РЕФЕРАТ

на тему:

Екологічні проблеми людства

Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної екологічної
кризи є, як вважають міжнародні експерти, демографічний вибух, що
неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів скорочення
природних ресурсів, нагромадженням величезної кількості відходів
виробництва і побуту, забрудненням довкілля — глобальними кліматичними
змінами, хворобами, голодом, вимиранням. З розвитком хімії, металургії,
енергетики і машинобудування світові почали загрожувати відходи від
синтетичних пральних порошків, нафтопродуктів, важкі метали, нітрати,
радіонукліди, пестициди та інші шкідливі речовини, що не засвоюються
мікроорганізмами, не розкладаються, а накопичуються тисячами тон у
грунтах, водоймах, підземних водах.

Протягом 80 років з початку нашого століття з надр Землі було видобуто
корисних копалин більше, ніж за всю історію людства. Нині, лише в
результаті спалювання паливних ресурсів, в атмосферу планети щорічно
потрапляє понад 22 млрд тон двоокису вуглецю. Щорічно світова
промисловість скидає в річки понад 160 км3 шкідливих стоків, щорічно в
грунти людством вноситься 500 млн тон мінеральних добрив і близько 4 млн
тон пестицидів, більша частина яких осідає в грунтах або виноситься
поверхневими водами в річки, озера, моря та океани. За останні 45 років
використання мінеральних добрив зросло в 43 рази, а отрутохімікатів — у
десять разів.

Ще однією — не менш важливою ніж попередні проблеми, є проблема
відходів. Збитки від них — це не лише величезні площі землі, зайняті
звалищами, териконами, шлакосховищами та ін. (наприклад, на площі, де
розташовані звалища навколо Києва, можна було б побудувати місто з
населенням 300 тисяч чоловік), а й смертельні дози різних токсикатів та
дими й пилюка від них… Здавалося б, дрібниця — биті люмінісцентні
лампи на звалищах. Але кожна така лампа містить 150 мг ртуті, що здатна
отруїти близько 500 м3 повітря.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім вище названих,
належать також різні шуми від виробничих підприємств, транспорту,
іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи…

З додатку 3 видно, яку шкоду організму наносять хімічні забруднювачі.

Спеціалісти вважають, що близько 80-86( забруднювачів повітря
сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10-15( —
над містами, 1-2( — над сільською місцевістю, 0,1( — над центральними
районами Світового океану. Якщо у великому місті за добу осідає 1,5 тон
пилу на кожен квадратний кілометр, то вже в 100 км від нього — приблизно
100 разів менше.

В наш час підвищилася роль людини на атмосферу. Повітряна оболонка Землі
є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина може жити місяць,
без води — лише тиждень, але без повітря людина не зможе проіснувати
більше двох хвилин. Маса атмосфери колосальна — 5,15х1015 тон. Проте,
атмосферне повітря можна вважати невичерпним природним ресурсом лише
умовно, адже людині для життя потрібне повітря певної якості. А під
впливом антропогенного фактора його хімічний склад і фізичні властивості
дедалі погіршуються, на Землі вже

практично не залишилося таких ділянок, де повітря зберігало б свою
первісну чистоту та якість.

Як відомо озоновий шар атмосфери захищає нас івсю біосферу від згубної
дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Останнім часом вчені надзвичайно занепокоєні, бо спостереження
метеорологів, які працюють у Антарктиді, свідчать, що озоновий шар над
цим материком почав зменшуватись. В ньому виникла пульсуюча діра, вміст
озону в якій менший від звичайного на 40-50%. Ця діра з?являється
антарктичною весною (з серпня по жовтень), а з антарктичного літа
зменшує свою площу. Проте існує тенденція до збільшення її площі з року
в рік. Нині вона не затягується влітку, а її площа перевищує площу
материка Антарктиди.

Тривожні повідомлення надходять з Північної півкулі: тут також виявлено
озонову діру (над архіпелагом Шпіцберген), щоправда, менших розмірів ніж
над Антарктидою. Зниження вмісту озону в атмосфері загрожує зменшенням
врожаїв сільськогосподарських рослин, захворюваннями тварин і людей,
збільшенням шкідливих мутацій тощо; а якщо озон зникне зовсім, буде
знищено все живе на нашій планеті.

Наскільки ж великою є така небезпека, і чим спричинена поява та
збільшення дір у озоновому шарі? На думку вчених, серйозна загроза
зникнення озонового шару спричинить до тяжких наслідків. Щодо причини
появлення озонових дір єдиної думки немає. Встановлено, що руйнуванню
озонового шару сприяють деякі хамачні речовини, які вступають у реакцію
з озоном і розкладають його на кисень. У результаті, на Землю надходить
більше УФ-променів. Такі речовини широко використовуються в
промисловості (як холодоагенти в рефрежераторах та ін.) та побуті
(аерозольна упаковка балончиків для фарби, лаку, парфумів). У 1980 році
країни Північної Америки та Західної Європи випустили аж 5 млрд. таких
балончиків. Усього ж в світі щорічно виробляється кілька мільйонів тон
фреонів.

Для людини фреони нешкідливі, проте вони надзвичайно стійкі – в
атмосфері можуть зберігатися до 80 років. Пари фреонів, врешті-решт, з
вихідними течіями повітря потрапляють у стратосферу. Під впливом
УФ-випромінювання Сонця їх молекули розпадаються, вивільняючи атоми
хлору. Ця речовина діє як дуже сильний каталізатор, розкладаючи молекули
озону до кисню.

У нашому столітті забруднення акваторій стало проблемою століття. І це
не випадково, оскільки різко погіршилась якість води рік, озер, що не
могло не відобразитись на стані навколишнього середовища, на здоров?ї
людей.

У результаті інтенсивного використання людством водних ресурсів
відбуваються значні кількісні і якісні зміни в гідросфері. Кількісні
зміни полягають у тому, що в певних районах змінюються кількість води,
придатної для господарських потреб, водний баланс, режим річок тощо.
Якісні зміни зумовлені тим, що більшість річок і озер є не лише джерелом
водопостачання, а й тими басейнами, куди скидають промислові,
сільськогосподарські й господарсько-побутові стоки. Це призвело до того,
що нині на Землі вже практично не залишилося великих річкових систем з
гідрологічним режимом і хімічним складом води, не спотворених діяльністю
людей.

Хімічне забруднення води відбувається внаслідок надходження у водойми з
стічними водами різних шкідливих домішок неорганічної (кислоти,
мінеральної солі, луги тощо) й органічної природи (нафта й

нафтопродукти, миючі засоби, пестициди тощо). Більшість з них є
токсичними для мешканців водойм. Це — сполуки миш?яку, свинцю, ртуті,
міді, кадмію, хрому тощо. В тканині деяких риб концентрація отрути може
в тисячу разів перевищувати її концентрацію у воді, що небезпечно для
птахів, тварин і людей.

Дуже небезпечним джерелом для водоймищ є нафтопродукти. Нафта – ворог
номер один у сучасному забрудненні морів і океанів. Не дивлячись на ряд
міжнародних угод, забруднення гідросферою нафтою прогресує. Розрахунки
показують, що що літр нафти, розлитої по поверхні моря, поглинає
розчинений кисень із 400 тис. Літрів морської води. Тона нафти,
розтікаючись по поверхні води, може покрити плівкою акваторію в 10
квадратних кілометрів.

Нафтова плівка на поверхні океанів — це не тільки спотворені береги,
гинучі морські мешканці, водоплаваючі птахи. Це – зменшення кількості
кисню в атмосфері в результаті забруднення і загибелі планктону.

Згубно впливають на стан водойм стічні води, що містять розчинені
органічні речовини або суспензії органічного походження. Більшість цих
речовин сприяє зниженню кисню у воді. Осідаючи на дно водойм, органічні
суспензії замулюють його й затримують або повністю припиняють
життєдіяльність донних організмів, які беруть участь у самоочищенні.

Основними постачальниками органічних речовин у стічних водах є
підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні заводи,
великі тваринницькі комплекси тощо.

Кількість хімічних забруднювачів води постійно зростає. У 1992 році їх
зафіксовано вже 959 різновидів. Про шкідливу долю багатьох з них ми нині
лише здогадуємося, оскільки вони мають пролонгований вплив, тобто їх дія
виявляється в наступних поколіннях живих істот і полягає в появі
шкідливих мутацій, генетичних розладах тощо.

Фізичне забруднення води пов?язане із зміною її фізичних властивостей –
прозорості вмісту суспензій та інших нерозчинних домішок, радіоактивних
речовин і температури.

Суспензії (пісок, намул, глинисті частки) потрапляють у водойми головним
чином за рахунок поверхневого змиву дощовими водами з с/г полів. Багато
суспензій потрапляє у водотоки з діючих підприємств гірничодобувної
промисловості та ін. Тверді частки різко знижують прозорість води,
пригнічують процеси фотосинтезу водяних рослин, забивають жабра риб та
ін.

Особливу небезпеку для всього живого становлять радіоактивні домішки, що
потрапляють у водойми завдяки викидам АЕС. А яка величезна шкода від
радіоактивних звалок у океані!..

Теплове забруднення водойм спричинене спуском у водойми теплих вод від
різних енергетичних установок. У річках, які знаходяться поряд ТЕС і
АЕС, порушуються умови нересту риб, гине зоопланктон, риби уражуються
хворобами й паразитами. Слід додати, що наприклад, АЕС скидають у
водойми воду, нагріту до 450С!

Біологічне забруднення водного середовища полягає у надходженні до
водойм із стічними водами різних видів мікроорганізмів, рослин і тварин
(віруси, бактерії, грибки, черви), яких раніше тут не було. Багато з них
є хвороботворними для людей, тварин і рослин. Забруднювачі:
комунально-побутові стоки, підприємства шкірообробної промисловості,
м?ясокомбінати, цукрові заводи.

Особливої гостроти біологічне забруднення водойм набуває в місцях
масового відпочинку людей. Через поганий стан каналізаційних і очисних
споруд останніми роками міське керівництво Одеси, Маріуполя та інших
міст на узбережжі Чорного й Азовського морів неодноразово закривало
пляжі, бо в морській воді були виявлені збудники таких небезпечних
хвороб як – вірусний гепатит, дизентирія, холера.

Людство з давніх пір забруднювало земну поверхню відходами своєї
діяльності. Але у ХХ столітті відбувся різкий стрибок і в характері, і в
масштабах, і у впливі забруднень.

Грунт, який не є продуктом праці людини й створювався природою протягом
тисячолітть, нині в результаті хижацького користування, нерозумної
аграрної політики та розбазарювання під різні види будівництва, кар?єри,
полігони, знаходиться в стані виснаження, вичерпання. Внаслідок того, що
в гонитві за врожаєм грунти почали орати дедалі глибше і частіше,
завозити на поля величезні кількості мінеральних добрив та пестицидів
для боротьби з шкідниками, на величезних площах здатність вбирати й
пропускати воду, їх структура деградувала, вони перенасичені шкідливими
хімічними речовинами. Повсюдно врожайність грунтів катастрофічно
зменшується.

Як сказано в одній з доповідей ООН про стан земельних ресурсів світу,
подальше існування нашої цивілізації поставлене під загрозу через
широкомасштабну загибель родючих земель, що збільшується.

Нині охорона й раціональне використання земельних ресурсів – одна з
найактуальніших проблем.

За даними ЮНЕП щорічно щерез вплив на грунти вітрів, ураганів,
хімізації, будівництва міст, доріг, промислових об?єктів,

аеродромів та ін. у всьому світі витрачається від 5 до 7 млн. га родючих
земель (додаток 1).

Дуже значних збитків завдає господарству ерозія грунтів. На цих землях
урожайність зменшується на 30-40%, подекуди – на 90%. Ерозії грунтів
сприяє активне яроутворення, зумовлене діяльністю людини – вирубкою лісу
на схилах, знищенням трав?яного чи чагарникового покриву, неправильним
розорюванням землі тощо. Найбільше провокують ерозію часті оранки,
культивації, боронування, трамбування колесами та гусеницями важкої с/г
техніки.

Однією з найбільших лих після ерозії грунтів є, мабуть, їх засолення,
основна причина якого — неправильне зрошення. Ерозія й засолення грунтів
призводять до опустелювання земель. Протягом останніх десятиліть тисячі
гектарів посушливих земель у степових районах, пустелях і напівпустелях,
де проводиться інтенсивне зрошення й спочатку значно підвищилася
врожайність, згодом стали непридатними для використання через “білу
отруту”, як називають місцеві жителі сіль, якою забиті всі пори грунту
та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод.

Дедалі відчутнішими стають негативні наслідки хімізації с/г – погіршення
стану грунтів через накопичення в них шкідливих хімічних речовин після
тривалих й інтенсивних внесень міндобрив та різних пестицидів. Адже
внесений у грунт фосфор практично не вимивається.

До одного з негативних явищ, властивих опустелюванню, належать пилові
бурі. Хоча вони досить поширені в природі, вияснилось, що деякі з них
виникають з вини людини – на деградованих землях.

Берегти землю – це значить розумно, по-хозяйському її використовувати,
щоб служила вона довго, багатьом прийдешнім поколінням.

Одним з найважливіших компонентів рослинного світу є ліси – енергетична
база біосфери, які відіграють дуже важливу роль у житті на планеті. Це –
легені планети.

Під натиском людини ліси відступають на всіх континентах, практично у
всіх країнах. Вони вирубуються скоріше, ніж виростають. Але ж саме ліс
активно очищає атмосферу Землі від забруднення. Зелені рослини вбирають
вуглекислий газ, використовуючи його в якості будівельного матеріалу для
своїх клітин. Кожен кубометр деревини – це майже півтони забраної з
повітря вуглекислоти.

Нині безвідказні “легені” міст у багатьох регіонах планети вимагають не
просто турботи, але волають про допомогу і врятування.

Слід зазначити, що останнім часом ліс через перенавантаження
відпочиваючими, їх дикунське ставлення до природи, винищення рідкісних
лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми
пожежі втрачає свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Він не
витримує напливів людей у густонаселених регіонах, страждає і гине від
промислових забруднень, а також внаслідок діяльності нафтовиків,
будівельників, гірників.

Підраховано, що за сучасних темпів лісозаготівель, навіть у багатих
лісом країнах його вистачить на 50-60 років (на відновлення потрібно
100-200 років).

За даними ООН, щорічно на планеті вирубують понад 3 млрд. м3 лісу, й ця
цифра до 2000 року зросте в 1,5 рази.

З найбільшим розмахом ліси винищуються в тропічному поясі. Пояснюється
це багато в чому економічними причинами. Перш за все

ліси знищуються внаслідок масових вирубок, які ведуться в інтересах не
стільки самих держав-господарів, скільки – зарубіжних монополій. Лісову
сировину вивозять на експорт в Японію, США, Англію, Францію.

Ще на початку ХХ ст. тропічні ліси, включаючи вологі вічнозелені і
сезонні, були поширені на площі 24 млн. 500 тис.км2. Зараз площа цих
лісів скоротилась до 10 млн.км2.

Досить тривожна ситуація склалася в Африці. Тут, приблизно за 50 років,
вирубано 60% всіх лісів.

В цілому на Землі площа, зайнята тропічними лісами, за наше століття
скоротилась з 16 до 7%. В окремих регіонах цей процес відбувається ще
швидше.

Знищення тропічних лісів означає одночасне обідніння і зникнення
тропічних екосистем, на створення яких треба було мільйони років. Як
відомо, тропічні екосистеми відрізняються величезною різноманітністю і
тваринного світу.

На місці зрубаних лісів розвиваються процеси ерозії, змиву грунту.
Лісові масиви заміщуються саванами. Масштаби вирубок такі, що на місці
величезних ділянок лісу виникають справжні пустирі.

Одним із наслідків вирубки лісів є зміна гідрологічних і кліматичних
умов. Висушення території, спустошувальні засухи спостерігаються,
наприклад, на півдні Бразилії.

Не краще становище лісів й на Північно-Американському, Європейському та
Азіатському континентах. Якщо тут їх цілеспрямовано не випалюють та не
вирубують (це було зроблено століттям раніше), то залишки лісових
масивів гинуть від кислотних дощів (30% — у Австрії, 50% — У Німеччині,
Польщі) та випадкових пожеж, спричинених людиною.

Основними заходами захисту лісів є такі як: обмежене їх

вирубування, повна переробка деревини й супутньої сировини, раціональне
використання й збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних
рослин, створення полезахисних і водоохоронних лісосмуг та ін.

Література

Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. –
К.: Либідь, 1993. – 3-6 с.

Брайон А.В., Гордецкий А.В., Сытник К.М. Биосфера, экология, охрана
природы. – К.: Лыбидь, 1992. – 523.

Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. – Л.:
Наука, 1991. – 47с.

PAGE

PAGE 11

Похожие записи

Реферат на тему:

Екологічні проблеми людства.

Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах
свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала
помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної
діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу
неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із
високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер
матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.

Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного
збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення
його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й
тривожні: порушуються природні угрупованя й ландшафти, забруднюється
атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується грунтовий
покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин,
хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та
всьому живому.

В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на
Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Ці обставини, а також складні
соціально-економічні умови привели до різкого погіршення стану здоров’я
населення та зниження його відтворення. Тепер в Україні більше людей
помирає, ніж народжується. Рішенням парламенту від 1992 року всю
територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха.

Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними
проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно
перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під
загрозу можливість її існування як системи.

Людина й суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи
та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість
сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди
навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не
тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють
передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі
істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. У розв’язанні
цього завдання важливу роль відіграють екологічні освіта та виховання
всього населення, особливо молоді, якій жити й працювати в наступному
тисячолітті.

Термін “екологія” (від грецького “ойкос” – житло, сховище) увів у науку
німецький біолог Е. Геккель 1866 року. У вузькому значенні – це наука
про взаємозв’язки живих організмів між собою та з навколишнім
середовищем. У широкому розумінні екологія охоплює значне коло питань,
пов’язаних з функціонуванням надорганізмових систем (популяцій, видів,
біоценозів, біосфери).

Тепер під терміном “екологія” часто розуміють увесь комплекс проблем,
пов’язаних з охороною навколишнього середовища. Екологія як наука є
основою для розробки певних природоохоронних заходів.

Як відомо, на живі організми впливають фактори зовнішнього середовища,
або екологічні, які мають різну природу і специфічні за дією.

Абіотичні фактори, або фактори неживої природи, — це температура,
світло, вологість, тиск, радіоактивне випромінювання, вітер, сольовий
склад води, рельєф місцевості тощо. Вони можуть впливати на живі
організми прямо чи опосередковано.

Біотичні фактори, або фактори живої природи, — це форми впливу живих
організмів один на одного (мікроорганізмів і грибів, рослин і тварин).
Безпосереднє живе оточення організму складає його біотичне середовище.

Антропічні фактори – це внесені у природу людською діяльністю зміни, що
впливають на органічний світ.

Складна радіаційна ситуація, що виникла у ряді районів України внаслідок
аварії на Чорнобильській атомній електростанції, створила небезпеку для
здоров’я людини, негативно впливає на її спадкову основу. Тому
оздоровчо-гігієнічний аспект охорони природи нині набуває виняткового
значення.

Атмосфера (від грецького “атмос” – пара і сфера) – газове середовище
навколо Землі, що рухається разом із нею. Вона є невід’ємним чинником
життя на нашій планеті, бо виконує терморегулюючі функції, захищає живі
організми від шкідливої дії космічного випромінювання (рентгенівських,
ультрафіолетових, гамма-променів та ін.). маса атмосфери приблизно
становить 5,15 Х 1015 тонн. Залежно від температурного режиму, її
поділяють на тропосферу (приземний шар), стратосферу, мезосферу,
термосферу та екзосферу.

У тропосфері зосереджена основна маса повітря і сконцентроване все
наземне життя. У стратосфері міститься озоновий шар, який захищає Землю
від жорстких ультрафіолетових промінів Сонця.

У великих містах унаслідок збільшення забруднення атмосфери неухильно
зростає кількість хворих на хронічний бронхіт, алергії, злоякісні
захворювання бронхів і легенів. Всесвітня організація охорони здоров’я
розцінює забруднення атмосфери як значну погрозу для життя людини і
закликає вживати найсерйозніших заходів щодо її охорони.

Озон — триатомний кисень (О3), відіграє важливу роль в атмосфері. Шар
озону, ніби щитом, прикриває Землю від згубної дії ультрафіолетового
сонячного випромінювання. Він поширений до висоти 70 км від земної
поверхні, основна його маса зосереджена на висоті 15-55 км з
максимальною концентрацією – 20-25 км.

Озоновий шар значною мірою руйнують ракетні системи, які пронизують його
наскрізь, доставляючи десятки і сотні тонн хімічних речовин на висоту
20-25 км. Надзвичайно шкідливі ракети з прискорювачами. Вони працюють на
твердому пальному і містять чимало сполук хлору й азоту. За один політ
американська ракетна система “Спейс-шатл” (“Космічний човник”) знищує до
десяти мільйонів тонн озону. А в земній атмосфері його близько трьох
мільярдів тонн.

Забруднення атмосфери має природнє або антропічне походження і
призводить до несприятливих змін у навколишньому середовищі.

До природних забруднювачів атмосфери належать космічний пил, пісок
пустель, попіл і гази діючих вулканів, попіл від лісових і степових
пожеж, дрібні часточки при вивітрюванні грунту і гірських порід, пил
морського походження, рослинний пилок, мікроорганізми. Завдяки
періодичності дії вони не завдають значної шкоди життю на планеті.

Атмосфера захищає Землю від метеоритів, частина з яких згоряє в ній. За
оцінками вчених, на поверхню Землі щодоби падає 1018 мікрометеоритів,
через які маса планети щороку збільшується на 1000 тонн.

У піщаних пустелях сильні вітри спричиняють пилові, або чорні бурі, які
іноді охоплюють величезні території.

Під час виверження вулканів в атмосферу потрапляє величезна кількість
попелу і диму – до 75 млн. м3 дрібних часток (0,002 мм). Найдрібніші з
них можуть не впадати на землю протягом кількох років. Джерелом
забруднення атмосфери попелом і димом є також лісові пожежі, які іноді
тривають тижнями, завдаючи великої шкоди народному господарству.

Швидкий розвиток промисловості в ХХ ст., призвів до різкого збільшення
забруднення атмосфери. Хімічні речовини, потрапляючи в атмосферу, можуть
взаємодіяти між собою, утворюючи нові високотоксичні сполуки. В Україні
функціонує понад 1000 хімічних заводів із шкідливим виробництвом. Не
відповідають сучасним екологічним вимогам цементні заводи, що мають
застаріле зношене обладнання. Джерелом свинцю, цинку, алюмінію, міді в
навколишньому середовищі є кольорова металургія. Нині майже вся
атмосфера забруднена свинцем антропічного характеру. Один автомобіль
щорічно викидає в атмосферу в середньому 1 кг свинцю у вигляді аерозолю,
оскільки до бензину додають тетраетилсвинець як антидетонатор, за 300
днів роботи (50 км щоденного пробігу) – 3,25 т діоксиду вуглецю, 0,5 т
оксиду вуглецю, 100 кг високотоксичних вуглеводнів і 30 кг оксидів
азоту, поглинаючи з повітря близько 4,35 т кисню. Тому представники
Міністерства природи і Державної автоінспекції посилюють контроль за
викидами автотранспорту, здійснюють комплексні перевірки
автотранспортних підприємств.

Надто небезпечне радіоактивне забруднення атмосфери. Потрапляючи у
повітря внаслідок ядерних випробувань чи аварій на атомних
електростанціях, радіоактивні частки повітряними течіями розносяться на
значні відстані і забруднюють навколишнє середовище. Так, після
катастрофи на ЧАЕС радіонукліди виявлено в багатьох областях України,
Білорусії, Росії, а також у Польщі, Фінляндії, Швеції та інших країнах.

Своєрідним забруднювачем повітря є шум.

Найбільші міста світу потерпають від токсичних туманів-смогів.

Гідросфера – водна оболонка Землі, до неї входять усі океани і моря,
озера, ставки, водосховища, річки, струмки та підземні води, льодовики і
сніговий покрив.

Вода – основний компонент життя. Вона необхідна для життєдіяльності
рослин, тварин, людини. Так, тіло людини на 2/3, а кров на 90%
складаються з води. За її допомогою транспортуються всі речовини в
організмі. Навіть 15%-не зневоднення небезпечне для організму людини.

Швидкі темпи розвитку промисловості, поява нових водомістких виробництв,
таких як целюлозно-паперове, нафтохімічне супроводжується збільшенням
використання води. Величезну кількість води потребує теплоенергетика для
охолодження агрегатів, а також атомні електростанції, які споживають її
в 1,5-2 рази більше, ніж теплові. Для кращого забезпечення людства
продуктами харчування все ширше застосовують зрошувальне землеробство.
Площа зрошувальних земель у світі постійно зростає.

Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, що
призводить до зниження запасів грунтових вод і збільшення поверхневого
стоку. Внаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стають
повноводними, а в посушливі періоди влітку міліють. На ці процеси
впливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісових
ділянок, розорювання заплав, осушування боліт.

Іншою причиною водного дефіциту є забруднення води. Побутові і
промислові стоки перетворюють прозорі, багаті рибою річки на каламутні
канави, наповнені отрутами і збудниками хвороб. Навіть одна тваринницька
ферма чи цукровий завод може знищити малу річку. Найзабрудненіші річки й
ставки у районах із високою концентрацією підприємств і складів
мінеральних добрив. Чимало промислових стоків із металургійних та
хімічних заводів забруднюють водойми отрутами, зокрема важкими металами
та ціаністими сполуками.

Надто шкідливими є побутові стоки, що містять залишки органічних речовин
– харчових та інших відходів, для розкладу яких потрібна велика
кількість кисню. Подібно до побутових стоків значними забруднювачами
води є відходи харчової промисловості, що потрапляють до каналізації.
Концентрація органічних речовин у них значно вища, ніж у побутових. Чи
не найбільше стічних вод формується на бойнях, пивних, винних та
цукрових заводах, кондитерських фабриках.

Унаслідок надмірного використання і сільському господарстві хімічних
препаратів, річки та озера все більше забруднюються різними
отрутохімікатами та добривами, що змиваються з полів.

Загрозливих розмірів досягло забруднення вод Світового океану
нафтопродуктами під час буріння свердловин, експлуатації нафтопромислів,
транспортування нафти з районів видобування. Навіть незначні
концентрації нафти в морській воді здатні порушити життєдіяльність і
спричинити загибель морських тварин і рослин. Тільки поблизу берегів
Англії від забруднення нафтою щорічно гине близько 250 тис. водоплавних
птахів.

Велику небезпеку для всіх водних джерел становить радіоактивне
забруднення. Внаслідок випробувань атомної зброї, викидів промислових
підприємств, відходів атомних човнів ті аварій на атомних
електростанціях у водойми потрапляють радіонукліди. Вони накопичуються в
живих організмах і згубно впливають на них. При цьому концентрація
радіоактивних речовин у водних рослинах і тваринах у сотні і тисячі
разів перевищує їхню концентрацію у воді. Тому споживання продуктів
Світового океану стає небезпечним.

Через забруднення прісних водойм промисловими, тепловими і
каналізаційними стоками, нафтопродуктами, радіоактивними відходами,
мінеральними добривами й отрутохімікатами, які потрапляють з полів разом
зі струмками дощової та талої води, утворюють води, непридатні для життя
людини, рослин і тварин.

Забруднення водойм негативно позначається на туризмі й відпочинку людей.
Рибальстві та мисливстві. Адже місця відпочинку привертають до себе
увагу переважно наявністю водойм. Проблеми забруднення прибережних
районів моря приблизно такі ж, як і внутрішніх вод, оскільки здатність
моря до самоочищення теж обмежена. Так, дуже напружена екологічна
ситуація в районі м. Одеси, де внаслідок аварійних скидів каналізаційних
вод реєструють значне бактеріальне забруднення морської води.

Побутові відходи та стоки сільськогосподарських комплексів нерідко є
джерелами багатьох інфекційних хвороб, зокрема дизентерії, холери,
вірусного гепатиту, паратифу тощо. Близько 500 млн. чоловік на нашій
планеті щорічно потерпають від хвороб, які виникли внаслідок забруднення
води.

Грунт – це самостійне природно-історичне тіло, що виникло у результаті
сукупності дії на поверхневі горизонти порід живих організмів,
кліматичних факторів, рельєфу і виробничої діяльності людини.

Основною властивістю грунту є родючість – здатність забезпечувати
рослини поживними елементами, вологою, повітрям тощо.

Людство прямо та опосередковано впливає на стан грунтового покриву майже
на всій території суходолу, завдаючи йому шкоди. Внаслідок цього значні
площі родючих грунтів стають непридатними для використання.

Ерозія – це руйнування те переміщення грунтової маси і пухких порід
потоками води і вітру. Залежно від фактора руйнування ерозії. Поділяють
на водну, вітрову й промислову.

Водна ерозія, крім змивання родючого шару грунту, супроводжується й
іншими негативними явищами: на поверхні землі не затримуються талі й
дощові води, від чого зменшується запас вологи на грунті,
розчленовуються поля, замулюються річки, ставки, водосховища,
зрошувальні і дренажні системи.

Еродований грунт втрачає свою родючість: зменшується вміст гумусу,
азоту, фосфору, калію та інших речовин.

У боротьбі з водною ерозією найефективніші агротехнічні та
лісомеліоративні заходи.

Вітрова ерозія поширена в районах недостатнього зволоження і низької
вологості повітря. Найбільше піддаються вітровій ерозії сіро-бурі грунти
пустель, каштанові і чорноземні – степів. Спричиняють її велика
кількість вітру, погано оструктурений або безструктурний стан грунту,
глинясто-пилуватий його механічний склад, відсутність рослинного
покриву, порушення верхнього шару грунту грунотообробними машинами.

Життя на Землі виникло понад 4 млрд. років тому. Поворотним моментом в
еволюції органічного світу стала поява зелених рослин, здатних до
фотосинтезу. Акумулюючи і перетворюючи сонячну енергію, зелені рослини
планети накопичують щорічно сотні мільярдів тонн органічних речовин.

Завдяки рослинним організмам у природі відбувається біологічний колообіг
речовин. Вони регулюють газовий склад атмосфери, щорічно засвоюючи
близько 20-30 млрд. тонн вуглецю, синтезуючи при цьому близько 177 млрд.
тонн сухих органічних речовин. За підрахунками вчених, увесь вуглець
атмосфери проходить через живі організми за 300 років, а кисень – за
2000.

У процесі фотосинтезу рослини виділяють вільний кисень, який
використовують тварини і самі рослини при диханні. Водночас вуглекислий
газ, який виділяється при диханні, забезпечує фотосинтез.
Збалансованість цих процесів стала можливою в результаті тривалої
еволюції рослин і тварин. Тепер вони зумовлюють стабільний газовий склад
атмосфери.

Важлива роль тварин у формуванні ландшафтів. Так, із твердих скелетів
морських одноклітинних тварин утворено осадові породи (крейда, вапняк та
ін.), а із скам’янілих решток кишковопорожнинних, зокрема коралових
поліпів, — коралові острови. Черви, двокрилі, мурашки, жуки ті їхні
личинки, деякі ссавці (кроти, землерийки) та інші тварини розпушують
грунт, сприяючи його аерації та проникненню вологи, збагачують грунт
органічними речовинами, підвищуючи його родючість.

Серед тварин чимало запилювачів: комахи, птахи (колібрі, нектарниці,
квіткарки), окремі види кажанів. Живлячись рослинами, тварини негативно
впливають на рослинний покрив Землі. Деякі тварини переносять збудників
небезпечних захворювань рослин, що часто спричинює їхнє вимирання на
великих територіях.

У системі заходів щодо охорони, примноження та раціонального
використання тваринних ресурсів важливе значення має природоохоронне
законодавство. Крім законів України (Про охорону навколишнього
природного середовища” (1991) та “Природнозаповітний фонд України”
(1992), уряд України прийняв закон “Про охорону тваринного світу”
(березень, 1993), а Кабінет Міністрів затвердив постанову про посилення
охорони запасів цінних видів риб, морських і водних рослин (червень,
1992 р.) Цими законодавчими актами взято під захист не тільки
промислові, господарсько-цінні та зникаючі види, але й місця їхнього
існування, розмноження і всю різноманітність тваринного світу як
неоціниме національне багатство.

Важливим документом є також постанова Верховної Ради “про червону книгу
України” (жовтень, 1992), який став юридичною основою для другого
видання Червоної книги України (1994) і привернув увагу вчених та всієї
громадськості до необхідності збереження рідкісних і зникаючих видів
фауни України.

Охорона мисливсько-промислових звірів і птахів, рибних ресурсів в
Україні регулюється спеціальними положеннями про полювання та правилами
для мисливців та рибалок. Контроль зі їхнім дотриманням покладено на
Міністерство рибного господарства України спеціальні державні інспекції
при Міністерстві охорони навколишнього середовища та радіаційної
безпеки, добровільну громадську організацію мисливців і рибалок, а також
Українське товариство охорони та сприяння розвитку природних багатств.

Література:

“Основи загальної екології”. – Г.О.Білявський, М.М. Падун.

“Охорона природи” – В.М.Бровдій, О.Ю. Дмитрук.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи