Реферат

на тему:

Людина і географічна оболонка

З розвитком суспільства збільшуються потреби людей, а тому посилюється
їхній вплив на природу. Зростає він через те, то завдяки науці,
застосуванню технічних винаходів людина стає чимраз сильнішою.
Посилюється тиск на природне довкілля через збільшення чисельності
землян.

Вплив сучасних 6 млрд. мешканців Землі дорівнює тому, що чинили б на
географічну оболонку 50 млрд. осіб, які за рівнем розвитку перебували б
в кам’яному віці. Сучасна людина стає все менше залежною від природних
явищ. Однак відбуваються на нашій планеті і такі стихійні явища, яким
людство протидіяти поки-що не може від яких воно не може надійно
захиститися. До них відносяться вулкани і землетруси, пов’язані з дією
внутрішніх сил Землі, посухи, урагани, снігопади, сильні морози,
паводки, селі, снігові лавини тощо. Думка про те, то наука повинна
слугувати для перемог над природою, с хибною і небезпечною, і могла б
призвести в кінцевому результаті до зникнення людської цивілізації на
Землі.

Тепер науку розуміють як знаряддя для раціонального використання
природи, тобто такого, при якому вона не знищується, а зберігається для
нащадків. Однак розуміння це прийшло тільки тоді, коли негативні
наслідки впливу людини проявилися у всіх геосферах географічної
оболонки, що свідчить про загрозу середовищу життя людини — екологічну
кризу.

На літосфері, перш за все, позначається те, що з року в рік зростають
обсяги видобутку різних корисних копалин, зростає площа кар’єрів,
довжина й глибина тахт, що призводить інколи до обвалів, зменшення площі
орних земель тощо. Скорочуються вони і через насипання териконів і
відвалів із порід, які вивезені при розробці шахт, кар’єрів, а також
будівництві міст, доріг, водосховищ.

Змінюється під впливом діяльності людини й рельєф території. У
промислових районах характерними формами рельєфу є відвали пустої породи
й терикони шахт, які піднімаються над навколишньою місцевістю на 60-100
м.

Поздовжнє розорювання схилів, знищення природної рослинності (особливо
в горах) спричиняє змиванню фунтів, утворенню ярів, зсувів тощо.
Пересушення зволожених грунтів, відвальне їх розорювання призводить до
розвівання верхнього родючого шару вітром (вітрової ерозії). Надмірне
зрошення призводить до підтягування до поверхні розчинених солей із
нижніх горизонтів, які, нагромаджуючись біля поверхні, перетворюють фунт
у солончак. Грунти втрачають свою родючість і через надмірне, науково
необгрунтоване використання мінеральних добрив та отрутохімікатів.

Для відновлення родючості земель, зайнятих кар’єрами, териконами,
ярами, науковцями розроблена ціла система заходів, проведення яких
називають рекультивацією земель. При освоєнні кар’єрів треба окремо
збирати ґрунтовий шар і зберігати його або відразу ж ним засипати
заповнені пустою породою раніше використані кар’єри. Терасують і
покривають шаром родючої землі териконами шахт. На цих ділянках землі
висаджують сади, займаються землеробством.

Для боротьби з ярами їх укріплюють рослинністю, засипають або
перегороджують у нижній частині, щоб яр замулювався тимчасовими
водотоками

Вітровій ерозії перешкоджають лісосмуги, які зменшують силу вітру Не
допустити переосушення, засолення, отруєння хімікатами грунтів можна при
умові постійного контролю за їхнім станом, точного дотримання норм
поливу. внесення добрив тощо. Зберегти води і повітря від забруднення
можна, використовуючи очисні споруди і пристосування. Сьогодні
виробництва стали безвідхідними. Адже відходи — це хімічні сполуки, які
поки що не використовуються людиною. Досягнення сучасної науки
дозволяють звести до мінімуму шкідливі викиди, ввести замкнутий цикл
використання води, тобто використовувати очищені стоки, не беручи чистої
води з річки чи озера.

ож планети загалом. Вчені вважають, що він стає теплішим через посилення
парникового ефекту, який, у свою чергу, зумовлений підвищенням вмісту
оксиду вуглецю у повітрі.

Дуже сильно забруднюють різними шкідливими сполуками (оксидами сірки,
фосфору, хлором тощо) повітря викиди сотень хімічних та металургійних
підприємств, теплових електростанцій. Через велику концентрацію пилу й
газів над великими промисловими містами зменшується надходження сонячної
радіації, зростає кількість опадів, часто утворюються тумани.

Промислові та побутові стоки, звалища сміття сильно забруднюють води
океанів, морів, річок, озер, підземні води. Основні забруднювачі води —
нафтопродукти, отрутохімікати, солі важких металів.

Отруйні речовини із хвостосховищ підприємств, отрутохімікати з полів
забруднюють грунти і води. Внаслідок вирубування лісів зменшилась
водність річок, а деякі малі річки перетворилися у ланцюжок загниваючих
озер. Почастішали катастрофічні паводки у басейнах річок. У водосховищах
часто відбувається замулення, цвітіння води, поширення хвороботворних
мікроорганізмів.

Руйнуючи природне довкілля у процесі господарської діяльності,
позбавляє живих істот місць проживання, розмноження, живлення,
переховування, то призводить до зникнення багатьох видів живих
організмів. Тому створений 1948 р. Міжнародний союз охорони природи і
природних ресурсів (МСОП) організував комісію з проблем рідкісних і
зникаючих видів і започаткував Червону книгу, куди заносять види, які
знаходяться на межі зникнення. Окремі томи її містять ссавців, птахів,
земноводних тощо.

Для збереження і вивчення унікальних природних комплексів, окремих
видів рідкісних рослин, ендеміків, реліктів, цікавих об’єктів неживої
природи створюються різні природоохоронні об’єкти, розробляється
природоохоронне законодавство. У широкому значенні під охороною природи
розуміють весь комплекс заходів, спрямованих на раціональне використання
і збереження природи. Вузьке розуміння передбачає саме охорону,
збереження природних багатств для нащадків.

З метою охорони природи створюють природозаповідні об’єкти, серед яких
заповідники, заказники, природні національні парки тощо. Державні
заповідники це своєрідні наукові заклади, які не тільки охороняють
рослинний і тваринний світ, рідкісні утвори неживої природи, а й
вивчають їх. Заказники, як правило, створюють для збереження одного або
декількох видів тварин чи рослин, окремих компонентів природи. У
заказнику заборонені певні види господарської діяльності.

Природний національний парк (ПНП) належить до особливих
природоохоронних територій із малопорушеними природними комплексами і
унікальними природними об’єктами. Це досить великі площі, де охорона
природи поєднується з відпочинком людей у малозмінених природних умовах.
Тобто, на відміну від заповідника, природний національний парк (ПНП) має
більшу територію і відкритий для відвідувачів. Однак, основна частина
території (90%) виконує природоохоронні функції.

Дуже важливе природоохоронне значення мають і державні біосферні
заповідники, які входять у міжнародну систему контролю за станом
довкілля. Від природного заповідника вони відрізняються тим, що в них
виділяється три зони, які відрізняються режимом збереження природних
комплексів. У першій (заповідній) вони знаходяться у режимі повної
заповідності. Друга зона (буферна) розмежовує заповідну й третю
(антропогенних ландшафтів), де дозволяється традиційне
природокористування, створення умов для відпочинку під екологічним
контролем заповідника. Створюються біосферні заповідники на базі
заповідників чи ПНП, що стають їхнім ядром. Інколи таких ядер може бути
декілька.

Похожие записи