Автобіографія, стилі її написання

(реферат)

Під час написання автобіографії (виклад людиною свого прожитого життя)
можна використовувати різні стилі:

художній стиль;

офіційно-діловий.

В залежності від цілей і обирають певний стиль викладу своєї біографії.

Якщо автобіографія потрібна як документальне представлення своєї персони
для влаштування на роботу і т.п., тоді обирають офіційно-діловий стиль.
Коли ж бажають просто поділитися спогадами, розважити читача своїми
життєвими досягненнями, обирають художній стиль.

Офіційно-діловий стиль автобіографії має певні вимоги: в ньому слід
дотримуватися чіткої хронологічної послідовності – від початку
народження до часу написання автобіографії, вказувати ряд необхідної
інформації (число і місце народження, навчальні заклади, які закінчував
(закінчує), місце роботи і проживання, сімейний стан, батьків тощо.

Художній стиль відрізняється своєю невимушеністю, розкутістю,
відсутністю чіткої хронологічної та довідкової послідовності. Може
містити розважальні нотки, детальний опис окремих моментів і відсутність
цілих періодів з життя. Як правило художній виклад автобіографії
використовується в художній літературі і не використовується в
діловодстві.

Нижче пропонуємо взірці автобіографій в офіційно-діловому та художньому
стилях.

Автобіографія

Павла Грабовського

у художньому стилі

Я народився у 1864 році в Охтирському повіті Харківської губернії.
Батько мій був паламарем у слободі, у молодому віці занедужав на сухоти
і помер, лишивши 5 дітей. Мені тоді було 8 років, я ходив до школи. У 10
років мати віддала мене до Охтирської бурси, де я перебував 5 років, і
спочатку не мав великого нахилу до науки. Потім мене вигнали, і тому я
перейшов до Харківської семінарії.

Ще хлопцем я любив читати казки про життя святих. Чимало пісень я знав
від матері, що завжди їх співала, а казки слухав від бабусі, так що й не
довелося читати.

Мені дуже припала до серця материнська мова. Книжки до читання я
купував на базарі або брав у товаришів. В семінарії я пробув 4 роки,
думав кидати, але не мав на це “повних літ”, і перед Різдвом 1882 р. був
заарештований з забороненими книжками.

Протягом 1883-1884 років жив на селі, де дуже бідував і не мав роботи.
Весною 1885 р. знову вернувся до Харкова, а восени мене забрали у
солдати. Служив я у Валках Харківської губернії. Тут мене збиралися
подати в суд за образу словами офіцера, але від головного штабу надійшла
бумага послати мене до Ташкента, як людину політично ненадійну. Потім
мене з товаришами заслали на Вілюй.

З Іркутської тюрми я почав посилати до галицьких часописів вірші і дещо
прозою, а також листуватися з українськими письменниками.

м. Тобольськ, 1901 рік.

Автобіографія

Орлександра Олеся

(Олександра Івановича Кандиби)

у художньому стилі

Я народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині.
Батьківський рід походив з чумаків, материн — з кріпаків. Дідусь мій
Федір Кандиба торгував рибою, а батько Іван Федорович працював на рибних
промислах в Астрахані, де й втопився у Волзі. Тоді мені виповнилось 11
років. Мати Олександра Василівна згадувала, що вона “залишилась одна з
трьома дітьми і трьома карбованцями в кишені”.

В 4 роки мати навчила мене читати, а згодом прищепила любов до поезії
Т. Шевченка, до “Кобзаря”, якого я ще малим знав майже на пам’ять.
Дитинство моє минало серед працьовитих і співучих земляків. Навчався я
спочатку в початковій школі в рідному містечку, а потім — у двокласному
училищі.

Зростав я і виховувався на вольовому прикладі матері, природній
мудрості дідуся Василя, народній пісні і моралі, художній філософії
“Кобзаря” Т. Шев-ченка. Саме з таким багажем я, п’ятнадцятирічний юнак,
вирушив з дому, вступивши до хліборобської школи містечка Дергачі, що
неподалік від Харкова. Звичайно, мріяв я і про гімназію, та в матері не
було коштів на навчання в ній. Щоб протриматись в цій безкоштовній
сільськогосподарській школі, я мусив займатися репетиторством…

В 17 років саме в стінах Дергачівської хліборобської школи я починаю
друкувати свої вірші, писані як російською, так і українською мовами.

У 1903 році мені пощастило стати студентом Харківського ветеринарного
інституту, а також побувати на відкритті пам’ятника І. Котляревському в
Полтаві. У 1905 році закінчую інститут і працюю ветеринаром у київських
різницях, а також беру активну участь у літературному житті.

1910 р.

Автобіографія

Павла Грабовського

у офіційно-діловому стилі

Народився я у 1864 році в Охтирському повіті Харківської губернії. У
1879 році перейшов до Харківської семінарії.

У 1882 році був заарештований з забороненими книжками та деякими іншими
речами.

1883-1884 роки я прожив на селі під полінезійським поглядом. Дуже
бідував і не мав роботи.

Весною 1885 року вернувся до Харкова, а восени мене забрали у солдати.

У 1886 році мене арештували в Оренбурзі і привезли назад в Харків, де
вже сиділо по тюрмах чимало товариства з партії “Чорного переділу”.

З 1888 року я був зісланий адміністративним порядком в Балаганськ
Іркутської губернії на 5 років.

У 1891 році мене заслали з товаришами на Вілюй, де колись держали
Чернишевського. Через 6 років пустили до Якутська, і ще через 2 роки —
до Тобольського.

м. Тобольськ 1901 рік.

Автобіографія

Олександра Олеся

(Олександра Івановича Кандиби)

у офіційно-діловому стилі

Народився я 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині.
Навчався спочатку в початковій школі, потім — у двокласному училищі.

У 1893 році вступив до хліборобської школи в містечко Дергачі, що
неподалік від Харкова.

У 1895 році в стінах Дергачівської хліборобської школи починаю
друкувати свої вірші.

В 1903 році я стаю студентом Харківського ветеринарного інституту, який
закінчую в 1905 році.

Пізніше працюю ветеринаром в київських різницях.

1910 р.

Похожие записи