Реферат з екології НА тему:

Охорона лісів України. Лісова політика України.

Лісова політика — це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення
охорони, відтворення і ефективного, збалансованого використання всіх
ресурсів, корисних властивостей та інших цінностей лісів, необхідних
цивілізації сьогодні та в майбутньому. Необхідною умовою її успішної
реалізації є наявність системи управління лісами і лісовим сектором
економіки на міжнародному і національному рівнях.

Цілі міжнародної лісової політики глобальні, для їх досягнення потрібні
узгоджені зусилля багатьох держав. Цілі лісової політики національного
рівня більш традиційні і прагматичніші. В найбільш загальному вигляді
вони зводяться до забезпечення багатоцільового, неперервного і
не-виснажливого використання ресурсів та корисних властивостей лісів.
Кожна держава, спираючись на аналіз власного ресурсного потенціалу і
реального стану справ в економіці та політиці, має конкретизувати цілі
лісової політики та створити юридичні, економічні і організаційні умови
для їх досягнення. Основні інструменти лісової політики національного
рівня: законодавство, планування та організаційна структура, що
забезпечує досягнення цілей і захист національних інтересів.

Класичні цілі національної лісової політики прямо випливають із значення
лісу для життя держави і суспільства. Вони поділяються на екологічні,
ресурсно-економічні і соціальні.

В умовах командно-адміністративної економіки основні цілі і принципи
лісової політики формувалися централізовано, виходячи з потреб,
можливостей та інтересів СРСР загалом. Регіональні особливості
враховувалися, але недостатньо. Окремі положення лісової політики були
приведені в різних законах і відомчих нормативах. Такий підхід
успадкований і Україною, діюче лісове законодавство якої здебільшого
розвинене на основі радянського права.

В більшості країн Європи, зокрема і постсоціалістичних, прийнято
формулювати лісову політику в явному вигляді, її цілі та шляхи
реалізації розробляються на основі досягнутого консенсусу між усіма
зацікавленими сторонами — різного профілю державними установами,
приватними і недержавними організаціями. Цей процес має бути відкритим і
прозорим. Підготовлений документ ухвалюється парламентом і є орієнтиром
при розробці всіх інших законів і положень, що регулюють лісові
відносини. Такий підхід гранично демократичний і дозволяє уникнути
ситуації, при якій відомчі, регіональні чи приватні інтереси мають
пріоритет над інтересами суспільними і державними.

На етапі формування лісового законодавства України корисно використати
досвід розробки національної лісової політики європейських держав.

Умови реалізації лісової політики

Держава і суспільство є тим середовищем, у якому реалізується лісова
політика. Блоки факторів, по яких прийнято характеризувати стан цього
середовища, збігаються з основними цілями лісової політики (див.
рисунок). Однак є ще один потужний комплексний фактор, що не вписується
в тривимірну схему. Це загальнодержавна політика, яка відображає
суспільну свідомість, що, в свою чергу, значною мірою залежить від
історичних традицій народу і політичної волі державних лідерів.

Очевидно, визначаючи пріоритети лісової політики України на сучасному
етапі, необхідно чітко уявляти основні умови її реалізації, головні з
яких зводяться до наступного:

1. Загальнодержавна політика. В ході виборів і референдумів народ
України остаточно вибрав стратегічний шлях свого розвитку. Його
орієнтири — суверенітет, демократія, ринкова економіка.

2. Екологічні фактори.

2.1. Природні умови існування лісів країни суттєво змінені під впливом
людської діяльності. ЇЇ наслідки проявляються в забрудненні атмосфери і
ґрунтів, зниженні рівня ґрунтових вод, зміні лісорослинних умов під
впливом рекреації. Особливо вагомими для лісового господарства України є
масштабні зміни умов росту лісів і ведення лісового господарства,
пов’язані із глобальним потеплінням клімату і забрудненням значних
територій радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС.

віко вому розподілі деревостанів.

2.3. Стійкість значної частини лісів по нижена, що проявляється у
прогресуючо му погіршенні їх стану. В останні деся тиліття значно зросли
збитки та шкода, за подіяні лісовому господарству пожежами, вітровалами,
шкідниками.

2.4. Важлива екологічна (захисна) роль українських лісів загальновідома.
Підтрим ка і посилення цієї ролі протягом останніх десятиріч були
основним пріоритетом державної лісової політики України. А це:

Висока (понад 10%) і постійно зростаюча частка заповідників,
національних парків та інших особливо захисних територій у загальній
площі лісів, суттєвий ріст темпів заповідання лісів за останні роки.
Економічний спад сприяє полегшенню процедури виділення нових об’єктів
природно-заповідного фонду. Надлишкове виділення нових особливо
охоронних територій починає негативно відображатися на
ресурсно-економічному потенціалі лісового господарства;

Високий процент лісів, економічне використання яких суттєво обмежено
(заборонені рубки головного користування, лісовідновні рубки приурочені
до моменту природного розпаду деревостанів);

2.5. На Україні є значні площі лісів, не врахованих у складі особливо
захисних територій, але фактично зростаючих без втручання людини. До їх
числа належать насамперед ліси, не доступні для експлуатації через
відсутність доріг у Карпатському регіоні, і ліси, значною мірою
забруднені радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС.

3. Ресурсно-економічні фактори.

3.1. За останні 40 років загальний запас деревини в лісах України
збільшився вдвічі. Розрахункові і реальні обсяги за готівлі, навпаки,
загалом зменшилися. Внаслідок цього частка використання при росту і
інтенсивність лісокористування в Україні зараз нижчі, ніж в переважній
більшості країн Європи.

3.2. Україна неоднорідна за гео графічними та лісосировинними умовами.
Загальна малолісність України зумовлена наявністю в ЇЇ складі 8 степових
областей, на території яких ліс явище інтразональне, рідкісне
(лісистість до 5%) і не може мати суттєвого економічного значення. Інші
регіони мають зовсім інші умови лісоза- безпеченості. Ліс та пов’язані з
ним види діяльності відіграють помітну (Лісостеп), значиму (Полісся) й
дуже значну (Карпати) економічну роль.

3.3. У ході робіт з масового лісовіднов лення і лісорозведення на
Україні пере важно орієнтувалися на шпилькові породи — сосну в рівнинній
частині і ялину в Кар патському регіоні. Це призвело до значно го
зростання частки шпилькових моно культур у породному складі лісів. Насад
ження цієї категорії характеризуються низькою стійкістю до несприятливих
умов середовища, шкідників та хвороб.

3.4. Помітна тенденція до погіршення якості стиглих і пристигаючих
лісів, особ ливо твердолистяних. Це проявляється в зниженні середніх
запасів і проценту вихо ду ділової деревини при головних рубках, а також
зростання частки рубок, пов’язаних з погіршенням стану насаджень
(санітар них, лісовідновних), в загальному обсязі лісокористування.

3.5. Згідно з новим Земельним кодек сом ліси України можуть перебувати у
дер жавній, комунальній та приватній влас ності. Нині основна їх частина
знаходиться в постійному користуванні підприємств Держкомлісгоспу
(66,1%). Кількісні та якісні характеристики лісів колишніх колек тивних
сільськогосподарських підпри ємств, що є фондом для формування при
ватних лісів, загалом значно гірші, що по яснюється як об’єктивними
причинами (гірші умови місцезростання, значна фрагментація, молодший
вік), так і нижчим рівнем ведення лісового господарства.

3.6. В ході реформ 90-х років минулого століття, які супроводжувалися
загальною системною кризою, суттєво змінилися економічні умови роботи
лісогосподарських підприємств. Головні зміни зводяться до наступного:

підприємства отримали право влас ності на заготовлену в ході головного
ко ристування деревину та можливість вільної її реалізації на
зовнішньому і внутрішньому ринках;

зменшилися і продовжують зменшува тися розміри бюджетного фінансування
лісового господарства;

в зв’язку з приватизацією і подальшим фактичним банкрутством значної
частини підприємств, що споживають і переробля ють деревину, на
внутрішньому ринку різко впав платоспроможний попит на круглий ліс і
продукцію його первинної переробки, змінилася структура внутрішнього
спожи вання деревини. В останні два роки спос терігається зростання
лісопереробної га лузі країни, однак загалом сучасний дере вообробний
комплекс України зали шається мало розвиненим і вкрай незба- лансованим,
насамперед через відсутність потужностей по переробці маломірної і
низькоякісної деревини;

різко зросли обсяги і економічна ефек тивність експорту деревини і
продуктів її первинної переробки (насамперед пило матеріалів).

4. Соціальні фактори

4.1. Роль лісу, як засобу створення сприятливих умов для відпочинку та
збе реження здоров’я суспільства дуже висока і зростатиме, особливо в
малолісних і гус то населених районах країни.

4.2. В умовах кризи зросла значимість лісового господарства як галузі,
що спро можна зберегти робочі місця в сільській місцевості, де проблеми
працевлаштуван ня найгостріші. Лісовий сектор має знач ний потенціал для
розширення ринку праці, насамперед за рахунок зайнятості в галузі
переробки деревини.

4.3. На фоні різкого зниження рівня життя значної частини населення
підвищи лась роль лісу як джерела палива і про дуктів харчування.
Водночас посилилася незаконна експлуатація лісових ресурсів (самовільні
рубки, захвати території, бра коньєрство).

4.4. Спостерігається зростання інтере су суспільства до проблем, що
пов’язані з лісом і лісовим господарством. Проте рівень його
поінформованості загалом не високий.

4.5. Професійні кадри лісового госпо дарства здебільшого сформувалися в
умо вах планово-розподільчої економіки і за лишаються прихильниками
раніше складе них оцінок і стереотипів. Сучасна система підготовки і
перепідготовки кадрів, а також видавнича діяльність, орієнтовані на по-
треби лісового сектора, залишаються слабко розвиненими.

Пріоритети лісової політики

Стратегічні пріоритети

Україна належить до європейських держав і приєдналася до процесу
розробки спільних цілей і принципів ведення господарства в лісах Європи
(Гельсінський процес), спрямованих на невиснажливе лісокористування,
збереження і відмов= лення біорізноманіття лісових екосистем. В зв’язку
з цим стратегічні цілі національної лісової політики повинні мало
відрізнятися від цілей, що сформульовані міжнародними угодами стосовно
сталого розвитку, раціонального використання та охорони лісів. В
найбільш загальному вигляді стратегічні пріоритети лісового господарства
України можуть бути представлені наступним чином.

1. Розширене відтворення лісових ресурсів у кількісному та якісному
(вартісному) вигляді.

Досягнення цієї мети вимагає довгострокових узгоджених зусиль з таких
напрямків:

Збільшення площі лісів. Найуспішніше може бути здійснено за рахунок
заліснен ня земель Лісостепової і Поліської зони, що не
використовуються. Доцільність створення нових лісів у Степовій зоні ви
магає додаткового вивчення і обґрунту вання насамперед в зв’язку зі
зростанням посушливбсті клімату та зміною гідро логічних умов у регіоні;

Реконструкція лісів з метою приведен ня їх породного складу відповідно
до умов місцезростання. Основною перешкодою для розширення робіт з
реконструкції є відсутність коштів і можливостей збуту низькоякісної
деревини, що отримана в ході їх проведення;

Підвищення продуктивності і якості (вартості) лісів за рахунок
раціонального ведення лісового господарства. Насампе ред необхідне
підвищення ефективності рубок догляду за лісом і забезпечення своєчасної
рубки стиглих насаджень (до моменту різкого падіння їх приросту і
погіршення якості деревини, що прогре сує), внесення коректив у практику
лісовідновлення.

2. Збереження і відновлення біорізно маніття лісів, підтримка їх
стабільності і життєздатності. Досягнення цієї мети передбачає:

Раціональний, екологічно і економічно обгрунтований підхід до формування
ме режі особливо охоронних лісових тери торій і введення обмежень на
лісогоспо дарську діяльність;

Широкомасштабне впровадження в практику екологічно орієнтованих методів
лісовідновлення, лісокористування і лісо- вирощування;

Організацію неперервного і ефектив ного контролю за станом лісів;

Удосконалення системи охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і
хвороб.

3. Раціональне, комплексне і постійне використання лісових ресурсів.

Для досягнення даної мети необхідні:

Широке впровадження методів, що дозволяють вирощувати ліси, які ефектив
но та однаково виконуватимуть експлуа таційні, захисні, соціальні та
інші функції;

Внесення відповідних змін в практику планування і організації
лісокористування;

Досягнення швидкого і збалансовано го розвитку деревообробного комплексу
країни, який повинен забезпечити попит на весь обсяг вирощуваної
деревини.

4. Забезпечення ефективного виконан ня лісовими екосистемами захисних і
соціальних функцій.

Досягнення цієї мети передбачає збір додаткової інформації про захисні і
соціальні функції лісів; переосмислення багатофункціональної ролі лісу в
ландшафті на основі нових даних і сучасних уявлень; внесення відповідних
змін в лісогосподарську практику; вкладання коштів у розвиток
інфраструктури відпочинку і реалізацію програм екологічної просвіти
населення.

5. Зростання економічної ефективності використання лісових ресурсів,
досягнен ня рентабельності лісового господарства, забезпечення
сприятливих умов для роз витку деревообробної промисловості.

Донині офіційно визнається, що ліси України мають обмежене сировинне і
економічне значення. Ця теза складена в радянський період і справедлива
для умов УРСР як частини лісосировинної супердержави. В умовах
суверенної України лісову політику доцільно формувати, виходячи із
визнання рівної значимості екологічних, економічних і соціальних функцій
лісів для країни в цілому. На регіональному рівні це уявлення,
безперечно, повинно коригуватись.

Шляхи досягнення цієї мети базуються на принципах ринкової економіки і
вільної конкуренції. Серед них: забезпечення рівних умов розвитку для
підприємств усіх форм власності; досягнення стабільності ринку круглого
лісу; збільшення місцевих обсягів переробки; підвищення вартості
експортованих товарів; удосконалення методів обліку лісопродукції, а
також стандартів визначення сортності; забезпечення доступності
інформації про лісові ресурси, можливі обсяги заготівлі круглого лісу,
експорту і імпорту лісопродукції.

Проблеми і пріоритети перехідного періоду

Сучасні проблеми лісового сектору економіки України можна розділити на
чотири групи.

1. Правові проблеми

Діюче законодавство і підзаконні акти недостатньо враховують особливості
рин кової економіки в лісовому секторі. Питан ня власності і шляхи
приватизації, оподаткування, оренди, система обліку і фінансування
потребують удосконалення.

Держкомлісгосп України та підпоряд ковані йому структури поєднують у
собі функції контролю, управління, законотвор чості з господарською та
комерційною діяльністю, що суперечить антимонополь- ним принципам і може
стати причиною конфліктів у майбутньому.

У лісовому та природоохоронному за конодавстві недостатньо враховані
регіональні особливості (відмінності).

Не повною мірою забезпечено прак тичне виконання міжнародних угод зі ста
лого лісоуправління.

2. Лісівничо-екологічні проблеми.

Оптимізація лісокористування включає підвищення відсотку використання
приро сту, зростання питомої ваги поступових і вибіркових рубок.
Впровадження ландшафтно-водозбірних принципів при плануванні та веденні
лісового господарства; поширення реконструктивних рубок і вдосконалення
методів догляду за лісами, спрямованих на формування стійких
деревостанів з високою якістю деревини.

Поступова відмова від технологій, орієнтованих на використання важкої
техніки як такої, що спричиняє значну шко ду природі; забезпечення
виконання всіх лісівничих вимог при заготівлях дере вини.

Охорона лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, формування
стійких лісів;

Система відбору, охорони лісів і про ведення лісогосподарських заходів у
лісах природо-заповідного фонду.

Ведення лісового господарства на те риторіях, забруднених радіонуклідами
і промисловими відходами.

3. Економічні проблеми

Забезпечення стабільного, достатньо го і доцільного фінансування
лісового гос подарства. Зміна системи планування, яка занадто
централізована і мало пристосо вана до ринкових умов господарювання.

Необхідно створити умови для довго строкових інвестицій, будівництва
доріг, придбання техніки та обладнання.

Формування ринку оптової та роздрібної торгівлі лісом, системи підрядів
на проведення лісогосподарських робіт і заготівлі продуктів лісу.

Непередбачуваність законодавства (особливо податкового і природоохорон
ного) виступає як окрема економічна про блема, що перешкоджає
довгостроковому плануванню розвитку лісового господар ства.

4. Соціальні проблеми

Складна соціальна ситуація в регіонах і населених пунктах, де основою
економіки є підприємства лісового і деревообробно го комплексів.

Недосконалий механізм розподілу функцій з розпорядження лісами між орга
нами державної влади різних рівнів.

Низький ступінь довіри до структур влади, високий правовий нігілізм у
сучас ному українському суспільстві, нерозви неність суспільних лісових
та екологічних організацій.

Тенденції надавати економічному успіху першочергового значення, відторг
нення екологічних обмежень, якщо вони перешкоджають зростанню особистого
добробуту.

Зростання числа і обсягів самовільних рубок, прояви тіньової економіки,
випадки корупції.

Всі ці проблеми взаємопов’язані і часто обумовлені. Головним результатом
їх розв’язання було і залишається ефективне забезпечення державою
корисностей, які надаються лісами (джерело деревини і інших продуктів;
основний еколого-стабілізуючий фактор; рекреаційний, генетичний і
суспільно-історичний ресурс).

Цілі лісової політики перехідного періоду спрямовані на формування
юридичних, організаційних і економічних умов сталого управління лісами.
Загалом вони орієнтовані на посилення ролі законодавства в умовах
ринкової економіки і повинні бути досягнуті за відносно короткий
проміжок часу (5-Ю років). До пріоритетів перехідного періоду слід
віднести:

Розв’язання проблем власності на ліси і виробничі потужності, залучені в
лісовому секторі економіки.

Досягнення оптимальної і стабільної організаційної структури органів
держав ного управління й господарювання.

Ефективне розмежування повнова жень держави з управління і господарю
вання;

Розробка і законодавче закріплення правил, що визначають принципи і
норми ведення лісового господарства, які б за безпечували досягнення
стратегічних цілей національної лісової політики.

Забезпечення керованості процесів, що відбуваються в лісовому секторі
економіки.

На міжнародному рівні досягнуто усвідомлення того, що країни з
перехідною економікою на шляху до ринку не можуть копіювати історичний
досвід сучасних розвинених країн, становлення капіталізму в яких
супроводжувалося масовим знищенням лісів. В зв’язку з цим важливо в
перехідний період зберегти, використати і розвинути кращі сторони
соціалістичної економіки, до яких відносяться планування і контроль. Не
менш важливо чітко і системно сформувати пріоритети лісової політики для
окремих регіонів України.

Похожие записи