.

Засади зовнішньоекономічної діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
227 1599
Скачать документ

Реферат на тему:

Засади зовнішньоекономічної діяльності

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися
без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв’язків. Включення
національної економіки в систему світових господарських процесів
позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню
технічного рівня виробництва, раціональному використанню
природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів, а
відтак і підвищенню рівня життя населення.

Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних
економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху
капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а
особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка
лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є
об’єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення
захисту інтересів країни та суб’єктів її зовнішньоекономічної
діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види
підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення
інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.

До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
в Україні належать: забезпечення збалансованості економіки та рівноваги
внутрішнього ринку країни, стимулювання прогресивних структурних змін в
економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення
національної економіки в систему світового поділу праці та її наближення
до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання такої
діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та
нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання
(валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів
управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних
документів, договорів, що укладаються між суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності.

Для іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України
встановлюються такі правові режими:

національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарювання
мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж українські підприємці.
Національний режим поширюється на всі види господарської діяльності
іноземних суб’єктів, яка пов’язана з їхніми інвестиціями на території
країни, а також на експортно-імпортні операції підприємств тих країн,
які входять разом з Україною до економічних союзів;

режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти
господарської діяльності мають такі самі права, преференції та пільги
відносно мита, податків і зборів, якими користуються підприємці
будь-якої іншої країни, котрій надано такий режим. Режим найбільшого
сприяння встановлюється для суб’єктів господарської діяльності інших
країн на підставі спільних угод і застосовується у сфері зовнішньої
торгівлі;

спеціальний режим, який застосовується на території спеціальних
економічних зон і митних союзів, що в них входить Україна, або в разі
встановлення такого спеціального режиму відповідно до міжнародних угод.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля,
фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна
кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг.
Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її
органів, а з іншого — недержавними органами управління економікою
(біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними
координаційних угод.

Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні,
можна поділити на загальнодержавні та територіальні. Загальнодержавні
структури регулюють діяльність усіх суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення.
До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України,
Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет.

i

pr¦

?

i

Bоординує зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів підприємництва та
контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів
нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний
митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний
комітет контролює додержання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності
антимонопольного законодавства.

До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й
розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних
депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої
зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні
організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб’єктів
підприємництва, розміщених на їхній території. Державні органи
територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються
за погодженням з місцевими Радами народних депутатів у межах загального
ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів
державного регулювання.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за
допомогою адміністративних та економічних методів. Адміністративні
методи безпосередньо впливають на господарські відносини, а економічні —
діють через ринковий механізм.

Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної
нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як
правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або
її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До
них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності),
ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.

Економічні методи регулювання займають провідне місце в період
стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні
депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії,
субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання
зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які
спрямовано на розширення або стримання розвитку зовнішньоекономічних
зв’язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі,
рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших
платежів. У галузі зовнішньої торгівлі валютні обмеження вважають
опосередкованим фактором стримування імпорту, оскільки використання
валюти на закупівлю іноземних товарів дозволяється лише після отримання
на це спеціального дозволу. Регулювання залучення та вивозу капіталу в
цілому спрямовується на підвищення ефективності іноземного інвестування
в економіку країни. Воно має подвійний характер. З одного боку, державне
регулювання сприяє створенню сприятливого інвестиційного клімату за
допомогою державних гарантій та надання пільг, а з іншого — обмежує
вплив іноземного капіталу на економіку країни, яка залучає такі кошти.

Література

Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної
політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради
України. 2000 рік // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 34. — С. 5—12.

Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. — К.: ІТЕМ, 1995.

Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998.

Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб.
пособие / Под ред. Т. Г. Морозовой, А. В. Пикулькина. — М.:
Финстатинформ, 1997.

Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер’янова. — К.:
Юрінком Інтер, 1998.

Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика
України. — К.: Наук. думка, 1999.

Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.:
Финстатинформ, 1997.

Леслі А. П. Аналіз державної політики. — К.: Основи, 1999.

Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей. — М.:
Прогресс-Универс, 1994.

Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.

Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання
економіки. — Львів: Укр. технології, 1999.

Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.:
Поліграфкнига, 1998.

Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. —
К.: Основи, 1993.

Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. — К.: Наук. думка,
1997.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020