Пошукова робота

Екологічне виховання дошкільнят

План

Сучасна екологічна ситуація.

Екологічна ситуація в Україні.

Мета екологічної освіти.

Екологічна культура.

Екологія і довкілля.

Без природи життя неможливе.

ЛЮБИ ПРИРОДУ НЕ ДЛЯ СЕБЕ, ЛЮБИ ДЛЯ НЕЇ

Наукові оцінки глобальної сучасної екологічної ситуації не оптимістичні.
Вони змушують замислитися кожну розумну людину, для якої важливі не
тільки її власне життя, але й доля її дітей та онуків.

Ще на початку 70-х років XX ст. відомий соціолог і демограф І. В.
Бестужев-Лада писав, Ідо людству загрожує екологічна катастрофа,
загибель усієї світової цивілізації, якщо не вдасться звернути з
фатального шляху і відновити рівновагу з природою на новому рівні, який
відповідав би розвитку продуктивних сил людства та водночас рівню
етичних уявлень сьогоднішнього покоління. Академік Російської Академії
наук В.Чебишев у проекті маніфесту Всеросійського з’їзду з охорони
природи зазначив, що «настав час, про який попереджали спочатку вчені,
потім Римський клуб, міжнародні та вітчизняні форуми — людство вже
стоїть біля фатальної межі, коли життя зруйнованих природних систем
поховає під своїми уламками всі інші проблеми».

Чи є вихід з цієї трагічної кризи? Звичайно є. Це олюднення сучасної
техногенної цивілізації, переорієнтація людської свідомості, повернення
її до свого споконвічного натурально-природного універсального буття в
органічній єдності з породжуючим макрокосмосом, у якому вона виникла.

Отже, подолання кризи є передусім проблема переорієнтації світогляду.
Тільки вибір нової стратегії розвитку, запрограмованої самою природою,
підпорядкованої об’єктивним законам Всесвіту, що забезпечує діалектичну
єдність макро- і мікрокосмосу, а також розвиток людини в гармонії з
усіма формами життя, забезпечать людству здорове і надійне майбутнє.

Кожний період еволюційно-історичного розвитку світу формує свої вимоги
до вдосконалення людини і людства, визначає шляхи подальшого руху буття
у світі. На початку третього тисячоліття природа поставила людство перед
жорстким вибором: або радикально переглянути систему своїх
взаємовідносин з нею та собі подібними, або щезнути з лиця планети.

Людині важко усвідомити те, що про природу вона знає дуже мало, що вона
— не цар природи, а лише її складова частинка, яка не творить прав і
законів, а змушена їм підкорятися, пізнавати, творчо перетворювати у
межах розумного. Перші зразки такого зв’язку показав німецький вчений
Е.Геккель, який у своїх працях заклав основи нової науки, ввівши
спеціальний термін для її позначення — «екологія». Сьогодні визначено,
що «екологія» — це наука про взаємовідносини живих організмів з
родовищем їх існування.

Термін «екологія» (у перекладі з грецької — «середовище, вчення про
нього») не зразу знайшов схвалення і підтримку в академічному світі.

У наш час екологія — це розгалужена система наук з трьома напрямами її
розвитку — глобальна екологія, екологія людини та охорона природи.

А що далі?

Конференція ООН з питань середовища існування людини, що відбулась у
Стокгольмі, поклала початок захисту довкілля, її мета — змусити світових
лідерів усвідомити екологічні проблеми. Увага ж другої Конференції ООН з
питань екології і розвитку (Бразилія, 1992 р.) була спрямована на
економіку керівництва охороною природи.

Адже реалії світової екологічної ситуації жахливі. А саме:

• тваринному світу Австралії загрожує вимирання — 28 % із 103 видів
місцевої фауни вже вимерло;

• у Мехіко діти народжуються з надмірним вмістом свинцю в крові, і це
загрожує їхньому фізичному розвитку;

• Перська затока, куди тільки за останній час вилилося 8-10 млн.
барелів нафти, відновить свою флору і фауну не раніш, як за 180-200
років.

В Україні екологічна ситуація ускладнилася після аварії на ЧАЕС:
забруднено більше 4,6 млн. га земель у 74 регіонах 11 областей.
Внаслідок аварійних випадків забруднено 4 млн. га лісів, у тому числі
157 тис. га із господарського обігу. Найбільші площі забруднених лісів —
на Житомирщині, Київщині, Рівненщині.

За даними ЮНЕСКО, Україна за показниками здоров’я населення належить до
країн, що вимирають. Так, за останні 6 років захворювання раком
щитовидної залози у дітей зросло в 7 разів, лейкозами, вродженими вадами
серця — в 2 рази; спостерігається зростання аутоімунних захворювань,
значно частіше спостерігається стійкий астенічний синдром. Посилилася
демографічна криза: катастрофічне знижується народжуваність за достатньо
високого рівня смертності, зменшується середньостатистична тривалість
життя. Безпечність людини виявляється в усьому, що в свою чергу
породжує. А сприяють його розвитку — безвідповідальність, безкарність та
інертність. Ми тільки тоді опам’ятовуємося, коли вдарить грім
екологічної небезпеки. Вона, як правило, непомітно і тихо збирає свої
хмари і б’є без промаху по життях людей.

З 1992 р. територія України оголошена зоною екологічної небезпеки. Але
ми мусимо подолати цю екологічну кризу. Серед екологів, педагогів
України утвердилася цілком справедлива думка: екологічна освіта і
виховання — єдиний послідовний процес, що має здійснюватися протягом
усього життя людини на комплексній основі.

І не даремно в проекті «Концепції неперервної екологічної освіти та
виховання в Україні» відзначено, що настав час виховувати підростаюче
покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а в
іншому, притаманному українському народові, гармонійному співіснуванні з
природою, раціональному використанні та відтворенні її природних
багатств, у психологічній готовності постійно оберігати природні
цінності. У вирішенні цих завдань першочергову роль повинна відігравати
екологічна освіта.

Основною її метою в галузі навколишнього середовища є формування
екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з
природою.

Екологічна освіта спрямована на подолання споживацького ставлення до
природи та її ресурсів, поєднання раціонального і емоційного у
взаємовідносинах людини з природою, що ґрунтується на принципах добра
краси, розуму, свідомості й патріотизму. Зміст її відображує соціальний
досвід взаємодії людства з довкіллям, орієнтований на загальнолюдські
цінності, ідеї гуманізму, демократії, вдосконалення самої людини.

Мета екологічної освіти досягається поетапним шляхом вирішення освітніх,
виховних і розвивальних завдань:

• розвиток потреби у спілкуванні з природою;

• розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем
навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно-грамотної
поведінки;

• засвоєння народних традиційних взаємовідносин людини з природою і
кращих досягнень світової практики;

• виховання бережного ставлення до власного здоров’я;

• залучення підростаючого покоління до активної природоохоронної
діяльності на основі здобутих знань і ціннісних орієнтацій.

Зміст екологічної освіти містить соціальний досвід взаємодії людства з
навколишнім середовищем. Національний характер змісту екологічної освіти
та виховання відображає один з напрямків міжнародної стратегії дій в
галузі освіти з проблем навколишнього середовища і виражається у
широкому й активному використанні здобутків етнопедагогіки, народних
традицій, елементів календарної обрядовості, фольклору з метою виховання
у дітей шанобливого ставлення до природи.

Що таке екологічна культура?

Отже, якщо головною метою екологічної освіти є формування екологічної
культури особистості, то розглянемо, що ж таке «екологічна культура».
Нині вона посідає одне з вагомих місць серед різноманітних форм
культури. Перефразовуючи вислів Освальда Штенглера, можна сказати, що
екологічна, культура — це здатність людини відчувати живе буття світу,
приміряти і пристосовувати його до себе, взаємоузгоджувати власні
потреби з устроєм природного довкілля. Інакше кажучи, екологічна
культура — це діяльність людини, що спрямована на організацію та
трансформацію природного світу відповідно до власних потреб та намірів.
Вона повертає нас до вихідного, первісного поняття культури загалом, яке
означає мистецтво впорядковувати навколишнє середовище, а також
реалізувати людське життя на певній ціннісній основі. Екологічна
культура звернена до двох світів — довкілля і внутрішнього світу людини.
Своїми цілями вона спрямована на створення бажаного устрою в природі і
на виховання високих гуманістичних цінностей та орієнтирів у людському
житті.

Екологічна культура спрямована на подолання власної обмеженості людини
як природної істоти щодо її пристосування у біосфері в умовах постійної
конкуренції з боку тих чи інших живих форм. Людина, позбавлена звичних
засобів впливу на довкілля, має сумнівні шанси вижити й утвердитися в
природних екосистемах. І навпаки, маючи їх, вона, по суті, виводить себе
за межі конкуренції, оскільки володіє адаптативними набутками,
несумісними з виробленими іншими видами в процесі біологічної еволюції.
Тому екологічна культура не є чимось несуттєвим і вторинним для
існування людини: вона становить саму його функціональну основу, роблячи
можливим доцільне й ефективне використання природних багатств.

Носієм екологічної культури є людина. Ставлення до довкілля з боку
всього людства, певних етносів чи окремої людини є своєрідним і
визначається реальним місцем конкретного суб’єкта у світі, його
можливостями та потребами. Без людини екологічна культура є лише
матеріальною чи семантичне зафіксованою низкою предметів матеріальної чи
духовної данності, але аж ніяк не регулюючою засадою людського буття.
Так, недостатньо зберегти хліборобські знаряддя давнини, ще слід уміти
ними користуватися.

Зрозуміло, подібні прояви екологічної діяльності властиві традиційним
культурам, але те ж саме прийнятне і щодо сучасності: якщо американські
фермери вирощують майже по сотні центнерів пшениці з гектара, а
російські селяни часто-густо не одержують і десяти, то зрозуміло, що
екологічна культура (чи «некультура») одних є абстрактною річчю для
інших. Але ситуація може змінитися, коли набуток у межах однієї
спільності стає складовою діяльності іншої. Тому саме в діяльності
феномени екологічної культури набувають смисложиттєвої цінності.

Екологічна культура є засобом самоорганізації сутнісних сил людини в
умовах конкретного природного середовища. Таким чином виявляється її
універсально-космогенетична функція як чинника подолання негентропічних
тенденцій, прогресу в організації сущого. Водночас, впорядковуючи
власний світ, світ людського буття, людина виступає регулятивом,
організуючим чинником природного світу.

Отже, довкілля трансформується за «образом і подобою» людською, а тому
не так вже й помиляються носії міфологічного світогляду, коли
ототожнюють себе зі світом, а особливості останнього пояснюють людськими
рисами.

Екологічна культура є явищем історичним, плинним і змінним у вирі життя,
але вона мусить бути, оскільки втрата її чи деградація лімітує
цивілізаційний рух людських спільнот.

Екологічну культуру розуміють по-різному: для одних — це традиційне,
шанобливе ставлення до природи, засвоєне з молоком матері; для інших —
наслідок пізнання, саморозвитку, вдосконалення.

Екологічна культура, згідно з проектам «Концепції неперервної
екологічної освіти», характеризується:

• різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище;

• наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій стосовно природи;

• екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи і
свого здоров’я;

• набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем;

• безпосередньою участю у природоохоронній діяльності;

• передбаченням можливих негативних наслідків природоперетворюючої
діяльності людини.

Екологія і дошкілля

Екологічна культура формується у дошкільному віці, коли діти
ознайомлюються з особливостями навколишнього середовища. Враховуючи
надзвичайну емоційну чутливість малюків, перевага надається
емоційно-естетичному сприйманню природи, розвитку естетичних,
інтелектуальних, гуманістично-спрямованих почуттів у ставленні до
природи.

Основу екологічної культури становлять елементарні знання про природу:

• орієнтування у найближчому природному середовищі;

• усвідомлення життєво необхідних потреб живих істот в умовах існування;

• ознайомлення з елементарними відомостями про взаємозв’язки живої
природи, значення її в житті людини.

Пізнання дітьми природи відбувається під час активної діяльності, коли
вони оволодівають уміннями бережливого ставлення до її об’єктів,
збереження та створення умов для їх нормального співіснування.

Отже, вже з дошкільного віку дітям можна і необхідно прищеплювати любов
до навколишнього середовища, вміння оберігати «зелених друзів» та
примножувати багатства. Ось чому на перший план виходить така галузь
педагогіки, як екологічне виховання взагалі та дошкільників зокрема.

Екологічне виховання — це цілеспрямоване формування у людей різного віку
екологічного мислення, екологічних, моральних, правових поглядів на
природу і місце в ній людини. Його мета — формування особистості,
здатної вільно орієнтуватися в природоохоронній ситуації.

Перед педагогами стоїть завдання — виховати підростаюче покоління у
традиції гармонійного співіснування з природою, раціонального
використання та відтворення її багатств, у психологічній готовності
оберігати природні цінності.

Екологічне виховання дошкільників, як відомо, ґрунтується на засвоєнні
дітьми системи знань про природу, про існуючі в ній зв’язки і
Залежності, на усвідомленні впливу діяльності людини на природу. Але щоб
виховати у дітей гуманне ставлення до природи, важливі не лише знання, а
й виховання гуманних почуттів, позитивного досвіду у спілкуванні з
природою. В.Сухомлинський наголошував на необхідності вводити малюка в
навколишній світ природи так, щоб кожний день він відкривав в ньому для
себе щось нове, щоб ріс дослідником, щоб кожен крок його був мандрівкою
до живих джерел природи, облагороджував серце і загартовував волю.

Саме на це й слід спрямовувати свою роботу батькам та педагогам.

Під керівництвом батьків і педагогів розвиваються притаманні дітям
любов, потяг до природи, виховуються почуття співпереживання, що є
необхідною основою формування особистості.

У процесі формування усвідомленого дійсного уявлення дітей про природу
провідна роль належить дорослим — батькам, вихователям, які виступають
не лише як носії знань, а й як зразок для наслідування способів, дій,
прийомів, функцій. Тому першочергове завдання дорослого — організувати
діяльність дітей так, щоб шляхом самостійних відкриттів, вирішенням
проблемних завдань вони одночасно оволодівали не лише новими знаннями, а
й уміннями, навичками їх застосування. Види діяльності дітей, які
забезпечують повноцінне засвоєння екологічних знань та їх застосування,
досить різноманітні: гра, трудова, пізнавальна та творча діяльність.
Саме цей блок дає можливість дорослому на практиці застосовувати
засвоєні дітьми знання:

• створення умов для життєдіяльності живої істоти;

• вирощування рослин та догляд за тваринами;

• надання не лише конкретної допомоги живій істоті, але й виправлення
наслідків негативних впливів на живий об’єкт, середовище;

• збереження при взаємодії з природою цілісності живого організму,
середовища;

• шанобливе ставлення до природи, екологічно грамотне вирішення
проблемних ситуацій, які виникають.

Без природи життя неможливе

Формуючи гуманне ставлення до природи, необхідно виходити із наступного:
головне, щоб дитина розуміла, що природа і людина взаємопов’язані, тому
турбота про природу і є піклуванням про людину, її майбутнє, а те, що
завдає шкоди природі — завдає шкоди і людині. Ось чому постають сьогодні
у нерозривній єдності екологія і валеологія. Саме «природні умови
здоров’я» є складовою частиною або однією із наскрізних ліній
валеологічної освіти в дошкільному осередку. І охоплюють вони весь
дошкільний вік, починаючи з раннього.

Поміж факторів, що впливають на виховання дітей у сім’ї, чільне місце
займають природа і побут.

Поняття «природа» — містке і багатогранне. Без природи життя неможливе.
Природа без людини обійтися може, а людина — ні. Це — аксіома. Виховання
без природи теж немислиме. Це положення знайшлo своє обґрунтування в
науковій педагогіці, зокрема щодо її використання у вихованні дітей. З
давніх-давен таку позицію займає українська етнопедагогіка. Про це
свідчить велика кількість українських народних прислів’їв і приказок,
загадок, притч, казок, оповідань про природу.

Прекрасна територія, родюча земля, багатство вод, м’який, теплий, клімат
— ось основна матеріальна, духовна, культурна і педагогічна перевага
України. Схильність сприймати виховний вплив природи закладена в кожній
людині генетичне, що зумовлено її споконвічним зв’язком з природою.

Поліфонічність природи в людському житті визначає її функціональну
багатоаспектність в підході до виховання дітей в сім’ї. Однак останнім
часом серед батьків і вчителів чомусь набув поширення однобічний погляд
на природу — тільки як на засіб милування та естетичних насолод.
Насправді ж її педагогічний вияв значно ширший. Поняття «природа»
включає в себе різні педагогічні поняття:

• наявні від народження нахили та здібності дитини, тобто головні
властивості її організму, духу та розуму;

• вплив довкілля — клімату, географічного положення, атмосферних
перепадів, ландшафту, збіг різних обставин, соціального становища,
харчування, місця проживання;

• дію духовної сфери — родинно-побутової культури, освіченості батьків,
релігії, мальовничості пейзажів та краєвидів.

Постійний контакт з природою приводить дитину до засвоєння понять, слів,
речень і вироблення зв’язного мовлення. Природа збуджує у дітей уяву,
вчить логічно мислити на основі зіставлення наявних у навколишньому
світі предметів і явищ, пізнання їх причин і наслідків, користі та
шкоди, простору і часу. Земля, Сонце, Вода, Небо, Повітря, Життя
рослинного і тваринного світу закликають до спостережень, плекають
допитливість, творчу винахідливість, емоційну насолоду і трудову снагу,
морально облагороджують кожну людину. Природа є джерелом добра, її краса
справляє величезний вплив на духовний світ людини.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ

Педагогічні ситуації

І. Поки мама розмовляла зі знайомою, 4-річний син зірвав на клумбі
квіти. Мати сварить його. Малюк плаче. Запитання до батьків:

1. Проаналізуйте поведінку дитини та матері: чи відповідає реакція
матері вчинку дитини.

2. Чи дійсно вчинок дитини був упередженим. Обґрунтуйте свою думку.
Якими могли бути причини вищевказаного вчинку 4-річної дитини?

II. Весна «заполонила» все подвір’я сонцем, світлом! Подвір’я сьогодні
схоже на мурашок — стільки людей. Новосели приводять до порядку
територію.

Працюють лише дорослі. Діти від п’яти до семи років і старші зайняті
своїми справами. Працюють їхні мами, тата, бабусі та дідусі.

— Який з нього працівник? Він і лопату ще тримати не вміє! — говорить
батько шестирічного Сашка.

А ось тато п’ятирічного Андрійка доручив сину підносити кілочки,
потримати шнур. Його друзі Сергійко та Наталочка очищують ґрунт від
каміння.

Запитання до батьків:

1. В чому полягає виховне значення праці дітей для інших?

2. Чи залучаєте ви дитину до участі у суспільно-корисній праці? Покажіть
це на прикладах.

III. Якось під час осінньої прогулянки мама з шестирічним Максимом та
його друзями натрапили на галявину, навкруги якої росли молоді сосни.
Але найдивовижнішою була посеред галявини самотньою береза з білосніжним
стовбуром і майже недоторканими осіннім подихом листочками. Мама
порівнює:

— Точно як у тій пісні: «А в полі береза стояла».

Взимку вони знову навідалися на ту ж саму галявину. Дуже цікаво було
дізнатися, що стало з самотньою берізкою. Зараз тут усе зовсім інакше.
Білосніжна пелена аж вбирає очі і на її тлі берізка: срібний стовбур і
гілочки такі тоненькі, наче вправний художник вивів їх кінчиком пензля
на білому папері.

Милуються красою дерева здалеку: до берізки не підійти, снігу по пояс!

Навесні мати з сином і його друзями знову біля своєї берізки. Вона все
та ж, але виглядає зовсім інакшою. Діти це підмічають:

— Тепер вона зовсім не сумна.

— Вона наче в мережевому наряді.

— А стовбур такий самий…

— Пам’ятаєте, взимку ми не змогли підійти до нашої берізки і стояли,
неподалік! — згадує Максим, погладжуючи стовбур, і раптом, подивившись
вгору, дивується: «А небо, небо яке блакитне».

Підійшли ближче, крізь мереживо молодих листочків берези небо і Справді
виглядає прозоро-блакитним.

Запитання до батьків:

1. У чому виховне значення таких прогулянок?

2. Чи використовуєте ви найближче природне оточення для формування у
дитини любові до природи, рідного краю?

3. Як це здійснюєте?

IV. Мама і донька повільно йшли тихою вулицею, прогулюючись. Мама
тримала дівчинку за руку, та кожна з них була сама по собі. Донька,
щоправда, робила спроби «зав’язати» з мамою розмову:

— Подивись, мамусю, які у дерева великі руки.

Мама нічого не відповідала, а донька вже розглядала великий камінь, що
лежав на узбіччі.

— Ці дірочки — камінцеві очі, так? Він через них бачить?

— Чого ти, Марійко, тільки не вигадуєш. Поки гуляєш з тобою, стомишся
більше, ніж від будь-якої роботи. Іди спокійно.

Марійка підкорилась, ішла спокійно і вже не бачила ні «камінцевих очей»,
ні «рук дерев».

Запитання до батьків:

1. У чому педагогічна цінність спільних прогулянок батьків з дітьми?

2. Як їх організувати і провести так, щоб вони мали пізнавальну і
виховну користь?

3. Чи ефективна прогулянка матері з дочкою в описаній ситуації?
Обґрунтуйте свої судження.

V. Розповідь п’ятирічного хлопчика:

«Коли ми переїхали до нового будинку, на п’ятий поверх, бабуся
подарувала мені котика. Він у нас пожив-пожив, а потім мама вигнала його
з дому, і великі хлопчаки його вбили. Я його поховав біля муру, мама
сказала: «Не плач. Я куплю тобі шаблю і гвинтівку».

Запитання до батьків:

1. Дайте оцінку вчинку матері.

2. Які негативні риси характеру можуть проявитися у дитини під впливом
таких вчинків дорослих?

3. У чому пізнавальне і виховне значення спілкування дітей з тваринами?

4. Яких тварин можна тримати вдома?

VI. Якось вихователька попросила дітей розповісти, як вони допомагають
батькам у вихідні дні. Діти розповіли багато цікавого, а Михайлик сидів
і мовчав.

На запитання виховательки, як він допоміг вдома мамі, хлопчик відповів:

— Я хотів допомогти мамі полити квіти на балконі, а тато сказав: “Не
твоє це діло, в жіночі справи не лізь”.

Запитання до батьків:

1. Як ви розумієте заяву батька?

2. Якої шкоди справі виховання синів завдають подібні заяви батьків?

VII. Мати вранці проводжає сина у дитячий садок. Закінчився дощик і
виглянуло сонечко. Все навколо сповнене гармонією кольорів і форм.

— Поглянь-но в калюжку, що ти бачиш? — Звертається вона до хлопчика.

— Сонечко! — відгукується він.

— А який віршик про сонечко ти знаєш? Дитина пригадує і декламує
маленький віршик.

— Яке чудове сьогодні небо — синє, без жодної хмаринки, воно здається
бездонним, — каже мати сину.

— До чого прекрасні віти квітучої вишні, — продовжує вона. — Кожна
квіточка тендітна і не схожа на іншу. У японців квіти сакури, квітучої
вишні, вважаються символом краси. Ану лиш, придивися до цих двох
квіточок. Яка з них тобі подобається найбільше?

Запитання до батьків:

1. Чи може у дитини естетичне сприйняття виникнути саме по собі?

2. З якою метою мати постійно звертає увагу сина на красу природи,
довкілля?

3. Як би ви використали прогулянку для пробудження у дитини естетичних
почуттів, вміння бачити і розуміти красиве?

Тетяна ЖУК

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Кому не знайома звичка постукати по дереву, щоб не наврочити? А чому
саме по дереву? Звідки пішов такий звичай, звідки впевненість, що
доторкнувшись до пагона або гілки, ми віддаємо їм свої напасті?

Виявляється, ще в давнину зранені воїни завжди шукали дерево. Вважалось,
що доторкнувшись до нього та «увібравши» енергію рослини, можна швидко
видужати. Особливо ефективними в такій терапії вважались дуб або сосна.
Насититися їхньою енергією вважалося доцільним перед далекою дорогою або
битвою. Ще з давніх часів говорили, що той, кому необхідно серйозно
подумати, хай постоїть біля дуба.

Дуб для наших предків був священним деревом. У дубових гаях здавна
будувалися храми, де приносили жертви богам. Збереглись уламки
священного дуба X-XI ст. із вбитими в нього щелепами дикого кабана.
Українські колядки розповідають, що дуб був першим деревом на землі, що
росло на невеличкому острівці. Це вже потім три соколи, що сиділи на
його вершечку, дістали піску із дна моря і, розвіявши його, утворили всю
землю. «Нехай ваш синочок росте як дубок» — тобто міцний і сильний,
бажали батькам хлопчика на хрестинах. Кажуть, під дубом завжди зупинявся
на спочинок козак Мамай і ставав ще сильнішим і міцнішим.

І дійсно, сьогодні дуб і сосна стоять першими у списку дерев
енергодарювачів. Того, хто «зарядився» біля дуба, одразу упізнаєш за
швидкою та розмашистою ходою: у людини ноги наче самі переміщуються,
майже не торкаючись землі. Дуб — чудовий цілитель, особливо для тих
людей, у кого є проблеми з артеріальним тиском: у гіпертоніків —
понижує, а у гіпотоніків — підвищує до нормального рівня. Мігрень знімає
менше ніж за хвилину і на тривалий час, благотворно впливає дуб і на
здоров’я дітей. Отже, його можна вважати «сімейним деревом».

Сосна наповнює тіло людини тяжкою щільною біоенергіею. «Заряджатися» у
сосни — це у певній мірі велике навантаження для організму. А воно
підходить далеко не кожному. Навряд чи це слід робити людям з хворим
серцем, дуже ослабленим дітям. Не дуже добре прогулюватися у сосновому
лісі тим, кого непокоять головні болі.

А ось біоенергія акації приносить свіжість та бадьорість. Хода стає
легкою, настрій хорошим. Акація — універсальний донор, і її біоенергія
корисна всім, особливо жінкам та дітям.

При відсутності вже згаданої трійки дерев клен може вважатися лідером.
Особливо гарні клени в алеях, коли висаджені в ряд на відстані 5 м один
від одного. Тоді вони створюють живий ланцюг, єдине могутнє біополе.

Береза є деревом особливим, і далеко не кожен може отримати від неї
необхідну допомогу, а тільки ті, хто її любить, вірить в неї і ставиться
з великою повагою. До таких людей береза щедра і дарує їм свою
біоенергію понад норму. Недарма в народі кажуть: «Кого береза полюбите,
той завжди коло неї буде здоровим».

Горобина червона своєю біоенергіею нагадує акацію, але за своїми
запасами на порядок нижча. До енергодателів належить також липа. У
доброго дерева-донора, яке володіє великим запасом біоенергії, звичайно,
на відстані не менше 6 м, немає сусідів. Водночас, якщо ці дерева
ростуть густо, то як в своїй масі, по одному вони не володіють значними
запасами цієї енергії. Не менш важливо знати, що пора року теж має
значення. Так, навесні наймогутнішим джерелом біоенергії є плодові
дерева, які квітують. Взимку ж, природні запаси біоенергії у
дерев-енергодарувачів різко знижуються, але повністю не зникають.

Отже, ви вирішили разом з дитиною вирушити на природу, щоб
«підзарядитися» від дерев. Краще це робити навесні та влітку.
Заздалегідь подумайте, до якого енергодарувача краще всього звернутися
по допомогу: дуба, акації, клена, липи або горобини. Але слід пам’ятати,
що існують і такі породи дерев, які навпаки, здатні відбирати енергію.
Тож добре запам’ятайте їх. Це — осика, тополя, ялина, верба, каштан.

Осика вважалась у народі особливим, проклятим деревом. Переповiдають, що
коли Богородиця з немовлям Ісусом утікала від царя Ірода, то ховалась
від погоні під деревами. І всі дерева, щоб не видати їх, стояли тихо, не
шелестіли, тільки на осиці дрібно тремтіло листя. За цей гріх Бог
прокляв осику.

І ось ви вже на природі і облюбували собі дерево. Розслабтеся, не
поспішаючи підійдіть до нього, настройтеся (можна подумки прочитати
якісь віршовані рядки, віруючі читають молитви). Потім покладіть руки на
стовбур дерева і починайте лагідно гладити знизу догори і промовляти:
«Дубе, дубе, заряди мене, будь ласка, своїм біополем, дай силу і
здоров’я, хай всі мої хвороби йдуть у твоє коріння, а коріння омиється
святою водою, і спасибі тобі за все!». Подібний текст слід повторити
кілька разів, тобто протягом всього часу, поки проходить «зарядка».

Як тільки ви відчуєте легке приємне запаморочення, тепло і поколювання в
ділянці хребта, а також легкість по всьому тілу (вас неначе піднімає,
відриває від поверхні землі), значить, процес почався. Ви вбираєте живу
біоенергію, яку краще всього приймати дитині не більше 1-2 хв., а
дорослому протягом 3-5 хв.

Заняття поза зазначеним часом у дитини можуть викликати сильне
збудження, а у дорослого — підвищення артеріального тиску. Як кажуть:
все повинно бути в міру. З цих же міркувань цим не рекомендується
займатися за 2-3 години до сну, інакше може з’явитися безсоння.

Однак нерідко бувають і такі ситуації (наприклад, при деяких
захворюваннях), коли внаслідок тих чи інших причин в енергетичних
каналах можуть утворюватися так звані «пробки». Внаслідок цього в
окремих нервових структурах, які відповідають за хворий орган, може
з’явитися надлишок енергії. І якщо його усунути, вдається істотно
допомогти цьому органу. Саме тоді і загадують про те, що існують
дерева-енергоспоживачі. Підносячи до такого дерева руку, можна відчути
лише легку прохолоду, рука наче притягується до поверхні кори. Ось чому
не рекомендується гуляти з часто хворіючою дитиною в осиковому лісі,
тому що це може призвести до чергового захворювання. Якщо ж така
прогулянка відбулася, бажано зразу ж виправити свою помилку, поповнити
нестачу біоенергії від дерев-енергодарувачів.

Однак, нерідко та ж сама осика може надати і велику послугу людині при
лікуванні хвороб. Наприклад, всі дерева — споживачі енергії — добре
витягують біль. Ще В.І.Даль писав: «Болить голова, прикладіть поліно
осики», тобто відсмоктуюче дерево. Під час віддачі енергії ви можете
відчути легку слабкість та запаморочення, ось чому зцілюватися, знімати
біль зубний, головний, від ударів і т.д. за допомогою відбираючих
енергію об’єктів бажано лише в тому випадку, коли поруч є об’єкт, що
підживлює енергією. Це необхідно для того, щоб швидко усунути сильну
слабкість, яка виникає у деяких людей. Адже кожен організм
індивідуальний. Не виключений і такий варіант. Ви підійшли до осики і
хочете вгамувати за її допомогою головний біль, а нічого з цього не
виходить: біль як був, так і залишився. Це говорить про небажання дерева
вступати з вами в контакт: можливо, ви були до нього не дуже ласкаві. У
такому випадку вам доведеться пошукати інший об’єкт і бути з ним більш
«тактовним».

Дія цілого дерева на організм буває настільки сильною, що значно
безпечніше використовувати лише окремі його частини. Згадаймо хоча б ту
саму пораду В.І.Даля: «Приклади поліно». В давні часи, щоб зняти біль,
люди користувалися дерев’яними круглячками, тобто спилами діаметром
80-120 і завтовшки 20-30 мм. їх прикладали саме до тих місць, де
локалізувався біль. Особливо допомагає тополя при запаленнях органів
травлення (якщо прикладати дерев’яні круглячки на ділянку запаленого
жовчного міхура, шлунку, 12-палої кишки, підшлункової залози).

Круглячки з каштану дуже ефективно здавна застосовувалися при
поліартриті.

Порада народної медицини носити з собою у кишені каштани людям, які
страждають враженням суглобів, популярна і до сьогодні. Правда, часто
радять наблизити ліки до хворого місця, а не просто носити у кишені.
Тому пов’язку з каштанами прикладають до попереку чи до суглоба, який
турбує. Не дуже зручно, але на які жертви не підеш заради здоров’я!
Отже, знайдений у кишені зморщений каштан, що завалявся там ще з
осіннього «полювання», теж може бути маленьким «благодійником», який
позитивно впливає на хворе місце.

Круглячки з дерев-споживачів біоенергії є добрим засобом при
комплексному впливі на організм хворого. Звичайний курс лікування — 1
місяць. Прикладати слід 5 днів підряд на 20-30 хв, а потім робити
перерву на 1-2 дні.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Осінь

1. Шановні батьки! Перебуваючи разом з дітьми на прогулянці,
поспостерігайте, що шукають в траві птахи? Чому метелики літають біля
квітів? Що вони роблять? Висновки зробіть разом з дітьми: всім тваринам
потрібна їжа, адже вони живі істоти.

2. Перебуваючи разом з дітьми в парку, помилуйтесь його красою,
погодуйте білочку горішками. Акцентуйте увагу дітей на тому, що вона
жива істота і також хоче їсти.

3. В теплий осінній день, перебуваючи з дітьми біля водойми, зверніть
увагу дітей, яка вода в ній — чиста чи брудна? Хто мешкає у водоймі?
Зверніть увагу дітей на те, що і рослинам, і тваринам, і птахам, як і
людям, вода потрібна чиста.

4. Разом з дітьми уважно огляньте кімнатні рослини, які є у вас удома.
Доручіть дітям самостійно дізнатись, які з рослин більш вологолюбиві, а
які менше (діти про це вже знають) і полити їх.

5. Проведіть разом з дітьми дослід: в дві склянки посадіть цибулини, але
в одну налийте воду, а в іншу — ні. Далі спостерігайте за змінами.
Висновки зробіть разом з дітьми.

6. Пересадіть зі свого городу кущ помідорів чи чорнобривців, а потім
разом з дітьми поспостерігайте, де довше буде рости рослина — на городі
чи в квартирі? Чому?

7. Перебуваючи у парку чи на присадибній ділянці, зверніть увагу дітей
на стан рослинності. Чому зів’яли рослини на городі, на квітнику? Чому
опало листя? Хай про все це розкажуть вам діти.

Зима

1. Шановні батьки! Поспостерігайте разом з дітьми за мешканцями
акваріуму і спитайте в дітей: чому на поверхню води піднімаються
молюски? Чи добре живеться рибкам в акваріумі? При необхідності разом з
дітьми частково замініть воду в акваріумі.

2. Запропонуйте дітям провести невеликий дослід: де краще дихається —
на вулиці, біля дороги, чи у парку? Допоможіть дітям зробити правильний
висновок.

3. Проведіть разом з дітьми невеликий дослід: вазу з квітами помістіть в
прозорий поліетиленовий мішок і туго зав’яжіть його. Через деякий час
зверніть увагу дітей на те, що в середині мішка з’явились крапельки
води. Чому вони з’явилися? Відповідь шукайте разом з дитиною: рослина
також дихає.

4. Вранці, йдучи у дитячий садок, зверніть увагу дітей на
місцезнаходження сонця. Чи знаходиться воно так високо, як було влітку?
Зверніть увагу дітей на температуру повітря. Спитайте в них, чому стало
холодно? Допомагаючи відповісти дітям, поясніть положенням сонця на
небі.

5. Перебуваючи з дитиною в лісі чи парку, запропонуйте їй знайти тих
комах, яких вона зустрічала влітку. Куди вони зникли і чому? Хай про все
це розкажуть вам діти, вони це вже знають.

6. Перебуваючи з дитиною на прогулянці у парку, попросіть її розповісти,
чому взимку рослини «сплять»? З чим це пов’язано? Про залежності, які
існують між неживою природою і живою, діти вже знають.

Весна

1. Шановні батьки! Перебуваючи на присадибній ділянці, зверніть увагу
дітей на перших комах. Чому з’явилися метелики? Де вони літають? Чи
потрібні рослинам метелики?

2. Йдучи у дитячий садок, зверніть увагу дітей на те, чим зайняті птахи?
Де вони мешкають? Чим живляться? Яку користь приносять?

3. Прочитайте дітям книжку Ю.Дмитрієва «Про природу для великих і
маленьких». Спробуйте подивитися на природу разом з дітьми очима героїв
цієї книги.

4. Запропонуйте дітям розповісти вам оповідання, яке прочитали їм у
дитячому садку (З.П.Плохій «Хто потрібніший») і виясніть, хто ж самий
потрібний на Землі?

Такі «домашні завдання» даються з метою зацікавити батьків, коли не
вдається переконати їх прийти на збори і консультації. Приймаючи
завдання як обов’язкове для дитини, вони поступово самі залучаються до
наміченої справи і починають проявляти до неї цікавість.

Такі «домашні завдання» виступають в комплексі взаємодоповнюючих форм
роботи з сім’єю, вони використовуються для більш глибокого засвоєння
дитиною знань, одержаних у дитячому садку, а також для спільної
діяльності, в процесі якої дошкільники і дорослі вчаться узгоджувати
свої зусилля і краще розуміти один одного. Під впливом цього батьки
«повертаються обличчям» до проблем, які були підняті у дитячому садку і
до педагогів як до спеціалістів з цієї проблеми. А це дуже важливо для
взаємодії обох сторін. При найбільш відповідальному ставленні до справи
виховання без активної взаємодії вихователі і батьки не зможуть вирішити
складні завдання екологічного виховання дітей.

Література:

“Дитячий садок” – 25-26. 2004.

“Дитячий садок” – 27-28. 2004.

“Розкажіть онуку” — №5. 2002.

“Дошкільне виховання” №8. 2002.

“Дошкільне виховання” №10. 2001.

Похожие записи