РЕФЕРАТ
на тему:
Електричні станції. Передача і використання електричної енергії
На сьогоднішній день є чимало способів виробляти електроенергію, але до
основних джерел виробництва електричної енергії прийнято відносини ТЕС
(теплові електростанції – отримання енергії за рахунок спалювання
вугілля, газу або нафтопродуктів), ГЕС (гідроелектростанції – отримання
електроенергії за рахунок перепаду рівня води, яка обертає
гідротурбіни), АЕС (атомні електростанції – відносно нові, але досить
поширені електростанції, які дають змогу отримувати з атомної енергії
електроенергію).
Передача електроенергії здійснюється за допомогою ЛЕП (ліній
електропередач).
Без електроенергії не зможе розвиватися практично жодна з сучасних
галузей народного господарства: фабрики, заводи, ферми, дослідні
інститути, лікарні – всі вони використовують електричну енергію.
Електрична енергія живить ЕОМ, верстати, освітлювальні прилади в
хірургічних, апарати, які підтримують штучне дихання, електропотяги
тощо. Без електроенергії можна прожити, але це життя буде вже не
цивілізованого, а первісно-общинного суспільства.
За виробництвом електроенергії перед у світі веде теплоенергетика. У
розташуванні теплоелектростанцій, що працюють на різних видах палива, є
своя специфіка. У країнах, які мають великі розробки вугілля, потужні
конденсаційні електростанції, що його використовують, прив’язані саме до
цих розробок.
Гідроенергетика має великі перспективи розвитку. Питома вага
гідроенергії у світовому енергетичному балансі на середину 90-х років
дорівнювала 20%. ГЕС є однією з найефективніших джерел, де видобувають
у 5-6 разів дешевшу електроенергію. ККД ГЕС складає біля 80%.
Попри гідроенергетичне будівництво, що триває в усьому світі, роль ГЕС в
енергопостачанні постійно зменшується. Це пояснюється вищими темпами
спорудження ТЕС, що працюють на мінеральному паливі.
Атомна енергетика стала окремою галуззю енергетики після другої світової
війни. Сьогодні вона відіграє важливу роль в електроенергетиці багатьох
країн світу.
Атомні електростанції (АЕС) використовують транспортабельне паливо —
уран, їх розташовують незалежно від паливно-енергетичного фактора та
орієнтують на споживачів у районах з напруженим паливно-енергетичним
балансом.
Роль атомних електростанцій безперервно зростає. Станом на 1995 рік у
світі вже працювало 428 реакторів загальною потужністю 358 млн кВт, 108
реакторів 30 % потужностей) було в США, 55 (17 % потужностей) – у
Франції, 49 (10 % потужностей) – в Японії, більш як по 10 реакторів
мали ФРН, Канада, Великобританія, Росія, Україна, Швеція та Республіка
Корея (кожна з країн 4-6 %світових потужностей АЕС). В окремих країнах
частка електроенергії, що виробляється на атомних станціях, винятково
велика. Так, у Франції АЕС виробляють 3/4 електроенергії країни, в
Бельгії та Литві – 3/5, в Україні, Швеції, Угорщині, Словаччині і
Республіці Корея – понад 1/3. Видобуток урану для атомної енергетики
світу зосереджений у невеликій групі країн: Канаді, ПАР, Австралії СІЛА,
Нігері, Франції, ФРН, Україні, Казахстані, Узбекистані.
Гідроенергетичні технології мають багато переваг, але є й значні
недоліки. Приміром, дощові сезони, низькі водні ресурси під час засухи
можуть серйозно впливати на кількість виробленої енергії. Це може стати
значною проблемою там, де гідроенергія складає значну частину в
енергетичному комплексі країни; будівництво гребель є причиною багатьох
проблем: переселення мешканців, пересихання природних русел річок,
замулення водосховищ, водних суперечок між сусідніми країнами, значної
вартості цих проектів. Будівництво ГЕС на рівнинних річках призводить до
затоплення великих територій. Значна частина площі водойм, що
утворюються, — мілководдя. У літній час за рахунок сонячної радіації в
них активно розвивається водяна рослинність, відбувається так зване
«цвітіння» води.
Зміна рівня води, яка подекуди доходить до повного висушування,
призводить до загибелі рослинності. Греблі перешкоджають міграції риб.
Багатокаскадні ГЕС уже зараз перетворили річки на низку озер, де
виникають болота. У цих річках гине риба, а навколо них змінюється
мікроклімат, ще більше руйнуючи природні екосистеми.
Щодо шкідливості ТЕС, то під час згоряння палива в теплових двигунах
виділяються шкідливі речовини: закис вуглецю, сполуки азоту, сполуки
свинцю, а також виділяється в атмосферу значна кількість теплоти. Крім
того, застосування парових турбін на ТЕС потребує відведення великих
площ під ставки, в яких охолоджується відпрацьована пара. Щорічно у
світі спалюється 5 млрд. тонн вугілля і 3,2 млрд. тонн нафти, це
супроводжується викидом в атмосферу 2-10’°Дж теплоти. Запаси органічного
палива на Землі розподілені вкрай нерівномірно, і за теперішніх темпів
споживання вугілля вистачить на 150—200 років, нафти – на 40—50 років, а
газу приблизно на 60 років. Весь цикл робіт, пов’язаних з видобутком,
перевезенням і спалюванням органічного палива (головним чином вугілля),
а також утворенням відходів, супроводжується виділенням великої
кількості хімічних забруднювачів. Видобуток вугілля пов’язаний із
чималим засоленням водних резервуарів куди скидаються води із шахт. Крім
цього, у воді, що відкачується, містяться ізотопи радію і радон. ТЕС,
хоча й має сучасні системи очищення продуктів спалювання вугілля,
викидає за один рік в атмосферу за різними оцінками від 10 до 120 тис.
тонн оксидів сірки, 2—20 тис. тонн оксидів азоту, /700—1500 тонн попелу
(без очищення — в 2т-3 рази більше) і виділяє 3—7 млн. тонн оксиду
вуглецю. Крім того, утворюється понад-300 тис. тонн золи, яка містить
близько 400-т токсичних металів (Арсену, кадмію, свинцю, ртуті). Можна
відзначити, що ТЕС, яка працює на вугіллі, викидає в атмосферу більше
радіоактивних речовин, ніж АЕС такої самої потужності. Це пов’язано з
викидом різних радіоактивних елементів, що містяться у вугіллі у вигляді
вкраплень (радій, торій, полоній та ін.). Для кількісної оцінки дії
радіації вводиться поняття «колективна доза», тобто добуток значення
дози на кількість населення, що зазнало впливу радіації (він виражається
у людино-зівертах). Виявилося, що на початку 90-х років минулого
століття щорічна колективна доза опромінення населення України за
рахунок теплової енергетики становила 767 люд/зв і за рахунок атомної—
188 люд/зв.
У наш час в атмосферу щорічно викидається 20—30 млрд. тонн оксиду
вуглецю. Прогнози свідчать, що при збереженні таких темпів у майбутньому
до середини століття середня температура на Землі може підвищитися на
декілька градусів, що призведе до непередбачених глобальних кліматичних
змін. Порівнюючи екологічну дію різних енергоджерел, необхідно врахувати
їх вплив на здоров’я людини. Високий ризик для працівників у випадку
використання вугілля пов’язаний із його видобутком у шахтах і
транспортуванням і з екологічним впливом продуктів його спалювання.
Видобуток і переробка уранових руд також пов’язані з несприятливою
екологічною дією. Колективна доза, отримана персоналом установки і
населенням на всіх етапах видобутку урану й виготовлення палива для
реакторів, становить 14 % повної дози ядерного паливного циклу. Але
головною проблемою залишається поховання високоактивних відходів. Обсяг
особливо небезпечних радіоактивних відходів становить приблизно одну
стотисячну частину загальної кількості відходів, серед яких є
високотоксичні хімічні елементи та їх стійкі сполуки. Розробляються
методи їх концентрації, надійного зв’язування й розміщення у тривких
геологічних формаціях, де за розрахунками фахівців, вони можуть
утримуватися протягом тисячоліть Серйозним недоліком атомної енергетики
є радіоактивність використовуваного палива і продуктів його поділу. Це
вимагає створення захисту від різного типу радіоактивного
випромінювання, що значно підвищує вартість енергії, яку виробляють АЕС.
Крім цього, ще одним недоліком АЕС є теплове забруднення води, тобто її
нагрівання.
У 2004 році світове виробництво електроенергії перевищило 12 млрд кВт •
год, 2/3 її виробляється на теплових (ТЕС), 1/6 – гідравлічних, 1/6 – на
атомних електростанціях. Теплові станції використовують як паливо
переважно вугілля та мазут, оскільки нафта та газ більш цінні
енергоносії. Будівництво ТЕС порівняно дешеве, але несприятливим є
екологічний вплив – забруднення атмосфери та теплове забруднення.
Гідроелектростанції, навпаки, дорогі в будівництві, але дають дешеву
енергію, їх будівництво залежить від запасів гідроресурсів, які
зосереджені в гірських районах Азії та азіатської частини СНД, Північної
та Південної Америки, екваторіальної Африки.
За обсягом виробництва електроенергії перше місце належить США. 75%
світового виробітку електроенергії припадає на: США, Росію, Японію,
Китай, Канаду, Німеччину, Францію, Англію, Бразилію, Італію. За
виробництвом електроенергії перед у світі беруть ТЕС. Питома вага
гідроенергії у світовому енергетичному балансі на середину 90-х років
дорівнювала 20%. За потужністю і кількістю електростанцій першість
належить Бразилії, США та Венесуелі. За оцінками МАГАТЕ у світі діє 445
реакторів загальною потужністю 2,2 трлн. кВт у 33 країнах. Ядерна
енергетика у загальному обсязі виробництва енергії у 2000р. становила
19%. До першої десятки за обсягом виробітку електроенергії на АЕС
увійшли: США, Франція, Японія, Росія, Канада, Англія, Швеція, Іспанія,
Корея.
Література:
Безюк А.І. Енергетика: сьогодні і завтра. – К., 1992.
Основи екології. Посібник. – К., 2001.
Проблеми сучасної енергетики / За ред. Коваленко І.М. – К., 1994.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
