основних завдань розроблено і структуру даного курсу,
який складається з 2-х частин: теоретичної і прикладної.
Теоретична частина курсу спрямована на засвоєння наукових основ
організації ПЗТ, що базуються на ряді принципів: біогеоценотичному,
історичному, загально-географічному, екологічному, господарському,
соціальному, науково-дослідницькому, дидактичному. Її складовою частиною
є методичний та термінологічний апарат.
Прикладна частина даного курсу базується на вивченні державних
нормативних документів у сфері природозаповідання: Закону України “Про
природний заповідний фонд”; Закону України “Про Загальнодержавну
програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015
роки”; методичною літературою з організаційних основ створення ПЗТ,
серед яких: “Справочник по заповедному делу” (1988), “Мережа
регіональних ландшафтних парків України: наукові та організаційні основи
створення” (1996), “Порядок оголошення заказників, заповідних урочищ,
пам’яток природи та передачі їх під охорону” (1996) та інші.
Крім того, в процесі навчання студенти знайомляться з матеріалами по
конкретних категоріях заповідних обcєктів:
– Поліському, Медоборському, Ялтинському державних та Карпатському і
“Асканія Нова” біосферних заповідниках;
– Синевірському, Шацькому, “Подільські Товтри” природних національних
парках;
– Голицькому, Чистилівському, Касперівському, Серетському, “Звіринець”,
“Дача Галілея” заказниках;
– Інших заповідних категоріях на краєзнавчому матеріалі.
Польова практика ,яка є продовженням даного курсу, направлена на
закріплення отриманого теоретичного матеріалу і засвоєння основних
навиків дослідницької роботи в природних об’єктах.
І. До пріоритетних критеріїв ботанічної цінності природного заповідного
об’єкту належать:
типовість (репрезентативність) рослинного покриву і флори;
рідкісність (унікальність) рослинного покриву і флори;
народногосподарська значимість рослинності даної території.
1. Типовість або репрезентативність ПЗТ може бути оцінена в свою чергу
за наступними параметрами:
– ландшафтно-ценотичною репрезентативністю, яка встановлюється за
відношенням площі природної рослинності ПЗТ до площі природної
рослинності даного району;
– ценотичною репрезентативністю, яка встановлюється відношенням площ
домінуючих і малопредставлених угруповань до площі ПЗТ;
Флористична репрезентативність оцінюється за абсолютним набором видів,
представлених в ПЗТ або співвідношенням видового складу ПЗТ до видового
складу природного регіону;
2. Рідкісність (унікальність) рослинного світу ПЗТ оцінюється за
наступними параметрами:
– ландшафтна унікальність оцінюється шляхом виділення рослинних
комплексів унікальних для даного регіону, для України, Європи, світу;
Прикладами унікальних рослинних комплексів для України можуть бути
комплекси: Словечансько-Овруцького кряжу, гір Артема, Товтрового кряжу,
тощо.
– ценотична унікальність оцінюється за сумою рідкісних угруповань
охоронних територій по відношенню до “Зеленої книги України”;
– флористична унікальність оцінюється представленістю видів, занесених
до Червоної книги України, охоплених місцевою охороною. Особливо
виділяються території, які є єдиним місцем зростання ендемічних і
реліктових видів (Кременецькі гори – береза Клокова; “Долина нарцисів” –
нарцис вузьколистий).
ІІ. Флористична значимість ПЗТ оцінюється за флористичним багатством
(додаток №4). На превеликий жаль флористична репрезентативність
досліджена тільки в державних заповідниках.
ІІІ. Ценотична значимість ПЗТ оцінюється за двома параметрами:
– наявністю в них типових природних угруповань;
– наявністю в них рідкісних угруповань (зеленокнижних).
Наступною складовою даної теми є роль ПЗТ в природних регіонах. ПЗТ
виступають:
– ядрами екологічного каркасу району;
– своєрідним барометром екологічної рівноваги;
– виконавцями ролі гено- і ценофондів;
– кладовими духовних і матеріальних ресурсів.
Література:
Андриенко Т.Л.,Попович С.Ю.,Шеляг-Сосонко Ю.Р. Полесский государственный
заповедник. Растительный мир. Київ: Наукова думка, 1986,208с.
Андрієнко Т.Л.,Якушина Л.А. Види занесені до “Червоної книги Украйнської
РСР” у флорі заповідників республіки//Український ботанічний журнал,
1989, 46, N2,с. 77-80.
Барна М.М., Царик Л.П., Черняк В.М. Голицький ботаніко-ентомологічний
заказник загальнодержавного значення. Тернопіль, Лілея. 1997. 62с.
Биосферные заповедники и глобальный мониторинг окружающей среды//Итоги
науки и техники:Охрана природы и воспроизводство природных
ресурсов.М.:ВИНИТИ,1983,т.14 -197с.
Бобров Р.В. Все о национальных парках. М.:Молодая Гвардия,1987,224с.
БорейкоВ.Е.История заповедного дела в Украине.К.:1995,183с.
Генетические ресурсы растений и животных Украинской ССР.К.:Наукова
думка,1986,209 с.
Дидух Я.П. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Карпатский государственный заповедник.
Растительный мир.К.:Наукова думка,1982,150с.
Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної
екологічної мережі україни на 2000-2015 роки”. Київ, 2000.
Заповедники Украины и Молдавии/Заповедники СССР.М.:Мысль,1987, 272с.
Зеленая книга Украинской ССР.К.:Наукова думка,1987,216с.
Итоги и перспективы развития заповедного дела в СССР.М.:Наука,1986,206с.
Кожевников Г.А. Как вести научную работу в заповедниках//Охрана
природы,1928,N2 с.12-19.
Криницький А.М. Проблемы заповедного дела. М.:Лесн.пр-ть,1989,192с.
Корчемний В.Г. Хоростківський дендропарк:путівник. Львів, Каменяр. 1988.
38с.
Кондратюк Е.Н., Бурда Р.И., Чуприна Т.Т., Хомяков Н.Т. Луганский
государственный заповедник. Растительный мир.К.:Наукова думка,1988,187с.
Мазинг В.В. Уровни экологического образования//Экологическое образование
и воспитание в СССР.М.:Из-во Моск. ун-та, 1987,с.3-4.
Николаевский А.Г. Национальные парки. М.:Агропромиздат,1985,190с.
Особо охраняемые природные територии мира. М.:Агропромиздат,1985,312с.
Перспективная сеть заповедных объектов Украины. К.:Наукова
думка,1987,292с.
Підоплічко І.Г., Федоренко А.П. Заповідники Української РСР. Київ,
Урожай. 1967.
Природно-заповідний фонд Української РСР. К.:Урожай,1986,224с.
Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення. Довідник.
Київ. 1999. 240с.
Природохранные геосистемы//Геоэкологические принципы проектирования
природо-технических геосистем.М.:ИГАИ СССР,1987,с.246-271.
Реймерс Н.Ф. Словарь-справочник по экологии. М., 1991.
Справочник по заповедному делу (Ред. А.М.Гродзинський) К.:Урожай, 1888,
168с.
Сады, парки и заповедники Украинской СССР.К.:Будівєльник,1985,168с.
Стойко С.М., Трибун П. Національні парки та заповідники Гуцульщини, їх
значення для збереження природної культурної та історичної
спадщини\Історія Гуцульщини. Т.4. Львів, Логос. 1999. 93-122с.
СтойкоС.М., ТасєнкевичЛ.О., МілкінаЛ.І. та інш. Флора і рослинність
Карпатського заповідника.К.: Наукова думка,1982,220с.
ФилоновК.П., НухимовскаяЮ.Д. Летопись природы в заповедниках СССР.М.:
Наука,1985,143с.
Царик Л.П. Природні заповідні території. Тернопіль 1998. 60с.
Чайковський М.П. Памcятки природи Тернопільщини. Львів, Каменяр. 1977.
80с.
Червона книга Української РСР.К.:Наукова думка, 1980,404с.
Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П. Ялтинский горно-лесной государственній
заповедник.К.:Наукова думка, 1980, 184с.
Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П., Молчанов Е.Ф. Государственній заповедник
“Мыс Мартьян”. К.: Наукова думка, 1985, 256с.
Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дубинина Д.В. Государственный заповедник “Дунайские
плавни”. К.:Наукова думка,1984,286с.
ЯщенкоП.Т. и др. Природные национальные парки Украины. Львов, Вища
школа,1988,117с.
Основи екологічних знань /ред.В.І.Поліщук, Л.П.Царик/, Тернопіль,
“Тернопіль”,1994 с 157-160.
State of environment in Ukraine for 1998. National report. Kyiv 1999.,
192s.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
