Реферат на тему:

Класифікація катастроф, аварій і надзвичайних подій

1. Класифікація катастроф, аварій і надзвичайних подій

Усі ці поняття викликають тривогу і відчуття небезпеки. Слово
«катастрофа» асоціюється з великим несподіваним нещастям довільної
природи, що зачепило багато осіб чи велику територію. «Аварія» — вужче
поняття, застосовне переважно для нещасть з технічними пристроями та
устаткуванням. «Надзвичайна подія» — фаховий термін у людей, завданням
яких є запобігання виникненню неочікуваних і шкідливих подій, повної чи
часткової ліквідації їхніх наслідків та захисту людей.

Згідно з найповнішою класифікацією, нещастя поділяються за розмірами на
малі (до 25 потерпілих), середні (до 1000) і великі (понад 1000 осіб).
За природою надзвичайні події бувають:

• виробничі, під час яких виходить з-під контролю енергія (хімічна,
теплова, механічна, електрична, різних видів випромінювання) або
шкідливі речовини;

• транспортні;

• соціальні (війни, тероризм, бунти, повстання тощо);

• стихійні (поділяються на три групи):

— метеорологічні — морози, спека, зливи, град, бурани, бурі, смерчі,
урагани;

— топологічні — повені, цунамі, зсуви снігу чи Грунту, грязьові потоки;

— тектонічні— землетруси, вулканічні виверження різних типів;

• специфічні: епідемії всіх видів (у людей, тварин чи рослин),
екологічні катастрофи (небажані зміни екосистем, пошкодження шару озону,
глобального клімату тощо), падіння астероїдів чи ядер комет та інші
екстраординарні події.

Вирізняють нещастя антропогенні й стихійні. Особливу увагу останнім
часом привертають зумовлені людиною (антропогенні) нещастя, які особливо
глибоко шкодять довкіллю.

Саме для них широко використовується термін «антропогенна екологічна
катастрофа». Вживання цього терміна досить специфічне, бо його не
використовують для позначення постійного і масового забруднення повітря
автомобілями чи океанів кораблями. Якщо ж танкер врізається у скелю і
витікають тисячі тонн нафти, то йдеться саме про «екологічну
катастрофу».

Це пояснюється не так масою шкідливої речовини, як її концентрованою
дією і глибоким пошкодженням бодай невеликої частини біосфери Землі.
Знання про екологічні катастрофи та їх класифікація не такі повні, як
про виробничі чи транспортні. І тут немає нічого дивного, адже історія
машин у багато разів довша, ніж у такої молодої науки, як екологія.

2. Роль катастроф в еволюції біосфери

Хоч життя людини досить коротке, та багато хто зустрічається з одним чи
кількома катастрофічними (з погляду людини) явищами. Хроніки минулого є
частково переліком різноманітних нещасть: посух, нашестя сарани,
випадання великого граду тощо. Рідше і не в усіх частинах суходолу
трапляються руйнівні землетруси, вулканічні виверження, катастрофічні
повені.

Вчення про рушійні сили змін у довкіллі розпочиналося з «катастрофізму»,
засновником якого вважають француза-палеонтолога Ж. Кюв’є. Основною їх
причиною він вважав грандіозні неперіодичні катастрофи. Наступною була
еволюційна теорія Ч. Дарвіна з ґрунтовною доказовою базою та логікою
міркувань, її створення і утвердження надовго виключило з серйозних
праць згадку про роль катастроф у переході від одних видів до інших у
ланцюгу змін у біосфері. Повільне нагромадження ознак розглядається як
єдиний варіант зміни видів.

Однак на цьому поступ в уявленнях вчених про механізми змін у біосфері
не припинився, і нині наука має значно більше знань про живу й неживу
природу. Сучасні уявлення є певним синтезом теорій минулих століть.

Узагальнюючи, можна сказати, що вся історія біосфери позначена складним
поєднанням спокійних, «малоеволюційних», досить тривалих періодів з
коротшими, але бурхливими стадіями вимушеної, почасти чи й повністю
катастрофічної перебудови складу всієї живої оболонки Землі.

Існують різні підрахунки кількості глобальних екологічних катастроф.

Першою глобальною екологічною катастрофою вважають момент вичерпання
первинної, успадкованої Землею органіки, загибель більшості
видів-редуцентів першого покоління й появу організмів-продуцентів,
здатних утворювати нову органічну речовину в умовах відсутності вільного
кисню.

Друга така катастрофа полягала в самоотруєнні киснем першого покоління
продуцентів і появі організмів з удесятеро ефективнішим живленням на
основі використання кисню.

Подальші великі катастрофи одні вчені вважають періодичними, пояснюючи
їх впливом космічних чинників, інші дослідники схиляються до того, що
вони спричинені випадковими подіями (падінням астероїдів тощо).
Очевидно, мають рацію і ті й другі, бо, наприклад, у зникненні
динозаврів „винен» астероїд, що полишив кратер діаметром кількасот
кілометрів біля східного узбережжя Мексики, а падіння небесного каміння
та льоду, ймовірно, періодично посилювалося до катастрофічних масштабів.

3. Природні катастрофи і Україна

1. Тектонічні катастрофи (вулканізм, землетруси). На території України
немає діючих вулканів класичних типів, хоч у Карпатах і в Криму

наявні сліди колишнього вулканізму. На Керченському півострові є чимало
невеликих грязьових вулканчиків, але через невисоку активність дуже
обмежених масштабів їх не можна вважати небезпечними. Шкоди від
землетрусів зазнає лише Південний берег Криму, зона Карпат і прилеглі до
Румунії території. Більшість населення України перебуває поза дією
руйнівних землетрусів.

Цікаво, що й у Києві час від часу проявляються відголоски землетрусів. У
1927 р. під час кримського землетрусу сила коливань у столиці була
значна. Відголоски карпатського землетрусу відчувалися у 1940 і в 1977
р.

Для областей інтенсивних проявів землетрусів властива також активна
вулканічна діяльність. До сейсмічних областей в Україні належать Карпати
і Крим.

Від землетрусів за час історії людства загинуло понад 16 млн людей.

2. Топологічні катастрофи (цунамі, шторми, зсуви, повені). Руйнівний
вплив цунамі (аномальних хвиль, викликаних землетрусами) на Чорному морі
проявляється раз на кілька тисяч років. Значно небезпечніші зсуви.
Снігові лавини бувають у Карпатах і горах Криму, хоч вони і не сягають
рівня небезпечності альпійських. У результаті надзвичайно сильних злив у
Карпатах можуть утворюватися потоки води, що несуть пісок і каміння.
Тому не бажано ставити намети в сухому річищі чи біля урізу води
гірської річки. На жаль, з туристами вже не раз траплялися нещастя під
час раптових злив у Карпатах (зрідка — у печерах і ущелинах Кримських
гір). Найбільшої шкоди і збитків завдає зсувна діяльність (утворення
потоків з води і грунту), якщо вона відбувається в районі культурних
земель і поселень. Така катастрофа трапилася у Києві в 1961 р. Звичними
для деяких районів України стали повені. Періодично затоплюється майже
все Полісся. Це відбувається або навесні внаслідок швидкого танення
снігу, або в другій половині літа після сильних дощів, викликаних
атлантичними циклонами. Особливо великої шкоди повені завдають
сільському господарству. Небезпечними є повені в Карпатах і в прилеглих
до них регіонах, а також періодичні потопи під час штормів на узбережжі
Азовського моря.

3. Метеорологічні катастрофи (морози, спека, зливи, град, вітер тощо).
Хоч зими останнім часом досить помірні, та зрідка тимчасово мороз на
більшій частині України може досягати -ЗО °С (і навіть нижче),
вимерзають озимина й сади. Ожеледь час від часу пошкоджує гілки дерев і
лінії зв’язку. Снігові віхоли мають більшу інтенсивність у Криму, де
вони не раз пошкоджували будівлі, аніж у північних районах України.
Серйозної шкоди полям кілька разів завдавали зимові пилові бурі.
Наприклад, буря наприкінці зими 1961 р. частково знесла з полів родючий
шар чорнозему. Сонце ледь просвічувало крізь пил навіть у Києві, за
сотні кілометрів від степів. Катастрофічні посухи бувають рідко, але
практично щороку в тих чи інших областях відбуваються втрати врожаїв
через брак опадів. Інтенсивні зливи, які розмивають схили і поглиблюють
яри, є звичним явищем для більшої частини території України. Інколи вони
спричинюють руйнування споруд І загибель людей. Град, хоч І рідко
захоплює велику територію, щороку подекуди призводить до відчутних втрат
врожаю, пошкоджує віконне скло І навіть черепицю чи шифер.

Україна розташована в зоні помірних вітрів. Але Іноді швидкості 25-30
м/с (на півдні — до 40-45 м/с) вистачає для пошкодження дахів, лісів,
садів, ліній зв’язку. Найсильніші вітри називаються штормовими, саме
вони мають найбільшу руйнівну силу. Швидкість вітру у смерчах — досить
рідкісних для України — не перевищує зазначеної для рекордних штормів І
циклонів, але пошкодження захоплюють вузьку смугу, яка різко
вирізняється на фоні довкілля, не зачепленого вихором.

4. Антропогенні катастрофи, аварії, нещастя. Катастрофу на
Чорнобильській АЕС 1986 р. ми вже розглянули, а зараз коротко перелічимо
особливі небезпеки для кожного з нас, спричинені техносферою. Саме вона
є найсерйознішою загрозою для життя українців. Незадовільний стан доріг
І транспортних засобів, вкрай низький рівень культури І дисципліни людей
призводить до великих втрат на дорогах. Низька також якість
газопроводів. З часом Імовірність вибухів на них підвищуватиметься через
корозію, а отже, потоншання стінок труб. У Донбасі вже давно вичерпано
верхні пласти, доводиться працювати на більших глибинах з вугіллям, яке
насичене газом. Внаслідок зниження тиску метан раптово вивільнюється,
утворюючи потужний потік вугільного пилу з газом. Вибух суміші повітря з
метаном призводить Інколи до загибелі десятків шахтарів.

Люди, найчастіше діти й підлітки, гинуть від вибухових пристроїв, що
збереглися в землі з часів війни. Статистика європейських країн (дані
щодо України авторам невідомі, окрім поодиноких фактів нещасть, про які
згадувалося у пресі) незаперечне свідчить, що кількість викопаних бомб,
мін І снарядів щороку майже однакової Причиною є те, що Інтенсивність
розробки Грунту під час всіх видів будівництва щороку підвищується. На
думку авторів, потрібно спрямовувати зусилля на навчання школярів правил
поведінки з невідомими металевими предметами.

Нарешті, щороку зростає небезпека через проживання у старих будинках.
Писалося, що в школі на групу учнів упала стіна. Цієї небезпеки не можна
Ігнорувати, посилаючись на складні економічні умови І відсутність коштів
на своєчасний капітальний ремонт старих або панельних будинків.

Справжньою катастрофою стало подекуди забруднення підземних горизонтів
питних вод гасом І нафтою з вини підприємств чи військових аеродромів.
Через зниження рівня водного горизонту висихають колодязі, що спричинено
будівництвом глибоких кар’єрів для видобутку залізної руди та Іншої
мінеральної сировини.

Список використаної літератури

Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. — К.: Вид-во фітосоціолог. центру,
1998.

Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища:
Навч. посіб. — К.: Знання, 2000.

Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998.

Кучерявий В. 77. Екологія. — Львів.: Світ, 2000.

Чернова Н. М., Былова А. М. Экология.— М.: Просвещение, 1988.

Чистик О. В. Экология: Учеб. пособие. — Минск.: «Новое знание», 2000.

Экология: Учебник, пособие. — М.: Знание, 1997.

Экология города: Учебник. — К.: Либра, 2000.

Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона
навколишнього середовища: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — Суми:
Вид. «Унів. книга», 2003. — 284 с.

Боков В. А., Лущик А. В. Основы экологической безопасности: Учеб,
пособие. — Симферополь: СОНАТ, 1998. — 224 с.

Васюта О. А. Екологічна політика України на зламі тисячоліть:
Монографія. — К.: КІМУ, 2003. — 306 с.

Грицай М. В. та ін. Основи екологічної безпеки: Навч. посіб. — Суми:
Вид-во СумДУ, 2003. — 267 с.

Кутлахмедов Ю. О., Корогодін В. L, Колътовер В. К. Основи радіоекології.
— К.: Вища школа, 2003. — 319с.

Маврищев В. В. Основы экологии: Учеб. пособие. — Мн.: Выш. шк.,
2003.—416с.

Мамедов Н. М., Суравегина И. Т. Экология. — М.: Школа-Пресс, 1996. —
464с.

Фарб П. Популярная экология: Пер. с англ. — М.: Мир, 1971. — 189 с.

Царик Т. Є., Файфу pa В. В. Основи екології. — Тернопіль, 2003. — 208 с.

Похожие записи