Реферат на тему:
Основи моделювання стану довкілля. Основи моделювання стану довкілля
(ОМСД) як окрема дисципліна
ПЛАН
1. Об’єкт, предмет і зміст ОМСД
2. Структура ОМСД
3. Зв’язки ОМСД
4. Функції ОМСД
5. Література
1. Об’єкт, предмет і зміст ОМСД
Екологічний підхід як міждисциплінарний на рубежі XX i XXI є потужним
інструментом дослідження, аналізу, пояснення та прогнозування динаміки
стану довкілля. Сучасна екологія з різноманітністю її підходів та
засобів спостереження, методів обробки інформації та моделювання
екологічних, еколого-економічних систем є міждисциплінарним утворенням,
що акумулює результати багатьох дисциплін, таких як математика й
інформатика, статистика і теорія ймовірності, картографія й
геоінформатика та інші. Серцевиною цього утворення, що визначається
терміном екологічна наука, еволюціонувала так стрімко, що без
спеціального путівника важко навіть охопити мережу окремих дисциплін,
котрі виросли на стовбурі дерева екологія. І цей процес триває.
Реймерс Н. (1994) вважає, що галузі екології склались не з однаковою
повнотою, за обсягом вони дуже різноманітні. Виникають все нові гілки.
На сьогодні їх кількість приблизно 50.
Найбільш загальні екологічні проблеми включають в загальну екологію, а
їх частину – в математичну або теоретичну екологію.
Відомий і інший підхід проникнення математики в екологію, назвемо його
математизацією екології – широке застосування математичних методів у
наукових дослідженнях. Це є дуже корисний і цікавий методичний прийом в
екології і природокористуванні, але доцільний лише в допустимих межах
без надання методиці рис сумнівної універсальності.
Моделювання – метод дослідження складних об’єктів явищ і процесів шляхом
їх спрощеного імітування (натурального, математичного, логічного,
картографічного). Ґрунтується на теорії подібності.
Отже, моделювання стану довкілля – це наука, що вивчає кількісні
закономірності та взаємозв’язки еколого-географічних об’єктів і процесів
за допомогою статистично-інформаційних, математико-картографічних
методів та моделей.
Моделювання стану довкілля є інструментом, який дозволяє перейти від
якісного рівня аналізу до рівня, що використовує кількісні статистичні
значення досліджувальних величин.
Моделювання стану довкілля є синтезною дисципліною, вона поєднує в собі
загальну екологічну теорію, математичну екологію, екологічну та
математичну статистику, географію та картографію й інформатику.
Моделювання стану довкілля як самостійна наукова дисципліна є основним
методом екології (соціоекології), як метод практичного чи теоретичного
опосередкування певних екостанів, об’єктів та пов’язаних з ними
екоситуацій, в ході якого досліджується безпосередньо не сам об’єкт, що
нас цікавить, а деяка проміжна система, природна чи штучна, що
знаходиться в деякій об’єктивній відповідності з еколого-географічною
системою, що пізнається і може на певних етапах замінити цей об’єкт,
здатна, врешті-решт, давати інформацію про об’єкт, що нас цікавить.
2. Структура ОМСД
Стосовно структури ОМСД цей поділ є дуже умовний, він здійснюється двома
способами:
– шляхом поділу ОМСД на окремі підрозділи з метою подальшого членування
на наукові дисципліни;
– шляхом групування (класифікації) наукових дисциплін певної групи.
У структурі ОМСД слід виділити п’ять блоків основних дисциплін, а також
групу суміжних дисциплін.
Блок основних дисциплін:
– екологія;
– математика;
– інформатика;
– статистика;
– картографія.
Екологія. Блок ОМСД, який є центральним серед п’яти блоків основних
дисциплін. Тепер у складі екології виділяють чотири групи наукових
дисциплін: загальну екологію, геоекологію, соціоекологію, екологію
людини.
Математика. “Галузеві” складові частини цієї підсистеми такі:
“Математична статистика”, “Теорії імовірності”, “Математичного
програмування”, “Лінійна алгебра”, “Систем нелінійних рівнянь” та ін.
Інформатика. Найбільш молодий напрям досліджень. Становлення якого
пройшло в основному в повоєнний період. В її складі виділяють
“Інформаційні технології”, “Геоінформатику” та ін.
Статистика. Блок має такі основні напрями: “Загальна теорія статистики”,
“Статистика галузей господарств”, “Статистичні методи у природоохоронній
діяльності”.
Картографія. Тут виділяють складові: “Картографія”, “Тематична
картографія”, “Картографічне моделювання” та ін.
Група суміжних дисциплін охоплює науки, що вивчають екологічні проблеми.
Це біогеографія, природокористування, економічне природокористування та
ін.
3. Зв’язки ОМСД
Кожна наука займає специфічне, властиве тільки їй місце в системі
наукового знання. Прийнято вважати, що ОМСД знаходиться на межі п’яти
наукових сфер. ОМСД найбільш пов’язані з такими науками: фізикою,
математикою, хімією, біологією, географією, економікою, соціологією,
статистикою.
Між науками існують наступні види зв’язків: генетичні, інформаційні, за
спільним вивченням певних об’єктів, за використанням однією наукою
теоретичних положень і методичного апарату іншої, організаційні та ін.
За генетичною єдністю найтісніше пов’язані з загальною екологією,
статистикою, математикою, інформатикою, картографією.
Інформаційні зв’язки існують із цілим комплексом наук, що знаходяться в
полі зору процесу їх екологізації. Між цими науками встановлюються
зв’язки між собою шляхом спільного дослідження конкретних об’єктів.
Використання однією наукою теоретичних положень, понять, методичних
засобів іншої. Це найбільш характерно для ОМСД. Наприклад, використання
методів математичної статистики для статистично-інформаційного
моделювання.
Організаційні зв’язки між науками полягають у тому, що кілька (дві, три
чи більше наук) розвиваються в одних установах за єдиним планом.
Оскільки, ми знаємо, що моделі інколи бувають дуже складними, тому вони
вимагають праці цілих колективів.
ОМСД має зв’язки з філософією, логікою, системологією, позаяк
використовує їхні методологічні засоби для побудови його
понятійно-термінологічного апарату, систему умовиводів, використання
аксіоматико-дедуктивного числення і взагалі побудови ОМСД.
4. Функції ОМСД
Основні функції ОМСД наступні:
1) визначити граничні стани соціосистем, межі, які не можна переходити у
впливі на оточуюче середовище, за якими починається незворотне
руйнування механізмів саморегуляції природних систем;
2) сформулювати проблемну картину майбутнього у взаємовідносинах з
оточуючим середовищем, тобто тих труднощів, з якими може зіткнутися
людина у взаємодії з природою в майбутньому;
3) дати найбільш повний перелік альтернатив у розвитку локальних,
регіональних та глобальних соціоекосистем, побудувати моделі можливого
майбутнього;
4) сформулювати набір альтернативних цілей розвитку людської
цивілізації, які б врахували не лише безпосередні потреби суспільства, а
й “запити” природи.
Література:
1. Горелов А.А.Экология: Учебное пособие.–М.: Центр, 1998.– 240 с.
2. Лаврик В.І. Методи математичного моделювання в екології. – К.:
Фітосоціоцентр, 1998.– 132 с.
3. Моисеев Н.Н. Математические задачи системного анализа. – М.: Наука,
1981.– 487 с.
4. Моисеев Н.Н. Экология человечества глазами математика.–М.: Молодая
гвардия, 1988.– 254 с.
5. Основи соціоекології: Навч.посібник / Г.О.Бачинський, Н.В.Беренда,
В.Д.Бондаренко та ін.; За ред. Г.О.Бачинського.– К.: Вища шк., 1995. –
238 с.
6. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и
гипотезы).– М.: Журнал “Россия Молодая”, 1994.– 367 с.
7. Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Курс лекцій. – К.: МАУП,
1997.– С.93-105.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
