Реферат
на тему:
“Екологічні проблеми
водних ресурсів України”
Джерел забруднення води багато, основними з них є:
· стічні води промислових підприємств;
· побутових стоках комунального господарства;
· стічні води сільського господарства;
· води шахт, нафтопромислів, рудників;
· відходи виробництв при видобутку різних корисних копалин;
· відходи деревини в деревообробній промисловості;
· скиди водного і залізничного транспорту тощо.
З усіх джерел забруднення води основне значення мають виробничі стічні
води. Найбільшими забрудниками поверхневих і підземних вод є:
· хімічна промисловість,
· чорна металургія;
· кольорова металургія;
· коксохімія;
· важке, енергетичне і транспортне машинобудування;
· комунальне і сільське господарство.
Охорона водних ресурсів
Генеральна стратегія в галузі охорони водних ресурсів в усіх країнах
світу передбачає: підпорядкування інтересів окремих водокористувачів
загально-національним інтересам; застосування екологічно чистих
(“зелених”) технологій у виробництві для поліпшення якості вод,
запобігання їх забрудненню і перегріванню; можливість позитивних змін у
навколишньому середовищі з урахуванням альтернативних варіантів
водопостачання і водоспоживання.
Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення
і суспільного господарства водою можливі при поліпшенні якості води та
водного режиму річок, раціональному використанні води підприємствами
всіх галузей суспільного господарства та відтворенні водних ресурсів.
Усі промислові й сільськогосподарські підприємства зобов’язані:
· проводити заходи щодо економного використання водних ресурсів;
· застосовувати сучасні ефективні й досконалі технічні засоби і
технології, щоб запобігти великим втратам і забрудненню води;
· контролювати якість і кількість скинутих у водні об’єкти промислових
стоків тощо.
Чинним в Україні водним законодавством регламентується використання води
певної якості. Не дозволяється, зокрема, застосовувати питну воду для
охолодження блоків ТЕС, скидати у водойми стічні води із вмістом цінних
відходів, які можна вилучити за допомогою спеціальних технологій. На
підприємствах ефективним вважається зворотне водокористування, коли їх
власні стічні води після локального очищення (на місці) повторно
використовуються в технологічному циклі, і забруднені стоки взагалі не
потрапляють у водойми.
Вода має надзвичайно цінну властивість – постійно самопоновлюватися під
впливом сонячної радіації та самоочищення. Останнє полягає в
перемішуванні забрудненої води з усією її масою у водному джерелі і
подальшому процесі мінералізації органічної речовини та відмиранні
бактерій. У природному самоочищенні води беруть участь бактерії, гриби,
водорості. Встановлено, що в процесі бактеріального самоочищення через
24 год. залишається не більше 50 % бактерій, через 96 год. – 0,5 %. Для
самоочищення забрудненої води необхідне багаторазове розбавляння її
чистою водою. У разі сильного забруднення самоочищення води не
відбувається, тому потрібні спеціальні заходи і методи щодо ліквідації
забруднень, які надійшли із стічними водами.
Використання води в Україні
На території України нараховується близько 73 тис. річок, переважно
невеликих, лише 125 в них мають довжину понад 100 км. На кожен
квадратний кілометр території України припадає 250 м річок.
Водозабезпеченість України ресурсами місцевого стоку з розрахунку на 1
людину становить 1000 м3 на рік, причому у Південно-Західному
економічному районі вона майже у 7 разів вища, ніж у Південному, і у 3
рази вища, ніж у Донецько-Придністровському.
Головним водним джерелом України є Дніпро. Водні ресурси його басейну
становлять 80 % усіх водних ресурсів України. Середній багаторічний
об’єм його стоку в гирлі дорівнює 53 км3. У маловодні роки він
зменшується до 43,5 км3, а в дуже маловодні — до 30 км3. Дніпро
забезпечує водою не тільки водоспожпвачів у межах свого басейну, а і є
головним, а інколи і єдиним джерелом водопостачання великих промислових
центрів півдня і південного сходу України.
Для системи водопостачання в басейні Дніпра використовуються поверхневі
і підземні води. Основним джерелом поверхневих вод є малі річки, яких у
басейні Дніпра налічується 15380 загальною довжиною 67 156 км. Розподіл
водних ресурсів тут дуже нерівномірний. Найкраще забезпечена водою
верхня частина басейну, де в середній за водністю рік її припадає 219
тис. м3. Для регулювання річкового стоку в часі й просторі в басейні
Дніпра створено штучні водойми – шість великих водосховищ із загальним
об’ємом води 44 км3. Об’єм підземних вод в українській частині басейну
становить 12,8 км3/рік (35 млн м3/добу). Експлуатаційні запаси підземних
вод, тобто розвіданих і затверджених до використання, становлять лише
2,6 км3/рік. Максимальна кількість підземних вод зосереджена в
Чернігівській області, проте частка розвіданих водних підземних ресурсів
тут незначна – 6 %.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
