реферат
НА ТЕМУ:
Хімічне забруднення атмосфери
ХІМІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ
Протягом усього часу свого існування людина була нерозривно пов’язана з
природою. Але з моменту виникнення високоіндустріального суспільства
людина чимраз більше почала втручатися в її лаптя. На сьогоднішньому
етані це втручання загрожує повним знищенням природи. Постійно
витрачаються невідновлювані види сировини, число орних земель
катастрофічно скорочується, тому що вони стають місцем будівництва нових
міст і промислових підприємств. Людина почала втручатися у
функціонування біосфери — тієї частини нашої планети, де, власно, й
існує життя. Біосфера Землі сьогодні зазнає наростаючого антропогенного
впливу. При цьому необхідно вказати кілька найважливіших процесів, кожен
із яких погіршує екологічну ситуацію на планеті.
Найсильніше позначається на навколишньому середовищі забруднення
продуктами хімічних перетворень. До них можна зарахувати газоподібні й
аерозольні забруднювачі промислово-побутового походження. Також погано
позначається па атмосфері накопичення вуглекислого газу, кількість
якого, на жаль, чимдалі збільшується. Це може призвести у найближчому
майбутньому до збільшення середньорічної температури на Землі.
Продовжується забруднення Світового океану нафтою і її похідними, що
охопило вже 1/5 усієї поверхні океану. Така ситуація може спричинити
порушення газо- і водообміну між атмосферою й гідросферою. Забруднення
ґрунту пестицидами й перевищення кислотності можуть призвести до розпаду
екосистеми. Усі ні процеси здатні викликати негативні зміни в біосфері.
Людина забруднює атмосферу вже протягом багатьох тисячоліть, але годі
наслідки використання вогню були ще зовсім незначними. Людині треба було
тільки змиритися з тим, що дим не давав набрати повні легені повітря,
або з тим, що житло виглядало вельми незатишно через сажу, що покривала
стіни. Тепло, яке давав вогонь, було потрібніше й важливіше, ніж чисте
повітря. У ті часи таке забруднення повітря не було катастрофічним, тому
що люди жили невеликими групками на незайманій території, яка
простяглася на тисячі кілометрів. І навіть коли пізніше люди
зосереджувалися в одному місці, викиди не могли серйозно вплинути на
навколишнє середовище.
Така рівновага існувала приблизно до дев’ятнадцятого століття.
Промисловість почала розвиватися прискореними темпами, що спричинило
посилене забруднення навколишнього середовища. З кожним роком
народжувалися всі нові й нові міста-мільйонери, з’являлися нові
винаходи.
Атмосфера забруднюється в результаті впливу трьох основних факторів:
промисловості, побутових котелень і транспорту. У залежності від місця
розташування частка кожного з трьох джерел забруднення сильно
коливається. Однак загальновизнаним є той факт, що промислове
виробництво стало одним із найгрізніших «кривдників» навколишнього
середовища. Джерелами забруднення стають теплоелектростанції, що
викидають разом із димом а атмосферу сірчистий і вуглекислий газ. Також
сюди можна зарахувати металургійні підприємства, особливо кольорової
металургії, що викидають у повітря оксиди нітрогену, сірководень, хлор,
фтор, амоніак, сполуки Фосфору, частки й сполуки Меркурію й Арсену. Сюди
ж належать і цементні, хімічні заводи. Шкідливі гази опиняються в
повітрі в результаті спалювання палива для потреб промисловості,
опалення житла, роботи транспорту, спалювання й переробки побутових і
промислових відходів.
Аерозольне забруднення
Аерозолі являють собою тверді або рідкі частинки, що знаходяться в
повітрі в завислому стані. Тверді компоненти аерозолів нерідко дуже
небезпечні для живих організмів, у людей вони викликають специфічні
захворювання. В атмосфері аерозольні забруднення можна спостерігати у
вигляді диму, туману, імли або серпанка. Значна частина аерозолів
формується в атмосфері при взаємодії твердих і рідких частинок між собою
або з водяною парою. Середній розмір аерозольних частинок складає 1-5
мкм. В атмосферу Землі щорічно надходить близько 1 куб. км пилополібних
частинок штучного походження. Велика кількість пилових частинок
утворюється також у ході виробничої діяльності людей.
Аерозольні частинки від цих джерел відрізняються великою
розмаїтістю хімічного складу. Найчастіше в їхньому складі можна знайти
сполуки Силіцію, Кальцію й Карбону, набагато рідше — оксиди металів:
купруму, магнію, мангану, цинку, ніколу, плюмбуму, сурми, вісмуту,
селену, арсену, берилію, кадмію, хрому, кобальту, молібдену, а також
азбесту. Ще більш різноманітним є органічний пил, що містить у собі
аліфатичні й ароматичні вуглеводні, солі кислот. Він утворюється при
спалюванні залишкових нафтопродуктів, у процесі ніролізу на
нафтопереробних, нафтохімічних та інших” подібних підприємствах.
Постійними джерелами аерозольного забруднення стали промислові відвали —
штучні насипи з перевідкладєного матеріалу, головним чином розкривних
порід, створених при видобутку корисних копалин або ж із відходів
підприємств переробної промисловості, ТЕС. Джерелом:, пилу й отруйних
газів стають масові підривні роботи. Відомо, що в результаті одного
середнього за масою вибуху (250— 300 тонн вибухових речовин) в атмосферу
викидається близько 2 тис. куб. м умовного оксиду карбону і більше
150ті; пилу. Виробництво цементу й інших будівельних матеріали також є
джерелом забруднення атмосфери пилом. Основні технологічні процеси цих
виробництв — здрібнювання і хімічна обробка шихт, напівфабрикатів і
одержуваних продуктів у; потоках гарячих газів — завжди супроводжуються
викидами: пилу й інших шкідливих речовин в атмосферу.
До атмосферних забруднювачів належать вуглеводні насичені й ненасичені,
що включають від 1 до 13 атомів Карбону. Вони можуть зазнавати різних
перетворень, окиснення, полімеризації, особливо якщо почнуть взаємодіяти
з іншими: атмосферними забруднювачами після збудження сонячною
радіацією. Результатом цих реакцій стає поява переписних сполук, вільних
радикалів, сполук вуглеводнів з оксидами нітрогену й сульфуру, часто у
вигляді аерозольних частинок. Зі; деяких погодних умов у приземному шарі
повітря можуть; формуватися особливо великі скупчення шкідливих
газоподібних й аерозольних домішок.
Фотохімічний туман (смог)
Фотохімічний туман — це багатокомпонентна суміш газів І аерозольних
частинок первинного й вторинного походження. Основними компонентами
смогу є озон, нітроген і сульфур оксиди, мисленні органічні сполуки
перекисної природи, які у сукупності називаються фотсоксидантами.
Фотохімічний смог утворюється в результаті фотохімічних реакцій за
певних умов: наявності в атмосфері високої концентрації оксидів
нітрогену, вуглеводнів та інших забруднювачів, інтенсивної сонячної
радіації її безвітря або дуже слабкого обміну повітря в приземному шарі
при могутній інверсії. Стійка безвітряна погода, яка завжди
супроводжується інверсіями, потрібна для створення високої концентрації
реагуючих речовин. Такі умови виникають частіше в червні-вересні й рідше
узимку. Під час тривалої ясної погоди сонячна радіація стає причиною
розщеплення молекул нітроген двооксиду й утворює нітроген оксиду й
атомарного кисню. Атомарний кисень із молекулярним киснем утворюють
озон. Здавалося б, останній, окислюючи нітроген оксиду, [повинен знову
перетворюватися на молекулярний кисень, а нітроген оксиду — на двооксид.
Але цього не трапляється. Нітроген оксиду вступає в реакцію з олефінами
вихлопних газів, які при цьому розщеплюються за подвійним зв’язком й
утворюють осколки молекул і надлишок озону. У результаті тривалої
дисоціації нові маси нітроген двооксиду розщеплюються й дають додаткові
кількості озону. Починається циклічна реакція, результатом якої стає
поступове нагромадження озону. Цей процес у нічний час переривається. У
свою чергу озон вступає в реакцію з олефінами. В атмосфері накопичуються
різні перекиси, які у сумі й утворюють характерні для фотохімічного
туману оксиданти. Останні стають джерелом так званих вільних радикалів,
що відрізняються особливою реактивною здатністю. Такі смоги — нерідкісне
явище над Лондоном, Парижем, Лос-Анджелесом, Нью-Йорком й іншими містами
Європи й Америки. Вони вкрай небезпечні для дихальної й кровоносної
систем і часто бувають причиною передчасної смерті міських жителів з
ослабленим здоров’ям.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
