Реферар на тему:

Методика додаткового фінансування

Мета заняття: отримати знання про джерела додаткового фінансування
бібліотек, визначити перспективність їх використання в бібліотечній
практиці.

Короткий зміст теми заняття:

характеристика джерел додаткового фінансування

благодійництво

меценатство

спонсорство

міжнародні доброчинні фонди, благодійні фонди

приватні пожертви

платні послуги бібліотек

розпродаж

установчі,членські внески,

спеціальні події,

індаумент

 

Дiяльнiсть бiблiотек по розвитку зв’язкiв з громадськiстю та пошуку
позабюджетних коштiв — процес довготривалий i вимагає терпiння,
напруженої працi, безперервних i послiдовних зусиль для досягнення мети.
Тут потрiбен пiдприємницький грунт, творчiсть, наполегливiсть. В основу
кампанiї по залученню коштiв слiд закласти такі фундаментальнi чинники.

Правильний вибiр лідерiв (кадрiв).

Добре опрацьований план та переконливу мету (для чого потрiбнi кошти).

Пропонована методика може бути використана бібліотеками як базова.

Кадри i структура управлiння

В будь-якiй роботi вирiшальна роль належить кадрам. Роботою по залученню
коштiв i по зв’язкам з громадськiстю в бібліотеці мусять займатись
небайдужi, творчi люди, якi не бояться нiчого нового, здатнi
експериментувати, знати i використовувати рiзнi методи спiлкування,
постiйно пiдвищувати свою квалiфiкацiю, працювати над собою. Детально
вимоги до кадрiв розглядатимуться пiзнiше. Керiвник бiблiотеки повинен
спочатку сам проникнутись необхiднiстю проведення роботи по залученню
коштiв i розвитку зв’язкiв з громадськiстю, а також бути її iнiцiатором.

Практика показує, що у великих бiблiотеках створюються спецiальнi
вiддiли, менших — ця робота доручається головним спецiалiстам,
залучаються до неї методисти, актив бiблiотеки, створюються громадськi
об’єднання “Друзi бiблiотеки”.

Закордонний досвiд свiдчить, що здебiльшого в бiблiотеках створюють
спецiальнi вiддiли, якi займаються залученням коштiв, — вiддiли розвитку
і по зв’язкам з громадськiстю. Роботою по збиранню коштiв в США
займаються, як штатнi працiвники, так i добровольцi. В управлiннi
бiблiотеками США вiдображається типова для американського суспiльства
вiра в приватну iнiцiативу, пiдприємництво, а не в державну владу.
Система управлiння побудована так, що громадськiсть вiдiграє головну
роль в управлiннi, розподiлi та залученнi коштiв. Управлiння на рiзних
рiвнях здiйснюють на громадських засадах — Нацiональна комiсiя по
бiблiотекам та iнформацiї (загальнодержавний рiвень), Нацiональний
комiтет книги, Рада по бiблiотечним реcурсам, Американська Бiблiотечна
Асоцiацiя (федеральний рiвень), Бiблiотечнi агентства штату, Бiблiотечнi
Ради, або Бiблiотечнi кураторiуми (мiсцевий рiвень), “Гуртки друзiв
бiблiотеки” (рiвень конкретної бiблiотеки). На цi органи накладаються
консультативнi функцiї, вони представляють iнтереси штату, громадськостi
i користувачiв, а не адмiнiстрацiї бiблiотеки, вони визначають
бiблiотечну полiтику i вiдповiдають за стан бiблiотечної справи на
своєму рiвнi. Члени цих органiв не завжди професiонали i представляють
рiзнi групи населення та вiдстоюють iнтереси бiблiотеки i користувачiв.

Система управлiння українськими бiблiотеками вiдрiзняється вiд
американської i в основному здiйснюється державними органами без участi
громадськостi, тому американський досвiд заслуговує на увагу. Кожна
бiблiотека в Америцi щорiчно повинна довести керуючому органу
необхiднiсть фiнансування саме в такому розмiрi, потрiбному для неї. Це
вимагає вiд бiблiотек розробки програм, стратегiчних планiв, що
мобiлiзує їх сили, потребує аналiзувати своє становище, активiзувати
резерви для залучення коштiв, щоб iснувати. І допомогає тут маркетинг.

Вищеназванi громадськi органи керiвництва бiблiотечною справою в США не
тiльки визначають бiблiотечну полiтику, захищають їх iнтереси, а й
збирають кошти для бiблiотек, спонсують рiзнi заходи, пiдтримують
зв’язки з громадськiстю, органiзують розпродаж i збирання книг тощо. В
Америцi саме “Друзi бiблiотек” збирають найбiльше коштiв, допомагають в
роботi бiблiотеки, а штатнi працівники виконують направляючу роль і
також займаються суто професiйними проблемами. Прослiдкувати вищесказане
можна на прикладi Нью-Йоркської бiблiотеки, де тiльки назви комiтетiв
бiблiотеки, якi очолюють волонтери, помічники на громадських засадах,
розкривають сфери їх дiї: “Зберiгання”, “Екскурсiї по бiблiотецi”, “Стiл
iнформацiї (довiдок)”, “Зустрiч користувачiв та допомога їм в розшуку
необхiдного вiддiлу”, “Правова пiдтримка”, “Бiблiотечнi iнформацiйнi
видання”, “Лiтературнi зустрiчi”, “Друзi бiблiотеки”, “Служба
громадської пiдтримки”, “Бiблiотечний магазин” та iн.

Для американських бiблiотек характерною рисою є те, що тiльки професiйнi
роботи здiйснюються фахiвцями, а решта проводиться тимчасовими
працiвниками — непрофесiоналами, студентами тощо. Читачiв в бiблiотецi
привчають все робити самоcтiйно: знайти книжку в електронному каталозi,
взяти її з полицi в читальному залi або сховищi, куди для всiх вхiд
вiльний. Бiблiотекар комплектує фонд, обробляє (заслуговує на увагу
система обробки книг, заснована на тому, що будь-яка нова книга в
державi обробляється один раз в електронному варiантi, i кожна
бiблiотека спочатку перевiряє на предмет її наявностi в електронному
каталозi центру OCLC i тiльки в разi вiдсутностi самостiйно вносить данi
про нову книгу в каталог OCLC), надає допомогу i консультацiї. Тому
незвичним для нас є, наприклад, те, що в технiчному
бiблiотечно-iнформацiйному центрi Грейнджера Iллiнойського унiверситету
(багатоповерхова бiблiотека на 1200 читацьких мiсць, дев’ять читальних
залiв) працює п’ять бiблiотекарiв та чотири технiчних робiтника. В
центрі діє довiдково-iнформацiйна служба, яка надає консультативну
допомогу, а решта — це повна самостiйнiсть.

У зв’язку з тим, що для бібліотек збираються великі кошти вiддiлами
розвитку бiблiотек і з різних джерел, вони мають розгалужену структуру.

В Українi i Росiї подiбнi структурнi пiдроздiли вже почали створюватись.
Такий досвiд є в Бєлгородськiй, Донецькiй ОУНБ. Вiддiли мають по 1-2
бiблiотекаря, але саме життя вимагатиме розширення цього напрямку роботи
i збiльшення штатiв.

В Америцi вважають, що чим бiльше людей займається збиранням коштiв, тим
бiльше коштiв буде зiбрано. Тому i вiддiли розвитку в бiблiотеках мають
таку структуру, яка дозволяє охопити рiзнi джерела поповнення бюджету
бiблiотек. В цій роботі активно використовується допомога громадськостi.
Число добровольцiв, якi збирають кошти для бiблiотек, постiйно зростає.
Наприклад, Нью-Йоркська публiчна бiблiотека має 300 добровольцiв, якi
збирають для неї кошти, при загальному штатi бiблiотеки — 200 чоловiк. У
1995 р. добровiльнi помiчники вiдпрацювали в бiблiотецi 60 тисяч годин.
Умовно волонтерiв-помічників бiблiотек можна подiлити на 3 групи:
колишнi спiвробiтники бiблiотеки, в тому числi бiблiотекарi-пенciонери,
якi бажають продовжувати активну дiяльнiсть; студенти i молодi люди, якi
ще не визначились у виборi свого життєвого шляху i намагаються
випробувати себе в рiзних видах дiяльностi; молодi жiнки, якi виховують
малих дiтей i страждають вiд недостатностi у спiлкуваннi, а також
дружини iмiгрантiв, якi не мають дозволу на роботу. Основна причина
звернення до роботи волонтера для бiльшостi — необхiднiсть у
спiлкуваннi, соцiальнiй активностi, потреба вiдчувати себе корисним для
iнших. Для молодих це дає можливість отримати певнi навички i
рекомендацiї для пошуку роботи. Все це не притаманне бібліотекам
України, але врахування цих моментів допоможе залучити додаткові кошти.

Планування

Дiєвiсть роботи по залученню коштiв залежить вiд ретельного планування,
детальної розробки фандрейзингової концепцiї, рекламної кампанiї,
визначення майбутнiх донорiв. Будь-яка органiзацiйна дiяльнiсть,
нацiлена на пошук додаткових джерел фiнансування, починається з
планування. Кожна успiшна справа грунтується на здоровому плануваннi, i
тому для бібліотек важливо оволодiти витонченим мистецтвом планування, в
якому найважливiше навчитись аналiзувати i оцiнювати ситуацiю, визначати
сильнi та слабкi сторони бiблiотеки i, найголовнiше, вміти робити
висновки з її недолiкiв. Розробка плану починається з визначення мети,
лiдерiв, проведення маркетингових дослiджень, розробки органiзацiйної
стратегiї, визначення донорiв та добровольцiв, розкладу роботи,
формування штату i бюджету.

Для визначення мети та мiсiї бiблiотеки проводиться аналiз за схемою:

що представляє собою бiблiотека, чому вона iснує, iсторичне минуле,
визначити програми бiблiотеки, кого обслуговує i який стиль керiвництва,
провести ретельнi дослiдження з метою оцiнки бiблiотеки та її оточення:
внутрiшнього (мiсія бiблiотеки) — штат, його якiсть, фiнансовий стан,
матерiальна база, технiчнi ресурси; зовнiшнього (все, що поза межами
бiблiотеки) — економiка, мiсцезнаходження, задоволенiсть читачiв, оцiнка
конкурентiв;

зробити аналiз отриманих даних та можливостей вiддiлу з питань розвитку,
визначити прiоритетнi напрямки розвитку бiблiотеки i розробити детальний
бюджет з визначенням, скiльки буде залучено коштiв, з яких джерел. Все
це узагальнюється в концепцiї або в стратегiчному планi. Концепцiя дає
загальнi напрямки роботи, прiоритети по залученню коштiв. Стратегiя дiй
розробляється в стратегiчному планi на 2-3 роки, де окреслюються
довгостроковi проекти.

Рiчний або тактичний план деталiзує роботу по залученню коштiв з
конкретними даними: скiльки буде отримано коштiв, звiдки i скiльки треба
витратити, щоб їх залучити. Бо спочатку треба щось вкласти самим, щоб
потiм була вiддача. При плануваннi передбачається досягнення конкретної
мети, враховуються трудовi та iншi ресурси, якi сприятимуть залученню
коштiв. Окрiм фiнансових витрат, вказуються конкретнi термiни. В
будь-якому графiку, розумiється, треба визначити прiоритети. План
повинен бути гнучким з можливiстю внесення коректив, якщо вимагає життя.

До процесу планування залучається штат бiблiотеки. План обговорюється в
колективi, бо бiльшiсть найцiкавiших iдей народжується колективно, i
коли вiн став загальновиробленою концепцiєю, то i виконання його
спiльне. Обговорений план — це запорука його пiдтримки. Практика
доводить, що необхідно розпочинати з невеличких планiв, конкретних дiй i
реально оцiнювати свої можливостi.

Ефективний план органiзацiї по збиранню коштiв передбачає три елементи:
визначення потреб бiблiотеки, пiдтримку з боку адмiнiстрацiї,
затвердження бюджету на залучення коштiв.

Сутнiсть процесу пошуку додаткових джерел фiнансування полягає в тому,
що одна особа повинна звернутися до iншої по допомогу. Вiдсутнiсть
пожертв може пояснюватись тим, що нiхто не звернувся з вiдповiдним
проханням. Джоан Худ розглядає цей процес, як “вулицю з двостороннiм
рухом”. Найбiльш сприятливi можливостi в цьому процесi виникають тодi,
коли рух починається у двох напрямках — бiблiотеки до донора i навпаки.
Друга частина цього руху виникне тiльки тодi, коли широкого
розповсюдження досягне перша, тодi настане час, коли донори самi будуть
йти до бiблiотеки, щоб зробити свої внески.

Але перед цим необхiдна велика робота по зв’язкам з громадськiстю. В
кожному конкретному випадку прохання допомогти акцентується увага на
потребах, iснуючих в суспiльствi, а не на iнтересах самої бiблiотеки.
Розроблена програма може бути тiльки тодi ефективною, коли потреби
донора i суспiльства спiвпадають, а також iнколи, коли потреби донора
задовольняє бiблiотека i його спонсорство є своєрiдною подякою та
бажанням сприяти подальшому розвитку бiблiотеки.

Автором розроблена методика збирання коштiв, яка передбачає декiлька
етапiв i необхiдних компонентiв, що вiдiграють вирiшальну роль у цьому
процесi.

Iдентифiкацiя

Ідентифікація — це визначення потенційних джерел фінансування. Для її
проведення необхідно визначити:

за рахунок чого можна поповнити бюджет

що може бути допомогою

коло тих, хто може допомагати бібліотеці.

Найголовнiшими джерелами додаткового фiнансування для бiблiотек є
благодiйництво, меценатство i спонсорство.

Благодiйництво, як бiльш широке поняття, передбачає добровiльну
безкорисливу допомогу вiд будь-кого i у будь-якому виглядi.

Законодавча база благодiйництва та його основи закладенi в Законi “Про
благодiйництво та благодiйнi органiзацiї” . Знання Закону дає можливiсть
чiтко визначити основнi напрямки благодiйництва, знати органiзацiйну
структуру благодiйних органiзацiй, форми допомоги тощо.

Сприяння розвитку культури є одним з напрямкiв благодiйництва. Форма
здiйснення благодiйництва, як передбачено Законом, може бути у виглядi:
одноразової або систематичної матерiальної та iншої допомоги;
фiнансування конкретних цiльових програм; допомоги на основi договорiв
(контрактiв) про благодiйну дiяльнiсть; дарування або дозволу на
безкоштовне (пiльгове) використання об’єктiв власностi; дозволу на
використання своєї назви, емблеми, символiв; подання допомоги
безпосередньо особистою працею, послугами чи передачi результатiв
особистої творчої дiяльностi; прийняття на себе витрат по безкоштовному
повному або частковому утриманню об’єктiв благодiйництва, iнших заходiв,
не заборонених законом.

Закон регулює податковi пiльги для тих, хто займається благодiйництвом.

Донецька ОУНБ з метою привернення уваги до себе i залучення благодiйної
допомоги створила Благодiйний фонд “Бiблiотека”. Проведена презентацiя
фонду дозволила залучити благодiйникiв, сьогоднi в фонд перераховують
допомогу рiзнi органiзацiї, до яких звертається бiблiотека. В угодi по
комплексному обслуговуваннi пiдприємств передбачена добровiльна
допомога. Серед читачiв збiр коштiв до фонду проводиться шляхом
встановлення в холi бiблiотеки спецiальної скарбницi для пожертв.

Всi ювiлейнi подiї — теж привiд для залучення коштiв. До 70-рiччя
бiблiотеки було продумано ряд заходiв, звернень, що поповнило
Благодiйний фонд. Отже фонд є тiєю структурою, яка сприяє залученню
коштiв.

В Америцi благодiйництво має давнi коренi, цьому сприяє законодавство,
яке розроблене як заохочуюча система. Держава визначає прiоритети
благодiйництва, надає систему пiльг при оподаткуваннi, тому вiддавати
кошти вигiдно. Друга позитивна риса американського законодавства — що
кожен бажає знати, куди йдуть його податки, а система благодiйництва дає
можливiсть знати, як витрачаються кошти, переданi як благодiйна
допомога.

Таким чином, благодiйництво — прiоритетне джерело поповнення бюджету
бiблiотек.

Меценатство, як форма допомоги, було розвинуте в дореволюцiйнiй Українi,
сьогоднi тiльки починає відроджуватись. Наше суспiльство ще не настiльки
багате, щоб меценатство отримало широкого розповсюдження. На жаль,
прошарок багатих людей ще досить малочисельний i не бажає показувати
свої прибутки i вiддавати їх.

В Америцi меценатство досить поширене явище. За рахунок меценатiв
будуються примiщення бiблiотек, вiдкриваються бiблiотеки, закуповується
технiка тощо.

Спонсорство, як допомога небезкорисна, передбачає рекламу або
популяризацiю спонсора. В багатьох фiрмах спонсорство — це форма
стимулювання продажу. Завдяки спонсорству фiрма ставить мету затвердити
у потенцiйних покупцiв позитивний образ. Бiльшiсть фiрм, якi рахують
свої кошти, передбаченi на рекламу, розумiють, що спонсорство як форма
“паблiк рiлейшнз” допомагає з меншими витратами досягти бiльших
результатiв у продажу i стати вiдомим покупцям, затвердити в уявленнi
покупцiв iмiдж благодiйника. В кожної фiрми є спецiальний бюджет на
спонсорство, тому треба тiльки вчасно звернутися, переконати спонсора в
необхiдностi пiдтримати бібліотеку i довести йому, що вона забезпечить
рекламу його як спонсора. Треба вивчити комерцiйнi цiлi фiрм, компанiй i
корпорацiй i шукати обопiльну зацiкавленiсть.

Прикладiв спонсорства можна навести безлiч. Сьогоднi жоден мистецький
захiд не проходить без спонсорства. Бiльшiсть фестивалiв, конкурсiв
проводяться при сприяннi спонсорiв. В Донецьку це вiдомi мiжнароднi
конкурси “Зiрки жердини”, “Зiрки балету”, “Золотi голоси України” тощо.
Донецька ОУНБ практикує проведення регiональних, обласних заходiв (форум
“Книжкова справа Донбасу”, злiт сiльських бiблiотекарiв тощо) при
сприяннi спонсорiв. Донецька ЦБС за допомогою спонсора здiйснила
передплату перiодичних видань, забезпечила йому рекламу печаткою на всiх
передплачених виданнях з написом, хто саме допомiг бiблiотецi. Простiр
для творчостi в роботi зі спонсорами великий.

В Америцi спонсорство розповсюджене дуже широко. Методику залучення
коштiв до культурних заходiв прослiдкуємо на прикладi проведення
музичного фестивалю в Grant Park м.Чикаго. До фестивалю, який
проводиться протягом лiта, залучаються спонсори. Деякi з них можуть
стати постiйними членами (вiдвiдувачами) фестивалю, сплативши членськi
внески, i закупити постiйнi мiсця на фестивалi, таким чином зробити свiй
спонсорський внесок в фестиваль. Причому подається три види членських
внескiв вiд 350$ (250$) до 1000$ (800$), в дужках вказується сума
зменшення податку.

Пропаганда спонсорiв проводиться шляхом видання великої кiлькостi
програм фестивалю, але не звичних для України. Це своєрiдний рекламний
проспект. Тут можна побачити безлiч рекламних звернень рiзних фiрм до
фестивалю, прямої реклами, кошти за яку теж не тiльки плата за рекламу,
а i спонсорство, i головне, що цим самим фiрма утверджує себе як
благодiйну органiзацiю. Тут є також повний перелiк всiх, хто пiдтримує
фестиваль, вiд органiзацiй до приватних осiб з позначенням суми пожертви
вiд 50000$ до 1$.

Цю методику можна використовувати i бiблiотекам при пiдготовцi рiзних
значних заходiв. Бiблiотеки можуть активно включатись до проведення
мiських, обласних заходiв, якi пiдтримуються владою. I тут важливе
значення набуває лобiювання. В Донецьку є така практика, що фестивалi,
конкурси органiзує мiсцева влада, яка i залучає спонсорiв. А вони на
сьогоднi в Українi ще звикли до того, що виконують звернення влади.
Ймовiрнiсть такої допомоги зростає, коли бiблiотека навчиться лобiюванню
влади i спiвпрацi з нею.

Мiжнароднi доброчиннi фонди, благодiйнi фонди — найперспективнiше
джерело додаткового фiнансування бiблiотек. Рiзнi фонди шляхом
оголошення конкурсiв на пiдставi поданих проектiв пiдтримують
прiоритетнi напрямки розвитку держави, серед яких є i культура.
Пiдтримка видiляється у виглядi грантiв, якi надаються безповоротно.

Як правило, грант видається пiд конкретну iдею, для чого складається
проект, в якому треба переконати грантодавача (донора) профiнансувати
iдею, розроблену в проектi. Здебiльшого в проектi передбачають створення
стартової бази i надання можливостi далi реалiзувати iдею без пiдтримки
фонду, тому що жоден фонд не хоче усиновити бібліотеку, тобто стати її
постiйним донором.

Розвинутi країни свiту мають безлiч фондiв, якi створенi спецiально для
допомоги в трансформацiї до ринкових умов країн СНД.

В Америцi iснує велика кiлькiсть таких фондiв. Бiльшiсть вiдомих
компанiй створюють благодiйнi фонди. Наприклад, фонди Форда, Карнегi
тощо, в Нью-Йорку створено Центр фундацiй, який є найбiльшим в свiтi
центром з дiяльностi рiзних фондiв. Американськi бiблiотеки отримують
iнформацiю про рiзнi фонди через Iнтернет.

Сьогоднi iснують рiзноманiтнi довiдники з адресами фондiв, посiбники з
написання проектiв, для цього можна використовувати i мережу Iнтернет.

Для бiблiотек України це джерело додаткового фiнансування найбiльш
перспективне i результативне за розмiром отриманої допомоги, як правило,
гранти складають декiлька тисяч доларiв. Найголовнiше тут знайти
необхiдну органiзацiю або фонд, мати iнформацiю про оголошення конкурсу
та вчасно звернутися, а також якiсно пiдготувати пропозицiю-проект.

Бiльшicть бiблiотек України сьогоднi готують проекти, програми до рiзних
фондiв. Найбiльш активно пiдтримує бiблiотеки Мiжнародний Фонд
“Вiдродження” (МФВ). Щорiчно величезнi кошти фонду витрачаються на
бiблiотечнi програми, а саме: проекти окремих бiблiотек або спiльнi
проекти, проведення всеукраїнських, мiжнародних семiнарiв тощо.

Донецька ОУНБ це джерело фiнансування використовує досить активно.
Починаючи з 1994 року, Мiжнародним Фондом “Вiдродження” пiдтримано 4
проекти на загальну суму бiльше 16000 дол. Проекти направленi на
пiдтримку прiоритетних напрямiв: автоматизацiю бiблiотечних процесiв —
проект “Вiдкрита бiблiотека мiж Сходом i Заходом” (9193 дол.),
комплектування фонду — “Видавництво “Основи” — Донбасу” (2800 дол.),
видавничу дiяльнiсть — ”Розвиток регiональної бiблiографiї як складової
частини нацiональної бiблiографiї” (2300 дол.), пiдвищення квалiфiкацiї
фахiвцiв — Мiжнародний семiнар “Формування стратегiї дiяльностi
бiблiотек для виконання Закону України “Про бiблiотеки i бiблiотечну
справу” (2000 дол.).

Розпочавши роботу з МФВ, бiблiотека ретельно вивчала рiзнi довiдники з
метою розширення кола фондiв, з якими можна спiвпрацювати. В результатi
Українська Правнича Фундацiя передала бiблiотецi комп’ютерну систему,
програмне забезпечення та базу даних “Закони України” (3000 дол.). З
метою забезпечення доступу бiблiотеки до мiжнародної комп’ютерної мережi
Iнтернет розроблено проект “Бiблiотека без стiн” i подано на конкурс до
Фонду “Євразiя”, в якому брало участь 277 проектiв з України, Росiї,
Молдови. Було вiдiбрано всього 24, в тому числi i проект Донецької ОУНБ,
який профiнансовано Агентством мiжнародного розвитку США в розмiрi 16240
дол. В бiблiотецi створено сектор Iнтернет з п’ятьма робочими станцiями
для читачiв. Розширення доступу i доповнення сектора ще одним робочим
мiсцем здiйснено за рахунок Мiжнародної Ради наукових дослiджень та
обмiнiв (IREX). Грант на комплектування iноземною лiтературою отримано
вiд Iнституту вiдкритого суспiльства (Будапешт, 930 дол.).

Детальний перелiк цiєї допомоги свiдчить про плiдну працю. Не багато
бiблiотек України мають таку кiлькiсть пiдтриманих проектiв. Розроблено
новий проект “Вiртуальна бiблiотека Донбасу”, який подано для пiдтримки.

Завдяки фондам бiблiотекарi Донецької ОУНБ мають змогу навчатись за
кордоном, пiдвищувати квалiфiкацiю, вiдвiдувати мiжнароднi конференцiї,
семiнари. Спiвробiтник бiблiотеки пройшла дворiчний курс навчання на
магiстра в Остинському унiверситетi штату Техас при фiнансовiй пiдтримцi
IREX. Можливiсть вiдвiдати Мiжнародну конференцiю
“Українсько-американське бiблiотечне спiвробiтництво” в Iллiнойському
унiверситетi в Урбанi-Шампейн автору було надано Донецьким регiональним
вiддiленням МФВ. Стажування в Будапештi завiдувача вiддiлу автоматизацiї
теж пiдтримано МФВ, а тримiсячне стажування в Iллiнойському унiверситетi
профiнансовано IREX.

Нині в бiблiотецi видiлено штатну одиницю для пошуку фондiв i роботи з
ними. На базi бiблiотеки створено iнформацiйно-консультативний центр
фандрейзингу, який розповсюджує серед своїх абонентiв iнформацiю про
фонди i рiзнi конкурси, надає консультації.

Практика залучення коштiв з рiзних фондiв в бiблiотеках Америки досить
велика. В деяких бiблiотеках у вiддiлах розвитку є структурний
пiдроздiл, який зосереджує увагу на роботi з фондами.

В Українi також створено багато благодiйних фондiв — мiсцевих,
всеукраїнських i мiжнародних благодiйних органiзацiй України. Це Лiга
Українських Меценатів, Мiжнародний Благодiйний Фонд захисту та сприяння
розвитку бiблiотек тощо. Для використання Закону України “Про
благодiйництво та благодiйнi органiзацiї” уряд утвердив “Положення про
порядок державної реєстрацiї благодiйних органiзацiй”, яке передбачає
створення реєстру благодiйних фондiв без внесення плати до 30 листопада
1998 року. Цей реєстр допоможе бiблiотекам у визначеннi фондiв, до яких
необхiдно звернутися за допомогою.

Приватнi пожертви – наступне джерело фінансування бібліотек. Найбiльше
коштiв в Америцi збирають вiд приватних осiб (до 80%), тому що за
багаторiчну iсторiю вироблено цiлу систему дарування. Люди до цього
звикли i вiддають кошти на рiзнi цiлi з рiзних причин. Мотивацiя пожертв
може бути такою:

— закрiпити свiй iмiдж людини, яка допомагає суспiльству

— почуття причетностi до доброї справи

— щоб видiлитися

— щоб забезпечити наступнiсть й безперервнiсть дарування

— тому що в них є грошi

— в пам’ять когось

— з горя

— для того, щоб отримати задоволення, вiдчути гордiсть

— для зменшення податкiв

— вiра в мiсiю органiзацiї (бiблiотеки)

— довiра та повага до людей, якi керують органiзацiєю

— упевненiсть в стабiльностi й майбутньому органiзацiї

— тому що дарують iншi

— тому що його просять

— подiляють цiлi, якi стоять перед бiблiотекою

— особиста вдячнiсть бiблiотецi

— усвiдомлений самоiнтерес

— радiсть вiд того, що складається пожертва

— гордiсть, що складається пожертва саме цiй органiзацiї (бiблiотецi)

— щоб увiковiчити iм’я рiдних або своє i т.д.

— щоб пом’янути рiдних (замiсть квiтiв на могилу — благодiйна пожертва).

I цей перелiк можна продовжувати, бо неможливо передбачити всi мотиви
пожертв.

Розповсюдження дарування приватними особами пов’язане також з розвитком
самого суспiльства, де вiльна економiка дозволяє жертвувати. Великий
середнiй клас, для якого благодiйнiсть не знижує його рiвня життя, а для
бiльш багатих людей — це основа буття, бо вiд цього залежить добробут
всього суспiльства. Люди з розумiнням ставляться до прохання допомогти.
I дарують вiд декiлькох доларiв до мiльйонiв. Дарують не тiльки грошi,
книжки, технiку, будинки, час, послуги, а й передають у спадок своє
майно або його частку. Форма допомоги може бути рiзною в залежностi вiд
можливостей кожного.

В Українi благодiйництво серед приватних осiб найменш розгалужене, що
пов’язано з низьким рiвнем життя, викорiнюванням за роки радянської
влади самого поняття благодiйництво. Тому при організації роботи з
приватними особами враховується, що це за люди, якi їх можливості, яке
вiдношення мають до бiблiотеки. Можна визначити вiдомих у мiстi
спортсменiв, артистiв, громадських дiячiв i т.п., щоб звернутися до них.
Знайти якесь вiдношення їх до бiблiотеки: можливо, вiн був читачем, чи
його батьки, якщо це вузiвська бiблiотека — можливо, вiн навчався тут.

Деякi американськi вузи взагалi складають картотеку своїх випускникiв i
прослiдковують їх життя. Якщо серед них є тi, що досягли якихось
успiхiв, вони обов’язково звертаються до них i завжди отримують
допомогу. До широкого загалу випускникiв звертаються добровольцi,
волонтери i також отримують допомогу. Випускники завжди дають для своєї
“альма-матер”. Розмiр цiєї допомоги вiд кожного невеликий, але у зв’язку
з тим, що випускникiв багато, то сума цих внескiв загалом солiдна. В
Америцi взагалi не гребують будь-якою допомогою, незважаючи на її
розмiр. Так, наприклад, Свiтова Рада Суспiльної Служби СКУ органiзувала
“Доларовий фонд” для допомоги Українi. Ця акцiя передбачає переконання
людей, що переданий для фонду долар нiчого не вартий для
українця-американця, а до купи вони складають великi кошти. Для цього
створюються мiсцевi комiтети по збиранню грошей. Таким чином i
бiблiотеки можуть звернутися до читачiв за незначними внесками,
придумуючи переконливу мету, для чого потрiбні кошти.

Аналiз своїх читачiв допоможе кожній бібліотеці знайти серед них
майбутнiх благодiйникiв та друзiв.

Платнi послуги є також одним з джерел додаткового фiнансування. Сьогоднi
бiльшiсть бiблiотек використовує це джерело. Цьому сприяє законодавча
база.

Надання платних послуг в бiблiотеках України регулюється Законом України
“Про бiблiотеки i бiблiотечну справу” та затвердженим Постановою
Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 червня 1997 р. № 534 “Перелiком платних
послуг, якi можуть надаватися закладами культури i мистецтв, заснованими
на державнiй та комунальнiй формi власностi”, а також наказом
Міністерства культури і мистецтв України від 13 лютого 1998 р. №
49/12-301/53 “Порядок надання платних послуг закладами культури і
мистецтв”. Виходячи з цього, кожна бiблiотека, проаналiзувавши свої
можливостi, може впроваджувати в практику роботи платнi послуги.

Але слiд враховувати, що бiблiотека — це соцiальний iнститут, для якої
прибуток не може бути основним в її дiяльностi. Тому важливим є
ретельний аналiз ринку збуту своїх послуг i визначення їх номенклатури.

Практика роботи американських бiблiотек свiдчить, що вони активно
використовують платнi послуги, але у зв’язку з тим, що бiблiотеки
вiдносяться до некомерцiйного сектора, їх доля в загальному бюджетi
невелика (бiля 3-5%). В Німеччині та Болгарії бібліотеки також надають
платні послуги.

В Українi бiльшiсть бiблiотек поповнюють свої бюджети за рахунок платних
послуг. Так, в Донецькiй ОУНБ 2% загального фiнансування вiдбувається з
платних послуг, а в Донецькiй областi — 1,3%. Якщо в 1988 роцi в
Донецькій ОУНБ було три види платних послуг, то в 1998 році їх бiльше
50.

Розпродаж сувенiрiв, значкiв, лiтератури тощо також може бути джерелом
поповнення бюджету.

У бiльшостi бiблiотек Америки вiдкрито магазини, де продається рiзна
продукцiя з символiкою бiблiотеки, а саме: проспекти, поштовi картки,
чашки, ручки, декоративнi вироби, все те, що розраховане на туристiв,
читачiв, якi шанують бiблiотеку. Чим бiльше бiблiотека, тим асортимент
таких магазинiв рiзноманiтнiший. Бiблiотеки продають лiтературу, не
тiльки нову, а й проводять акцiї по збиранню непотрiбних книжок серед
населення i з рiзною перiодичнiстю проводять їх розпродаж. Вирiшується
багато проблем: люди позбавляються вiд зайвої лiтератури, а у зв’язку з
тим, що книги в Америцi коштують дорого, а бiблiотеки продають їх за
символiчну цiну, їх купують, i це допомагає заробити грошi.

Цю iдею можна розповсюдити в Українi, але перешкодою на сьогоднi буде
недосконале законодавство i податковий тягар, який впаде на бiблiотеку.
Все ж таки це джерело фiнансування може використовуватись бiблiотеками.
Iснує практика спiвпрацi з книготорговельними органiзацiями, проводяться
книжковi форуми, ярмарки. Так, в Донецькiй ОУНБ створено iнформацiйний
центр “Книжковий ринок Донбасу”, практикуються продаж сувенiрiв,
виставки-продажу книг, виробiв декоративно-прикладного мистецтва, картин
тощо.

Установчi i членськi внески можуть бути також джерелом фiнансування.

Iсторiя розвитку бiблiотек доводить, що здебiльшого створення бiблiотек
в Америцi i в дореволюцiйнiй Українi вiдбувалось на установчi кошти,
коли багатi люди вносили свiй вклад в утворення бiблiотеки. Iснування
бiблiотек було за рахунок читачiв, тодi їх називали «передплатники». В
Америцi i сьогоднi в деяких бiблiотеках передбачається внесення
членських внескiв: люди розумiють важливiсть бiблiотек, активно
спiвпрацюють з ними i дають регулярнi внески в загальний фонд. Бiльшiсть
приватних бiблiотек США утримуються на членськi внески. Створенi при
бiблiотеках гуртки “Друзiв бiблiотек” або клуби також передбачають
внесення членських внескiв, що стає однiєю із статей доходу. При
бiблiотеках створюються рiзнi громадськi об’єднання, передбачаються
членськi внески при проведеннi спецiальних подiй в бiблiотецi, куди
запрошуються вiдомi, впливовi люди.

Установчi внески — коли декiлька органiзацiй або фiзичних осiб роблять
одноразовий внесок i цi кошти використовують на статутну дiяльнiсть.

Установчi внески в бiблiотеках Америки вносяться i при створеннi рiзних
фондів, об’єднань в бiблiотеках. Їх члени користуються пiльгами в
бiблiотецi, для них проводяться престижнi подiї.

Установчi i членськi внески в бiблiотеках можна передбачити при
створеннi клубiв за iнтересами, рiзних громадських об’єднань i
органiзацiй.

Спецiальнi подiї в бiблiотеках проводяться з метою збирання коштiв. Їх
кiлькiсть i рiзновид залежить вiд винахiдливостi i творчостi
бiблiотекарiв.

Перерахувати все, що проводять бiблiотеки Америки, неможливо. Це i
зустрiчi з вiдомими людьми, артистами, концерти, благодiйнi акцiї, шоу i
тому подiбне. Наприклад, в м.Кеннебанк (штат Мен) щорiчно проводився
продаж тортiв, тiстечок з метою надання фiнансової допомоги. Жiнки
збирають кошти завдяки тому, що печуть тiстечка, готують вареники,
рiзноманiтнi страви i продають їх пiд час рiзних подiй, а отриманi кошти
використовують для допомоги бiблiотецi. Розповсюджено також продаж
виробiв мистецтва. Як правило, в бiблiотеках готується цiле свято, яке
допомагає збирати кошти, наприклад свято шоколаду.

В бiблiотецi м. Еванстон (штат Iллiнойс) разом з представниками “Друзiв
бiблiотеки” щоп’ятницi проводились вечори, на якi запрошувались мiсцевi
експерти з рiзних питань, таких, як антикварнi книги, колекцiонування
книг, дегустацiя вин.

В бiблiотецi округу Монтгомерi (штат Мериленд) були проведенi семiнари з
проблем малого бiзнесу з метою надання допомоги людям, якi хочуть
заробити грошi, а це допомагає i бiблiотецi.

Особливою популярнiстю користуються читацькi марафони, зустрiчi з
письменниками, де можна отримати автографи; вечори за участю вiдомих
спортсменiв, артистiв, комерсантiв.

Поле дiяльностi в цьому напрямку для бiблiотек необмежене. Вислiв
“Творiть, Ви талановитi” цiлком пiдходить для такого джерела поповнення
бiблiотечної казни.

Сьогоднi українське телебачення, радiо, газети, вулицi перенасиченi
закордонною рекламою. Бiблiотеки повиннi вчитись у них. Наприклад,
використовуючи “ПР”, фiрма “Nestle” заохочувала своїх покупцiв до кави
“Nesquik” шляхом проведення своїх презентацiй i свят в школах, дитячих
садках України, де було враховано один психологiчний момент — зробити
дiтей рабами цього продукту i тодi батьки не вiдмовлять своїм
улюбленцям. Треба вчитись на цих дрiбницях, якi допомагають обробити
цiльову групу, тобто потенцiйних покупцiв. Бiблiотеки можуть сприяти
фiрмам у цьому. Серед форм “ПР” зараз практикується семплiнг (проба),
тобто дегустацiя. Фiрми “Nestle”, “Coca-Cola”, “Halina Blanca” та iншi
для розширення своїх клiєнтiв проводять семплiнги, коли в магазинах, на
вулицях пропонують безкоштовно свою продукцiю. Бiблiотека може
пропонувати зробити семплiнг в себе. Ми знаємо, що краще один раз
скуштувати, нiж 10 разiв побачити, нiж 100 разiв почути.

Багато фiрм з метою поширення своєї марки та iмiджу проводять рiзнi
розважальнi заходи, дискотеки, пiдтримують спортивнi змагання, проводять
рiзнi конкурси, лотереї, шоу. Бажано вчасно зв’язатися з фiрмами,
з’ясувати їхні плани i пропонувати свої послуги по проведенню iмiджевих
заходiв. Бiблiотеки України практикують проведення презентацiй рiзних
фiрм.

Деякi форми допомоги притаманнi тiльки американському суспiльству.

Індаумент (endaument) — коли донор дає велику суму, але умовою є те, що
вона не витрачається, а вкладається або iнвестується в банки, у
виробництво, i бiблiотека має постiйний рiчний прибуток вiд цього.
Прикладом є всесвiтньо вiдома Нобелiвська премiя. Iснують спецiальнi
менеджери, якi займаються вигiдним вкладанням грошей.

Ще один вид вiдстроченої допомоги — заповiт. Вiдшукуються люди, якi не
мають дiтей i можуть своє майно у виглядi заповiту передати бiблiотецi.
Законодавство Америки передбачає податковi пiльги для дiтей при
частковiй передачi майна пiсля смертi батьків безприбутковим
органiзацiям. Iснує також ще багато форм зниження податку.

В Українi Законом “Про оподаткування прибутку пiдприємств” передбачено
отримання прибутку за рахунок пасивних доходiв, тобто доходiв, отриманих
у виглядi процентiв, дивiдендiв, страхових виплат i вiдшкодувань, а
також роялтi (ст. 7.11.2, 7.11.13). Нестабiльнicть фiнансової ситуацiї в
державi i своєрiдний ризик є стримуючими факторами для розвитку такого
способу поповнення бюджетiв бiблiотек.

Визначивши джерела фiнансування та коло благодiйникiв, можна визначити,
що саме буде допомогою.

Сьогоднi для бiблiотек найактуальнiшим є допомога лiтературою у зв’язку
з тим, що недостатнiм є фiнансування на комплектування фондiв. Кожна
бiблiотека шукає шляхи спiвпрацi з видавництвами та
книгорозповсюджувачами, з приватними особами, якi можуть дарувати
книжки.

Проведення щорiчного регiонального форуму книговидавцiв,
книгорозповсюджувачiв, бiблiотекарiв в Донбасi дає змогу залучати
лiтературу до бiблiотеки. Створений iнформацiйний центр “Книжковий ринок
Донбасу” допомагає книгорозповсюджувачам, зацiкавленим у спiвпрацi з
бiблiотеками, тому, що саме бiблiотеки рекламують їх продукцiю. Для
творчих, iнiцiативних людей тут є можливiсть розповсюдження лiтератури,
що вигiдно для бiблiотек.

Пiд час проведення щорiчного обласного тижня бiблiотек до читачiв
звертаються з проханням приносити прочитанi, непотрiбнi книги, журнали,
газети. Це допомагає також сiльським бiблiотекам, якi не в змозi
передплатити навiть одну газету.

Бiблiотеки за кордоном отримують з приватних колекцiй багато книжок.
Збирання не потрiбних читачам книжок та їх розпродаж в бiблiотеках є
вiдчутною допомогою. На жаль, в Українi проведення подiбних розпродажiв
не розповсюджено.

Значним джерелом поповнення своїх фондiв для бiблiотек є зв’язки з
українською дiаспорою, бо саме вона зацiкавлена в допомозi Українi i
робить все, щоб зiбрана лiтература або приватнi колекцiї передавались
бiблiотекам i приносили якнайбiльше користi. Якщо ранiше українська
дiаспора надсилала книжки здебiльшого Товариству “Просвiта” або iншим
українським органiзацiям, то тепер практика показує, що книжки
надсилаються до бiблiотек, де вони використовуються ефективнiше.
Прикладiв допомоги української дiаспори книжками бiблiотекам України
багато, тому в деяких бiблiотеках створенi вiддiли зарубiжної українiки.

В Донецькiй ОУНБ вiдкриті Біблiотека канадсько-українського центру, для
якого надiслано 13000 книжок, зiбраних Товариством Канадськi Приятелi
України (м.Торонто), сектор українознавства, де колекцiя зарубiжної
українiки налiчує 7000 книжок, надiсланих українською дiаспорою Америки
та Канади. З метою отримання такої кiлькостi лiтератури бiблiотека
проводить велику роботу по налагодженню та розширенню зв’язкiв з
дiаспорою.

При впровадженнi автоматизацiї бiблiотек становиться актуальним
отримання у подарунок технiчних засобiв: комп’ютерiв, магнiтофонiв,
телевiдеотехнiки, копiювальної технiки тощо. Здебiльшого технiку можна
отримати вiд рiзноманiтних мiжнародних фондiв. З таким проханням можна
звернутись до мiсцевої влади, ретельно продумавши систему обслуговування
влади, щоб довести їй вигiднiсть комп’ютеризацiї бiблiотеки. Технiку
можна просити у рiзних спонсорiв та мiсцевих органiзацiй, якi
модернiзують свої пiдприємства i можуть передати не потрiбну їм технiку
бiблiотецi. Але для цього треба шукати такi пiдприємства i розширювати
коло “Друзiв бiблiотеки”. Донецька ОУНБ отримує технiку вiд тих, хто
орендує в неї примiщення, або вiд тих, з ким спiвпрацює, у подарунок на
ювілеї та різні свята.

В Америцi розповсюджено також будiвництво примiщень бiблiотек на кошти
меценатiв, спонсорiв. Наприклад, технiчний бiблiотечно-iнформацiйний
центр Грейнджера в Iллiнойському унiверситетi побудовано сином на честь
свого батька: таким чином вiн увiчнює його пам’ять. В Українi поки що
таких прикладiв немає, але якщо б зайнятись цим питанням i плiдно
пошукати, то, можливо, за рахунок декiлькох спонсорiв i можна було б
побудувати бiблiотеку або зробити її ремонт. Так, наприклад, в мicькiй
бiблiотецi iм. Лесi Українки м.Києва ремонт зроблено за рахунок
спонсорiв. Такi приклади є в iнших бiблiотеках.

Актуальним сьогоднi для бiблiотек є i допомога деяких фахiвцiв, якi
витрачають свiй час. Це можуть бути громадськi об’єднання при
бiблiотецi, рiзноманiтнi консультативнi пункти — юрист, лiкар,
косметолог тощо. Сьогоднi, як правило, в бiльшостi заходiв бiблiотеки
приймають участь люди, якi не отримують грошової винагороди, а
спiвпрацюють для того, щоб допомогти виконанню освiтньої, iнформацiйної,
просвiтницької функцiй бiблiотеки.

В дiяльностi бiблiотеки виникає багато таких дiлянок роботи, що тiльки
допомога окремих спонсорiв, органiзацiй дозволяє провести на високому
рiвнi захiд, вiдремонтувати технiку, iншi начебто дрiбницi, але з яких i
складається робота бiблiотеки. Так, можна знайти спонсора для друкування
своїх матерiалiв, бо сьогоднi самостійна видавнича дiяльнiсть бiблiотек
майже неможлива. Ремонт комп’ютерної технiки, примiщень, оправа книжок,
проведення презентацiй, конференцiй можливі із залученням спонсорiв.

Останнiй етап iдентифiкацiї — конкретне визначення кола тих, хто може
допомагати бібліотеці. Це найскладнiший момент, тому що потребує вмiння
аналiзувати, вiдшукувати тих, хто може допомагати. Розпочинається ця
робота зi створення картотеки потенцiйних донорiв. Причому її важливо
розподiлити на мiсцевi органiзацiї i фiрми, мiжнароднi благодiйнi фонди
та рiзнi органiзацiї, приватнi особи. По кожнiй категорiї треба
конкретно визначитись.

Бiблiотека, яка хоче отримувати благодiйну допомогу, проводить аналiз
пiдприємств, фiрм свого регiону з метою визначення i вiдбору тих, хто
може допомагати.

Бiльшiсть великих пiдприємств, фiрм, компанiй мають спецiальний бюджет
на благодiйнiсть. Завдання бiблiотеки — вчасно звернутися та переконати,
що допомогти треба саме їй, вивчити комерцiйнi цiлi компанiй i
корпорацiй i шукати обопiльну зацiкавленiсть. Крiм того, багато коштiв
компанiями видiляється на рекламу. Шляхи, щоб взяти цi кошти,
різноманітні.

Аналiз свого оточення, регiону дасть можливiсть визначити найбiльшi
пiдприємства, новi пiдприємницькi структури, банки тощо. Детальний
аналiз мiсцевих довiдників, газет, статистичних збiрників допоможе
виявити, хто вже займається благодiйництвом, рекламує свою дiяльнiсть,
має великі прибутки тощо.

Для пошуку фондiв i органiзацiй можна використовувати мережу Iнтернет,
довiдники, безпосередньо контактувати з фондами, щоб знати про оголошенi
конкурси. Сьогоднi iснує декiлька органiзацiй, якi кумулюють iнформацiю
про рiзнi фонди, дають поради i консультацiї по пiдготовцi проектiв,
видають журнали, довiдники: Центр Фундацiй (найбiльший в свiтi
iнформацiйний центр про дiяльнiсть фондiв, Нью-Йорк), Інформацiйне
Агентство США (USIA, Вашингтон), Європейський Центр Фондiв (Брюссель),
Фонд “Еврiка” (Польща) тощо.

Розглянемо існуючу класифікацію донорів і фондів.

Донорами можуть бути державнi установи рiзних країн, мiжнароднi
органiзацiї, приватнi благодiйнi фонди, комерцiйнi структури, релiгiйнi,
науковi та iншi громадськi некомерцiйнi органiзацiї, а також приватнi
особи. Здебiльшого бiблiотеки мають справу з фондами рiзних типiв i
цiлими державними програмами.

Фондом вважається недержавна некомерційна організація, яка володіє
первинним капіталом (або вкладом), якою керують попечителі і директори,
яка надає підтримку або допомогу в благодійній, освітній, культурній,
релігійній та інших видах діяльності, що приносить користь
громадськості, та фінансує в першу чергу інші некомерційні організації.

Державнi донори — державнi установи, якi отримують кошти з бюджету своєї
держави. Наприклад, Агентство по мiжнародному розвитку США (USAID);
Інформацiйне Агентство США (USIA), Нацiональний iнститут здоров’я США та
iнші.

Це найбiльш бюрократичнi i вимогливі донори. Їх програми i допомога
завжди нацiленi на вузько визначене коло потенцiйних заявникiв, а вимоги
до оформлення заявок i звiтностi найбiльш суворi. Часто такi донори
орiєнтуються переважно на громадян своєї держави i не фiнансують
iноземцiв. Але в деяких випадках вони надають гранти iноземним заявникам
не їм безпосередньо, а через органiзацiю-посередника, яку назвемо
“напiвприватний” донор.

“Напiвприватнi” донори — громадськi органiзацiї, якi отримують кошти вiд
державних донорiв i здiйснюють їх розподiл по органiзацiям-заявникам.
Наприклад, IREX — Мiжнародна Рада наукових дослiджень та обмiнiв, Фонд
“Євразiя” та iншi. Сюди ж можна вiднести i мiжнароднi органiзацiї,
подiбнi Всесвiтньому банку.

Приватнi донори — це фонди, приватнi, комерцiйнi органiзацiї, якi
отримують кошти вiд приватних громадян у виглядi пожертвувань або
корпорацiй (комерцiйнi фонди), а також приватнi особи. Написання заявок
приватним донорам здебiльшого вимагає менше зусиль, тому що вимоги до
оформлення заявки значно менш жорсткi, а звiтнiсть дуже спрощена у
зрiвняннi з донорами. Але деякi приватнi донори можуть бути i досить
вимогливими.

Незалежнi фонди — органiзуються приватною особою, родиною або декiлькома
особами (фонди МакАртурів, Рокфеллерiв, Сороса), а потiм iснують на
дивiденди вiд вкладеного капiталу. Такi фонди, як правило, мають чiтко
визначений список прiоритетних напрямкiв i набiр стандартних критерiїв
вiдбору заявок. Фонди формують координацiйнi ради, якi розглядають
заявки i виносять рiшення про фiнансування. З такими фондами здебiльшого
i працюють бiблiотеки. Серед них Мiжнародний Фонд “Вiдродження”
Дж.Сороса.

Асоцiйованi фонди — фiнансування з коштiв комерцiйної органiзацiї, з
якою вони асоцiйованi. Прикладами можуть бути Xerox Foundation, Apple,
Hewlett’ Packard та iншi. Здебiльшого такi фонди надають гранти в
галузi, яка спiвпадає зi сферою iнтересiв корпорацiї. Рiшення про видачу
грантiв приймається радою, яка включає керiвництво компанiї. На жаль,
такi фонди досить рiдкiснi.

Ще два види фондiв, якi, з точки зору отримання коштiв, для бiблiотеки
безперспективнi. Але вони — добрий зразок того, як кошти добувати. Це:

Фонди прямої дiї- використовують свої ресурси для пiдтримки власних
дослiджень або для пiдтримки конкретних проектiв.

Мiсцевi фонди — створюються мешканцями конкретного району, мiста, села
для задоволення мiсцевих потреб. Орiєнтованi вони виключно на надання
пiдтримки мiсцевим органiзацiям. Це своєрідна громадська благодійність.

Органiзацiя таких фондiв — одна з альтернатив написанню заявок. Важливо
розрiзняти фонди i приватнi органiзацiї-посередники. Першi мають кошти i
видають їх у виглядi грантiв (Фонд Сороса). Другi не мають своїх коштiв,
а тiльки сприяють розподiлу чужих коштiв (iнформують громадськiсть,
допомагають в оформленнi заявок, оцiнюють i вiдбирають заявки,
контролюють витрати коштiв i надають донору звiт). Прикладом є
дiяльнiсть ISAR (в минулому — Iнститут радянсько-американських вiдносин)
в розподiлi коштiв, видiлених USAID.

Вибрати необхiдний фонд — головна задача i це потребує вiд бiблiотеки
глибокого аналiзу, найбільш ефективного використання трьох способів
дослідження :

предметний підхід ідентифікує фонди, які проявляють інтерес до
фінансування програм в бібліотечній галузі;

географічний підхід виявляє фонди, які фінансують програми в певному
місті, регіоні, державі. Незважаючи на те, що деякі фонди фінансують
пошукачів грантів в межах всього світу, однієї держави, регіону,
звертається увага на географічні пріоритети фонду, щоб не витрачати час
і сили на фонди, які не профінансують;

по виду підтримки виявляються фонди, які надають особливі види допомоги
(фінансування будівництва, техніки, надання “стартових” сум, стипендій
приватним особам на навчання, дослідження тощо).

Сьогоднi є багато фондiв, якi мають свої представництва в Українi i
допомагають пострадянським державам в утвердженнi демократiї. На це
видiляються великi кошти. Ретельно проаналiзувавши наявнi в Українi
фонди, бібліотеки зможуть вiднайти тi, що пiдтримують культуру.

Наступний етап — визначення фондiв, якi працюють в iнших державах, але
мають мiжнароднi програми по пiдтримцi установ в iнших державах. Це
можуть бути фонди Форду, братiв Рокфеллерiв тощо. І останнє – визначити,
яку допомогу надає фонд, що саме фінансує, які його пріоритети.

Визначення перелiку приватних осiб — вiдомих бiзнесменiв, вчених,
спортсменiв, письменникiв, артистiв тощо дозволяє їх залучити до
благодiйництва. Вiднайшовши їх зв’язок з бiблiотекою, вони залучаються
до проведення спецiальних подiй в бiблiотецi.

Ведення картотеки потенцiйних донорiв, постiйне її поповнення, умiння
аналiзувати, робити висновки, творчо пiдходити до отримання результатiв
— запорука успіху.

Донецька ОУНБ розпочинала з організації такої картотеки. Першi кроки по
залученню коштiв були зробленi створенням Благодiйного фонду
“Бiблiотека”. На початку було проаналiзовано довiдники всiх пiдприємств,
органiзацiй, мiсцевi газети, статистичнi збiрники. Визначивши донорів,
бiблiотека розпочала роботу по їх залученню. Для цього була проведена
презентацiя фонду. Було продумано все до дрiбниць: розроблено
запрошення, яке персонально вручалось керiвникам установ, пiдготовлено
сценарiй, проведено рекламну кампанiю в пресi тощо. Пiсля заходу
здійснено його аналiз i намiчені кроки розвитку роботи по залученню
коштiв.

Цей перший захiд показав, що традицiї благодiйництва, меценатства i
спонсорства треба вiдроджувати. Бiльшiсть органiзацiй готовi надавати
допомогу тiльки в разi своєї зацiкавленостi в послугах або рекламi. В
бiблiотецi було створено сектор комплексного обслуговування пiдприємств,
органiзацiй, фiрм. При заключеннi угоди на обслуговування передбачено
пункт про добровiльну фiнансову пiдтримку бiблiотеки.

Благодiйний фонд “Бiблiотека” також дає можливiсть звертатися
безпосередньо до рiзних органiзацiй пiд час проведення рiзноманiтних
акцiй, ювiлейних дат i заходiв.

Визначення мiжнародних фондiв розпочалось з вивчення оточення, i перше
звернення було до Донецького регiонального вiддiлення Мiжнародного Фонду
“Вiдродження”. Коло фондiв розширювалось за допомогою довiдникiв, з
пiдключенням до мережi Iнтернет використовувався on-line режим для
пошуку фондiв. Це довготривалий процес, який вимагає наполегливостi,
аналiтичності, вмiння вiдiбрати прiоритетнi фонди.

Аналiз приватних осiб розпочато зі встановлення найбiльш вiдомих людей
мiста: С.Бубки та В.Писарєва. Останнiй погодився провести благодiйний
концерт з метою збирання коштiв для автоматизацiї бiблiотеки, подарувати
комп’ютер, а бiблiотека створила web-сторiнку, присвячену йому. Артисти
театру, фiлармонiї часто виступають в бiблiотецi безкоштовно.

Таким чином, визначити джерела фiнансування, форму надання допомоги та
коло потенцiйних спонсорiв — це перша сходинка до мистецтва збирання
коштiв, вiд якої залежить визначення та розширення кола своїх донорiв та
їх кiлькiсть.

Необхiдно визначити рейтинг, тобто можливiсть та бажання дати пожертву
серед потенцiйних донорiв. В Америцi вони розподiляються на групи в
залежностi вiд суми, яку, на погляд бiблiотеки, донор може дати.

Похожие записи