Реферат на тему:

Ділові прийоми та їх організація

План

Загальна інформація про прийоми.

Класифікація ділових прийомів.

Денні ділові прийми:

«Келих вина» та «Келих шампанського»;

б) «Сніданок».

Вечірні ділові прийоми:

а) «Коктейль»;

б) «А-ля фуршет»;

в) «Обід»;

г) «Обід-буфет» (шведський стіл);

д) «Вечеря».

5) Чайний та кавовий столи.

6) Різновиди типів ділових прийомів:

а) «Бранч»;

б) «Барбекю» (шашлик);

в) «Пікнік»;

г) «Келих вина із сиром».

7) Деякі особливості одягу для ділових прийомів.

8) Як слід поводитись та про що слід говорити на ділових прийомах.

9) Список використаної літератури.

1. Загальна інформація про прийоми

У другій половині XVIII століття в Англії почався промисловий переворот.
Це спричинило до розвитку підприємництва і розвитку буржуазії. Саме
тоді, щоб відзначити свою приналежність до нового класу, нові торговці,
банкіри і власники мануфактури стали вводити норми поведінки, одяг, що
згодом склав сучасний американо-європейський діловий стиль. У XIX і XX
столітті європейські і американські бізнесмени грали домінуючу роль на
світовій арені. Разом з своїм капіталом, товарами і технологіями вони
принесли всьому світу і правила поведінки в діловому середовищі.

З тих пір цих правил дотримуються бізнесмени не тільки Європи і Америки,
але і Японії, Азії, Африки. У всіх країнах атрибутом ділової людини
найчастіше є англійський піджак, смокінг або фрак.

Багато питань європейські бізнесмени вважають за краще обговорювати в
неслужбових умовах, в ресторанах. Вважається, що неофіційна обстановка
сприяє заглаженню можливих суперечностей, дозволяє вільніше висловлювати
дійсну думку або критичне зауваження в адресу партнера, не ризикуючи
викликати його незадоволення. Більшість правил, що стосуються ділових
прийомів, схожі у всіх європейських країнах, проте деякі теми для
розмови різняться.

Прийоми – це старовинна форма підтримки контактів між людьми. Ділові
прийоми використовуються з метою встановлення та підтримки офіційних
відносин. Сучасні правила їх підготовки і проведення, етикет поведінки
гостей увібрали багатовікові традиції культури гостинності та застілля
різних народів. Такі прийоми знайшли своє застосування у різних ділових
сферах життя людей. Наприклад, дипломатичні прийоми – одна із
загальноприйнятих і поширених форм зовнішньополітичної діяльності
урядів, міністерств закордонних справ, дипломатичних представництв. Нині
установи та фірми, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, дедалі
частіше використовують таку форму спілкування, як прийоми, для
встановлення, розвитку й поглиблення ділових контактів, отримання
інформації про стан справ у сферах бізнесу, які їх цікавлять, доведення
до широкого кола осіб корисної інформації про себе.

Розрізняють офіційні та неофіційні прийоми. Приводом для світських
неофіційних прийомів можуть бути різноманітні події: національні,
місцеві, професійні свята, дні народження, театральні прем’єри. Ділові
офіційні прийоми влаштовують з нагоди національного свята, знаменної
події, річниці, на честь перебування в країні іноземної делегації, під
час відкриття представництва фірми, презентації різних товарів, послуг,
проведення конгресів.

2. Класифікація ділових прийомів

У міжнародній протокольній практиці склалася класифікація прийомів, яка
має певною мірою умовний характер. Зокрема, відповідно до часу
проведення розрізняють денні та вечірні прийоми.

До денних належать прийоми типу:

«келих шампанського»;

«келих вина»;

«сніданок».

До вечірніх, які більш поширені у протокольній практиці і вважаються
почеснішими й урочистішими, ніж денні, відносять прийоми типу:

«коктейль»;

«а-ля фуршет»;

«чай»;

«журфікс»;

«обід»;

«вечеря»;

«обід-буфет».

Крім головних видів прийомів, є їх різновиди:

«бранч»;

«барбекю» (шашлик);

«пікнік»;

«келих вина із сиром».

Згідно з формою проведення прийоми поділяються на прийоми без
розсаджування та з розсаджуванням. Коли вас запросили на «сніданок»,
«обід», «вечерю», гості сідають за стіл у визначеному порядку. На
прийомі типу «обід-буфет» розміщуються вільно. «Коктейлі», «а-ля
фуршети», «келих шампанського», «келих вина» проводяться стоячи. Такі
прийоми простіші та демократичніші за характером проведення, ніж з
місцями за столом і дають змогу значно розширити коло запрошених – до
кількох сотень осіб. Гості самі обирають собі місце.

На прийоми, пов’язані з розсадженням за стіл (це сніданок, обід і
вечеря) потрібно приходити точно в призначений час. Сценарій цих заходів
припускає, що гості збираються протягом 3-5 хвилин і після невеликої
паузи, використовуваної для вітань і знайомств, проходять до столу. Якщо
хтось із запрошених затримується, значить, або всі повинно його чекати,
або за столом буде порожнє місце. Запізнення на такий прийом – серйозне
порушення етикету.

А ось на келих вина або шампанського, коктейль або фуршет приходити до
самого початку не обов’язково, як і залишатися до кінця. Прийти і піти
можна в будь-яку годину в межах часу, вказаного в запрошенні. Ще одна
тонкість: якщо з однієї фірми запрошено декілька гостей, першими
приходять молодші по рангу. Прибуття на прийом співробітників фірми
пізніше за своє керівництво – грубе порушення етикету. Церемонія
від’їзду відбувається в зворотному порядку: спочатку йде старший за
посадою.

3. Денні ділові прийоми

«Келих вина» та «Келих шампанського»

Приводом прийому може бути річниця національного свята, перебування
іноземної делегації, від’їзд посла, відкриття виставки, фестивалю,
презентації.

«Келих вина» та «Келих шампанського» починаються о 12-ій годині та
закінчуються о 13-ій. Під час такого прийому подаються лише шампанське,
вина, соки. На закуску подають маленькі тістечка, бутерброди, горіхи.
Цей вид прийому зручний тим, що займає небагато часу і не потребує
багато уваги. Прийом відбувається стоячи. Форма одягу – повсякденний
костюм чи сукня.

«Сніданок»

Відповідно до міжнародної етики, за своїм характером «Сніданок» є одним
із найбільш почесних видів прийомів. Він влаштовується між 12 та 15
годинами. Частіше він починається у 12.30 чи 13.30. Триває 1-1,5 години,
з яких приблизно годину гості проводять за столом, інший час — за кавою
(кава чи чай можуть бути подані до того ж столу чи до вітальні). Подають
до сніданку одну-дві холодні страви, рибну чи м’ясну, десерт. Коли гості
зібрались, їм пропонують аперитив для підвищення апетиту. По завершенні
сніданку подають чай, каву, пропонують коньяк та лікери.

Форма одягу — повсякденний костюм чи сукня, якщо інше не зазначене в
запрошенні.

4. Вечірні ділові прийоми

«Коктейль»

Приводом для проведення «Коктейлю» може послужити та або інша
заслуговуюча уваги подія в житті фірми – перехід до випуску нового
продукту, створення нового філіалу, організація виставки, відкриття
нового підрозділу і ін. З нагоди проведення коктейлю розсилаються
запрошення (часто з проханням наперед повідомити про свою присутність).
При отриманні подібного запрошення рекомендується довідатися через свої
зв’язки, хто буде там присутній.

«Коктейль» розпочинається між 17 та 18 годинами, триває не більше 2
годин, відбувається стоячи. На зі вказується час початку та закінчення
прийому (17.00-19.00, 18.00-19.00). Гості можуть приходити чи йти додому
в будь-який час за вказані години. Нормальним вважається бути на
прийомі приблизно 1,5 години.

Перші гості збираються упродовж півгодини. Прихід на прийом та відбуття
з нього, відповідно, на початку та в кінці вважається ознакою поваги до
господарів. Запізнення з великим відривом та передчасне відбуття
розцінюється, навпаки, як бажання гостя вказати на прохолодні відносини
з господарями прийому.

Надмірним порушенням етикету вважається прибуття на прийом
співробітників фірми пізніше за своє керівництво. Залишають прийом,
навпаки, першими керівники підприємств, за ними (за старшинством) — інші
співробітники.

Господар та господиня впродовж всього часу прийому, стоять біля входу,
зустрічають та проводжають гостей. Крім того, господиня знайомить
тільки-но прибулих гостей з тими, з ким вони не знайомі. Якщо господині
немає на місці, щойно прибулий повинен знайти її, привітати, перш ніж
почати спілкуватися з гостями.

Якщо прийом робиться для вузького кола гостей, тоді на цих прийомах
господар та господиня менш зв’язані, вони не тільки зустрічають та
проводжають гостей, але й ведуть з ними світську бесіду (що є цілим
мистецтвом).

Подають налиті в келихи коктейлі. Їх розносять офіціанти. Інколи
влаштовують бар-буфет із спиртними напоями.

Коктейльний стіл від інших видів столів відрізняється тим (хоча він теж
використовується у вигляді буфетної стійки), що на ньому немає ані
тарілок, ані виделок, є тільки дерев’яні чи пластмасові палички. Після
разового використання їх прибирають. Можуть бути й міні-виделки, за
допомогою яких беруть маленькі закусочні бутерброди-канапе та фрукти з
коктейлю.

На закуску подають канапе з усілякими солоними маслами, кремами,
паштетами, рибою, м’ясом: солоні міні-тістечка, печиво. До коктейльного
столу пасують і різні варіації фаршированих яєць, солоний та солодкий
мигдаль, горіхи, фрукти. Подають також різні солодкі міні-тістечка з
тістечка з кремом, вершками, желе.

В залі біля стінок та по кутках ставлять невеличкі столики, на які
кладуть сигарети, ставлять попільнички та вазочки з паперовими
серветками. Гарно прикрашають столики квіти (по 3-5 квіток у невеличких
вазах).

«А-ля фуршет»

До середини ХХ ст. фуршети як самостійні прийоми практично не
влаштовували. Фуршетні столи накривали під час вечірніх прийомів, що їх
додатково організовували після так званих «парадних обідів» для
найвідповідальніших персон (членів уряду, послів) і на які запрошували
широке коло осіб, котрі не брали участі в обіді. Під час вечірніх
прийомів передбачали також окремі столи з розсаджуванням для голів
дипломатичних представництв і керівництва країни й фуршетні – для решти
гостей. Улаштовували також танці, карточні ігри, що повністю вийшло з
протокольної практики в наш час.

У другій половині ХХ ст. прийоми типу «а-ля фуршет» стають
найпоширенішою формою представницьких заходів з огляду на їхню
економність і демократичність. У Радянському Союзі за ініціативою Микити
Хрущова 1958 року було прийнято постанову про економію державних коштів
під час проведення представницьких заходів, яка, зокрема, рекомендувала
відмовитися від практики проведення дорогих обідів і сніданків,
замінивши їх організацією прийомів типу «а-ля фуршет».

Він найпопулярніший серед ділових людей. У перекладі з французької «а-ля
фуршет» означає «на виделці» (мається на увазі використання під час
прийому посуду і столових приборів). Зазвичай фуршет починається між
17-ю та 18-ю й триває до двох годин. На запрошенні через риску вказують
час початку і закінчення прийому (17.00 – 19. 00, 18.00 – 20.00). Прихід
і відхід гостей можливі будь-якої години вказаного часу. Прийнятним
вважається перебування на прийомі від 45 хвилин – до 1,5 години. Перші
гості збираються протягом 15–30 хвилин. Прихід на прийом на початку й
відхід перед закінченням заходу вважаються виявом особливої пошани до
господарів. Перебування менше 45 хвилин без поважних причин може
розцінюватися як демонстрування напруженості у стосунках улаштовувачам
прийому. Правила етикету передбачають, що запрошені співробітники
організацій та установ приходять перед прибуттям своїх керівників і
йдуть з прийому після них.

У середині приміщення або вздовж стін накривають столи білою
скатертиною, яка не доходить до підлоги 5–15 сантиметрів. На столах
розставляють посуд: гірка тарілок та прибори (ножі – праворуч від
тарілок; виделки, покладені на ребро, – ліворуч). Праворуч від посуду у
вигляді конуса розставляють пляшки, за ними – келихи, починаючи від
найвищих і завершуючи найнижчими (для міцних напоїв). На стіл ставлять
також тарілки із закусками, гарячими стравами. Можливий й інший варіант
обслуговування гостей. На окремих столах можна розставляти закуски, на
іншому – посуд і прибори.

Відрізняють два види сервірування фуршетного столу: одностороннє та
двостороннє. При першому варіанті стіл сервірують тільки з одного боку,
використовуючи його зазвичай для почесних гостей та упорядників банкету.
Стіл ставлять перпендикулярно до головного стола на відстані 1-1,5 м чи
одним боком до стіни. Стіл сервірують з обох боків. Дна типи
сервірування показано на рисунках.

Стіл зі стравами для прийому «а-ля фуршет», розташований у центрі
кімнати (домашній прийом). Стрілками показано, як краще гостям рухатися
навколо столу.

Стіл для прийому «а-ля фуршет»,

розташований біля стінки. Стрілками

вказано, як краще проходити гостям,

ваповнюючи тарілки.

Існує кілька типів сервірування столу приборами: у два ряди, групами,
«ялинкою» та «змійкою».

Якщо посуд розташовують у два ряди, тоді розстановку розпочинають із
фужерів, які ставляться трикутником по 9-11-17 приборів на кінцях столу
по його центру на відстані 15-20 см від торця. Якщо стіл довгий, фужери
можуть стояти і в середині двома симетричними трикутниками. Простір між
ними використовується для розміщення пляшок з мінеральною та фруктовою
водою.

Чарки розташовують вздовж центру столу двома рядами, відстань між якими
15-25 см, а між чарками 1.5-2,0 см. Спочатку ставлять чарки малого
розміру, потім середнього і великого. Чергування чарок в обох рядах
повинно бути однаковим. Глечики з соками ставлять а торців столу перед
фужерами, а склянки для соків — біля глечиків.

«Лінія прийому» — одна з ознак офіційного протокольного заходу для
вітання гостей із господарями й почесними гостями. Перед «лінією
прийому», як правило, знаходиться помічник, який називає кожного
прибулого гостя. Гість, який проходить «лінію прийому», тисне руку й
вітає кожного, хто перебуває у цій лінії. «Лінія прийому» – місце для
короткої розмови гостя з господарями та почесними гостями.

На фуршеті гість, привітавшись із господарями та знайомими, підходить до
столу, бере паперову серветку, тарілку й виделку, йде до того краю
столу, де розміщена закуска, і приборами, які знаходяться у блюдах із
закускою, наповнює свою тарілку. Їжі потрібно накладати не дуже багато,
щоб на тарілці лишалося місце для келиха. Не треба їсти біля столу, бо
це заважатиме іншим підійти до нього. Варто також почекати, поки їжу
візьме жінка або особа, старша за рангом або віком.

Зустрівши когось із знайомих, можна виголосити кулуарний тост, що
прийнято, наприклад, в Україні та Росії. Якщо вино випите, фужер можна
поставити на свою тарілку, яка залишається в лівій руці. А правою беруть
виделку й приступають до їжі. Йдучи залою назустріч приятелю або колезі,
потрібно взяти фужер у праву руку, у лівій лишається тарілка з виделкою
та їжею. Наближаючись до знайомого, поставте знову напій на тарілку, щоб
звільнити для вітання праву руку. Ходити залою з фужером, який стоїть на
тарілці, не можна.

Якщо на фуршеті подають гарячі страви, тарілку із залишками їжі, фужером
і виделкою гість ставить у спеціальне місце, де складають увесь
використаний посуд (на піднос, стіл або на спеціальний візок, який
вивозить офіціант). Кожний бере чисту тарілку, виделку й ніж, а потім
підходить до поданої гарячої страви й наповнює свою тарілку приборами,
які тут знаходяться. Великий шматок (наприклад, біфштекс) можна одразу
розрізати на дрібні. Використаний ніж кладуть до брудного посуду у
визначеному місці. Невеликі фужери тримають за ніжку, склянки – ближче
до денця. Більші келихи слід брати за основу чаші трьома пальцями:
великим, середнім і вказівним. Лише якщо в келисі охолоджене біле вино
або шампанське, його тримають за ніжку. Чарочку з коньяком, щоб зігріти
напій і зробити його ароматнішим, треба розмістити між середнім і
безіменним пальцями.

Урочистість прийому типу «а-ля фуршет» може бути підкреслена зазначенням
у запрошенні особливої форми одягу.

Іще одна істотна деталь: коли ви прийшли або залишаєте прийом, не
обов’язково потискати руку кожному з присутніх. Вітатися чи прощатися за
руку треба тільки з господарем і господинею.

«Обід»

«Обід» — найбільш почесний вид прийому. Починається він у проміжку між
19.00 та 21.00. Стіл накривають білими скатертинами. Серветки білі,
накрохмалені. їх кладуть на тарілочки для хліба.

Столи ставлять у вигляді літери «Т» або «П». Найпочесніші місця за
головним столом ті, де гості знаходяться обличчям до вхідних дверей чи,
якщо це неможливо, до вікон, що виходять на вулицю. Стіл прикрашають
квітами та маленькими холодними хами з декоративними овочами.

Вибір холодних закусок невеликий — тільки по одній рибній і м’ясній
страві та овочеві салати. Після холодних закусок подають бульйон із
грінками, потім – яку-небудь страву з м’яса. Може бути дві гарячі
страви, одна з них — з риби, яка подається перед гарячим м’ясним блюдом
з приготовленими по-різному овочами. Обід закінчують десертом, прибравши
спочатку весь посуд, столові прибори та чарки, які були подані для
попередніх страв.

На десерт можна подавати желе, креми, різні ласощі, ягоди з вершками.
Якщо солодке подають у загальній таці, стіл сервірують відповідним
посудом та десертними чи чайними ложечками. Солодке порціями ставлять
перед запрошеними з правого боку. Наприкінці подаються чай чи кава.
Алкогольні напої ті ж, що й на сніданку. Перед обідом гостям
пропонуються аперитиви.

«Обід-буфет»

По-іншому він ще зветься «шведський стіл», тому що був започаткований у
Швеції. Його звичайно проводять у ті ж часи, що й «Обід», але його
проведення простіше, оскільки не пов’язане з розміщенням гостей за
столом. Сервіруючи стіл як буфетну стійку «по-шведськи», його розміщують
біля стінки чи посеред кімнати, накривають широкою скатертиною, що
звішується мало не до підлоги. На середину столу ставлять холодні
закуски, холодні соуси, хліб, різні салати, печиво, кондитерські вироби,
прохолодні напої, соки, мінеральну воду. По краях столу рядочками чи
трикутниками розміщують чарки й келихи, закусочні тарілки ставлять одна
на одну. Ножі та виделки розташовують у декоративному посуді чи
розкладають на столі малюнком. Серветки кладуть групами в кількох
місцях. Квіти з довгими стеблами ставлять у високі вази.

Учасники великого обіду не сидять за спільним столом, а підходять до
нього, беруть лівою рукою серветку, на яку ставлять тарілку із
заздалегідь покладеними на неї ножем та виделкою, а потім кладуть на
таріль їжу. Правицею беруть келих з вином, соком чи іншими напоями. З
наповненою тарілкою гості відходять від столу та сідають за маленькі
столики. Вони можуть розташовуватись також на диванах, у кріслах,
намагаючись сісти з людьми, з якими бажають поговорити. Вина, коктейлі
та інші алкогольні напої виставляються на буфетних стійках та столах, за
якими стоять офіціанти. Форма одягу — як на «Обіді».

«Вечеря»

У більшості країн запрошення додому на вечерю є великою честю. Це більш
поширено в скандинавських країнах, жителі яких все-таки відкритіші в
порівнянні з жителями інших європейських країн.

Бути запрошеним на сімейну вечерю своїм діловим партнером вважається
високою честю. Подібний крок з його боку виражає прагнення до
встановлення неформальних відносин. В даному випадку часто запрошують
сімейну пару. Прибути на вечерю слід на чверть години пізніше
призначеного часу. На знак подяки бажано принести подарунок (квіти,
коробку цукерок, шампанське та ін.). За столом вітаються будь-які
захоплені коментарі з приводу якості страв і напоїв. У Франції,
наприклад, великою помилкою є підсолювати страви чи користуватися іншими
приправами, бо це вважається знаком неповаги. Не прийнято залишати їжу
на своїй тарілці; необхідно правильно користуватися столовими приборами.
Культура вживання спиртних напоїв, що є неодмінними супутниками
будь-якого гуляння, припускає чарку аперитиву, три-чотири келихи вина за
столом, а після десерту і кави – чарка фруктової горілки, міцного лікеру
або коньяку. При всій різноманітності асортименту напоїв, пропонованих
на вечерях, найважливішою вимогою є помірність в їх вживанні.

Вечеря починається о 21-ій годині чи пізніше. Від обіду відрізняється
тим, що на вечері не подають супу; форма одягу теж зазначається в
запрошенні — темний костюм, смокінг чи фрак. Для жінок — вечірня сукня.

5. Чайний та кавовий столи

Крім урочистих прийомів практикуються (навіть на найвищому рівні)
зустрічі за чайним чи кавовим столами. На каву зазвичай запрошують з 17
до 19 годин, на чай до 20 годин. До кави чи чаю подають маленькі
бутерброди, пиріжки, солодке та солоне печиво, здобні булочки, кекси,
солоні чи солодкі торти. На стіл можна поставити коробки шоколадних
цукерок, вершки чи морозиво, лимон.

Для кавового чи чайного столу підбирають кольорові скатертини та
кольорові серветки ручної роботи. Стіл можна накривати і кольоровими
тканинними серветками. Тоді середину столу покривають вузькою доріжкою,
на яку ставлять тарелі з бутербродами, кондитерськими виробами,
фруктами. Посуд для кожного гостя ставлять на маленькі серветки з
тканини.

Сервірується стіл таким чином: на блюдце ставиться чашка та кладеться
чайна (або кавова) ложечка, зліва від неї — маленька тарілочка для
частування та маленький ножик, якщо будуть запропоновані підсмажені
шматочки хліба чи булки, на які намазують масло, мармелад чи кладуть
шматочок сиру. Ніж кладуть справа від серветки, лезом до тарілки, зліва
від неї — невеличка серветка. Вершки, цукор, чайник чи кавник ставляться
на стіл. Блюдечко тримають лівою рукою, правицею підносять до рота
чашечку. Другу чашечку не просять, доки інші не отримали першої. Не
залишайте ложечку в склянці чи у чашечці!!!

Чай з варенням п’ють тільки в Росії та тих країнах, що мали з нею тісні
стосунки. До речі, молоко ніколи не наливають у порожню чашку, а лише в
наповнену чаєм.

Перед кавою можна подати гарячу закуску чи салат. Подають салати у
келихах чи в скляному посуді на ніжках. До кавового столу рекомендується
подавати також соки, мінеральну воду. Склянки для мінеральної води не
сервіруються для кожного гостя окремо, а ставляться групами в одному чи
декількох місцях. До кавового та чайного столу пропонують тости,
підсмажені у тостері, а також печиво, омлети тощо.

Форма одягу — повсякденний костюм чи сукня.

6. Різновиди типів ділових прийомів

Крім головних видів прийомів, є їх різновиди.

«Бранч»

Це неформальний вид прийому, який проводиться між сніданком та ланчем.
До речі, слово «бранч» походить від з єднання слів «брекфест» та «ланч».
Бранч частіше проводиться у вихідні, для дружнього кола. За характером
цей вид спілкування близький до сніданку чи легкого ланчу і складається
практично з тих же страв. Можна подати м’ясо в будь-якій формі, бекон,
сосиски, тушковане м’ясо, рибу, млинці, тушковані томати, булочки,
масло. Пропонуються кава, чай, холодні напої у великій кількості. Може
бути подане вино.

Меню та організаційні моменти при проведенні бранчу повинні бути
спрощені, щоб господиня мала змогу більше часу на спілкування з гостями.

«Барбекю» (шашлик)

Це найулюбленіший вид прийому як на Заході, так і на Сході. Він
проводиться на свіжому повітрі — на дачі, за містом. Якщо в нас для
приготування м’яса використовуються шампури, інші народи часто
використовують решітки, причому одночасно смажаться шматки різного виду
м’яса.

Поки господар заклопотаний приготуванням м’яса, господиня має нагоду
поспілкуватися з гостями. Останні можуть чудово відпочивати на свіжому
повітрі. В цей час пропонуються напої (пиво, вино, соки, мінералка),
поруч кладуть солоне печиво, солоні горішки, овочі (сирі), сервіровані
із сметаною або гірчичними соусами. При холодпііі погоді гостям за 20-30
хвилин до подання м’яса можна запропонувати гарячий суп. Саме м’ясо
сервірується з різними видами томатного соусу (кетчупами), до нього
подаються відварені чи печені овочі. Свіжі фрукти ідеальні як десерт.

Форма одягу на барбекго (шашлику) — найбільш демократична, навіть шорти,
джинси.

«Пікнік»

Чим же він відрізняється від «барбекю»? А тим, що страви готуються
заздалегідь та запаковуються у кошики чи коробки. На пікніку
користуються пластиковим посудом, але приємніше завжди їсти із справжніх
тарілок. Для зручності гостей можна взяти складні столи та стільці.
Велику важливість під час підготовки до пікніка має вирішення проблеми
транспорту, не зайве взяти з собою великі парасольки.

Меню пікніка маже бути різноманітним: закуски (паштети, салати),
холодний чи гарячий суп, що привозиться у термосі (також може бути
привезена смажена гуска чи інше м’ясо), десерт (фрукти, тістечка).

Пікнік проводиться в теплу пору року, тому одяг — легкий, літній, але
можна більш святковий, ніж на барбекю.

«Келих вина із сиром» (Cheese and wine party)

Цей вид прийому відносно простий та дешевий. Разом з тим, він дає
можливість господарю проявити винахідливість при виборі вин та сирів, а
гостям надати можливість отримати насолоду при куштуванні різних
«підборів» вин та сирів.

Прийом проходить на зразок «буфету». Можна, крім сиру, пропонувати інші
закуски, хоча сир повинен домінувати. Сир краще класти великими
шматками, інакше він швидко засохне. Не забудьте покласти сирні ножі!
Ідеально, якщо до шматка сиру буде свій ніж. Сир повинен бути кімнатної
температури. До нього подаються різні хлібці. Поруч ставиться масло.
Добре, якщо на столі знаходитимуться свіжі та сухі фрукти, горіхи. Можна
подати мариновані овочі, оливки, запропонувати гостям паштети,
фаршировані яйця.

Під час організації такого типу прийому буфетний стіл або столи краще
розташувати у центрі приміщення. Загалом же, прийом «Келих вина із
сиром» надає можливість виявити фантазію, оскільки господарі можуть самі
розташовувати столи та посуд на столах як їм це подобається. При цьому
фрукти, особливо виноград, овочі, листя петрушки та салату є гарним
декоративним матеріалом при оформленні столу. Вони повинні бути гарно
вимиті та протерті, виглядати свіжими до кінця прийому.

Існує дві категорії сирів: безферментні та ферментні. Перші (наприклад,
рікотта) або подаються у спеціально підготовленому вигляді
(приправлені), або зовсім виключаються з меню Ферментні сири, у свою
чергу, діляться на:

м’які (камамбер, брі, мозарелла тощо);

напівм’які (едемський. гауда, рокфор та більшість плавлених сирів);

тверді (ементаль, різні варіанти чеддера, багато англійських
сирів-дербі).

Чим різноманітніший буде сирний стіл, тим краще. Бажано, щоб на столі
були присутні всі три різновиди сирів. Усі вони повинні бути доброї
якості. Щоб дізнатися, «готовий» для вживання, наприклад, брі або
камамбер, потрібно злегка придавити на нього всередині, і якщо він з
боків роздувається, значить, він «зрілий». Але ці сорти сиру не слід
подавати потемнілою кірочкою, вони, скоріше за все, будуть різкі на смак
та неприємні на залах. Треба пам’ятати, що знавці сиру зазвичай уникають
плавлених сирів, але деякі із сирів мають тонкий смак та користуються
гарною репутацією.

Щоб не ламати голову, можна брати для прийому сир у розрахунку 200 г на
людину.

7. Деякі особливості одягу для ділових прийомів

Урочисті прийоми потребують і урочистості в зовнішньому вигляді. У цьому
випадку на запрошеннях (у лівому нижньому куті) звичайно вказують «White
tie» (біла краватка, що означає «фрак»), чи «Black tie» (чорна краватка,
тобто смокінг). А якщо на запрошенні написано «Evening dress» — це
вечірній одяг, тобто фрак. Якщо форма одягу вказується, виконання цієї
умови обов’язково. Дами в таких випадках повинні бути у вечірніх

сукнях, хоча у запрошенні про це і не говориться.

Жінкам на прийом слід приходити в одязі стриманого фасону, неяскравих
тонів. На сніданок, коктейль прийнято приходити в сукні звичайної
довжини, сукні-костюмі чи костюмі, невеличкому фетровому капелюшку або
капелюшку з шовку чи іншого схожого матеріалу. Капелюшок під час прийому
знімати не обов’язково.

До 18 години ювелірні прикраси надягати не прийнято, пізніший час
зобов’язує їх мати, але в такій кількості, щоб не виглядати вульгарною

Коли на прийом, що розпочинається до 20 години, дама прийшла в
рукавичках, вона їх знімає одразу, не далі, ніж у фойє.

Англійці на своїх запрошеннях пишуть інколи: «Undress» (без одягу), що
не слід розуміти буквально. Це означає, що слід бути у простому костюмі.

Парадний одяг вимагає дотримання жорстких правил. До фрака потрібні
такі аксесуари: біла краватка-метелик (шовкова, або краще пікейна),
зав’язана від руки; туго накрохмалена манишка, стоячий комірець із
загнутими кутами, білий пікейний жилет, причому можна і шовковий, але це
вважається гіршим тоном. Не забудьте лаковані туфлі (чорні). На фрачному
жилеті три ґудзики, які повинні бути завжди застебнутими. У нагрудній
кишені – біла носова хустинка. Запонки слід мати скромні.

До смокінга потрібна туга крохмальна манишка, стоячий комірець із
застебнутими кутами, чорна краватка-метелик, лаковані туфлі, чорний
жилет.

Із фраком не носять наручний годинник, а тільки кишеньковий на ланцюжку.

8. Як слід поводитись та про що слід говорити на ділових прийомах

Гість, що прийшов на прийом, повинен вітати господарів, потім своїх
знайомих. Керівники фірми, організуючої прийом, зустрічають і вітають
гостей біля входу. Якщо запрошених багато – більше 50 чоловік – краще
призначити співробітників, які зустрічатимуть гостей. Проте у будь-якому
випадку господарі повинні вітати гостей і сказати пару люб’язних фраз.

Людина, яка не часто відвідує подібні заходи, на прийомі може
розгубитися (особливо якщо він не знає нікого із запрошених). Що робити
в такій ситуації? Дотримуватися сценарію і природно слідувати за ходом
подій. Не потрібно робити нічого особливого, якщо вас про це не
попросили: співати, танцювати на столі, показувати фокуси, влаштовувати
конкурси, ковтати шпаги і так далі. Тримаєтеся з гідністю, але скромно,
і прагніть не привертати до себе зайвої уваги. Краще вже показатися
манірним і дуже стриманим, ніж фамільярним і розв’язним.

Ділові прийоми спеціально влаштовують для того, щоб запрошені могли
познайомитися, відновити старі контакти і поговорити в неформальній
обстановці. Тому на прийомі потрібно спілкуватися, обмінюватися
візитками. Проте не всі люди уміють робити це легко і невимушено.
Звичайно, господарі зобов’язані організувати прийом так, щоб всі
запрошені були включені в коло спілкування: представити кожного гостя
принаймні ще одному або підвести до якої-небудь групи, зайнятою бесідою.
При цьому краще зводити тих, кого можуть об’єднувати загальні інтереси,
робота, захоплення і так далі. Улаштовувачі прийому задають тон в
спілкуванні. Якщо у тих, що розмовляють, виникли різкі розбіжності, вони
повинні підійти і змінити тему, якщо розмова не клеїться, пожвавити
його.

Познайомити всіх гостей один з одним на великому прийомі його
організатори не в змозі фізично. В той же час гість цілком може сам
вступати в спілкування з іншими запрошеними. Можливо, ви не знайомі з
людиною, але зустрічали його раніше і дізналися: поздоровайтесь і
обміняйтеся декількома фразами.

Можна підійти до людини, що самотньо стоїть, або групи людей, поведінка
яких показує, що вони не проти прийняти в компанію когось ще
(розмовляючій парі краще не заважати: розмова може бути
конфіденціальною). Щоб вступити в діалог, спочатку слід послухати, про
що йдеться, і дочекатися зручного моменту: коли в розмові виникне пауза,
додати доречну репліку, щось нове. Потім можна представитися. Втім, в
розмові можна брати участь і не вимовляючи ні слова. Усмішка, кивок
головою – це теж форми спілкування, а уважний слухач деколи цінується
більше, ніж говіркий оратор. Неввічливо, приєднавшись до бесіди,
“перетягувати ковдру на себе”, задавати тон в спілкуванні. Крім того, не
можна нав’язуватися: якщо вам здається, що вам не раді, краще вибачтеся
і відійдіть.

Про що говорити на ділових прийомах? Спілкування на цих заходах носить
публічно-діловий характер. Проте слід враховувати, що атмосфера коктейлю
або фуршету не підходить для обговорення складних питань. Ці прийоми
влаштовують, щоб представлені один одному особи могли домовитися про
подальші зустрічі. В той же час “стоячі” прийоми дозволяють
познайомитися з великою кількістю учасників. Сидячи за столом, можна
спілкуватися тільки з своїми найближчими сусідами, зате розмова буде
ґрунтовнішою. Перерви перед зміною страв дозволяють покинути на деякий
час загальну компанію і обговорити потрібні питання. Якщо поряд за
столом опинилися незнайомі люди, їм слід познайомитися. Сидіти поряд, не
спілкуючись, надзвичайно нелюб’язно.

Безпрограшні теми для світського спілкування – театр, кіно, виставки і
так далі. Головне, щоб тема була цікавою для всіх учасників розмови.
Проте слід враховувати і певні особливості національностей. Наприклад, в
Іспанії зовсім неприпустимо під час ділового прийому обговорювати
кориду, а у Великобританії не прийнято цілувати руку жінці та робити їй
публічні компліменти.Співбесідника потрібно уважно слухати і говорити
тільки про те, що його цікавить. Не слід обговорювати в компанії справи,
що стосуються тільки вас і вашого співбесідника, вирішувати зрозумілі
тільки вам питання. У пристойному оточенні не прийнято говорити про
хвороби, невдачі, особисті проблеми і своє сімейне життя, надзвичайні
події і катастрофи, політику, релігію і доходи. Світська бесіда не
припускає зайвої відвертості і вивертання душі навиворіт – це моветон.
Не можна критикувати загальних знайомих, родичів, товаришів по службі і
начальство. Не рекомендується говорити і про людей, з якими присутні не
знайомі. Не варто розповідати фривольні анекдоти і давати поради, якщо
про це не просять.

Розмовляти потрібно неголосно, стримано, поважним тоном. Уникати
слів-паразитів (так би мовити, значить, е і так далі), не вживати
лайливі слова, не зловживати іноземними словами і спеціальними термінами
– використовувати їх тільки в бесіді з тими, кому вони зрозумілі.

Непристойно доторкатися до співбесідника, класти руку йому на коліно або
на плече, показувати пальцем, позіхати і дивитися на годинник під час
розмови, жувати жуйку, барабанити по столу і хрустіти суглобами пальців,
що-небудь крутити або теребити (бахрому скатертини, столові прилади,
свої локони, прикраси, ключі). Забороняється повертатися спиною до
співбесідника або до кого-небудь, що стоїть поблизу. Не можна в
суспільстві чухатися, сякати, скуйовджувати волосся, причісуватися,
фарбувати губи і струшувати ворсинки з одягу (для цього існують туалетні
кімнати). Кашляючи або чхаючи, слід відвернутися і прикритися хусточкою.
В Україні тому, хто чхнув, говорять: “Будьте здорові”. За кордоном це
не прийнято. За кордоном той, що чхнув вибачається, а в Україні – ні.

Звичайно, як не старайся, ніхто не застрахований від незручностей: ви
можете спробувати познайомитися з людиною, яку вам вже представляли,
наступити кому-небудь на ногу, пролити вино, та хіба мало що ще. Якщо
відбулося щось подібне, відразу ж вибачитеся, але лаконічно: не варто
посилювати ситуацію довгими розмовами. Вибачившись, заспокойтеся і не
займайтеся докорами самому собі: це може трапитися з кожним.

Дуже важливо вчасно піти з прийому. Не слід затримуватися довше за час,
вказаний в запрошенні. Якщо гостей багато, попрощайтеся тільки з
господарями і своїм останнім співбесідником. Обов’язково подякуйте
господарям за чудово проведений час – прямо на прийомі або після: по
телефону або листом.

9. Список використаної літератури

Тетяна Шинкаренко «Маємо честь Вас запросити…», Щотижневик «Віче», №3,
2006.

«Чем заняться на деловом приеме», газета «Домино», номер від 7.09.2005.

О. В. Кубрак «Етика ділового та повсякденного спілкування».

Похожие записи