РЕФЕРАТ

на тему:

“Гігієнічне і епідеміологічне значення грунту. Значення грунту в
поширенні інфекційних хвороб

і гельмінтозів. Самоочищення грунту”

ПЛАН

Гігієнічне і епідеміологічне значення грунту.

Значення грунту в поширенні інфекційних хвороб і гельмінтозів.

Самоочищення грунту

Список використаної літератури

1. Серед складових біосфери, які оточують людину, особливе місце займає
літосфера. Під дією фізичних, хімічних і біологічних факторів у природі
з неорганічних геологічних порід і залишків органічного світу утворився
природний зовнішній покрив землі — грунт.

Грунт являє собою комплекс мінеральних і органічних частинок, заселених
великою кількістю мікроорганізмів. Мінеральними компонентами грунту є
дрібні частки материнських гірських порід. Органічна частина складається
з рослинних і тваринних організмів та їх залишків, які перебувають на
різних стадіях розкладання. Серед них велике значення мають стійкі
гумінові речовини.

Особливу роль в утворенні грунту відіграють мікроорганізми. їх у грунті
надзвичайно багато. На глибині 50 см загальна маса бактерій у грунті
досягає 7 тонн на 1 га. Вони розкладають органічні рештки рослинного і
тваринного походження аж до утворення безпечних для людей азотовмістних
солей, гумінованих речовин (добрива), синтезують білкові речовини.

Грунт значною мірою впливає на здоров’я і санітарні умови проживання
людей. Залежно від хімічного складу і характеру грунту змінюються
рослинність місцевості, хімічний склад продуктів рослинного і тваринного
походження. Від нестачі чи надлишку певних елементів у грунті залежить
їх кількість у воді, рослинах, що впливає на здоров’я населення. Так,
при нестачі йоду виникає ендемічний зоб, при нестачі фтору — карієс
зубів, при надлишку фтору — флюороз, молібдену — молібденова подагра і
ряд інших захворювань. Території з недостатністю чи надлишком певних
елементів у грунті називають також геохімічними провінціями.

У зв’язку з науково-технічним прогресом значно зросло забруднення грунту
екзогенними хімічними і радіоактивними речовинами, які містяться в
викидах в атмосферу та інших відходах промисловості, електростанцій,
транспорту. Важливим джерелом забруднення грунту стали стійкі пестициди,
які використовуються у сільському І лісовому господарствах. Впливають на
природний хімічний склад грунту і мінеральні добрива. Мігруючи з грунту
в

середовища, які контактують з ним, екзогенні хімічні речовини через
харчові продукти, воду та іншими шляхами можуть впливати на організм і
здоров’я людини.

Від фізико-хімічних властивостей грунту залежить формування складу
підземних вод. Заболоченість грунту або високе стояння рівня ґрунтових
вод робить клімат місцевості нездоровим і може бути причиною появи
надлишкової вологості у будинках.

Потрапляння шкідливих речовин з грунту в організм людини можна
схематично представити у вигляді таких біологічних ланцюжків
(контактів):

1. Грунт-людина. Частіше при ручній праці в сільському господарстві.

2. Грунт — атмосферне повітря — людина. У результаті розпаду органічних
речовин утворюються метан, аміак, сірководень тощо, які можуть змінювати
природний склад повітря, грунту і впливати на хімічний стан атмосфери.

3. Грунт — підземні води-людина. Хімічні речовини (добрива,
отрутохімікати, промислові відходи), що знаходяться в грунті можуть
потрапляти у підземні води,, із зливовими і талими водами мігрувати на
великі відстані і з питною водою поступати в організм людини.

4. Грунт — відкрита водойма-людина. Зливовими і талими водами хімічні
речовини змиваються з прилеглих територій у водойму, звідти під час
купання або вживання води через рот або шкіру проникають в організм
людини.

5. Грунт-відкрита водойма-риба-людина. Хімічні речовини, що потрапили у
водойму, акумулюються рибою, яка вживається людиною.

6. Грунт — рослинні продукти харчування-людина. Через кореневу систему
хімічні речовини з грунту потрапляють у рослини, які вживаються людьми у
їжу.

7. Грунт – рослини – тварини — людина. Рослини спочатку вживаються
тваринами, а продукти тваринного походження — людиною.

Від механічного складу, величини часток і їх характеру залежать
пористість, повітропроникність, водопроникність, вологоємність,
теплоємність, тепловий режим і ряд інших властивостей, які зумовлюють
Інтенсивність біохімічних процесів, що відбуваються у грунті.
Великозернистий грунт має менше пор, ніж дрібнозернистий. Великий об’єм
пор має грунт, що складається з мілких глинястих часток, змішаних з
органічними речовинами. У великозернистому піску пори займають приблизно
39,4 % всього об’єму, в глинястому грунті-52,7 %, в торф’яному-84 %.

У грунті завжди знаходиться певна кількість газів, які постійно
обмінюються з атмосферним повітрям. Інтенсивність газообміну залежить
від змін барометричного тиску, різниці температур надземного повітря і
повітря грунту, коливань рівня ґрунтових вод, наявності й кількості
атмосферних опадів, глибини промерзання грунту, швидкості вітру і ряду
інших факторів. Порівняно з атмосферним, у ґрунтовому повітрі завжди
більше діоксиду вуглецю, водяних парів, менше-кисню.

Важливе значення грунту полягає і в тому, що його використовують для
знешкодження рідких і твердих покидьків, багатих на органічні речовини,
патогенні мікроорганізми і яйця гельмінтів. При незадовільному
впорядкуванні населених місць і погано організованій очистці покидьки і
нечистоти забруднюють грунт, а при розкладанні органічних речовин — і
атмосферне повітря сморідними газами. Забруднений органічними речовинами
грунт є поживним середовищем для патогенних мікроорганізмів, які можуть
заражати поверхневі й підземні води, овочі, поширюватися мухами,
гризунами І з ґрунтовим пилом.

У сучасних умовах зростає гігієнічне значення грунту в створенні
оптимальних санітарних умов життя населення не тільки з точки зору
розміщення населених пунктів, але і використання великих земельних
масивів для різноманітних сфер людської діяльності. При цьому грунт не
повинен шкідливо впливати на здоров’я людей.

З метою запобігання негативного впливу грунту на здоров’я людей
вирішальне значення мають благоустрій і утримання населених пунктів, а
також улаштування каналізації, брукування, озеленення, систематичне
прибирання і поливання вулиць та дворів, санітарна охорона грунту І
раціонально організована очистка територій від покидьків.

2. У грунті постійно знаходиться велика кількість мікроорганізмів. Є
мікроби, які живуть у грунті постійно, інші можуть знаходитися тривалий
час, а деякі швидко гинуть. Велике значення при цьому має здатність ряду
мікроорганізмів утворювати спори, що захищають їх від згубної дії різних
негативних природних факторів. Тоді вони можуть жити у грунті роками. До
таких мікробів належать збудники ботулізму, правця, газової гангрени і
сибірки.

Палички сибірки можуть потрапляти у грунт з екскрементами і трупами
тварин, хворих на сибірку, зі стічними водами шкірнопереробних заводів,
а також з водою, у якій мили вовну. Спори бактерій сибірки живуть у
грунті, протягом десятків років. При поїданні трави, забрудненої
спорами, худоба заражається сибіркою. При ходьбі босоніж по забрудненому
грунті, при наявності на шкірі ніг подряпин чи ран люди можуть також
заразитися сибіркою.

Патогенні мікроорганізми, які не мають спор, умов для розмноження у
грунті, переважно гинуть через декілька днів або тижнів, хоч можуть жити
і декілька місяців (табл. 5.1). Однак ще до своєї загибелі ці
мікроорганізми можуть потрапити з грунту в поверхневі або підземні води,
на поверхню овочів або ягід, на руки людей, їх поширюють також гризуни,
мухи та інші комахи. Гризуни при цьому можуть бути не тільки
переносниками інфекцій, але і їх джерелом.

Покидьки можуть бути причиною поширення ряду інфекцій і глистяних
Інвазій, є добрим середовищем для виживання і розмноження
мікроорганізмів. При погано організованій очистці населених місць вони
можуть забруднювати грунт, підземні й поверхневі води.

В процесі життєдіяльності людей утворюється значна кількість рідких і
твердих покидьків. До рідких відносяться відходи життєдіяльності людей і
тварин (фекалії, сеча), води, що утворюються при приготуванні їжі, митті
тіла, прибиранні приміщень, пранні білизни, залишки їжі, помиї, стічні
води різних підприємств, атмосферні й поливні води. До твердих належать
сміття, що утворюється при прибиранні приміщень і вулиць, відходи на
промислових підприємствах І в побуті, при утриманні тварин та ін.
(сміття, гній, трупи тварин, залишки продуктів тощо).

Таблиця 5.1

Виживання патогенних мікробів у грунті

Збудники хвороб Середній термін

(Т11ЖД.) Максимальний термін (міс.)

Тифо-паратифозної групи 2-3 Понад 12

Дизентерійної групи 1,5-5,0 Близько 9

Холерний вібріон і -2 До 4

Паличка бруцельозу 0,5-3,0 До 2

Паличка туляремії 1-2 До 2,5

Паличка чуми Близько 0,5 Лої

Паличка туберкульозу 13 До 7

Віруси поліомієліту, Коксакі, ЕСПО — До 3-6

Як рідкі, так і тверді покидьки погіршують умови проживання населення,
забруднюють довкілля, негативно впливають на санітарний стан населених
пунктів та здоров’я людей. Фекалії, гній, сеча, рештки продуктів, трупи
тварин, розкладаючись, виділяють смердючі гази. Крім того, вони містять
патогенні мікроорганізми І є небезпечними в епідемічному відношенні.

У процесі життєдіяльності кожен мешканець протягом року утворює
приблизно б т покидьків. З них від 0,7 до 1,0 тонн складають
екскременти, 200-250 кг-сміття, а решта-помиї. Ще по 10 кг сміття
утворюється на кожному квадратному метрі вулиць з твердим покриттям. При
цьому не враховуються забруднені атмосферні й промислові води.

Рідкі покидьки, оскільки містять велику кількість поживних речовин, є
добрим середовищем для розмноження не тільки мікроорганізмів, а також
гризунів і мух. Мухи відіграють надзвичайно велику роль в розповсюдженні
кишкових Інфекцій. На поверхні нечистот, в скупченні гною або сміття
муха за один раз відкладає приблизно 100-150 яєць, з яких через 5-7 днів
виростають д,орослі мухи, здатні відкладати яйця. З одного ящика для
відходів, який знаходиться в антисанітарних умовах, влітку виплоджується
кілька тисяч мух на добу. За сезон кожна муха робить 4-5 кладок.

З нечистот, покидьків мухи залітають у житло, сідають на продукти
харчування, посуд, забруднюючи їх хвороботворними мікробами, що
знаходяться в них на лапках, у стравоході, кишечнику, виділеннях тощо.
Мухи можуть розносити понад 60 видів збудників

Інфекційних захворювань, особливо кишкових інфекцій. Багато з них досить
довго живуть як на органах мух, так і в їх кишечнику (табл. 5.2).

Чистота дворів і вулиць — найкращий спосіб боротьби з мухами. Якби не
було в населених пунктах забрудненого грунту, куп сміття та інших
покидьків з домішкою органічних речовин, дворових погано утримуваних
убиралень-не було б і мух. Усі інші засоби боротьби з мухами (липкий
папір, сітки тощо) є допоміжними.

Тверді покидьки забруднюють приміщення, вулиці, подвір’я, території
парків, пляжів і разом з частинками грунту у вітряну погоду утворюють
пил, який проникає у приміщення, осідає на харчові продукти і предмети
вжитку.

При травматичних пошкодженнях і вогнепальних пораненнях, коли
відбувається забруднення ран грунтом, можливе виникнення правцю І
газової гангрени. Тому з метою попередження захворювань на правець і
газову гангрену людям із забрудненими землею ранами в обов’язковому
порядку необхідно робити відповідні щеплення. Деякі групи населення,
зокрема землекопів, пожежників тощо, необхідно також імунізувати проти
цих інфекцій.

Особливо велику роль відіграє грунт у поширенні глистяних захворювань
таких, як аскаридоз та трихоцефальоз. Одна самка аскариди за добу
відкладає в кишечнику людини десятки тисяч яєць, які з фекаліями
потрапляють у грунт. У грунті протягом 10-15 діб яйця дозрівають до
інвазійної стадії. За сприятливих умов яйця аскариди можуть зберігатися
у грунті більше року, їх знаходять у грунті подвір’їв, дитячих
майданчиків, шкіл, пляжів, у ящиках з піском для ігор тощо. Дозрілі яйця
аскариди можуть потрапляти в організм людини з овочами, забрудненими під
час удобрення грунту свіжими фекаліями, стічними водами, а також з
питною водою, харчовими продуктами, пилом, заноситися в рот забрудненими
руками. Забруднення грунту і рослин фекаліями людини, що містять яйця
стрічкових глистів, може бути причиною інвазування великої рогатої
худоби і свиней з подальшим поширенням теніаринхозу і теніозу серед
населення.

На виживання яєць геогельмїнтів у грунті значною мірою впливають
кліматичні умови. У районах з теплим або помірним і вологим кліматом при
погано організованому зберіганні й знешкоджуванні нечистот
захворюваність населення на аскаридоз і трихоцефальоз може досягати 50 %
і більше. В умовах із суворим холодним чи жарким кліматом яйця
гельмінтів у грунті швидко гинуть і захворюваність населення на глистяні
інвазії тут невелика.

3. Самоочищення грунту — це елемент великого кругообігу речовин на
планеті, складний процес, який залежить від фізичних властивостей
грунту, його структури і хімічного складу. Різні покидьки, в тому числі
виділення людей і тварин, рештки рослин, тварин, потрапивши в грунт,
піддаються певним перетворенням, пов’язаним з процесами самоочищення
грунту. Органічні речовини при цьому знешкоджуються. У процесі
самоочищення бере участь велика кількість мікроорганізмів. Внаслідок їх
життєдіяльності відбувається мінералізація нечистот, гною, трупів тварин
до неорганічних солей, води, діоксиду вуглецю, які потім вживаються
рослинами.

Мікроорганізми, зокрема патогенні, відмирають, вода випаровується чи
проникає в глибші шари грунту, газ надходить у повітря, а мінеральні
речовини залишаються в гумусі. До чинників, які сприяють відмиранню
мікроорганізмів і яєць гельмінтів, відносять бактеріофаги й антибіотики,
які наявні у грунті, сонячну радіацію, температуру грунту. Так,
внаслідок дії сонячної радіації, висихання грунту яйця аскарид на його
поверхні гинуть протягом 5 днів, хоча на глибині 2,5-10,0 см вони
зберігають свою життєздатність протягом року.

Самоочищенню грунту сприяє контакт органічних решток з повітрям
(аерація), а також оранка, перекопування чи інші методи зрихлення.
Недостатня кількість повітря або надлишок органічних речовин
уповільнюють самоочищення, і розкладання органічних речовин проходить з
утворенням смердючих газів, які забруднюють атмосферу. Це необхідно
враховувати при виборі методу ліквідації покидьків, що утворюються в
процесі життя і діяльності людини. Кінцевим продуктом самоочищення
грунту є гумус. Гумус -це перегній, який містить органічні речовини, але
не загниває, не виділяє газів з неприємним запахом, не принаджує мух І
гризунів, є безпечним в епідемічному відношенні і широко
використовується як добриво в городництві й квітковому господарстві
тощо.

Особливу групу складають медичні покидьки. За своєю природою,
концентрацією чи фізичними, хімічними та інфікуючими властивостями вони
можуть бути причиною виникнення серйозних захворювань і сприяти
підвищенню смертності людей. За даними Агентства з охорони довкілля США
(ЕРА), в лікарнях швидкої допомоги (для хворих з тимчасовим
перебуванням) щоденно на 1 хворого припадає в середньому приблизно 6 кг
твердих покидьків, 15 % яких інфіковані. До інфікованих відносять кров,
відходи мікробіологічних і патологоанатомічних відділень, ізоляційних
боксів. Дуже небезпечними є лікарські препарати (цитостатики), а також
гострі предмети, насамперед ін’єкційні голки, які можуть бути причиною
розповсюдження СНІДу, інфекційного гепатиту.

Крім цього, велика кількість покидьків утворюються в терапевтичних,
хірургічних та інших відділеннях лікарняних закладів, при прибиранні
палат, харчоблоків, адміністративних та інших приміщень і території
лікарні.

Серед відходів лїкувально-діагностичних закладів особливу групу
складають радіоактивні покидьки, що утворюються в радіологічних
відділенях при лікуванні, діагностиці онкологічних хворих. Це
радіоактивні речовини, різні ізотопи. Усі вони вимагають спеціального
збору, зберігання і ліквідації.

При неправильній обробці, зберіганні, транспортуванні, ліквідації
медичні відходи можуть тепер чи в майбутньому бути потенційно
небезпечними для здоров’я людей та стану довкілля. З цією метою
необхідно мати спеціальну тару для збору і зберігання інфікованих
лікарняних покидьків. Найбільш ефективним способом ліквідації медичних
покидьків є спалювання їх в спеціальних печах. Причому це устаткування
необхідно максимально наблизити до джерела їх утворення. Строк
зберігання таких відходів не повинен перевищувати 48 годин.

Профілактика кишкових інфекцій і глистяних інвазій має надзвичайно
велике значення. Впорядкування і правильно організована очистка
населених місць — це незамінний захід і в плані охорони грунту, води і
повітря від забруднення.

Видалення і знищення нечистот і покидьків в населених пунктах переважно
проводять шляхом вивозу або сплаву (каналізації). У першому випадку
рідкі покидьки видаляють за межі населеного пункту за допомогою
відповідного транспорту в спеціально відведені місця, де їх
знешкоджують. У другому — сплавляють по трубах, на очисні споруди, де
також проводиться їх очистка і знезаражування.

Очистка населених пунктів полягає у плановому збиранні, тимчасовому
зберіганні, видаленні й утилізації покидьків. Це необхідно робити в
найкоротші строки і регулярно. Кожний з цих заходів повинен до мінімуму
зводити можливість контакту людини з покидьками, починаючи з моменту
збирання їх у відповідні ящики, контейнери, відра, баки тощо, вивезення
і знищення. Усі процеси необхідно максимально механізувати. Вибираючи
найраціональніші методи ліквідації покидьків, слід враховувати, що вони
містять азот, фосфор, калій та інші мінеральні й органічні речовини, які
є цінним добривом.

Отже, раціональна очистка населених пунктів від покидьків є одним із
найважливіших заходів у справі санітарної охорони грунту, а також води і
повітря, невід’ємним елементом впорядкування населених пунктів і одним з
основних заходів профілактики кишкових інфекцій і глистяних інвазій.

Грунт в значній мірі можуть забруднювати мінеральні добрива і пестициди
(отрутохімікати) Вони у переважній більшості використовуються для
захисту рослин від хвороб, шкідників, бур’янів в садах, на полях, в
теплицях тощо і часто є високотоксичними для людини. Вони можуть
використовуватися у вигляді порошків, гранул, розчинів, емульсій,
аерозолів і фумігантів, отруйних приманок, антисептичних і Інсектицидних
мил, фарб, лаків, паперу. Для тимчасового зберігання пестицидів під час
проведення сільськогосподарських робіт виділяються спеціальні ділянки,
які віддалені не менше ніж на 200 м від водойм і місць водопою худоби та
охороняються. Для тривалого зберігання влаштовують спеціальні склади.
При зберіганні і використанні пестицидів не виключена можливість
забруднення території. Ділянки землі, забруднені пестицидами,
знезаражуються хлорним вапном і перекопуються. Зібраний із спецодягу
пил, стічні води, що утворилися при обробці тари, транспорту, приміщень,
обробляють хлорним вапном протягом доби.

Для попередження забруднення грунту, водоймищ, атмосферного повітря і
повітря робочої зони, виробничі і господарсько-побутові стоки, які
утворюються в теплицях, відпрацьований грунт, мінералізований субстрат і
рослинні залишки підлягають обов’язковому знешкодженню. Дренажні стоки в
умовах застосування пестицидів в теплицях перед спуском в каналізацію
підлягають попередній очистці (нейтралізації).

Перед викидом в каналізацію стічні води перевіряються
агрохімлабораторією господарства на наявність залишків пестицидів,
концентрація яких не повинна перевищувати допустимих величин.

4. Список використаної літератури

Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А.,
Сергета В.М., Бойчук Б.Р. та Ін. / За ред. В А. Кондратюка. — Тернопіль:
Укрмедкнига, 2003. — 592 с.

Похожие записи