ОХОРОНА ФАУНИ
Вирішення проблеми покращання екологічного стану біосфери потребує
нового підходу до тваринного світу — фауни. Біомаса тварин становить
лише 2 % усього живого на нашій планеті, але через високий рівень
енергетичних процесів, величезну різноманітність і високу рухливість
роль фауни в біосфері дуже велика.
Нині налічується близько 2 млн видів тварин (рослин — у п’ять разів
менше). Найбільш численною групою є безхребетні. Цікаво, що в 1 га
грунтів лісу середніх широт живе до 2,5 млн особин дощового черв’яка, до
6 млн комах, 1млн молюсків (загальна їх біомаса — близько 1 т). На нашій
планеті на кожну людину одних лише комарів і мух припадає не менше
200 млн. У тайзі є райони, де на кожному гектарі живе до 5 кг комарів.
Відомі гігантські зграї сарани в Африці, які налічують мільярди особин.
Біомаса диких копитних і гризунів у саванах і степах може досягати
250—400 кг на 1 га, раніше їх було ще більше.
Найважливішу роль у біосфері відіграє найчисленніший і
найрізноманітніший клас тварин — комахи. Вони виконують функції
опилення, є поживою для птахів, звірів, амфібій, рептилій, беруть участь
у формуванні грунтів, розкладанні тваринних решток і екскрементів,
впливають на склад повітря, вод і грунтів. Наприклад, терміти під час
переробки клітковини виділяють у атмосферу 165 млн т метану на рік
(майже половину всього, що надходить у біосферу), 55 млрд т СО2.
Безхребетні становлять до 95—99 % біомаси тварин на Землі; їх значення в
біосфері величезне, особливо в кругообігу речовин і трансформації
енергії.
З давніх-давен тварини були для людей не лише основним продуктом
харчування, з їх шкіри виготовляли одяг, з кісток — знаряддя праці,
«будівельні матеріали», а також технічну, лікарську сировину, прикраси.
За рахунок тварин (морських) утворювалися в минулому й формуються нині
величезні товщі вапняків, крейди, діатомітів, кремнистих відкладів,
фосфоритів та інших осадочних порід на дні океанів і морів. А коралові
рифи (Великий Бар’єрний риф поблизу Австралії) за своїми розмірами
перевищують Велику китайську стіну.
Величезною є роль тварин в утворенні й житті грунтів (в першу чергу –
червів), житті рослин.
Тварини активно формують мікрорельєф (кротовини), рельєф, ландшафти
(наприклад, «бобровий», «термітний» і «кораловий» ландшафти).
Руйнування людиною місць мешкання тварин (біотопів), як І рослин, стає
надто небезпечним. Сьогодні під загрозою знищення знаходиться вже
близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців, багато риб, земноводних,
молюсків, комах.
А за останні тисячі років на Землі зникло понад 100 видів звірів, 140
видів птахів. У всіх куточках Землі на всіх континентах нині
загострюється проблема знищення місць існування тварин. Найактуальнішою
вона є для вологих тропічних лісів, але вже відомо багато районів в
інших зонах, які за станом тваринного світу можна назвати районами
екологічного лиха. Це Калмицькі степи, де ареал сайгаків — рідкісних і
цінних тварин, сучасників маму-та, скоротився за останні ЗО років у
шість разів. Нині вони тисячами гинуть у каналах зрошення, на колючих
дротах огорож, трубах нафтопроводів, що тягнуться на сотні кілометрів.
Скорочуються ареали слонів і носорогів у Індії та Африці. Великої шкоди
тваринам завдають не лише антропогенні забруднення та пожежі, але й
бурхлива активність браконьєрів (за останні роки ціна на слонові бивні
зросла в десять разів, на ріг носорога — в 21 раз), які за рік вбивають
від 65 до 75 тис. слонів (Танзанія, Кенія, Замбія, Заїр, Конго, Судан).
Є великі регіони Світового океану, де останнім часом через деградацію
середовища й хижацький вилов риби майже повністю зникли 25 видів
найбільш цінних промислових риб, де щорічно винищують до 250 тис. особин
дельфінів, сотні тисяч акул, а кити давно знаходяться під загрозою
вимирання.
Річки й річечки Тюмені забруднені нафтою так, що вся риба давно вимерла.
Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене,
його екосистема на грані повної деградації (рис. 23).
У 1988 р. через забруднення нафтопродуктами в Північному морі загинуло
близько 3 тис. тюленів (усього їх там 75 тис.). А скільки тисяч птахів,
риби загинуло після аварій танкерів-нафтовозів у океанах! Все скрутніше
диким тваринам і в наших краях.
Незважаючи на те, що в колишньому СРСР з 1920 по 1980 р. було прийнято
багато законів про охорону природи, й зокрема тварин, вони як відомо,
практично не діяли, ніхто їх не дотримувався, що мало фатальні наслідки.
Тому останні десятиріччя під тиском передових науковців та громадськості
питанням охорони тварин і рослин почали приділяти більше уваги.
Дуже важливу роль у охороні диких тварин могли б відіграти мисливські
господарства, якби сотні тисяч їх членів-мисливців суворо дотримувалися
правил. Адже ці господарства мають добре продумані, екологічно
обгрунтовані статути, правила мисливства на різних звірів і вилову риби.
Мисливство й рибальство на науковій основі мають не лише велике
економічне, але й екологічне значення. З одного боку, вони дають щорічно
сотні тисяч тонн м’яса, багато шкіри, хутра, а з іншого — допомагають
регулювати кількість тієї чи іншої дичини в регіоні, створюючи
оптимальні умови для її існування. Але, на жаль, в усьому світі ще
процвітає браконьєрство.
Таке ж становище характерне й для України. Через велику щільність
населення тут ще в XVI ст. були винищені кулани, в XVIII—XIX ст.—
сайгаки, тури, тарпани, степові орли, дрофи, олені. Дуже рідкими стали
лебеді, летючі миші, корсаки, соколи, деякі види раків і риб.
У 1981 р. в Україні було прийнято Закон «Про охорону й використання
тваринного світу», який передбачає збереження середовища мешкання
тварин, умов розмноження й шляхів міграції під час виконання різних
робіт. Над питанням охорони тварин нині активно працюють фахівці в
кількох науково-дослідних установах НАН України, галузевих інститутах,
вузах. Почалися роботи з інтродукції, акліматизації й розведення дичини.
В Україну були завезені зубр, лань, муфлон, кеклик, деякі види риб і
птахів, переселені зайці, косулі, олені (в райони, де дичини не було),
взяті під охорону мурашники, бджоли-запилювачі.
З метою контролю за рідкісними й вимираючими видами тварин, як уже
згадувалося, в нас, як і в усьому світі, видається Червона книга. Над
першою Червоною книгою в колишньому СРСР група вчених-фахівців працювала
понад 15 років. У 1984 р. вийшло друге видання цієї книги, вже значно
змінене, тому що деякі види тварин відновили свою чисельність (рожева
чайка, тундровий лебідь, кавказький тетерев тощо), а інші, котрим раніше
ніщо не загрожувало, наблизилися до межі вимирання — чорноморська
афаліна, сірий дельфін, чорний ведмідь, даурський їжак, сахалінська
кабарга, карликовий тушканчик тощо, всього — понад ЗО видів ссавців, 14
— рептилій, 17—птахів. Уперше в цю Червону книгу були внесені риби —
осетр, лососеві, карпові (всього дев’ять видів), молюски, ракоподібні,
черви, комахи, гриби й навіть лишайники. Всіх тварин в Червоній книзі
залежно від їх кількості й ступеня загрози вимирання поділено на п’ять
категорій — до першої віднесено ті, яким загрожує вимирання дуже
серйозно й найближчим часом, до п’ятої — ті, що відновлені.
У Міжнародну Червону книгу, включено 292 види й підвиди ссавців, 341 —
птах, 36 — земноводних, 119 видів плазунів.
Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зростала майже
пропорційно збільшенню кількості людей і максимальних значень досягла за
останні сто років. Усього за історію людства вимерло понад 150 видів і
підвидів птахів і 110 видів ссавців, зокрема тур, тарпан, морська
корова, дронт, безкрила гагарка, голуб-мандрівник.
У СНД і в Україні сьогодні більш серйозно підходять до охорони
тваринного світу, вживаючи жорстких заходів до браконьєрів і тих, хто
шкодить природі. Прийнято нові закони про охорону природи. Проблема
збереження фауни турбує не лише вчених-природничників, екологів, але й
більшість керівників підприємств, господарств, міністерств, вона
береться під контроль народом і урядом. Єдиною, але дуже істотною
перепоною на шляху вирішення цієї проблеми є брак коштів, тяжкий
економічний стан нашої молодої держави.
Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі:
по-перше, виховання природоохронної свідомості у людей з дитинства до
похилого віку всіма можливими сучасними засобами; по-друге—найсуворіша
боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах,
степах, на водоймах і річках; по-третє — допомога звірям: підгодівля їх
у скрутні періоди, охорона від епідемій і антропогенних забруднень,
розселення в зручних для існування місцях, контроль за кількістю
хижаків. Крім того, необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих
видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращання
ситуації, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного
моніторингу.
Велике значення має також рекультивація зруйнованих людиною ландшафтів,
відновлених грунтів, пасовиськ, луків, лісів, водойм згідно з науково
обгрунтованими далекоглядними планами, активний розвиток заповідної
справи.
PAGE
PAGE 1
Рис. 23. Вилов риби у внутрішніх морях і прісноводних
водоймах України:
1 — Чорне море; 2 — Азовське море; 3 — прісноводні
водойми
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
