РЕФЕРАТ

на тему:

Хімічний склад повітря і його гігієнічне значення.

Санітарно-гігієнічне значення забруднення атмосферного повітря, повітря
закритих приміщень. Джерела забруднення повітря

1. Хімічний склад повітря та його гігієнічне значення

Повітря має такий хімічний склад: азоту-78,08 %, кисню-20,94 %, інертних
газів-0,94 %, діоксиду вуглецю-0,04 %. Ці показники в приземному шарі
можуть коливатися в незначних межах. Людині головним чином потрібен
кисень, без якого вона не зможе жити, як і решта живих організмів. Але
зараз вивчено і доведено, що інші складові частини повітря також мають
велике значення.

Кисень — газ без кольору та запаху, добре розчинний у воді. Людина за
добу вдихає у стані спокою приблизно 2722 л (25 кг) кисню. У
видихуваному повітрі міститься близько 16 % кисню. Цього достатньо,
наприклад, для забезпечення киснем організму потерпілого при проведенні
йому штучного дихання методом «рот до рота». У легенях кисень
приєднується до гемоглобіну й утворює нестійку сполуку — оксигемоглобін,
який доставляється з течією крові до кожної клітини. Там кисень
поглинається клітиною і гемоглобін відновлюється. Від величини спожитого
кисню залежить характер Інтенсивності окислювальних процесів у
організмі. Подача збагаченого киснем повітря усуває кисневе голодування
тканин організму при ряді захворювань. Гіпербарична оксигенація
(вдихання кисню хворим, якого поміщають у спеціальну камеру з підвищеним
атмосферним тиском) дозволяє виконувати складні операції на серці й
судинах. Цей метод застосовують також для лікування різноманітних
захворювань.

Азот — газ без кольору і запаху, малоактивний, його концентрація у
видихуваному повітрі майже не змінюється. Він відіграє важливу
фізіологічну роль у створенні атмосферного тиску, який є життєво
необхідним, та сумісно з інертними газами розбавляє кисень. З рослинною
їжею (особливо бобових) азот у зв’язаному виді надходить до організму
тварин і бере участь в утверенні тваринних білків, а, відповідно, і
білків людського організму.

Діоксад вуглецю (вуглекислий газ, його ще називають вуглекислотою,
двоокисом вуглецю) -газ без кольору, з кислуватим смаком і своєрідним
запахом, добре розчинний у воді. У видихуваному з легень повітрі його
міститься до 4,7 %. Фізіологічна роль діокси-ду вуглецю полягає в
регуляції процесу дихання. При зростанні концентрації вуглекислого газу
в тканинах дихання стає глибшим і навпаки. Гігієнічно допустимою нормою
вмісту двоокису вуглецю в повітрі житлових приміщень вважається 0,1 %, в
кіноконцертних та спортивних залах допускається короткочасне підвищення
вмісту до 0,15 %. Діоксяд вуглецю є додатковим показником забруднення
повітря антропогенними токсинами. Підвищення вмісту діоксиду вуглецю до
3% у вдихуваному повітрі негативно впливає на стан організму, виникають
відчуття стискання голови та головний біль, підвищується артеріальний
тиск, сповільнюється пульс, з’являється шум у вухах, може спостерігатися
психічне збудження. При зростанні концентрації двоокису вуглецю до 10 %
у вдихуваному повітрі відбувається втрата свідомості, а потім може
настати зупинка дихання. Більші концентрації швидко призводять до
паралічу мозкових центрів і смерті.

Накопичення діоксиду вуглецю в атмосфері призводить до виникнення
парникового, або тепличного, ефекту, тому що він має властивість
пропускати короткохвильову сонячну радіацію і не випускати відбиту від
земної поверхні довгохвильову радіацію.

Інертні гази, до яких відносяться гелій, неон, ксенон тощо, на процеси
життєдіяльності особливо не впливають.

В атмосфері під впливом ультрафіолетового випромінювання Сонця на кисень
(фотохімічна дія) утворюється озон (О3), який має своєрідний запах
«електрики», тому що він утворюється ще й під час грози внаслідок
електричних розрядів. Озон є сильним окислювачем. Основна маса його
зосереджена на висоті 25-50 км від Землі. Роль озону полягає в затримці
згубного для життя на Землі УФ-випромінювання з довжиною хвиль від 300
до 200 нм. У лікарняних закладах на стан здоров’я медичного персоналу,
який працює у рентгенівських та фізіотерапевтичних кабінетах при
незадовільній вентиляції, може негативно впливати озон, що утворюється
під час роботи апаратури.

2. Забруднення повітря, джерела забруднення,

санітарно-гігієнічне значення забруднення

Періодично над деякими районами Землі з’являються озонові «діри».
Спричиняють їх утворення, як вважають, викиди хлор- та хлорвмісних
вуглеводнів, наприклад фреону, в атмосферу (фреон використовується як
агент-охолоджувач холодильних установок та газ-наповнювач аерозольних
флаконів) а також полістеролу, багатьох цінних речовин побутової хімії.
Піднімаючись догори ці гази розпадаються з уворенням хлору, який руйнує
озон.

У невеликій кількості в атмосфері містяться водень, метан, двоокис
азоту, сірководень, а також водяна пара (до 0,42 % від об’єму атмосфери,
або 0,2 % її маси).

З кожним роком чистого повітря на планеті стає все менше, причиною цього
є, в основному, антропогенне забруднення природи. Це створює реальну
загрозу для існування людей, тварин і рослин на Землі.

Вирубуються і згорають під час пожеж величезні площі лісів, які очищають
повітря і є основним джерелом виділення кисню в повітря. Внаслідок
спалювання твердого і рідкого палива в котельнях теплових електростаній,
мартенівських та доменних печах, при опалюванні житлових будинків, а
також від викидів двигунів внутрішнього згоряння (за даними деяких
авторів вони становлять від 1 /3 до 1 /2 всіх речовин, які забруднюють
повітря) в атмосферу потрапляють щорічно сотні мільйонів тонн шкідливих
газів і пилу, в тому числі більше 200 млн. тонн оксиду вуглецю, понад
150 млн. тонн сірчистого газу, приблизно 40 млн. тонн вуглеводнів та
Інших речовин. Забруднення повітря цими газами створює «парниковий
ефект», тобто велика кількість тепла накопичується в атмосфері, що
спричинило потепління клімату у всьому світі, тільки за XX століття
середня температура на планеті зросла на 0,5 °С. Згідно з прогнозами
вчених темпи потепління будуть наростати, що спричинить танення криги на
полюсах і підвищення рівня води в морях та океанах.

Таким чином, повітря має надзвичайно велике гігієнічне значення, тому що
воно постачає необхідний для життя кисень, може бути резервуаром для
накопичення речовин техногенного походження, які прямо або
опосередковано негативно впливають на санітарно-побутові умови життя
населення і його здоров’я; крім того, є один із важливих чинників
кліматоутворення. У повітрі відбуваються процеси самоочищення від
шкідливих хімічних речовин, газів та пари, завислих твердих речовин,
хвороботворних мікроорганізмів тощо.

Добитися відповідної чистоти повітря можна тільки при проведенні
комплексу законодавчих, технологічних, планових і санітарних заходів,
які будуть здійснюватися на державному рівні й потребують значних
фінансово-матеріальних затрат, але суттєву роль в цьому відіграє І
підвищення культурного рівня та свідомості населення України. Хорошими
засобами збереження чистоти атмосферного повітря є заміна у виробничих
процесах шкідливих речовин на менш токсичні, створення нових замкнутих
технологічних ліній, що працюють без викидів у атмосферу, безвідходне
використання природних ресурсів, застосування ефектних фільтрів.

Вирішити проблему зменшення забруднення атмосферного повітря можна
тільки у тісній співпраці громадських організацій та державних закладів,
а у планетарному обсязі-лише на основі міжнародного співробітництва та
спільних зусиль всіх країн.

На підставі Закону України «Про охорону навколишнього природного
середовища» (1992) всі громадяни мають право на споживання екологічно
чистих продуктів харчування, вживання доброякісної питної води та
дихання чистим повітрям. Однак внаслідок діяльності промисловості,
експлуатації фізично і морально застарілого обладнання, недостатнього
впровадження у виробництво безвідходних і маловідходних технологій,
відсутності або малоефек-тивності очисних пристосувань, різкого
збільшення автотранспорту, росту чисельності міського населення на тлі
низького рівня екологічної грамотності, а нерідко і злочинної
безвідповідальності за дотримання гігієнічних вимог до роботи
підприємств, зростає негативний антропогенний вплив на навколишнє
природне середовище, в тому числі й на атмосферне повітря,

З цих причин в кожному населеному пункті при плануванні будівництва
жител і підприємств треба враховувати пануючі вітри, передбачати
облаштування санітарно-захисної зони для кожного підприємства, що
викидає в атмосферу шкідливі речовини. Ці зони відокремлюють промислові
підприємства від житлових будівель, в них обов’язково насаджуються
дерева і забороняють будівництво житла та тривале перебування людей.
Забруднення атмосфери відносять до явищ глобального масштабу, тому
охорона її вимагає участі людей всього світу.

У нашій країні Постановою Кабінету Міністрів України «Організація та
проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» (9.03,1999
р., № 343) встановлено вимоги до охорони атмосферного повітря. Метою
моніторингу є отримання, збирання, опрацювання, збереження та аналіз
інформації про рівень забруднення атмосферного повітря, оцінка та
прогнозування його змін І ступеня небезпеки та розроблення науково
обгрунтованних рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони
атмосферного повітря.

Моніторинг атмосферного повітря є складовою частиною державної системи
моніторингу довкілля України. Об’єктами моніторингу є;

— атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади;

— викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря.

Під час проведення моніторингу обов’язково визначають наявність в
атмосферному повітрі таких загальнопоширених шкідливих речовин,
показників та інгредієнтів атмосферних опадів, як пил, діоксид сірки,
бензпірен, радіоактивні речовини тощо, а в атмосферних опадах —
сульфати, нітрати, кальцій, магній, рН, кислотність тощо.

За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування, з урахуванням екологічної ситуації в регіоні, в
населеному пункті може додатково проводитися визначення в атмосферному
повітрі аміаку, етилбензолу, заліза та його сполук, азотної та сірчаної
кислот, хлору та інших забруднюючих речовин.

3. Повітря закритих приміщень

Чистота атмосферного повітря зумовлює якість повітря закритих приміщень
різного призначення; активно впливає на терморегуляторні процеси; воно є
одним із джерел забруднення грунту хімічними, радіоактивними речовинами,
пилом, що прилітає з космічного простору та утворюється внаслідок
вибухів вулканів, великих лісових пожеж тощо.

Прикладом є утворення в атмосфері внаслідок реакції сірчистого ангідриду
та окислів азоту з парою «кислотних дощів». У місцях їх випадання гинуть
рослини, тварини, риби тощо. На сьогодення 83% лісів Західної Європи
уражені цими дощами.

З метою санітарної охорони атмосферного повітря розробляються і науково
обґрунтовуються аранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих хімічних
речовин.

Повітряне середовище приміщень оцінюється також за його складом.

Хімічний склад повітря в приміщенні такий же, як і ззовні: приблизно 21
% кисню, 78 % азоту, 0,04 % діоксиду вуглецю, менше 1 % складають озон,
водень, гелій, неон, криптон, радон і аргон, непостійна кількість
водяних парів. При диханні склад повітря змінюється. Видихуване людьми
повітря містить менше кисню і більше діоксиду вуглецю тощо (табл. 6.4).

У повітрі закритих, недостатньо вентильованих приміщень вміст діоксиду
вуглецю може свідчити про ступінь забруднення середовища продуктами
життєдіяльності людей і про ефективність вентиляції.

В таких умовах погіршується самопочуття і з’являється відчуття нечистого
(спертого) повітря. Ввстановлено, що паралельно із збільшенням кількості
С02 зростає в повітрі вміст і інших продуктів життєдіяльності людей, які
одержали назву антропотоксинів. Понад 30 сполук входять до складу
антропотоксинів: оксид вуглецю, аміак, ацетон, сірководень, вуглеводні,
альдегіди, органічні кисло-

Таблиця 1

Зміна складу і властивостей повітря при диханні

Показники якості Атмосферне повітря Повітря, яке видихається

Кисень близько 21 % 15,5- І 8,0%

СО2 0,03-0,04 % 2,5-5,0 %

Пари води різна кількість насичене

Температура різна 35-37°

ти, діетиламін, крезол, фенол тощо. Крім згаданих сполук, в повітря
закритих приміщень може надходити більш як 100 летких речовин, які
утворюються при розкладанні органічних речовин на поверхні тіла, одягу,
в кімнатному пилу, виділяються із полімерних матеріалів.

Оскільки в практичних умовах визначити всі фактори, які можуть
забруднювати повітря складно і нераціонально, гігієністи прийняли досить
зручний показник — вміст діоксиду вуглецю, який запропонований ще
М. Петтенкофером і є досить інформативним. Прийнято
вважати: якщо концентрація С02 в повітрі менша 0,07 %, то вентиляцію в
приміщенні можна вважати доброю; до 0,1 % -задовільною, а до 0,15 % —
допустимою лише для короткотривалого перебування (наприклад, у
кінотеатрах).

Для гігієнічної оцінки повітря, крім хімічного складу, має значення й
іонний склад повітря. Чим чистіше повітря, тим більше воно містить
легких електровід’ємних іонів.

У закритих приміщеннях легкі іони поглинаються в процесі дихання, а
також пилом, одягом тощо. Тому ступінь іонізації вважається досить
добрим індикатором чистоти повітря. Експериментально підтверджено
негативну дію деіонізованого повітря. У людей з’являються сонливість,
головний біль, підвищується артеріальний тиск, збільшується кількість
недоокислених продуктів у сечі. Для поліпшення якості повітря його
збагачують легкими іонами до рівня 4000-5000 в 1 см3.

Поряд з іншими показниками забруднення повітря є мікроорганізми
(бактерії, спори, цвілеві грибки). Найчастіше вони знаходяться на
поверхні пилинок, з якими переносяться потоками повітря. У повітрі
закритих приміщень може бути значна кількість мікроорганізмів, зокрема
патогенних.

При кашлі, чханні й при розмові в повітря надходить велика кількість
краплинок слини і слизу, в яких є мікроби. Встановлено, що при чханні
утворюється до 40000 краплинок, здорова людина може виділити в повітря
до 20000 мікробів, а хвора — до 150000. Бризки слини при цьому
розлітаються в повітрі на віддаль до декількох метрів. Тривалість
знаходження краплинок у завислому стані залежить від їх розміру: великі
краплини діаметром до 0,1 мм утримуються в повітрі тільки декілька
секунд, Найдрібніші краплини, внаслідок малої маси, можуть знаходитись в
повітрі у завислому стані декілька годин і переноситися повітряними
потоками на велику відстань.

Звичайно, патогенні мікроби, які є в повітрі, можуть стати причиною
інфекційних захворювань. У розповсюдженні цих хвороб має значення
стійкість патогенних мікроорганізмів до висушування, що визначає
можливість знаходження їх в рідкій або твердій фазі аерозолю.
Розрізняють два способи передачі інфекції через повітря: а)
повітряно-краплинний (кір, кашлюк, грип, дифтерія, скарлатина, менінгіт,
вітряна і натуральна віспа) і б) пиловий (туберкульоз, сибірка, гнійні
Інфекції, натуральна віспа).

З метою попередження бактеріального забруднення повітря і його
негативного впливу проводять ряд профілактичних заходів: вентиляцію
приміщень, вологе прибирання з використанням дезінфікуючих речовин,
забезпечення достатнього природного освітлення, ізоляція хворих,
опромінення повітря бактерицидними лампами.

Використана література:

Загальна гігієна та основи екології. – К., 2002.

Коваленко Р.В. Гігієна приміщень. – Харків, 1998.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи