Реферат на тему:

Перехід біосфери в ноосферу: прогноз і реальність

Вернадський, проаналізувавши геологічну історію Землі, дійшов висновку,
що перехід біосфери до нового стану — ноосфери відбувається під дією
нової геологічної сили — наукової думки людства. І все-таки в працях
Вернадського важко знайти закінчене й несуперечливе тлумачення сутності
матеріальної ноосфери як перетвореної біосфери. В одних роботах учений
згадував про ноосферу в майбутньому часі (вона ще не настала), в інших —
у теперішньому (ми входимо в неї), а іноді пов’язував формування
ноосфери з виникненням людини розумної або з появою промислового
виробництва. Слід враховувати і той факт, що, будучи мінералогом,
Вернадський, описуючи геологічну діяльність людини, не вживав понять
«ноосфера» і навіть «біосфера». Ідею формування на Землі ноосфери він
найбільш детально намагався розробити у своїй незавершеній роботі
«Наукова думка як планетне явище», але переважно з погляду історії
науки.

Отже, чим є ноосфера: утопією чи реальною стратегією виживання? Праці
Вернадського дають можливість знайти обґрунтовану відповідь на
поставлене питання, оскільки в них представлений ряд конкретних умов,
які необхідні для становлення й існування ноосфери. Ось ці умови:

1. Заселення людиною всієї планети.

2. Різка перебудова засобів зв’язку й обміну між країнами.

3. Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між усіма країнами
Землі.

4. Початок переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними
процесами, що протікають у біосфері.

5. Розширення меж біосфери й вихід у космос.

6. Відкриття нових джерел енергії.

7. Рівність людей усіх рас і релігій.

8. Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої й
внутрішньої, політики.

9. Свобода наукової думки і наукового пошуку від релігійного,
філософського І політичного тиску і створення в державному ладі умов,
сприятливих для наукової думки.

10. Продумана система народної освіти й охорони здоров’я, підвищення
добробуту трудящих.

11. Розумна перебудова первинної природи Землі з метою зробити її
здатною задовольнити всі матеріальні, естетичні й духовні потреби
чисельно зростаючого населення.

12. Виключення воєн із життя суспільства.

Важливо простежити, наскільки здійсненними є ці умови в сучасному світі

1. Заселення людиною всієї планети. Ця умова втілена в життя. На Землі
вже не існує місць, де б людина не побувала.

2. Різка перебудова засобів зв’язку й обміну між країнами. Цю умову
також можна зарахувати до ряду виконаних. За допомогою радіо і
телебачення люди миттєво довідуються про події у будь-якій точці земної
кулі. Засоби комунікації постійно поліпшуються, прогресують, виникає
такий потенціал, про який навіть і не мріяли. Ще зовсім недавно засоби
телекомунікації були представлені тільки телеграфом, телефоном, радіо й
телебаченням, про які згадував ще Вернадський. Також було можливим
передавати дані від одного комп’ютера до іншого за допомогою модему, що
підключався до телефонної лінії, паперові документи передавалися за
допомогою факсимільних апаратів. І лише останнім часом розвиток
глобальної телекомунікаційної комп’ютерної мережі Інтернет став початком
справжньої революції у людській цивілізації, яка входить зар^з в еру
інформації. У 1968 році Міністерство оборони США потурбувалося, щоб
більша частина їхніх комп’ютерів була об’єднана в спеціальну мережу,
метою якої було сприяння науковим дослідженням у військово-промисловій
сфері. Ця мережа повинна бути стійкою до часткових ушкоджень: будь-яка
частина мережі може зникнути в будь-який момент. І в цих умовах завжди
повинна зберігатися можливість встановити зв’язок між
комп’ютером-джерелом і комп’ютером-приймачем інформації (станцією
призначення). Розробка проекту такої мережі та його реалізація були
доручені ARPA — Advanced Research Projects Agency — Управлінню передових
досліджень Міністерства оборони. Через п’ять років напруженої роботи
така мережа була сформована й одержала назву ARPAnet. Протягом перших
десяти років комп’ютерні мережі розвивалися непомітно, їхніми послугами
користувалися винятково фахівці з обчислювальної й військової техніки.
Але коли почали розвиватися локальні мережі, ‘що поєднували комп’ютери в
межах однієї якої-небудь організації, виникла необхідність об’єднати
локальні мережі різних організацій. Іноді робилися спроби застосовувати
з цією метою вже готову мережу ARPAnet, але чиновники Міністерства
оборони цього не хотіли. Однак життя вимагало швидких рішень, унаслідок
цього за основу майбутньої мережі мереж Інтернет узяли структуру вже
існуючої мережі ARPAnet. У 1973 році було влаштовано перше міжнародне
підключення — до мережі підключилися Англія й Норвегія. І все-таки
справжньою причиною різкого зростання мережі Інтернет наприкінці 80-х
років стали зусилля NSF (National Science Foundation — Національний
науковий фонд США) та інших академічних організацій і наукових фондів
усього світу з підключення наукових установ до мережі. Ріст і розвиток
мережі Інтернет, удосконалювання обчислювальної й комунікаційної техніки
відбувається зараз подібно до того, як йде розмноження й еволюція живих
організмів. Якщо раніше мережею могли користуватися винятково дослідники
в області інформатики, державні службовці й підрядчики, то тепер
практично кожен бажаючий може одержати до неї доступ. Цей факт е
втіленням мрії Вернадського про сприятливе середовище для розвитку
наукової праці, популяризації наукового знання, про інтернаціональність
науки. Раніше для появи у світі наукової праці необхідні були роки, а
зараз будь-який учений, що має доступ до мережі Інтернет, може
представити свою працю, наприклад, у вигляді так званої WWW сторінки
(World-Wide Web — «Всесвітня павутина») на огляд усім користувачам
мережі. Він може показати не тільки текст статті й малюнки (як на
папері), але й рухливі ілюстрації, а іноді й звуковий супровід.

Світове співтовариство близько 30 тисяч комп’ютерних мереж, що
взаємодіють між собою. Населення Інтернету вже складає майже 30
мільйонів користувачів і близько 10 мільйонів комп’ютерів, до того ж
кількість вузлів кожні півтора року подвоюється.

3. Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між усіма країнами
Землі. Ця мова поступово виконується. Створена після Другої світової
війни Організація Об’єднаних націй (ООН) стала більш стійкою і діючою,
ніж Ліга націй, що існувала в Женеві з 1919 р. по 1946 р.

4. Початок переваги геологічної ролі людини над іншими геологічними
процесами, що протікають у біосфері. Ця умова практично виконана, хоча
саме переважання геологічної ролі людини в ряді випадків стало причиною
тяжких екологічних наслідків. Об’єм гірських порід, що видобувається з
глибин Землі всіма шахтами і кар’єрами світу, на сьогодні практично
вдвічі перевершує середній об’єм лави й попелу, що виноситься щорічно
усіма вулканами Землі.

5. Розширення меж біосфери й вихід у космос. В останніх своїх роботах
Вернадський не вважав, що межі біосфери постійні. Він акцентував увагу
на розширенні їх у минулому як результати виходу живої речовини на сушу,
появи високостовбурної рослинності, літаючих комах, а пізніше літаючих
ящерів і . -птахів. У процесі переходу в ноосферу межі біосфери мають
розширюватися, а людина повинна вийти в космос. Пророкування
Вернадського справдилися.

6. Відкриття нових джерел енергії. Ця умова виконана, але має, на жаль,
трагічні наслідки. Атомна енергія давно освоєна і в мирних, і у воєнних
цілях. Людство (а точніше, політики), мабуть, не готові обмежитися
мирними цілями, більше того — атомна (ядерна) сила ввійшла в наше
століття як засіб залякування конфронтуючих ядерних держав. Питання про
використання атомної енергії дуже турбувало Вернадського ще більше ніж
півстоліття тому. У передмові до книги «Нариси й промови» він пророчо
писав про те, що невідомо, чи зуміє людина правильно скористатися силою,
яку їй дає атомна енергія. Могутність нового джерела енергії дуже
небезпечна. Щоб розвивати міжнародне співробітництво в області мирного
використання атомної енергії, у 1957 році було утворене Міжнародне
Агентство з Атомної Енергії (МАГАТЕ), яке об’єднувало до 1981 року 111
держав.

7. Рівність людей усіх рас і релігій. Ця умова поступово досягається.
Рішучим кроком для встановлення рівності людей різних рас і
віросповідань стало руйнування колоніальних імперій наприкінці XIX
століття.

8. Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої й
внутрішньої політики. Ця умова досягнута у всіх країнах з парламентською
формою правління.

9. Свобода наукової думки і наукового пошуку від релігійного,
філософського і політичного тиску і створення в державному ладі умов,
сприятливих умов вільної наукової думки. У країнах СНД важко говорити
про виконання цієї умови. Адже ще нещодавно наука тут була під сильним
гнітом певних філософських і політичних побудов. Зараз наука від таких
лабетів вільна, однак через важке економічне становище чимало вчених
поставлені перед необхідністю заробляти собі на життя ненауковою працею,
інші покидають ці країни.

10. Продумана система народної освіти, охорони здоров’я й підвищенні

1 Добробуту трудящих. Завдяки цій умові створюється реальна можливість
не допустити недоїдання й голоду, убогості, запобігти багатьом хворобам.

11. Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її
даною задовольнити всі матеріальні, естетичні й духовні потреби чисельно
зростаючого населення. Ця умова, особливо в країнах СНД, поки не
виконується, і все-таки перші кроки в напрямку розумної реорганізації
природи в другій половині XX століття почали здійснюватися. Сьогодні на
базі екологічних ідей інтегруються науки. Уся система наукового знання
стає фундаментом для екологічних завдань. Про це також згадував
Вернадський, намагаючись побудувати єдину науку про біосферу.
Екологізація західної свідомості відбувалася, починаючи з 70-х років,
формуючи умови для виникнення екофільної цивілізації. На цьому етапі
екстремістська форма руху «зелених» виявилася там уже не потрібною, тому
що почали працювати державні механізми регулювання екологічних проблем.
У СРСР до 80-х років вважалося, що соціалістичне господарювання
перешкоджає загрозі екологічної кризи. У період перебудови цей міф
розвіявся, активізувався рух «зелених» Але сьогодні політичне
керівництво переорієнтувалося в основному на вирішення економічних
проблем, тоді як проблеми екології були відсунуті на задній план У
світовому масштабі для вирішення екологічної проблеми в умовах зростання
кількості населення планети потрібно бути здатними вирішувати глобальні
проблеми, що в умовах суверенітету різних держав виглядає сумнівним.

12. Виключення воєн із життя суспільства. Вернадський вважав це дуже
важливою умовою для створення й існування ноосфери. Але вона дотепер не
виконана, і поки не зрозуміло, чи може бути виконана взагалі.

Доведено, що наявні всі ті конкретні ознаки, усі або майже всі умови, на
які вказував В. І. Вернадський для того, щоб відрізнити ноосферу від
станів біосфери, які існували раніше. Вона утворюється поступово, і,
цілком ймовірно, ніколи не можна буде точно передбачити рік або навіть
десятиліття, із якого перехід біосфери в ноосферу можна буде вважати
завершеним.

Сам Вернадський, спостерігаючи руйнівні результати господарювання людини
на Землі, вважав їх певними вадами. Він глибоко вірив у людський розум,
гуманізм наукової діяльності, торжество добра й краси. Тому ноосферу
потрібно вважати символом віри, ідеалом розумного людського втручання в
біосферкі процеси під впливом наукових досягнень.

Ідеї Вернадського йшли попереду свого часу. Також це стосується і вченні
про біосферу, її переходу в ноосферу. Сьогодні, коли надзвичайно
загострились глобальні проблеми сучасності, стають зрозумілими пророчі
слова Вернадського про те, що необхідно думати й діяти в планетному —
біосферному — аспекті Саме в наш час розвалюються ілюзії технократизму,
впокорення природи і доводиться сутнісна єдність біосфери й людства.
Доля нашої планети й доля людства — це єдина доля.

Становлення етапу ноосфери Вернадський пов’язує з дією багатьох
факторів: єдністю біосфери і людства, єдністю людського роду,
планетарним характером людської діяльності та її сумірністю з
геологічними процесами, розвитком демократичних форм людського співжиття
і прагненням до миру народів планети, небувалим розквітом («вибухом»)
науки й техніки. Узагальнюючи ці явища, ставлячи в нерозривний зв’язок
подальшу еволюцію біосфери з розвитком людства, Вернадський і вводить
поняття ноосфери.

Слід мати на увазі, що завдання створення біосфери — це завдання
сьогоднішнього дня. Якщо людство об’єднає свої зусилля, затвердить нові
цінності співробітництва й взаємозв’язку всіх народів світу, то вона
цілком може бути розв’язна.

Похожие записи