Реферат на тему:

Основи моделювання стану довкілля. Прикладні аспекти геоінформатики

ПЛАН

1. Вимоги до ГІС і зміст баз даних

2. Короткий огляд програмних засобів

3. Приклади реалізації ГІС

4. Наукова й учбова література, періодика і бібліографія,
інформаційно-довідкові видання

1. Вимоги до ГІС і зміст баз даних

Основними вимогами до ГІС є повнота, охоплення всіх сторін
інформаційного, програмного, технічного забезпечення, які зустрічаються
в процесі експлуатації системи. Отже, структура баз даних і в
територіальному і в змістовному планах повинна імітувати структуру
еколого-географічних систем.

Система повинна бути комплексною. Основні переваги геоінформаційних
технологій у порівнянні з традиційними методиками полягає у можливостях
спільного аналізу великих груп параметрів у їх взаємозв’язку, що
природно, дуже важливо для включення складних географічних явищ і
процесів. Необхідна природна взаємна ув’язка блоків – ГІС повинна
імітувати технологію досліджень. Система повинна бути відкритою,
забезпечуючи легкість модифікації і експлуатації до нових умов для
підтримки її на сучасному рівні.

Процес проектування ГІС – один із етапів створення будь-якої
автоматизованої інформаційної системи – включає проектування, створення
експериментального зразку і його реалізація.

Процес проектування ГІС складається із декількох етапів, на кожному з
яких виконується аналіз вимог до інформаційного і програмного
забезпечення проекту, виходячи із заданих замовником цільових настанов,
можливостей і обмежень, а також його техніко-економічним обґрунтуванням,
тобто оцінка рівня рентабельності проекту. Підсумковим документом, що
завершує проектування, може служити аван-проект і технічне завдання на
розроблення.

Проектування інформаційного забезпечення ГІС включає аналіз вимог до
складу вихідного матеріалу БД ГІС виходячи зі сторони її потенційних
користувачів. Такий аналіз будується на: 1) інвентаризації існуючих
даних; 2) у порівнянні наявних даних з їх “ідеальними”; 3) визначення
структури БД, або повного задоволення “ідеалу”, або є компромісом між
наявністю і потребами.

Завдання інвентаризації поділяють на 3 етапи : 1) пошук, виявлення, опис
і оцінка існуючих джерел даних (аналогового і цифрового типів) з
оформленням у вигляді таблиць і тексту; 2) формалізований опис і
зберігання цього ж матеріалу на машинних носіях з можливостями
маніпулювання даними в межах стандартних СУБД; 3) створення бази
метаданих для цифрових даних з їх додатковими характеристиками і її
інкорпорацією в ГІС.

Звично, первинними джерелами є матеріали анкет, що розсилаються їх
отримувачам. Враховуючи специфіку джерел, зміст анкет повинен
диференціюватися за типами, включати загальну (інваріантну) частину
опису і позиції (пункти анкет, опитувального аркуша), специфічні для
кожного типу документа-джерела. Серед чотирьох їх типів виділяють
наступні:

1) картографічні дані (карти, атласи, серії карт, карти-схеми, інші
картографічні зображення);

2) аерокосмічні (дистанційні) дані (аеро- і космічні знімки);

3) статистичні дані (дані державної і відомчої статистики, матеріали
перепису населення та ін.);

4) дані натурних режимних спостережень і їх просторово узагальнені
середні показники (кліматичні, геохімічні, гідрологічні та ін.).

Із врахуванням вищевказаного структура для взірця загальної
(інваріантної) частини опису даних може виглядати так :

0.1 Номер по порядку (унікальний номер);

0.2 Ім’я (прийняте найменування або короткий зміст даних);

0.3 Ключові слова;

0.4 Тип джерела (код одного із типів джерел);

0.5 Тип даних (аналоговий/цифровий);

0.6 Обсяг (кількість фізичних елементів-аркушів карт, таблиць та ін.
для цифрових даних – обсяг у байтах);

0.7 Отримувач даних (ім’я організації з її реквізитами);

0.8 Умови отримання даних (вільне, вартість у випадку продажі та ін.);

0.9 Територіальне охоплення (за допомогою одного із перелічених нижче
способів місцезнаходження);

0.10 Час (дата знімання, перепису, рік складання карти та ін.,
періодичність знімання даних);

0.11 Зауваження (нерегламентовані за обсягом і змістом текстового
застосування, що вміщує ті характеристики даних, які не можуть увійти в
їх запропонований стандартизований опис);

0.12 Дата складання опису.

Факультативні частини опису можуть вміщувати наступні позиції:

1. Картографічні джерела :

1.1. Тип :аналогові/цифрові;

1.2. Математична основа (проекція);

1.3. Масштаб (просторове вирішення для векторних цифрових карт у
розмірах пікселя на місцевості);

1.4. Елементи змісту із зазначенням типу їх просторової локалізації
(крапки, лінії, контури, рельєфи), файлова структура для цифрових карт;

1.5. Видавець;

1.6. Оформлення (одно/багатофарбове);

1.7. Тип (упорядкований оригінал, видавничий оригінал, тиражний
відбиток);

1.8. Габарити;

1.9. Характер підкладки (папір, пластик, прозорий пластик);

1.10. Для цифрових карт:

1.10.1. Форма представлення (топологічне векторне представлення,
растрове представлення і т.д.);

1.10.2. Загальний обсяг і обсяги окремо по елементах змісту (шарах);

1.10.3. Формат представлення;

1.10.4. Файлова організація/СУБД (для позиційної частини даних);

1.10.5. Тип носія інформації (МЛ, флоппі-диски і т.д.);

1.10.6. Можливості конвертування в стандартні формати включно : ARC,
AYHRR, DEM, DIME,DLG, DTED, DWG, DXF, ELAS, EPSF, ERDAS, ETAK, GIRAS,
HDGL, HRF, IGES, ISIF, LANDSAT, MOSS, NTF, PCX, PICT, SIF, SPOT, TIFF,
TIGER;

1.10.7. Апаратне середовище використання.

2. Аерокосмічні джерела:

2.1. Тип знімання;

2.2. Зона спектру;

2.3. Масштаб (просторове вирішення);

2.4. Організація знімання;

2.5. Тип світлочутливого матеріалу (негатив/позитив);

2.6. Колір (чорно-білий, кольоровий, спектрозональний);

2.7. Тип підкладки (прозора/непрозора);

2.8. Габарити;

2.9. Для цифрових зображень :

2.9.1 Обсяг;

2.9.2 Носій;

2.9.3 Формат;

2.9.4 Можливість конвертування у формати ГІС і систем цифрової обробки
зображень, включно ERDAS, LANSAT, SPOT і т.д.;

2.9.5 Апаратне середовище;

2.9.6 Файлова організація/СУБД;

3. Статистичні джерела:

3.1. Форми статзвітності;

3.2. Одиниці обліку (адміністративний район, населений пункт і т.д.);

3.3. Об’єкти обліку (бічна таблиці статобліку);

3.4. Основні елементи назви таблиці;

3.5. Загальна кількість елементів таблиці;

3.6. Виробник даних;

3.7. Для цифрових даних:

3.7.1 Обсяг;

3.7.2 Носій;

3.7.3 Формат;

3.7.4 Апаратне середовище;

3.7.5 Файлова організація/СУБД;

4. Дані режимних спостережень і систем природного випробування :

4.1. Тип вимірювально-спостережливої системи (спостереження на
гідропостах, стаціонарах, одноразові знімання);

4.2. Виробник даних;

4.3. Частота знімання даних;

4.4. Характеристики знімальної мережі (кількість гідрометеопостів,
трансект і т.д.);

4.5. Перелік даних;

4.6. Для цифрових даних:

4.6.1 Обсяг;

4.6.2 Носій;

4.6.3 Формат;

4.6.4 Апаратне середовище;

4.6.5 Файлова організація/СУБД.

Літературні джерела (наукова література, бібліографічні і довідкові
видання або інші текстові дані) можуть бути упорядковані і включені в
загальну базу метаданих з використанням методик, розроблених для
нефактографічних БД.

Визначення позиції джерела може здійснюватися різними способами
місцезнаходження. До них належать:

1. Указівка приналежності джерела до деякої територіальної одиниці або
групи одиниць шляхом указівки або переліку їх ідентифікаторів (кодів)
або імен. При цьому пропонується, що кожна із таких одиниць координатно
визначена в деякому внутрішньому (загальним для інформаційної системи в
цілому) блоці визначення позиції даних (у просторовій координатній або
іншій позиції джерела БД або її тополого-геометричній частині). Вихід у
координатно визначене середовище через унікальні ідентифікатори (коди)
територіальних одиниць або їх імена. Прикладом організації
місцезнаходження джерела може бути шар одиниць
адміністративно-територіального поділу від рівня області в цілому до
рівня окремих підприємств; у термінах цих одиниць може виражатися
п’ятикратним десятковим числом АВВСС, де А – номер області; ВВ – номер
адміністративного району (області); СС – номер підприємства. Кодовий
масив території України і масив банку даних економіко-географічного
аналізу ПРП України наведено у монографії [8, c.45–46].

2. Посилання на елемент (список елементів) деякої загальноприйнятої
системи номенклатури розграфлення топографічних і навігаційних карт,
виражається ідентифікатором (або іменем) номенклатурної одиниці.

3. Найбільш універсальний спосіб позиціонування – пряма указівка
координатної належності даних.

Етап інвентаризації джерел вихідних даних завершується підготовкою
узагальнених текстових документів або бази метаданих, що
використовуються для оцінки ступеня їх відповідності вимогам
(релевантності) складу матеріалів в БД ГІС. Необхідний аналіз вимог до
апаратнопрограмного забезпечення, змісту і обгрунтуванню етапів
проектування БД ГІС. Прикладом документа , що описує зміст проектованої
бази даних ГІС, може бути табл.4.1.1. з базовими інформаційними модулями
для блока ГІС Екологічної програми Росії [5, c.130–133].

2. Короткий огляд програмних засобів

Функціональні особливості програмних засобів (ПЗ) ГІС визначають їх
проблемні орієнтації як систем збору, введення в машинне середовище,
обробки і представлення просторово-координованих даних у формі цих або
інших (таблицях, графічних, картографічних) вихідних документів.

Структура ПЗ ГІС включає групи операцій, що оформились у вигляді
самостійних взаємопов’язаних один з одним або незалежних структурних
одиниць (модулів). Операціям відповідають команди, групи команд, порції
меню або їх макропослідовності.

Принципи структурування ПЗ різні, різний і набір (повнота) реалізації
окремих операцій та їх груп. Кошкарев, Каракін (1993) виділяють деяке
інваріантне ядро, що згрупувало всі основні операції технологічної схеми
ГІС (і відповідні їм функціональні можливості). З деяким скороченням,
подаємо його наступним чином:

1. Засоби введення даних в машинне середовище, тобто драйвери
улаштування цифрування або сканування, включаючи ручні, планшетні
цифрувачі з потоковим або крапковим введенням даних.

2. ПЗ перетворення системи координат і трансформації картографічних
проекцій.

3. Засоби збереження і маніпулювання позиційними атрибутами в базах
даних за допомогою засобів систем управління базами даних (СУБД) типу
DBASE III, DBASE IV, R-BASE, INGRES, ORACLE, Informix або власної
розробки.

4. Растрово-векторні операції, включаючи векторно-растрові перетворення
і графічне поєднання растрових і векторних зображень.

5. Вимірювальні операції, включаючи довжину відрізків прямих і кривих
ліній, обчислення площ, периметрів, характеристик форм об’єктів і т.д.

6. Полігональні операції, у тому числі накладання полігонів
(топологічний оверлей), визначення належності точки і лінії полігону,
знищення межі і злиття полігонів, індикація і вилучення паразитних
полігонів.

7. Аналітичні і моделюючі операції, включаючи семантичну селекцію
об’єктів, пошуку ближнього сусіда, вибір оптимального маршруту, обробки
даних геодезичних знімань (COGO), аналіз мереж, побудова буферних зон на
сукупності точок і полігонів, вздовж відрізків прямих і відносно кривих.

8. Аналіз поверхонь (створення і обробка цифрових моделей рельєфу),
включаючи обчислення кутів нахилу й експозицій схилів, інтерполяцію
горизонталей, трьохвимірних ниткових або світлотіньових зображень,
накладання планиметричних шарів на трьохвимірне зображення, генерацію
профілів поперечного перетину, обчислення обсягів.

9. Вивід даних і документування результатів з використанням різних
улаштувань.

10. Картографічна графіка монохромного і кольорового відтворення карт з
можливостями вибору і зміни палітри кольорових заливок, штриховки і
крапу, редагування і реалізації способів картографічного зображення,
створення довільних графічних знаків, генерація елементів додаткового і
допоміжного оснащення, розміщення і редагування легенди карти і т.д.

11. Цифрова обробка (дистанційних) зображень різного типу і розміру,
операції передобробки, можливості геометричної корекції, автоматичної
генерації тематичної класифікації зображень, збереження результатів
обробки у банку даних ГІС, накладання картографічної графіки на
зображення.

У літературних джерелах [4,5,7] є детальні описи ПЗ ГІС. Пропонуємо опис
двох ГІС : EPPL7, IDRISI-системи, що мають версії для ПЕОМ IBM PC.

EPPL 7

Cистема EPPL 7(Environment Planning and Programming Landnage, версія 7)
розроблена в Інформаційному центрі по Управлінню земельними ресурсами
штату Міннесота (Minnesota Land Managment Information Center – LMIC:
EPPL 7 Coordinator, Land Managment Information Center, Minnesota State
Planning Agency, 300 Centennial Office Building, 658 Ceder Street,
St.Paul, MN55155, USA). Є растровою ГІС з векторним введенням.

Перший варіант EPPL 7 створений у 1972 р., а в 1987 р. він був
реалізований на IBM-сумісних персональних комп’ютерах.

Загальні функції ГІС EPPL 7:

— введення просторових даних з їх представленням у векторному форматі;

— створення, управління й аналіз просторових даних;

— управління даними таблиць і атрибутами;

— перетворення векторних даних у растровий формат;

— графічне накладання векторних даних на растрові зображення.

На відміну від дорогих комерційних програмних засобів EPPL 7 не
підтримує векторні технології представлення об’єктів, оперуючи файлами
елементів сітки у растровому форматі перемінної довжини, що призводить
до істотної (в 2-3 рази) економії пам’яті у порівнянні із збереженням
чистоти сіткових даних.

Файл даних EPPL 7 (з розширенням EPP) вміщує комірки сітки, що
зберігають рядки і стовпчики. Максимальний розмір файлів : 32 000 рядків
x 32 000 стовпчиків без обмеження на розмір комірки.

Файл шарів може вміщувати дані про характеристики однорідних об’єктів.
Кожна комірка у файлі має значення, що представляє клас або
інформаційний рівень з числа 0-255 класів (градацій), так як значення
представляється 8-бітовим цілим, яке може бути пов’язано з реальним,
нецілими значеннями за допомогою функцій таблиць. При перегляді або
друкуванні даних можливе накладання на відображений файл векторного,
файлів текстового коментарів і файлів легенд.

Користувачеві EPPL 7 надається можливість роботи в інтерактивному режимі
введення команд і за допомогою меню. По кожній команді й запиту системи
можна викликати підказку (екранний HELP) з описом призначення команди і
запиту.

EPPL 7 підтримує командних файлів. Є можливість автоматичного запису
всіх команд, повідомлень і відгуків системи, які появились у ході сеансу
роботи для використання при побудові командних файлів або повторення
сеансів.

Пакет EPPL 7 складають чотири основні програми : EPPL – командний режим.
Надає можливість змінювати розміри файлів, комбінувати, створювати й
аналізувати файли даних, перетворювати дані у різні формати. Запуск
команд здійснюється за допомогою меню або введенням їх у відповідь на
запрошення системи. DISPLAY – дозволяє працювати із зображенням (файлами
даних EPPL 7) на екрані, включати легенди, назви, поєднання векторних
файлів і файлів коментарів, текстів. За допомогою DISPLAY користувач
може проектувати картографічні зображення. Цей режим корисний для
дослідження файлів даних у різних шкалах, встановлення кольорових схем,
розміщення легенд на екрані. Цей режим може бути запущений із командного
режиму EPPL , із командного файлу, із DOS. Надає користувачеві екранного
меню за допомогою якого він може працювати із зображенням. DIGITISE –
призначення для створення нових файлів даних у векторній формі. Дає
можливість введення (цифрування) крапкових, лінійних і полігональних
об’єктів. Виконує деякі операції редагування і допускає використання
більш багатофункціональних засобів редагування типу AUTOCAD –
популярного пакету САПР, зв’язок з яким може здійснюватися через ASCII
файли. Цей режим може бути запущений із командного режиму EPPL, із
командного файлу, із DOS.

DOTPLOT – здійснює виведення файлів EPPL 7, використовуючи чорно-білі
або кольорові принтери, включаючи лазерні. Зображення супроводжується
титульним аркушем, легендою, додатковим текстом, поєднанням векторного і
растрового зображення і коментарів. Цей режим може бути запущений із
командного режиму EPPL , із командного файлу, із DOS.

Режим команд включає всі команди системи. Їх можна поділити за впливом
на файли даних на 7 типів:

ANALISE – група команд, що виконує процедури просторового аналізу. При
цьому із одного вхідного файлу створюється один новий файл такого ж
розміру, що і вихідний, який містить перетворення картографічного
зображення в форму, зручну для даного виду аналізу, для витягування
нових даних. Дозволяє створити файл експозиції схилів (ASPECT), виділити
межі областей з різними значеннями ознаки, перетворювати растрові
представлення у векторні (BORDER), виділяти класи, будувати нові класи,
що представляє аналіз співвідношення вихідних класів
(BUFFER,CLASTER,EDGE та ін.), інтерполювати значення поверхонь, заданих
у вузлах регулярних мереж, у точках і лініях (INTERPOLATE). RESIZE –
команди, що створюють новий файл великого або меншого розміру, чим
вихідний, це зміна шкали (RESCALE), можливість створення файла, що є
частиною вихідного файла (WINDOW). COMBINE – команди, що дозволяють
створювати один або більше файлів, комбінуючи два або більше вихідних
файлів. Найбільш потужна команда цієї групи – EVALUATE – надає
можливість для комбінації файлів і завдання аналітичних функцій,
використовуючи логічні й арифметичні функції. CONVERT – команди
перетворення форматів у середині EPPL 7 і в форматі інших пакетів і у
зворотному порядку, в тому числі перетворення векторних файлів
(розширення DGT) EPPL 7 у растровий формат EPPL 7 (RASTERISE),
перетворення растрового файлу в ASCII і у зворотному порядку, а також
перетворення формату таблиць (TBL). DISPLAY – команди, що дозволяють
легко переглядати файли даних (EGADISPLAY, CGADISPLAY ті ін.),
здійснювати деякий аналіз (COUNT, MAPLIST) і виведення на друк. TABL
COMMANDS – команди створення і роботи з файлами даних таблиць.UTILITY –
команди здійснюють управління файлами EPPL 7: копіювання, знешкодження,
редагування (COPY, DELETE, EDIT) файлів даних, створення, запуск або
перезапуск командних (.ер) файлів (STARTLOG, ENDLOG, REPLAY) та ін.

EPPL 7 – мобільна і дешева ГІС з достатньо широким набором
функціональних можливостей, високою швидкістю обробки і розвинутим
інтерфейсом користувача.

IDRISI

Растрова система географічного аналізу, створена в Аспірантській школі
Університету Кларка (Graduate School of Geography, Clark University,
Вустер, Массачусет, США: Graduate School of Geography, Clark University,
950 Main Street, Worcester, MA 01610, USA). Розроблена виключно для
середовища IBM-сумісних ПЕОМ як засіб навчання технологіям ГІС.

IDRISI – є типовою растровою ГІС, вона також підтримує нетопологічні
векторні представлення крапкових, лінійних і полігональних об’єктів з
обмеженими можливостями маніпулювання й аналізу векторних даних.
Складається з 6 груп модулів (загальною кількістю більше 100). CORE
MODULES включає сервісні операції маніпулювання растровими зображеннями
для обслуговування введення даних (з клавіатури, курсором типу “миша” і
цифрувачами серії Summagraphics MM), збереження й управління,
відеоекранної візуалізації і документування (з виведенням результатів у
кольоровому і монохромному режимі на монітор, матричні, струминні,
лазерні принтери і графопобудовувачі). GIS RING MODULES об’єднує
аналітичні процедури, що утворюють ядро ГІС-технологій, включаючи
оверлейні операції, попіксельні арифметичні операції із зображеннями,
елементи обробки цифрових моделей рельєфу, вимірювальні операції, пошук
короткого шляху і т.д. SPATIAL STATISTIC RING MODULES – набір
модельно-аналітичних операцій (переважно математико-статистичних), що
розширюють аналітичну частину операційного ядра ГІС : регресійний,
кореляційний, автокореляційний аналіз і тренд-аналіз, генерація
полігонів Тісена та ін.IMAGE PROCESSING RING MODULES – набір операцій з
обробки зображень, включаючи передпроцесорну (фільтрації, отримання
“вікон”, квантування, ротації, переміщення та ін.) і тематичну обробки
(різноманітні алгоритми, класифікації зображень, кластер-аналіз).
VECTOR/DBMG RING MODULES обслуговує операції з векторними даними
(включаючи растрово-векторні і векторно-растрові перетворення і
візуалізації векторних даних), а також обмін даними з СУБД dBASE III.
PERIPHERAL MODULES забезпечує обмін даними з іншими системами і
програмними засобами, включаючи конвертування файлів IDRISI у формати
обробки зображень ERDAS, Generate/Ungen пакету ARC/INFO і у зворотньому
порядку, імпорту файлів у форматах DLG Геологічної зйомки США, цифрових
багатозональних космічних зображень, включно формат ИСЗ Ландсат, пакету
pMAP і МАР, системи ODYSSEY (Гарвард), створення нових модулів на
Паскалі і Бейсику.

Для користувачів системи видається щоквартальний бюлетень IDRISI News.

Система IDRISI за своїми функціональними можливостями наближується до
багатофункціональних універсальних програмних засобів векторних ГІС
високого рівня, однак переважний растровий тип опрацювання даних істотно
знижує її експлуатаційні характеристики і можливості використання межами
навчальних засобів.

3. Приклади реалізації ГІС

Серед всієї різноманітності ГІС розглянемо декілька їх різновидностей, а
саме глобальні, міжнародні, національні, регіональні, локальні.

Приклад розробки глобальних інформаційних програм і проектів у рамках
міжнародної геосферно-біосферної програми “Глобальні зміни” (МГБП) –
великої міжнародної ініціативи, яка розрахована на 25 років її
здійснення, починаючи з 1990 р., буде мати вирішальний вплив на хід
географічних і картографічних робіт глобального, регіонального і
національного масштабів. Серед всієї різноманітності міжнародних і
великих національних геоінформаційних проектів, що плануються для участі
у МГБП, виділимо чотири : GDPP – “Проект глобальної бази даних (Global
Database Planning Project) і його складові : “Світова база даних для
наук про довкілля” (WDDES Project), “Глобальна інформаційно-ресурсна
база даних” GRID і проект глобального цифрового атласу довкілля
Національного центру геофізичних даних NOAA в США. Таким чином, коротко
розглянемо цих 4 проекти.

1. Мета проекту GDPP – оцінити сучасний стан, перспективи і проблеми в
області планування і конструювання глобальних цифрових баз даних і
знайти шляхи їх інтеграції в інтересах вирішення завдань МГБП. Серед них
: проблеми поєднання неоднорідних даних, отриманих із різних джерел, у
різних масштабах і з різним просторовим вирішенням; вибір оптимальних
структур даних; висока вартість створення й експлуатації ГБД; великі
обсяги даних; охорона прав власності й авторських прав на дані;
задоволення вимог повноти, надійності і якості даних; умови доступу до
них; комунікаційні канали, стандартизація обмінних форматів.

2. Проект WDDES – “Світова БД для наук про довкілля” – координується
спільною робочою групою при МГС і МКА, заснованою в 1984 р. під
керівництвом Д.Бікмора. Її мета – створення стандартної цифрової карти –
основи для території світу у масштабі 1:1000000. У якості основних
джерел використовуються дані оперативної навігаційної карти ONC для суші
(продукція Міністерства оборони США, Великобританії та інших
організацій) і карта GEBCO для акваторій, в інтересах узгодження ГБД на
єдиній позиційній (координатній) основі із збереженням гарантій точності
і повноти.

3. Система GRID функціонує у рамках створеної у 1975 р. системи
моніторингу довкілля(GEMS) під егідою програми ООН по довкіллю (UNEP). У
даний час GEMS складається із 22 глобальних систем моніторингу, які
керуються через різні організації (FAO), Всесвітню метеорологічну
організацію (WMO), Всесвітню організацію охорони здоров’я (WHO),
міжнародні союзи й окремі країни (142 країни), у тій або іншій мірі
беруть участь у програмі. Моніторингові мережі організовані навколо 5
блоків, пов’язаних з кліматом, із здоров’ям населення, із середовищем
океану, з далекодіючими переміщуючими забруднювачами, із відновленими
природними ресурсами.

4. Програма створення глобального цифрового атласу довкілля
Національного центру геофізичних даних (НОАА) – це одна із
експериментальних розробок НОАА, що планується як вклад у проект GDPP.
Проектний цифровий атлас є засобом інтеграції існуючого переліку даних
для забезпечення доступності й зручностей використання в інтересах
глобального моделювання й опису, а також для задоволення потреб
суспільства. Він буде мати глобальні цифрові карти-основи і тематичні
дані, програмні засоби, що забезпечують візуалізацію і географічний
аналіз даних, і поширюється у запису на компакт-диску CD-ROM, а також у
звичному “книжковому” варіанті. При відборі даних для атласу вирішено
керуватися чотирма критеріями: 1) повне покриття даними всієї планети;
2) наявність даних у цифровій формі; 3) потенційна придатність для
використання при моделюванні глобальних змін, в тому числі в
просторово-розподілених параметрах; 4) міждисциплінарна важливість для
дослідження життя Землі.

Зміст першої редакції складають існуючі цифрові дані, що об’єднані у
відповідності з характерними часами процесорів у три групи: 1. Відносно
стабільні – дані для просторово прив’язаних тематичних даних. 2.
Тематичні дані, що щорічно або з періодичністю до десятиліття
поновлюються.3. Тематичні дані, з періодичністю поновлення менше одного
року [5,c.165–171].

Прикладом міжнародної інформаційної програми є ГІС аналізу загрози
підземним водам Європи: Територія покриття – Європа до кордонів
колишнього СРСР (без Польщі);Масштаб карт цифрування – 1:5000000; До
роботи були залучені фахівці двох інститутів; На створення системи
фактично пішло 3 місяці; Для створення системи були використані 70 РС
(персональних комп’ютерів), мінікомп’ютери та робочі станції виробництва
Digital Equipment Corporation (DEC) i Hewlett Packard (HP), кольорові
плоттери форматів А3 і А0; Програмне забезпечення – ARC/INFO, Ingres,
SPANS PC, Cart(o) Graphic Atlas-PRO, IDRISI, UNIX operation system, X
WINDOWS Graphics User Interface and data disk [2, c.10].

Прикладом національної інформаційної програми є “Концепція
багатоцільової національної ГІС” на замовлення Державного Комітету
України з питань науки і технологій. Початком роботи був 1992 р., а
розрахована вона на 2 роки, основними установами-виконавцями були
Інститут географії та ГУГКК та ін.

Прикладом регіональних ГІС є розроблені системи “Едектронного атласу в
регіональних суспільно-географічних дослідженнях ( на прикладі
Українського Причорномор’я )”– Андерсон В.Н. (1997); “Міська
ландшафтно-екологічна інформаційна система” – Круглова І.С. (1997); а
також [3,9] та ін.

4. Наукова й учбова література, періодика і бібліографія,
інформаційно-довідкові видання

У монографіях [4,5] даний детальний огляд декількох джерел довідкового й
учбового матеріалів. Серед них виділяють: наукова монографічна й учбова
література, збірники матеріалів міжнародних і національних наукових
заходів, періодичні видання власне геоінформаційної і близької до неї
тематики, бібліографічні і реферативні джерела, бібліографічні бази
даних.

Наукова монографічна й учбова література. Узагальнені видання з
методології, методики ГІС, геоінформаційних технологій і їх
застосуваннях відомі ще з 70-х рр. (монографія Р.Томлінсона, Х.Калкінза
і Д.Марбла щодо обробки даних для цілей планування й управління
використання земель [Tomlinson, Calkins, Marble, 1976]. Серед книг 80-х
рр. необхідно згадати [Burrough, 1986; Muller, 1988; Goodchild, Gopal,
1989; Raper, 1989; Cracknell, Hayes, 1990; Peuguet, Marble, 1990; Rhind,
1990; Zubron, Allen, Green, 1990].

Відомі монографії з геоінформатики російською мовою: А.М.Трофимова,
М.В.Панасюка “Геоинформационные системы и проблемы управления окружающей
средой” [Трофимов, Панасюк 1984]; А.В.Кошкарева і В.П.Каракина
“Региональные геоинформационные системы” [Кошкарев, Каракин, 1987];
В.Г.Линника “Построение геоинформационных систем в физической
географии”[Линник, 1990]; А.В.Кошкарева, В.П.Каракина “Геоинформатика”
/Под ред.ЛисицкогоД.В. [Кошкарев, Каракин, 1993], А.А.Светличного,
В.Н.Андерсона, С.В.Плотницкого “Географические информационные системы :
технология и приложения” [Светличный, Андерсон, Плотницкий, 1997]. Сюди
також віднесено публікації із суміжних з ГІС дисциплін : автоматизованої
картографії, математико-картографічного моделювання і картографічному
методу досліджень [Жуков, Сербенюк, Тікунов, 1984; Тікунов, 1985;
Берлянд, 1987 та ін.].

Збірники матеріалів міжнародних і національних наукових заходів. З них:
Міжнародний симпозіум з обробки просторових даних (Цюріх, 1984; Сієтл,
1986; Сідней, 1988; Цюріх, 1990; Чарлстон (Південна Кароліна), 1992)
[International Sumposium on Spatial Data Handling, 1984–1992], другої
Міжнародної конференції ГІС’87 з географічних інформаційних систем у
Сан-Франциско [GIS’87], конференцій МКА ЄВРОКАРТО [Eurocarto, 1981,
1982, 1984, 1985, 1986, 1987, 1988,1990, 1991, 1992], АУТО-КАТРО
[Autocarto, 1973, 1975, 1978, 1979, 1982, 1983, 1985, 1987,1987, 1989].
Видані матеріали 11-16 Міжнародних картографічних конференцій МКА
[Варшава, 1982; Перт (Австралія), 1984; Морелія (Мексика), 1987;
Будапешт, 1989; Борнмут (Англія), 1991; Кельн (ФРН), 1993], Конференцій
за Міжнародною геосферно-біосферною програмою (МГБМ) “Глобальні зміни”
та ін.

Періодичні видання власне геоінформаційної і близької до неї тематики. З
1987 р. видається міжнародний журнал “Географічні інформаційні системи”
(Internation Journal of the Geographical Information System), виходить
щоквартально. Наступним джерелом є журнал “GIS World of Geographical
Information System Technology in Land, Natural Resourses & Urban
Information Management”. Журнал виходить 6 разів у рік. З 1989 р. GIS
World друкує щорічний додаток до журналу “GIS Sourcebook”. У 1990 р.
журналом рекламується настінна карта поширення ГІС, що відобразила
результати їх інвентаризації 1990 р.

За невелику плату (39 дол. у рік) передплатники GIS World можуть стати
абонентами міжнародної мережі GIS Online – спеціальної комп’ютерної
служби журналу, яка дозволяє щоденно отримати свіжі дані із світу ГІС за
її тематичним напрямом.

З 1992 р. у Нідерландах почав видаватись журнал GIS Europe з
періодичністю 10 номерів у рік, аналогічний за змістом із GIS World.

З інших спеціалізованих журналів по ГІС назвемо також GeoInfoSystems,
щорічник “Year Book of the Associations for Geographic Information
(Великобританія), NexpRi Niensbrief (Нідерланди), GIS “GEO –
Informations – System” (ФРН).

Зростання кількості періодичних видань по ГІС йде також за рахунок появи
галузевих журналів, проблематика яких пов’язана з використанням
геоінформаційних технологій в конкретних, інколи досить вузьких
областях.

Поширені малотиражні видання типу інформаційних бюлетенів, які
призначені для користувачів комерційними апаратно-програмними засобами
ГІС І АКС.

З них можна назвати “IDRISI news” – бюлетень, що випускається
щоквартально аспірантською школою географічного факультету Університету
Кларка (Масачусетс, США) для користувачів ГІС IDRISI.

Журнал Arc news, розрахований на користувачів ГІС сімейства ARC/INFO
видається Каліфорнійським інститутом системних досліджень природного
середовища ESRI. Серед рубрик журналу: редакційні статті, новини ESRI,
новини в області використання ГІС ARC/INFO, нове програмне забезпечення,
тенденції розвитку ГІС, ГІС для середовища персональних ЕОМ, міжнародні
новини, сторінка користувача.

GLOBAL CHANGE NewsLetter – бюлетень Міжнародної геосферно-біосферної
програми “Глобальні зміни” (IGBI) Міжнародної наради наукових союзів
(ICSU) – поширюється безкоштовно серед її співвиконавців і містить
регулярну інформацію про стан робіт по одній із комісій програми МГБП
“Дані й інформаційні системи”.

Бюлетень Федерального міжвідомчого координаційного комітету по цифрровій
картографії (FDC) FDC Newsletter видається декілька разів у рік і
містить інформацію про роботи в області цифрової картографії і ГІС у
різних установах США.

TerraSoft Newsletter – бюлетень, що призначений для користувачів ГІС
TerraSoft – розробки компанії Digital Resourse System Ltd (Канада).

Серед інших бюлетнів даного типу: EPDAS Monitor, British Cartographic
Society GIS Nesletter та ін.

Матеріали з геоінформаційної проблематики публікуються у картографічних
журналах “Cartographica” (Канада), “Nachrichten Karten – und
Vermessungswesen” (ФРН), “American cartographite”, “Bulletin du Comite
Francais de Cartographite” (Франція), “Cartography” (Австралія),
“Geo–Processing” (Нідерланди), ITC J. (Нідерланди), CISM J. ASCGC, SUC
Bull, Cartographic Journal (Великобританія), Computer, Environment and
Urban System (міжнародний журнал), “Photogrammetric Engineering and
Remone Sensing” (США) та ін.

Бібліографічні і реферативні джерела, бібліографічні бази даних. Серед
реферативних і довідково-бібліографічних видань необхідно назвати
реферативний журнал ВІНІТІ РАН “География” (випуск “Картография”, що має
з 1990 р. спеціальні рубрики “Автоматизація процесів створення карт”,
“Геоінформаційні системи в картографії”, “Експертні системи в
картографії”.

З реферативних джерел важливе місце належить серії “Remote Sensing,
Photogrammetry and Cartogarphy” (редактори М.Блекмур і Д.Фербайр)
реферативного журналу “Geographical Abstracts”, що видається фірмою Geo
Abstract Ltd (Норідж, Великобританія). Випуск журналу дублюється в
бібліографічній базі даних GEOBASE і доступні для користувачів у режимі
on-line з персональних комп’ютерів і терміналів інших ЕОМ як файл 292
системи DIALOG за плату 87 дол. в годину.

Похожие записи