Реферат на тему:
Оцінка екологічного потенціалу АРК Крим у контексті формування
регіональної екологічної політики
У наш час практично жодне серйозне наукове регіонально-економічне
дослідження особливостей функціонування і розвитку того чи іншого
об’єкта, явища, процесу в рамках конкретної територіальної суспільної
системи не здійснюється без їх вивчення в екологічному контексті.
Безумовно, це не може не стосуватися і такого важливого завдання, як
обґрунтування соціально-економічного зростання регіону в контексті
формування регіональної екологічної політики.
У науковій літературі акцентується увага на економічних, правових і
соціальних передумовах погіршення стану навколишнього середовища, а
саме:
• відсутність економічних механізмів, що формують зацікавленість
виробників і жителів регіону в економії ресурсів;
• відсутність соціально-впливових верств населення, готових вкладати
зусилля і капітал у вирішення екологічних проблем;
• низький екологічний освітній рівень жителів міста, що пов’язане і з
відсутністю екологічної реклами, пропаганди й агітації.
Багато вітчизняних дослідників регіонів (Багров Н.В., Багрова Л.А.,
Бакаєва І.В., Баличева Д.В., Османов І.Х.) пов’язують перспективи
поліпшення екологічного стану Криму з більш широким розвитком
рекреаційної спеціалізації [1,4,5]. Рекреаційне господарство з
екологічної точки зору розглядається як значно сприятливіша форма
діяльності в порівнянні з промисловістю, сільським господарством і
транспортом. Однак сама по собі форма діяльності не забезпечує чистоти
навколишнього середовища. Рекреаційна діяльність, проведена з порушенням
правил, режимів, також може викликати зниження екологічного потенціалу.
Вже згадуваний Багров Н. В. [1], а також Сліпокуров А.С. зазначають, що
збереження екологічно чистого середовища в Криму є частиною всього
рекреаційного процесу і гарантує високу ефективність використання всіх
інших ресурсів [1,5].
Метою статті є обґрунтування як ролі й місця екологічних проблем, так і
екологічного потенціалу при формуванні регіональної стратегії розвитку
конкретної територіальної суспільної системи.
Під екологічними проблемами розвитку конкретної територіальної
суспільної системи (наприклад, регіону, а в нашому випадку АР Крим)
розуміються явища й процеси деградації її природної екосистеми і
скорочення природно-ресурсного потенціалу, що детермінується будь-якими
погіршеннями якості компонентів природного середовища в результаті
інтенсивної антропогенної діяльності. На визначальній стадії свого
розвитку екологічні проблеми можуть породжувати економічні, соціальні і
політичні проблеми. Як правило, лише на такій стадії вони починають
усвідомлюватися населенням і владними структурами, набуваючи при цьому,
правда, з суттєвим запізненням, статусу актуальних і таких, що вимагають
невідкладного дослідження і вирішення. Отже, про екологічні проблеми
говорять вже тоді, коли вони є очевидними і про них не можна мовчати. Їх
можна лише нейтралізувати чи ліквідовувати. Але надзвичайно важливим
завданням сьогодення є попередження виникнення і загострення екологічних
проблем. У такому випадку необхідно досліджувати екологічний потенціал
та рівень його використання.
На думку автора, екологічний потенціал територіальної суспільної системи
– це запаси природних сил і соціальних зусиль, здатних забезпечувати
відтворення природної складової цієї системи в процесі взаємодії людини
з довкіллям, включаючи економічне використання природних ресурсів, їх
охорону та відновлення. На сьогодні в Україні практично відсутні
регіональні та локальні суспільні системи, в яких би екологічний
потенціал не вичерпувався. А це веде до загострення ризиків існування
соціальних спільнот, та й етносу загалом, уже в найближчій перспективі.
Отже, в наш час надзвичайно важливо виявити темпи скорочення
екологічного потенціалу і зробити все можливе, аби максимально
уповільнити їх.
Для того, щоб оцінити наявний екологічний потенціал регіону, необхідно
спочатку проаналізувати наявну сьогодні екологічну ситуацію, а потім
активізувати зусилля суспільства, спрямовані на її поліпшення.
Дослідження екологічної ситуації важливе ще й тому, що саме якість
навколишнього середовища є одним з найважливіших компонентів
рекреаційно-туристичних ресурсів. У 80-ті роки, коли помітно погіршився
стан навколишнього середовища, прийшло й усвідомлення того, що без
високої якості середовища неможливий повноцінний відпочинок. Сказане
вище можна проілюструвати таким прикладом: погіршення екологічної
ситуації в Криму вплинуло на рекреаційні якості району, основний
бальнеологічний ресурс Ялти – клімат – втратив лікувальні властивості, а
основний оздоровчий ресурс – прибережні води Чорного моря – стає
небезпечним для здоров’я.
Екологічна ситуація АР Крим на сьогодні є надзвичайно складною: зростає
забруднення земельних ресурсів, повітряного басейну, водних ресурсів,
деградують лісові ресурси тощо, внаслідок чого підвищується
захворюваність корінного населення регіону і знижується привабливість
Криму для рекреантів.
Особливо забрудненими є земельні ресурси. Зазначимо, що широке
застосування отрутохімікатів у сільському господарстві, використання
застарілих сільськогосподарських технологій зумовлюють не тільки
забруднення земельних ресурсів, але й активно погіршують якість
вирощуваних у Криму продуктів харчування, що може спричинити
захворювання не тільки місцевого населення, але й завдати шкоди здоров’ю
відпочиваючих. Загальноукраїнська тенденція перевищення смертності над
народжуваністю теж має місце в Криму і багато в чому, на нашу думку,
зумовлена вказаними тенденціями.
Основними забруднювачами повітря є промислові підприємства, які
зосереджені переважно в приморській зоні та поблизу гірських систем.
Значна кількість підприємств знаходиться в курортних містах, надзвичайно
негативно впливаючи на стан довкілля природно-рекреаційних комплексів.
Ситуація ускладнюється тим, що саме в цій зоні надзвичайно мала площа
природно-заповідного фонду. За узагальненими статистичними даними в 2002
р., на частку одного підприємства припадало 70,4 т шкідливих речовин
атмосферних викидів (див. табл.1) [6] .
Це означає, що протягом року одне підприємство викидало в повітря 193 кг
шкідливих речовин. Незважаючи на те, що в останні роки викиди в повітря
зменшилися, вони залишаються надзвичайно великими.
Таблиця 1. – Викиди шкідливих речовин стаціонарними джерелами
забруднення в атмосферне повітря окремих міст (тис. т)
1990 1995 1999 2000 2001 2002 Викинуто в середньому одним підприємством
у 2002 р., т
Автономна Республіка Крим
У тому числі 315,9 83,7 29,6 33,5 32,6 31,6 70,4
Сімферополь 12,0 4,2 1,8 2,0 2,0 1,6 31,2
Армянськ 0,1 10,1 3,6 6,1 6,4 5,1 568,3
Керч 223,2 51,4 8,7 10,6 8,3 5,5 113,9
Красноперекопськ 50,1 9,0 7,8 8,6 7,5 8,0 727,8
Ялта 1,5 1,2 0,8 0,8 1,1 1,0 12,6
м. Севастополь 11,3 6,9 2,5 2,6 2,3 2,6 14,4
Як свідчать розрахунки, у 2002 р. на 1 кв. км припадало понад 1200 кг
шкідливих речовин, які викинули в повітря промислові підприємства. Дані
наведеної вище таблиці засвідчують, що найбільшу кількість шкідливих
речовин у повітря викинули підприємства Красноперекопська, Керчі та
Армянська. Найбільше викидів було здійснено підприємствами обробної
промисловості (див. рис. 1).
Рис. 1. Викиди шкідливих речовин
На нашу думку, цілком недопустимим є розвиток хімічної промисловості в
такому регіоні, як Крим. А частка хімічної промисловості в
господарському комплексі регіону є значно більшою, ніж частка цієї
галузі в Україні.
За даними Держкомстату України, в Криму розташовано понад 120 хімічно-,
вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, в зоні можливого ураження яких
проживає чверть населення регіону.
Більшість підприємств використовують застарілі технології, які
зумовлюють не тільки забруднення довкілля, але й являють загрозу для
здоров’я і навіть життя їх працівників. На кінець 2002 р. тільки в
промисловості АР Крим налічувалося 27,5% працівників, які працювали в
умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Зазначимо, що в Криму видобуток сировини здійснюється переважно
відкритим способом, що завдає непоправної шкоди природному середовищу.
Наприклад, інтенсивні гірські розкопки вже багато років ведуться в
гірському Криму. Околиці Балаклави залишені без лісів і перетворені на
свого роду «місячні ландшафти». Поки що вдається не допустити розробки
флюсових вапняків на горі Гасфорта в басейні ріки Чорної біля
Севастополя, про які тривалий час ведуться розмови на різних рівнях.
У цьому регіоні, що зазнав величезного антропогенного навантаження
(особливо у воєнні роки), украй небажано скорочувати чудом збережені
природні ландшафти. Це дивовижне місце: гора знаходиться в буферній зоні
Байдарського заказника, масив обмежує вихід холодного повітря з
Байдарської долини (і якщо зрізати гору, то зміниться місцевий клімат як
у самій Байдарській долині, так і в низинах ріки Чорної). На горі
Гасфорта після Кримської війни 1854-1855 р. було поховання солдатів з
Італії, що не тільки становить історичний інтерес, але і викликає
паломництво іноземних туристів. На жаль, у цих місцях використовується
вибухова технологія, яка застосовується переважно на кар’єрах,
забруднюючи повітряний басейн і тим самим знижуючи якість кліматичних
лікувальних ресурсів.
В останні роки наведена ситуація загострилася у зв’язку з тим, що ряд
приватних фірм, підприємств і організацій, які сформувалися в 90-х роках
і зацікавлені в швидкому збагаченні, накопиченні капіталу, практично
нехтували дотриманням природоохоронного законодавства. Відбувалося
захоплення земель, здійснювалася розробка нових кар’єрів з видобутку
будівельних матеріалів, частішали випадки самовільного вирубування лісів
і лісозахисних смуг, через що руйнувалися ландшафти, а в результаті
виникло декілька конфліктних екологічних зон, зон екологічної напруги та
екологічної кризи в АР Крим.
Зросло забруднення повітря, поверхневих і підземних вод від
перенасичення регіону великою кількістю автомобілів з поганими
технічними характеристиками. Довкілля забруднювалося продуктами згоряння
автомобільного палива (свинець, чадний газ, двооксид сірки та ін.) як
внутрішнього так і транзитного транспорту (див. табл. 2) [6].
Таблиця 2. – Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від
автотранспорту по великих містах і районах АРК Крим у 2002 р.
обсяги викидів усього, т У тому числі:
оксиду вуглецю вуглеводнів оксидів азоту сажі сірчистого ангідриду
Автономна Республіка Крим 86446 69127 11726 5050 235 308
Алушта 3041 2458 402 167 5 9
Армянськ 1114 890 144 70 5 5
Джанкой 1683 1359 225 90 4 5
Євпаторія 5220 4196 735 268 7 14
Керч 6241 5005 831 359 21 25
Красноперекопськ 1262 999 177 74 6 6
Сімферополь 23844 18957 3345 1351 89 102
Саки 1280 1026 181 67 2 4
Судак 1798 1427 239 116 8 8
Феодосія 5092 4097 695 274 10 16
Ялта 8862 7149 1180 483 21 29
Бахчисарайський 3931 3112 561 238 8 12
Білогірський 2008 1618 257 123 4 6
Джанкойський 1929 1545 248 128 3 5
Кіровський 1593 1290 202 95 2 4
Красногвардійський 3178 2523 425 211 8 11
Красноперекопський 774 611 106 54 1 2
Ленінський 2050 1637 271 129 6 7
Нижньогірський 1385 1109 182 88 2 4
Первомайський 1122 897 144 74 3 4
Роздоленський 1232 979 167 78 4 4
Сакський 1829 1460 231 128 4 6
Сімферопольський 3914 3128 507 257 9 13
Советський 1237 996 158 77 2 4
Чорноморський 827 659 113 51 1 3
У даний час спостерігається транспортне перевантаження південного берега
Криму. Інтенсивний транспортний рух призвів до забруднення прилеглої
території важкими металами. За умов наявних екологічних проблем у Криму
плани розвитку транспорту і промисловості без використання надсучасних
технологій, безумовно, послаблять екологічний потенціал даної території.
Проте існуюче нетерпіння в суспільстві щодо розвитку регіону може
зумовити швидке введення промислових і транспортних систем без досить
глибокого екологічного обґрунтування та з мінімальними витратами на
охорону навколишнього середовища.
Надзвичайно сильно забруднені і водні ресурси Криму. Згідно з офіційними
довідковими джерелами, в даний час населення і господарство Криму
споживають приблизно 3000 млн куб. м води на рік, у тому числі: в
комунальному господарстві й на побутові потреби – 190, в сільському
господарстві – 2500, в промисловості – 250. Із загальної кількості води,
що споживається, приблизно 2400 млн куб. м надходить з
Північно-Кримського каналу і понад 500 млн куб. м – води рік та підземні
води. При цьому спостерігається дефіцит води. Фахівці стверджують, що
дефіцит води в цьому регіоні сформований штучно: по-перше, вода
використовується неекономно і неефективно, по-друге, в регіоні набрали
розвитку водоємкі галузі сільського господарства (значна частка води
використовується для зрошення, відтак при поливі втрачається до 50%
використовуваної води). Неодноразово констатувався також той факт, що на
сьогодні відсутній повноцінний розрахунок затрат і доходів, пов’язаних з
поливним землеробством. У наявних розрахунках, як правило, не враховано
те, що в результаті розвитку поливного сільського господарства значні
площі земель підтоплені, відбувається вторинне засолення, дегуміфікація
(вже є оприлюднені розрахунки, що за останні 20-25 років вміст гумусу в
ґрунтах зменшився з 2,9% до 2,5%), а також те, що відбувається
опріснення Сиваша – унікальної гідросистеми, яка містить надзвичайно
цінні ресурси для хімічної промисловості та рекреації. Якщо до сказаного
додати, що вода Північно-Кримського каналу суттєво змінила природну
гідрологічну рівновагу в АР Крим, наслідки чого проявилися ще не до
кінця, то доцільність подальшого розвитку поливного господарства
видається сумнівною. Адже очевидними є збитки, які виникають в
результаті підтоплення земель та погіршення їх екологічного стану, крім
того, постійно зростають витрати, необхідні для підтримки функціонування
каналу.
Зазначимо, що в Криму забруднена значно більша частина підземних вод,
ніж в Україні загалом. Незважаючи на це, в регіоні ще є великі запаси
підземних вод доволі високої якості.
Забруднення стічних вод значною мірою пов’язане з застарілими очисними
спорудами та їх малим обсягом очищення, недосконалими технологіями
промислових підприємств, відсутністю зливної каналізації в містах, що
при їх поганому благоустрої приводить до виносу в море забруднень з
вулиць міст і приміських шосе.
Стічні води забруднюються і в результаті невирішеного питання утилізації
твердих побутових відходів. Так, наприклад, у районі Ялти за
санітарно-гігієнічними правилами є недопустимим влаштування смітників,
оскільки забруднені води з них проникають у підземні горизонти, дуже
швидко досягають прибережних вод поверхневим шляхом.
Це, зокрема, тричі зумовило залпові аварійні забруднення водних ресурсів
в АР Крим у 2002 році (див. табл. 3) [6].
Таблиця 3. – Аварійні забруднення довкілля та надзвичайні екологічні
ситуації по регіонах у 2002 р.
Кількість випадків Заподіяні збитки
Всього У тому числі залпові аварійні забруднення З них Нарахо-вано тис.
грн Відшкодовано
водних ресурсів атмосферного повітря земельних ресурсів
тис. грн відсотків до нарахованих
Україна 111 100 56 10 34 11964,4 886,8 7,4
у тому числі:
Автономна
Республіка Крим 3 3 3 – – 0,2 – –
Регіон Чорного моря 24 24 24 – – 8742,1 657,3 7,5
Через нераціональну господарську діяльність басейн Чорного моря
доведений до межі екологічного лиха. Стихійне, практично некероване
скидання промислових, сільськогосподарських і побутових стоків,
інтенсивний змив з полів мінеральних добрив і пестицидів неминуче ведуть
до деградації річкових і, особливо, морських екосистем.
Кримський регіон втрачає свій рекреаційний потенціал, що донедавна
здавався невичерпним. Небезпечне хімічне і бактеріальне забруднення
курортних зон, скупчення в підгрунтових і поверхневих водах, а також у
водних організмів детергентів, пестицидів, важких металів та ін. являють
реальну загрозу здоров’ю і життю мільйонів людей. Пошук шляхів
радикального поліпшення стану Чорного моря – актуальна проблема, без
вирішення якої кримські міста та загалом Чорноморський регіон позбавлені
гідного майбутнього. Сучасний стан чорноморської екосистеми обумовлений
насамперед її хронічно прогресуючим забрудненням, і особлива складність
нинішньої ситуації полягає в тому, що в забрудненні морського середовища
винне не лише, і навіть не стільки, населення прибережної морської
смуги. Основна частина забруднень потрапляє в море зі стоком рік,
насамперед Дунаю, Дністра, Дніпра, Південного Бугу, Дону і Кубані.
Збираючи відходи господарської діяльності з території десятків країн,
ріки значно розширюють кількість прямих забруднювачів моря.
Вражають наслідки антропогенного впливу на ліси. Лісами покрито 10%
площі Криму, причому всі вони розташовані в південній частині
півострова. Ліси не тільки охороняють гідроресурси, але й сприяють
збереженню ресурсів середовища регіону загалом. Вони значною мірою
формують привабливість ландшафтів. Вирубування лісів в АР Крим є просто
недопустимим. Разом з тим у цьому регіоні було заготовлено в 2002 р.
42,1 тис. куб. м дров для опалення (див. табл. 4) [6].
Таблиця 4. – Обсяг продукції, робіт та послуг лісового господарства у
2002 р.
Територія Площа земель лісового фонду, тис. га* Обсяг продук-ції, робіт
та послуг, тис. грн Заготівля ліквідної деревини, тис. м?
У тому числі
всього лісома-теріалів круглих деревини дров’яної для техно-логічних
потреб дров для опа-лення
Україна 10782,2 946785,4 12826,8 5584,4 2395,8 4543,6
Автономна Республіка Крим 331,2 5524,8 51,8 5,4 2,9 42,1
м. Севастополь 37,6 823,5 2,2 0,3 – 1,8
.
У 2002 р. рубки лісу в АР Крим (включаючи Севастополь) здійснювалися на
площі майже 3,6 тис. га (див. рис. 2).
Рис.2. Площа фактичної рубки лісу по Ар Крим у 2002 р.
Оскільки останнім часом інтенсифікується деградація лісів через їх
надмірне рекреаційне навантаження, вирубку, пожежі та ін., виникають
серйозні проблеми, пов’язані з їх збереженням. Так, тільки в 2002 р. в
АР Крим 124 рази спалахував ліс, заподіяні збитки сягають понад 35 тис.
грн (див. табл. 5) [6].
Таблиця 5. – Лісові пожежі по регіонах у 2002 року
Територія Кількість випадків Лісова площа, охоплена пожежами, га
Заподіяні збитки, тис. грн
Україна 6383 4983 3378,9
у тому числі:
Автономна Республіка Крим 90 58 30,9
м. Севастополь 34 11 5,9
Найближчим часом екологічна ситуація АР Крим може погіршитися, адже на
сьогодні розглядаються такі варіанти розвитку Криму, серед яких –
розвиток цього регіону як транспортно-комунікаційної території, яка
спеціалізуватиме на перевезенні вантажів: нафти (танкерні перевезення
російської і казахстанської нафти з Новоросійська), вугілля, цементу й
інших видів вантажів. Щоб пожвавити автомобільні транзитні перевезення,
планується будівництво великого порту у Донузлаві та моста через
Керченську протоку тощо. Також планується розгортання видобутку газу і
нафти в акваторії Азовського моря.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному
напрямку.
Вирішення проблеми екологічної ситуації в Криму потребує розв’язання
міждержавних проблем щодо безпечного плавання транспортних засобів у
Чорному морі, особливо при перевезеннях нафти. Адже відсутність досвіду
боротьби з нафтовим забрудненням моря, слабка технологічна дисципліна
можуть спричинити аварії, що підірве екологічний потенціал прибережних
вод південного берега Криму – основного рекреаційного ресурсу регіону.
Отже, сучасне інтенсивне природокористування в умовах відсутності
забезпечення природоохоронних заходів унеможливлює відтворення
екологічно чистого середовища. Все це засвідчує, що екологічний
потенціал АР Крим знаходиться в критичному стані, при якому має місце не
тільки зниження привабливості Криму для туристів, але й спостерігається
низький рівень якості продукції сільського господарства і, чи не
найголовніше, високий рівень захворюваності населення.
Концепції соціально-економічного зростання, які базуватимуться на
розвитку рекреаційного господарства, як і всього господарського
комплексу АР Крим, повинні виходити не тільки з наявного потенціалу
ресурсів, але і розуміння того, що компоненти цього потенціалу повинні
використовуватися по-різному, що їх величина не є нескінченною. До того
ж має місце тенденція до зменшення і погіршення стану всіх видів
ресурсів. Усе це припускає розробку системи заходів для їхньої охорони і
відтворення з застосуванням нових технологій меліоративних робіт,
нормування і регулювання навантажень на територію, виділення
природоохоронних зон.
Стратегія і тактика інтенсивного природокористування і збереження
високого екологічного потенціалу території передбачають також усунення
конфліктів у використанні різних місцевостей, розробку заходів щодо
регулювання екологічного стану на різних просторових рівнях — від
мікролокального до макрорегіонального, одержання інтегральних оцінок
цінності ресурсів.
Екологічна політика повинна бути орієнтована на розгорнуту систему
фінансово-економічної регуляції, що не зводиться лише до стягування
плати за забруднення. Вона повинна забезпечити регіональне управління
природокористуванням шляхом виявлення рівнів компенсації соціального
збитку, який спричиняють кризові екологічні явища.
Саме тому в Криму необхідне створення діючої екологічної служби,
спеціалізованих органів контролю за дотриманням встановлених екологічних
норм (організація служби рекреаційного моніторингу), які повинні
пов’язуватись із санітарно-гігієнічними вимогами для рекреації;
екологічної інформованості населення.
Вирішення багатьох питань щодо правильного використання рекреаційного
потенціалу Криму можливе лише при створенні системи керованості галуззю,
що могла б коригувати не тільки тактику рекреаційного
природокористування, але і виконувала б стратегію розвитку рекреаційної
галузі. Як зазначає Н.В.Багров, неодмінною умовою виходу рекреаційної
галузі з кризи і її дійсного перетворення на провідну галузь
спеціалізації є інтенсифікація використання ресурсів та створення
інформаційно-управлінського блоку для здійснення на практиці основних
концептуальних розробок [1, 2].
При сформованій системі рекреаційного господарства й обслуговуючих його
галузей – транспорту, комунально-побутового господарства – навантаження
на природне середовище завелике навіть при невеликій кількості туристів.
Необхідний широкий комплекс заходів економічного, юридичного,
виховно-освітнього, архітектурного характеру, які дозволили б вирішити
екологічні проблеми.
Вже висувалися гіпотези (Селедець, Поярков, 1987), що відновлення
екологічної рівноваги в АР Крим слід починати зі створення екологічного
каркасу території, який являтиме собою систему взаємопов’язаних і
взаємодоповнюючих заповідних територій, на яких стабілізуватимуться
процеси самовідтворення природного середовища. Цей каркас повинен стати
основою для побудови просторових виробничих, транспортних, селищних та
інших структур. Звичайно, створення такого каркасу стане першим кроком у
відтворенні екологічного потенціалу АР Крим. Але в цьому напрямку
потрібні серйозні наукові дослідження.
Література:
Багров Н.В., Багрова Л.А. Новые подходы к использованию рекреационного
потенциала Крыма // Проблемы экологии и рекреации Азово-Черноморского
региона. Материалы Междуанродной региональной конференции. –
Симферополь: Таврида, 1995. – С.212-218.
Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития. – К.: Либідь,
2002. – 256 с.
Бакаєва І.Г. Детермінанти швидкого економічного зростання //
Еконо-міко-мат. моделювання соц.-екон. систем. – 2003. – Вип. 4. – С.
21-25.
Баличева Д.В., Османов И.Х. Эколого-экономические аспекты оптимизации и
охраны земель Крыма // Проблемы экологии и рекреации Азово-Черноморского
региона: Материалы Международной региональной конференции. –
Симферополь, 1997.
Слепокуров А.С. Геоэкологические и инновационные аспекты развития
туризма в Крыму. – Симферополь: СОНАТ, 2000. – 136 с.
Статистичний щорічник Автономної Республіки Крим у 2002 році. –
Сімферополь: Головне управління статистики в АРК, 2003.
8%
45%
47%
274
1684
1599
Рубки головного користування
Рубки догляду
інші рубки пов’язані з веденням господарства
Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел
забруднення за
видами економічної діяльності у 2002 р., тис. т
Добувна
промисловість;
775
Сільське господарство,
мисливство та лісове
господарство;
703
Інші види економічної
діяльності;
1892
Транспорт;
1341
Будівництво;
203
Виробництво
електроенергії, газу та
води;
8710
Виробництво машин та
устаткування;
236
Обробна промисловість;
18038
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
