Реферат на тему:

Історія становлення бібліотечної професії

ПЛАН

Система знань бібліотечного працівника.

Психолого-педагогічні аспекти бібліотечної професії.

Професійна етика.

Бібліотечно-інформаційна діяльність у документально-комунікаційній
підсистемі суспільства.

Незважаючи на тривалість існування бібліотеки як важливого компонента
духовної культури суспільства, бібліотечна діяльність виділилася в
самостійну професію відносно недавно.

Зародки бібліотечної професії знаходимо у глибокій давнині, коли для
роботи в бібліотеках призначались спеціальні люди.

Протягом тривалого часу (? до 18 ст.) бібліотека виконувала функції
книгосховища, головним завданням працівників якого було збирання та
зберігання книжкових скарбів.

Становлення бібліотечної професії почалося з того часу, коли книга
визначалася носієм знань про людей та навколишній світ. Відтоді збирання
книг та надання їх у розпорядження читачів стало метою багатьох
прогресивних бібліотек.

Підвищенню інтересу до книги, зростанню їх кількості сприяв винахід
друкарства. Створюються бібліотеки при університетах та монастирях.

Вперше питання про самостійність бібліотечної професії поставив у 18 ст.
Ф. Еберт, який вважав що знання бібліотекаря на відміну від інших вчених
повинні бути набагато ширші. Бібліотекар повинен був володіти знаннями з
теології, філософії, права, історії, медицини, математики, астрономії,
механіки та ін. У 19 ст. до цих вимог додалося вміння створювати
бібліотеку та керувати нею, вести каталоги.

Корінні зміни в бібліотечній справі – небувале збільшення фондів та
кількості читачів – відбуваються на поч. ХІХ ст., коли інтенсивно
розвиваються технічні та природознавчі науки.

Важливість ролі бібліотекаря в становленні бібліотечної справи
усвідомлювалось і в Росії. Першим і найважливішим елементом бібліотеки
чимало російських бібліотекознавців вважали бібліотекаря, оскільки
зібрання книг ще не створює бібліотеку. Зробити книги діючою силою,
вдихнути в них життя – покликання бібліотекаря.

Бібліотекознавець Л. В. Хавкіна образно називала бібліотекаря „душею
бібліотеки, тією живою силою, яка приводить в дію всі її органічно
зв’язані частини”.

Професія бібліотекаря довгі часи була однією з найпочесніших. Про це
свідчить факт, що з 1812 по 1841 р.р. у Публічній бібліотеці в
Петербурзі служив бібліотекарем та завідуючим відділом російських книг
відомий російський байкар І. Крилов. Він значною мірою сприяв зростанню
популярності бібліотеки. Російський математик М. І. Лобачевський,
професор Казанського університету, за рекомендацією Ради університету
був призначений директором університетської бібліотеки. Більше 50 р.
працював у Публічній бібліотеці в Петербурзі видатний мистецтвознавець,
художній і музичний критик В. В. Стасов.

Вперше в Росії професійна підготовка бібліотекарів починає здійснюватися
на поч. ХХ ст., коли з ініціативи Л. В. Хавкіної були відкриті
бібліотечні курси у Воронежі, Оренбурзі, Пермі, Харкові. З 1913 р. у
Москві при університеті Шанявського діяли бібліотечні курси, які
відіграли помітну роль у підготовці бібліотекарів-професіоналів.

Лише в 1918 р. у Петербурзі відкривається перший у країні навчальний
заклад для підготовки бібліотечних працівників – інститут Позашкільної
освіти (нині С-Петерб. інст. культури ім. Н. Крупської).

У наші дні здійснюється значне коригування функцій бібліотеки – зокрема
відхід від ідеологічної та розвиток соціалізуючої, інформаційної
функцій. Головна мета перебудови бібліотеки – її гуманізація, а саме:
активне вивчення культурної спадщини, яка міститься в книжковому фонді,
взаємна зацікавленість бібліотекаря та читача в спілкуванні, створення
сприятливих умов для контактів читачів між собою.

Зміна соціального обличчя бібліотеки потребує нової професіональної
самосвідомості її співробітників. Професія стає соціально значущою і
престиж її зростає, якщо її зміст і суспільні функції теоретично
усвідомлені та практично реалізовані, тобто, коли досягнута висока
професіоналізація даної діяльності, що відповідає таким вимогам:

– надання послуг – індивідуальних та суспільних;

– оперативне реагування на зміни у необхідності цих послуг;

– висока майстерність у наданні таких послуг;

– реальна оцінка своєї діяльності.

 1. Для професійного виконання функцій бібліотекаря працівник повинен
відповідати певним вимогам. Вітчизняні бібліотекознавці велику увагу
приділяють розробці кваліфікаційних характеристик посад бібліотечних
працівників. Практичною метою цієї роботи є створення уніфікованих
документів у вигляді посадових інструкцій, які регламентують розподіл та
кооперацію праці в бібліотеках і є науковою базою для підбору,
розміщення та використання кадрів на основі чіткого розподілу їх
функцій.

У професійній функції бібліотекаря закладено елементи активного
виховного впливу на всіх, з ким він постійно працює, тому висока
педагогічно-психологічна майстерність – професійна риса бібліотечного
фахівця. Бібліотекар – перший помічник шкільного вчителя та батьків, ось
чому в системі його професійних знань особливе місце належить психології
та педагогіці.

Специфічною рисою бібліотекаря-фахівця є таке знання книги, що, як
зазначав радянський бібліотекознавець А. Покровський: „Бібліотекар не
просто віддається книзі, не просто зачитується романом, а завжди оцінює
книгу і використовує її по-діловому, відмічає наскільки вона хороша та
цінна, наскільки цікава, доступна, кому і коли її рекомендувати і для
чого”.

Бібліотекар повинен орієнтуватися в системі книговидання і
книгорозповсюдження, опанувати широке коло джерел бібліографічної
інформації, добре володіти методами бібліографічного пошуку. Бібліотекар
тоді відповідає своїй соціальній ролі, коли він, як читаюча особистість
знаходиться на вищому рівні, ніж масовий читач. Систематично
організоване, послідовне читання повинно бути професійною рисою
бібліотекаря.

Бібліотечна професія потребує також розвитку організаторських
здібностей.

Нові умови існування БСІ, його органічне входження до системи соціальних
комунікацій потребують розширення професійного світогляду бібліотекаря.

 2. Психолого-педагогічні аспекти бібліотечної професії

Серед значущих якостей бібліотекаря, необхідних для успішної роботи,
велике місце посідають професійні. Ефективність роботи працівника
бібліотеки залежить від того, наскільки рівень його загальної і
спеціальної освіти й одержаних практичних навичок відповідає змісту
виконуваних ним функцій, а також від психофізіологічних якостей
бібліотекаря, процесу роботи та її умов.

Професійно важливі якості, які потрібні для успішної праці в кожній
галузі, можна поділити на три групи:

1) постійно працювати над собою;

2) бажання та вміння твердо підходити до роботи;

3) працьовитість.

Загальні якості, властиві для всіх бібліотечних професій:

1) любов до книги;

2) специфічний тип пам’яті та уваги;

3) здатність швидко та вірно переробити інформацію.

Основні якості для деяких бібліотечних спеціальностей:

1) при комплектуванні фондів – цілеспрямованість;

2) у каталогізації – ретельність, уважність, грамотність;

3) для систематизації літератури – вміння розрізняти частину і ціле,
логічність мислення;

4) при обслуговуванні читачів – високий рівень культури, контактність,
тактовність, стриманість, швидка орієнтація.

 

3. Професійна етика

Професійна етика – невід’ємна частина будь-якої професії.

Поведінка людини в сфері професійної діяльності визначається її
уявленням про значення своєї праці для суспільства, колом її посадових
обов’язків, колом її посадових обов’язків, культурою її ділового
спілкування.

У своїй праці бібліотекарю – представнику гуманітарної інтелігенції
треба керуватися такими принципами:

1) постійно займатися самоосвітою, оскільки підготовка фахівця
здійснюється не тільки в спеціальних навчальних закладах, але й
безпосередньо в процесі трудової діяльності. У наш час бібліотекар,
навіть той, хто має вищу спеціальну освіту, не може обмежуватись
одержаними знаннями і повинен постійно вдосконалювати свою майстерність;

2) прагнути до максимально насиченого культурного життя: регулярно
відвідувати театр, кіно, концерти;

3) виховувати в собі високу культуру спілкування, доброзичливість і
увагу до кожної людини, не допускати безцеремонності, фамільярності;

4) завжди пам’ятати що бібліотекар – це педагог;

5) слідкувати за власною мовою, чіткістю дикції;

6) бути уважним до свого зовнішнього вигляду.

Однією з рис професійного етикету є культура емоцій, яка не допускає
глузування, підвищення голосу. Бібліотекар ХХ століття повинен знати
електронно обчислювальну техніку, вміти ввести діалог з віддаленими
базами даних, його місце повинне бути обладнане персональною мікро ЕОМ.
Але місія бібліотекаря не зводиться лише до оперативного задоволення
інформаційної програми, вона полягає в збереженні та розвитку того, що
зветься духовністю суспільства.

 4. Бібліотечно-інформаційна діяльність у документально-комунікаційній
підсистемі суспільства

Бібліотечна діяльність розвивалася в міру накопичення досвіду
зберігання, розповсюдження, обробки інформації та інших процесів, які
стали характерними для функціонування бібліотек. Будь-яка діяльність
включає мету, засіб, результат і сам процес. Професійна діяльність
пов’язана з виконанням функцій, що становлять суть діяльності в
будь-якій сфері. Вона потребує спеціальної підготовки. Професійна
бібліотечна діяльність на ранньому періоді свого існування склалася зі
зберігання рукописів, їх звіту, переписування, написання, коментарів до
тексту. Тобто від бібліотекаря вимагалися високий рівень грамотності,
орієнтування в різних науках, знання іноземних мов. Це була праця
науковця, перекладача, письменника, а тому не дивно, що бібліотекарями
часто були видатні люди країни.

Така ситуація зберігалася до кінця середніх віків, до початку нової
історії. З розвитком друкарства розширилися функції бібліотеки, вона
стала більш демократичною, з’явилася необхідність розподілу праці в
бібліотеці в міру того, як розвивалася сама бібліотечна технологія.
Остання була пов’язана з описуванням книг, їх класифікацією, розміщенням
фондів, різними формами обслуговування читачів, управлінням бібліотекою,
комплектуванням та іншими процесами.

Майже до кінця ХІХ ст. бібліотечна професійна діяльність мала на меті
збереження та забезпечення застосування книг – рукописних та друкованих
у межах, які визначалися суспільством. Завдяки бібліотечній діяльності
люди одержували різні послуги, в основі яких здебільшого лежали процеси
роботи з документом. Проте вже на ранніх стадіях свого розвитку
бібліотечна діяльність була пов’язана з обробкою тієї інформації, що
знаходилася в документах. Історично інформаційна діяльність вчених була
пов’язана з роботою бібліотек, персонал яких допомагав у підборі
необхідної літератури, сповіщав про новоодержані видання. Бібліотеки
протягом кількох століть були єдиним соціальним інститутом, в якому
накопичувався й узагальнювався досвід інформаційного обслуговування
вчених. Проте тільки у середині ХХ ст. почали розроблятися методи
бібліотечного обслуговування вчених і фахівців. Науко-інформаційна
діяльність розпочиналася розробкою проблем інформаційного пошуку, що до
цього часу знаходився у сфері особистої праці кожного вченого. Метою
інформаційної діяльності було надання допомоги людству в орієнтуванні у
великому потоці інформації, яка з’являлась у друкованому і недрукованому
вигляді на нових носіях інформації (магнітних стрічках, магнітних дисках
…). Процеси інформаційної діяльності полягають у збиранні,
аналітико-синтетичній переробці, зберіганні та пошуку інформації в
документах, а також поданні її у потрібний час і в зручній формі.
Інформація – це предмет інформаційної діяльності.

На сучасному етапі найбільш правильним здається ставлення до
бібліотечно-інформаційної діяльності як до єдиного процесу задоволення
різноманітних потреб суспільства в інформації та знаннях. Пріоритетним у
бібліотечно-інформаційній діяльності сьогодні стає доведення інформації
до користувачів у будь-якому вигляді.

Сьогодні на бібліотекаря існує погляд як на комунікатора в сучасному
суспільстві. Комунікація – це суттєвий бік спілкування, що полягає у
взаємній міжсуб’єктній передачі інформації, вона виступає абстрактною
стороною спілкування у процесі передачі інформації. В основі цього
процесу лежить комунікативна діяльність, проміжним елементом якої може
бути документ. У зв’язку з цим роль бібліотеки як складової
комунікаційної системи полягає у зберіганні та передачі культурного
спадку цивілізації – знань.

Цілісний підхід до документально-інформаційного обслуговування населення
реалізовано в програмі НАТІС (національної системи інформації), яка була
прийнята Міжурядовою конференцією з планування національних
інфраструктур документації бібліотек і архівів (Париж, 1974 р.). Ця
програма обіймає коло питань, які дозволяють конструювати організаційну
структуру інформаційного обслуговування, використовуючи усі інформаційні
ресурси країни.

Похожие записи