РЕФЕРАТ

на тему:

“Криза людського духу”

Причин виникнення екологічної кризи є чимало. Але у всіх цих причин
одне походження – людина: її нестримне бажання підкорювати, забирати,
ігнорувати майбутні загрози тощо. Ускладнення екологічних проблем – це і
духовна криза суспільства.

Дослідження науковці свідчать про те, що одна з причин розвитку
глобальної екологічної кризи в наш час – це криза людського духу.

Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, поява
нових технологій, енергоджерел і матеріалів призвели до революційних
змін у житті суспільства. Людство вступило в епоху науково-технічної
революції, що посилило антропогенний вплив на природу. Цей вплив має
суперечливий характер. У ньому переплітаються позитивні й негативні
явища. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва
сприяють більш повному задоволенню потреб людей, раціональному
користуванню природними ресурсами, збільшенню виробництва продуктів
харчування і т.ін. З іншого — забруднюється природне середовище,
знищуються ліси, посилюється ерозія грунтів, випадають кислотні дощі,
зменшується озоновий шар землі, погіршується стан здоров’я людей тощо.

Зростаючі потреби суспільства і виробництва обумовлюють подальше
прискорення темпів науково-технічного прогресу. Цілком зрозуміло, що
чим вищий історичний етап розвитку суспільства, тим більшою мірою стан
природного середовища детермінується цілепокладаю-чою людською
діяльністю. Поглиблення і розширення масштабів такої діяльності можуть
призвести до глобальних суперечностей у розвитку цивілізації, які можна
подолати лише шляхом проведення докорінних змін у рамках розвитку
самого суспільства.

До проявів кризи людського духу відносять деградацію особистості в
різних її проявах, зниження культурного й духовного рівня, зростання
корупції, проявів некомпетентності й непрофесіоналізму у вирішенні
національних і міжнаціональних питань, зростання аморальності,
злочинності, тотальної легковажності, жадоби швидкої наживи тощо.

Сучасна екологічна ситуація складалась стихійно в ході діяльності людей,
спрямованої на задоволення їхніх потреб. Людина досягла висот сучасної
цивілізації завдяки тому, що постійно змінювала природу у відповідності
зі своїми цілями. Люди досягали цілей, на які розраховували, але
одержували наслідки, яких не чекали.

Науково-технічна революція змінює стосунки людини з природою, створює
нові умови її існування, помітно впливає на спосіб її життя і праці.
Використовуючи сучасні засоби виробництва, людство впливає на природу в
планетарному масштабі. Різке збільшення масштабів такого впливу
загострило проблему передбачення наслідків людської діяльності.
Екологічне прогнозування стало необхідною умовою оптимізації процесу
взаємодії суспільства і природи. Тому важливо мати еколого-економічну
оцінку науково-технічного прогресу. Ця суперечливість пов’язана з
нерівномірністю розвитку різних галузей виробництва, науки і техніки.
Подальше вдосконалення техніки має здійснюватись із врахуванням її
негативного впливу на стан природного середовища. В умовах структурної
перебудови економіки України, заміни застарілої техніки і технології
новими відкриваються широкі можливості для помітного зменшення
негативного впливу виробничої діяльності на природу.

На жаль, ми поводимось на рідній землі як завойовники і погані
квартиранти, а не як дбайливі господарі. Надто укорінились такі
небезпечні девізи: “Моя хвата скраю”, “Після нас хоч потоп”, “На наш вік
вистачить”, “Після нас хоч траві не рости”. Тож часто і в прямому, і в
переносному розумінні трава після нас не росте. Замість добрих сходів і
соковитого зела щедро проростає бур’ян байдужості, жорстокості,
безкультур’я, неповаги до Землі – матінки, до рідного народу,
Батьківщини.

Англійський вчений Б.Уорд якось сказав: “Необхідні подальші величезні
зусилля, аби дії людини стали мудрими, неупередженими й завбачливими.
Якщо ж у її поведінці, як і досі, переважатимуть роз’єднаність,
антагонізм, пожадливість, то зруйнуються найтонші механізми, котрі
підтримують рівновагу сил природи, що оточує нас. І тоді навряд чи в
людини залишаться шанси вижити”.

Людина невід’ємна від природи. Їй ми завдячуємо своїм існуванням,
досконалістю, своєю силою і красою. Але із самою природою відбуваються
нині разючі переміни, метаморфози, що несуть загрозу нашому здоров’ю.

Останнім часом збільшилась кількість повідомлень у пресі, по радіо,
телебаченню про негативний вплив екологічного забруднення навколишнього
середовища на організм людини, рослини і тварини. Вирубуються ліси,
замулюються озера, убожіє світовий океан, пустелі поглинають родючі
землі. У процесі виробництва в ріки, озера, моря щороку потрапляють
забруднена вода, шкідливі речовини.

Забруднення повітря, води, землі внаслідок бездумної господарської
діяльності, в гонитві за виконанням планів, отриманням премій,
збагаченням будь-якою ціною несприятливого впливає на умови життя і
здоров’я населення. І найбільш незахищеними виявляються діти. На їхньому
здоров’ї передусім конче негативно позначається дефіцит чистого повітря,
води, продуктів харчування. Як може розвиватися нормально підростаюче
покоління, коли майже 70 процентів новонароджених з першого дня мають
відхилення в здоров’ї?

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. Дітей, що не
вміють ще ходити, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони
могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це
залишається в дитячій душі, осяяне почуттями радості, і покладе основи
любові до рідної природи.

У сучасній екологічній ситуації важливо при оцінці економічної
ефективності науково-технічного прогресу враховувати екологічні
наслідки впровадження нової техніки, проводити комплексні
еколого-економічні експертизи нової техніки. Такій експертизі мають
підлягати не тільки створені техніка і технології, а й технічні ідеї,
розробки, проекти нових технічних засобів. Саме під цим кутом зору
розглянемо стан навколишнього середовища в Україні.

Сьогодні наука екологія має набути статусу нової релігії. Лише такий
глибокий переворот у свідомості людей допоможе вберегти цивілізацію від
деградації й загибелі. Сьогодні людина не вписується у знівечене
власними руками довкілля. Протягом усього періоду формування людини як
біологічного виду її організм і психіка перебували під потужним впливом
космічних сил. Коли ж вогні Всесвіту, шерех прибережних хвиль,
шелестіння листя й пахощі квітів уже не сприймаються як невідємна
частина буття людини, почали стиратися головні риси людської
індивідуальності.

Академік Мойсеєв М.М. наголошує, що сучасні стереотипи поведінки й
мислення людей неодмінно призведуть до катастрофи. Один із таких
стереотипів сформульований у відомому гаслі: “Ми не можемо чекати
милостей від природи, взяти їх у неї – наше завдання!”.

Людина тисячі років боролася за своє існування, виживала в епідеміях,
голодоморах, тисячах воєн, які сама ж і розв’язувала, виживала й вірила
в краще майбутнє. Заради цього вона розвивала науку, культуру, медицину,
формувала нові соціальні системи. І ось через свої хибні моральні
принципи, духовне зубожіння, деградацію екологічної свідомості й совісті
люди знову опинилися на порозі нового, можливо, найжахливішного етапу
напруженої боротьби за своє виживання.

Україна здобула статус незалежної держави і вступила в новий історичний
період свого розвитку. За природними умовами вона є однією з багатих
країн світу, що дає підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє.
Територія України займає площу 60355 тис га. Близько 95% її території —
рівнинна частина, а на долю гірських систем Карпат та Криму припадає
лише 5%. Ліси займають 19% її території.

Разом з тим Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному
відношенні країн Європи. Чого варта лише одна ЧАЕС! Це — результат
непродуманої і екологічно необгрунтованої господарської діяльності
керівних структур колишнього СРСР. Адже економіка України формувалась
без урахування об’єктивних потреб та інтересів її народу, в той час як
фінансування природоохоронних заходів здійснювалось за залишковим
принципом. Внаслідок цього її економіка перенасичена хімічними,
металургійними та гірничорудними виробництвами із застарілими
технологіями і значним руйнівним впливом на навколишнє середовище.

Деформована галузева структура виробництва спричинила деформовану його
територіальну організацію. Виникли гігантські центри надмірного
зосередження промисловості, що характеризуються високим антропогенним
впливом на природне середовище. Це насамперед Донбас і Придніпров’я —
найбільш забруднені регіони в Європі. В даному регіоні, а він займає
18% території з 28% населення України, виробляється 40% загального
обсягу промислової продукції.

Географічне положення України сприятливе у природно-ресурсному
відношенні. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази
Україна може забезпечити збалансований розвиток базових галузей
промисловості і агропромислового комплексу. Україна виробляє близько 5%
світового обсягу мінеральної сировини. На її території розвідано
близько 8 тис. родовищ майже 90 видів корисних копалин. Потребують
промислового освоєння такі нові види мінеральної сировини, як золото,
поліметали, деякі рідкісні метали (літій, скандій та ін.), алуніти,
флюорити, абразивна сировина, апатити, фосфорити, цеоліти. Багато
родовищ залягають у вигідних географічних і еколого-економічних умовах,
що підвищує їхню цінність.

За запасами окремих корисних копалин Україна випереджає такі розвинуті
країни, як США, Канаду, Англію, Німеччину та інші. Це ставить її в ряд
країн, які при дбайливому ставленні до своїх надр можуть в основному
забезпечити свої потреби за рахунок власної сировини і вийти для її
реалізації на міжнародний рівень.

Але для цього потрібні докорінні зміни в ставленні до
мінерально-сировинної бази нашої країни. Адже поки що немає чіткого
механізму управління і необхідного державного нагляду за використанням
та охороною надр, що призводить до безгосподарського ставлення
гірничовидобувних підприємств до мінеральної сировини та зростання її
необгрунтованих втрат. Недосконалі технології видобування та переробки
мінеральної сировини, незадовільне вирішення питання комплексного
освоєння родовищ призводить до того, що в надрах залишається і
втрачається: розвіданих запасів нафти — 70%, солей — 50%, вугілля —
40%, металів — 25%. Відходи видобутку і переробки корисних копалин
майже не використовуються 6 народному господарстві і займають при цьому
десятки тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, ускладнюючи
екологічну ситуацію.

У складному стані перебувають земельні ресурси та грунти України. Її
земельний фонд (60,4 млн. га) характеризується високим рівнем
освоєності. Розораність території становить 56%, чого немає в жодній
країні світу. Для порівняння у США цей показник 27%, у Франції — 42%, у
ФРН — 33%. В середньому на одного жителя України припадає 0,81 га
сільськогосподарських угідь і 0,65 га ріллі. Високий рівень розвитку
продуктивних сил і сприятливі грунтово-кліматичні умови для ведення
сільського господарства обумовили інтенсивне використання земель.
Тільки 8% території країни перебуває в природному стані. Це болота,
озера, гірські масиви, покриті і непокриті лісом. В Україні всі
придатні для інтенсивного землекористування території вже введені в
різні сфери господарської діяльності.

Екологічна ситуація в Україні з метою її оздоровлення потребує
мобілізації зусиль усіх урядових і неурядових організацій, вчених,
виробничників, господарських і контролюючих органів, громадськості.

Одна з найнебезпечніших помилок людини – віддання переваги одномоментній
вигоді на шкоду довкілля. Тому до найважливіших завдань сучасності
належить необхідність зміни пріоритетів серед загальнолюдських
цінностей. Майбутні покоління не мають права на аморальні рішення та ідї
стосовно природи. Доцільно запамятати девіз екологічної організації
“Грінпіс”: “Ми не отримали Землю в спадок від батьків, ми взали її в
борг у наших дітей!”.

Моральність, моральні принципи покликані стати могутнім засобом, що
дають нам змогу подолати людську кризу духу, духовну відчуженість і тим
самим згуртує людей для побудови щасливого майбутнього для нас і наших
нащадків. Зневажливе, хижацьке ставлення до природи – прямий наслідок
егоїзму, нездорового стану людської душі.

Очевидно, що стиль сучасного людського життя хибний і його необхідно
змінювати. Це потрібно починати з себе. І не завтра, а вже сьогодні,
зараз. Щогодинно, щохвилинно.

Похожие записи