Науковий реферат

на тему:

«Екологiчна криза міста Києва: загальна характеристика, причини
виникнення, наслiдки та шляхи подолання »

Нинi економiка, енергетика, природнi ресурси, навколишнє середовище
України в меншiй чи бiльшiй мiрi опинилися в кризовому станi через
нехтування об`єктивними законами взаємозалежності людства і природи.
Причина виникнення екологiчної кризи полягає в тому, що
науково-технiчний, технологiчний процес мають позитивний та негативний
вплив на розвиток суспiльства. Позитивний вплив проявляється у
задоволеннi все зростаючих духовних та матерiальних потреб людей, а
негативний — в погiршеннi середовища їхнього проживання в результатi
нехтування законами природи. Саме недосконалi технологiї промислового
(особливо хiмiчного, видобувного) та аграрного виробництва, марнотратне
використання корисних копалин, рослинного та тваринного свiту,
нерацiональне природокористування, впровадження необгрунтованих проектiв
мелiорацiї i водних басейнiв, будiвництво в густонаселених мiсцях
великої кiлькостi атомних електростанцiй з небезпечними реакторами,
розташування в роки «холодної вiйни» небезпечних вiйськових об`єктiв та
iншi прояви варварського ставлен ня до природи обумовили в останнi
кiлька десятилiть появу екологiчної кризи у нашій країні. Її прояви
виявляються нинi у глобальному масштабi: рiзка змiна клiмату через
порушення об`єктивної рiвноваги процесiв у природi, зникнення багатьох
видiв рослинного i тваринного свiту, прояв парникового ефекту в
атмосферi Землi, значне зменшення в стратосферi товщi озонового шару,
який поглинає сонячну радiацiю в ультрафiолетовiй дiлянцi спектру i тим
самим охороняє все живе на Землi вiд загибелi. Причина значного
руйнування озонового шару — великі викиди в атмосферу реакцiйноздатних
фторо-, хлоро-, бромвуглеводiв. Їхнi руйнiвнi властивостi посилюються
низькими температурами в стратосферi i наявнiстю аерозолей, викинутих
вулканами. Незважаючи на прийняте багатьма країнами (Копенгаген, 1992
рiк) рiшення про вiдмову вiд виробництва продукцiї з вказаними вище
сполуками (у тому числi дезодорантiв), їхня концентрацiя в стратосферi
збiльшується.

Будь-яка гідна довіри політика щодо зменшення забруднення повітря має
включати або податок на забруднення, або цільову кількість викидів.
Цікавою також є схема яка би давала можливість екологічно чистішим
підприємствам продавати свої квоти на забруднення. Щоб зменшити викиди в
атмосферу i тим самим запобiгти негативному впливовi парникового ефекту,
необхiдно накладати більш суворі штрафнi санкцiї по вiдношенню до
порушникiв, встановлювати на транспортi, пiдприємствах,
теплоелектростанцiях сучаснi поглинаючi пристрої; в майбутньому
перевести автотранспорт на газ, бiогаз, електроенергiю (електромобiлi з
невеликим пробiгом з акумуляторним живленням),використовувати екологiчно
чистi джерела енергiї: енергiю Сонця (вона в 42 рази перевищує енергiю
розвiданих запасiв горючих копалин й на 20 вiдсоткiв запасiв урану),
теплову енергiю морiв та океанiв, енергiю припливiв та вiдпливiв, вiтру,
геотермальних вод, енергiю Землi (рiзниця температур на поверхнi i в
глибинi) та iншi. Науковці України мають велику кількість перспективних
і цікавих проектів, які на жіль за нестачі коштів вимушені припадати
пилюгою на поличках інститутів.

Насторожує такий факт: вiд 95 до 99 вiдсоткiв природних ресурсiв, якi
переробляються виробництвом у нашому місті, викидається назад в
навколишнє середовище. Фактично, це перетворює Київ у суцiльне звалище.
Загальна площа деградованих за всю iсторiю людства земель досягає 20
мiльйонiв квадратних кiлометрiв, що перевищує сучасну площу орної землi.
У розвинутих країнах свiту щорiчно викидається 400-600 кг промислових
вiдходiв на душу населення. В Українi вiдходи промисловостi, золи шлакiв
ТЕС складають 25 млн. т на рiк, а в харчовому виробництвi — 100-120 млн.
т; близько 2/3 сiльськогосподарської сировини перетворюється у вiдходи.
З екологiчних причин держави зазнають великих збиткiв, якi в 1992 роцi
склали 24 i 6 вiдсоткiв валового продукту по Українi i Нiмеччинi
вiдповiдно. Вихiд з цього становища полягає в переходi на екологiчно
чистi безвiдходнi технологiї iз замкнутим циклом, коли вторинна сировина
переробляється в корисну продукцiю. Саме пiд таким кутом зору в цих
країнах розроблюється сучасна промислова i аграрна полiтика, яка
враховує об`єктивний характер зв`язку мiж економiкою i екологiєю як
рiвних факторiв. Не випадково у термiнах економiка та екологiя перша
частина слова спiльна i в перекладi з грецької, означає «дiм», а друга
-«господарювання» i «знання» про середовище проживання вiдповiдно.

У всесвiтнiй стратегiї охорони природи, яка прийнята ООН, записано: «Ми
не успадкували Землю у наших батькiв, ми взяли її в борг у наших дiтей».
Цi принципи мають бути головними для адмiнiстративних органiв усiх
рiвнiв при прийняттi вiдповiдних господарчих рiшень, в яких економiчнi й
екологiчнi чинники повиннi враховуватися як рiвнi.

Останнiм часом значно збiльшилася концентрацiя важких металiв,
радiонуклiдiв i багатьох iнших токсичних речовин у повiтрi, водi,
грунтах, продуктах харчування, а також в органiзмi людей. В Українi,
Бiлорусiї i деяких областях Росiї екологiчна ситуацiя погiршилася через
аварiю на ЧАЕС. За висновками експертiв ВООЗ 90 вiдсоткiв
онкозахворювань спричинено станом навколишнього середовища i лише 40
вiдсоткiв викликанi спадковими факторами. В багатьох країнах, в тому
числi в Українi, смертнiсть перевищує народжуваність.

Таким чином, перед народом України ХХI столiття постало надзвичайно
складне завдання: подолати екологiчну кризу i тим самим вирiшити
проблеми виживання. Екологiчну кризу можна подолати при наявностi певних
умов. Економiчний рiвень країни повинен бути достатньо високим, щоб
вкладати капiтали в вирiшення екологiчних проблем. Для України й iнших
країн СНД ця умова майже вiдсутня у зв`язку з труднощами переходу до
ринкової економiки. Велике значення в подоланнi екологiчної кризи має
вiдiгравати наука, яка в розвинутих країнах стала виробничою силою, а в
країнах СНД, в тому числi в Українi, досягнення науки та її внесок у
виробництво i полiпшення екологiчного стану незначнi. В перехiдний
перiод наука теж зазнала занепаду як у кiлькiсному (багато вчених
високої квалiфiкацiї виїхали за кордон або вимушенi були перейти в iншi
структури), так i в якiсному (зменшилась кiлькiсть наукових та
технологiчних розробок) вiдношеннi.

Неабияке значення у подоланнi екологiчної кризи має досконалiсть
законодавства. У нас екологiчнi закони не спрацьовують через економiчнi
труднощi. Немає можливостi як впроваджувати в виробництво сучаснi
екологiчно чистi технологiї, так i сплачувати накладенi на підприємства
штрафнi санкцiї.

Велике значення в подоланнi екологiчної кризи має пiдвищення рiвня
духовностi, екологiчне виховання та освiта людей через популярнi
друкованi видання, виступи по радiо та на телебаченнi, виховання в
сiм`ях, проведення урокiв у школах, читання спецiальних курсiв у вузах i
видання навчальних посiбникiв з екологiї, проведення виставок i
розповсюдження реклами, створення iгор екологiчного змiсту для дитячих
садкiв тощо. В цьому напряму можуть вiдiграти значну роль церква i
релiгiя, якi мають хорошi традицiї у вихованнi людей.

В подоланнi екологiчної кризи певна роль належить також громадським
екологiчним органiзацiям i рухам. Екологiчна криза — явище свiтове, тому
для її подолання необхiдно об`єднати зусилля i екологiчно-iнформацiйнi
ресурси всiх країн.

Вищенаведена інформація дає змогу зрозуміти, що екологічна проблема не
є проблема лише Києва. Порушується екорівновага всієї України, Землі,
люди зазіхають на першооснови Всесвіту. У даному рефераті детальніше
хотілося б зупинити увагу саме на проблемах нашого рідного міста –
Києва.

Проблема питної води

INCLUDEPICTURE \d «/images/ffffff.gif» INCLUDEPICTURE \d
«/images/ffffff.gif»

У зв’язку з загальним погіршенням стану здоров’я населення , на
Київщині серйозну увагу звернули на якість питної води, яку населення
споживає з систем централізованого водопостачання. Спеціально створена
комісія, котру очолював заступник голови облдержадміністрації Володимир
Губарєв, обстежила стан водопостачання і очищення питної води у Києві,
містах Миронівці, Тетієві, Кагарлику, селищах міського типу Рокитне і
Ставище. Власне, вона засвідчила те, що місцеві жителі і так добре
знали: станції очищення води –застарілої конструкції, їм по 40-60 років,
до того ж, і якість самої води, котру доводиться очищати, постійно
погіршується в зв’язку з надзвичайною екологічною ситуацією.

Для очистки води комунальники запропонували ширше використовувати
цеоліти, яких чимало на Закарпатті, і які мають замінити у таких
системах звичайний пісок. Добрий результат дає при знезаражуванні води і
оксихлорид алюмінію. Він виявився дуже ефективним.

Як розповів Олександр Євдокименко, комунальні служби Київщини
нагромадили цікавий досвід знезалізнення води, і це дуже важливо ,
оскільки така “іржава вода”, як її називають у народі, шкідливо впливає
на печінку: сполуки заліза, які вона містить, гальмують утворення
червоних кров’яних тілець.

У цьому плані на Київщині почали застосовувати на станціях
знезалізнення: аерацію води з використанням полістирольних гранул, на
яких осідає залізо, розчинене у воді. Спосіб ефективний і набагато
дешевший, порівняно з традиційними.

Все це говорить про те, що місцеві громади, використовуючи права і
традиції органів самоврядування, мають суворіше контролювати якість
питної води, яку споживає населення і розірвати порочне коло
замовчування проблеми з боку монопольно-офіційної медицини.

Що загрожує Київському водосховищу?

23 лютого Національний молодіжний центр «Екологічна ініціатива» за
підтримки Всеукраїнської некологічної Ліги провів круглий стіл «Стан
Київського водосховища – чи є загроза екологічній безпеці?». Стан
Київського водосховища турбує багатьох людей, не тільки фахівців, а й
громадських діячів, письменників та інших. Цій темі було присвячено не
одну публікацію, майже кожен вважає за потрібне висловитись з цього
приводу, іноді, навіть, не маючи жодного уявлення про що йде мова. Це
викликано браком інформації про реальний стан проблеми. На круглий стіл
запрошені науковці, громадські діячі, державні службовці, студентську
молодь, щоб вислухати думку кожного для отримання повноцінної інформації
та компетентних суджень. Інформація на даний момент перебуває в стані
опрацювання, та вже зараз можна сказати, що над Києвом у буквальному
значенні слова «нависла» катастрофа. Штучно створене водосховище гніє
буквально на очах, вода щороку стає все біль зеленою і до чого це може
призвести можна лише здогадуватись. Крім того, вчені вже дали зрозуміти:
якщо прорве греблю, Київ вирине десь в районі Запоріжжя.

Викиди парникових газів INCLUDEPICTURE \d «/images/ffffff.gif»
INCLUDEPICTURE \d «/images/ffffff.gif»

Впродовж багатьох десятиліть, та навіть століть, економіка Києва
розвивалася без урахування потреб довкілля. Але зараз екологи говорять,
що місту варто звернути увагу на забруднення повітря, глобальні зміни
клімату, забруднення ґрунту та інші подібні проблеми, інакше на нас
чекає економічний занепад і колапс не лише столиці, а й усієї держави.
Проте досі наші уряди противилися спробам науковців поставити розвиток
економіки на друге місце після вирішення проблем довкілля.

“Якщо ми не підпорядкуємо розвиток економіки потребам довкілля, на весь
світ чекає невідворотний занепад”, — говорить в інтерв’ю Радіо Свобода
еколог зі світовим іменем, автор багатьох книг на тему економіки та
екології, Андрій Маркевич. “Більшість економістів, та провідних
підприємців сприймають екологію таким собі підсектором економіки,
забруднювальним сектором. Але потрібно визнати, що економіка завдає
непоправної шкоди довкіллю».

На думку Маркевича, викиди парникових газів є найбільшою і
найневідкладнішою екологічною проблемою України. Якщо вдасться подолати
її, решта екологічних систем може відновитися, але у протилежному
випадку, з часом природу вже не можна буде врятувати, навіть якщо
майбутні покоління готові будуть платити.

Використання пестицидів

Складний характер являє забруднення земель сільськогосподарського
призначення пестицидами, причому небезпечним фактором є наявність в їх
спектрі стійких органічних забруднювачів(СОЗ), загроза від яких здоров’ю
людини та довкіллю визнана пріоритетом світового рівня. В Україні більше
20% досліджених угідь забруднено ДДТ та продуктами його деградації, біля
4% забруднені гексахлорциклогексаном.

Використання пестицидів дає змогу поліпшити кількість та якість врожаю.
Цим користуються численні сільськогосподарські підприємства м.Києва.
Звісно, багато хто з них не вважає за потрібне дотримуватись правил
використання таких небезпечних біологічно активних речовин. Фактично,
вони ведуть гру з вогнем. Нещодавно у м. Києві Державною екологічною
інспекцією було здійснено перевірку поводження з пестицидами та
агрохімікатами на підприємствах сільского господарства різних форм
власності, розташованих у м. Києві . Наслідки невтішні:

1) не всі особи, які організують та здійснюють діяльність з пестицидами
і агрохімікатами мають допуск (посвідчення) на право роботи, пов’язаної
з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами
і агрохімікатами, наявність якого передбачено постановою Кабінету
Міністрів України від 18.09.95 р. № 746 “Про затвердження Порядку
одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з
транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і
агрохімікатами” .

2) не виконуються вимоги до складів, у яких повинні зберігатись
пестициди і агрохімікати.

3) залишки рослин та забрудненого пестицидами і агрохімікатами грунту
складуються на території підприємства.

Вищенаведені порушення можуть призвести до жахливих результатів: масових
випадків отруєнь населення, забруднення грунтів, порушення екобалансу.
Для вирішення проблеми необхідно створити жорстку систему контролю за
діяльністю київських сільськогосподарських підприємств.

До питання про стан навколишнього середовища на території ВАТ «Радикал»

Екологічний стан підприємства ВАТ «Радикал» перебуває під постійним
контролем органів Мінекоресурсів України. За період роботи ВАТ «Радикал»
з 1954 року, внаслідок недосконалості технологічних процесів виробництва
хлору та каустичної соди ртутним методом, пестицидів, хлороксиду міді та
інших хімічних речовин відбулося значне забруднення грунтів та підземних
вод на території заводу.

Головним джерелом ртутного забруднення є цех виробництва каустичної соди
та хлору, де встановлені електролізери із ртутними катодами, в яких на
сьогоднішній день знаходиться 109,7 тонн ртуті та накопичено
ртутєвмісних шламів у кількості 44 тонни. Згідно з даними досліджень,
проведених ще в 1992 році ВАТ КНДІ «Синтеко», більшість ртуті, яка
потрапила у навколишнє природне середовище протягом роботи ВАТ «Радикал»
внаслідок втрат, знаходиться в бетонній підлозі та грунтах під підлогами
залів електролізу і складає біля 200 тонн.

Держуправлінням екології та природних ресурсів в м. Києві постійно
проводяться перевірки ВАТ «Радикал». Не зважаючи на те, що основні цехи
підприємства фактично не працюють з 1996 року, екологічна ситуація в
зоні впливу підприємства не покращується. Слід зазначити, що значна
частина корпусів підприємства перебуває в аварійному стані.

За дорученням Держуправління екобезпеки в м. Києві Державною геологічною
партією «ПівнічУкрГеологія» в 1996 році було проведено дослідження щодо
стану підземних вод та грунтів. За результатами аналізів було
встановлено, що основними забруднювачами грунтів на території
підприємства є хімічні елементи першого класу небезпеки — ртуть,
свинець, кадмій.

Стан, який склався у зв`язку із забрудненням грунтів, вплинув
безпосередньо на якість підземних вод підприємства. Забруднення виявлено
в 10 спостережувальних свердловинах. Внаслідок високого коефіцієнту
фільтрації пісків, відбувається постійний транзит забруднювачів у шари,
що розташовані нижче, та переміщення у напрямку руху грунтових вод на
прилеглі до заводу території. Завдяки великій рухомості грунтового
потоку відбувається поширення контуру забруднення як у глиб, так і за
площею в західному та південно-західному напрямку (в бік р. Дніпро).

За ініціативи Мінекобезпеки України з метою запобігання виникнення
надзвичайної ситуації на ВАТ «Радикал», пов`язаної з відключенням заводу
від електропостачання та каналізаційної мережі міста, 22 січня 1998 року
була проведена нарада в Київській міській державній адміністрації.
Підприємства АК «Київенерго», ДКО «Київводоканал», ДП «Київзв`язок» були
зобов`язані виконати вимоги ст.22 Закону України «Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо забезпечення
ВАТ «Радикал» електроенергією, послугами каналізування та зв`язку в
обсягах необхідної технологічної броні, що на сьогоднішній день
виконується.

Держуправлінням екології та природних ресурсів в м Києві спільно з
представниками Головної державної екологічної інспекції України та
залученням фахівців Держнаглядохоронпраці у листопаді 2000р. і в січні
2001 року були проведені наступні перевірки дотримання вимог
природоохоронного законодавства щодо питань поводження з небезпечними
відходами на ВАТ «Радикал».

Під час перевірки було виявлено факти розрізки обладнання з метою здачі
на брухт кольорових металів, (зокрема титану) та вивіз (мідь, нікель).

Демонтаж обладнання відбувався без відповідних дозволів Держуправління
екології та природних ресурсів в м. Києві, Держнаглядохоронпраці,
МіськСЕС, про що було

доведено до відома Генеральної прокуратури та Служби безпеки України.

Ситуацію ускладнює те, що 4 серпня 2000 року Постановою Арбітражного
суду м. Києва ВАТ «Радикал» визнано банкрутом і стосовно нього відкрито
ліквідаційну процедуру.

Роботи з «Проведення санації забрудненої ртуттю території ВАТ «Радикал»
включені в Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами.

На сьогоднішній день Міськдержадміністрацією м. Києва лише частково
вирішено фінансування цих робіт за рахунок резервного фонду. Виконання
робіт покладено на Головне управління з питань надзвичайних ситуацій. У
зв`язку з високою температурою повітря в літній період, роботи не
відбувались, а були розпочаті в середині вересня поточного року і
знаходяться під постійним контролем Мінекоресурсів України та його
органів.

Та вже зараз зрозуміло: якщо не прийняти радикальних заходів, наслідки
для столиці можуть бути жахливими. Тому це є проблема не лише
Мінекоресурсів, а й усього свідомого населення столиці.

Проблема р. Либідь

Жива історія вмираючої річки.

Теоретично Либідь ще має шанс…

Слово Либідь ототожнюється у багатьох українців з ім’ям сестри
засновників Києва Кия, Щека, Хорива, а у киян ще й з річкою. Хоча молоде
покоління часто й не знає, де вона протікає. Та й річкою зараз її
назвати важко, бо рівень забруднення перевищує всі допустимі норми.

Заступник голови Асоціації «Зелений світ», голова комісії з наукових
проблем і незалежних екологічних експертиз Григорій ГОНЧАРЕНКО
повідомив, що в 1990 році Либідь було визнано найбруднішою в Європі. За
даними Управління екоресурсів, вона залишається такою й нині. «А були
часи, — продовжив він, — коли увесь Київ їздив сюди на відпочинок».

Либідь була природним рубежем Київської височини. З боку плато, в
басейні цієї річки, було знайдено сліди життя людини
пізньопалеолітичного періоду, а недалеко від гирла знайдено поселення
трипільської культури (залишки житла, черепки глиняного посуду з
розписом). В давнину Либідь мала широкі долини. На ній монахи ставили
свої млини. 20 підземних ходів iз воєнно-інженерних споруд вело до неї.
У заплаві річки були сінокісні ділянки киян. На мальовничих схилах
долини Либіді знаходилось село Предславино, тут жила дочка полоцького
царя Рогнеда (її доньку назвали Предслава, звідси, мабуть, і назва
села), дружина Володимира. Либідь часто була тим рубежем, до якого
сходились війська. У 1151 році тут відбулася битва між Ізяславом
Мстиславовичем і Юрієм Долгоруким, яка закінчилась перемогою київського
князя. Часто говориться про те, що не в усіх місцях річку можна було
перейти вбрід. Петро I споруджував на цій річці греблю, щоб зупинити
наступ турецької кінноти з Півдня.

Зараз стан річки непокоїть екологів, гідробіологів, фахівців iз водного
господарства. Проблему її забруднення ще в 90-х роках підіймали науковці
з Iнституту геологічних наук Академiї наук України. Вони наводили досить
невтішні дані. До зливових колекторів було підключено 72 промислові
підприємства, до річки потрапляли солі важких металів й нафтопродукти;
за рівнем фекального забруднення річка не мала аналогів в Україні. Вміст
цинку, міді в грунтах долини перевищував фонові значення в сотні разів.
На шляху річки сім районів столиці. У Жовтневому знаходились зливостоки
24 промислових і автотранспортних підприємств (в Залізничному — 22, в
Московському — 35), а концентрація нафтопродуктів при рівні 0,3 мг на
літр складала 2,2 мг, вміст органічної речовини перевищував норму в 2 —
3 рази, очисні споруди не відповідали нормам. Сюди ж свої відходи
скидала залізниця. Науковці закликали до термінової реалізації
республіканської програми порятунку річки. Через 10 років ситуація не
дуже вже й змінилась. Можливо, стало менше підприємств, проте стало
більше машин, очисні споруди не відповідають міжнародним нормам, інколи,
їх немає взагалі.

Як повідомив директор ДКП «Плесо» Микола ЩЕПЕЦЬ, в 90-х роках було
розроблено техніко-економічне обгрунтування оздоровлення басейну річки,
щоб хоч частково вирішити питання з забрудненням Дніпра. Планувалося
відновити ділянку річки під Лисою горою, в районі залізничної станції
Київ-Московський, де Либідь ще не взята в бетон i зробити там парк для
відпочинку. Микола Степанович запевнив, що відходи, які скидаються, є
виключно зливовими водами (287 труб!), тобто стічні води з столичих
вулиць, й запевнив, що жодне з підприємств міста Києва не використовує
води річки для своїх технічних потреб. Хоча відзначив, що вода в річці,
безумовно, брудна й потребує серйозного втручання. Проте на втілення
всіх вищезгаданих планів поки немає коштів. Тобто теоретично — можливо,
практично — ні.

Проте начальник відділу обліку використання вод Дніпровського
басейнового управління водних ресурсів Євген ШУЛІПЕНКО повідомив, що,
коли розроблявся проект встановлення очисних споруд у місці її впадання
в Дніпро, було виявлено 44 несанкціоновані й неконтрольовані випуски
стічних вод. Дозвіл на зливання стічних вод мають лише теплові мережі
Київенерго АК «Київенерго». Ними за минулий рік було скинуто 384, 2 тис.
кубічних метрів води, до складу якої претензій нема, бо вона відповідає
нормам.

Він наголосив, що встановленням очисних споруд лише в гирлі ми проблему
не вирішимо, адже річка повинна бути чистою вся. До цього ж закликали в
1991 році й науковці, роз’яснюючи, що будівництво очисних споруд у гирлі
вирішить проблему лише Київського водосховища, а не проблему жахливого
геоекологічного басейну річки.

Крім наведених хімічних сполук і нафтових відходів, річка забруднюється
пластиком, побутовим сміттям і поступово перетворюється на
сміттєзвалище: сміття викидають або в річку, або на її береги. Для
багатьох вона є канавою, і вони не здогадуються, що це славетна Либідь.

Згідно з еколого-санітарною оцінкою, проведеною співробітниками
Інституту гідробіології, річка належить до категорії дуже брудних вод
(за кількістю гетеротрофних бактерій, місткістю нітритів і органічної
речовини). В воді є патогенні стеробактерії — сальмонели, які викликають
спалахи небезпечних кишкових інфекцій. А річка протікає центром міста,
район її впадання в Дніпро використовується для рекреації. Деякі райони
беруть воду з Дніпра для своїх буденних потреб, він є джерелом води для
30 мільйонів людей.

Згідно з дослідженнями, проведеними науковцями кафедри гідрології і
гідрохімії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка,
річку Либідь можна віднести до найбільш урбанізованих річок, рівень
промислової забудови дорівнює майже 81% (для порівняння Нивка — 31%,
Сіверка — 12,8, Сирець — 57). Коли річку взяли в колектор, вона майже
повністю втратила здатність до самоочищення й стала практично мертвою.
Ландшафтні зміни спричинили скорочення річки (зараз її довжина 14 км),
порушення зв’язку між поверхневими і підземними водами. Співвідношення
між обсягом стічних вод і сумарними поверхневими водами — 54%.

КОМЕНТАРІ

Оксана МАНТУРОВА, провідний інженер Інституту гідробіології НАН України:

— Чому ніхто не говорить про те, що об’єм брудної води, який річка несе
в Дніпро, дуже впливає на прилеглі земельні ділянки? На тому березі
пляжі, з цього боку, біля Корчуватого, пляжі. Те, що вона несе в Дніпро,
є шкідливим. Поки в ньому вистачає води, щоб розмити те все, але
ситуація може змінитись. Десь iз середньої течії у фітопланктоні та
зоопланктоні з’являються види, яких не було у верхів’ї (умовно чистому).
Було б цікаво побувати на територіях заводів, бо саме в їхніх
технологічних водоймах розводяться види характерні для стоячої води.
Надмірна концентрація бактерій кишкової палички свідчить, що туди
скидають не лише зливові води. Я вважаю, що більшість притоків Либіді на
початковому етапі є досить чистими. Коли б ці притоки в неї ввести, ми б
вирішили гідрологічні проблеми схилів, пов’язані з плавунами. Хай би
вода собі стікала, ото й була б у нас річка Либідь.

Річка зараз — це просто відкритий канал-колектор. Офіційні колектори
сховані в труби, щоб вони, вибачте, нікому не смерділи. Ми даємо
рекомендації, проте на них не реагують. Очисні споруди коштують дорого,
проте, що для нас дорожче? Є приклади відновлення водойм. Можна посадити
рослини-біофільтри, які б перехоплювали важкі метали і радіонукліди.
Потім їх забирати і утилізувати. Живі організми в річці з останніх сил
чіпляються за життя. А значить, якийсь, хоч і невеличкий, шанс,
залишається, що колись вона відновиться. Аби ми тільки захотіли…

Микола ТКАЧУК, старший науковий співробітник Інституту гідробіології НАН
України:

— В річці міститься велика кількість легкоокислюваної органічної
речовини (21,7 — 37,9%), мікроорганізмів (4,4 — 9 млн. кл/мл), які
сприяють розпаду легкоокислювальних органічних сумішей за 3,2 — 4,6 діб.
Стік річки містить 66 — 189% алохтонної мікрофлори, знайдено бактерії з
патогенними властивостями (і знову сальмонели). На момент досліджень,
кількість кишкової палички була 130 — 220 тис. кл/л, сальмонел 240 — 140
кл/мл. Виділені й інші бактерії, групи кишкової палички. Тобто вода
брудна, насамперед, в санітарно-епідеміологічному відношенні.

Станіслав ДУДНИК, начальник дорожнього гідротехнічного відділу,
відкритого акціонерного товариства «Київінжпроект»:

— Ще з 30-х років почали говорити про долю Либіді у центральній частині
міста. Згідно з генеральним планом 1934 — 1936 років тут планувалося
зробити каскад озер. Коли проклали каналізаційний колектор, планувалося
вивести дощову каналізацію, й паралельними колекторами скидати брудну
воду, очистити річку й дати нормальне джерело водопостачання для цих
озер. Проте це так і залишилось в планах.

Щоб відвести стоки, річку взяли в колектор, але тоді були інші норми. Її
розглядали як міський водостік, а потрібно було як річку. Зараз річка
непропускоспроможна. Коли миють вулиці в центральній частині, або
випадають полосні дощі, весь бруд тече сюди — Либідь переповнюється.
Звичайні витрати річки — кубометр-два, а під час дощів вона підіймається
на 100 — 150 кубометрів, виникають підтоплення. Треба розширювати русло,
збільшувати разів у три розміри колектора. Підвести техніку заважає
забудова. Є проблеми у відведенні найбільш забрудненої частини стоку.

Очисні споруди погані, і безліч відходів (промислові стоки, дощова
каналізація, води з несанкціонованих підключень). Дуже забруднені
притоки. Потрібні очисні споруди в її гирлі й в центрі (найбільш
забруднена частина стоку). Це буде дешевше, ніж кожного року
ліквідовувати збитки.

Плани виникають після кожного затоплення, після ліквідації наслідків,
про них забувають. Розглядалося питання скидання Либіді у шахту ( ціна
проекту 5 мільйонів доларів і 25 млн. — загальний комплекс очисних
споруд для всієї річки). Проект вирішив би водночас питання екологічного
і санітарного стану прилеглих районів. Можна робити обгінні колектори,
де б воду чистили. Такий досвід мають Франція, Росія. Для вирішення
проблеми малих річок, потрібно скласти генеральну схему цих річок в
Києві й план їх впорядкування.

Віктор ТОКАРЕНКО, начальник відділу з питань довкілля та природних
ресурсів колишнього Жовтневого району:

— Річка Либідь має протяжність таку, що зона санітарної охорони,
передбачена для неї — 25 метрів. Треба встановити для річки прибережну
смугу. Постанова Кабінету Міністрів звучить так: «Про затвердження
порядку визначення природоохоронних зон для режиму ведення господарської
діяльності». Ст. 186: «На землях міст і селищ міського типу розмір
водоохоронної зони як і прибережної міської смуги створюється з
урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення
водоохоронної зони конкретних умов забудови». Ось чому я звертаюсь iз
питанням встановити прибережну смугу, тому, що в нас є стара забудова. З
огляду на всі постанови і документи, потрібно визначитись, чи є річка
Либідь річкою. Повинен бути нормуючий документ, згідно якого я можу
вимагати прибрати ці споруди (гаражі). Я направив лист до кооперативу,
гаражно-будівельного, який розміщено на відкритій частині річки,
проінформував їх, що вони будують на території природоохоронної зони.
Вони навіть цього не знали.

Проблема Жовтневого району — побудувати каналізацію для побутових
стоків. Це не лише питання етики, а й епідеміології. На Караваєвих дачах
приватний сектор частково каналізований з Либіді. Просто парадоксальна
ситуація: є вода, яку подає Київводоканал, проте нема куди її скидати. Є
самовільні неконтрольовані підключення.

Для очисних споруд потрібні проекти на всі колектори. Ситуація тягнеться
з 1971 року. Обгінні колектори — це не вихід. Неможливо, перекрити
близько п’яти дуже великих випусків. Iз них в колишньому Жовтневому
районі два. Монтувати автономну зливову каналізацію теоретично можливо,
а ось практично…Ряд колекторів йде під підприємствами, організаціями,
установами. Програма «Київ без околиць» передбачає будівництво очисних
споруд в приватних секторах (план благоустрою столиці розписано до 2010
року). Пункт 51 цих заходів — «Будівництво каналізаційного колектора
приватного сектору». Виконавець Київводоканал, як замовник міський
бюджет… Знову кошти.

Але річку потрібно відновити. Як її не труять і не забруднюють, а все ж
— вона має чисті джерела.

Основні причини кризового стану у галузі екологічної безпеки в м.Києві

Виходячи із аналізу ситуації в Києві, можна констатувати, що головними
причинами незадовільного стану довкілля залишаються:

застаріла і недосконала технологія виробництва, та газоочисного
обладнання, що призводить до накопичення значних обсягів відходів,
надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферу та підвищеного ризику
виникнення надзвичайних ситуацій з масштабними екологічними наслідками;

діюча система регулювання в галузі охорони атмосферного повітря складна
та неефективна і, в першу чергу, це стосується нормативів на викиди та
економічного механізму.

відсутність дійових нормативно-правових механізмів регулювання
небезпечних видів діяльності;

низька екологічна свідомість населення;

відсутність дійового економічного механізму, який стимулював би
підприємства впроваджувати природоохоронні заходи;

відсутність постійного (моніторингового) контролю якості довкілля в
місцях накопичення відходів;

довготривалий підхід до розгляду екологічних проблем за залишковим
принципом з боку центральних і місцевих органів влади;

незадовільне фінансове забезпечення природоохоронних заходів;

відсутність ефективної роздільної системи збирання, зберігання та
видалення відходів.

несприятливий інвестиційний клімат в Україні.

Організації м.Києва та закордонна допомога

Приємно усвідомлювати, що природа міста не лишилася на самоті зі своєю
бідою. У Києві активно діють багато організацій, ціль яких – захист
навколишнього середовища, недопущення його подальшого забруднення і
плюндрування. Охорона природи є одним із пріорітетних завдань нашої
держави. Значна кількість питань вже зараз регулюється чинним
законодавством України. І хоча варто визнати, що деякі закони не є
досконалими і гнучкими, та все ж це крок у вірному напрямку. У Києві
діють як державні, так і недержавні природоохоронні установи.
Найактивніші з них:

Державне управління екології та природних ресурсів у м. Києві

Українське товариство охорони птахів Держуправління екоресурсів у
м.Києві

Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії

Мінекоресурсів України

Особливо хотілося б відзначити діяльність молоді та молодіжні
організації:

Всеукраїнська дитяча спілка»Екологічна Варта»;

Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи». Це добровільне
об’єднання небайдужих молодих людей, які прагнуть практично вирішувати
екологічні проблеми, задля збереження навколишнього середовища для
наступних поколінь, відкрите для всіх, хто визначив екологічні проблеми,
як пріоритетні у своїй діяльності, а екологічну свідомість — важливою
складовою світогляду ХХІ століття.

У столиці організовуються виставки, проходять конференції, з’їзди та
зустрічі. Ось невеликий перелік важливих подій, що сталися останнім
часом:

КАНАДСЬКИЙ УРЯД ФІНАНСУЄ ПРОЕКТИ ОХОРОНИ ДНІПРА

Уряд Канади та Канадське агенство міжнародного розвитку (СІДА) погодився
надати Мінекономіки та Мінекобезпеки фінансову допомогу в сумі 2,6 млн.
канадських доларів для продовження програми «Розвиток управління
довкіллям в районі басейну р.Дніпро» у 1997-2000 роках. 5 травня на
засіданні Українського комітету управління програмою було затверджено до
фінасування два нові проекти. Їх метою є впровадження пілотної установки
глибокого очищення стічних вод та створення набору біотестів,
найоптимальніших для місцевих умов. Обидва проекти виконуватимуться
українськими науковими установами. Взагалі у рамках реалізації цієї
українсько-кандської програми протягом 1994-1997 р.р. було здійснено
понад 40 проектів загальною вартістю 3,2 млн. кан. доларів.

«ЕКОЛОГІЯ — 2002»

28 січня в Києві завершилась ІІ Міжнародна виставка-ярмарок «Екологія —
2002».

У м. Києві 16 листопада 2001 р. в конференц-залі готелю «Хрещатик»
відбулася неформальна зустріч представників Данської компанії «Карл Бро»
з громадськістю. Результатом зустрічі стало започаткування спеціального
Проекту. Його метою є надання допомоги Україні у впровадженні «Конвенції
про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття
рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього
середовища» (Орхуська конвенція). Він дозволить Мінекоресурсів України
поширювати екологічну інформацію серед більш значної частини громадян та
громадських організацій.

Говорити про проблеми міста Києва можна безкінечно. Мабуть, скільки
існуватиме людина, стільки і будуть тертя між нею та навколишнім
середовищем. Тут виникає парадокс: людина, будучи частиною природи, її ж
і нищить. Питається: яка це розумна істота пилятиме гілку, на якій
сидить??? Загалом ситуацію дуже точно характеризує українське прислів’я
“Поки грім не гримне, мужик не перехреститься”.

Автор цього реферата притримується такої думки: за усіма організаціями,
фірмами, підприємствами стоять звичайні люди. Якщо вони будуть берегти
природу кожен особисто, свідомо, а не тому що “так десь там домовились,
а як порушимо, то в нас заберуть ліцензію” , то, я певен, ситуація
швидко зміниться на краще. Згадаймо стару мудрість: “Хочеш змінити світ
– почни з себе”. Хай кожна людина задумається і почне нове життя в
гармонії з природою і з собою.

Список використаної літератури:

1) Кобзар Ю.М. Оцінювання екологічної безпеки регіонального промислового
виробництва // Природокористування і охорона навколишнього середовища:
збірник наукових праць ? Київ: РВПС України НАН України, 1998.

2) Руденко Л.Г. та ін. Еколого-географічні дослідження території
України. — Київ: Наукова думка, 1990.

3) Хлобистов Є.В. Механізми забезпечення екологічної безпеки //
Природокористування і охорона навколишнього середовища: збірник наукових
праць ? Київ: РВПС України НАН України, 1998.

4) Бронштейн А.М., Литвин В.А., Русин И.Н. Экологизация экономики:
методы регионального управления. — М.: Наука, 1990.

5) Быстряков И.К. Эколого-экономические основы развития и размещения
производительных сил – К.: СОПС Украины НАН Украины, 1997 г.

Інші джерела:

1) Матеріали Прес-служби Міністерства екології та природних ресурсів

2) Столична преса:

Газета «Вечірній Київ» 28 грудня 2002р. стаття «Стариковская экология»

Газета «Хрещатик» 21 грудня 2002р. Стаття «Інформацію про довкілля не
дозувати!»

Газета «СЕГОДНЯ» 11 грудня 2001р.»Собранным за 6 лет илом в столице
накормят микробов»

Газета «Хрещатик» 6 грудня 2001р.»Підгодуємо диких птахів»

Газета «День» 26 листопада 2001 «Жива історія вмираючої річки»

3) Репортаж у телепрограмі ТСН 16 лютого, канал 1+1

4) Матеріали Радіо Свобода

5) Конституція України

Похожие записи