Реферат на тему:
Основи моделювання стану довкілля. Історія розвитку основних завдання
ОМСД
ПЛАН
1. Історія розвитку ОМСД
2. Завдання ОМСД на сучасному рівні
3. Література
1. Історія розвитку ОМСД
Як вважають історики науки, вперше систематично поняття модель почало
застосовуватись у зв’язку зі створенням неевклідових геометрій, коли
повстала проблема представлення таких просторових систем, які було на
той час важко продемонструвати натурно.
Більш широке застосування в еколого-географічних дослідженнях методу
моделювання пов’язано зі створенням формальних систем для відображення
еволюції та аналізу проблеми взаємовідносин в системі “суспільство –
природа” крізь призму вірогіднісно-статистичного методу. Нагромадження
інформації щодо характеру відносин людини та довкілля в поєднанні з
досягненнями кібернетики створюють передумови для наукового управління
всією системою.
Моделювання соціально-екологічних процесів розвивалось одразу за
кількома напрямками: створення моделей колообігу окремих елементів
(вуглекислого газу, кисню, води та ін.), окремих локальних чи
регіональних систем та комплексних глобальних моделей розвитку. До
перших найвірогідніших глобальних моделей розвитку, що включали в себе
також і соціально-екологічні аспекти, традиційно відносять розробки
Дж.Форрестера та Д.Медоуза, результати яких відобразились в перших
доповідях Римського клубу.
Дж.Форрестером і групою Д.Медоуза на основі розробленого Дж.Форрестером
методу системної динаміки, що дозволяє дослідити поведінку складної
структури взаємопов’язаних перемінних. Моделі світу складалися з п’яти
секторів (рівнів): народонаселення, промислове виробництво,
сільськогосподарське виробництво, природні ресурси, стан природного
середовища, – які поєднані один з одним прямими і зворотними зв’язками.
Раніше будувались формальні моделі окремих сторін дійсності – розвитку
економіки, зростання чисельності населення і т.д. Але виявлення зв’язків
між цими тенденціями (у відповідності з уявленням про біосферу як єдине
ціле) є важливим, як і при вивченні їх окремо. В створених
Дж.Форрестером і групою Д.Медоуза моделях світу п’ять головних тенденцій
світового розвитку – швидке зростання населення, прискорені темпи
зростання промисловості, широке поширення зони недостатнього харчування,
виснаження невідновних ресурсів і забруднення довкілля – розглядалось у
взаємозв’язку один з одним.
Комп’ютерне моделювання, проведене в Массачусетському технологічному
інституті (США), показало, що при відсутності соціально-політичних змін
у світі і збереження їх техніко-економічних тенденцій швидкого
виснаження природних ресурсів викличе коло 2030 р. повільне зростання
промисловості й сільського господарства і в результаті різке падіння
чисельності населення – демографічну катастрофу.
Творці цих моделей дають в останньому розділі своєї книжки “Точки росту”
наступні рекомендації. Вони пропонують у найближчий час стабілізувати
чисельність населення планети і одночасно виробництва на сучасному
рівні. Така глобальна рівновага, як вважають Д.Медоуз і його колеги, не
буде означати застою, оскільки людська діяльність, не вимагає великих
витрат невідновних ресурсів і не призводить до деградації природного
довкілля, може розвиватися обмежено.
Експерименти з моделлю Форрестера показали, що якщо виділити в моделі у
крайньому випадку дві групи країн – розвинуті і ті, що розвиваються, то
слід чекати не одну глобальну катастрофу, а дві регіональні – спочатку у
розвинутих країнах, а після цього в тих, що розвиваються. Якщо ж
розробити модель на більшу кількість частин, відповідно збільшиться
кількість екологічних катастроф.
Р.Бойд змінив модель Форрестера таким чином, щоб вона відображала точку
зору “технологічного оптимізму”. Він додав у модель перемінну
“технологія”. Подальший розвиток історії досліджень будемо розглядати в
розділі “Приклади реалізації ГІС”.
2. Завдання ОМСД на сучасному рівні
Головною метою еколого-географічного моделювання є отримання адекватної
інформації про стан довкілля, яка б могла бути покладена в основу
екомоніторингу на рівні державному, регіональному, обласному, районному,
міському, на окремих підприємствах.
Головна мета для своєї реалізації вимагає вирішення ряду основних
завдань моделювання екостану, які можна представити наступним чином:
1) виявити структуру еколого-географічних досліджень (геокомплексні та
геокомпонентні явища) та закономірності їх функціонування, особливості
взаємодії їх природних, техногенних, антропогенних, соціогенних частин,
що мають певні властивості, перебувають у певних станах (екостанах);
2) визначити основні параметри динамічної рівноваги та оптимального
екостану об’єктів та пов’язаних з ними екоситуаціями;
3) встановити міру наближення екостану до граничної межі, за якою
починаються незворотні процеси їх розпаду;
4) прогнозувати розвиток геокомпонентних явищ при різноманітних
стратегіях антропогенного впливу;
5) визначити оптимальну функціональну структуру досліджених
геокомпонентних явищ, які б забезпечували оптимальний режим
природокористування;
6) вибрати оптимальну стратегію розвитку екостанів об’єктів та
пов’язаних з ними екоситуацій;
7) сприяти екомоніторингу розвитку геокомплексних та геокомпонентних
явищ, прийняттю максимально адекватних управлінських рішень.
Головна мета еколого-географічного моделювання, його основні завдання,
особливості, що випливають з характеру предмету моделювання стану
довкілля, визначають також і основні принципи еколого-географічного
моделювання:
1) єдність формального та змістовного моментів і аспектів
еколого-географічного моделювання при головуванні змістовного моменту;
2) єдність глобального та локального підходів при побудові моделей, які
враховують питання взаємовідносин суспільства та природи;
3) єдність аксиологічного та гносеологічного підходів при створенні
моделей, проведенні на них експериментів, обробці отриманої
еколого-географічної інформації та формулюванні висновків.
Література:
1. Вольська С.Ю., Марграф О., Руденко Л.Г. Геоінформаційна технологія:
етапи розвитку, стан в Україні // Укр.геогр.журнал, 1993, №4.–С.6-14.
2. Горелов А.А. Экология: Учебное пособие.–М.: Центр, 1998.– 240 с.
3. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и
гипотезы).– М.: Журнал “Россия Молодая”, 1994.– 367 с.
4. Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Курс лекцій. – К.: МАУП,
1997.– С.93-105.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
