Реферат на тему:

Еколого-геологічні проблеми промислово розвинутих територій як наслідок
впливу антропогенного фактору

В 1925 р. в роботі “Автотрофність людства” В.І.Вернадський писав:
“За останні віка людське суспільство все більше виділяється по своєму
впливу на середовище, оточуючу живу речовину. Це суспільство стає в
біосфері, то біш у верхній оболонці нашої планети, єдиним у своєму роді
агентом, могутність якого росте з ходом часу… Воно стає все більше
незалежним від других форм життя і еволюціонує до нового життєвого
прояву.”

Промислова революція XYIII-XIX ст. супроводжувалась прискоренням впливу
на географічне середовище здебільше на локальних рівнях. Друга половина
ХІХ ст. та початок ХХ ст. і, особливо, сьогодення ознаменовані переходом
від локальних форм взаємодії з природою до глобального, всепланетарного
процесу. В цілому процес впливу людини на географічне середовище досяг
стадії при якій сам вплив розглядається як антропогенний фактор і по
силі прояву в системі фізико-географічних процесів діє як геологічна
сила.

Антропогенні процеси виникають під впливом діяльності людини, пов’язані
з появою змін в рельєфі, в гірських породах, ґрунтах і, в цілому, в
ландшафтах, і не можуть виникати без втручання людини. Класичним
прикладом сучасного природокористування є процеси горно-промислового та
інженерно-будівного комплексу, де мають прояв обвали, зсуви, водна
ерозія, суфозія, просадка ґрунтів, підтоплення тощо. Площинний змив
ґрунту, прискорена ерозія, заболочення та засолення ґрунтів,
суфозіонно-просадкові явища є найбільш фоновим проявом
сільськогосподарського природокористування. В більшості всі антропогенні
процеси протікають за природним законом екзогенезу, при цьому сама
діяльність людини виступає як рушійна сила – фактор.

Інтенсифікація людської діяльності, як закономірний показник
природокористування приводить до прискорення взаємодії природних і
антропогенних процесів, при цьому, інколи, виникають труднощі
відокремити один від іншого. Важливим моментом антропогенних процесів
при їх вивченні є врахування закономірності – антропогенні процеси
виникають під діяльністю людини, протікають за природним законом, в разі
припинення дії антропогенного фактору можуть повертатися до початкового
стану. Врахування зазначеної закономірності дає підставу уникати
кризових ситуацій в географічному середовищі.

Таким чином, проблема взаємодії фізико-географічних процесів в системі
сучасного природокористування є надзвичайно актуальною з наукової і
освітянської точки зору. Вивчення окремих складових вказаної проблеми
дає змогу формуванню правильного світогляду, запобіганню кризових
ситуацій та стабілізації і покращанню екологічного стану середовища.

Спираючись на теоретичну базу визначеної проблеми можемо зазначити, що
на території України досить активно, у відношенні еколого-геологічних
проблем, розвивалася та розвивається її південно-східна частина, що
представлена великими комплексами добувної та переробної промисловості
Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей. Результат
еколого-геологічного навантаження таких галузей промисловості, як стік,
дренаж, розробка родовищ, різноманітні види забруднення — хімічне,
теплове тощо, сільського господарства, промислового і житлового
будівництва перевищує аналогічні показники в Україні в 6 –10 разів.
Подальший екологічно незбалансований розвиток складових господарського
комплексу промислово розвинутих регіонів вже у найближчому майбутньому
може призвести до незворотних змін умов середовища проживання людини.

Геологічне середовище, як усяка структура, що базується на об’єктивних
закономірностях, має специфічну ієрархію внутрішніх зв’язків що склалися
в ході природничо-історичного розвитку. За рахунок техногенних взаємодій
відбуваються докорінні, найчастіше незворотні перетворення
інфраструктури, які впливають далеко не завжди сприятливо на
еколого-геологічний стан. При цьому можливість виходу геологічного
середовища з стану рівноваги досить велика і порушення можуть мати не
тільки локальний і спеціальний, але й регіональний характер, стати
національною проблемою.

Однією з головних проблем, що виникають перед людством у рамках заходів
для запобігання екологічної кризи, є координація зусиль різних відомств
з вивчення, оцінки, раціонального використання, контролю й охорони
геологічного середовища передусім на регіональному рівні. Вирішення
проблем раціонального природокористування з застосуванням традиційних
підходів (стабілізація зон геологічного середовища, що втратили
стабільність) є малоефективним у зв’язку з тим, що являє собою реакцію
людини на викликане нею порушення рівноваги. Інтенсивний динамічний
характер взаємодій у складній системі людина — геологічне середовище при
неконтрольованому техногенному навантаженні призведе до різкого
загострення екологічної ситуації.

Головною умовою раціонального природокористування є детальна всебічна
розробка питань, пов’язаних із виявленням екстремальних значень
параметрів стійкості геологічного середовища і дотримання її рівноваги
при інтенсифікації інженерно-господарської діяльності [1].

Із практичного погляду система моніторингу являє собою єдиний засіб
мінералізації прорахунків як інженерних, так і управлінських. При
аналізі досвіду освоєння території південно-східної України виділяються
такі типи інженерних прорахунків:

— прорахунки при цільовому плануванні, коли зростання потреб населення
випереджає рівень технологічних розробок;

— пов’язані зі слабкою оцінкою динаміки розвитку геологічного
середовища;

— пов’язані з недостатністю інформації про структуру і властивості
геологічного середовища;

— екологічні прорахунки, зумовлені хибами в плануванні й інженерних
розрахунках [2].

Таким чином, реалізація програми моніторингу є не суто географічною,
геологічною або технічною проблемою. Принципово новою ланкою програми є
соціально-технологічний аспект керування геологічним середовищем —
ліквідація небезпечних впливів на екосистеми і здоров’я людини.

Під моніторингом геологічного середовища розуміється динамічна система з
гнучкою інфраструктурою, що дозволяє здійснювати безперервний контроль
за станом об’єкта досліджень і геодинамічної активності, моделювання
геосистем із різноманітним техногенним навантаженням, подачу прогнозних
оцінок, розробку заходів для охорони і раціонального використання
геологічного середовища. На підставі відзначеного приймаються рішення
щодо характеру зовнішніх впливів, що перешкоджають виходові геологічного
середовища з рівноваги й оцінки їхньої ефективності.

Реалізація зазначеної проблеми можлива при дотриманні таких принципів:

— принцип єдності мети — уніфікація понятійного базису,
науково-методичних і практичних розробок у рамках єдиної цільової
програми;

— принцип ієрархічності – розв’язання конкретних питань вивчення
геологічного середовища (входить до ієрархії загальної системи
моніторингу і відповідним чином координується);

— принцип комплексності — комплексна розробка науково-методичних програм
і їхньої практичної реалізації;

— принцип альтернативності — єдина концепція моніторингу здійснюється з
урахуванням декількох шляхів розвитку техногенного навантаження;

— принцип системності — геологічне середовище і система моніторингу
розглядаються як системи двох різних рівнів і класів [2].

Практичне здійснення пропонованої концепції моніторингу геологічного
середовища передбачає детальне комплексне вивчення складної бінарної
системи людина — геологічне середовище. Активний вплив на геологічне
середовище, спрямований на поліпшення еколого-геологічної обстановки,
дозволяє розглядати цю систему як керівна система — об’єкт керування.

gdIcA

атися за умови, що є детальний опис об’єкта, який містить таку
інформацію:

— чітку і логічно обгрунтовану сукупність цільових вимог;

— детальну комплексну характеристику об’єкта й основних концепцій
його розвитку;

— обґрунтовані варіанти досягнення рівноваги геологічного
середовища.

Техногенні впливи (керівна система) і геологічне середовище (об’єкт
керування) — це відкриті системи, що динамічно саморегулюються і
самоорганізуються.

Керівна система (моніторинг геологічного середовища) має таку
інфраструктуру: вхід — процес — вихід — зворотний зв’язок [3]. Входом
системи є техногенне навантаження, виходом — відповідне спрямування
геологічного середовища або прогноз спрямування. Як підсистеми
моніторингу геологічного середовища виділяють:

1. Контроль — комплекс заходів, що дозволяє оцінити стан геологічного
середовища з метою її моделювання, прогнозування й керування;

2. Прогноз — науково обґрунтоване передбачення появи і розвитку
негативних та позитивних геологічних процесів;

3. Керування — комплекс впливів, що оптимізують стан геологічного
середовища, виключають несприятливий розвиток [4].

Для території південно-східної України характерна така загальна схема
типізації природно-техногенних систем:

1. За складністю будови геологічного середовища:

— елементарні; взаємозв’язок між параметрами незначний або
відсутній;

— прості, виявляються парні зв’язки між параметрами;

— складні, необхідно враховувати взаємозв’язки між трьома і
більше перемінними;

— дуже складні;

2. За стійкістю до впливу зовнішніх чинників:

— стійкі, що не порушуються при будь-якій інтенсивності
техногенного навантаження;

— квазістійкі, рівновага яких порушується незначно;

— нестійкі, для яких характерне значне порушення рівноваги;

— дуже нестійкі, рівновага яких порушується різко і має
необоротний характер;

3. За інтенсивністю виходу зі стану рівноваги (гомеостаз):

— швидкореагуючі (оповзні, селі, ерозія тощо);

— повільнореагуючі (підтоплення, карст тощо);

4. За керованістю:

— не потребують керування;

— легкокеровані;

— складнокеровані;

— некеровані.

Моніторинг геосистем може бути диференційований на національний,
регіональний, спеціальний і локальний, залежно від рівня розчленовування
геологічного середовища [5].

Упорядкування єдиної програми моніторингу рекомендується як процес,
спрямований на загальну тематизацію, доцільність, ситуаційний аналіз і
аналіз ситуацій, проблематичність, розробку завдань, постановку завдань,
планування, розвиток і експлуатацію моніторингу геологічного середовища
[6]. Така програма буде базуватися на принципі, для котрого необхідно
узгодження структури моніторингу зі структурою керованої геосистеми, її
геологічного середовища в локальних, регіональних і національних межах.

Динаміка й сучасний стан геологічного середовища на території регіону
дослідження залежать головним чином від характеру й інтенсивності
інженерно-геологічної діяльності людини, освоювання гірничо-добувної,
хімічної й переробної промисловості. Тут формування й динаміка
геологічного середовища залежить від видів освоєння земель,
інтенсивності, потужності й характеру розподілу техногенного
навантаження у просторі й часі.

Бурхливий розвиток техногенезу сприяв різкій активізації небезпечних
геологічних процесів, основна частина яких зумовлена комплексом неточних
і помилкових інженерно-геологічних рішень.

Розглядаючи основні процедури вирішення еколого-геологічних проблем, що
постають перед нами, визнаємо як основну мету гомеостаз геотехногенних
систем і, насамкінець, здоров’я і комфортність існування людини.

Початкова стадія — це формування інформаційних потоків про стан
досліджуваної території геологічного середовища. Друга стадія — це
моделювання. Моделюється певний обсяг геологічного простору, з
урахуванням складності середовища, її взаємозв’язків тощо. Третя
процедура — це прогнозування, тобто на основі існуючої моделі науково
передбачаються можливі варіанти зміни геологічного середовища, як у
цілому, так і окремих її компонентів. Четвертий етап — керування.

Основні методичні аспекти еколого-геологічних досліджень в регіоні можна
зводити до таких положень:

— визначення стану і ступеня техногенних змін геологічного середовища в
межах різноманітних територіальних і функціональних рангів;

— визначення парагенезису основних процесів, що призводять до зміни
стану геологічного середовища;

— виділення оптимального комплексу досліджень, необхідних для розробки
методик прогнозу;

— верифікація прогнозів і створення стратегії, тактики й методів
керування;

— коригування методик спостережень;

— узгодження різноманітних прогнозних явищ і створення ефективних
управлінських рішень і дій.

Техногенні впливи на геологічне середовище за останні 20 — 30 років
перетворилися з локального чинника в регіональний, роль якого з позицій
екологічної геології неоднозначна. З одного боку, формування
геотехногенних масивів як єдиних просторових структур стабілізують
компоненти геологічного середовища, з іншого боку — нераціональне
природокористування спричиняється до виникнення і розвитку несприятливих
процесів.

У цілому по Україні нараховується понад 70 видів проявів різних
геологічних процесів, більше половини яких несприятливі стосовно
середовища проживання людини. З 439 міст понад 75% потребують
інженерно-геологічного захисту: 250 підтоплені, 144 зазнають впливу
гравітаційних явищ, 50 розташовані на грунтах, що просаджуються тощо;
70% з них приурочені до південно-східних розвинутих регіонів [7].

Тому важливо комплексно і швидко вивчити і вирішити вже існуючі проблеми
і такі, що виникають. Необхідно при аналізі ситуацій використовувати
весь структурний поверх природничих наук, додаючи дані
медико-біологічного й екологічного плану, соціальні аспекти,
картографічні побудови різного рівня.

Концепція моніторингу геологічного середовища функціонально повинна
базуватися на і взаємозалежних геоінформаційних підсистемах:
спостереження й інформаційні основи; моделювання; прогноз і керування.

Теоретичне обгрунтування моніторингу геологічного середовища на
регіональному рівні зводиться до необхідності створення комплексної
системи збору, накопичення, опрацювання й використання інформації, що
розкриває специфіку окремих елементів і компонентів геологічного
середовища, його спрямування, що виявляється через геологічні процеси,
внутрішні і зовнішні взаємодії.

Література:

Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования.-
Одесса: Астропринт, 1996.- 392 с.

Адаменко О.М., Рудько Г.И. Основы экологической геологии.- К.:
Манускрипт, 1995.- 211 с.

Трофимов В.Т., Епишин В.К. Литомониторинг – содержание, структура, роль
инженерной геологии в его организации // Инженерная геология и
геологическая среда.- М.: ВСЕГИНГЕО, 1989.- С. 71-77.

Рудько Г.И., Молодых И.И. Теоретические и методические основы
мониторинга геологической среды Украины.- К.: Знание, 1990.- 32 с.

Інформаційний бюлетень про стан геологічного середовища за 1992 – 1993
роки. Вип. 13.- К.: Госкомгеологія, 1994.- 159 с.

Основы геоэкологии / Под ред. В.Г.Морачевского.- С-Пб.: Изд-во С-Пб.
ун-та, 1994.- 351 с.

Оценка качества окружающей среды и экологическое картографирование.- М.:
Ин-т геогр. РАН, 1995.- 213 с.

Похожие записи