Реферат на тему:

Правове забезпечення екологічної безпеки

Екологічна безпека-такий стан навколишнього природного середовища, при
якому забезпечюється попереджння погіршення екологічного стану та
винекниння небезпеки для здоров’я людей. Екологічна безпека
гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу
взаємопов’язаних політичних, екологічних, технічних, організаційних,
державно-правових та інших заходів

ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

Стаття 9. Екологічні права громадян України

Кожний громадянин України має право на:

а)безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів,

матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів,які
можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища,
та внесення пропозицій до державних та господарськихорганів, установ та
організацій з цих питань;в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо
охорони

навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного
використання природних ресурсів;

г)здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об’єднання в громадські природоохоронні формування;

е) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації
про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я
населення;

є) участь в проведенні громадської екологічної експертизи; ж) одержання
екологічної освіти; з) подання до суду позовів до державних органів,
підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди,
заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на
навколишнє природне середовище.Законодавством України можуть бути
визначені й інші екологічні права громадян республіки.

Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян

Екологічні права громадян забезпечуються:

а)проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання,
відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов’язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій
здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу
господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище,
виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних
сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об’єктів;

в) участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони
навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням
законодавства про охорону навколишнього природного

середовища;

д)компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної

здоров’ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;

е)невідворотністю відповідальності за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного
середовища.Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на
безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав,
підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим
законодавством України.

Стаття 11. Захист прав громадян Україна у галузі охорони навколишнього
природного середовища.

Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих
їм законодавством.

Ради народних депутатів, спеціально уповноважені державні органи
управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і
використання природних ресурсів зобов’язані подавати всебічну допомогу
громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх
пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та
раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до
участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів.Порушені права громадян у галузі охорони
навколишнього природного середовища мають бути поновлені,а їх захист
здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Стаття 12. Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного
середовища Громадяни України зобов’язані: а) берегти природу, охороняти,
раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог
законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших
екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;

г)вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи
за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним
впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у галузі
охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства
України.

Доктринальні підходи визначення екологічної безпеки

Захист людини та навколишнього природного середовища від надзвичайфної
небезпеки.

Умови забезпечення здоров’я людей і сталого соціально-економічного
розвитку.

Гарантія упередження екологічних катастроф і аварій.

Основними умовами фоормування зазначених підходів є баланс розвитку
екоситем та стан міжнародних відносин, при якому звбезпечюється
збережекння, раціональне використання, відтворення та підвищення якості
навколишнього природного середовища.

Форми екологічної безпеки

Ознаки екологічної безпеки.

Екологічна безпека- це складова глобальної і національної безпеки, тобто
такого стану розвитку суспільгих відносин в галузі екології, при якому
системою державно-правових, організаційних, науково-технічних,
економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання
екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних
ресурсів, охорона природногонавколишнього, безпечного для життя та
здоров’я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та
винекнення небезпеки для рпродних систем та населення .

Види екологічної безпеки.

За територіальними ознакам.

Глобальна (міжнародна

Національна (державна)

Регіональна

Локальна

За способами забезпечення.

Техногенно-екологічна безпека/ Радіоекологічна безпека

Соціщ-екологічна безпека

Природна безпека

Економіко-екологічна безпека

За об’єктами охорони.

Екологічна безпека навколишнього природного середовища та його
компонентів.

Екологічна безпека суспільства та людини.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВІДНОСИН У ГАЛУЗІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Абсолютні правовідносини.

Повноваження щодо реалізації права на екологічну безпеку належить
громадянам, а всі інші особи зобов’язані забезпечувати пріоритетність
вимог екологічної безпеки, визначених законодавством, та їх не
порушувати.

Підстави виникнення.

Норми екологічного законодавства

Суб’єкти правовіносин у галузі екологічної безпеки.

Громадяни України

Фізичні особи

Юридичні особи.

Держава.

О’єкти правовідносин

Життя іздоров’я людей.

Безпечне навколишнє природне середовище та його компоненти (природні
умови)

Зміст правовідносин

Права громадян на екологічну безпеку.(Від неконтрольованого та
шкідливого біологічноговпливу. Від акустичного, електромагнітного,
іонізуючого впливу , фізичних факторів та радіоактивного звбруднення.
Від забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами.)

Обов’язки держави щодо забезпечення екологічної безпеки.(У процес
проектування,розміщення , будівництва , реорганізації, введеня та
експлуатацію підприємств та інших об’єктів. У процксі застосування
засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин
та інших препаратів. У процесі проведення наукових досліджень,
впровадження відкритів, винаходів, застосування нової техніки,
імпортного устаткування, технологій і систем.)Обов’язки інших осіб щодо
дотримання вимог екологічної безпеки.( При проектуванні, виробництві,
експлуатації та обслуговуванні транспортних засобів. При проектуванні,
розміщенні, будівництві, рекострукції, введенні в дію, експлуатацію
військових, оборонних об’эктів. При плануванні, розміщені, забудові і
розвитку населених пунктів.)

Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.

Механізм правового забезпечення екологічної безпеки- сукупність
державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяльності,
спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження погіршеня
екологічної обстановки та виникнення небезпеки для населення та
природних систем, локалізацію проявів екологічної небезпеки.

Організаційно-превентивні заходи- комплекс юридично значимих дій, які
спрямовані на виявлення екологічно небезпечних об’єктів, зон, територій
і видів діяльлності, впровадження і застосування важелів щодо
попередження виникнення екологічної небезпеки.

Форми.

Обліково- установчі.

Виявлення екологічно небезпечних джерел, об’єктів, територій.

Інвентаризація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Класифікація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Реєстраційно- ліцензійні.

Реєстрація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Пасиортизація екологічно небезпечних підприємств.

Сертифікація екологічно небезпечної продукції.

Ліцензування екогогічно небезпечних видів діяльності.

Посилене нормування викидів і скидів шкідливих фізичних впливів
екологічно небезпечних об’єктів.

Експертно- оціночні.

Проведення екологічних експертиз об’єктів, небезпечних для стану
навколишнього природного середовища, здоров’я і життя людей.

Запровадження попередньої оцінки екологічного впливу тих об’єктів.

Проведення відкритих громадських слухань.

Обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяльності, що
намічаються до реалізації.

Інформаційно- прогностичні.

Систематичне інформування державних органів про екологічний стан та стан
захворюваності людей.

Періодичне інформаційне екологічне забезпечення населення.

Моделювання, програмування і прогнозування зміни екологічного стану
внаслідок дії екологічно небезпечних джерел і об’єктів.

Регулятивно- стимулюючі заходи-система юридичних норм і правил,
спрямованих на регулювання відносин , забезпечення дотримання
пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі
екологічної безпеки.

Нормативно- технічні засоби

Стандарти в галузі екологічної безпеки.

Нормативи екологічної безпеки.

Правила проектування і експлуатації екологічно небезпечних об’єктів.

Норми радіо екологічної безпеки.

Правила поводження з екологічно небезпечними речовинами та джерелами.

Нормативно- правові засоби.(Законодавчі акти)

Імперативи.

Пріоритети.

Принципи.

Нормативно- економічні засоби(Підзаконні акти)

Нормативні плати (Договірне цільове фінансування розвитку екологічно
безпечних технологій і виробництв)

Платежі (Страхування за екологічний ризик).

Пільги (Кридитні, позикові, податкові)

Нормативно- обмежувальні (організаційні засоби)

Нормування екологічно небезпечної діяльності.

Лімітування екологічно небезпечної діяльності.

Надання дозволів на здійснення екологічно небезпечної діяльності.

Регламентування екологічно небезпечних об’єктів.

Зонування екологічно небезпечних територій.

Розпорядчо- виконавчі заходи-цілеспрямована діяльність спеціально
уповноважених органів щодо реалізації заходів та функцій в сфері
забезпечення екологічної безпеки.

Структурно- функціональне забезпечення.

Верховна Рада України( визначає повноваження органів місцевого
самоврядування, органів управління в галуз забезпечення екологічної
безпеки)

Коміся з питань ядерної політики екологічної безпеки при Президентові
України (Вироблення науково обгрунтованих пропозицій з питань формування
державної ядерної політики та екологічної безпеки).

Національна комісія по радіаційній безпеці населення України (Незалежний
орган зрадіаційної безпеки населення, розробляє і затверджує норми
радіаційної безпеки.)

Кабінет Міністрів України (Постійна урядова комісія з питань техногенно
–екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).(Організація, координація
і контроль за діяльністю щодо забезпечення техногенно –екологічної
безпеки).

Відділ комплексного використання природних ресурсів та екологічної
безпеки.

Система органів у галузі екологічної безпеки.

Президент України (Вживає заходів до забезпечення національної безпеки).

Рада Національної безпеки України при Президенті Ураїни (забезпечення
національної безпеки.

Мінздоров’я України (Розробляє, затвержує і вводить у дію нормативи
екологічної безпеки, норми радіаційної безпеки).

Координаційний комітет з питань якості та безпеки продуктів харчування
при Мінздоров’я України (координація та здійснення контролю за роботою
органів системи державного контролю якості та безпеки продуктів
харчування).

Держкомітет у справах захисту прав споживачів (Здійснює радіологічний,
хімікотоксилогічний і фізикохімічний контроль за продуктами харчування).

Міністерство транспорту України (Формування основних наприямів
екологічної безпеки на транспорті, забезпечкнння безпеки).

Укрдержхімкомісія- державна міжвідомча комісія України у справах
випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин
(Розглядає питання про заборону застосування екологічно небезпечних
препаратів).

Головне управління ветеринарної медецини з державною ветеринарною
інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства.
(Проведення екологічного контролю продуктів харчування рослинного та
тваринного походження).

Органи прокуратури України (Нагляд за дотриманням норм екологічної
безпеки).

Контрольно –наглядові та інші організаційно- правові форми.

Мінекобезпеки України (Контроль за додержанням екологічної безпеки).

Держекоінспекція

Головна державна інспекція по нагляду за ядерною та радіаційною безпекою

Забезпечувальні заходи –система юридично значимих дій, спрямованих на
попередження екологічних правопорушень, захист права людини на
екологічну безпеку і пов’язаних з ним інших екологічних прав та
застосування до осіб засобів державно-правового примусу у рвзі порушення
ними вимог і норм екологічної безпеки.

Запобіжно- деліктні заходи (омеження екологічно небезпечної діяльності
та зупинення екологічно небезпечної діяльності)

За сестиматичне порушення нормативів еколгічної безпеки.

За порушення нормативів і вимог екологічної безпеки.

Судочинські заходи.

Розгляд справ щодо захисту права громадян екологічну безпеку.

Розгляд справ за позивами органів Прокуратури про припинення екологічно
небезпечної діяльності

Розгляд спав, що виникають із адміністративних правопорушень, вимог і
норм екологічної безпеки.

Розглядспав про екологічні злочини, що порушують вимоги і норми
екологічної безпеки.

Розгляд справ про відшкодування шкоди, за подіяної порушенням вимог і
правил екологічної безпеки.

Юридична відповідальність за порушення вимог і норм екологічної безпеки.

Дисциплінарна відповідальність.

Адміністративна відповідальність.

Кримінальна відповідальність.

Майнова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю і майну осіб.

ЗАТВЕРДЖЕНЕ

постановою Кабінету Міністрів України

від 12 листопада 1993 р. N 925

ПОЛОЖЕННЯ про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України

1. Державна екологічна інспекція Мінприроди (надалі- Державна екологічна
інспекція) — це система регіональних і територіальних органів державної
виконавчої влади, що організовують і проводять контроль в галузі
охорони навколишнього природного середовища.

2. До складу Державної екологічної інспекції входять Головна екологічна
інспекція, інспекції охорони Чорного і Азовського морів та екологічні
інспекції відповідних територіальних органів Мінприроди Республіки Крим,
областей, мм. Києва та Севастополя.

3. Державна екологічна інспекція у межах повноважень, визначених цим
Положенням, забезпечує контроль за додержанням законів України, постанов
Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України,
декретів, постанов, розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів
Мінприроди та інших центральних органів державної виконавчої влади.

4. Основним завданням Державної екологічної інспекції є здійснення
державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища
і використання природних ресурсів, а саме за: використанням і охороною
земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів
та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і
природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і
виключної (морської)

економічної зони України, територій та б’єктів природно-заповідного
фонду України, додержанням норм екологічної безпеки; додержанням
установлених лімітів використання природних ресурсів, нормативів
викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;
додержанням екологічних вимог у процесі зберігання, транспортування,
використання, знешкодження та поховання (складування) хімічних засобів
захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин,
виробничих, побутових та інших видів відходів.

5. Державна екологічна інспекція відповідно до покладених на неї
завдань:

1)здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про
охорону навколишнього природного середовища, використанням та
відтворенням природних ресурсів центральними та місцевими органами
державної виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями
незалежно від форм власності та господарювання, громадянами, а також
іноземними юридичними і фізичними особами, в тому числі в процесі:
експлуатації діючих підприємств, споруд і інших об’єктів, водо-, пило-і
газоочисного обладнання, апаратури та інших природоохоронних споруд,
включаючи контроль за наявністю та станом обладнання та апаратури для
обліку використання природних ресурсів, систем контролю за викидами,
скидами забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище
додержанням установлених термінів їх атестації; експлуатації механічних
транспортних засобів, літаків, суден та інших пересувних засобів і
установок у частині додержання нормативів викидів та скидів забруднюючих
речовин і допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне
середовище, встановлених для відповідного типу транспорту; проектування,
розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств,
споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; зберігання,
транспортування, використання, знешкодження та захоронення хімічних
засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних
речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів; добування,
використання та охорони корисних копалин; використання підземних і
поверхневих вод та охорони їх від виснаження, засмічення і
забруднення промисловими, побутовими, дренажними та іншими стічними
водами і скидами та у ході проведення різних видів робіт на водних і
водогосподарських об’єктах і в прибережних водоохоронних зонах (смугах);
використання природних ресурсів територіальних вод, континентального
шельфу і виключної (морської) економічної зони; використання повітряного
басейну та охорони атмосферного повітря від забруднення для всіх видів
народногосподарської діяльності;

використання та охорони земель; використання та охорони рослинного
світу, у тому числі лісів;використання, охорони, відтворення диких
тварин та інших об’єктів тваринного світу, в тому числі рибних запасів,
додержання встановлених правил, норм, лімітів і термінів у веденні
мисливського та рибного господарства; використання та охорони територій
і об’єктів природно-заповідного фонду, а також охорони видів рослин і
тварин, занесених до Червоної книги України; здійснення регулювання
чисельності, акліматизації, реакліматизації, схрещування, торгівлі,
створення зоологічних колекцій та інших вимог використання і охорони
тваринного світу; додержання вимог, установлених дозволами на проведення
робіт, направлених на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ в
господарських цілях; виконання заходів щодо скорочення і регулювання
викидів, скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище
в періоди несприятливих гідрометеорологічних умов, запобігання
аварійним (залповим) викидам, скидам забруднюючих речовин в

навколишнє природне середовище і ліквідації їх наслідків;

2) здійснює державний контроль за додержанням стандартів та нормативів у
галузі охорони навколишнього природного середовища, встановлених
лімітів (квот) використання і добування всіх видів природних ресурсів;

3) здійснює державний контроль за додержанням вимог екологічної
безпеки, в тому числі: в процесі проведення наукових, науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, винаходів,
застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і
систем; на військових та оборонних об’єктах, об’єктах органів внутрішніх
справ, Служби безпеки та прикордонних військ, а також під час
передислокації військових частин, проведення військових навчань,
маневрів, переміщення військ і військової техніки;

4) здійснює лабораторний контроль для визначення:якості стічних вод, що
скидаються підприємствами у водні джерела, та якості викидів в
атмосферне повітря; ефективності роботи очисних споруд і обладнання під
час інспекційних перевірок підприємств і організацій; стану забруднення
навколишнього природного середовища, в тому числі радіоактивного, в
місцях викидів і скидів забруднюючих речовин підприємствами, а також
у разі аварій;

5) надає методичну допомогу та контролює роботу служб охорони
навколишнього природного середовища підприємств та організацій;

6) вивчає та впроваджує в практику роботи досягнення вітчизняної та
зарубіжної науки і техніки в процесі здійснення контролю в галузі
охорони навколишнього природного середовища;

7) контролює виконання вимог міжнародних договорів України щодо
охорони і використання природних ресурсів;

8) бере участь у формуванні розподіленні відповідних позабюджетних
фондів хорони навколишнього природного середовища.

6. Головна екологічна інспекція: організує і здійснює методичне
забезпечення роботи

регіональних і територіальних органів Державної екологічної інспекції
та відповідно до чинного законодавства –відомчий метрологічний
контроль; організує і здійснює професійну перепідготовку кадрів
Державної екологічної інспекції; координує роботу екологічних
інспекцій з контролю за виконанням загальнодержавних, регіональних та
галузевих програм і заходів у частині додержання законодавства про
охорону навколишнього природного середовища;здійснює контроль за
організацією природоохоронної діяльності у міністерствах і відомствах,
її станом в об’єднаннях, установах і на підприємствах; координує і
контролює відповідно до чинного законодавства діяльність спеціально
уповноважених органів контролю в галузі охорони навколишнього
природного середовища інших міністерств, відомств та органів
державної виконавчої влади; надає допомогу екологічним інспекціям у
здійсненні ними контролю на особливо складних об’єктах, у випадках
надзвичайних

екологічних ситуацій тощо; здійснює перевірку діяльності регіональних та
територіальних органів Державної екологічної інспекції; організує
забезпечення регіональних та територіальних органів Державної
екологічної інспекції форменим одягом установленого зразка,
вогнепальною зброєю та контролює їх використання;

виконує інші види робіт згідно з Положенням про Головну екологічну
інспекцію, що затверджується Мінприроди.

7. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції
Державної екологічної інспекції, визначення найважливіших напрямів ії
діяльності утворюється колегія у складі головного державного інспектора
України з охорони навколишнього

природного середовища (голова колегії), його заступників за
посадою, а також інших працівників Державної екологічної інспекції.

8. Функції інспекцій охорони Чорного і Азовського морів та
екологічних інспекцій відповідних територіальних органів Мінприроди
Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя визначаються
положеннями про ці підрозділи, що затверджуються головним державним
інспектором України з охорони навколишнього природного середовища.

9. Державна екологічна інспекція має право:

1) обстежувати у встановленому порядку підприємства, їх об’єднання,
установи і організації незалежно від форм власності та видів
господарської діяльності, військові і оборонні об’єкти, а також
об’єкти органів внутрішніх справ і державної безпеки в будь-який
час їх роботи з метою перевірки додержання вимог екологічної
безпеки, виконання заходів щодо охорони навколишнього природного
середовища і раціонального використання природних ресурсів;

2) пред’являти підприємствам, їх об’єднанням, установам,
організаціям незалежно від форм власності та видів господарської
діяльності, громадянам, а також іноземним фізичним і юридичним
особам вимоги щодо здійснення відповідних заходів з раціонального
використання та охорони природних ресурсів, організації абораторного
контролю за викидами (скидами) забруднюючих речовин в навколишнє
природне середовище, давати обов’язкові для виконання приписи з питань,
що віднесені до її компетенції;

3) обмежувати, припиняти (тимчасово) будівництво, реконструкцію,
розширення об’єктів промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та
іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів,
пошукових та інших робіт, що

здійснюються з порушенням природоохоронного законодавства, зокрема через
подання про припинення фінансування будівництва у випадках відсутності
екологічної експертизи, а також обмежувати чи зупиняти (тимчасово)
роботу промислових та інших об’єктів, якщо їх діяльність
здійснюється з порушенням норм і правил охорони навколишнього
природного середовища;

4) зупиняти, оглядати та затримувати (тимчасово) будь-які судна, в
тому числі військові кораблі та інші плавучі об’єкти, що перебувають у
внутрішніх і територіальних водах та економічній зоні України
незалежно від їх володільця та видів діяльності для з’ясування причин
та обставин скидання або втрат речовин,

шкідливих для здоров’я людей або для живих ресурсів водних
об’єктів, здійснювати перевірки правильності реєстрації у суднових
документах операцій з цими речовинами, а також перевірки документів,
що засвідчують право на рибний промисел, добування водних тварин і
рослин та проведення інших видів робіт;

5) складати акти перевірок і протоколи про порушення законодавства в
галузі охорони навколишнього природного середовища і використання
природних ресурсів.У разі неможливості встановлення особи порушника на
місці державні інспектори можуть

доставляти порушника до органів внутрішніх справ та інших місцевих
органів державної виконавчої влади;

6) розглядати справи про адміністративну відповідальність за порушення
у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання
природних ресурсів відповідно до чинного законодавства;

7) вносити міністерствам, відомствам, підприємствам, установам та
організаціям пропозиції про позбавлення премії за основними
результатами господарської діяльності службових осіб та спеціалістів,
винних у порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного
середовища та використання природних ресурсів,

забезпечення екологічної безпеки;

8) подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних
внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;

9) залучати за погодженням з керівниками підприємств, їх об’єднань,
установ і організацій, в тому числі громадських, спеціалістів для
виконання аналізів та участі в проведенні перевірок виконання
заходів щодо раціонального використання

природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища,
ліквідації аварійних викидів і скидів забруднюючих речовин в
навколишнє природне середовище;

10) вносити обов’язкові для виконання подання про припинення дії або
анулювання дозволів на захоронення (складування) промислових, побутових
та інших відходів, спеціальне використання природних ресурсів, викиди
(скиди) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на
буріння свердловин на воду та інші корисні копалини, на добування
природних ресурсів, вивезення з України і ввезення в Україну
мисливських трофеїв та відходів, що можуть негативно вплинути на
стан навколишнього природного середовища або здійснюються з
порушенням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, норм, правил і вимог екологічної безпеки, добування і
вивезення з України об’єктів рослинного і тваринного світу,
занесених до Червоної книги України;

11) зупиняти або забороняти проведення робіт на територіях державних
заповідників, національних і природних парків та інших природних
об’єктів, що особливо охороняються, у курортних зонах і місцях
відпочинку, не передбачених режимом їх охорони, а також робіт, які
можуть викликати негативний вплив на природні об’єкти,що охороняються;

12) зупиняти транспортні (плавучі) засоби та перевіряти знаряддя
добування тварин, рослин, риби та інших водних тварин і рослин на
місці їх добування, зберігання, перероблення та реалізації;

13) вилучати в осіб, що порушили природоохоронне законодавство, знаряддя
добування тварин (в тому числі рибних запасів) і рослин, плавучі і
транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддям
незаконного добування продукції, саму незаконно добуту продукцію, а
також відповідні документи в порядку, що затверджується Мінприроди;

14) обмежувати чи зупиняти (тимчасово) виробництво і реалізацію
продукції, використання якої може завдати суттєвої шкоди
навколишньому природному середовищу або не відповідає вимогам
екологічної безпеки;

15) викликати громадян та посадових осіб для отримання свідчень і
пояснень у зв’язку з порушенням ними законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, проводити фотографування,
звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і
розкриття екологічних правопорушень;

16) призначати громадських інспекторів охорони навколишнього природного
середовища за поданням відповідних установ;

17) у випадках, передбачених законодавством, направляти у
встановленому порядку матеріали про порушення природоохоронного
законодавства у відповідні органи для вирішення питання щодо
притягнення винних осіб до адміністративної, кримінальної або іншої
відповідальності;

18) отримувати безкоштовно у міністерств, відомств, підприємств,
установ та організацій, громадян, іноземних фізичних і юридичних осіб
статистичні та інші довідкові та інформаційні матеріали, пояснення,
необхідні для визначення стану використання і охорони природних
ресурсів, а також повідомлення про аварійні

забруднення навколишнього природного середовища і природні
катастрофи;

19) проводити обов’язкове соціальне страхування державних
інспекторів у порядку та на умовах, що встановлюються Кабінетом
Міністрів України.

10. Державна екологічна інспекція у процесі виконання покладених на
неї завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами державної
виконавчої влади, органами місцевого і регіонального
самоврядування та громадськими організаціями.

11. Керівництво Державною екологічною інспекцією здійснює головний
державний інспектор України з охорони навколишнього природного
середовища, який одночасно є заступником Міністра охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Головний
державний інспектор України з охорони навколишнього

природного середовища призначається на посаду Кабінетом Міністрів
України за поданням Міністра охорони навколишнього природного
середовища.Головний державний інспектор України має першого заступника,
який одночасно є начальником Головної екологічної інспекції, та
заступників, які є заступниками начальника Головної екологічної
інспекції. Головними державними інспекторами з охорони навколишнього
природного середовища Чорного і Азовського морів є начальники

інспекцій охорони Чорного і Азовського морів, а заступники
начальників цих інспекцій — заступниками головних державних
інспекторів. Головними державними інспекторами з охорони
навколишнього природного середовища Республіки Крим, областей, мм.
Києва та Севастополя є начальники державних управлінь охорони
навколишнього природного середовища, а їх заступниками — начальники
інспекційних

підрозділів цих управлінь. Старшими державними інспекторами з
охорони навколишнього природного середовища є начальники відділів
(інспекцій), їх заступники, керівники секторів відповідних інспекційних
підрозділів, а державними інспекторами з охорони навколишнього
природного середовища є головні, провідні спеціалісти і
спеціалісти інспекцій. Заступники головного державного інспектора
України, а також головні державні інспектори Республіки Крим, областей,
мм. Києва та Севастополя, охорони Чорного і Азовського морів та
їх заступники призначаються Міністром охорони навколишнього
природного середовища за поданням головного державного інспектора
України з охорони навколишнього природного середовища, а старші
державні інспектори та інспектори — головними державними
інспекторами відповідних територій.

12. Головний державний інспектор України з охорони навколишнього
природного середовища: координує діяльність органів Мінприроди, інших
міністерств та відомств з питань, що стосуються державного контролю
в галузі охорони навколишнього природного середовища; організує
виконання міждержавних, національних, регіональних, галузевих програм в
частині, що стосується державного контролю в

галузі охорони навколишнього природного середовища; може наділяти
правами державних інспекторів з охорони навколишнього природного
середовища посадових осіб спеціально уповноважених органів інших
міністерств та відомств, що здійснюють

контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

13. Транспортні засоби і судна, що належать регіональним і
територіальним підрозділам Державної екологічної інспекції, мають
кольоровографічне забарвлення і напис з нанесеною емблемою
(плавучі засоби — свій вимпел), обладнуються спеціальними
світловими і звуковими сигналами за погодженням з МВС.

14. Оплата праці працівників Державної екологічної інспекції в
надурочний і нічний час, вихідні та святкові дні здійснюється
відповідно до чинного законодавства.

15. Підрозділи Державної екологічної інспекції мають право на
госпрозрахункову діяльність для проведення оцінки ефективності
роботи природоохоронного обладнання за заявками підприємств,
перепідготовки та атестації спеціалістів міністерств, відомств,
підприємств та організацій в галузі охорони навколишнього
природного середовища, атестації відомчих лабораторій, виконання

інших робіт у порядку, що встановлюється Мінприроди.

16. Державна екологічна інспекція утримується за рахунок коштів
державного бюджету.

17. Головна екологічна інспекція, інспекції охорони Чорного і Азовського
морів є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в
установах банків (в тому числі валютні), бланки і печатки із
зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного
середовища та його заступники, головні державні

інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і
Азовського морів, Республіки Крим, областей, мм. Києва та
Севастополя та їх заступники мають бланки із зображенням
Державного герба України і відповідним написом.

Охоронно- Відновнувальні заходи- комплекс організаційно-юридичних
засобів, спрямованих на локалізацію проявів екологічної небезпеки,
здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій
відповідно до рівня екологічного ризику і встановлення статусу осіб, які
потерпіли внаслідок екологічної небезпеки.

Нормативно- режимні заходи

Визначення ступеню екологічної небезпеки.

Підготовка матеріалів щодо оголошення зон підвищеної екологічної
небезпеки.

Передача і розгляд матеріалів.

Екологічна експертиза матеріалів обгрунтування проектів зон підвищеної
екологічної небезпеки

Прийняття рішення про оголошення режиму зон підвищеної екологічної
небезпеки.

Програмно- ліквідаційні заходи.

Проведення невідкладних аварійно- рятувальних робіт

Паспортизація екологічно небезпечних виробницт.

Дослідження характеру та наслідків впливу екологічної небезпеки.

Оцінка наслідків пряву екологічної небезпеки.

Встановлення статусу потерпілих громадян

Визначення категорії потерпілих осіб від наслідків прояву екологічної
безпеки.

Встановлення причинного зв’язку впливу екологічної безпеки.

Реєстрація потерпілих громадян.

Підготовка і розгляд проектів документів.

Видання правоустановчих документів.

Використана Література:

Андрейцев В. І. Екологічна політика: проблеми правового забезпечення //
Київський університет,1993. №12, вересень. С2-3; №13, жовтень. С3; №15
грудень. С3

Андрейцев В. І., Лапечук П. І. Екологічна безпека і її конституційне
забезпечення // Голос України, 1994. 15 квітня.

Андрейцев В.І. Політика. Інновації. Приватизація. Екологічна безпека.
Право. (Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України).
Ексклюзивні нариси. К. 1996. 140 с.

Бринчук М. М. Правовая охрана окружающей среды от загрязнения токсичными
веществами. М:. Наука, 1990.- 213с.

Тимошенко А. С. Глобальная экологическая безопасность. Международно-
правовой аспект // Советкое государство и право,1989. №1.- С83- 93.

( © june 1998 by Shestopal Ruslan

reprinted november1998

Закно України «Про охорону навколишнього середовища» від 25 червня 1991
р. ст (50.).

Закон України «Про охорону навколишньго природного середовища» від 25
червня 1991р. (ст. 3, 5 та інші)

Положення про Державну екологічну інспекцію Мінприроди України. Затв.
Пост. Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. № 925.

Положення про Головну державну інспекцію по нагляду за ядерною та
радіаційною безпекою від 10 серпня 1991 р. № 458. У зв’язку із
ліквідацією Держатомнагляду України і створення Міністерства охорони
навколишнього середовища та ядерної безпеки згідно Указу Президента від
15 грудня 1994 р. вказана інспекція увійшла в структуру цьго
міністерства на правах самостійного структурного підрозділу.

Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення
діяльності підприємст, установ, організацій і об’єктів у разі порушення
ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від
29 жовтня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Укріїни, 1992 р. №46.
Ст.637.

Соціально-правова

Біолго-фізичне вище

Спосіб збереження і захисту

Гарантія

Спосіб збереження і захисту

Умови збереження і розвитку

Стан розвитку відносин

Встановлення статусу потерпілих громадян

Програмно- ліквідаційні заходи

Нормативно-режимні заходи

Охоронно відновлювальні заходи

Контрольно- наглядові організаційно- правові форми

Нормативно – обмежувальні (організаційні)

Нормативно — економічні

Нормативно — технічні

Нормативно — правові

Експертно оціночні

Реєстраційно -ліцензійні

Обліково- установчі

Організаційно-превентивні заходи

Юридична відповідальність за порушення вимог і норм екологічної безпеки

Судочинські заходи

Запобіжно деліктні заходи

Структурно –функціональне забезпечення

Система органів у галузі екологічної безпеки

Інформаційно- прогностичні

Забезпечувальні заходи

Розпорядчо –виконавчі заходи

Регулятивно –стимулюючі заходи

Види державно-правових заходів

Похожие записи

Реферат

Тема: Правове забезпечення екологічної безпеки

1) Юридична природа екологічної безпеки

2) Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки

3) Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.

Екологічна безпека-такий стан навколишнього природного середовища, при
якому забезпечуються попередження погіршення екологічного стану та
виникнення небезпеки для здоров’я людей. Екологічна безпека
гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу
взаємопов’язаних політичних, екологічних, технічних, організаційних,
державно-правових та інших заходів

ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

Стаття 9. Екологічні права громадян України

Кожний громадянин України має право на:

а)безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів,

матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які
можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища,
та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ
та організацій з цих питань) участь в розробці та здійсненні заходів
щодо охорони

навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного
використання природних ресурсів;

г)здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об’єднання в громадські природоохоронні формування;

е) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації
про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я
населення;

є) участь в проведенні громадської екологічної експертизи; ж) одержання
екологічної освіти; з) подання до суду позовів до державних органів,
підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди,
заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на
навколишнє природне середовище. Законодавством України можуть бути
визначені й інші екологічні права громадян республіки.

Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян

Екологічні права громадян забезпечуються:

а)проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання,
відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов’язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій
здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу
господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище,
виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних
сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об’єктів;

в) участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони
навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням
законодавства про охорону навколишнього природного

середовища;

д)компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної

здоров’ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;

е)невідворотністю відповідальності за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне
навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає
припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством
України.

Стаття 11. Захист прав громадян Україна у галузі охорони навколишнього
природного середовища.

Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих
їм законодавством.

Ради народних депутатів, спеціально уповноважені державні органи
управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і
використання природних ресурсів зобов’язані подавати всебічну допомогу
громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх
пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та
раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до
участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів. Порушені права громадян у галузі
охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх
захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства
України.

Стаття 12. Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного
середовища Громадяни України зобов’язані: а) берегти природу, охороняти,
раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог
законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших
екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;

г)вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи
за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним
впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у галузі
охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства
України.

Доктринальні підходи визначення екологічної безпеки

Захист людини та навколишнього природного середовища від надзвичайної
небезпеки.

Умови забезпечення здоров’я людей і сталого соціально-економічного
розвитку.

Гарантія упередження екологічних катастроф і аварій.

Основними умовами формування зазначених підходів є баланс розвитку
екосистем та стан міжнародних відносин, при якому забезпечується
збереження, раціональне використання, відтворення та підвищення якості
навколишнього природного середовища.

Форми екологічної безпеки

Ознаки екологічної безпеки.

Екологічна безпека — це складова глобальної і національної безпеки,
тобто такого стану розвитку суспільних відносин в галузі екології, при
якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних,
економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання
екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних
ресурсів, охорона природногонавколишнього, безпечного для життя та
здоров’я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та
виникнення небезпеки для природних систем та населення .

Види екологічної безпеки.

За територіальними ознакам.

Глобальна (міжнародна

Національна (державна)

Регіональна

Локальна

За способами забезпечення.

Техногенно-екологічна безпека/ Радіоекологічна безпека

Соціально-екологічна безпека

Природна безпека

Економіко-екологічна безпека

За об’єктами охорони.

Екологічна безпека навколишнього природного середовища та його
компонентів.

Екологічна безпека суспільства та людини.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВІДНОСИН У ГАЛУЗІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Абсолютні правовідносини.

Повноваження щодо реалізації права на екологічну безпеку належить
громадянам, а всі інші особи зобов’язані забезпечувати пріоритетність
вимог екологічної безпеки, визначених законодавством, та їх не
порушувати.

Підстави виникнення.

Норми екологічного законодавства

Суб’єкти правовідносин у галузі екологічної безпеки.

Громадяни України

Фізичні особи

Юридичні особи.

Держава.

Об’єкти правовідносин

Життя і здоров’я людей.

Безпечне навколишнє природне середовище та його компоненти (природні
умови)

Зміст правовідносин

Права громадян на екологічну безпеку.(Від неконтрольованого та
шкідливого біологічного впливу. Від акустичного, електромагнітного,
іонізуючого впливу , фізичних факторів та радіоактивного забруднення.
Від забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами.)

Обов’язки держави щодо забезпечення екологічної безпеки.(У процес
проектування, розміщення, будівництва, реорганізації, ведення та
експлуатацію підприємств та інших об’єктів. У процесі застосування
засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин
та інших препаратів. У процесі проведення наукових досліджень,
впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки,
імпортного устаткування, технологій і систем.)Обов’язки інших осіб щодо
дотримання вимог екологічної безпеки.( При проектуванні, виробництві,
експлуатації та обслуговуванні транспортних засобів. При проектуванні,
розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатацію
військових, оборонних об’єктів. При плануванні, розміщені, забудові і
розвитку населених пунктів.)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про охорону навколишнього природного середовища

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності
людини — невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку
України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну
політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і
неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я
населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього
природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і
природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних
ресурсів. Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи
організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах
нинішнього і майбутніх поколінь.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання законодавства про охорону навколишнього природного
середовища. Завданням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і
відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки,
запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої
діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних
ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних
комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з
історико-культурною спадщиною.

Стаття 2. Законодавство України про охорону навколишнього природного
середовища. Відносини у галузі охорони навколишнього природного
середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними
відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством,
законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону
і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним
законодавством.

Стаття 3. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання
екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних
ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої
діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я
людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного
середовища;

г) екологізації матеріального виробництва на основі комплексності рішень
у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання
та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження
новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності
природних об’єктів і комплексів;

е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та
соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних
знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та
прогнозування стану навколишнього природного середовища; обов’язковість
екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких
впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у
населення екологічного світогляду; науково обгрунтоване нормування
впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне
середовище;

и)безоплатність загального та платність спеціального використання
природних ресурсів для господарської діяльності; і) стягнення плати за
забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості
природних ресурсів компенсація шкоди, заподіяної порушенням
законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної
змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на
екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони
навколишнього природного середовища;

к)вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на
основі широкого міждержавного співробітництва.

Стаття 4. Право власності на природні ресурси. Природні ресурси України
є власністю народу України, який має право на володіння, використання
та розпорядження природними багатствами республіки. У державній
власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у
колективну і приватну власність. Повновладдя народу України в галузі
охорони навколишнього природного середовища та використання природних
ресурсів реалізується на основі Конституції України ( 888-09 ) як
безпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через
республіканські органи державної влади відповідно до законодавства
України. Від імені народу України право розпорядження природними
ресурсами здійснює Верховна Рада України. Стаття 5. Об’єкти правової
охорони навколишнього природного середовища. Державній охороні і
регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє
природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов
та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і
не використовувані в народному господарстві в даний період (земля,
надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний
світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні
підлягають території та об’єкти природно-заповідного фонду України й
інші території та об’єкти, визначені відповідно до законодавства
України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої
екологічної обстановки підлягають також здоров’я і життя людей. (Від
неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу, від акустичного
електромагнітного, іонізуючого впливу, фізичних факторів та
радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими,
іншими відходами.)

Стаття 6. Державні екологічні програми З метою проведення ефективної і
цілеспрямованої діяльності України по організації і координації заходів
щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення
екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних
ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні
республіканські, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні
програми. Порядок розробки державних екологічних програм визначається
Кабінетом Міністрів України. Стаття 7. Освіта і виховання в галузі
охорони навколишнього природного середовища Підвищення екологічної
культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються
загальною обов’язковою комплексною освітою та вихованням в галузі
охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних
дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої
освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Екологічні
знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб,
діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та
призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища.
Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади здійснюють
підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного
середовища та використання природних ресурсів з урахуванням суспільних
потреб.

Стаття 8. Наукові дослідження в Україні проводяться систематичні
комплексні наукові дослідження навколишнього природного середовища та
природних ресурсів з метою розробки наукових основ їх охорони та
раціонального використання, забезпечення екологічної безпеки.
Координацію та узагальнення результатів цих досліджень здійснюють
Академія наук України та Міністерство охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України.

Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.

Механізм правового забезпечення екологічної безпеки — сукупність
державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяльності,
спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження
погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для населення
та природних систем, локалізацію проявів екологічної небезпеки.

Організаційно-превентивні заходи — комплекс юридично значимих дій, які
спрямовані на виявлення екологічно небезпечних об’єктів, зон, територій
і видів діяльності, впровадження і застосування важелів щодо
попередження виникнення екологічної небезпеки.

Форми.

Обліково — установчі.

Виявлення екологічно небезпечних джерел, об’єктів, територій.

Інвентаризація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Класифікація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Реєстраційно — ліцензійні.

Реєстрація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

Паспортизація екологічно небезпечних підприємств.

Сертифікація екологічно небезпечної продукції.

Ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності.

Посилене нормування викидів і скидів шкідливих фізичних впливів
екологічно небезпечних об’єктів.

Експертно — оціночні.

Проведення екологічних експертиз об’єктів, небезпечних для стану
навколишнього природного середовища, здоров’я і життя людей.

Запровадження попередньої оцінки екологічного впливу тих об’єктів.

Проведення відкритих громадських слухань.

Обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяльності, що
намічаються до реалізації.

Інформаційно — прогностичні.

Систематичне інформування державних органів про екологічний стан та стан
захворюваності людей.

Періодичне інформаційне екологічне забезпечення населення.

Моделювання, програмування і прогнозування зміни екологічного стану
внаслідок дії екологічно небезпечних джерел і об’єктів.

Регулятивно — стимулюючі заходи-система юридичних норм і правил,
спрямованих на регулювання відносин , забезпечення дотримання
пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі
екологічної безпеки.

Нормативно — технічні засоби

Стандарти в галузі екологічної безпеки.

Нормативи екологічної безпеки.

Правила проектування і експлуатації екологічно небезпечних об’єктів.

Норми радіо екологічної безпеки.

Правила поводження з екологічно небезпечними речовинами та джерелами.

Нормативно — правові засоби.(Законодавчі акти)

Імперативи.

Пріоритети.

Принципи.

Нормативно — економічні засоби(Підзаконні акти)

Нормативні плати (Договірне цільове фінансування розвитку екологічно
безпечних технологій і виробництв)

Платежі (Страхування за екологічний ризик).

Пільги (Кредитні, позикові, податкові)

Нормативно — обмежувальні (організаційні засоби)

Нормування екологічно небезпечної діяльності.

Лімітування екологічно небезпечної діяльності.

Надання дозволів на здійснення екологічно небезпечної діяльності.

Регламентування екологічно небезпечних об’єктів.

Зонування екологічно небезпечних територій.

Розпорядчо — виконавчі заходи-цілеспрямована діяльність спеціально
уповноважених органів щодо реалізації заходів та функцій в сфері
забезпечення екологічної безпеки.

Структурно — функціональне забезпечення.

Верховна Рада України( визначає повноваження органів місцевого
самоврядування, органів управління в галузі забезпечення екологічної
безпеки)

Комісія з питань ядерної політики екологічної безпеки при Президентові
України (Вироблення науково обгрунтованих пропозицій з питань формування
державної ядерної політики та екологічної безпеки).

Національна комісія по радіаційній безпеці населення України (Незалежний
орган з радіаційної безпеки населення, розробляє і затверджує норми
радіаційної безпеки.)

Кабінет Міністрів України (Постійна урядова комісія з питань
техногенно–екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).(Організація,
координація і контроль за діяльністю щодо забезпечення
техногенно–екологічної безпеки).

Відділ комплексного використання природних ресурсів та екологічної
безпеки.

Система органів у галузі екологічної безпеки.

Президент України (Вживає заходів до забезпечення національної безпеки).

Рада Національної безпеки України при Президенті України (забезпечення
національної безпеки.

Мінздоров’я України (Розробляє, затверджує і вводить у дію нормативи
екологічної безпеки, норми радіаційної безпеки).

Координаційний комітет з питань якості та безпеки продуктів харчування
при Мінздоров’я України (координація та здійснення контролю за роботою
органів системи державного контролю якості та безпеки продуктів
харчування).

Держкомітет у справах захисту прав споживачів (Здійснює радіологічний,
хімікотоксилогічний і фізикохімічний контроль за продуктами харчування).

Міністерство транспорту України (Формування основних напрямів
екологічної безпеки на транспорті, забезпечення безпеки).

Укрдержхімкомісія — державна міжвідомча комісія України у справах
випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин
(Розглядає питання про заборону застосування екологічно небезпечних
препаратів).

Головне управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною
інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства.
(Проведення екологічного контролю продуктів харчування рослинного та
тваринного походження).

Органи прокуратури України (Нагляд за дотриманням норм екологічної
безпеки).

Контрольно –наглядові та інші організаційно — правові форми.

Мінекобезпеки України (Контроль за додержанням екологічної безпеки).

Держекоінспекція

Головна державна інспекція по нагляду за ядерною та радіаційною безпекою

Забезпечувальні заходи –система юридично значимих дій, спрямованих на
попередження екологічних правопорушень, захист права людини на
екологічну безпеку і пов’язаних з ним інших екологічних прав та
застосування до осіб засобів державно-правового примусу у разі порушення
ними вимог і норм екологічної безпеки.

Запобіжно — деліктні заходи (обмеження екологічно небезпечної діяльності
та зупинення екологічно небезпечної діяльності)

За систематичне порушення нормативів екологічної безпеки.

За порушення нормативів і вимог екологічної безпеки.

Судочинські заходи.

Розгляд справ щодо захисту права громадян екологічну безпеку.

Розгляд справ за позивами органів Прокуратури про припинення екологічно
небезпечної діяльності

Розгляд спав, що виникають із адміністративних правопорушень, вимог і
норм екологічної безпеки.

Розгляд справ про екологічні злочини, що порушують вимоги і норми
екологічної безпеки.

Розгляд справ про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог і
правил екологічної безпеки.

Юридична відповідальність за порушення вимог і норм екологічної безпеки.

Дисциплінарна відповідальність.

Адміністративна відповідальність.

Кримінальна відповідальність.

Майнова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю і майну осіб.

ЗАТВЕРДЖЕНЕ

постановою Кабінету Міністрів України

від 12 листопада 1993 р. N 925

ПОЛОЖЕННЯ про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України

1. Державна екологічна інспекція Мінприроди (надалі — Державна
екологічна інспекція) — це система регіональних і територіальних органів
державної виконавчої влади, що організовують і проводять контроль в
галузі охорони навколишнього природного середовища.

2. До складу Державної екологічної інспекції входять Головна екологічна
інспекція, інспекції охорони Чорного і Азовського морів та екологічні
інспекції відповідних територіальних органів Мінприроди Республіки Крим,
областей, мм. Києва та Севастополя.

3. Державна екологічна інспекція у межах повноважень, визначених цим
Положенням, забезпечує контроль за додержанням законів України, постанов
Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України,
декретів, постанов, розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів
Мінприроди та інших центральних органів державної виконавчої влади.

4. Основним завданням Державної екологічної інспекції є здійснення
державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища
і використання природних ресурсів, а саме за: використанням і охороною
земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів
та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і
природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і
виключної (морської)

економічної зони України, територій та об’єктів природно-заповідного
фонду України, додержанням норм екологічної безпеки; додержанням
установлених лімітів використання природних ресурсів, нормативів
викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;
додержанням екологічних вимог у процесі зберігання, транспортування,
використання, знешкодження та поховання (складування) хімічних засобів
захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин,
виробничих, побутових та інших видів відходів.

5. Державна екологічна інспекція відповідно до покладених на неї
завдань:

1)здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про
охорону навколишнього природного середовища, використанням та
відтворенням природних ресурсів центральними та місцевими органами
державної виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями
незалежно від форм власності та господарювання, громадянами, а також
іноземними юридичними і фізичними особами, в тому числі в процесі:
експлуатації діючих підприємств, споруд і інших об’єктів, водо-, пило-і
газоочисного обладнання, апаратури та інших природоохоронних споруд,
включаючи контроль за наявністю та станом обладнання та апаратури для
обліку використання природних ресурсів, систем контролю за викидами,
скидами забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище
додержанням установлених термінів їх атестації; експлуатації механічних
транспортних засобів, літаків, суден та інших пересувних засобів і
установок у частині додержання нормативів викидів та скидів забруднюючих
речовин і допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне
середовище, встановлених для відповідного типу транспорту; проектування,
розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств,
споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; зберігання,
транспортування, використання, знешкодження та захоронення хімічних
засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних
речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів; добування,
використання та охорони корисних копалин; використання підземних і
поверхневих вод та охорони їх від виснаження, засмічення і
забруднення промисловими, побутовими, дренажними та іншими стічними
водами і скидами та у ході проведення різних видів робіт на водних і
водогосподарських об’єктах і в прибережних водоохоронних зонах (смугах);
використання природних ресурсів територіальних вод, континентального
шельфу і виключної (морської) економічної зони; використання повітряного
басейну та охорони атмосферного повітря від забруднення для всіх видів
народногосподарської діяльності;

використання та охорони земель; використання та охорони рослинного
світу, у тому числі лісів; використання, охорони, відтворення диких
тварин та інших об’єктів тваринного світу, в тому числі рибних запасів,
додержання встановлених правил, норм, лімітів і термінів у веденні
мисливського та рибного господарства; використання та охорони територій
і об’єктів природно-заповідного фонду, а також охорони видів рослин і
тварин, занесених до Червоної книги України; здійснення регулювання
чисельності, акліматизації, реакліматизації, схрещування, торгівлі,
створення зоологічних колекцій та інших вимог використання і охорони
тваринного світу; додержання вимог, установлених дозволами на проведення
робіт, направлених на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ в
господарських цілях; виконання заходів щодо скорочення і регулювання
викидів, скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище
в періоди несприятливих гідрометеорологічних умов, запобігання
аварійним (залповим) викидам, скидам забруднюючих речовин в

навколишнє природне середовище і ліквідації їх наслідків;

2) здійснює державний контроль за додержанням стандартів та нормативів у
галузі охорони навколишнього природного середовища, встановлених
лімітів (квот) використання і добування всіх видів природних ресурсів;

3) здійснює державний контроль за додержанням вимог екологічної
безпеки, в тому числі: в процесі проведення наукових, науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, винаходів,
застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і
систем; на військових та оборонних об’єктах, об’єктах органів внутрішніх
справ, Служби безпеки та прикордонних військ, а також під час
передислокації військових частин, проведення військових навчань,
маневрів, переміщення військ і військової техніки;

4) здійснює лабораторний контроль для визначення: якості стічних вод, що
скидаються підприємствами у водні джерела, та якості викидів в
атмосферне повітря; ефективності роботи очисних споруд і обладнання під
час інспекційних перевірок підприємств і організацій; стану забруднення
навколишнього природного середовища, в тому числі радіоактивного, в
місцях викидів і скидів забруднюючих речовин підприємствами, а також
у разі аварій;

5) надає методичну допомогу та контролює роботу служб охорони
навколишнього природного середовища підприємств та організацій;

6) вивчає та впроваджує в практику роботи досягнення вітчизняної та
зарубіжної науки і техніки в процесі здійснення контролю в галузі
охорони навколишнього природного середовища;

7) контролює виконання вимог міжнародних договорів України щодо
охорони і використання природних ресурсів;

8) бере участь у формуванні розподіленні відповідних позабюджетних
фондів хорони навколишнього природного середовища.

6. Головна екологічна інспекція: організує і здійснює методичне
забезпечення роботи

регіональних і територіальних органів Державної екологічної інспекції
та відповідно до чинного законодавства –відомчий метрологічний
контроль; організує і здійснює професійну перепідготовку кадрів
Державної екологічної інспекції; координує роботу екологічних
інспекцій з контролю за виконанням загальнодержавних, регіональних та
галузевих програм і заходів у частині додержання законодавства про
охорону навколишнього природного середовища; здійснює контроль за
організацією природоохоронної діяльності у міністерствах і відомствах,
її станом в об’єднаннях, установах і на підприємствах; координує і
контролює відповідно до чинного законодавства діяльність спеціально
уповноважених органів контролю в галузі охорони навколишнього
природного середовища інших міністерств, відомств та органів
державної виконавчої влади; надає допомогу екологічним інспекціям у
здійсненні ними контролю на особливо складних об’єктах, у випадках
надзвичайних

екологічних ситуацій тощо; здійснює перевірку діяльності регіональних та
територіальних органів Державної екологічної інспекції; організує
забезпечення регіональних та територіальних органів Державної
екологічної інспекції форменим одягом установленого зразка,
вогнепальною зброєю та контролює їх використання;

виконує інші види робіт згідно з Положенням про Головну екологічну
інспекцію, що затверджується Мінприроди.

7. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції
Державної екологічної інспекції, визначення найважливіших напрямів ії
діяльності утворюється колегія у складі головного державного інспектора
України з охорони навколишнього

природного середовища (голова колегії), його заступників за
посадою, а також інших працівників Державної екологічної інспекції.

8. Функції інспекцій охорони Чорного і Азовського морів та
екологічних інспекцій відповідних територіальних органів Мінприроди
Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя визначаються
положеннями про ці підрозділи, що затверджуються головним державним
інспектором України з охорони навколишнього природного середовища.

9. Державна екологічна інспекція має право:

1) обстежувати у встановленому порядку підприємства, їх об’єднання,
установи і організації незалежно від форм власності та видів
господарської діяльності, військові і оборонні об’єкти, а також
об’єкти органів внутрішніх справ і державної безпеки в будь-який
час їх роботи з метою перевірки додержання вимог екологічної
безпеки, виконання заходів щодо охорони навколишнього природного
середовища і раціонального використання природних ресурсів;

2) пред’являти підприємствам, їх об’єднанням, установам,
організаціям незалежно від форм власності та видів господарської
діяльності, громадянам, а також іноземним фізичним і юридичним
особам вимоги щодо здійснення відповідних заходів з раціонального
використання та охорони природних ресурсів, організації лабораторного
контролю за викидами (скидами) забруднюючих речовин в навколишнє
природне середовище, давати обов’язкові для виконання приписи з питань,
що віднесені до її компетенції;

3) обмежувати, припиняти (тимчасово) будівництво, реконструкцію,
розширення об’єктів промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та
іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів,
пошукових та інших робіт, що

здійснюються з порушенням природоохоронного законодавства, зокрема через
подання про припинення фінансування будівництва у випадках відсутності
екологічної експертизи, а також обмежувати чи зупиняти (тимчасово)
роботу промислових та інших об’єктів, якщо їх діяльність
здійснюється з порушенням норм і правил охорони навколишнього
природного середовища;

4) зупиняти, оглядати та затримувати (тимчасово) будь-які судна, в
тому числі військові кораблі та інші плавучі об’єкти, що перебувають у
внутрішніх і територіальних водах та економічній зоні України
незалежно від їх володільця та видів діяльності для з’ясування причин
та обставин скидання або втрат речовин,

шкідливих для здоров’я людей або для живих ресурсів водних
об’єктів, здійснювати перевірки правильності реєстрації у суднових
документах операцій з цими речовинами, а також перевірки документів,
що засвідчують право на рибний промисел, добування водних тварин і
рослин та проведення інших видів робіт;

5) складати акти перевірок і протоколи про порушення законодавства в
галузі охорони навколишнього природного середовища і використання
природних ресурсів. У разі неможливості встановлення особи порушника на
місці державні інспектори можуть

доставляти порушника до органів внутрішніх справ та інших місцевих
органів державної виконавчої влади;

6) розглядати справи про адміністративну відповідальність за порушення
у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання
природних ресурсів відповідно до чинного законодавства;

7) вносити міністерствам, відомствам, підприємствам, установам та
організаціям пропозиції про позбавлення премії за основними
результатами господарської діяльності службових осіб та спеціалістів,
винних у порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного
середовища та використання природних ресурсів,

забезпечення екологічної безпеки;

8) подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних
внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;

9) залучати за погодженням з керівниками підприємств, їх об’єднань,
установ і організацій, в тому числі громадських, спеціалістів для
виконання аналізів та участі в проведенні перевірок виконання
заходів щодо раціонального використання

природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища,
ліквідації аварійних викидів і скидів забруднюючих речовин в
навколишнє природне середовище;

10) вносити обов’язкові для виконання подання про припинення дії або
анулювання дозволів на захоронення (складування) промислових, побутових
та інших відходів, спеціальне використання природних ресурсів, викиди
(скиди) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на
буріння свердловин на воду та інші корисні копалини, на добування
природних ресурсів, вивезення з України і ввезення в Україну
мисливських трофеїв та відходів, що можуть негативно вплинути на
стан навколишнього природного середовища або здійснюються з
порушенням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, норм, правил і вимог екологічної безпеки, добування і
вивезення з України об’єктів рослинного і тваринного світу,
занесених до Червоної книги України;

11) зупиняти або забороняти проведення робіт на територіях державних
заповідників, національних і природних парків та інших природних
об’єктів, що особливо охороняються, у курортних зонах і місцях
відпочинку, не передбачених режимом їх охорони, а також робіт, які
можуть викликати негативний вплив на природні об’єкти, що охороняються;

12) зупиняти транспортні (плавучі) засоби та перевіряти знаряддя
добування тварин, рослин, риби та інших водних тварин і рослин на
місці їх добування, зберігання, перероблення та реалізації;

13) вилучати в осіб, що порушили природоохоронне законодавство, знаряддя
добування тварин (в тому числі рибних запасів) і рослин, плавучі і
транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддям
незаконного добування продукції, саму незаконно добуту продукцію, а
також відповідні документи в порядку, що затверджується Мінприроди;

14) обмежувати чи зупиняти (тимчасово) виробництво і реалізацію
продукції, використання якої може завдати суттєвої шкоди
навколишньому природному середовищу або не відповідає вимогам
екологічної безпеки;

15) викликати громадян та посадових осіб для отримання свідчень і
пояснень у зв’язку з порушенням ними законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, проводити фотографування,
звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і
розкриття екологічних правопорушень;

16) призначати громадських інспекторів охорони навколишнього природного
середовища за поданням відповідних установ;

17) у випадках, передбачених законодавством, направляти у
встановленому порядку матеріали про порушення природоохоронного
законодавства у відповідні органи для вирішення питання щодо
притягнення винних осіб до адміністративної, кримінальної або іншої
відповідальності;

18) отримувати безкоштовно у міністерств, відомств, підприємств,
установ та організацій, громадян, іноземних фізичних і юридичних осіб
статистичні та інші довідкові та інформаційні матеріали, пояснення,
необхідні для визначення стану використання і охорони природних
ресурсів, а також повідомлення про аварійні

забруднення навколишнього природного середовища і природні
катастрофи;

19) проводити обов’язкове соціальне страхування державних
інспекторів у порядку та на умовах, що встановлюються Кабінетом
Міністрів України.

10. Державна екологічна інспекція у процесі виконання покладених на
неї завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами державної
виконавчої влади, органами місцевого і регіонального
самоврядування та громадськими організаціями.

11. Керівництво Державною екологічною інспекцією здійснює головний
державний інспектор України з охорони навколишнього природного
середовища, який одночасно є заступником Міністра охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Головний
державний інспектор України з охорони навколишнього

природного середовища призначається на посаду Кабінетом Міністрів
України за поданням Міністра охорони навколишнього природного
середовища. Головний державний інспектор України має першого
заступника, який одночасно є начальником Головної екологічної
інспекції, та заступників, які є заступниками начальника Головної
екологічної інспекції. Головними державними інспекторами з охорони
навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів є
начальники

інспекцій охорони Чорного і Азовського морів, а заступники
начальників цих інспекцій — заступниками головних державних
інспекторів. Головними державними інспекторами з охорони
навколишнього природного середовища Республіки Крим, областей, мм.
Києва та Севастополя є начальники державних управлінь охорони
навколишнього природного середовища, а їх заступниками — начальники
інспекційних

підрозділів цих управлінь. Старшими державними інспекторами з
охорони навколишнього природного середовища є начальники відділів
(інспекцій), їх заступники, керівники секторів відповідних інспекційних
підрозділів, а державними інспекторами з охорони навколишнього
природного середовища є головні, провідні спеціалісти і
спеціалісти інспекцій. Заступники головного державного інспектора
України, а також головні державні інспектори Республіки Крим, областей,
мм. Києва та Севастополя, охорони Чорного і Азовського морів та
їх заступники призначаються Міністром охорони навколишнього
природного середовища за поданням головного державного інспектора
України з охорони навколишнього природного середовища, а старші
державні інспектори та інспектори — головними державними
інспекторами відповідних територій.

12. Головний державний інспектор України з охорони навколишнього
природного середовища: координує діяльність органів Мінприроди, інших
міністерств та відомств з питань, що стосуються державного контролю
в галузі охорони навколишнього природного середовища; організує
виконання міждержавних, національних, регіональних, галузевих програм в
частині, що стосується державного контролю в

галузі охорони навколишнього природного середовища; може наділяти
правами державних інспекторів з охорони навколишнього природного
середовища посадових осіб спеціально уповноважених органів інших
міністерств та відомств, що здійснюють

контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

13. Транспортні засоби і судна, що належать регіональним і
територіальним підрозділам Державної екологічної інспекції, мають
кольоровографічне забарвлення і напис з нанесеною емблемою
(плавучі засоби — свій вимпел), обладнуються спеціальними
світловими і звуковими сигналами за погодженням з МВС.

14. Оплата праці працівників Державної екологічної інспекції в
надурочний і нічний час, вихідні та святкові дні здійснюється
відповідно до чинного законодавства.

15. Підрозділи Державної екологічної інспекції мають право на
госпрозрахункову діяльність для проведення оцінки ефективності
роботи природоохоронного обладнання за заявками підприємств,
перепідготовки та атестації спеціалістів міністерств, відомств,
підприємств та організацій в галузі охорони навколишнього
природного середовища, атестації відомчих лабораторій, виконання

інших робіт у порядку, що встановлюється Мінприроди.

16. Державна екологічна інспекція утримується за рахунок коштів
державного бюджету.

17. Головна екологічна інспекція, інспекції охорони Чорного і Азовського
морів є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в
установах банків (в тому числі валютні), бланки і печатки із
зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного
середовища та його заступники, головні державні

інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і
Азовського морів, Республіки Крим, областей, мм. Києва та
Севастополя та їх заступники мають бланки із зображенням
Державного герба України і відповідним написом.

Охоронно-Відновлювальні заходи — комплекс організаційно-юридичних
засобів, спрямованих на локалізацію проявів екологічної небезпеки,
здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій
відповідно до рівня екологічного ризику і встановлення статусу осіб, які
потерпіли внаслідок екологічної небезпеки.

Нормативно — режимні заходи

Визначення ступеню екологічної небезпеки.

Підготовка матеріалів щодо оголошення зон підвищеної екологічної
небезпеки.

Передача і розгляд матеріалів.

Екологічна експертиза матеріалів обгрунтування проектів зон підвищеної
екологічної небезпеки

Прийняття рішення про оголошення режиму зон підвищеної екологічної
небезпеки.

Програмно — ліквідаційні заходи.

Проведення невідкладних аварійно- рятувальних робіт

Паспортизація екологічно небезпечних виробництв.

Дослідження характеру та наслідків впливу екологічної небезпеки.

Оцінка наслідків прояву екологічної небезпеки.

Встановлення статусу потерпілих громадян

Визначення категорії потерпілих осіб від наслідків прояву екологічної
безпеки.

Встановлення причинного зв’язку впливу екологічної безпеки.

Реєстрація потерпілих громадян.

Підготовка і розгляд проектів документів.

Видання правоустановчих документів.

Використана Література:

Андрейцев В. І. Екологічна політика: проблеми правового забезпечення //
Київський університет,1993. №12, вересень. С2-3; №13, жовтень. С3; №15
грудень. С3

Андрейцев В. І., Лапечук П. І. Екологічна безпека і її конституційне
забезпечення // Голос України, 1994. 15 квітня.

Андрейцев В.І. Політика. Інновації. Приватизація. Екологічна безпека.
Право. (Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України).
Ексклюзивні нариси. К. 1996. 140 с.

Бринчук М. М. Правовая охрана окружающей среды от загрязнения токсичными
веществами. М:. Наука, 1990.- 213с.

Тимошенко А. С. Глобальная экологическая безопасность. Международно-
правовой аспект // Советкое государство и право,1989. №1.- С83- 93.

Закно України «Про охорону навколишнього середовища» від 25 червня 1991
р. ст (50.).

Закон України «Про охорону навколишньго природного середовища» від 25
червня 1991р. (ст. 3, 5 та інші)

Положення про Державну екологічну інспекцію Мінприроди України. Затв.
Пост. Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. № 925.

Положення про Головну державну інспекцію по нагляду за ядерною та
радіаційною безпекою від 10 серпня 1991 р. № 458. У зв’язку із
ліквідацією Держатомнагляду України і створення Міністерства охорони
навколишнього середовища та ядерної безпеки згідно Указу Президента від
15 грудня 1994 р. вказана інспекція увійшла в структуру цього
міністерства на правах самостійного структурного підрозділу.

Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення
діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення
ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від
29 жовтня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1992 р. №46. Ст.
637.

Біологічна небезпека

Технічна небезпека

Токсична небезпека

Хімічна небезпека

Радіаційна небезпека

О’ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Біологічна небезпека

— Санітарно епідеміологічна небезпека

Фізична

небезпека

Ядерна

небезпека

Стихійно-природна небезпека

Харчова небезпека

Стихійно природна небезпека

Зовнішня екологічна небезпека

Людина

Природне навколишнє середовище

Внутрішня екологічна небезпека

Підвищений ризик екологічної небезпеки

Система екологічної безпеки

Ознаки

Попередження погіршення

екологічного стану

2)Наявність механізму забезпечення (заходи)

1)Стан навколишнього середовища

Попередження виникнення небезпеки для людей

Складові механізму забезпечення (заходи)

Державно правові

Організаційні

Технічні

Економічні

Політичні

Інші заходи

Державно-правові

Організаційні

Соціально-правова

Біолго-фізичне вище

Спосіб збереження і захисту

Гарантія

Спосіб збереження і захисту

Умови збереження і розвитку

Стан розвитку відносин

Встановлення статусу потерпілих громадян

Програмно- ліквідаційні заходи

Нормативно-режимні заходи

Охоронно відновлювальні заходи

Контрольно- наглядові організаційно- правові форми

Нормативно – обмежувальні (організаційні)

Нормативно — економічні

Нормативно — технічні

Нормативно — правові

Експертно оціночні

Реєстраційно -ліцензійні

Обліково- установчі

Організаційно-превентивні заходи

Юридична відповідальність за порушення вимог і норм екологічної безпеки

Судочинські заходи

Запобіжно деліктні заходи

Структурно –функціональне забезпечення

Система органів у галузі екологічної безпеки

Інформаційно- прогностичні

Забезпечувальні заходи

Розпорядчо –виконавчі заходи

Регулятивно –стимулюючі заходи

Види державно-правових заходів

Похожие записи