Реферат на тему:
Правова охорона водних ресурсів
План
Роль і значення охорони водних ресурсів в Україні
Водний кодекс України – як головний регулятор охорони водних ресурсів
України
Роль Кабінету Міністрів України, Місцевих Рад у охороні водних ресурсів
України
Використана література
1. Роль і значення охорони водних ресурсів в Україні
Генеральна стратегія в галузі охорони водних ресурсів в усіх країнах
світу передбачає: підпорядкування інтересів окремих водокористувачів
загальнонаціональним інтересам; застосування екологічно чистих
(“зелених”) технологій у виробництві для поліпшення якості вод,
запобігання їх забрудненню і перегріванню; можливість позитивних змін у
навколишньому середовищі з урахуванням альтернативних варіантів
водопостачання і водоспоживання.
Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення
і суспільного господарства водою можливі при поліпшенні якості води та
водного режиму річок, раціональному використанні води підприємствами
всіх галузей суспільного господарства та відтворенні водних ресурсів.
Усі промислові й сільськогосподарські підприємства зобов’язані:
· проводити заходи щодо економного використання водних ресурсів;
· застосовувати сучасні ефективні й досконалі технічні засоби і
технології, щоб запобігти великим втратам і забрудненню води;
· контролювати якість і кількість скинутих у водні об’єкти промислових
стоків тощо.
Чинним в Україні водним законодавством регламентується використання води
певної якості. Не дозволяється, зокрема, застосовувати питну воду для
охолодження блоків ТЕС, скидати у водойми стічні води із вмістом цінних
відходів, які можна вилучити за допомогою спеціальних технологій. На
підприємствах ефективним вважається зворотне водокористування, коли їх
власні стічні води після локального очищення (на місці) повторно
використовуються в технологічному циклі, і забруднені стоки взагалі не
потрапляють у водойми.
Вода має надзвичайно цінну властивість – постійно самопоновлюватися під
впливом сонячної радіації та самоочищення. Останнє полягає в
перемішуванні забрудненої води з усією її масою у водному джерелі і
подальшому процесі мінералізації органічної речовини та відмиранні
бактерій. У природному самоочищенні води беруть участь бактерії, гриби,
водорості. Встановлено, що в процесі бактеріального самоочищення через
24 год. залишається не більше 50 % бактерій, через 96 год. – 0,5 %. Для
самоочищення забрудненої води необхідне багаторазове розбавляння її
чистою водою. У разі сильного забруднення самоочищення води не
відбувається, тому потрібні спеціальні заходи і методи щодо ліквідації
забруднень, які надійшли із стічними водами.
2. Водний кодекс України –
як головний регулятор охорони водних ресурсів України
Водний кодекс України регулює правові відносини з метою забезпечення
збереження, наукового обгрунтування, раціонального використання вод для
потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів,
охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання
шкідливим діям вод та ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану
водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій
і громадян на водовикористан-ня. Водний фонд України включає всі води
(водні об’єкти) на території України. До нього належать: поверхневі води
— природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми
(водосховища, ставки) й канали; підземні води та джерела; внутрішні
морські води й територіальне море.
Для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх
забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і
тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо
озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.
Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської
діяльності, що регулюється.
Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими
проектами.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення
господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів зобов’язані доводити
до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж
водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного
режиму, який діє на цих територіях.
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а
також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється
виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів і державними
органами охорони навколишнього природного середовища.
З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення
та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ
та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки
під прибережні захисні смуги.
Водні об’єкти, віднесені у встановленому законодавством порядку до
територій та об’єктів природно-заповідного фонду, охороняються та
використовуються відповідно до вимог, встановлених Законом України “Про
природно-заповідний фонд України”.
На водних об’єктах, віднесених до природно-заповідного фонду,
забороняється здійснення будь-якої діяльності, що суперечить їх
цільовому призначенню.
У Водному Кодексі України глава 20. присвячена охороні вод від
забреднення, засмічення і вичерпання, Так у статті 95. Стаття 95.
Охорона вод (водних об’єктів) говориться: усі води (водні об’єкти)
підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій,
які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров’ю
людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об’єктів водного
промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості
земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних
властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення,
порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
У статті 98 Водного кодексу України говориться: забороняється введення в
дію:
1) нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних
та інших об’єктів, не забезпечених пристроями і очисними спорудами
необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або
їх шкідливій дії, та необхідною вимірювальною апаратурою, що здійснює
облік об’ємів забору і скидання води;
2) зрошувальних і обводнювальних систем, водосховищ і каналів – до
проведення передбачених проектами заходів, що запобігають затопленню,
підтопленню, заболоченню, засоленню земель і ерозії грунтів, а також
забрудненню поверхневих та підземних вод скиданням із зрошувальних
систем;
3) осушувальних систем – до повної готовності водоприймачів та інших
споруд відповідно до затверджених проектів;
4) водозабірних споруд – без рибозахисних пристроїв та облаштованих
відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів;
5) гідротехнічних споруд – до повної готовності пристроїв для
пропускання паводкових вод і риби відповідно до затверджених проектів;
6) експлуатаційних свердловин на воду – без оснащення їх водорегулюючими
та контрольно-вимірювальними пристроями.
Наповнення водоймища до здійснення передбачених проектами заходів щодо
підготовки його ложа забороняється.
Згідно Водного Кодексу України також забороняється скидання у водні
об’єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і
сміття.
Підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється
забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм,
водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та
іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими
речовинами.
Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших
споруд на водних об’єктах, а також інші юридичні та фізичні особи
зобов’язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення
внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших
забруднюючих речовин.
У внутрішні морські води та територіальне море забороняється скидати з
суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних
суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також
радіоактивні або інші відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть
спричинити забруднення моря.
Роль Кабінету Міністрів України, Місцевих Рад
у охороні водних ресурсів України
Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення
та засмічення здійснюється відповідно до правил, що затверджуються
Кабінетом Міністрів України, інших актів законодавства.
З метою запобігання забрудненню вод сільськогосподарські,
лісогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства та
громадяни зобов’язані дотримувати встановлених правил зберігання,
транспортування та використання добрив, хімічних засобів захисту рослин
та інших токсичних препаратів і речовин.
Охорона водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних,
здійснюється в порядку, встановленому для санітарної охорони курортів.
З метою охорони водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних,
встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом у
порядку, передбаченому законодавством про охорону здоров’я.
Скидання будь-яких зворотних вод у водні об’єкти, що віднесені до
категорії лікувальних, забороняється.
Підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно
впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують
накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи
відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення
підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних
свердловин для контролю за якісним станом цих вод.
У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості
особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов’язані з
пошуками, розвідкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні
повідомити про це у встановленому порядку державні органи геології,
охорони навколишнього природного середовища і санітарного нагляду для
вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення.
Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті
спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а
також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі
виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані.
Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових
свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують
пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та
спостережних свердловин і виробок – організації, на балансі яких вони
знаходяться.
У разі неможливості встановити власника покинутих свердловин і виробок
їх ліквідація здійснюється за рішенням місцевих Рад народних депутатів
державними органами геології. Якщо експлуатація самовиливних свердловин
є можливою, то вони оснащуються регулюючими пристроями.
У разі вичерпання запасів підземних вод, визначених Державною комісією
України по запасах корисних копалин, а також у разі забруднення
підземних вод встановлюються причини, з яких це сталося, і за
пропозиціями державних органів геології і охорони навколишнього
природного середовища за рахунок винних осіб здійснюються заходи щодо їх
відтворення.
Спеціальні роботи щодо спорудження експлуатаційних свердловин на воду
здійснюються згідно з проектно-кошторисною документацією організаціями,
які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання таких робіт.
Проектно-кошторисна документація на проведення цих робіт погоджується у
встановленому порядку з державними органами геології та охорони
здоров’я.
Дозвіл (ліцензія) на проведення спеціальних робіт по спорудженню
експлуатаційних свердловин на воду видається державними органами охорони
навколишнього природного середовища за наявності погодженого проекту і є
підставою для фінансування цих робіт.
Місцеві Ради народних депутатів зобов’язані інформувати населення про
аварію, стихійне лихо, їх масштаби, можливе порушення екологічної
безпеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.
Усі спори з питань використання та охорони вод і відтворення водних
ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього
природного середовища, водного господарства, геології, місцевими радами
народних депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у
порядку, встановленому законодавством.
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну,
адміністративну, цівільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно
з законодавством України.
Використана література
Конституція України.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
25.06.1991.
Водний Кодекс України. 06.06.1995. // Голос України 20.07.1995.
Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. —
К.: Либідь. 1995 — 368 с.
Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./
Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев В. А.
— К.: Юрінком їнтер, 1997. — 704 с.
Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.
Биосфера. Экология. Охрана природы. // Справоч. пособие. (Сытник К. М.,
Брайон А В., Гордецкий А В.), — К.: Наукова думка, 1987.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
