Управління фондами соціального страхування в Україні
Фонди соціального страхування посідають важливе місце в соціальній
інфраструктурі України й відіграють значну роль в забезпеченні добробуту
наших громадян.
Сьогодні, відповідно до Основ законодавства України про
загальнообов’язкове державне соціальне діють чотири цільові страхові
фонди: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України, Фонд загальнообов’язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійний
фонд України. Це некомерційні самоврядні організації (крім Пенсійного
фонду України, правовий статус якого має особливості), які діють на
підставі статутів, що затверджуються правліннями фондів, мають печатку
із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також
емблему.
Слід зазначити, що нині Пенсійний фонд України є не страховим фондом, а
центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується іі
координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та
соціальної політики. Бюджет Пенсійного фонду України затверджує Кабінет
Міністрів України. Незважаючи на те, що норми Закону України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачають
перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну
організацію із повним страховим статусом, відповідного спеціального
закону і досі не прийнято.
Під впливом ринкових механізмів сфера соціального захисту постає все
більш відкритою, формуються певні вимоги застрахованих осіб до
соціального захисту відповідно до власних потреб, роботодавцями
пропонуються механізми соціального захисту з низькими витратами. Тому у
світі вважається, що найбільш прогресивною формою управління основним
компонентом соціального захисту – соціальним страхуванням, є управління
на засадах паритетності трьох сторін соціального партнерства.
Цей принцип управління фондами соціального страхування в Україні
реалізований. Це стало можливим тільки після прийняття Законів України
“Про об’єднання роботодавців” та “Про професійні спілки, їх права та
гарантії діяльності”.
Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються сторонами
самостійно. Об’єднання профспілок із набранням чинності законів про
соціальне страхування приймають на себе не менш важливу роль ніж раніше,
але якісно нову роль в управлінні коштами страхування, а саме, як
представники застрахованих осіб працюють у правліннях та Наглядових
радах фондів.
Участь соціальних партнерів в управлінні фондами соціального страхування
виправдовується наступним:
– знаходження компромісу при визначенні мінімальних розмірів
матеріального забезпечення за видами соціального страхування та
встановлення оптимальних розмірів страхових внесків;
– підтримується фінансова та адміністративна самостійність системи.
Таке демократичне управління сторонами соціального партнерства потребує
зміни світогляду всіх сторін соціального партнерства, які вирішують
спільне завдання з урахуванням інтересів кожної сторони, сприятиме
прозорості, підзвітності, фінансовому контролю і надійному регулюванню
здійснення соціального страхування.
Безпосереднє управління фондами загальнообов’язкового державного
соціального здійснюють правління та виконавча дирекція фонду, які
забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.
До складу правління Фонду входять по 15 представників держави,
застрахованих осіб і роботодавців, що виконують свої обов’язки на
громадських засадах.
Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України,
представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються)
сторонами самостійно.
Термін повноважень членів правління фонду складає шість років і
закінчується в день першого засідання нового складу правління.
Правління Фонду очолює голова, що обирається з членів правління Фонду
терміном на два роки по черзі від представників кожної сторони. Голова
обирається на закритому засіданні правління Фонду. Обраним головою
вважається член правління, за якого проголосувало більше половини
загальної кількості членів правління. Голова правління має двох
заступників, що разом із головою представляють три сторони.
Засідання правління Фонду проводяться відповідно до затвердженого ним
плану, але не рідше одного разу у квартал. Позапланові засідання
правління Фонду можуть проводитися з ініціативи його голови або за
пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін
правління або за вимогою однієї третини членів правління Фонду.
Правління правомочне приймати рішення при наявності на засіданні не
менше двох третин складу кожної представницької сторони. Рішення
вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів
правління із присутніх на засіданні. У випадку рівного розподілу голосів
голос голови правління є вирішальним.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є
обов’язковим для виконання всіма страхувальниками і застрахованими
особами.
Правління страхового фонду має таку компетенцію: затверджує документи,
що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої
дирекції; подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення
розмірів загальнообов’язкових внесків для забезпечення відповідного виду
соціального страхування; затверджує річні бюджети фонду та звіти про їх
виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;
створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних
послуг застрахованим особам; затверджує структуру органів фонду,
граничну чисельність працівників, схеми їх посадових окладів та видатки
(за погодженням зі спеціальним уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики).
Порядок обрання правління страхового фонду визначається законами з
окремих видів соціального страхування [6].
Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління
фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є
підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового
фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням
про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду.
Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового
фонду з правом дорадчого голосу. Робочими органами виконавчої дирекції є
її відділення, страхові каси тощо [6].
лати допомоги по тимчасовій непрацездатності, забезпечена регулярність
поточних виплат постраждалим на виробництві і значно зменшена
заборгованість з виплати відшкодування шкоди минулих років. Збільшилася
кількість страхувальників, які до створення фондів не реєструвалися як
платники внесків.
Однак, незважаючи на стабільність роботи системи соціального страхування
та підвищення розміру поточних страхових виплат за її напрямками, вона
ще потребує вдосконалення.
Так, враховуючи світовий досвід, робота з пошуку шляхів вдосконалення
підвищення ефективності роботи фондів соціального страхування, в тому
числі шляхом більш раціонального використання коштів, які спрямовуються
на утримання адміністративного апарату фондів, ведеться постійно.
8 липня 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України „Про збір
та облік єдиного соціального внеску”.
Його прийняття можна вважати одним із найбільш обґрунтованих шляхів
реформування системи загальнообов’язкового державного соціального
страхування, що здійснюватиметься шляхом консолідації з 1 січня 2011
року в одному органі подібних для усіх фондів функцій, а саме: збору
страхових внесків, обліку страхувальників, прийняття звітності, контролю
за повнотою та своєчасністю сплати страхових внесків, стягнення
заборгованості з їх сплати, запровадження єдиного соціального внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який
сплачуватиметься одним платіжним дорученням, а також єдиної бази для
нарахування внесків, введення однакового звітного періоду, єдиної форми
звітності, єдиного реєстру соціального страхування.
У законі визначено права, обов’язки та відповідальність у сфері
формування страхових коштів, які окреслені для платників єдиного
соціального внеску (роботодавців і застрахованих осіб), органів
Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, Державного
казначейства України та інших органів.
Крім того, закон передбачає об’єднання функцій зі збору страхових
внесків і контролю за їх сплатою одним органом – Пенсійним фондом
України.
Висновки. Отже, підсумовуючи зазначене вище, можна констатувати, що при
реформуванні загальнообов’язкового державного соціального страхування
шляхом запровадження з 1 січня 2011 року єдиного соціального внеску буде
забезпечено:
– більш раціональне використання коштів соціального страхування за
рахунок уникнення дублювання страховими фондами функцій, пов’язаних із
формуванням страхових коштів;
– повну прозорість фінансових потоків для суб’єктів системи
загальнообов’язкового державного соціального страхування;
– можливість застрахованим особам в будь-який час отримувати інформацію
про сплату за них страхових внесків роботодавцем;
– в більшій мірі переорієнтування функцій та структури фондів
загальнообов’язкового державного соціального страхування на роботу із
застрахованими особами, на профілактичні заходи.
Проте, у концептуальному відношенні закон виглядає досить вразливим,
оскільки з точки зору теорії державного управління не повною мірою
узгоджується з природою будь-якої управлінської діяльності (в тому числі
у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування).
Згідно з її постулатами соціальне управління (різновидом якого є
державне управління) здійснюється в процесі реалізації комплексу
управлінських функцій, до яких, зокрема, відносяться функції інформації,
організації, планування, регулювання, розпорядництва, координації і
контролю та які складають зміст будь-якого управління. При цьому поділ
процесу управління на окремі функції є досить умовним, оскільки всі
функції управління нерозривно пов’язані між собою, внаслідок чого
здійснення окремо взятої функції об’єктивно тягне за собою потребу у
здійсненні всієї системи функцій управління. Це зумовлено тим, що кожна
функція управління як специфічний вид управлінської діяльності,
характеризує лише якусь одну рису управління. Сутність управління в
цілому визначається всією системою управлінських функцій, а тому
будь-яка функція здійснюється не ізольовано, а в системному
взаємозв’язку з іншими функціями. Сказане стосується й контрольної
функції, яка здійснюється на всіх етапах управлінської діяльності під
час реалізації всієї системи функцій управління. Відсутність належного
контролю з боку відповідних органів управління негативно позначається на
ефективності управління в цілому.
У зв’язку з цим пропозиція позбавити органи управління відповідними
фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування частини
управлінських функцій шляхом передачі частини їх повноважень, що
складають зміст їх контрольної функції (зокрема, повноважень з перевірки
своєчасності та повноти нарахування і сплати страхових внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування), органам Пенсійного
фонду України виглядає дещо нелогічною.
Річ у тому, що за змістом чинного законодавства відповідні Фонди
загальнообов’язкового державного соціального страхування України є
відносно відокремленими страховими фондами, управління якими
здійснюється через відповідні органи управління, які створюються з метою
управління цими фондами й які об’єктивно не можуть бути позбавлені права
здійснювати контроль у відповідних сферах загальнообов’язкового
державного соціального страхування України. Адже будь-яка управлінська
діяльність включає в себе не тільки прийняття управлінських рішень,
організацію їх виконання, а й контроль за їх виконанням. Тож, оскільки
існують відповідні органи управління відповідними Фондами
загальнообов’язкового державного соціального страхування України, то у
зв’язку з цим очевидним є те, що за ними повинні бути закріплені
відповідні повноваження, які складають зміст їх контрольної функції.
Тому, при запровадженні єдиного соціального внеску необхідно провести
системне реформування всіх органів загальнообов’язкового державного
соціального страхування та законодавства у цій сфері, яке має
завершитися створенням єдиного органу, який забезпечуватиме виконання
функцій щодо консолідації збору, ведення обліку та здійснення контролю
за сплатою та використанням єдиного соціального внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування [7].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Гошовська В.А. Ільчук Л.І. Державне управління соціальною сферою в
Україні: навч. посіб. / за заг. ред. В. А. Гошовської. – К. : НАДУ,
2008. – 52 с.
2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. – 5-те вид., стер.
– К.: Знання, 2006. – 351с.
3. Залєтов О. М., Соболєв А. М., Бондар О. В. Страхування від нещасних
випадків: Навч. посібн. із серії «Бібліотека страхування». – К.:
Міжнародна агенція «Bee Zone», 2003. – 352с.
4. Социальное страхование: Учебн. / Под ред. д.э.н., проф. Н. А.
Кричевского. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2007. –
316с.
5. Роик В. Д. Основы социального страхования. – М.: Анкил, 2005. – 256с.
6. Право соціального захисту України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. –
615с.
7. Сайт Верховної Ради України. – HYPERLINK “http://rada.gov.ua/”
http://rada.gov.ua .
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
