РЕФЕРАТ
Страхування зовнішньоекономічної діяльності”
ПЛАН
TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc135664656” 1. СТРАХУВАННЯ
PAGEREF _Toc135664656 \h 3
HYPERLINK \l “_Toc135664657” 2. ВИДИ СТРАХУВАННЯ. PAGEREF
_Toc135664657 \h 4
HYPERLINK \l “_Toc135664658” 3. СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ PAGEREF
_Toc135664658 \h 5
HYPERLINK \l “_Toc135664659” ЛІТЕРАТУРА: PAGEREF _Toc135664659 \h
7
1. СТРАХУВАННЯ
Страхування – це система економічних відносин, що включає утворення за
рахунок коштів підприємств, організацій і населення спеціального фонду і
його використання для відшкодування збитків у майні, завданих у
результаті стихійного лиха й інших несприятливих випадкових явищ, а
також для надання громадянам (або їхнім сім’ям) допомоги під час різних
подій у їхньому житті (досягнення певного віку, втрата працездатності,
смерть тощо). У страхуванні обов’язковою є наявність двох сторін:
страхової організації – страховика і юридичних і фізичних осіб, що
вносять у страхову організацію встановлені платежі страхувальників. Крім
того, учасниками страхових відносин можуть бути застрахований,
вигодо-одержувач, особа, призначена для одержання страхової суми, тобто
треті особи, яким заподіюється шкода (збиток) діями страхувальника.
Характерні риси страхування:
* цільове акумулювання коштів, що використовуються лише на покриття
втрат у заздалегідь обумовлених випадках;
* імовірнісний характер відносин, оскільки заздалегідь невідомо, коли
настане відповідна подія, якою буде її сила і кого зі страхувальників
вона стосуватиметься;
* повернення коштів, тому що вони призначені для виплати всім
страхувальникам у сукупності (але не кожному страхувальнику окремо).
У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками
створення спеціального страхового фонду: відшкодування збитків одному
або кільком страхувальникам здійснюється шляхом його розподілу на всіх.
Кількість страхувальників, що вносять платежі протягом того або іншого
періоду, більша від кількості тих, хто отримує відшкодування (допомогу).
Страхування здійснюється переважно в грошовій формі, хоча за певних умов
буває також натуральне страхування.
Історично першою була розкладкова система страхування, за якої основним
моментом взаємовідносин між страхувальниками було реальне виникнення
збитків в одного або кількох власників майна. Внесок кожного учасника
страхування, необхідний для покриття фактичної суми збитків, визначався
виходячи з розміру збитків, тобто він розкладався на всіх
страхувальників. У сучасних умовах переважає система страхування, що
грунтується на внесенні страхувальником твердо встановленої, заздалегідь
нарахованої суми платежів, яка не залежить від розміру збитків, що
виникли даного року; відповідне відшкодування втрат провадиться за
рахунок створеного з попередніх внесків фонду.
2. ВИДИ СТРАХУВАННЯ.
Розрізняють такі види страхування:
* майнове страхування, об’єктом якого є різноманітні матеріальні
цінності;
* особисте страхування, де основою економічних відносин є події в житті
фізичних осіб;
* страхування відповідальності, предметом якого є найрізноманітніші
зобов’язання страхувальника щодо відшкодування збитків (шкоди) третім
особам.
Страхування може проводитися добровільно, на основі угоди сторін, а
також в обов’язковому порядку, коли це передбачено відповідним
законодавством. До особливих форм страхування належать перестрахування і
співстрахування, що дає змогу розподілити і перерозподілити значні
ризики між багатьма страховими організаціями.
Спочатку страхові відносини виникли у зв’язку в різними несприятливими
явищами природного характеру. У міру розвитку суспільства страхування
поширюється також на події, зумовлені виробничою діяльністю людей,
розвитком техніки тощо.
В Україні державний контроль за роботою страхових організацій здійснює
Укрдержстрахнагляд, що будує свою діяльність на основі Закону України
“Про страхову діяльність від 7 березня 1996 р. № 47.
3. СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ
Страховий захист – це:
1) економічна категорія, що відображає сукупність розподільних і
перерозподільних відносин, пов язаних Із подоланням або відшкодуванням
втрат, завданих суспільному виробництву та життєвому рівню населення
стихійними лихами й іншими надзвичайними подіями. Ці відносини
зумовлюють об’єктивну необхідність формування страхового фонду
суспільства;
2) сукупність перерозподільних відносин щодо подолання і відшкодування
збитків, а також надання матеріальної допомоги громадянам під час втрати
чи пошкодження конкретних матеріальних об’єктів або втрат у сімейних
доходах населення у зв’язку з втратою здоров’я та іншими подіями
(наприклад, страховий захист сільськогосподарського виробництва, урожаю
сільськогосподарських культур, майна, життя і здоров’я громадян).
Страховий захист як економічна категорія характерна для всіх
суспільно-економічних формацій. Він пов’язаний з вічною категорією
випадку, із ризикованим характером суспільного виробництва, із дією
протиріччя між суспільним виробництвом і руйнівними силами природи. Хоча
суспільство в міру розвитку продуктивних сил використовує досягнення
науки і техніки для попередження впливу стихії на виробництво
матеріальних благ або локалізації цього впливу, проте непереборні
стихійні сили, пожежі, вибухи, транспортні та дорожні катастрофи,
хвороби і смерть людей у працездатному віці, а також інші надзвичайні
події завдають збитків народному господарству і життєвому рівню людей.
Суспільство не може допустити порушення безперебійності виробництва,
оскільки це торкається його життєвих інтересів. Тому ці об’єктивні
фактори неминуче породжують відносини між людьми, пов’язані з
необхідністю відшкодування завданих збитків, які у сукупності становлять
економічну категорію страхового захисту суспільного виробництва.
Найхарактернішою, специфічною для даної економічної категорії є ознака
надзвичайності, що відображає, з одного боку, наявність певного ризику,
тобто можливості настання страхового випадку та його руйнівних
наслідків, а з іншого боку – об’єктивну необхідність відшкодування
завданих надзвичайних збитків, тобто захисних заходів людини від
зазначених наслідків випадкових подій.
Відповідно до вимог цієї економічної категорії здійснення необхідних
заходів стає можливим тільки шляхом відокремлення частини утворюваного
суспільством сукупного суспільного продукту і раніше створеного
національного багатства для формування страхового фонду. Тим самим
економічна категорія страхового захисту матеріально втілюється в
страховому фонді, що являє собою сукупність різноманітних цільових
страхових натуральних запасів і грошових страхових фондів.
Формування цільових страхових фондів можливе як у процесі розподілу, так
і перерозподілу матеріальних благ і фінансових ресурсів. Одним із
перерозподільних методів формування страхового фонду є метод
страхування, при якому страховий фонд створюється за допомогою
фіксованих грошових внесків учасників страхування і використовується за
строго цільовим призначенням і тільки серед платників внесків.
ЛІТЕРАТУРА:
Аленичев А. А. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных
коммерческих кредитов. – М., 1994.
Александров А. А. Страхование. – М., 1999.
Катасонов В. Ю., Морозов Д. С. Проектное финансирование: организация,
управление риском, страхование. – М., 2000.
Страховое дело: Учебник / Под ред. А. И. Рейтмана. – М., 1992.
Ефимов С. Л. Энциклопедический словарь: экономика страхования. – М.,
1996
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
