Реферат на тему:

Планування раціонального природокористування та охорона навколишнього
середовища

План

Принципи, завдання та методи планування природокористування.

Екологічні вимоги до створення і функціонування споруд та об’єктів.

Охорона довкілля в агроекосистемах.

Природно-заповідний фонд. Червона книга України.

Проблеми розвитку заповідної справи в Карпатському регіоні.

1. Планування природокористування являє собою комплекс дій і рішень,
розробка специфічних стратегій, призначених для реалізації поставлених
цілей. Основними етапами планування в будь-якій сфері діяльності (за
умови, що мети визначені) є збір і аналіз інформації, прогноз зміни
ситуації в майбутньому, розробка конкретних заходів для досягнення
визначеного результату, формування організаційної структури для
реалізації заходів, розподіл ресурсів і вибір джерел фінансування.

Можна виділити наступні принципи в сфері планування охорони
навколишнього середовища і раціонального природокористування України:

послідовне рішення проблем розвитку господарського комплексу держави,
при якому цілком враховуються екологічні і природно-географічні умови
конкретних територій;

послідовне досягнення на кожній конкретній території якості середовища
проживання, що відповідає системі оцінок генетичного здоров’я населення;

відновлення і збереження біосферної рівноваги, генетичного фонду
тваринного світу;

раціональне використання всього природно-ресурсного потенціалу України.

Завданнями державного планування природокористування є:

Визначення основних напрямків державної політики в області охорони
навколишнього природного середовища.

Формування достовірної бази даних про стан природно-ресурсного
потенціалу в Україні, збір системно-організованих даних про природні
ресурси і природні об’єкти в межах адміністративних територій (область,
АР), призначених для забезпечення процесу прийняття управлінських рішень
з питань охорони навколишнього середовища, використання природних
ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Розробка конкретних програм, планів, заходів, спрямованих на охорону
навколишнього середовища і раціональне природокористування в наступних
сферах:

екологічно безпечний розвиток виробництва і розміщення продуктивних сил;

створення здорового середовища проживання населення; попередження і
зменшення небезпечного впливу природних явищ, техногенних аварій і
катастроф;

оздоровлення порушених екосистем в екологічно несприятливих регіонах
України;

вирішення глобальних екологічних проблем, міжнародне співробітництво в
області природоохоронної діяльності.

Своєчасне забезпечення намічених нормативно-правовою базою заходів і
програм. Розробка стандартів і нормативних екологічних вимог до
господарської діяльності (при усіх формах власності), антропогенних
навантажень і стану довкілля.

Формування ефективної системи органів державного управління в області
екології і природокористування, що покликані здійснювати єдину
екологічну політику України на різних рівнях планування — на рівні
країни, регіонів, конкретних проектів і програм.

Розробка ефективної системи фінансування заходів, спрямованих на охорону
природи і раціональне природокористування.

Основними методами планування природокористування на державному рівні є
нормативний і програмно-цільовий методи.

Екологічний норматив визначає ступінь максимально допустимого втручання
людини в екосистеми, при якій зберігаються екосистеми бажаної структури
і динамічних якостей.

Сутність програмно-цільового методу планування закладається в
комплексному підході до досягнення заданої мети за допомогою особливої
програми, у якій передбачається організаційний механізм реалізації
програми. Першим етапом програмно-цільового планування є постановка і
чітке формулювання визначеної задачі; під конкретну задачу розробляється
і затверджується план дій (програма) з детальним описом заходів і осіб
(організацій), відповідальних за проведення кожного заходу. Програма
повинна передбачати джерела фінансування, етапи реалізації, критерії
оцінки досягнутих результатів.

Програмно-цільовий метод планування природокористування на рівні держави
являє собою пакет нормативних актів (Планів, Програм, Заходів і т.д.),
розрахованих, як правило, на довгостроковій основі (2-5 років).

2. При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і
реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів,
удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та
устаткування, а також в процесі експлуатації цих об’єктів забезпечується
екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів,
додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне
середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація,
знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація,
виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і
здоров’я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов’язана з
шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу
введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і
пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення
впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і
складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки
її впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної
території, стану навколишнього природного середовища в місці, де
планується розміщення об’єктів, екологічних прогнозів, перспектив
соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного
впливу шкідливих факторів та об’єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують,
будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію
підприємства, споруди та інші об’єкти, а також проводять дослідну
діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан
навколишнього природного середовища, подають спеціально уповноваженому
центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів та його органам на місцях спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на
яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і
виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та
реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

3. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані
додержуватись правил транспортування, зберігання і застосування засобів
захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і
нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим
щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього
природного середовища і продуктів харчування.

При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно
небезпечних для навколишнього природного середовища субстанцій повинні
розроблятися та затверджуватися у встановленому законодавством порядку
допустимі рівні вмісту цих речовин у об’єктах навколишнього природного
середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової
кількості та утилізації після використання.

Вміст природних та штучних домішок, які можуть негативно впливати на
стан навколишнього природного середовища або здоров’я людей, у таких
препаратах, а також сировині, що використовується для їх виробництва, не
повинен перевищувати допустимих рівнів, встановлених відповідно до
законодавства.

Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні,
використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних
для навколишнього природного середовища і здоров’я людей речовин,
віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за
ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі
висновку державної екологічної експертизи і погоджуються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони
здоров’я і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади
з питань екології та природних ресурсів.

Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в
Україні, регламенти їх застосування, а також щорічні доповнення до нього
визначаються в установленому законодавством порядку. 

4. З метою збереження екологічної цінності унікальних і типових
природних комплексів, сприятливої екологічної обстановки, попередження
та стабілізації негативних природних процесів і явищ в Україні прийнято
програмні та правові акти щодо охорони природних територій та об’єктів.
До них належать Програма перспективного розвитку заповідної справи в
Україні, затверджена Верховною Радою України 22 вересня 1994 p.,
Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі
України на 2000-2015 роки, затверджена Верховною Радою України 21
вересня 2001 p.. Земельний кодекс України, Водний кодекс України,
Лісовий кодекс України, закони України «Про охорону навколишнього
природного середовища», «Про природно-заповідний фонд», «Про курорти»
тощо.

&

<До природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, входять території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України. До природно-заповідного фонду України належать: ( Природні території та об'єкти, зокрема, такі, як природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному Стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки; біосферні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів; національні природні парки - природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність; регіональні ландшафтні парки — природоохоронні, рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення; заказники — це природні території (акваторії), створені з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів; пам'ятки природи — окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані; заповідні урочища — лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. (Штучно створені об'єкти, тобто, такі, як ботанічні сади — науково-дослідні природоохоронні установи, що створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в Спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої та світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної та освітньої роботи; дендрологічні парки — науково-дослідні природоохоронні установи, що створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання; зоологічні парки — природоохоронні культурно-освітні та науково-дослідні установи, що створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі; парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва - природоохоронні рекреаційні установи, що створюються з метою охорони і використання найбільш визначних та цінних зразків паркового будівництва в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України та Автономної Республіки Крим. Також до природних територій, що підлягають особливій охороні, відносяться курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони Курортні та лікувально-оздоровчі зони - території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. З метою захисту цих зон встановлюються округи їх санітарної охорони. У межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості та санітарний стан території, що підлягає особливій охороні. Рекреаційними зонами є ділянки суші та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. Такі зони повинні використовуватися лише за цільовим призначенням, тому на їх території забороняються: а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням. Рідкісні і такі, що перебувають (зростають) під загрозою зникнення у природних умовах на території республіки, види тварин і рослин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України. Червона книга України - це офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення. Червона книга містить сім категорій видів тваринного та рослинного світу, а їх диференціація залежить від небезпеки зникнення того чи іншого виду. Це категорії: зниклі, зниклі в природі, зникаючі, вразливі, рідкісні, неоцінені та недостатньо відомі. 7 лютого 2002 p. Верховною Радою України прийнято Закон "Про Червону книгу України", що встановлює поняття та об'єкти Червоної книги України, повноваження державних органів у сфері управління та контролю щодо охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги, порядок організації та ведення Червоної книги, умови використання об'єктів і відповідальність за порушення Законодавства про Червону книгу. 5. Карпати —один із найзначніших східноєвропейських оздоровчо-рекреаційних об'єктів, зона цінних лісових масивів, які очищують повітряний басейн над величезною частиною Східної Європи. У Карпатах зосереджена третина лісових запасів України, лісистість цієї території одна з найвищих у країні — 53,5 %. Тут росте 2110 видів квіткових рослин (50 % генофонду судинних рослин України), багато цінних видів дерев і лікарських рослин. Та протягом останніх десятиліть Карпати зазнають дедалі більших втрат унаслідок діяльності людини. Для більшої частини Карпатського регіону характерна суттєва антропогенна трансформованість ландшафтів і значна забрудненість середовища. Хоча, на відміну від інших регіонів України (Донбас, Придніпров'я), поширення забруднення не має загального площинного характеру. Однак, в певних місцях сформувалися стабільні вогнища загрозливого екологічного стану. Наприклад, в межах Дрогобицької агломерації (Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець), де розвинуті гірничохімічна, нафтопереробна, лакофарбова та інші галузі промисловості, ставиться під загрозу розвиток рекреаційного господарства. Аналогічна ситуація склалася в межах Львівсько-волинського вугільного басейну, в зонах впливу Яворівського і Роздольського ВАТ "Сірка", Калуського ЗАТ "Лукор". Карпатські ліси опинилися перед загрозою зникнення не тільки через лісорозробки та надмірний випас худоби на більшості полонин, а й від хімічного забруднення, кислотних дощів. Збереження біорізноманітності Карпат — нагальна проблема. Структурні зміни в економіці регіону мають передбачити посилення рекреаційного значення Українських Карпат для населення не тільки нашої країни, а й Центральної та Східної Європи, зменшення техногенного навантаження. Надзвичайно важливе при цьому міжнародне співробітництво всіх країн Карпатського регіону. Вельми перспективним є розвиток туризму в Карпатах, але туризму цивілізованого, з урахуванням екологічної стійкості рекреаційних зон і заповідних територій. Використана література Гапонова С.В. Екологія.- К.: Ленвіт, 2000.- 64с. Троянський Олексій Іванович Екологія людини.- Житомир: Волинь, 2005.- Дуднікова Ірина Ігорінва Екологія і безпека життєдіяльності.- К.: Вища школа, 2005.- 247с. Екологія: основи теорії і практикум.- Львів: Новий Світ-2000, Магнолія плюс, 2003.- 296с. Джигирей, Віктор Степанович Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник.- 3-тє вид., випр. І доп.- К.: Знання, 2004.- 312с.- 17.00 Мусієнко Микола Миколайович, Серебряков Валентин Валентинович, Брайон Олександр Володимирович Екологія. Охорона природи.- К.: Знання, 2002.- 550с. Бойчук Юрій Дмитрович, Солошенко Ельвіра Миколаївна, Бугай Олег Вікторович Екологія і охорона навколишнього середовища.- Суми: Університетська книга, 2005.- Кучерявий В.П. (Кучерявий, Володимир Панасович) Екологія: Підручн. для студ вузів.- Вид. 2-ге.- Львів: Світ, 2001.- 480с. Мусієнко, Микола Миколайович Екологія: Тлумачний словник/ М.М.Мусієнко, В.В.Серебряков, О.В.Брайон.- К.: Либідь, 2004.- 376с.- 19.71

Похожие записи