.

Геологічні проблеми на Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
29 383
Скачать документ

Реферат на тему:

Геологічні проблеми на Україні

Київ 2016

Регіональна оцінка техногенної завантаженості території України не
виконується у повній мірі. Складність її полягає у тому, що до
теперішнього часу відсутні нормативи припустимої техногенної
завантаженості території, показники потенційної здатності природного
(геологічного) середовища до самовідновлення

Декілька слів скажемо про основні екологічні проблеми пов’язані з
геологічною діяльністю на Україні. Територія України характеризується
складними і різноманітними природними і інженерно – геологічними
умовами. Багато районів відносяться до категорії техногенно
навантажених. Дія різних галузей промисловості, сільського господарства,
житлового будівництва, закритої і відкритої розробки родовищ корисних
копалин на одиницю площі у 10 – 15 разів вище аналогічних показників у
інших регіонах. Подальший неконтрольований і некерований розвиток і дія
господарського комплексу на природні об’єкти вже у близькому майбутньому
може призвести до незворотних змін середовища життя людини.

Найбільшого перетворення зазнають верхня частина літосфери, атмосфера і
гідросфера, трансформується або знищується основа продуктивного
ландшафту — ґрунтовий покрив. Наприклад, тільки в Криворізькому
залізорудному басейні під кар’єрами і шахтами знаходиться більше 30 тис.
га. В Україні під розробку корисних копалин відведено до 150 тис. га,
водосховищами зайнято 40 тис. га, полями фільтрації і ставами
(відстійниками) – 30 тис. га.

Все більшої гостроти набувають питання повноти використання природних
ресурсів, залучених у господарський обіг. Сьогодні тверді відходи
складають 1,5 млрд. т / рік, у відвалах їх нагромаджено більше 10 млрд.
т, а для їх складування зайнято більше 230 тис. га родючих
сільськогосподарських земель. Крім того, у водні об’єкти щорічно
скидається 20 млрд. куб. м стічних вод (в тому числі 3,2 млрд / куб. м
забруднених).,

Регіональна оцінка техногенної завантаженості території України не
виконується у повній мірі. Складність її полягає у тому, що до
теперішнього часу відсутні нормативи припустимої техногенної
завантаженості території, показники потенційної здатності природного
(геологічного) середовища до самовідновлення.

Встановлення поєднання інтенсивності, тривалості господарської дії,
властивостей ландшафтів, їх перетвореності сприяє виробленню екологічних
норм і прогнозів. П. Г. Шищенко пропонує розраховувати коефіцієнт
антропогенної перетвореності за такою формулою: Кап = ? (ri ?і q) n /
100, де r — ранг антропогенної перетвореності ландшафтів іm видом
використання; ? — площа рангу,%; q — індекс глибини перетвореності
ландшафту; n — кількість виділів у межах контуру ландшафтного регіону.

Тоді Кап змінюється в межах 0 > Кап ? 10. Коефіцієнт різниться за
ландшафтними регіонами (табл. 1). Як бачимо з таблиці гірськопромислові
землі займають майже ту ж площу, що і заповідні (окрім Гірського Криму),
що є вкрай негативним показником для нормального функціонування
навколишнього природного середовища. Найбільш змінені ландшафти
Донецького (К = 7,43), Придніпровського

(7,52), Криворізького (7,60) районів, найменш — гірських районів
Українських Карпат (Полонинсько – Чорногорські Карпати — 2,88) і Криму

(Головний кряж — 3,27). На основі даного підходу складена карта
антропогенної перетвореності ландшафтів. В Україні переважають Кап =
5,31. Це дуже висока напруженість природного середовища, яка потребує
жорсткого нормування техногенних навантажень.

З табл. 1 ми бачимо, що площа гірничопромислових земель і заповідників
практично не відрізняється (тобто, заповідних територій недостатньо), що
є вкрай несприятливим чинником у формуванні навколишнього середовища.

Таблиця 1. Порівняння господарського використання і перетвореність
ландшафтних регіонів України.

Ландшафтний регіон  Види і об’єкти землекористування,%

Площа, тис. кв. км Гірничопромислові землі Заповід

Ники

Україна 603,745 0,1 0,2

Лісова хвойно – широколистяна зона 91,486 0,0 0,2

Лісова широколистяна зона 43,767 0,0 0,0

Лісостепова зона 190,556 0,0 0,0

Степова зона 193,754 0,1 0,0

Сухостепова зона 44,312 0,1 0,8

Українські Карпати 34,054 0,0 0,4

Гірський Крим 5,824 0,0 12,4

При величезних обсягах видобутку корисних копалин в надрах землі
утворились великі пустоти — вироблені простори, правильне використання
яких стає крупною народногосподарською проблемою.

Екологічні проблеми у вугільних басейнах України залежать від технічного
рівня шахт. Його оцінка була зроблена у зв’язку із формуванням Програми
розвитку Донецького басейну до 1995 р. Застаріле морально і фізично
обладнання, застаріла технологія, недостатня механізація і автоматизація
процесів вуглевидобутку — всі ці фактори не сприяють покращанню умов
роботи шахтарів, якості продукції і екологічного стану. Науково –
дослідницькі роботи недостатньо ефективні. Вони повинні проводитись у
напрямі комплексного вивчення вугілля, порід, супутніх корисних копалин
і токсичних компонентів, що містяться в них, у напрямі пошуків
закономірностей розповсюдження супутніх копалин і шкідливих компонентів.

Запущеність шахтного фонду Донбасу очевидна. Він найстаріший у країні.
Кожна третя шахта працює більше 50 років і тільки 23 шахти (або 8,3%)
експлуатуються менше 20 років. За весь післявоєнний період було
реконструйовано менше одної третини з нині діючих шахт.

Більше ніж на третині шахт Донбасу розробляються шари, небезпечні за
раптовими викидами вугілля і газу. Статистика останніх десяти років
показала, що в басейні в середньому щорічно відбувалося 300
газодинамічних явищ, більшість з них (208) – у підготовчих забоях, менше
(92) – в очисних. Більше 40 шахтошарів у 21 шахті схильні до гірничих
ударів. До 2000 р. передбачається їх збільшення до 110 – 115 шахтошарів.

Ефективні сучасні засоби видобутку вугілля для тонких і вельми тонких
шарів практично нерозроблені. Забої обладнані морально застарілим
обладнанням. Використання в цих умовах технічних засобів видобутку
вугілля для шарів великої потужності не вирішило проблеми інтенсифікації
видобутку вугілля, а лише погіршило його якість за рахунок засмічення
(збільшення зольності, а отже, неутилізованих відходів) від присічки
вмісних порід.

Експлуатація залізорудних родовищ. Екологічний стан стрімко погіршується
(ймовірно, непоправно) внаслідок:

відторгнення родючих земель під гірничі відводи (копальні, кар’єри,
шахти, відвали, шламосховища і т. д.);

порушення природних гідрогеологічних режимів підземних і поверхневих
водотоків, зневоднення великих територій, підтоплення великих площ,
засолення ґрунтів, погіршення якості питних, ґрунтових і відкачуваних
вод та ін.;

запилення, загазованості повітряного басейну і потрапляння у сферу життя
людини (у води, ґрунти, повітря) шкідливих хімічних сполук важких
металів, сірки, азоту, вуглеводню, оксидів заліза, кремнію та ін.

gd™a/

????/?гантських гірничовидобувних і переробних підприємств, де проживає
близько 1 млн. людей. На долю кожного з них припадає майже дві тони
шкідливих промислових викидів, в результаті чого м. Кривий Ріг вийшов на
одне з перших місць у колишньому СРСР з онкозахворювань. Місто виявилося
перед перспективою екологічного коллапсу.

Відторгнення родючих земель під гірничі відводи. Постійне нарощування
потужностей гірничовидобувних підприємств, орієнтованих на видобування з
надр лише одного заліза, призвело до того, що до кінця 1980-х р. р. з
гірничої маси, що видобувається, яка складає близько 500 млн. т/ рік, на
металургійний переділ спрямовується близько 100 млн. т. Решта частина є
відходами виробництва і йде у відвали і хвостосховища, які розміщуються
на великих площах, раніше зайнятих родючими землями.

В теперішній час у хвостосховищах знаходиться близько 2,5 млрд. т
шламів, які займають площу 7,1 тис. га. Середній вміст заліза в них 15%.
Кар’єри в басейні займають 3,9 тис. га. Площа під відвали розкритих
порід і некондиційних руд за останні п’ять років збільшилась на 7,5% і
до 1990 р. складала 6 тис. га. Висота відвалів в середньому складає 60 –
70 м, хоч деякі з них досягли вже стометрової відмітки. Довжина їх 3 – 4
км, ширина 1,5 – 2 км. Проектуються відвали висотою 120 м. Для наочності
відвали Криворізького басейну можна представити у вигляді відсіченої
піраміди з стороною основи 7,75 км і висотою 70 м. Загальна площа
відчужених земель до 1990 р. досягла 69,8 тис. га, тоді як площа
рекультивованих земель не перевищує 700 га, тобто близько 1%.

Дані щодо розподілу площ гірничих відводів у Криворізькому басейні
наведені у табл. 5, з якої випливає, що останнім часом відбувається
незначне відчуження земель під різні об’єкти гірничовидобувної
промисловості. Це свідчить про те, що можливості екстенсивного
розширення відтворення вичерпані. Продовження даної технічної політики
експлуатації залізорудних родовищ призведе до кризового становища, яке
буде виражене у різкому зменшенні обсягів видобутку, не дивлячись на
великі запаси залізних руд у басейні.

Таблиця 5. Відчуження земель у Криворізькому басейні (в тис. га) під
об’єкти гірничовидобувної промисловості.

Розподіл земель по об’єктах 1985 р. 1986 р. 1987 р. 1988 р. 1989 р. 1990
р.

Гірничий відвід 34 34,3 34,5 35 34,8 35,8

Промислове будівництво — — — 14,9 14,9 15,3

Відвали 5,6 5,5 5,1 5,3 5,3 6,0

Хвостосховища 7,5 7,3 7,2 7,2 7,2 7,1

Кар’єри 3,6 3,6 3,9 3,9 4,0 3,9

Зона обвалення — — — 2,9 1,7 1,7

Всього 50,7 50,7 50,7 69,2 67,9 69,8

Запилення і загазованість повітряного басейну. Викиди газу і пилу в
атмосферу — неминучі наслідки сучасної технології видобутку залізних руд
відкритим способом. Кар’єри, відвали і хвостосховища тільки одного
гірничозбагачувального комбінату щорічно забруднюють атмосферу 35 – 39
тис. т пилу.

Відвали Криворізького басейну в залежності від висоти (45 – 105 м)
виділяють за рік 42 – 65 тис. куб. м пилу. Шламосховища додають ще 30 –
70 тис. т залізо – кварцового пилу.

Масовий вибух в кар’єрі призводить до утворення газопилової хмари
об’ємом 15 – 20 млн. куб. м. З неї протягом 2 – 5 годин в радіусі до 2 –
6 км випадає від 200 до 500 т пилу. Тільки від масових вибухів в кар’єрі
п’яти гірничозбагачувальних комбінатів, які проводяться через кожні 7 –
10 діб, на місто випадає щоденно до 500 т пилу, який складається з
оксидів заліза, кремнію та інших хімічних елементів. Під час вибухових
робіт у нас використовується в основному тротил, від якого вже давно
відмовилися у всьому світі. Внаслідок цього у газопиловій хмарі
утворюється великий об’єм токсичних газів ще й від тротилу.

Загальні річні викиди пилу і газу в атмосферу від стаціонарних джерел по
Криворізькому басейну визначені у 1,2 – 1,8 млн. т, що складає 1,5 – 2,4
т на кожного мешканця м. Кривий Ріг. Місто буквально потопає в
газопиловому смозі, склад якого наступний (в тис. т): пил — 207, CO —
902, SO2 — 98, NO2 — 37, NH3 та ін. — 2. Забруднення повітряного і
водного басейну міста вже вийшло з – під контролю.

Всі вище згадані чинники не могли не позначитися на здоров’ї людей, які
населяють цей регіон. Кількість професійних захворювань у м. Кривому
Розі серед робітників гірничо – рудної промисловості в 20 – 30 разів
вище, ніж в Україні в цілому. Природний приріст населення за 15 років
(1974 – 1989) знизився з 8,1 до 3,7 чоловік на 1000 чоловік; дитяча
смертність на 5 – 7% вище, ніж в середньому по Україні. Мешканців
пенсійного віку менше, ніж по Україні, а також і по Дніпропетровській
області. За онкозахворюваннями легень м. Кривий Ріг вийшов на перше
місце в колишньому СРСР.

Зупинимося на аварійних викидах нафти, газу і води. Вони відбуваються,
як правило, в зонах розвитку аномально високих пластових тисків За
останні 30 років в Україні відбулося 86 аварійних викидів нафти, газу і
води (В Дніпровсько – Донецькій западині – 43, Передкарпатському регіоні
– 28 і в Причорноморсько – Кримському – 15), які іноді супроводжувалися
пожежами, людськими жертвами, виселенням людей з населених пунктів,
втратою свердловин і природних ресурсів, виведенням з ладу значних
ділянок родючих земель і величезними матеріальними витратами на їх
ліквідацію.

Більшість з них відбулося в розвідувальних свердловинах внаслідок
порушення технології буріння і випробовування і лише 20% з причин, що не
залежать від виконавців робіт. Під час аварійних викидів пластові флюїди
проникають в усі проникні пласти на шляху руху. Відбувається їх
змішування. При цьому забруднюються джерела питної води. В атмосферу
викидається велика кількість отруйних речовин (CO2, H2S, SO, SO2 та
ін.), які при конденсації пари і високомінералізованої води, яка
викидається на поверхню, випадають на земну поверхню.

Викинута продукція розповсюджується в атмосфері на значні відстані в
аерозольному вигляді, засмічує луки, пасовища, ріллю. З викинутої суміші
на ґрунтовий покрив рясно випадають солі, нафтопродукти, буровий розчин
з хімічними реагентами.

Аварійне фонтанування нафтогазоводяної суміші може тривати від декількох
діб до 2 – 3 років (наприклад, свердловина 61 Степова – 132 доби, сверд.
6 Павловська – 194 доби, сверд. 125 Глинсько – Розбишівська – 197 діб,
сверд. 10 Матвіївська – 453 доби, а сверд. 35 Західно – Хрестищенська ––
661 доба.

Можливо, сукупність цих змін вплинула на процеси, які відбуваються в
атмосфері регіону. Встановлено, що у повітрі міста відбуваються
періодичні коливання концентрації шкідливих речовин, таких як оксиди
азоту, фенол, окис вуглецю, оксиди сірки. Ці коливання несинхронні.
Максимуми різних складників не співпадають у часі, хоча й мають спільний
період 2 – 3 роки. Встановлено, що це явище не пов’язане з обсягом
продукції, що виробляють підприємства – забруднювачі, а також з сонячною
активністю. Отже, в антропогенному повітрі також маємо нові штучні
процеси.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020