Реферат на тему:
Сучасний рівень світової бібліотечної діяльності: етап інституалізації.
Системна організація діяльності бібліотек
На сучасному етапі світова цивілізація набирає чіткості
постіндустріального, інформаційного суспільства. Широкомасштабні
інформаційні програми в різних країнах підтримуються державою та
громадськістю. Про це свідчать закони щодо бібліотечного обслуговування
і будівництва. Це і “Пам’ять Америки” – програма розроблена Бібліотекою
конгресу, і програма розвитку Національної бібліотеки Франції, нової
бібліотеки в Олександрії (Єгипет). Існують і місцеві програми,
спрямовані на вирішення соціальних проблем за допомогою бібліотек.
Міжнародні програми НАТІС (національна система інформації) та ЮАП
(загальна доступність видань) передбачають створення таких інформаційних
систем, які дозволяли б кожному бажаючому одержати необхідні вітчизняні
та зарубіжні видання.
Створення бібліотечних та інформаційних систем національного та
світового рівня, реалізація бібліотечних програм, розвиток
бібліотекознавства, розповсюдження професійних знань, бібліотечна
освіта, преса – усе це є сформованими частинами БСІ.
Широке розповсюдження в світовій практиці одержав варіант, коли різні
системи бібліотек й інформаційних органів, архівів внаслідок
нерозривності їх зв’язків і взаємодії поетапно, організаційно і
функціонально зближуються до повного злиття в єдину систему доступної
інформації. Очолюють цю систему національні бібліотеки країни.
Наприклад, у США – Бібліотека конгресу, в Великобританії – Британська
бібліотека, в Росії – Державна бібліотека Росії, в Україні – Національна
бібліотека України ім. В. І. Вернадського.
Головною бібліотекою кожної країни є національна бібліотека (НБ), яка
посідає ведуче місце серед наукових бібліотек. Їх чисельність зросла,
вони стали різноманітними за видами носіїв інформації, за мовним складом
фондів.
У багатьох випадках функції національних продовжують виконувати
академічні, музейні, університетські і навіть масові бібліотеки.
З 50-х рр. роль національних виконують не окремі бібліотеки, а групи
бібліотек. Це можуть бути власні національні бібліотеки, територіальні
та спеціальні.
Національна бібліотека – центральний інститут, від стану якого значною
мірою залежить рівень бібліотечно-інформаційного обслуговування в
країні. Сьогодні НБ зазнають динамічного розвитку, який залежить від
конкретних умов окремої держави. В останні десятиріччя НБ перетворились
у науково-інформаційні центри з широким використанням новітньої техніки,
створеними галузевими і багатогалузевими інформаційними центрами, що
значно підвищує якість інформаційного обслуговування держави і
суспільства в цілому. НБ – це головна, універсальна чи спеціалізована
бібліотека держави, що забезпечує її потреби в національних і світових
документах, здійснюючи:
– формування фонду іноземних документів;
– формування фонду вітчизняних документів на основі принципу вичерпної
повноти комплектування;
– створення джерел бібліографічної інформації на основі принципу
загальнодержавного за територією й універсального за тематикою охоплення
відомостей, що включаються;
– обслуговування документами і бібліографічною інформацією, що
ґрунтується на поєднанні принципів загальнодоступності та пріоритетності
задоволення запитів, пов’язаних з вирішенням завдань державного
значення;
– міжнародне бібліотечне співробітництво шляхом виконавчого й
організаційного забезпечення участі країни у всесвітніх бібліотечних
програмах.
Університетські бібліотеки
На сучасному етапі розвитку бібліотечної діяльності серед наукових
бібліотек великого значення набули в усіх країнах бібліотеки
університетів – найбільші після національних і найкраще розвинені.
Загальні завдання УБ – забезпечення навчального процесу і
науково-дослідної роботи університету. УБ функціонують згідно з
бібліотечними законами країни чи регіону, законодавствами про вищу
освіту статутом університетів… У деяких університетах створена єдина
система бібліотек, що складається з центральної і бібліотек факультетів,
інститутів та інших підрозділів. Така практика характерна для УБ України
і країн Східної Європи. У ряді капіталістичних країн, що розвиваються,
функціонує децентралізована система, при якій факультетські бібліотеки
мають адміністративну і бюджетну самостійність. У більшості УБ фонд
поповнюється за рахунок купівлі літератури і дарів, завдяки міжнародному
книгообміну. Фонд відділів, що обслуговують студентів, складається з
підручників, навчальних посібників, додаткової літератури за навчальними
програмами, довідників періодичних видань та іншої навчально-методичної
літератури. В УБ використовують систематичне, форматне і нумераційне
розміщення, Ці бібліотеки мають розвинені системи каталогів –
алфавітних, систематичних… У ряді УБ розробляються програми
автоматизації бібліотечних процесів. У деяких країнах рівень (США,
Швейцарія, Швеція) рівень автоматизації досить високий, але інформаційні
послуги часто утруднюються, оскільки вони платні.
Спеціальні бібліотеки
Це розповсюджена група бібліотек, що відрізняють великою
різноманітністю: галузеві, державні, громадські, установ і організацій,
приватних компаній та окремих громадян. Серед спеціальних бібліотек
окремо виділяються бібліотеки промислових підприємств, мета яких –
своєчасна інформація про новітні досягнення науки і техніки. Тому
головною роботою цих бібліотек є придбання нової літератури, періодичних
видань. Сучасний стан, організація і діяльність спеціальних бібліотек
свідчить про те, що характерною рисою їх розвитку сьогодні є координація
діяльності у державному та регіональному масштабах. Зараз
спостерігається зближення спеціальних бібліотек з іншими бібліотеками –
універсальними науковими і масовими інформаційними службами.
Публічні бібліотеки
Сьогодні в усіх розвинутих країнах прийняті закони про публічні
бібліотеки як освітні центри. Закони координують роботу публічних і
шкільних, публічних і наукових бібліотек. Приділяється увага формуванню
єдиних систем бібліотечного обслуговування, які створюються шляхом
централізації мережі бібліотек.
Публічні бібліотеки в усіх країнах світу задовольняють громадські
інформаційні потреби. Сьогодні публічні бібліотеки в багатьох країнах
переживають фінансові труднощі, бо їх стан залежить від ряду чинників:
це і коливання економіки країни і соціально-психологічні умови в
суспільстві. Фінансові труднощі ведуть до зниження масштабу роботи,
скорочення комплектування, згортання кількості філіалів.
Системна організація діяльності бібліотек
Системність притаманна будь якому соціальному явищу, в тому числі
бібліотечній сфері діяльності. Вона характеризується структурованістю,
цілеспрямованістю, взаємозв’язками, функціональною диференціацією,
цілісністю, динамічністю. Відповідно до розвитку суспільних відносин
посилюється системність як об’єктивний фактор соціального існування.
Вона задасться зовнішніми факторами і факторами саморозвитку.
Бібліотечна організація, не зважаючи на схожість
функціонально-діяльнісних рис, мають безліч специфічних рис, що
обумовлюють необхідність типологізації (тобто розподіл сукупності
бібліотек, яка вивчається, на групи). Це дозволяє знаходити засоби їх
ідентифікації. «Тип» та «вид» виступають як основні одиниці типології
бібліотеки, що згруповані за основною типологічною ознакою, складають
тип, а створені в процесі подальшої деталізації – види та підвиди
бібліотек.
Бібліотеки можуть поділятися: за цільовим призначенням, контингентом
споживачів, тематичним, видовими складом фондів, за його обсягом, за
належністю до суспільної підсистеми, місцем і роллю у бібліотечній
системі, юридичною самостійністю тощо.
«Типи» і «види» бібліотек – рухомі категорії, становлять, в деякій мірі,
абстрактні утворення, і мають властивість змінюватися.
Найбільш популярним є класифікаційний ряд – національні, публічні,
навчальні, академічні, спеціальні бібліотеки. З точки зору соціального
призначення його можна звести до двох типів бібліотек — універсальні та
спеціальні. Подальше видове групування відбувається за функціональним
призначенням й визначається трьома групами факторів : формальними,
змістовими, системними.
За формальними ознаками бібліотеки поділяються на державні (регіональні,
міністерств і відомств); муніципальні (міські, районні, сільські;
наукових, освітніх, спеціальних навчальних закладів; підприємств,
установ; громадських об’єднань; приватні.
Змістовні ознаки визначають функції бібліотеки, спрямовані на
задоволення інформаційних потреб конкретного напряму, конкретної групи
споживачів, конкретними фондами.
Системні ознаки визначають видову характеристику бібліотек з точки зору
її місця та ролі у системі бібліотек : центральні, галузеві,
територіальні бібліотеки, депозитарії, опорні, головні низові, філії
бібліотечні пункти.
Відповідно до статусу в системі управління бібліотечною сферою:
державна, національна бібліотека; в області – обласна; в районі –
центральна районна; в місті – центральна міська бібліотека; в галузі –
центральна галузева бібліотека.
З сукупності різних бібліотек за типовидовими ознаками складаються
бібліотечні мережі: державні, галузеві, відомчі.
Вся сукупність існуючих у державі бібліотек створює бібліотечну систему,
яка є частиною ВСІ, поєднується загальними цілями, завданнями розподілом
функцій, загальними бібліотечними ресурсами, науковими дослідженнями,
окремою інформаційною інфраструктурою.
Принципами організації і функціонування бібліотечної системи є:
загальнодоступність, пріоритет читацьких потреб і потреб в інформації,
сполучення централізації й децентралізації, координація й кооперація
бібліотек, державно-громадський характер, інтеграція за
функціонально-діяльнісним рівнем.
Взаємодія бібліотек, як сукупність певних зв’язків, відносин,
співробітництва бібліотек з метою повного задоволення потреб суспільства
і особистостей. Взаємозв’язок бібліотек здійснюється у різних напрямах
діяльності бібліотек і на різних рівнях їх організації.
За масштабами бібліотечні зв’язки бувають внутрівідомчі, міжвідомчі
(галузеві і міжгалузеві).
Вищим рівнем взаємозв’язків в бібліотечній системі є інтеграція як
фактор рівномірності, сталості, створення умов найбільш повного та
ефективного застосування бібліотечних ресурсів.
Бібліотечна галузь – це сфера соціально-комунікативної діяльності, яка
спрямована на забезпечення суспільних потреб в документах, інформації,
знаннях. Бібліотечна галузь входить до інформаційного сектору економіки,
бо містить інтелектуально-інформаційні ресурси, що визначають в наш час
подальший науково-технічний, соціальний розвиток суспільства.
Інформаційні ресурси бібліотечної галузі характеризуються:
забезпеченістю типовидовим розмаїттям бібліотечних установ, їх
функціонуванням як системної єдності; забезпеченістю
документально-інформаційними фондами; забезпеченістю кадрами і
матеріально-технічною базою. Розвиток ресурсів бібліотек обумовлює
рівень і відповідність виконання бібліотеками свого суспільного
призначення.
Організація і функціонування бібліотечної групи супроводжується
спеціалізацією бібліотек. Вона передбачає розмежування, розподіл сфер
діяльності у формуванні і застосуванні відповідних видів бібліотечних
ресурсів і задоволенні відповідних інформаційних потреб. Можна назвати
спеціалізацію бібліотечних мереж, окремих бібліотек та внутрішню
бібліотечну спеціалізацію.
Характерною рисою організації, функціонування та управління бібліотечною
галуззю є централізація. Централізація передбачає жорстку субординацію,
ієрархію структур, завдань, розподіл ресурсів, які задаються вищими
бібліотечними структурами нижчим. Превалювання централізації над
саморозвитком бібліотек і мереж може виступати фактором гальмування їх
розвитку.
Централізація в повній мірі доповнюється децентралізацією, яка є
результатом розвитку самоуправління у межах компетентності бібліотек.
Вона дозволяє приймати оперативні рішення в умовах динамічних змін,
підвищує гнучкість, рівень адаптації бібліотечної системи.
Формування і використання бібліотечних ресурсів будується на
усвідомленні доцільності узгодження дій. Посилення координації і
кооперації в бібліотечній галузі обумовлені переорієнтацією цілей
діяльності бібліотек із збереження документів на забезпечення доступу до
інформації і знань в будь-якій їх формі. Вони є умовою підвищення
системних властивостей бібліотечної підсистеми.
Література:
Бібліотекознавство: теорія, історія, організація діяльності бібліотек:
Підручник. – X., 1993. 176 с.
Каліберда Л. Загальне бібліотекознавство: Навч. посібник. – К., 1998.
-192с.
Чачко А. Бібліотечна професіологія: Навч. посібник. – К., 1996. – 120 с.
Алтухова Г. Професcиональная етика библиотекаря. – М., 2000. -102 с.
Балика Д. Бібліотека в минулому. – К., 1925. – 117с.
Бібліотека в демократичному суспільстві: 3б. матер. Міжнар. наук. конф.
/ КДІК. – К., 1995. – 201 с.
Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні: 3б. наук.
праць / КДУКІМ. – К., 1998. – 108 с.
Ільганаєва В. Бібліотечна освіта: нова парадигма розвитку.– К., 1996.
-255с.
Ільганаєва В. Бібліотечна сфера – соціальний інститут // Бібл. Вісник.
-1994 -№3.-С. 2-5.
Костенко Л. Інформаційно-комунікативні ресурси бібліотек АН України //
Бібл. Вісник. – 1993. № 3-4. С.55-58.
Пашкова В. Інтелектуальна свобода та доступ до інформації в бібліотеках:
Зарубіжний досвід. -К., 1998. -70 с.
Сенченко Н. Библиотеки и компьютери. – К., 1990. – 226 с.
Слободяник М. Наукова бібліотека: еволюція структури і функцій. – К.,
1995.– 268с.
Україна бібліотечна. – К., 1996. – 92 с.
Українська бібліотечна асоціація: Документи і матеріали.- К., 1998. – 78
с.
Чачко А. Библиотечний специалист: особенности труда и
профессионализации. – К., 1986. – 192 с.
Чекмарьов А., Костенко Л., Павлуша Т. Національна система електронних
бібліотек. – К., 1998. – 50 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
