Реферат на тему:
Вдосконалення міжбюджетних відносин у контексті адміністративно
територіальної реформи
Співробітництво з ЄС посідає особливе місце у системі пріоритетів
України у зовнішній політиці. Європейське спрямування нашої держави
відкриває нові перспективи співробітництва з розвиненими країнами
континенту, надає можливості економічного розвитку, зміцнення позицій
України у світовій системі міжнародних відносин.
Аби приєднатися до Європейського Союзу Україна повинна провести 31
реформу, включаючи реформу бюджетних відносин, яка є передумовою
здійснення будь-яких економічних реформ. [7].
Одним з найактуальніших питань, що стосується міжбюджетних відносин в
Україні, є удосконалення теоретико-методологічних засад поліпшення
фінансового забезпечення регіонів та створення сприятливих умов для їх
економічного зростання.
Теоретичні витоки природи, сутності та ролі фінансових засад місцевого
самоврядування, фінансового вирівнювання а також формулювання принципів
фіскального федералізму знаходимо у працях всесвітньо відомих
економістів Дж. Стігліца, Р.Макгрейва. Питання формування місцевих
бюджетів України та постсоціалістичних країн досліджувалися в працях
українських вчених: І.Луніної, С.Слухая. Віддаючи належне науковим
напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики,
слід зауважити, що існує потреба у її подальшому дослідженні. Це
зумовлено недостатнім теоретичним обґрунтуванням ролі механізму
міжбюджетних трансфертів у процесі розвитку регіонів України.
У відповідності до Бюджетного кодексу [1], всі доходи і видатки місцевих
бюджетів з позиції їхнього впливу на міжбюджетні відносини поділено на
дві великі групи: 1)доходи (видатки), що враховуються та 2) доходи
(видатки), що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних
трансфертів. Податки і збори, що входять до першої підгрупи утворюють
так званий “кошик доходів” місцевого бюджету який є основою для
кількісних розрахунків обсягу міжбюджетних трансфертів, а доходи другої
групи є власними для відповідного бюджету. Таким чином, видаткові
повноваження місцевих бюджетів, з огляду на зв’язок із міжбюджетними
відносинами можна поділити на “власні” (не враховуються) і “делеговані”
(враховуються). Такий підхід базується на нормах статті 98 Бюджетного
кодексу та отримав назву „Формульного розрахунку”. Обсяг дотації
вирівнювання визначається як перевищення обсягу видатків, що
враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів і який
обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної
забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів над кошиком доходів бюджетів
місцевого самоврядування або над закріпленими доходами.
Однак, розглядаючи перерозподіл фінансових ресурсів, пов’язаних з
фінансовим вирівнюванням, інтегрований в баланс доходів, видатків та
фінансування місцевого бюджету, можна бачити дещо складнішу та
неоднозначну модель, ніж запропонована нам, згідно алгоритму Формульного
розрахунку.
У Вінницькій області налічується 701 місцевий бюджет сіл, селищ та міст
районного значення, на території яких проживає 1 230 тис. чол.
Характерною відмінністю Вінницької області є низька щільність населення,
та, відповідно, значна кількість невеликих територіальних громад. Так в
територіальних громадах населенням до 2 тис. чол. мешкає 623,8 тис.
чол., або 51% населення вказаних громад, а кількість таких громад
складає 576 або 82,2% причому фінансова самодостатність відсутня в
територіальних громадах області населенням до 3-х тис. чол., навіть з
урахуванням фінансового вирівнювання.
Z
ться, а спрямування на виконання делегованих повноважень частини доходів
2-го кошику позбавляє такі місцеві бюджети фінансових ресурсів на
виконання власних повноважень, саме за рахунок яких має здійснюватись не
тільки розвиток, але й підтримка в належному стані інфраструктури
місцевих громад. Вищевказане також дає підстави очікувати зменшення
наявних дисбалансів та стимулювання розвитку громад, шляхом проведення в
Україні адміністративної реформи та укрупнення первинних громад, що
відповідає об’єктивним демографічним та міграційним процесам, які
відбуваються в країні протягом останніх десятиріч.
Удосконалення системи формування міжбюджетних відносин відбуватиметься
у контексті адміністративно-територіальної реформи.
На етапі до впровадження зазначеної реформи з метою підвищення ступінню
ефективності функціонування бюджетної системи необхідним є посилення
інституційної спроможності системи регулювання міжбюджетних відносин як
вагомої складової інноваційного розвитку територій.
Запровадження нової моделі формування місцевих бюджетів шляхом переходу
до бюджетного планування на рівні району та адміністративно-
територіальної одиниці, в якій частка дотацій не перевищує 70 відсотків
у структурі доходів бюджету, безперечно посилить запас фінансової
стійкості місцевих бюджетів та підвищить збалансованість бюджетної
системи в цілому.
Розпорядників бюджетних коштів що мають високий рівень дотаційності
доцільним є переведення до категорії отримувачів бюджетних коштів, що
суттєво зменшить кількість місцевих бюджетів нищого рівня та надасть
можливість позитивно впливати на стабільність фінансового забезпечення
незначних адміністративно-територіальних одиниць (село, селище) а також
посилить взаємозв’язок міжбюджетного регулювання, ефективності
планування та використання бюджетних коштів з соціально-економічним
розвитком територій.
Питання розвитку і взаємодії регіонів, взаємовідносин регіональних і
центральних органів влади є надзвичайно актуальними для України. Адже
відсутність обґрунтованої політики регіонального розвитку держави на
попередньому етапі призвела до суттєвого збільшення диспропорцій та
загострення економічних і соціальних проблем.
З метою вирішення даних питань в сфері бюджетного та регіонального
розвитку України, які являються бар’єрами на шляху до вступу в ЄС
доцільним є:
– провести адміністративну реформу, яка б спиралася на обґрунтовані
показники та виважене законодавство;
– створити передумови для забезпечення фінансової бази місцевого
самоврядування та економічної самостійності регіонів шляхом збільшення
їх власних доходних джерел;
– реалізувати принцип децентралізації влади в Україні, розширивши тим
самим права органів місцевого самоврядування;
– знизити частку трансфертів у доходах місцевих бюджетів і розширити
податкові гарантії за рахунок частини податку на прибуток і податку на
додану вартість, встановивши більш справедливі норми їх міжрегіонального
розподілу.
Процес реформування міжбюджетних відносин в Україні та
адміністративно-територіального устрою має забезпечити поступове
досягнення (за ширшим колом повноважень) територіальної відповідності
між повноваженнями органів місцевого самоврядування, доходами, які
передано у їх розпорядження, та видатками відповідних бюджетів.
Вищевказане також дає підстави очікувати зменшення наявних дисбалансів
та стимулювання розвитку громад, шляхом проведення в Україні
адміністративної реформи та укрупнення первинних громад, що відповідає
об’єктивним демографічним та міграційним процесам, які відбуваються в
країні протягом останніх десятиріч.
Список джерел:
1. Бюджетний кодекс України: Закон від 21.06.2001р. № 2542-3. – www.
rada.gov.ua
2. Кравченко В. Ї. Місцеві фінанси України: Навч. Посібник. – К: Знання,
1999 – 487с.
3. Луніна І. Між бюджетні відносини в Україні: Концептуальні підходи до
реформування // Економіка України. – 2002. – №5. – С. 10 – 16.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
