Реферат на тему:

Джерелознавство. Описи і описові матеріали західноукраїнських земель.

Йосифінська і Францисканська метрики

Описові твори про західноукраїнські землі в багатьох випадках за
композицією І жанровими особливостями перегукуються з аналогічними
творами про намісництва і губернії підросійської України. Одним з
найраніших творів описового характеру про Галичину була книжка
Е.Куропатнщького «Географія, або докладний опис королівства Галичини І
Лодомерії», що вийшла польською мовою в Перемишлі 1786 р. Ця праця є
бібліографічною рідкістю. Так, у каталозі Наукової бібліотеки
Львівського університету її немає. Аналогічна праця про Галичину, але
значно ширша тематично, видана 1869 р. у Львові польською мовою. Йдеться
про дослідження Г.Ступніцького «Галичина під оглядом
географічно-топографічно-статистичним».

Проте більшість описових творів про Галичину стосувалися окремих повітів
або міст. Можна назвати праці С.Бабича «Надзвичайне торговельне місто
Броди» (Львів, 1865) і «Пам’ятки міста Жовкни» (Львів, 1877),
Я.Миколаєва «Опис географічно-статистичний повита Кам’янецького» (Львів,
1894) українською мовою; Б.Сокальського «Повіт Сокальський» (Львів,
1899), Ф.Папее «Сколе І Тухольщина» (Львів, 1891); В.Кричинського «Замок
в Підгір’ях» (Львів, 1894), з міжвоєнного часу А.Кучери «Самбірщина»
(Львів, 1935) та ін. Описово-статистичний характер мали так звані
монографії воєводства і повітів, підготовлені під наглядом воєвод і
старосте у міжвоєнні роки. Багато з цих «монографій», зокрема
«Монографія Станіславського воєводства», «Монографія Долинського
повіту», «Монографія Чортківського повіту», Бродівського та Інших,
виконані відповідально і містять не тільки соціально-статистичну та
економічну Інформацію, а й етнографічну, а почасти й антропологічну.
Проте про більшість повітів «монографії»» цього циклу виконані формально
і мало виходять поза статистичні показники про населення, його
національний та релігійний склад, соціальне розшарування, земельні
відносини, рідко партійні симпатії та деякі інші показники. ЦІ
«монографії»» зберігаються в державних архівах областей.

Всеохоплюючий характер мають відомості про населені пункти, залізниці,
пошту, ріки та інші важливі об’єкти, вміщені у «Словнику географічному
Королівства Польського та Інших слов’янських країв» варшавського видання
1880-1900 pp. Словник налічує 15 томів. Перший вийшов 1880 р., останній
(15-й) — 1900 р. Організаторами й співавторами цього великого видання
польською мовою (Slowmk geograficzny Krolewstwa

Pulsing І munch Krakow slowianskich) були Філіп Сулімірський, Брощслав
Хлєбовський, Владислав Валенський. Словник охоплював усі місцевості,
розташовані в тодішньому Королівстві Польському, що було у складі
Російської Імперії; всі важливіші місцевості надбалтійських, західних і
південних губерній Росії; губернські міста, поштові та телеграфні
станції, залізничні вокзали всіх губерній європейської Росії; всі
важливіші місцевості Західної та Східної Пруссії князівства
Познанського, Прусського Шльонська з особливим виясненням слов’янських
назв місцевостей, що вже були забуті чи сфальсифіковані; всі місцевості
Галичини, австрійського Шльонська, Моравії, словацьких комітенте
Угорщини, Буковини з особливим виясненням забутих чи сфальсифікованих
слов’янських назв, підданих мадяризації, румунізації чи германізації.

Всі місцевості у словнику описані під географічним, статистичним,
суспільним, історичним та археологічним оглядом. Описи містять
інформацію про шкільництво, конфесійні стосунки, промисли, комунікації,
торгівлю, відомості про заснування міст, важливі події, перехід з-під
одної влади до Іншої тощо.

Тексти про повітові центри достатньо великі — до пів і більше облікового
друкованого аркуша, про села — дуже різні за обсягом. Очевидно, це
залежало від наявності відповідних відомостей у розпорядженні авторів.
Наприклад, у нарисі «Бережани» (у словнику «Brzezany». Автори, котрі
ревниво ставились до згерманізованих польських топонімів на
польське-німецькому порубіжжі, навіть не зауважили, що первинною назвою
Brzezan була Бережани) подаються географічні координати міста,
розповідається про надання 1530 р. королем Зиґмундом І Миколі із Синяви
документа на магдебурзьке право для Бережан, про торговельні шляхи на
Свірж до Львова і на Езловець у східному напрямку, роль вірмен у
торгівлі міста, а потім її перехід у руки євреїв. Наводиться Історія
Бережанського замку. Зазначається, як через шлюбні зв’язки він переходив
від Сенявських до Чарторийських, потім до Любомирських, а від них до
Потоцьких. Є історичні відомості про римське-католицькі,
греко-католицькі, вірменські й іудейські культові споруди. Наведено
склад населення міста І повіту за релігійною приналежністю:
римо-католиків у місті налічувалося 3254, греко-католиків — 1909,
ізраелітів — 4071, а католиків — 46; у повіті римо-католиків — 18331,
греко-католиків — 41818, ізраелітів — 9051, вірмен — 46, євангелістів
—21, унітаристів—17. Цікаві дані про земельні володіння міста І
громадян; перелічені державні та громадські установи; названі містечка
повіту: Козова, Козлів, Нараїв. Описано характер землеробства та Інші
заняття мешканців міста І повіту. Зрозуміло, що у нарисі «Бережани» та і
в Інших працях головне

джерелознавче значення мають відомості, що відображають стан міста на
період написання Словника. І коли у 60-х, а потім у 70-х роках XX ст. в
Україні готувалось серійне видання «Історії міст і сіл Української РСР»,
практично всі автори зверталися до згаданого «Slownika
geograficznego…»

Наприкінці ХІХ-початку XX ст. були видані твори словникового жанру
німецькою мовою, в яких відображена значна соціально-економічна та
культурно-гуманітарна інформація про місцевості Галичини, Буковини й
українського Закарпаття. Це «Die osterreichische Monarchic in Wort und
Bild Band 14. Gahzien (Wien, 1898); «Gememde iexikon von Galizien»
(Wien, 1907); «Gemeindelexikon von Bukowina. Czernowitz (Wien, 1907);
«Handbuch des Lemberger Statthal terei Gebietes in Galizien fur das
Jahre 1860″(Lemberg, 1860).

При вивченні етносоціального розвитку західноукраїнських земель
дослідники також звертаються до довідкових церковних єпархіальних
видань, які мали назву шематизмів. У них перечислилися всі парафії, і
кожного разу по кожній парафії подавалися не тільки кількість належних
до греко-католицької релігії, а й до всіх Інших конфесій, найперше до
римо-католиків та ізраелітів. ЦІ серійні видання (видавалися через 5-15
років) мали назви на зразок: «Шематизмъ всего клира греко-католицкого
митрополицкой архиепархии Львовской на рокъ 1903» (Львов, 1908). У
Галичині, крім львівської єпархії, були ще Станіславськз та
Перемишльська, які так само видавали шематизми. Додамо, що єпархії
видавали шематизми також про освітню статистику, наприклад, «Шематизм
народних школ и учителей в архиепархии Львовской… на рокъ 1866»
(Львов, 1866). Часто в «Шематизмах» подавалися відомості про монастирі,
культові споруди та інші краєзнавчі матеріали.

Зрештою, скажемо про Йосифінську та Францисканську метрики як
надзвичайно об’ємні документи описового характеру поселень і господарств
Галичини. Йосифшська метрика створена 1786-1787 pp. на виконання патенту
австрійського Імператора Иосифа II від 12 квітня 1785 р. Згідно з
патентом висувалось завдання обміру й опису земельних володінь І
господарств поміщиків і селян, маєтностей сільських громад. Описи
стверджували систему земельних відносин і стали підставою для визначення
величин оподаткування. В ході опису були виготовлені тисячі великих
гросбухів — по одному-кілька на кожне поселення.

Францисканська метрика складалась 1819-1820 pp. на виконання патенту
Імператора Франца І. Порівняно з Йосифшською метрикою Францисканська
додатково мала на меті кадастрову оцінку земельних володінь. У ній
описані також ремісничо-промислові виробництва в маєтностях і громадах.
Тепер усі книги Йосифінської та Францисканської метрик з поселень

Галичини зберігаються у Центральному державному Історичному архіві
України у Львові. За словами директора архіву професора О.Мацкжа, для
того щоб людина змогла лише перегорнути матеріали обох метрик,
затрачуючи на ознайомлення зі сторінкою не більше 20 секунд, їй треба
було б 100 років. Навіть через це дослідники звертаються до книг Метрик
найчастіше тоді, коли досліджують Історію якогось села, міста чи
містечка, як це, наприклад, було при написанні нарисів і довідок у
період підготовки вже згаданої «Історії міст і сіл Української РСР». На
допомогу дослідникові з метою полегшення пошуку матеріалів про те чи
інше поселення 1965 р. було видане спеціальне довідкове видання. (Див.
список л-ри).

Ми зупинились лише на окремих описових творах, створених про українські
адміністративні утворення, міста і села наприкінці XVIII — на початку XX
ст. Нашим завданням було показати джерелознавче значення описових творів
насамперед з методичного погляду. Дати ж системний науковий аналіз цього
історичного жанру — це завдання спеціальних монографічних досліджень, а
не однієї лекції.

Використані джерела і праці

Йосифшська (1785-1788) І Францисканська (! 819-1820) метрики. Перші
поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів. К., 1965.

ЖуравськийДП. Статистическое описание Киевской губернии СПб., 1852.
Ч.1-3.

Кудравцов Василий. Краткое описание Волынской губернии Сочинение 1810
гада. (Мікроплівка опису зберігається в Науковій бібліотеці Львівського
університету)

Описи Київського намісництва 70-80-х років XVIII ст. К , 1989.

Описи Харківського намісництва. К., 1994.

Памятная книжка Волынской губернии на 1906 год Житомир, 1905.

Антонович В Б. Курс лекцій з джерелознавства. 1880-1881. К., 1995.
Вип.І.

Антонович О.М Значення праці О А. Шзфонського «Черниговского
наместничества топографическое описание» для вивчення Історії
Лівобережної України другої половини XVIII ст. //Укр Іст. журн. 1960.
№5. С.126-132

Горіенко В Ф Нариси з Історії української етнографії. К , 1964.
С.100-128.

Горяенко В. Ф Становление украинской этнографии конца XVIII — первой
половины XIX ст К., 1988.

Дашкевич Ярослав Східна Галичина в Історико-географічних словниках кінця
XVIII -70-х pp. XIX ст. //Інформ. бюл. Арх управління УРСР 1963 № 2.

Довгопол В М, Литвиненко М А , Лях Р.Д Джерелознавство історії
Української РСР. К., 1986 С.81-93

Литвиненко М А. Джерела Історії України XVIII ст. X , І 970. С 115-142.

Птуха М В , Журавский Д П Жизнь, труды, статистическая деятельность. М.,
1951

Похожие записи