РЕФЕРАТ

на тему:

Антропогенна деградація біосфери

У довкіллі, що оточує організми, розрізняють абіотичні, біотичні і
антропогенні фактори, які, переплітаючись, створюють комплекс умов, де
живуть організми. Абіотичні фактори визначаються елементами неживої
природи, їх фізичним станом, хімічним складом. Біотичні фактори,
створюються сукупністю живих організмів, які є в середовищі, а
антропогенні фактори зумовлені присутністю людини та її трудовою
діяльністю.

Поки об’єми суспільного виробництва були відносно невеликими, біосфера
як активна саморегулююча система сама справлялася з неподобствами, що
супроводжували господарську діяльність, однак XX століття
характеризується значним збільшенням масштабів виробництва в усіх
галузях світової економіки, тому біосфера та цивілізація нашої планети
зараз знаходяться в небезпеці. Це не передчасна тривога, а страшна
реальність нашого буття, реальність надзвичайно сувора, смертельна, така
ж небезпечна, як загроза самознищення людства в термоядерній війні.
Тепер потрібно вже не просто переконувати людей у новому підході до
вирішення екологічних проблем, а бити на сполох.

Людство космічним вихором увірвалося в біосферу, деструктивне змінюючи
її структуру, деформуючи хід процесів, що складалися протягом багатьох
мільйонів років. Дедалі зростаюча лавина речовинного та теплового
забруднення біосфери, безповоротна втрата генофонду флори та фауни
загрожують перерости в глобальний катаклізм, який може стати найбільшою
катастрофою в історії планети. Люди починають усвідомлювати, хоч і
досить повільно, цю страшну небезпеку для природи та її ресурсів, але
зупинити, або повернути ситуацію надзвичайно важко.

Новий аспект у глобальній проблемі антропогенного впливу на довкілля —
витончення озонового шару в атмосфері і утворення так званих озонових
«дір», яке особливо інтенсивне в полярних областях планети. За останні
15 років озоновий шар на Півночі став тоншим на 6 %. Тільки з 1969 року
над забрудненими екологічно містами Канади і США шар озону зменшився на
3%, над Австралією і Нового Зеландією — на 4 %. Таке становище може
призвести до порушення екологічної рівноваги, пов’язаної з потеплінням і
підвищення середньорічної температури на 1,5-4,5 °С, з інтенсивним
таненням полярних льодів і підвищенням рівня світового океану. Отже,
медико-соцїальні наслідки зміни клімату можуть бути значно більші від
зменшення озонового шару, що екранує землю і людину від потужного
ультрафіолетового випромінювання.

Глобальний характер масштабів забруднення навколишнього середовища
досягає вже майже критичного рівня. Все живе на нашій планеті піддається
одночасній шкідливій дії хімічних, фізичних і біологічних факторів.
Джерелом хімічного забруднення є понад два мільйони хімічних сполук,
більшість з яких вважаються нешкідливими. Хибність даного ствердження
доводиться багатьма дослідами, які показують, що ці сполуки часто діють
не безпосередньо на організм, а на його потомство шляхом скорочення
чисельності виду, або повним його знищенням. До найбільш отруйних
забруднювачів навколишнього природного середовища належать сполуки
свинцю та фенолу, це ще раз було підтверджено низкою дослідів на білих
пацюках та морських свинках, яким щоденно протягом кількох місяців
давали ацетат свинцю (одній групі) та фенол (другій групі). Методами
гістохімії та гісторадіографії досліджувалися реактивні зміни під
впливом свинцю в клітинах скелета і кровотворних органів. І хоч зовнішні
прояви дії свинцю на пацюків були непомітними, у кожному випадку мали
місце істотні зміни в репродуктивній функції тварин, а саме: зародки
помітно відрізнялися між собою за розмірами, деякі з них були мертвими.
Із живих зародків розвивалися плоди з дефектами кінцівок, крім того,
були виявлені деструктивні й дегенеративні зміни в клітинах печінки,
органів кровотворення. Виявилося безліч ознак порушень у системі
біологічного самозахисту організму.

Фенол потрапляє в організм людини і тварини переважно Із питною водою. У
великій кількості викидають його у водойми промислові підприємства, де
фенол і його сполуки отруюють все живе. В дослідах підтвердилися
реактивні зміни під дією фенолу в клітинах кровотворної, хрящової та
кісткової тканин. На сьогодні з усією очевидністю доведено, що із
забрудненим навколишнім середовищем пов’язано близько 70 % усіх випадків
захворювань, близько 60 % випадків неправильного фізичного розвитку
дітей і більш як половина випадків смерті (Д.К. Соколова, 1986).

Високі концентрації широкого спектру токсикантів призводять до високих
рівнів захворюваності серед населення: у містах, де розташовані
підприємства металургійної промисловості, на 100 тисяч населення серед
чоловіків — 96,1, а серед жінок- 12,7 випадків раку легень; у містах, де
знаходяться машинобудівні підприємства, випадків раку легень серед
чоловіків 54-58 , серед жінок 6,2-7,9 випадків на 100 тисяч населення; у
містах з підприємствами кольорової металургії виявлено порушення
репродуктивної функції, наявні токсикози, спонтанні аборти, вроджені
дефекти розвитку, а кількість мертвонароджених в 2-2,5 раза більша, ніж
в контрольному місті (Сімферополь — 0,38 %). Дані свідчать про те, що
випадки мертвонародження в Запоріжжі становлять 0,88 %, в Маріуполі
(чорна металургія) — 1,17″%, в Норільську (кольорова металургія) — 1,12
%, в Кемерово (вугільна промисловість) — 0,91 %. Згідно з науковими
публікаціями можна виділити і нові екологічні захворювання: синдром
бронхіального спазму (Ангарськ, Сибір), алопе-цІя (Чернівці),
поліневропатія (Уральський район).

В Україні промислові джерела щорічно викидають в атмосферу понад 10 млн.
тонн токсичних хімічних сполук, скидають у водойми 2,5 млрд м3
забруднених стічних вод. В 43 містах, де проживає 30% населення країни,
рівень забруднення повітряного басейну значно перевищує граничне
допустимі концентрації (ГДК). За останні роки в міських стічних водах в
10,8 раза зросла кількість свинцю, у 5,2 раза — міді, в 4,8 — нікелю, в
3,7 — цинку.

Головну небезпеку для здоров’я людини становлять відпрацьовані гази
двигунів автомобілів, які містять до 200 різних компонентів, багато з
яких токсичні. На населення впливають оксид вуглецю, оксид азоту,
вуглеводні, сажа, діоксид сірки, сірчистий ангідрид, сірчистий газ та
вуглець. При 12 хвилинному впливі оксиду вуглецю в концентрації 5,8
мг/м3 у піддослідних волонтерів спостерігаються зміни біопотенціалів
головного мозку. Оксиди азоту руйнівно діють на легені людини. Свинець
вражає всі органи і системи, а не тільки вибірково впливає на нервову
систему. Сажа, як і будь-яка тверда речовина, подразнює дихальні шляхи
людини, знижує видимість на дорогах, стає переносником поліциклічних
вуглеводнів. При перебуванні людини в середовищі з концентрацією
сірчистого газу 0,01 % спостерігаються подразнення слизової оболонки
горла, а при наявності 0,04 % діоксиду сірки вже через 3 хв настає
загальне отруєння організму. Забруднення атмосфери вихлопними газами
автотранспорту є вагомою причиною виникнення злоякісних пухлин у людей,
що підтверджується також і німецькими вченими. Порівнюючи кількість
автомобілів з смертністю від злоякісних пухлин у Німеччині, встановили,
що в 1900 році від раку легень вмирав кожний 30, в 1930 — кожний 8, в
1971 — кожний 5, в 2000 році кожний 4 (за прогнозом).

Із забрудненням води важкими металами, зокрема сполуками кадмію, ртуті,
пов’язують розвиток тяжких їнтоксикацій серед населення. Так, у 1956 р.
описано епідемію під назвою хвороба Мінамати, яка виникла внаслідок
вживання населенням узбережжя затоки Мінамата (Японія) риби і
ракоподібних (основних продуктів харчування місцевого населення),
забруднених, як з’ясувалось, ме-тилртуттю, що у підвищених концентраціях
викидалася у море хімічним заводом.

Значною мірою забрудненню довкілля сприяє хімізація сільського
господарства. Щорічно в грунти України вноситься 170 тис. тонн
пестицидів, 150 тис тонн мінеральних добрив. З ними в грунт поступає
1800 тонн свинцю, 400 тонн кадмію, 2200 тонн цинку, 200 тонн міді.

Останнім часом з’явилося багато доказів зв’язку між використанням
хімікатів у сільському господарстві та раковими захворюваннями.
Впровадження гербіцидів призвело до забруднення 90 % поверхневих вод.
Найбільший процент випадків отруєння викликається фосфорорганічними
сполуками.

У зв’язку із широким застосуванням у побуті та в умовах виробництва
полімерних матеріалів у науковій літературі все частіше з’являються
повідомлення про негативний вплив на здоров’я людини
соціально-побутового й виробничого середовища. Так, відчуття
дискомфорту, серцево-судинні порушення, приступи бронхіальної астми,
алергічні реакції, гіпертензію тощо відмічають у людей, які в умовах
житла тривалий час контактують з полімерними матеріалами.

Значної шкоди навколишньому середовищу в Україні завдає різне сміття.
Зібралося його майже 20 млрд тонн, воно займає територію більше 130 тис
га. А це означає, що продукти розпаду його забруднюють повітря,
потрапляючи в грунт і у воду, роблять їх непридатними для використання
(О. Зарічна, 1997).

Особливої уваги заслуговують забруднення довкілля радіоактивними
речовинами. Людина постійно піддається впливу природного радіоактивного
фону, зумовленого космічними променями і випромінюваннями природних
радіоактивних речовин, які містяться в гірських породах, грунті, воді,
повітрі, тканинах рослинних і тваринних організмів.

Отже, як бачимо антропогенний вплив є вкрай великим на природне довкілля
і у більшості випадків цей вплив є негативним. Тому людство потрібно
досить уважно стежити за наслідками своєї діяльності і робити все
можливе, щоб антропогенний вплив на природне довкілля був найменшим і
найшкідливішим.

Список використаної літератури

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної
екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с.

2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. //
Навч. посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с.

3. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. —
Львів: ЛДУ, 1994. — 160 с.

4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків:
ХДАМГ, 1999. – 416 с.

5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./
Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев В. А.
— К.: Юрінком їнтер, 1997. — 704 с.

6. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.

7. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, — К.: МАУП, 2000. – 238
с.

8. Кучерявий В.П. Екологія, — Львів: Світ, — 500 с.

9. Одум Ю. — Экология. — М.: Мир, 1986. — Т. 2.

10. Основи екології та соціоеколотії. // Навч. посібн. під. ред.
Назарука М.М. — Львів: «За вільну Україну», 1997, — 210 с.

Похожие записи